Про організацію дерматовенерологічної допомоги населенню України

При стійкій, підтвердженій повторними дослідженнями з інтервалом не менше 3 місяців негативації КСР, РІТ, ГІФ на протязі перших двох років клініко-серологічного контролю хворі з вторинним рецидивним і раннім прихованим сифілісом можуть бути зняті з обліку через 3 роки диспансерного нагляду.

6. Хворі, які почали лікування в третинному періоді, знімаються з обліку після повноцінного лікування і 5 подальших років диспансерного нагляду.

7. Хворі вісцеральним і нейросифілісом знімаються з обліку після повноцінного лікування і подальшого нагляду протягом 5-ти років. Особи з серорезистентністю знімаються з обліку після повноцінного лікування (основного) через 10 років.

8. До роботи в дитячих закладах, підприємствах громадського харчування хворі сифілісом можуть бути допущені після виписки з стаціонару за умови акуратного подальшого лікування і нагляду в шкірно-венерологічному диспансері.

9. Діти, які отримали лікування з приводу побутового сифілісу, допускаються в дитячі заклади після виписки із стаціонару, умови акуратного подальшого нагляду.

Профілактична робота спрямована на боротьбу з розповсюдженням венеричних хвороб. Система включає в себе лікувально-діагностичні, диспансерні, протиепідемічні, юридичні, в тому числі законодавчі, заходи, які розробляються, реалізуються у відповідності з діючими установами, наказами, інструкціями та законодавством України.

Обов'язковий облік хворих венеричними хворобами, госпіталізація протягом 24 годин з часу встановлення діагнозу хворим раннім сифілісом з симптомами і раннім прихованим сифілісом у венерологічні стаціонари диспансерів, профільних лікарень, відділень районних лікарень; дослідження всіх осіб, які були в статевому та побутовому контактах з хворими на сифіліс, в тому числі членів його сім'ї; безкоштовне лікування всіх хворих на сифіліс; використання єдиних методів діагностики та схем терапії хворих на сифіліс, при наявності показань - контактних з хворими осіб; примусове обстеження та лікування осіб, яким такі заходи показані і які ухиляються від добровільного дослідження; контрольний нагляд за пацієнтами після закінчення лікування до зняття їх з обліку, збереження лікарської таємниці; покарання за дії, які сприяють розповсюдженню венеричної інфекції хворими, які стають про своє захворювання пропаганда санітарно-гігієнічних знань профілактики венеричних хвороб, участь у боротьбі з розповсюдженням венеричних хвороб інших зацікавлених відомств та організацій.

З метою охорони здоров'я населення, попередження трансфузійного і вродженого сифілісу, раннього виявлення хворих профілактичному обстеженню на сифіліс підлягають донори, вагітні, хворі соматичних стаціонарів для дорослих, працівники дитячих складів, харчових підприємств, автопарків та деяких інших закладів. Порядок, методика обстеження, перелік контингенту регламентується спеціальною інструкцією Міністерства охорони здоров'я України.

На місцях обов'язковому серологічному обстеженню підлягають групи ризику, в тому числі особи легкої поведінки, особи, що зловживають алкоголем, особи, які ведуть аморальний спосіб життя. При необхідності проводяться цільові медичні обстеження окремих контингентів населення.

Особиста профілактика венеричних хвороб у чоловіків та жінок може бути проведена як в пунктах індивідуальної профілактики, так і самостійно особою при небезпеці зараження венеричним захворюванням внаслідок випадкового статевого зв'язку. В останньому випадку аутопрофілактика проводиться з допомогою індивідуальних, портативних (кишенькових) профілактичних засобів, згідно з інструкцією, що додається. Профілактична допомога може бути надана також цілодобово у шкірно-венерологічному диспансері, що має стаціонар.

Методика надання профілактичної допомоги чоловікам.

1. Відвідувач миє руки,, випускає сечу, потім ретельно обмиває теплою водою з калійним милом статеві органи, промежину, стегна.

