Про організацію дерматовенерологічної допомоги населенню України

Методика 1. Вживається водорозчинний пеніцилін по 400000 ОД 8 раз на добу на протязі 14 днів, на курс - 44800000 ОД. Методика

2. Лікування проводять дюрантними препаратами пеніциліну за одним із таких варіантів:

Чотири ін'єкції біциліну-1 або біциліну-5 по 1500000 ОД 1 раз в 4 дні, на курс - 6000000 ОД.

П'ять ін'єкцій біциліну-3 по 1500000 ОД 1 раз в 3 дні, на курс - 7500000 ОД. Методика 1 рекомендована для використання в стаціонарі, методика 2 в амбулаторних умовах. Особам, у яких з моменту контакту з хворими на сифіліс пройшло від 3 до 6 місяців, проводиться дворазово клініко-серологічне обстеження (з дослідженням КСР, РІТ, ГІФ) з інтервалом 2 місяці. Якщо з моменту контакту пройшло більше ніж 6 місяців, проводиться одноразово клініко-серологічне дослідження.

Превентивне лікування реципієнта, якому перелита кров хворого на сифіліс, проводять за одною з методик, рекомендованих для первинного серопозитивного (вторинного свіжого) сифілісу, якщо з моменту пройшло не більше, ніж 5 місяців. Після цього строку лікування не проводиться, але реципієнт підлягає клініко-серологічному контролю (з постановкою КСР, РІТ, РІФ) 1 раз з 2 місяці на протязі 6 місяців. Якщо після вливання крові пройшло більше 1 року, то проводиться одноразове клініко-серологічне дослідження.

Метод 1. Лікування проводять водорозчинним пеніциліном, який вводять внутрім'язово по 400000 ОД через кожні 3 години на протязі 14 днів. Сумарна доза антибіотика - 44800000 ОД. У хворих з великими виразковими множинними шанкрами, з пустульозною висипкою, лікування в тих же дозах пропонується проводити за модифікованою 16-денною методикою. На 16-й день лікування через 3 години після закінчення пеніцилінотерапії одноразово вводять біцилін-1 в дозі 4800000 ОД (по 2400000) внутрім'язово двомоментно в кожну сідницю з призначенням за 30 хвилин до ін'єкції 1 таблетки протигістамінного препарату. При відсутності біциліну-1 вводять біцилін-3 або біцилін-5 в тій же дозі.

Метод 2. Для лікування застосовується водорозчинний пеніцилін, який вводять внутрім'язово по 100000 ОД з інтервалом 8 години, до досягнення 1/3 сумарної дози антибіотика, після чого лікування продовжують одним із дюрантних препаратів пеніциліну - біциліном-1,3,5 до досягнення сумарної дози антибіотиків. Біцилін-3 вводять по 1800000 ОД 2 рази в тиждень, біцилін-1 або 5 по 1800000 ОД 1 раз в 5 днів.

Сумарна доза препаратів пеніциліну при первинному серонегативному сифілісі становить 2100000 ОД, при первинному серопозитивному та вторинному свіжому сифілісі - 36000000 ОД.

Метод 1. Лікування проводять водорозчинним пеніциліном по 400000 ОД 8 разів на добу протягом 28 днів. Сумарна доза антибіотиків - 83600000 ОД.

Метод 2. Лікування починають з водорозчинного пеніциліну, який вводиться по 100000 ОД кожні 3 години, до досягнення 1/3 курсової дози антибіотика, після чого переходять на введення біциліну-З по 1800000 ОД 2 рази у тиждень або біцилін-1 або 5 в тій же дозі 1 раз у 5 днів. Курсова доза препаратів пеніциліну становить 60000000 ОД.

Паралельно, починаючи з другого або третього дня пеніцилінотерапії, призначають ін'єкції бійохінолу по 2 мл через день до курсової дози 40-50 мл. Потім, продовжуючи пеніцилінотерапію, роблять перерву в лікуванні вісмутовими препаратами протягом 1 місяця, після чого проводять курс ін'єкції бісмоверола по 1,5 мл 2 рази на тиждень до сумарної дози 16-20 мл. При протипоказаннях до препаратів вісмуту специфічне лікування проводять лише препаратами пеніциліну.

Метод 3. Лікування проводять водорозчинним пеніциліном (натрієвою сіллю) внутрім'язово в разових дозах 1000000 ОД 6 разів на добу протягом 28 діб (на курс - 168000000 ОД). Разову дозу пеніциліну розчиняють в 2 мл фізіологічного розчину або дистильованої води.

Метод 4. Водорозчинний пеніцилін (натрієву сіль) призначають У разовій дозі 1000000 ОД (розчинюючи в 2 мл фізіологічного розчину або дистильованої води) 4 рази на добу протягом 28 діб (курсова доза 112000000 ОД) у поєднанні з етамідом. Етамід призначають у разовій дозі 1,05 (3 таблетки по 0,35) за 30 хвилин до кожної ін'єкції пеніциліну (добова доза етаміду-4,2), двома 10-добовими Циклами з 7-8-добовою перервою.

