Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: вплив на ліпідний профіль опосередкований активацією рецептора, який активується проліферуючим фактором пероксисом типу (альфа) (PPAR(альфа); через активацію PPAR(альфа) препарат збільшує інтенсивність ліполізу і виведення із плазми часток, багатих на тригліцериди, шляхом активації ліпопротеїнової ліпази і зменшення утворення апопротеїну CIII; активація PPFR(альфа) також зумовлює збільшення синтезу апопротеїнів AI і AII; вищезазначені ефекти фенофібрату на ліпопротеїни призводять до зниження фракцій ліпопротеїнов дуже низької і низької щільності (ЛПДНЩ і ЛПНЩ), які містять апопротеїн В, і збільшенню фракції ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), які містять апопротеїни AI і AII; крім того, шляхом модифікації синтезу і катаболізму фракції ЛПДНЩ фенофібрат збільшує кліренс ЛПНЩ і зменшує кількість ЛПНЩ низької щільності, рівень яких підвищений у пацієнтів з ризиком коронарної хвороби серця (атерогенний профіль ліпідів); знижує рівень загального холестерину на 20-25%, тригліцеридів - на 40-55%, а рівень ЛПВЩ-холестерину збільшує на 10-30%; у пацієнтів з гіперхолестеринемією, в яких рівень ЛПВЩ-холестерину був знижений на 20-35%, сумарний ефект відносно холестерину стосується зменшення співвідношень загального холестерину до ЛПВЩ-холестерину, ЛПНЩ-холестерину до ЛПВЩ-холестерину або апопротеїну В до апопротеїну AI, усі з яких є маркерами атерогенного ризику; завдяки значному ефекту на ЛПНЩ-холестерин і тригліцериди лікування фенофібратом має позитивний ефект як у пацієнтів з гіперхолестеринемією в комбінації з гіпертригліцеридемією, так і без неї, включаючи вторинну гіперліпопротеїнемію, таку як, наприклад, спостерігається при ЦД II типу; на сьогоднішній день відсутні результати тривалих контрольованих випробувань для демонстрації ефективності фенофібрату відносно первинної і вторинної профілактики ускладнень атеросклерозу; екстраваскулярні відкладення холестерину (xanthoma tendinosum et tuberosum) можуть істотно зменшуватися або навіть повністю зникати під час терапії фенофібратом; у пацієнтів зі збільшеним рівнем фібриногену, які лікувалися фенофібратом, спостерігалося значне зменшення цього параметра; інші маркери запалення, такі як С-реактивний протеїн, також знижуються при лікуванні фенофібратом; урикозуричну дію фенофібрату, що призводить до зниження рівня сечової кислоти на приблизно 25%, можна розглядати як додатковий позитивний ефект у пацієнтів з дисліпідемією в комбінації з гіперурикемією; фенофібрат може зменшувати агрегацію тромбоцитів, індуковану аденозиндифосфатом, арахідоновою кислотою і епінефрином; C досягається через
макс
4-5 год після перорального прийому; концентрація в плазмі є
стабільною при постійному лікуванні; всмоктування фенофібрату
збільшується при прийомі з їжею; фенофібринова кислота має високий
ступінь зв'язування з альбуміном плазми крові (більше 99%); T -
1/2
20 год; фенофібрат у незміненому вигляді в плазмі не визначається;
основним метаболітом є фенофібринова кислота; екскретується
переважно із сечею; практично весь фенофібрат виводиться протягом
6 діб; препарат виділяється переважно у вигляді фенофібринової
кислоти і її кон'югата з глюкуронідом; у літніх пацієнтів
загальний плазмовий кліренс фенофібринової кислоти не змінюється;
кінетичні дослідження після прийому одноразової дози і при
тривалому лікуванні показали, що фенофібрат не акумулюється.
Фенофібринова кислота не виводиться при гемодіалізі.
Показання для застосування ЛЗ: гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія окремо і в комбінації (дисліпідемія типу IIa, IIb, III, IV) у пацієнтів, які не реагують на дієтичні та інші немедикаментозні заходи лікування (наприклад, зниження маси тіла або збільшення фізичної активності), особливо за наявності очевидних супутніх факторів ризику.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: в комбінації з дієтотерапією препарат призначений для тривалого симптоматичного лікування; призначають по 1 капс./добу під час одного з основних прийомів їжі; дієтотерапію, розпочату до призначення препарату, необхідно продовжити; якщо після застосування препарату протягом декількох місяців (наприклад, 3-х місяців) рівень ліпідів у сироватці крові недостатньо знизився, необхідно розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - біль у животі, нудота, блювання, пронос і здуття живота, панкреатит; печінка і жовчовивідні шляхи - помірне збільшення рівня трансаміназ в сироватці крові, утворення каменів у жовчному міхурі, епізоди гепатиту; шкіра і п/ш тканини - висипи, свербіж, кропив'янка або реакції фото чутливості, алопеція, фоточутливість шкіри з еритемою, появою пухирців або вузликів на ділянках шкіри, які піддалися впливу сонячного світла або штучного ультрафіолетового опромінення в окремих випадках (навіть після багатьох місяців застосування без ускладнень); скелетно-м'язова система, сполучна тканина - міалгія, міозит, судоми м'язів і м'язова слабкість, рабдоміоліз; серцево-судинна система - венозна тромбоемболія (емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен); кров і лімфатична система - зниження рівня Hb, лейкоцитів; ЦНС - сексуальна слабкість, головний біль; органи дихання, грудної клітки і середостіння - інтерстиціальна пневмонія; лабораторні показники - збільшення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові.