2. Після обсушування серветкою ті ж місця протирають ватним тампоном, змоченим у розчині сулеми 1:1000.

3. В уретру з допомогою очної піпетки вводять 6-8 крапель 2-3% водного розчину протарголу, при цьому легко масажуючи зовнішній отвір уретри. Після введення розчину відвідувачу рекомендується затримати сечу протягом 2-3 годин.

4. Відвідувачу видають стерильну марлеву серветку для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендується якомога скоріше замінити.

5. При наявності на пункті індивідуальної профілактики 0,05% водяного розчину хлоргексидіну її проводять таким чином:

а) відвідувач випускає сечу, ретельно миє руки, потім зовнішні статеві органи, лобок, стегна, промежину відмиває теплою водою з милом;

б) після обсушування серветкою ті ж місця протирають тампоном, насиченим розчином хлоргексидіну біглюконату;

в) в уретру за допомогою очної піпетки вводять 6-8 краплин цього розчину, набираючи його з стерильного скляного посуду. Після впускання розчину в уретру відвідувачу рекомендують затримати сечу протягом 2-3 годин;

г) відвідувачу видають стерильну марлеву серветку для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендують змінити.

Метод надання профілактичної допомоги жінкам.

1. Відвідувачка випускає сечу, миє руки, а потім обмиває з калійним милом статеві органи, стегна, промежину.

2. Після обсушування серветкою ті ж місця протирають вологим тампоном, насиченим розчином сулеми 1:1000.

3. Проводять спринцування піхви розчином перманганату калію 1:1000 з подальшим введенням в уретру за допомогою очної піпетки 10 краплин 2% розчину азотнокислого срібла і змазуванням шийки матки і слизової піхви 2% розчином.

4. Відвідувачці видають стерильну марлеву серветку для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендують замінити.

5. Якщо на пунктах профілактики є водний розчин 0,05% хлоргексидіну біглюконату, профілактика проводиться таким чином:

а) відвідувачка випускає сечу, миє руки, а потім зовнішні статеві органи, стегна, лобок, промежину миє теплою водою з милом;

б) після обсушування серветкою ті ж місця ретельно протирають тампоном, насиченим розчином хлоргексидіну біглюконату;

в) з кружки Есмарха проводять промивання піхви розчином хлоргексидіну біглюконату, для чого використовують 150-200 мл рідини;

г) в уретру за допомогою очної піпетки вводять 3-10 краплин того ж розчину.

Обласний шкірно-венерологічний диспансер є центральною установою по боротьбі з шкірно-венерологічними захворюваннями у масштабі власті і .підпорядковується відділу (управлінню) охорони здоров'я обласної державної адміністрації.

1. Обласні шкірно-венерологічні диспансери створюються у всіх обласних центрах України, Республіки Крим, м.Києві, м.Севастополі, які прирівнюються до обласних центрів.

2. Обласний шкірно-венерологічний диспансер:

2.1. Є самостійною установою, яка має свій штат, необхідну матеріальну базу.

2.2. Керівником диспансеру призначається лікар-фахівець-дерматовенеролог, як правило, вищої кваліфікації, що має досвід керівної роботи.

2.3. Диспансер має у своєму розпорядженні приміщення з відповідною територією, медичним обладнанням та апаратурою, транспортними засобами, господарським інвентарем та іншим майном.

2.4. Диспансер знаходиться на бюджеті відповідного органу охорони здоров'я.

2.5. Площа відділень диспансеру, їх приміщень повинна відповідати будівельним та санітарним нормам і правилам.

3. Обласний шкірно-венерологічний диспансер повинен мати стаціонар, поліклінічне відділення.

3.1. В стаціонарі повинні бути дерматологічне і венерологічне відділення.

3.2. Поліклінічне відділення повинне мати дерматологічне відділення (кабінети); венерологічне відділення з відокремленими прийомами для чоловіків, жінок та дітей (кабінети); самостійну реєстратуру, статистичний кабінет.