При наявності у хворих вторинним рецидивним сифілісом гіпертрофічних сифілідів, лейкодерми та алопеції, уражень органів зору та слуху, проявів раннього нейросифілісу краще використовувати методи 2, 3, 4 у комплексі з неспецифічною терапією. Хворим прихованим раннім сифілісом також рекомендується використовувати методи 2, 3, 4.

Метод 4 забезпечує проникнення пеніциліну у спинномозкову рідину, тому йому віддають перевагу при патологічних змінах ліквору. Особам, яким етамід протипоказаний (при вагітності, нирковій патології, в дитячому віці), рекомендується метод 3. обидва ці методи забезпечують високу концентрацію пеніциліну в тканинах та рідинах організму.

В тих випадках, коли у хворих прихованим раннім сифілісом шляхом конфронтації, вивчення анамнезу та за результатами лабораторних досліджень вірогідно визначений термін захворювання, відповідний первинному серопозитивному або вторинному свіжому сифілісу, лікування цих хворих можливо проводити за методами, які рекомендовані цією інструкцією для терапії означених стадій сифілісу.

Специфічне лікування хворих вторинним рецидивним та раннім прихованим сифілісом рекомендується поєднувати з неспецифічною терапією (дивись відповідний розділ інструкції).

При наявності у хворих великих виразкових, множинних шанкрів, широких кондилом, пустульозно-виразкових або інших сифілідів з чималим інфільтратом в основі, необхідно призначати місцеву терапію: теплі ванночки, примочки з розчином пеніциліну у димексиді, аплікації мазей - "Ацемін", жовтої ртутної, гепаринової.

Для місцевого лікування використовується 50-процентний розчин димексиду на фізіологічному розчині з вмістом 100000 ОД пеніциліну з 1 мл рідини; примочки роблять по 2 години в день, змінюючи серветки при підсиханні.

Мазь "Ацемін" наносять тоненьким шаром і обережно втирають скляною лопаткою у поверхню сифілідів 1 раз на день. Після епітелізації або рубцювання сифілідів на інфільтрати у їх основі наносять тонким шаром гепаринову мазь і обережно втирають в шкіру 2-3 рази на добу.

При виявленні у хворого змішаної інфекції (сифілісу та гонореї) лікування повинно проводитись у разових дозах не менше 400000 ОД пеніциліну протягом терміну, передбаченого для лікування відповідної стадії сифілісу, що уніфіковано з інструкцією по лікуванню гонореї.

При виявленні у хворого трихомоніазу лікування його проводять одночасно з протисифілітичною терапією.

При можливості хворим сифілісом повинно проводитись долідження на інші інфекції урогенітального тракту, які передаються статевим шляхом (хламідіоз, уреаплазмоз та ін.), з подальшим лікуванням відповідно до діагнозу після закінчення терапії сифілісу.

Лікування починають з бійохінолу по 2,0 через день до досягнення 12,0-14,0 препарату. Після цього ін'єкції бійохінолу переривають і починають пеніцилінотерапію по 200000 ОД через кожні З години до курсової дози 40000000 ОД, після чого відновлюють ін'єкції бійохінолу до загальної дози 40-50 мл (зараховуючи бійохінол, одержаний до пеніциліну).

Після 1,5-2 місячної перерви призначають аналогічний курс пеніцилінотерапії з послідовним введенням бісмоверолу (по 1,5 мл 2 рази на тиждень, на курс - 18-20 мл). Потім з 1,5-2 місячним інтервалом проводять ще 2 курси лікування препаратами вісмуту.

Поряд з бійохінолом та бісмоверолом можна використовувати пентабісмол в тих же курсових та разових дозах, що й бійохінол. Якщо є протипоказання до призначення вісмутових препаратів, то лікування проводять трьома курсами пеніциліну по 200000 ОД через 8 години в курсовій дозі 40000000 ОД.

Перед початком першого курсу протягом 10 днів проводять підготовку еритроміцином або тетрацикліном по 0,5 чотири рази на день (на останньому курсі можливе використання біцилінів).

Специфічне лікування хворих пізнім прихованим сифілісом належить поєднувати з широким використанням неспецифічних засобів. Лікування хворих прихованим не підтвердженим сифілісом рекомендується проводити індивідуалізовано (аналогічно пізньому або ранньому прихованому сифілісу).

Лікування хворих вісцеральним сифілісом повинно включати у себе, крім специфічних, також неспецифічні та симптоматичні препарати і проводитись під наглядом терапевта.

Специфічне лікування хворих вісцеральним і третинним сифілісом проводиться за схемою лікування пізнього прихованого сифілісу з більш подовженою підготовкою бійохінолом до загальної дози препарату 20,0.

При лікуванні пізніх сифілітичних гепатитів, а також специфічних уражень нирок і сечовидільних шляхів препарати вісмуту призначають. В інших випадках питання про використання вісмуту вирішують індивідуально.

При сифілітичному аортиті, ускладненому аневризмою аорти або недостатністю аортальних клапанів, підготовка бійохінолом повинна починатись з разової дози 1,0 (3 ін'єкції), з подальшим підвищенням до 1,5 (3 ін'єкції) і потім до 2,0 через день. При одержанні 25,0-40,0 препарату переходять до пеніцилінотерапії. Останню починають з разової дози 50000 ОД через 3 години. Підвищення разової дози проводиться через день за такою схемою: 50000-75000-100000-150000-200000 ОД. Курсова доза складає 40000000 ОД.