Протипоказання до застосування ЛЗ: печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 20 мл/хв); дитячий вік; гіперчутливість до препарату; фоточутливість або фототоксичні реакції під час лікування фібратами або кетопрофеном у минулому; захворювання жовчного міхура.
Форми випуску ЛЗ: капс. по 200 мг, по 250 мг
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 30 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Ліпікард, "USV Limited", Індія
Ліпантил 200 М, "Laboratoires Fournier" група "Solvay Pharmaceuticals", Франція
Ліпофен СР, "NOBEL ILAC SANAYII VE TICARET A.S.", Туреччина
Трайкор 145 мг, "Laboratoires Fournier", France, Solvay
Pharmaceuticals Group, Франція
15.3. Нікотинова кислота та її похідні
- Нікотинова кислота (Nicotinic acid)*, **
Фармакотерапевтична група: C04AC01 - периферичні вазодилататори. Нікотинова кислота та її похідні.
Основна фармакотерапевтична дія: вазодилатуюча, слабка антикоагулянтна, антипелагрична.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: нікотинова кислота (вітамін PP) самостійно або у вигляді аміду є простетичною групою ферментів - кодегідрази I (дифосфопіридиннуклеотиду - НАД) і кодегідрази II (трифосфопіридиннуклеотиду - НАДФ), які здійснюють перенесення водню в окисно-відновних реакціях, а також перенесення фосфату; нікотинова кислота нормалізує вміст ліпопротеїдів і тригліцеридів у крові; діє вазодилатуюче на рівні преартеріол і артеріол (у т.ч. головного мозку), чим поліпшує мікроциркуляцію; викликає слабку антикоагулянтну дію (підвищує фібринолітичну активність крові), має дезінтоксикаційні властивості; ліквідує дефіцит вітаміну PP, є специфічним протипелагрічним засобом; швидко всмоктується з місця введення при парентеральному застосуванні; рівномірно розподіляється по всім органам і тканинам; інактивується головним чином шляхом метилування та, меншою мірою, шляхом кон'югації; продукти біотрансформації екскретуються із сечею; нікотинова кислота може виявлятися в сечі в активній формі, якщо в організм надходять підвищені її кількості; нікотинова кислота і амід нікотинової кислоти тісно пов'язані з коферментами кодегідрази I і кодегідрази II (НАД і НАДФ), які переносять водень, беручи участь в обміні, синтетичних процесах; нікотинова кислота проявляє не тільки протипелагричні властивості, а й посилює і концентрує гальмівний процес в умовах патологічної його слабкості (неврози, істерія, психотичні стани), нормалізує секреторну і моторну функції шлунка та кишечнику, збільшує утворення і виділення жовчі та жовчних кислот; під впливом нікотинової кислоти посилюється дезінтоксикаційна функція печінки, у зв'язку з чим її застосовують для лікування професійних і випадкових отруєнь навіть такими високотоксичними речовинами, як похідні аніліну, а також для запобігання та ліквідації токсичної дії ЛЗ (барбітурати, протитуберкульозні засоби, сульфаніламіди та інші; препарат впливає також на ліпідний обмін, нормалізує вміст ліпопротеїдів крові, знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів і підвищує вміст ліпопротеїдів високої щільності, які мають антиатерогенний ефект; рівномірно розподіляється по всіх органах і тканинах і інактивується шляхом N-метилювання і менше - шляхом кон'югації; продукти біотрансформації екскретуються з сечею; може з'являтися в сечі в активній формі, якщо в організм надходять великі його кількості.
Показання для застосування ЛЗ: пелагра (авітаміноз вітаміну PP); ішемічні порушення мозкового кровообігу; спазм судин кінцівок (облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно); спазм судин нирок; ускладнення ЦД (діабетична полінейропатія, мікроангіопатія); захворювання печінки (г. та хр. гепатити); неврит лицьового нерва; інтоксикації різного генезу (у т.ч. професійні, медикаментозні, алкогольні); гіпоацидний гастрит, ентероколіт, коліт; рани, виразки, що тривалий час не загоюються.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим призначають п/ш, в/м та в/в повільні введення 1% р-ну по 1 мл 1-2 р/добу протягом 10-15 днів; як вазодилататор в/в повільно вводять 1-2 мл 1% р-ну на добу; дітям препарат призначають залежно від віку: до 2 років - 6-8 мг/добу; від 2 до 7 років - 9-11 мг/добу; від 8 до 10 років - 12-16 мг/добу; від 11 до 14 років - 17-18 мг/добу; внутрішньо після їжі при пелагрі дорослим призначають по 100 мг 2-4 р/добу протягом 15-20 днів; дітям з 12 років - по 50 мг 2-3 р/добу; при інших захворюваннях дорослим призначають по 25-50 мг (до 100 мг), дітям з 12 років - по 25 мг 2-3 р/добу; для дорослих: МПД - 100 мг, МДД - 500 мг; при атеросклерозі та інших порушеннях обміну ліпідів разову дозу можна поступово збільшити до 500 мг - 1 г, а добову - до 2-3 г; вищі дози для дітей: МПД - 50 мг, МДД - 200 мг.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР; гіперемія шкіри обличчя та верхньої половини тулуба з відчуттям поколювання та печії, парестезії, запаморочення, "припливи" крові до шкіри обличчя; у осіб з вираженим коронарним атеросклерозом при в/в введенні - розвиток "с-му обкрадання"; при швидкому введенні - зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс; при тривалому застосуванні - жирова дистрофія печінки, гіперурикемія, зниження толерантності до глюкози, підвищення вмісту в крові аспартат амінотрансферази, лактат дегідрогенази, лужної фосфатази; болючість у місці введення при п/ш та в/м введенні.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до нікотинової кислоти; АГ (тяжкі форми), атеросклероз (для в/в введення); виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у стадії загострення); подагра, гіперурикемія, цироз печінки, декомпенсований ЦД, вагітність, період лактації.
Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,05 г, р-н для ін'єкцій 1% по 1 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності р-ну - 5 років, табл. - 4 роки.
Торгова назва:
I. Кислота нікотинова, ЗАТ "Технолог"
Нікотинова кислота, АТ "Галичфарм"
Нікотинова кислота, ВАТ "Вітаміни"
Нікотинова кислота, Одеське ВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ, м. Одеса
Нікотинова кислота-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
15.4. Інші засоби
З гіполіпідемічною метою можливе застосування комбінованих ЛЗ, до складу яких входять ненасичені жирні кислоти (наприклад, ефіри омега-3 поліненасичених жирних кислот).
16. Засоби, що підвищують стійкість міокарда
до гіпоксії
16.1. Енергозабезпечувальні засоби
- Аденозинтрифосфорна кислота (Adenosintriphosphoric acid) (див. п.12.3.2.)
- Кверцетин (Quercetin)* (див. п.12.3.2.)
- Триметазидин (Trimetazidine) (див. п.12.3.2.)
- Мілдронат (Mildronate)* (див. п.12.3.2.)
16.2. Анаболічні засоби
16.2.1. Стероїдні анаболічні засоби
- Нандролон (Nandrolone)*
Фармакотерапевтична група: A14AB01 - анаболічні засоби для системного застосування. Похідні естрену.
Основна фармакотерапевтична дія: тривала анаболічна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: анаболічний стероїд, що має андрогенний ефект; діюча речовина блокує гонадотропний ефект гіпофіза та має прямий вплив на яєчки; дія розвивається поступово (через 3 дні після в/м введення), досягає максимуму на 7 день і триває не менше 3 тижнів; метаболізується в печінці з утворенням різних форм кетостероїдів, приблизно 90% яких виводиться із сечею.
Показання для застосування ЛЗ: всі випадки, коли потрібен інтенсивний та тривалий анаболічний ефект або коли раніше застосований препарат не мав потрібної дії, наприклад при прогресуючій м'язовій дистрофії або раку молочної залози; хр. гемодіаліз, анорексія нервова, втрата маси тіла від хр. недостатності підшлункової залози; діабетична ретинопатія та остеопороз.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: загальноприйнята доза для дорослих 25 мг в/м кожні 3-4 тижні; при міопатіях можуть бути визначені індивідуальні вищі дози; при захворюваннях нирок з уремією загальноприйнята доза для дорослих становить 50 мг в/м щотижня; дітям - 0,4 мг/кг маси тіла в/м 1 раз у 3-4 тижні.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, втрата апетиту, блювання, почуття печії язика, посилення або зниження лібідо, вугрі (особливо в жінок та хлопчиків пубертатного віку); пригнічення секреції гонадотропіну, холестаз, жовтяниця; затримка азоту, натрію і води, набряки, посилення васкуляризації шкірних покривів, гіперкальціємія (особливо у нерухомих пацієнтів та жінок з метастатичним раком молочної залози); у жінок - симптоми вірилізації (вугрі, ріст волосся по чоловічому типу, облисіння по чоловічому типу, необоротне зниження тону голосу, порушення менструального циклу, збільшення клітора); у чоловіків: гальмування функції яєчок, олігоспермія, гінекомастія, збільшення статевого чоловічого органа, часті ерекції в пубертатному віці.
Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, годування груддю, захворювання печінки, нефроз, рак передміхурової залози або молочної залози у чоловіків, печінкова недостатність в онкологічних хворих або метастази в печінці.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 50 мг/мл по 1 мл в амп., р-н олійний для ін'єкцій по 1 мл (50 мг) в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-30 град.С; термін придатності - 5 років
Торгова назва:
II. Ретаболіл, "Gedeon Richter Plc.", Угорщина
Ретаболіл, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина
16.2.2. Нестероїдні анаболічні засоби
- Калію оротат (Potassium orotate)*, **
Фармакотерапевтична група: A14B - анаболічні засоби для системного застосування. Нестероїдні анаболічні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: загальностимулюючий.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: приймає участь у білковому та вуглеводному обмінах; основним структурним елементом калію оротату є оротова кислота; оротова кислота забезпечує синтез піримідинових основ (урацилу, тіміну, цитозину) у процесі синтезу нуклеїнових кислот, які беруть участь в синтезі білкових молекул; участь оротової кислоти у вуглеводному обміні полягає в її нормалізуючому впливі на обмін галактози; калію оротат як анаболічний засіб застосовують для відновлення порушень білкового обміну та стимуляції процесів метаболізму.