3.3. Диспансер повинен мати фізіотерапевтичне відділення, а також лабораторію, в якій належить проводити клінічні, біохімічні, серологічні, гістологічні дослідження.

4. Обласний шкірно-венерологічний диспансер веде роботу, керуючись законодавством України наказами, інструкціями МОЗ України, інструкціями відділу (управління) охорони здоров'я обласної державної адміністрації та цим положенням.

5. Обласний шкірно-венерологічний диспансер здійснює роботу у такому напрямку:

5.1. Організує і надає кваліфіковану допомогу населенню при шкірно-венеричних захворюваннях.

5.2. Здійснює заходи щодо забезпечення допомоги хворим заразними формами сифілісу, гонореєю та шкірними хворобами.

5.3. Виявляє джерела венеричних та заразних захворювань, залучає до догляду сім'ї захворілих та контролює якість лікування хворих, виявлених у результаті цих оглядів.

5.4. Здійснює зв'язок з периферійними диспансерами з питань виявлення джерел інфекцій та обстеження хворих, які потребують лікування.

5.5. Веде спеціальний облік хворих венеричними та шкірними хворобами.

5.6. Проводить з Центром здоров'я санітарно-освітню роботу з питань профілактики шкірно-венерологічних захворювань серед населення.

5.7. Забезпечує методичне керівництво лікарями-дерматовенерологами, котрі працюють в жіночих консультаціях, дитячих лікувально-профілактичних установах з питань боротьби з уродженим сифілісом, гонореєю, трихомоніазом, заразними шкірними хворобами.

5.8. Відряджає своїх кваліфікованих працівників у периферійні шкірно-венерологічні установи для консультацій та організації за ходів боротьби з шкірними та венеричними хворобами. В окремих випадках при необхідності організує венерологічні загони, як із числа своїх, так із залученням працівників інших шкірно-венерологічних установ, здійснює методичне керівництво діяльністю цих загонів.

5.9. Проводить періодичну перевірку роботи районних та міських шкірно-венерологічних установ та інструктує медичний персонал з методики диспансерної роботи та лікування хворих на венеричні та шкірні хвороби.

5.10. Разом з санітарно-епідеміологічними установами, здоровпунктами та поліклінічними відділеннями лікарень організує боротьбу з гноячковими захворюваннями шкіри та професійними дерматозами.

5.11. Підвищує кваліфікацію лікарських та середніх медичних працівників шляхом організації короткочасних курсів, навчання на місцях, поширює методичні рекомендації тощо.

5.12. Проводить наради та конференції лікарів-дерматологів та венерологів а питань лікування шкірних і венеричних хворих, найбільш ефективних методів диспансерної роботи.

5.13. Веде науково-практичну роботу з проблем дерматовенерології.

5.14. Здійснює методично-консультативну допомогу обласному органу охорони здоров'я з питань планування мережі шкірно-венерологічних закладів, організації їх роботи, підготовки кадрів.

5.15. Обласний шкірно-венерологічний диспансер у відповідності з діючим положенням може бути учбовою базою медичного інституту, інституту удосконалення лікарів.

5.16. Забезпечує рентгенодіагностику та рентгенотерапію відповідним групам шкірно-венеричних хворих.

5.17. Забезпечує спеціальні види лабораторної діагностики вірних та венеричних хворих.

5.18. Розробляє і пропонує для затвердження обласному управлінню охорони здоров'я і обласному управлінню внутрішніх справ спільні заходи профілактики поширення-венеричних захворювань.

5.19. Обласний шкірно-венерологічний диспансер веде документацію та подає звіти за формою і в термін, затверджений Міністерством охорони здоров'я України.

5.20. Обласний шкірно-венерологічний диспансер користується правами юридичної особи, має відповідні печатки.