При протипоказаннях до використання вісмуту підготовка проводиться еритроміцином або олететрином по 0,5 чотири рази на день протягом 3 тижнів.

Загальна кількість курсів при комбінованій терапії препаратами пеніциліну і вісмуту - 4 (перші 2 - пеніцилін-вісмутові, останні 2 - вісмутові). При протипоказаннях до введення препаратів вісмуту загальна кількість курсів пеніциліну - 3. Специфічне лікування на цьому закінчують. В подальшому проводиться симптоматична терапія в залежності від виявленої вісцеральної патології.

Специфічне лікування вісцерального сифілісу проводиться під суворим контролем функціонального стану ураженого органу (аналізи крові, сечі, біохімічні, ЕКГ і т. п.).

Вибір методу лікування при гумозному ураженні залежить від локалізації гуми і загального стану хворого. При третинному сифілісі з локалізуванням гуми на шкірі лікування проводиться аналогічно пізньому прихованому сифілісу.

При виявленні ранніх форм нейросифілісу лікування проводиться за методом 3 або 4 для вторинного рецидивного сифілісу. Хворі пізнім нейросифілісом, за винятком хворих з атрофією зорових нервів, підлягають лікуванню за схемою пізнього прихованого сифілісу - чотирма курсами комбінованої терапії або трьома курсами пеніциліну з врахуванням протипоказань до прийому препаратів вісмуту. Кожен курс специфічної терапії необхідно доповнювати вітамінами, загальнопідсилюючими та стимулюючими засобами.

Лікування необхідно проводити під наглядом невропатолога і офтальмолога: перші два курси в стаціонарі (а при атрофії зорових нервів - всі 3 курси в стаціонарі).

При первинній атрофії зорових нервів перший курс лікування починають з вітамінного насищення. Прийом внутрішньо вітаміну А по 33000 МЕ 2 рази на день у зазначених формах: драже або таблетки ретинолу ацетату; олійний розчин ретинолу пальмітату; прийом комплексу вітамінів у вигляді порошку: кислоти аскорбінової 0,15, кислоти нікотінової 0,05 г, рибофлавіну (вітаміну В2) 0,025 г, кальцію пангамату 0,1 г (по 2 т. 3 рази на день).

Внутрім'язово призначають ін'єкції вітамінів В1 (5% - 2 мл щоденно N 30), В6 (5% - 1 мл через день N 15) і В12 (по 200 мкг щоденно N 30), натрієвої солі аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) по 1-2 мл в комбінації з естрактом алое (1 мл) або скловидним тілом (2 мл) N 30, щоденно. Паралельно призначають пеніцилінотерапію з малих доз (30000 ОД) з подальшим їх підвищенням на 10000 ОД через день (30-40-50-60-70-80-90-100000 ОД).

Пеніцилін у разовій дозі 100000 ОД вживають протягом тижня, після чого разову дозу підвищують до 200000 ОД. На курс 40000000 ОД. Інтервали між курсами - 1 місяць. Паралельно зі специфічною терапією у кожному курсі слід проводити неспецифічну, стимулюючу терапію і вітамінотерапію, необхідне систематичне спостереження окуліста.

Для лікування хворих на сифіліс, профілактичного та превентивного лікування при несприйманні лікарських засобів пеніцилінової групи можна вживати антибіотики широкого спектру дії: еритроміцин, тетрациклін, олететрин або доксициклін.

Для превентивного лікування еритроміцин, тетрациклін, олететрин вживають по 0,5 г чотири рази на добу.

При свіжих формах сифілісу ці антибіотики в тих же дозах вживають протягом 20 днів при первинному серонегативному, 25 днів при первинному серопозитивному і 30 днів при вторинному свіжому сифілісі.

При вторинному рецидивному, ранньому скритому і пізніх формах сифілісу цими антибіотиками проводять в тих же дозах добових, 5 курсами по 20 днів кожний курс, з двотижневим інтервалом між ними. При поєднанні цих препаратів з препаратами вісмуту число курсів вменшується до трьох.

Слід пам'ятати про те, що еритроміцин руйнується шлунковим соком, тому його необхідно вживати за півгодини до або через 1-1,5 години після вживання їжі. Препарати тетрациклінової групи, особливо доксициклін рекомендують вживати під час їжі або після.

При лікуванні доксицикліном влітку слід уникати, опромінювання сонячним промінням, запобігаючи фотодерматозам. Не слід призначати тетрациклін дітям до 8 років.

Особам, які не переносять антибіотики, слід проводити індивідуальне лікування.

Необхідність призначення неспецифічної терапії виникає при прихованих, пізніх формах захворювання, нейровісцеросифілісі, вродженому сифілісі, при супутній патології, включаючи алкоголізм, при ознаках злоякісного перебігу хвороби, при уповільненні негативації серологічних реакцій. Доцільне призначення неспецифічної терапії при вторинному рецидивному і ранньому прихованому сифілісі, а при наявності показань - і при свіжих його формах,

До методів неспецифічної терапії належать: піротерапія, вітамінотерапія, ін'єкції біогенних стимуляторів (екстракт алое, плаценти, скловидне тіло, спленін та ін.), імуномодулятори (декаріс, метилурацил, нуклеїнат натрію, піроксан, реїнфузії, УФ-опроміненої аутокрові).