Показання для застосування ЛЗ: захворювань печінки та жовчних шляхів, спричинених г. та хр. інтоксикаціями (окрім цирозів печінки з асцитом); дистрофія міокарда; ІМ; хр. серцева недостатність II-III стадії; аритмія (екстрасистолія); аліментарна та аліментарно-інфекційна гіпотрофія у дітей; прогресуюча м'язова дистрофія; анемія; галактоземія; дерматоз; підвищені фізичні навантаження та період відновлення після важких захворювань.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо за 1 год до їжі або через 4 год після їжі; дорослим - по 250-500 мг 2-3 р/добу; добова доза - 500-1500 мг; в окремих випадках, при необхідності підвищення терапевтичного ефекту, добову дозу для дорослих збільшують до 3000 мг; курс лікування - 3-5 тижнів, при необхідності курс лікування повторюють через місяць; у дітей старше 5 років добова доза - 10-20 мг/кг маси тіла; зазначену добову дозу розділяють на 2-3 прийоми.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: шкірні алергічні реакції, диспепсія, гіперкаліємія, що супроводжується парестезією, зміною показників ЕКГ.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; цироз печінки з асцитом; г. та виражена хр. ниркова недостатність; лімфогрануломатоз; злоякісні захворювання органів кровотворення; гіперкаліємія; не можна застосовувати для калійзамісної терапії, під час їжі у зв'язку з можливістю його взаємодії з компонентами їжі; застосування препарату в період вагітності виправдане лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода; період лактації; діти до 5 років.
Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,5 г.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 4 роки.
Торгова назва:
I. Калію оротат, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"
Калію оротат, ВАТ "Лубнифарм"
- Інозин (Inosine)* (див. п.12.3.2.)
17. Засоби, що регулюють кровообіг головного мозку
17.1. Антитромботичні засоби
17.1.1. Антиагреганти
- Дипіридамол (Dipyridamole)* (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
- Кислота ацетилсаліцилова (Acetylsalicylic acid)*, **
- Клопідогрель* (Clopidogrel) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
- Тиклодипін* (Ticlopidine) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
Комбіновані препарати
- Комбінації кислоти ацетилсаліцилової (Acetylsalicylic acid, combinations)*, **
17.1.2. Антикоагулянти (прямої дії) нефракціоновані,
стандартні та низькомолекулярні фракціоновані гепарини
- Гепарин натрію (Heparin sodium) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
- Еноксапарин натрію (Enoxaparin sodium) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
- Далтепарин натрію (Dalteparine sodium) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
17.1.3. Фібринолітичні засоби
- Стрептокіназа (Streptokinase) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
- Альтеплаза (Alteplase) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
- Тенектеплаза (Tenecteplase) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
17.1.4. Інгібітори фібринолізу
- Кислота амінокапронова (Aminocapronic acid) (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби")
17.2. Блокатори кальцієвих каналів
- Похідні дигідропіридинів (див. п.3.1.)
- Німодипін* (Nimodipine)
Фармакотерапевтична група: C08CA06 - селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини.
Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна,
судиннорозширююча, протиішемічна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину; вибірково діє на кальцієві канали типу L, блокуючи трансмембранне надходження іонів кальцію; особливістю препарату є його переважний вплив на кровопостачання головного мозку; виявляє дилатаційну дію на судини мозку і має протиішемічні властивості, запобігає або усуває спазми судин, спричинені різноманітними біологічно активними речовинами (серотонін, простагландини, гістамін), виявляє нейро- та психотропну активність; під впливом німодипіну відбувається більш виражене збільшення перфузії в уражених відділах головного мозку з недостатнім кровопостачанням, ніж у здорових ділянках; особливо чітко цей ефект виявляється при спазмах кровоносних судин після субарахноїдальної кровотечі; своєчасне призначення препарату сприяє зменшенню тяжкості симптомів, обумовлених ішемією мозку, а в ряді випадків - зменшенню летальності; при тривалій інфузії зі швидкістю 0,03 мг/кг/год середні сталі концетрації німодипіну в плазмі крові досягають значень 17,6-26,6 нг/мл; після в/в болюсної інфузії відзначається двофазне зниження концентрації нимодипіну в плазмі крові через 5-10 хв і приблизно через 60 хв; об'єм розподілу німодипіну становить 0,9-1,6 л/кг, загальний кліренс - 0,6-1,9 л/год/кг; зв'язування з білками плазми досягає 97-99%; проникає крізь плаценту; концентрація німодипіну і його метаболітів в материнському молоці значно перевищує концентрацію в плазмі крові; добре проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр і виявляється в спинномозковій рідині в концентрації, що відповідає 0,5% рівня препарату в плазмі крові; метаболізується шляхом дигідрогенізації дигідроперидинового кільця та окислювального розщеплення ефірів; три основних метаболіти, що виявляються в плазмі крові, не мають клінічно значимої фармакологічної активності; вплив німодипіну на активність печінкових ферментів не вивчався; виводиться з організму у вигляді метаболітів: 50% введеної дози - із сечею, 30% - з жовчю; T - 1,1-1,7 год;
1/2
остаточний T - 5-10 год; при пероральному застосуванні зі ШКТ
1/2
активна речовина німодипін практично повністю всмоктується; вже
через 10-15 хв німодипін визначається в плазмі крові у вигляді
незміненої речовини і первинних метаболітів; після багаторазового
перорального застосування препарату (30 мг 3 рази на добу) C у
макс
пацієнтів похилого віку досягається через 0,6-1,6 год і становить
7,3-43,2 нг/мл; у молодих пацієнтів після прийому одноразових доз
30 мг і 60 мг С становить 16 +- 8 нг/мл і 31 +- 12 нг/мл
макс
відповідно; відмічено пропорційне підвищення рівня C та
макс
збільшення AUC; абсолютна біодоступність німедипіну становить
5-15%, що зумовлено інтенсивним метаболізмом при першому
проходженні через печінку (85-95%); після перорального прийому
концентрація німодипіну в спинномозковій рідині становить
приблизно 0,5% від концентрації в плазмі крові.