Міський шкірно-венерологічний диспансер є медичною установою по боротьбі з шкірно-венерологічними захворюваннями у масштабі міста і підпорядковується відділу (управлінню) охорони здоров'я міської державної адміністрації.

1. Міський шкірно-венерологічний диспансер створюється у всіх містах України, Республіки Крим.

2. Міський шкірно-венерологічний диспансер:

2.1. Є самостійною установою, яка має свій штат та необхідну матеріальну базу.

2.2. Керівником диспансеру призначається лікар-фахівець-дерматовенеролог, як правило, вищої кваліфікації, що має досвід керівної роботи.

2.3. Диспансер має у своєму розпорядженні приміщення з відповідною територією, медичним обладнанням та апаратурою, транспортними засобами, господарським інвентарем та іншим майном.

2.4. Диспансер знаходиться на бюджеті відповідного органу охорони здоров'я.

2.5. Площа відділень диспансеру, їх приміщень повинна від повідати будівельним та санітарним нормам і правилам.

3. Міський шкірно-венерологічний диспансер повинен мати стаціонар, поліклінічне відділення.

3.1. В стаціонарі повинні бути дерматологічне і венерологічне відділення.

3.2. Поліклінічне відділення повинне мати дерматологічне відділення (кабінети); венерологічне відділення з відокремленими прийомами для чоловіків, жінок та дітей (кабінети), постійну реєстратуру; статистичний кабінет.

3.3. Диспансер повинен мати фізіотерапевтичний кабінет, лабораторію, в якій належить проводити клінічні, біохімічні, урологічні (при відсутності ЦСЛ), імунологічні дослідження.

4. Міський шкірно-венерологічний диспансер веде роботу, керуючись законодавством України, наказами, інструкціями МОЗ України та наказами відповідного органу охорони здоров'я.

5. Міський шкірно-венерологічний диспансер веде роботу в таких напрямах:

5.1. Здійснює кваліфіковану допомогу населенню при шкірно-венеричних захворюваннях.

5.2. Встановлює зв'язок з іншими диспансерами з метою спостереження за хворими на венеричні хвороби.

5.3. Виявляє джерела венеричних та заразних захворювань шкіри, залучає до оглядів членів сімей захворілих та контролює якість лікування хворих, виявлених у результаті оглядів.

5.4. Веде систематичний контроль за оглядом і якістю лікування хворих венеричними та заразними шкірними захворюваннями.

5.5. Веде спеціальний облік згідно з затвердженими формами та відпрацьовує статистичні матеріали.

5.6. Розробляє і пропонує для затвердження міському управлінню охорони здоров'я і міському управлінню внутрішніх справ спільні заходи профілактики поширення венеричних захворювань.

5.7. Проводить разом з Центром здоров'я масову санітарно-освітню роботу з питань профілактики та лікування шкірно-венеричних хвороб серед населення як у диспансері, так і зовні.

5.8. Встановлює зв'язок з акушерсько-гінекологічними кабінетами з метою постійного інструктажу у справі виявлення та лікування венеричних хворих.

5.9. Разом з санітарно-епідеміологічними установами, здоровпунктами заводів та поліклінічним відділом диспансеру бере участь у боротьбі з гноячковими захворюваннями шкіри та професійними дерматозами.

5.10. Проводить регулярно науково-практичні конференції дерматовенерології та диспансерній методиці роботи з дерматовенерологами, акушер-гінекологами, урологами та інш.

5.11. Має право організації відділень та кабінетів анонімного обстеження та амбулаторного лікування хворих на венеричні і шкірні хвороби.

5.12. На базі диспансеру організується денний стаціонар для хворих на шкірні хвороби, а також відділення денного гребування хворих на венеричні хвороби.

5.13. Міський шкірно-венерологічний диспансер у відповідності з діючим положенням може бути базою медичного інституту, інституту удосконалення лікарів.

5.14. Диспансер веде документацію та подає звіти за формою в термін затверджений Міністерством охорони здоров'я України.