Неспецифічну терапію призначають після ретельного дослідження хворого з врахуванням показань і протипоказань до тих чи інших препаратів.

З методів неспецифічної терапії широке розповсюдження отримала піротерапія бактеріальними пірогенами. Вона приводить до посилення процесів теплопродукції, поліпшення умов крово- і лімфообігу в уражених органах і тканинах, активації ретикуло-гістіоцитарної системи, посиленню фагоцитозу, ферментативної і секреторної діяльності шлунка і слинних залоз. Із засобів піротерапії найчастіше вживаються пірогенал і продигіозан, яри пізніх формах нейросифілісу - також сульфозин.

Пірогенал - складний полісахаридний комплекс - призначається у вигляді внутрім'язових ін'єкцій у верхньо-зовнішній квадрат сідниці, в початковій дозі 5-10 мкг з поступовим підвищенням до 20-30 мкг і більше на ін'єкцію, доводячи до 120-150 мкг в належності від реакції організму.

Препарат вводиться 1 раз в 2-3 дні, всього на курс лікування 10-15 ін'єкцій. Продигіозан - ліпополісахарид, близький по дії на організм до пірогеналу, вводиться внутрім'язово 2 рази на тиждень в дозах від 25 до 100 МКГ, всього на курс - 4-6 ін'єкцій. Сульфозин - 1-2 % розчин очищеної сірки в персиковій олії.

Його вводять двомоментно у верхньо-зовнішній квадрат сідниці, починаючи з 0,5- 2 мл, додаючи по 2 мл до максимальної дози 7-8 мл. Ампулу перед ін'єкцією потрібно нагріти і струшувати до повного розчинення сірки.

Показання: пірогенна терапія призначається хворим з серорезистентністю, з вторинним рецидивним, раннім і пізнім прихованим сифілісом, особливо при виявленні патології в лікворі, хворим з уповільненою негативацією серологічних реакцій, а також хворим з пізніми формами нейросифілісу.

Імунокоригуючу терапію звичайно призначають при вторинному рецидивному, ранньому прихованому і пізніх формах сифілісу, особливо у тих випадках, коли є прояви злоякісного перебігу хвороби, при наявності супутніх захворювань, які розвиваються на фоні імунодепресії (шкірно-слизовий кандидоз, хронічна піодермія та ін.), а також хворим з хронічним алкоголізмом. Імунокоригуючу терапію рекомендують проводити по можливості під контролем імунограми.

Декарис, змінюючи вміст циклічних нуклеотидів в імунокомпетентних клітинах, підвищує функціональну активність фагоцитів і Т-лімфоцитів. Препарат призначається циклами по 150 мг щоденно протягом 3 днів з тижневою перервою, всього 2-3 цикли. Препарат можна призначати в дозі 150 мг 1 раз на тиждень протягом 3-5 тижнів. Застосовують його з обережністю під контролем кількості формених елементів крові. Відомі побічні явища у вигляді кропив'янки, нудоти, блювання, токсичної дії на еритроцити і лейкоцити.

Метилурацил прискорює процес клітинної регенерації, стимулює клітинні і гуморальні фактори резистентності. Його призначають циклами по 0,5 чотири рази на день, протягом 10-14 днів, з 5-7 денними перервами, всього 2-3 цикли. Нуклеїнат натрію стимулює синтез нуклеїнових кислот, в тому числі в імунокомпетентних клітинах, підвищуючи тим самим їх функціональну активність, стимулює фактори неспецифічної резистентності організму. Препарат призначають двотижневими циклами по 0,1 три рази на день з тижневою перервою.

Застосування піроксану показане особам, які страждають хронічним алкоголізмом. Препарат діє детоксично, зменшує прояви алкогольної абстиненції, покращує засвоєння кисню тканинами. Призначається в таблетках по 0,015 3 рази в день, двома десятиденними циклами з перервою в 7-10 днів.

Біогенні стимулятори (екстракт алое рідкий для ін'єкцій, спленін, скловидне тіло) діють стимулююче і прискорюють процеси регенерації. Призначаються у вигляді підшкірних (спленін можна зводити і внутрім'язово) ін'єкцій по 1,0 щоденно протягом 15-20 ДНІВ.

Вітаміни С, групи В та інші одночасно зі специфічним лікуванням застосовують протягом місяця. Аскорбінову кислоту призначають 0,1-0,2 г три рази на день: ін'єкції розчину тіміна-броміду 3-6 (вітамін В1) по 1 мл проводять щоденно або через день, до 20-25 ін'єкцій. Розчин піридоксину гідрохлориду (вітамін В6) - 5% по 1 мл призначають внутрім'язово. На курс - 20-25 ін'єкцій щоденно. Вітамін В12 (ціанокобаламін вводять внутрім'язово) через день в дозах 100-200 мкг, на курс - 20 ін'єкцій, після двотижневої перерви курс ін'єкцій вітамінів за необхідністю можна повторити.