Показання для застосування ЛЗ: профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, обумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: курс інфузійної терапії починають з в/в краплинного введення дорослим в дозі 2 мг (10 мл р-ну) протягом 2 год - з урахуванням маси тіла хворого за 1 год вводять 0,015 мг/кг, потім за умови доброї переносимості препарату дозу збільшують до 2 мг/год, що відповідає 0,030 мг/кг за 1 год; пацієнтам з масою тіла менше 70 кг і особам з лабільним АТ введення препарату варто починати з дози 0,5 мг/год (2,5 мл р-ну за 1 год); з метою профілактики в/в терапію слід починати не пізніше, ніж через 4 дні після крововиливу, і продовжувати протягом всього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10-14 днів після субарахноїдального крововиливу; після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну дорослим в дозі 60 мг x 6 р/добу (кожні 4 год); якщо в процесі терапевтичного або профілактичного застосування р-ну проводиться хірургічне лікування крововиливу, в/в терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання; якщо вже мають місце ішемічні неврологічні порушення, спричинені вазоспазмом внаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію потрібно розпочинати якомога раніше і проводити протягом щонайменше 5 днів, але не більше 14; після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну дорослим в дозі 60 мг x 6 р/добу (кожні 4 год); якщо в процесі терапевтичного або профілактичного застосування р-ну проводиться хірургічне лікування крововиливу, в/в терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання; введення в цистерни головного мозку - в ході хірургічного втручання свіжоприготований р-н німодипіну (1 мл інфузійного р-ну німодипіну і 19 мл р-ну Рінгера), підігрітий до середньої t тіла, можна вводити інтрацистернально; якщо у пацієнта виникають несприятливі реакції на застосування препарату, необхідно або зменшити дозу, або припинити терапію німодипіном; при тяжких порушеннях функції печінки, особливо при цирозі печінки, біодоступність німодипіну може бути підвищена внаслідок зменшення повноти первинного метаболізму і уповільнення метаболічної інактивації, дозу необхідно зменшити, орієнтуючись на рівень АТ, а при необхідності відмінити лікування; німодипін чутливий до дії світла, тому необхідно запобігати прямому попаданню на нього сонячного світла; при розсіяному денному світлі або штучному освітленні німодипін можна використовувати протягом 10 год без проведення спеціальних запобіжних заходів; при аневризматичному субарахноїдальному крововиливі рекомендується застосування препарату протягом 7 днів після закінчення 5-14-денної інфузійної терапії р-ном німодипіну; при лікуванні функціональних порушень мозку у пацієнтів похилого віку рекомендована доза, якщо не буде призначена інша, - по 30 мг німодипіну 3 р/добу; тривалість лікування встановлюється індивідуально і за необхідності може досягати декількох місяців (отже, слід визначити необхідність подальшого застосування препарату).
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - диспептичні явища, нудота, діарея, сухість у роті, зміна апетиту, непрохідність кишечнику внаслідок його паралічу; ЦНС - запаморочення, головний біль; серцево-судинна система - виражене зниження АТ, гіперемія обличчя, припливи, відчуття жару в голові, підвищене потовиділення, брадикардія, тахікардія; система крові - тромбоцитопенія; лабораторні показники - підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази і гамаглутамілтрансферази, порушення функції нирок з підвищенням концентрації сечовини і/або креатиніну в плазмі крові; місцеві реації - флебіт.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: р-н для інфузій, 1 мл/0,2 мг, табл. по 0,03 г.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 30град.С, термін придатності р-ну - 4 роки, табл. - 5 років.
Торгова назва:
I. Німодипін, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"
II. Вазокор, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія
Німодигексал(R), "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина
Німотоп(R), "Bayer HealthCare AG";"Bayer AG", Німеччина
Немотан, "Medochemie Ltd", Кіпр
- Похідні дифенілалкілімінів (див. п.3.3.)
- Цинаризин (Cinnarizine)*, ** (див. п.3.4.)
17.3. Міотропні вазодилататори
17.3.1. Метилксантини, блокатори фосфодиестерази
- Теофілін (Theophylline)* (див. розділ "Пульмонологія. Лікарські засоби")
- Пентоксифілін (Pentoxifylline)* (див. розділ "Гематологія. Лікарські засоби", "Неврологія. Лікарські засоби")
17.3.2. Міотропні вазодилататори прямої дії
- Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloride)*,** (див. п.7.3.)
- Бендазол (Bendazol)* (див. п.7.3.)
Комбіновані препарати
- Комбінації папаверину гідрохлориду (Papaverini hydrochloride, combinations)*, ** (див. п.7.3.)
- Бендазол (Bendazol, combinations)* (див. п.7.3.)