5.15. Міський шкірно-венерологічний диспансер користується правами юридичної особи, має відповідні печатки.

1. Районний (міжрайонний) шкірно-венерологічний диспансер входить до структури центральної районної лікарні та підпорядковується головному лікарю.

2. Керівництво лікарні несе повну відповідальність за створення необхідних умов праці шкірно-венерологічного диспансеру, у т.ч. укомплектування медичними кадрами, матеріально-технічне обладнання, господарське забезпечення тощо.

3. Районний шкірно-венерологічний диспансер веде роботу, керуючись законодавством України, наказами та інструкціями МОЗ України, цим положенням, а також наказами лікувально-профілактичного закладу, якому підпорядковується.

4. Районний шкірно-венерологічний диспансер здійснює роботу у такому напрямку:

4.1. Проводить лікування венеричних та шкірних хвороб.

4.2. В обов'язковому випадку госпіталізує хворих заразними формами сифілісу (сифіліс I та II свіжий, сифіліс II рецидивний, сифіліс уроджений ранній) та вживає заходи до госпіталізації хворих ускладненою гонореєю та хворих на шкірні хвороби, які підлягають госпіталізації.

4.3. Виявляє джерела зараження венеричними та заразними шкірними хворобами, залучає до лікування виявлених хворих, проводить огляди сімей хворих та контроль за акуратним з'явленням хворих на лікування.

4.4. Веде облік хворих венеричними та заразними шкірними захворюванням і відповідно до статистичних форм. У випадку виявлення хворих зі свіжими формами сифілісу, росту заразних хвороб шкіри, негайно направляє повідомлення до обласного шкірно-венерологічного диспансеру (безвідносно до календарних строків представлення звітів).

4.5. Проводить швидкі лікарняні огляди окремих груп організованого населення з вжиттям заходів з ліквідації вогнищ захворюваності.

4.6. Організує силами своїх працівників та медичних працівників установ, які обслуговують дітей та підлітків, систематичне спостереження за станом захворюваності шкірними хворобами, з своєчасним проведенням заходів по ліквідації цих захворювань.

4.7. Проводить систематичну санітарно-освітню роботу по боротьбі з венеричними та шкірними хворобами серед населення з використанням усіх можливих методів та форм (бесіди, лекції, стінгазети, виставки, кіно, радіо).

4.3. Розробляє загальний план роботи по боротьбі з венеричними та шкірними хворобами у районі, передбачає у цьому плані практичну роль та участь кожної медичної дільниці, що обслуговує дітей та підлітків, пологове відділення ЦРЛ. План подається в орг. відділ ЦРЛ та обласний шкірно-венерологічний диспансер.

4.9. Надає сільським медичним дільницям та іншим установам допомогу в організації лікування та диспансерного обслуговування хворих шкірними та венеричними захворюваннями.

4.10. Організує виїзди лікарів на медичні дільниці для обстеження роботи по боротьбі з венеричними та шкірними захворюваннями, проводить консультацію хворих, а також перевіряє правильність ведення обліку шкірних та венеричних захворювань.

4.11. Надає консультативну та лікувальну допомогу хворим з шкірними та венеричними захворюваннями, що направлені медичними дільницями.

4.12. Установлює практичний зв'язок з усіма, медичними дільницями з питань виявлення джерел зараження, обстеження сімей хворих та контролює якість лікування.

4.13. Контролює обстеження у жіночих консультаціях гінекологічних хворих з метою виявлення та залучення до лікування жінок, хворих на сифіліс, гонорею, трихомоніаз.

4.14. Контролює діяльність урологічних кабінетів по виявленню венеричних хвороб.

4.15. Організує за допомогою жіночих та дитячих консультацій, медичних працівників пологових відділень роботу по профілактиці уродженого сифілісу з проведенням масової васерманізації вагітних (у першій та другій половині вагітності).