Калію оратат - стимулятор обмінних процесів - призначають по 0,5 три рази на день протягом 3-4 тижнів. В разі необхідності хворим на сифіліс призначають адаптогенні препарати - пантокрин, екстракт елеутерокока, левзеї, родіоли рожевої, настоянку лимонника.

При виявленні у вагітних первинного або вторинного свіжого сифілісу специфічне лікування проводиться пеніциліном по 400000 ОД через 3 години протягом 14 днів. При виявленні вторинного рецидивного або раннього прихованого сифілісу в тих же разових та Добових дозах протягом 28 днів. При встановленні пізнього прихованого сифілісу проводиться лікування трьома курсами пеніциліну по 40000000 ОД на курс, в разових дозах по 200000 ОД через 3 години, з інтервалом між курсами 7-10 днів.

Для профілактики вродженого сифілісу рекомендується дворазове серологічне дослідження вагітних в першій половині вагітності (при візиті до акушера-гінеколога для постановки на облік по вагітності) та в другій її половині (6-7 місяців, але не пізніше оформлення декретної відпустки). При отриманні у вагітної позитивних результатів КСР необхідно провести дослідження сироватки крові на РІТ та РІФ. При позитивних результатах цих тестів вагітна підлягає стаціонарному дослідженню та лікуванню у відповідності з встановленим діагнозом. При негативних результатах ГІФ та РІТ вагітна повинна знаходитись на клініко-серологічному контролі з щомісячним дослідженням КСР, РІТ, РІФ до родів, а також протягом 3 місяців після них. У виняткових випадках, при відсутності можливості дослідження РІФ, РІТ, у вагітної з різко позитивною КСР повторюють дослідження КСР та при різко позитивному їх результаті ставлять діагноз прихованого сифілісу. При повторних слабо позитивних КСР вагітна підлягяє ретельному клініко-серологічному спостереженню в динаміці для диференціації біологічно псевдопозитивних результатів КСР, обумовлених вагітністю.

Вагітні, які хворіли сифілісом в минулому, підлягають проведенню профілактичного лікуванню під час кожної вагітності до зняття з обліку. Якщо всі серологічні реакції (КСР, РІФ, РІТ) негативувались до настання вагітності, то профілактичне лікування не проводиться. Після зняття з обліку профілактичне лікування проводять при першій вагітності жінок з серорезистентністю.

Жінки, які отримали превентивне протисифілітичне лікування, профілактичному лікуванню в період вагітності не підлягають.

Профілактичне лікування вагітних проводиться за одною із таких методик.

Методика 1. Водорозчинний пеніцилін вводиться по 400000 ОД 8 разів на добу протягом 14 днів. Курсова доза - 44800000 ОД.

Методика 2. Лікування проводиться одним з дюрантних препаратів пеніциліну біциліном-1,3,5 в курсовій дозі 27000000 ОД (15 ін'єкцій по 1800000 ОД 1 раз в 3-4 дні для біциліну-3, і один раз в 5 днів для біциліну-1,5).

Перевага повинна надаватись лікуванню за методикою 1, яка проводиться в умовах стаціонару. Розчинний пеніцилін забезпечує більш високу концентрацію антибіотика в організмі матері та тканинах плоду.

При неможливості госпіталізації вагітної слід використати методику 2, тривалішою за часом. Якщо специфічне лікування почато в пізні строки вагітності, то профілактичне лікування проводять з інтервалом не більше 2 тижнів після основного. Якщо специфічне лікування проведено в ранні строки вагітності, то профілактичне лікування повинно бути почато не пізніше 6-7 місяця вагітності.

Превентивне лікування вагітних, котрі знаходились в контакті з хворими заразними формами та раннім прихованим сифілісом, проводиться у відповідності з наведеною інструкцією (див. розділ "Превентивне лікування").

При лікуванні хворих, які не переносять препаратів пеніцилінового ряду, недоцільно призначати еритроміцин, оскільки, досягаючи хорошого клінічного ефекту у матері, він недостатньо проникає через плаценту і не попереджує виникнення вродженого сифілісу у дитини. Препарати тетрациклінового ряду попереджують вроджений сифіліс, але відкладаються у кістковій тканині та зубах плоду. При виборі оптимальної тактики у відношенні вагітних, хворих сифілісом, які не переносять препарати пеніцилінового ряду, необхідно врахувати вищенаведені міркування та у відповідності з ними вирішувати питання про призначення індивідуалізованого лікування антибіотиками цефалоспоринового ряду в середньо-терапевтичних дозах.

При виявленні раннього вродженого сифілісу у дитини управління (відділ) охорони здоров'я повинен провести розслідування причин виникнення, обговорити матеріали розслідування на медичній нараді.

Про кожний випадок вродженого сифілісу обласні управління охорони здоров'я повинні повідомити начальника головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування МОЗ України за такою формою:

1. Превентивне лікування дітей. Дітям дошкільного віку превентивне лікування потрібно проводити у тих випадках, коли встановлена можливість зараження дітей при тісному побутовому контакті з хворими заразними формами сифілісу і прихованим раннім сифилісом.

Дітям до трирічного віку, виходячи із особливостей догляду за ними, превентивне лікування проводиться в обов'язковому порядку. Для дітей більш старшого віку питання про проведення лікування вирішується в індивідуальному порядку. При вирішенні показань щодо лікування дітей необхідно врахувати форму сифілісу, локалізацію висипів і ступінь контакту з дітьми хворих на сифіліс дорослих.