17.4. Препарати рослинного походження
17.4.1. Препарати барвінолу малого
- Вінпоцетин (Vinpocetin)*
Фармакотерапевтична група: N06BX18 - психостимулюючі та ноотропні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: нейропротективний, антиоксидантна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має комплексний механізм лікувальної дії, сприятливо впливаючи на мозковий кровообіг та церебральний метаболізм, а також на реологічні властивості крові; має нейропротективний ефект: зменшує вираженість цитотоксичних реакцій, спричинених стимулюючими амінокислотами; інгібує функціональну активність як клітинних трансмембранних натрієвих та кальцієвих канальців, так і рецепторів NMDA і AMPA; потенціює нейропротективний ефект аденозину; стимулює церебральний метаболізм: посилює поглинання та засвоєння мозком глюкози та кисню; підвищує стійкість нейронів до гіпоксії: стимулює транспорт глюкози - універсального джерела енергії для мозку - через гематоенцефалічний бар'єр; спрямовує метаболізм глюкози в енергетично вигідніший аеробний напрям; вибірково інгібує Са2+-калмодулін-залежну цГМФ-фосфодіестеразу, підвищує концентрацію цАМФ і цГМФ у тканинах мозку, а також концентрацію АТФ та співвідношення АТФ/АМФ; стимулює церебральний метаболізм норадреналіну та серотоніну; стимулює висхідну норадренергічну систему; виявляє антиоксидантну дію; вказані механізми дії забезпечують церебропротективний ефект вінпоцетину; препарат покращує мікроциркуляцію в тканинах мозку: блокує агрегацію тромбоцитів; зменшує патологічно підвищену в'язкість крові; збільшує здатність еритроцитів до деформації та гальмує поглинання ними аденозину; сприяє внутрішньотканинному транспорту кисню шляхом зменшення спорідненості до нього еритроцитів, вибірково підсилює мозковий кровоток: збільшує мозкову фракцію хвилинного об'єму; зменшує опір мозкових судин без значного впливу на параметри загального кровообігу, практично не впливає на АТ, хвилинний об'єм, ЧСС, загальний периферичний опір; не спричиняє феномен "обкрадання" - навпаки, при його застосуванні передусім посилюється кровопостачання ішемізованої, але ще життєздатної ділянки з низьким рівнем перфузії - феномен "зворотного обкрадання"; швидко всмоктується і через 1 год після прийому внутрішньо його концентрація в крові досягає максимуму; всмоктування відбувається головним чином у проксимальних відділах ШКТ; при проходженні через стінку кишки не піддається метаболізму; при пероральному введенні препарату найбільша радіоактивність визначається в печінці і ШКТ; C в тканинах спостерігається
макс
через 2-4 год після застосування внутрішньо; концентрація
вінпоцетину в тканинах головного мозку не перевищує його
концентрацію в крові; 66% зв'язується з білками, біодоступність
при застосуванні внутрішньо - 7%, об'єм розподілу -
246,7 +- 88,5 л, що вказує на гарний розподіл у тканинах; кліренс,
що дорівнює 66,7 л/год, перевищує плазмовий об'єм печінки
(50 л/год) і свідчить про позапечінковій метаболізм вінпоцетину;
головний метаболіт вінпоцетину, апо-вінкамінова кислота (АВК),
утворюється в організмі людини в кількості 25-30% при першому
проходженні вінпоцетину через печінку; у порівнянні з в/в веденням
після застосування препарату внутрішньо величина AUC АВК більша
удвічі; іншими метаболітами вінпоцетину є: гідрокси-вінпоцетин,
гідрокси-АВК, гліцинат дигідрокси-апо-вінкамінової кислоти та їх
сульфатні і глюкуронідні кон'югати; захворювання печінки і нирок
не впливають на метаболізм вінпоцетину; при повторних
застосуваннях препарату внутрішньо в дозі 5 і 10 мг кінетика має
лінійний характер, плазмові концентрації в стадії насичення
становить відповідно 1,2 +- 0,27 нг/мл і 2,1 +- 0,33 нг/мл; T -
1/2
4,83 +- 1,29 год; виводиться із сечею і каловими масами в
співвідношенні 3:2; виведення АВК здійснюється шляхом клубочкової
фільтрації; T залежить від дози і режиму дозування; істотних
1/2
відмінностей у кінетиці препарату у людей літнього віку та молодих
пацієнтів немає, препарат не кумулюється; людям із захворюваннями
печінки і/або нирок препарат призначають у звичайній дозі,
відсутність кумуляції дозволяє проводити тривалі курси лікування.