4.16. Організує при сприянні органів охорони здоров'я та обласного шкірно-венерологічного диспансеру систематичне проведення серологічним (бактеріоскопічних) досліджень у районній лабораторії та необхідних консультацій фахівців.

4.17. Організує масову санітарно-освітню роботу з профілактики шкірних та венеричних хвороб з залученням усіх медичних працівників району забезпечення їх спеціальними методичними вказівками.

4.18. Організує підвищення кваліфікації дільничних медичних працівників шляхом короткочасного практичного стажування їх у диспансері. Організує при сприянні органів охорони здоров'я, головного лікаря ЦРЛ короткочасні курси для середнього медичного персоналу.

4.19. Вирішує в органах охорони здоров'я питання про направлення дільничних медичних працівників на курси стажування з дерматології та венерології.

4.20. Веде документацію та подає звіти за формою і в термін, затверджений Міністерством охорони здоров'я України.

1. Головним обласним спеціалістом призначається висококваліфікований лікар-дерматовенеролог, як правило, головний лікар обласного шкірно-венерологічного диспансеру.

2. Головний обласний спеціаліст призначається органом охорони здоров'я обласної державної адміністрації і підпорядковується обласному відділу охорони здоров'я.

3. Головний дерматовенеролог області має такі завдання, як розробка та проведення заходів, спрямованих на профілактику шкірно-венерологічних захворювань; впровадження у практику лікувально-профілактичних закладів нових методів діагностики та лікування хворих з метою зміцнення здоров'я населення, зниження захворюваності, у тому числі з тим часовою втратою працездатності, інвалідності та смертності населення.

У своїй роботі він керується цим положенням, наказами та вказівками органів охорони здоров'я та іншими нормативними актами.

4. Функції головного дерматовенеролога області:

- консультує головних лікарів підлеглих обласному диспансеру закладів з питань проведення організаційних заходів по боротьбі з венеричними хворобами з метою адекватності їх застосування;

- поквартальне оцінює за статистичними формами ефективність роботи дерматовенерологічної служби, її профілактичного і лікувального напрямку;

- готує документи та звіти для органу охорони здоров'я обласної державної адміністрації;

- відповідає за складання і своєчасне подання заявок на ліки, реактиви та створення необхідних запасів у підлеглих йому закладах дерматовенерологічної служби;

- своєчасно інформує орган охорони здоров'я обласної державної адміністрації про складні епідемічні ситуації, надзвичайні випадки, порушення стосовно дерматовенерологічної служби;

- консультує хворих, направлених районними, міськими закладами;

- розглядає скарги і звертання хворих з питань надання дерматовенерологічної допомоги;

- аналізує фактичний матеріал і використовує його для визначення необхідних заходів боротьби з венеричними та шкірними хворобами;

- оцінює методи роботи, спрямовані на запобігання розповсюдженню венеричних хвороб та їх ускладнень, пропонує і впроваджує нові заходи та передовий досвід;

- вивчає стан і якість медичної допомоги по дерматовенерології, шляхом періодичної особистої перевірки лікувально-профілактичних закладів.

5. Головному дерматовенерологу надається право:

- вжиття заходів адміністративного впливу до медичних працівників, котрі припустили помилки в якості і своєчасності лікування та обстеження хворих, порушили законність;

- визначати кратність і періодичність обстеження окремих контингентів населення на виявлення венеричних захворювань, виходячи з наявної у регіоні епідеміологічної ситуації та затверджувати на рівні органу охорони здоров'я обласної державної адміністрації за погодженням з профспілками відповідні інструкції про порядок профілактичних оглядів;

- проводити перевірку лікувально-профілактичних закладів по дерматовенерології та виносити пропозиції з покращання їх роботи;

- подавати на розгляд керівництва МОЗ України, органу охорони здоров'я обласної державної адміністрації пропозиції, спрямовані на покращання організації і підвищення рівня спеціалізованої медичної допомоги роботи лікувально-профілактичних закладів;

- за погодженням з органом охорони здоров'я обласної державної адаптації здійснювати перестановку кадрів у підлеглих закладах та призначати керівників цих закладів.