При виявленні сифілісу у персоналу дитячих установ потрібно провести дослідження дітей та провести КСР. Питання про проведення превентивного лікування вирішується в залежності від діагнозу та ступеня контакту хворого з дітьми. Превентивне лікування проводиться за безперервним методом з розрахунку 500000-200000 ОД на кг ваги в залежності від віку (таблиця 1).

Разові дози пеніциліну залежать від віку дітей, інтервали між ін'єкціями - 4 години. При амбулаторному лікуванні призначають дюрантні препарати пеніциліну. Біцилін вводиться дітям старше 2 років по 300000 ОД 1 раз на добу. Далі при відсутності алергії можна вводити 600000 ОД на 2 доби (по 300000 ОД в одну сідницю двомоментним способом).

Для превентивного лікування дітей в тому випадку, коли має місце непереносимість пеніциліну, можливе вживання оксациліну або біциліну, з тим же інтервалом між введенням.

Для попередження алергічних реакцій до початку і в період лікування потрібно призначати антигістамінні препарати, препарати кальцію. На 2-3 день лікування і в кінці курсу провести дослідження крові на КСР. Якщо з моменту останнього контакту з хворим пройшло більш як 3 місяці, дитині потрібно провести повне дослідження. При відсутності у дитини клінічних та серологічних проявів захворювання лікування не проводиться, але дитина підлягає повторному дослідженню через 6 місяців з моменту останнього контакту з хворим. У тому випадку, коли влито кров від донорів, хворих сифілісом, дітям призначають лікування за схемою первинного серопозитивного сифілісу. По закінченні лікування діти знімаються з обліку в шкірно-венерологічних диспансерах після 3-річного нагляду.

В особливих випадках, коли має місце статевий контакт дитини з хворим сифілісом, превентивне лікування потрібно проводити, виходячи із схем превентивного лікування для дорослих, дозами антибіотиків залежно від віку дитини.

2. Профілактичне лікування дітей. Діти, народжені матерями, хворими або перехворілими сифілісом, підлягають клінічному, серологічному, рентгенологічному дослідженню в перші три місяці життя. Такому ж дослідженню підлягають діти матерів, які в період вагітності були. в тісному контакті з хворими заразними формами сифілісу, незалежно від того, проводилось чи ні цим матерям превентивне лікування. В план обстеження входять: консультація педіатра, дерматовенеролога, невропатолога, отоларинголога, окуліста, дослідження крові на КСР, РІФ, РІТ, рентгенографія кісток кінцівок. При наявності клінічних неврологічних змін показано проведення спинномозкової пункції.

Для профілактичного лікування вживається пеніцилін. При сприятливості пеніциліну призначають лікування напівсинтетичними антибіотиками (оксациліном, ампіциліном) в тих же дозах або апаратами цефалоспоринового ряду в середньо-терапевтичних дозах.

1. Діти, які народились від матерів, що перехворіли сифілісом, котрі одержали повноцінне специфічне лікування до вагітності і профілактичне лікування в період вагітності, при відсутності у дітей клінічних, рентгенологічних і серологічних проявів створювання не підлягають профілактичному лікуванню, але залишаються під наглядом протягом 5 років.

2. Діти, народжені матерями, які одержали повноцінне специфічне лікування до вагітності, але не одержали профілактичне лікування в період вагітності, не підлягають профілактичному лікуванню при наявності негативації КСР в матері до настання вагітності і негативних результатів серологічних реакцій у дитини. При відсутності цих умов дітям проводиться лікування із розрахунку 100000 ОД антибіотика на 1 кг маси дитини на добу (не менше 300000 ОД на добу) протягом 2-х тижнів. При обстеженні у віці після року можливе проведення профілактичного лікування одним курсом пеніциліну із розрахунку 900000 ОД на 1 кг маси на курс при добовій дозі 600000-800000 ОД.

3. Дітям, які народились від матерів, лікування яких було розпочато в період перших місяців вагітності і закінчено до пологів, при наявності у матері негативних результатів КСР, лікування проводиться з розрахунку добової дози антибіотика 100000 ОД на 1 кг маси дитини протягом 2-х тижнів.

4. Якщо лікування матері розпочато до і закінчено в перші місяці вагітності, а профілактичне лікування не проводилось, то при відсутності у дітей клінічних, серологічних та рентгенологічних. проявів сифілісу, дітям проводиться профілактичне лікування сифілісу з розрахунку добової дози антибіотика 100000 ОД на 1 кг маси дитини протягом 2-х тижнів.

5. Діти, які народились від матерів, специфічне лікування яким розпочато в другій половині вагітності, закінчено до пологів і серологічні реакції залишились у них позитивними, при відсутності у дітей клінічних та серологічних проявів сифілісу підлягають лікуванню з розрахунку добової дози антибіотика 100000 ОД на 1 кг маси дитини протягом 3-х тижнів.

6. Діти, які народились від матерів, хворих сифілісом, які одержали неповноцінне специфічне лікування, чи матерів, лікування яких було розпочато в останні місяці вагітності, при відсутності у дітей клінічних і серологічних проявів сифілісу підлягають лікуванню, яке проводиться з розрахунку 100000 ОД на 1 кг маси тіла дитини протягом 3-х тижнів.