Показання для застосування ЛЗ: різні форми порушення мозкового кровообігу, що супроводжуються неврологічними або психічними розладами: стани після інсульту; судинна деменція; вертебро-базилярна недостатність; атеросклероз судин головного мозку; посттравматична і гіпертензивна енцефалопатія; хр. судинні захворювання судинної оболонки і сітківки ока; зниження слуху перцептивного характеру, хвороба Мен'єра, дзвін у вухах.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати внутрішньо після приймання їжі; доза для дорослих становить по 5-10 мг 3 р/добу (15-30 мг/добу); при захворюваннях печінки і/або нирок приймають зазначені вище дози; тривалість лікування визначається індивідуально; препарат вводиться в/в; початкова добова доза для дорослих: 20 мг (2 амп.), розчинених у 500 мл інфузійного р-ну для в/в введення; в залежності від переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити протягом 2-3 днів не більш ніж до 1 мг/кг/добу; середня тривалість лікування становить 10-14 днів, середня добова доза - 50 мг при масі тіла 70 кг (вміст 5 ампул у 500 мл інфузійного р-ну); пацієнтам із захворюваннями печінки і нирок можна призначати препарат у таких самих дозах; по закінченні курсу в/в терапії рекомендується продовжити лікування табл. по 0,01 г 3 р/добу або табл. по 0,005 г 3 р/добу.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - депресія сегмента ST, подовження інтервалу QT, тахікардія, екстрасистолія, зміна АТ (частіше зниження), почервоніння шкіри; ЦНС - порушення сну (безсоння, підвищена сонливість), запаморочення, головний біль, загальна слабкість; ШКТ - нудота, печія, сухість у роті; імунна система - АР.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність та період годування груддю; дитячий вік (через відсутність клінічних даних).
Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,005 г, по 0,01 г; концентрат для приготування р-ну для інфузій, 5 мг/мл по 2 мл в амп., р-н для ін'єкцій 0,5% по 2 мл в ампулах
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-30 град.C; термін придатності - 5 років.
Торгова назва:
I. Вінпоцетин-КВ, ЗАТ "Київський вітамінний завод"
Вінпоцетин, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"
Вінпоцетин, ВАТ "Лубнифарм"
Вінпоцетин, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"
Вінпоцетин-Астрафарм, ТОВ "АСТРАФАРМ"
Вінпоцетин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
Вінпоцетин-ЛХ, ЗАТ "Лекхім-Харків"
Вінпоцетин-Фармак, ВАТ "Фармак"
II. Вінпоцетин, "Biofarm Ltd", Польща
Вінпоцетин, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина
Вінпоцетин, "Shreya Life Sciences Pvt. Ltd.", Індія
Вінпоцетин, РУП "Борисовський завод медичних препаратів", м. Борисов, Мінська обл., Республіка Білорусь
Вінпоцетин, "Covex S.A.", Іспанія
Вінпоцетин, "Gedeon Richter Plc.", Угорщина
Вінпоцетин-Н.С., ВАТ "Щолківський вітамінний завод", м. Щолково-1, Московська обл., Російська Федерація
Віцеброл, Віцеброл форте, "Biofarm Ltd", Польща
Кавінтон, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина
Нейровін, "Micro Labs Limited", Індія
17.4.2. Похідні алкалоїдів маткових ріжків.
(альфа)-адреноблокатори
Комбіновані препарати
- Дигідроерготоксин + красавка + пропранолол + гідроксизин (Dihydroergotoxinum + belladonna + propranolol + Hydroxyzinum)
II. Дистонін, капс., 1 капс. містить сухого екстракту беладонни 0,2 мг (кількість еквівалентна 0,2 мг загальної кількості алкалоїдів, виражена як основний гіосціамін), дигідроерготоксину метансульфонату 0,3 мг, пропранололу гідрохлориду 10 мг, гідроксизину гідрохлорид 10,94 ярд, S.C. Europharm S.A. для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Румунія/Великобританія
17.4.3. Похідні нікотинової кислоти
- Ніцерголін (Nicergoline)*
Фармакотерапевтична група: C04AE02 - периферичні вазодилятатори. (алкалоїди ріжків, (альфа)-адреноблокатори)
Основна фармакотерапевтична дія: антиагрегантна, покращує реологічні властивості крові.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: покращує стан метаболізму і гемодинаміки мозку; має антиагрегантний вплив на тромбоцити і сприяє покращанню реологічних властивостей крові; є похідним ерголіну з (альфа)-1 адренолітичною дією при застосуванні парентерально; викликає численні нейрофармакологічні ефекти: фактично не лише збільшується споживання глюкози тканинами мозку та посилюється біосинтез протеїнів і нуклеїнових кислот, але препарат впливає на різні нейротрансмітерні системи; має нормалізуючий вплив на ЕЕГ у літніх пацієнтів і дорослих людей після гіпоксії, що виявлялось у збільшенні (альфа)- та (бета)-активності і в зменшенні (дельта)- та (тета)-активності; тривале застосування (2-6 місяців) мало достовірні позитивні наслідки у пацієнтів із легкими та помірними проявами деменції різного походження; широко зв'язується з білками крові (> 90%) із більшою спорідненістю до (альфа)-кислого глікопротеїну, ніж до альбуміну сироватки; ніцерголін та його метаболіти здатні проникати в клітини крові у людей; фармакокінетика ніцерголіну у літніх пацієнтів не має відмінностей від фармакокінетики в інших пацієнтів; виділення препарату відбувається у вигляді метаболітів з сечею і в меншій кількості - з калом; при пероральному застосуванні швидко всмоктується; абсолютна біодоступність ніцерголіну, яка вивчалася при
3
пероральному та в/в введенні [ Н]ніцерголіну у 3 здорових
добровольців, становила < 5%; дуже низький рівень ніцерголіну в
плазмі у людей (< 1 нг/мл) спостерігався після перорального
3
прийому [ Н]ніцерголіну; після вживання ніцерголіну в дозі 30 мг
перорально C основних метаболітів препарату в плазмі
макс
спостерігався через 1-4 год; після досягнення C плазматичний
макс
рівень концентрації метаболітів зменшувався з T - 13-20 год;
1/2
всмоктування препарату не залежало від одночасного прийому їжі та
форми препарату; об'єм розподілу ніцерголіну становив 105 л, що,
можливо, відображало метаболізм препарату в крові та проникнення
препарату в клітини крові та/або тканин; широко зв'язується з
білками крові (> 90%) із більшою спорідненістю з (альфа)-кислим
глікопротеїном, ніж з альбуміном сироватки; після разового прийому
ніцерголіну 30 мг перорально у пацієнтів з легким, помірним і
тяжким порушенням функції нирок було відмічено зменшення
концентрації метаболітів препарату в сечі на 32 та 59% у
порівнянні з пацієнтами з нормально функціонуючими нирками.