6. Головний дерматовенеролог систематично удосконалює свої знання, стиль, форми та методи роботи.

7. Головний спеціаліст атестується в центральній атестаційній комісії при МОЗ України.

1. Кабінет анонімного обстеження і лікування організується в штаті обласного або міського шкірно-венерологічного диспансеру.

2. Організація кабінету анонімного обстеження і лікування провадиться наказом відповідного (територіального) органу охорони здоров'я за погодженням з головним дерматовенерологом області м. Києва, м. Севастополя, Республіки Крим).

3. Територіально кабінет анонімного обстеження і лікування може розмішуватись в приміщенні дерматовенерологічного закладу або в окремому приміщенні, яке відповідає санітарним вимогам лікувальних закладів.

4. У своїй діяльності кабінет анонімного обстеження і лікування підпорядкований шкірно-венерологічному диспансеру, в штаті якого організований.

5. Кабінет анонімного обстеження і лікування в своїй роботі керується даним положенням, наказами та інструкціями МОЗ України, територіального органу охорони здоров'я, шкірно-венерологічного диспансеру.

6. До роботи в кабінеті анонімного обстеження і лікування залучаються фахівці (лікарі, лаборанти та середні медичні працівники), кваліфікація яких задовольняє вимоги щодо обстеження і лікування венеричних захворювань, їх лабораторної діагностики в повному обсязі, та на сучасному рівні.

7. До структури кабінету анонімного обстеження і лікування входять:

8. Робота кабінету анонімного обстеження і лікування організується, як правило, на госпрозрахункових засадах, якщо з цього приводу немає іншого розпорядження територіального органу охорони здоров'я.

9. Обсяг діагностичних досліджень в кабінетах анонімного обмеження і лікування хворих на шкірні та венеричні хвороби:

- діагностика СНІДу;

- діагностика сифілісу;

- діагностика гонореї;

- діагностика захворювань, що передаються статевим шляхом (трихомоніазу, хламідіозу, уреаплазмозу, мікоплазмозу, гарднерельозу, вірусних хвороб);

- діагностика заразних шкірних захворювань (корости, дерматофітозів, мікозів);

- діагностика шкірних захворювань.

10. В кабінеті анонімного обстеження і лікування хворих на шкірні та венеричні захворювання дозволяється лікувати:

- всі шкірні хвороби;

- заразні шкірні хвороби у соціально-адаптованих осіб (з проведенням відповідного обліку та профілактичних заходів при лікуванні корости);

- сифіліс у соціальне адаптованих осіб (первинний, інші форми сифілісу після усунення активних проявів), в окремих випадках за бажанням хворого та згодою головного лікаря диспансеру дозволяється анонімне (кодоване) лікування хворих в стаціонарі з відповідною оплатою за рахунок хворого;

- гонорея гостра та хронічна у соціально-адаптованих осіб;

- хвороби, що передаються статевим шляхом (трихомоніаз, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, гарднерельоз, вірусні хвороби);

- сексуальні розлади, пов'язані з хронічними запальними процесами статевих органів.

11. Вимоги до обсягу лікування хворих в кабінеті анонімного обстеження і лікування аналогічні вимогам по наданню медичної допомоги при цих захворюваннях в дерматовенерологічних кабінетах поліклінік та міських диспансерів.

12. Порядок анонімного обстеження і лікування:

12.1. Обстеження на венеричні та інші захворювання, що передаються переважно статевим шляхом, на шкірні хвороби може отримати кожен громадянин, який звернувся до кабінету анонімного обстеження без обов'язкового пред'явлення документів, що посвідчують особу.

12.2. При зверненні в кабінет пацієнт сплачує вартість обстеження і реєструється за відповідним кодом. Порядок кодування визначає та затверджує головний лікар шкірно-венерологічного диспансеру.