7. Діти матерів, хворих на сифіліс, які не одержали специфічного лікування, підлягають профілактичному лікуванню за схемою раннього вродженого сифілісу, навіть при відсутності у дітей клінічних та серологічних проявів захворювання.

8. При серорезистентності у матерів, які одержали повноцінне специфічне лікування до вагітності, додаткове, а також профілактичне лікування за час вагітності, при відсутностності у дитини клінічних та серологічних ознаків сифілісу дитина лікуванню не підлягає.

9. При сумнівних результатах клінічного та серологічного дослідження дитини, народженої матір'ю, хворою на сифіліс, питання про лікування вирішується індивідуально з розрахунку даних анамнезу та обсягу проведеного лікування матері, віку дитини.

3. Лікування дітей, хворих раннім вродженим сифілісом.

1. Лікування дітей, хворих маніфестним та прихованим сифілісом, проводиться за безперервним методом з розрахунку добової дози антибіотика 100000-75000-50000 ОД на 1 кг маси тіла дитини в залежності від віку протягом 1 місяця (Табл. 2).

Одночасно з антибіотиками хворим призначають ністатин та антигістамінні препарати.

2. Можливе проведення лікування трьома курсами пеніциліну з інтервалами між курсами 2 тижні.

3. Ослабленим дітям, хворим маніфестним сифілісом, для зниження інтенсивності реакції загострення в першу добу лікування антибіотиком призначають в разовій дозі 5000 ОД, а потім вводиться повна разова доза.

4. При відсутності у дитини вираженої тенденції до зниження ступеня позитивності серологічних реакцій через 6 місяців призначається курс лікування одним із препаратів вісмуту, який вводиться через день в разових дозах, вказаних у таблиці 4:

При наявності показань лікування проводиться разом з загальнозміцнюючою та імуномодулюючою терапією: метилурацилом, пентоксилом, пірогенними препаратами, вітамінами (С, В6, В5, В12, РР), ферментними препаратами (абомін, панзинорм).

4. Лікування дітей, хворих пізнім вродженим сифілісом.

Лікування дітей, хворих пізнім вродженим сифілісом, проводиться 4 курсами пеніциліну разом з препаратами вісмуту та загальнозміцнюючою терапії. Лікування починають з внутрім'язових ін'єкцій бійохінолу 2 рази на тиждень в разовій дозі залежно від віку. При одержанні 1/4 частини курсової дози бійохінолу ін'єкції його переривають та приступають до пеніциліну по 100000 ОД через 4 години до досягнення курсової дози, після чого поновлюють ін'єкції бійохінолу до загальновікової дози (Табл 4).

1. Дітям, у віці від 2 років до 5 років - 4000000 ОД на 1 кг маси тіла (на кожен курс). Добова доза - 300000-360000 ОД при шестиразовому введенні.

2. Дітям, у віці від 5 років до 10 років - 300000 ОД на 1 кг маси, але не менше 10000000 ОД на курс. Добова доза 360000-420000 ОД.

3. Дітям від 10 до 15 років - 200000 ОД пеніциліну на 1 кг маси, але не менш як 1200000 ОД на курс. Добова доза 420000-480000.

Проміжки між курсами у дітей всіх вікових груп 2-3 тижні. В першу добу лікування рекомендується пеніцилін вводити по 10000 ОД кожні 4 години, потім вводиться повна доза.

2, 3, 4 курси лікування проводяться в тих же дозах, але паралельно антибіотиком та препаратом вісмуту. Проміжок між курсами 1-1,5 місяці. При непереносимості пеніциліну лікування дітей, хворих вродженим сифілісом, проводиться напівсинтетичними антибіотиками (оксацилін, ампіцилін) в тих же дозах.

Лікування проводиться пеніциліном або його дюрантними препаратами. При непереносимості препаратів пеніциліну (анамнез, наявність алергічних захворювань) проводиться лікування напівсинтетичними антибіотиками в тих же дозах.

При ранніх стадіях сифілісу лікування проводиться за безперервною методикою з розрахунку антибіотика залежно від віку та маси тіла (Табл 5). Лікування проводиться на фоні загальнозміцнюючої та десенсибілізуючої терапії. З другого тижня визначають ністатин (у віковій дозі).

Дорослі і діти, які отримали превентивне лікування після статевого або тісного побутового контакту з хворим ранньою стадією сіфілісу, підлягають клініко-серологічному контролю протягом 6 місяців після лікування. Клініко-серологічний контроль проводять один раз в три місяці.

Хворі первинним серонегативним сифілісом підлягають щоквартальному клініко-серологічному контролю протягом одного року.

Хворі первинним серопозитивним і вторинним свіжим сифілісом, а також особи, які отримали превентивне лікування в зв'язку з переливанням крові від хворого сифілісом, підлягають клініко-серологічному контролю протягом трьох років. Клініко-серологічний контроль проводять 1 раз в квартал на протязі двох років, протягом третього року спостереження - 1 раз в шість місяців.