Показання для застосування ЛЗ: для лікування церебральних метаболічно-васкулярних порушень, г. або хр., що спричинені атеросклерозом, церебральним тромбозом та емболією, транзиторною церебральною ішемією; периферичних метаболічно-васкулярних порушень, г. і хр. (органічна і функціональна артеріопатія лімбічної зони, хвороба Рейно, інші с-ми, що пов'язані з порушенням периферичного кровообігу); головного болю; як компонент комбінованої терапії в лікуванні АГ, гіпертонічних кризів.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза становить 2-4 мг (2-4 мл) 2 р/добу, в/м; 4-8 мг в/в в 100 мл фізіологічного р-ну хлориду натрію або 5% р-ну глюкози 1 р/добу, в деяких випадках введення такої ж дози можна повторити протягом доби; за необхідності можна ввести внутрішньоартеріально в дозі 4 мг в 10 мл фізіологічного р-ну хлориду натрію, повільно, протягом 2 і більше хв; доза, тривалість лікування та шлях введення залежить від вираженості клінічних проявів захворювання; в деяких випадках доцільно починати лікування з введення препарату парентерально і потім перейти на пероральний прийом; рекомендована доза препарату - 5-10 мг 3 р/добу з однаковим інтервалом між прийомами протягом тривалого часу; для поліпшення всмоктування препарат слід приймати у проміжках між прийомами їжі.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпотензія та запаморочення, припливи, напади стенокардії, похолодання кінцівок, пітливість, збільшення кислотності шлункового соку, нудота, блювання, діарея, біль в животі, біль в кінцівках, порушення еякуляції, шкірні висипання, сонливість, безсоння; збільшення рівня сечової кислоти в крові, однак такий ефект не потребував зміни дози препарату чи тривалості лікування.
Протипоказання до застосування ЛЗ: нещодавно перенесений ІМ, прояви г. кровотечі, тяжка брадикардія, порушення ортостатичної регуляції, гіпотензії, стенокардії навантаження, вираженному атеросклерозі судин, вагітність, годування груддю, гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: капс. по 30 мг; табл. по 0,005 г, табл., вкриті цукровою оболонкою, по 10 мг, по 30 мг, порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 4 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 20-25 град.С; термін придатності р-ну - 4 роки, табл. - 3 роки.
Торгова назва:
I. Ніцерголін, АТ "Галичфарм"
II. Ніцеріум 30 Уно, "Salutas Pharma GmbH" підприємство
компанії "Hexal AG", Німеччина
Ніцеріум(R), "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG"; "Rotterdorf Pharma GmbH" для "Hexal AG", Німеччина
Ніцерголін-Ферейн, ЗАТ "Бринцалов-А" для ТОВ "Укрсервіс-92", Російська Федерація/Україна
Серміон, "Pfizer Italia S.r.l." для "Pfizer Inc.", Італія/США "Pharmacia Italy S.p.A." компанія групи "Pfizer" для "Pfizer Inc.", Італія/США
17.5. Ноотропні лікарські засоби, похідні ГАМК
- Амінолон (Gamma-aminobutyric acid)** (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")
- Пірацетам (Piracetam)*, ** (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")
17.6. Білкові гідролізати
- Церебролізин (Cerebrolisini)* (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")
- Цереброкурин (Cerebrocurin)
Фармакотерапевтична група: N06BX22 - психостимулюючі та ноотропні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: ноотропна,
гепатопротекторна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: виявляє позитивний вплив на вищу нервову діяльність, в основі якого лежить активація енергопродукуючої та білоксинтезуючої функції нервових клітин, підвищення активності синаптичного апарату нейронів, сприяє збільшенню діаметра мітохондрій, збільшенню їх площі в одиниці об'єму та відновленню мієлінових оболонок у нейроцитах мозку, мозаїчне руйнування яких відбувається при гіпоксичному ураженні нейроцитів, чинить виражену ноотропну та вазоактивну дію, виявляє регулюючий вплив на біоелектричну активність мозку, покращує артеріальний та венозний церебральний кровообіг; ноотропна, гепатопротекторна, анаболічна дія сприяє реституції порушених функцій ЦНС, обумовлених як функціональним, так і органічним ураженням головного мозку, нормалізації емоційно-мнестичних функцій, розширяє діапазон адаптаційних реакцій, що сприяє успішній фізичній, психічній та соціальній реабілітації хворих із нервовими та психічними захворюваннями; при спадководетермінованих і генетично обумовлених захворюваннях препарат чинить стабілізуючий ноотропний ефект; вивчення фармакокінетики неможливе, тому що активні нейропептиди, які входять до складу препарату, присутні в організмі у вигляді високомолекулярних білків-попередників, біосинтез яких відбувається в постнатальний період.