12.3. При реєстрації лікар інформує пацієнта про умови обстеження та випадки, коли анонімність обстеження припиняється.

12.4. Інформацію про результати обстеження пацієнт може отримати усно або письмово за його бажанням особисто у лікаря.

12.5. У випадку виявлення венеричної хвороби (сифілісу, гонореї), заразної шкірної хвороби (короста), дерматофітозів хворий реєструється за паспортними даними в журналі лікаря, заповнюється термінове повідомлення (ф. 089у чи Ф. 058). Інформація про виявлене захворювання супроводжується відповідним попередженням про необхідність та невідкладність лікування.

12.6. Інформація про хворих, у яких виявлено позитивну реакцію ІФА на СНІД, повідомляється в міський центр по боротьбі зі СНІДом.

12.7. У разі бажання хворого провести лікування анонімно, ця інформація зберігається тільки в кабінеті у лікаря і фіксується в окремому журналі. На хворого заводиться медична карта амбулаторного хворого під відповідним кодом реєстрації, куди вносяться всі дані про лікування та результати контрольних обстежень.

12.8. В повний обсяг лікування венеричних та заразних шкірних захворювань входить обов'язковий лабораторний контроль вилікуваності.

12.9. У випадку, коли хворий порушує режим лікування, анонімність припиняється і вживаються відповідні заходи.

12.10. У разі виявлення венеричних та заразних шкірних захворювань хворому пропонується самостійно запросити або попередити контактуючих з ним осіб (статеві і побутові контакти) про необхідність обстеження, яке також може бути проведено анонімно.

13. При направленні хворого з виявленими венеричними чи заразними шкірними хворобами на лікування, за його бажанням, в стаціонар, дерматовенерологічний кабінет поліклініки, диспансер анонімність припиняється.

14. Документація кабінету анонімного обстеження та лікування хвороб, що передаються статевим шляхом, та шкірних хвороб:

14.1. Квитанція про оплату обстеження і лікування видається касиром і після реєстрації у лікаря зберігається ним же.

14.2. Журнал обліку квитанцій про обстеження і лікування ведеться і зберігається касиром.

14.3. Журнал реєстрації пацієнтів з відповідною системою кодування (на першій сторінці журналу викладається порядок кодування, затверджений головним лікарем диспансеру). Журнал повинен бути прошитий, сторінки пронумеровані, на останній сторінці - підпис головного лікаря диспансеру та печатка.

Журнал реєстрації пацієнтів веде лікар за такою (рекомендованою) схемою:

14.4. Журнал реєстрації хворих з виявленими венеричними чи заразними шкірними захворюваннями, що бажають лікуватися анонімно, в кабінеті веде лікар за такою (рекомендованою) схемою:

14.5. Медична карта амбулаторного хворого (ф. 025 чи ф. 065), куди лікар заносить всі дані про обстеження і лікування.

14.6. Термінове повідомлення (ф. 089у чи ф. 058), яке заповнюється лікарем у випадку виявлення венеричної чи заразної шкірної хвороби.

15. З метою забезпечення своєчасного і якісного лікування виявлених венеричних хвороб в приміщенні кабінету анонімного обстеження дозволити реалізацію медичних препаратів, необхідних для лікування, а також доцільно розмістити кіоск, де, окрім медикаментів, проводити продаж засобів індивідуальної профілактики, гігієнічних засобів.

16. В кабінеті анонімного обстеження і лікування повинна бути спеціальна наочна інформація для пацієнтів з питань запобігання зараженню венеричними хворобами, їх профілактики, шкідливості шкідливості самолікування.

17. В приміщенні кабінету анонімного обстеження доцільно організувати цілодобовий пункт індивідуальної профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом.

18. Відповідає за роботу кабінету анонімного обстеження і лікування хворих на шкірні та венеричні хвороби головний лікар шкірно-венерологічного диспансеру, в штаті якого функціонує кабінет.