Для хворих вторинним рецидивним, третинним, прихованим раннім, пізнім, нез'ясованим), вісцеральним і нейросифілісом передбачено диспансерний нагляд протягом 5 років, клініко-серологічний контроль проводять щоквартально протягом 2 років, протягом третього року - 1 раз в 6 місяців і протягом наступних двох років - 1 раз на рік.

Діти, які отримали профілактичне або специфічне лікування в зв'язку з раннім і пізнім вродженим сифілісом, підлягають клініко-серологічному нагляду протягом 5 років. Протягом перших двох років КСР обстежують 1 раз в 3 місяці, в подальшому - 1 раз в 6 місяців. Діти, які не підлягали профілактичному лікуванню, також повинні знаходитись на клініко-серологічному контролі протягом 5 років.

Дітям, які отримали лікування в зв'язку з набутим сифілісом, клініко-серологічне дослідження проводиться, як і дорослим. При виникненні клінічного або серологічного рецидиву хворі підлягають дослідженню у терапевта (з рентгенографією органів грудної клітини), невропатолога, окуліста, отоларинголога: рекомендовано провести спинномозкову пункцію. Лікування проводиться в обсязі, передбаченому для вторинного рецидивного сифілісу за одною із методик з призначенням неспецифічних засобів.

Серорезистентність після закінчення лікування хворих з ранніми стадіями сифілісу встановлюють у тих випадках, коли протягом року після закінчення терапії РСК з трепонемним і кардіоліпіновим антигенами залишаються позитивними без тенденції до зниження титру реагінів. У цих випадках призначають додаткове лікування. Якщо через рік після повноцінного лікування негативація РСК не настала, але відзначається зниження титру реагінів (не менш в 4 рази) або зниження ступеня позитивності РСК від різко позитивної до слабо позитивної, то ці випадки розглядають як довільну негативацію серореакцій, і нагляд продовжують ще 6 місяців. Якщо протягом цього часу негативація КСР не настає, проводять додаткове лікування.

При повільній негативації КСР і серорезистентності у дітей витання про тривалість клініко-серологічного контролю і необхідність проведення додаткового лікування вирішується індивідуально.

Додаткове лікування проводиться одним курсом пеніциліну у великих дозах у комплексі з імуномодуляторами. Бензилпеніцилін зживають внутрім'язово у дозі 1000000 ОД 6 разів на добу протягом 28 днів паралельно з призначенням неспецифічних засобів. Доцільне зівання 1-2 курсів вісмутових препаратів, якщо раніше вони не вживались і при відсутності протипоказань. При непереносимості пеніциліну додаткове лікування проводиться антибіотиками резерву.

При відсутності ефекту від додаткового лікування повторно додаткове лікування не призначають. Строк клініко-серологічного контролю рахується від моменту закінчення основного лікування.

При зберіганні позитивних КСР після повноцінного лікування пізніх форм сифілісу питання про серорезистентність не ставиться і додаткове лікування не проводиться.

РІТ і РІФ досліджують у хворих усіма формами сифілісу через 6 місяців після закінчення лікування і потім щорічно до зняття з обліку.

Після закінчення клініко-серологічного нагляду хворі усіма формами сифілісу підлягають повному клінічному (огляд терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога), рентгенологічному Дослідженню. Оскільки результати такого дослідження можуть бути правильно оцінені тільки порівняно з даними, отриманими при початковому діагнозі, стаціонар, направляючи хворого у шкірно-венерологічний диспансер, повинен включити у витяг з історії хвороби висновок суміжних фахівців.

Лікворологічне дослідження при знятті з обліку проводиться хворим, лікування яких було почато в зв'язку з раннім і пізнім нейросифілісом; особам, у яких в процесі клініко-серологічного контролю виявились якісь клінічні прояви специфічного ураження нервової системи: особам з серологічною резистентністю, яка зберігається до кінця строку клініко-серологічного дослідження.

При знятті з обліку дітей, які отримали лікування в зв'язку з вродженим і набутим сифілісом, рекомендується дослідження в стаціонарннх умовах, включаючи консультації педіатра, отоларинголога, невропатолога, окуліста, рентгенограми трубчатих кісток (при наявності в анамнезі кісткової патології), постановку КСР, РІТ, РІФ.

1. Як критерії вилікування враховуються:

а) якість проведеного лікування і його відповідність діючим інструкціям;

б) дані клінічного (шкірний покрив, слизові, внутрішні органи) і рентгенологічного дослідження;

в) результати лабораторного (серологічного і при показаннях лікворогічного) дослідження.

2. Особи, які отримали превентивне лікування, знімаються з обліку через 6 місяців диспансерного нагляду.

3. Хворі, які отримали повноцінне лікування з приводу первинного серонегативного сифілісу, підлягають зняттю з обліку після диспансерного нагляду на протязі 1 року.

4. Хворі, які отримали повноцінне лікування в зв'язку з первинним серопозитивним і вторинним свіжим сифілісом, а також особи, які стримали превентивне лікування в зв'язку з переливанням крові хворого сифілісом, знімаються з обліку після 3 років диспансерного нагляду.

5. Хворі, які отримали повноцінне лікування в зв'язку з вторинним рецидивним і прихованим (раннім, пізнім, нез'ясованим) сифілісом підлягають зняттю з обліку після 5 років диспансерного нагляду.