• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Протоколу по впровадженню ДОТС-стратегії в Україні

Міністерство охорони здоровя України  | Наказ, Протокол від 24.05.2006 № 318 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Протокол
  • Дата: 24.05.2006
  • Номер: 318
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Протокол
  • Дата: 24.05.2006
  • Номер: 318
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
- Аналізує епідемічну ситуацію з туберкульозу і розробляє заходи щодо її поліпшення.
5. Сільська дільнична лікарня, лікарська амбулаторія безпосередньо займається протитуберкульозними заходами (профілактика, виявлення, діагностика туберкульозу) на своїй дільниці, у т. ч. шляхом організації цих заходів на фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАП) та фельдшерських пунктах (ФП):
- Планує і бере участь у проведенні бригадної туберкулінодіагностики вакцинації та ревакцинації БЦЖ, флюорографії в групах ризику, бактеріоскопії мазка харкотиння.
- Дообстежує хворих із сумнівним діагнозом і направляє їх на консультацію до фтизіатра.
- Підвищує рівень знань середніх медичних працівників, ФАП, ФП і населення дільниці.
6. Фельдшерсько-акушерський пункт, фельдшерський пункт є відповідальним за повноту і вчасність забезпечення протитуберкульозних заходів.
- Складає і реалізує комплексні плани боротьби з туберкульозом.
- Веде картотеку хворих на туберкульоз і осіб, які підлягають туберкулінодіагностиці та флюорографії.
- Усіх осіб із легеневими симптомами та тих, що кашляють протягом 3 тижнів і більше, направляє в дільничну лікарню, лікарську амбулаторію або центральну районну лікарню на рентгенологічне обстеження та мікроскопію харкотиння у разі виявлення патологічних змін у легенях, інколи самостійно здійснює трьохразовий забір харкотиння, зберігає його в спеціальному холодильнику та транспортує в найближчу клінічну лабораторію для мікроскопії за Ціль-Нільсенем.
- Бере участь у бригадній туберкулінодіагностиці та ревакцинації БЦЖ дітей.
- Усіх підозрілих на туберкульоз направляє до фтизіатра.
- За призначенням лікаря здійснює амбулаторне доліковування хворих, хіміопрофілактику, заходи у вогнищах туберкульозної інфекції разом із фтизіатром та епідеміологом.
- Проводить протитуберкульозні заходи разом із сільськогосподарськими підприємствами, що розташовані на території обслуговування.
- Бере участь у підготовці проектів рішень сільських та селищних рад із питань комплексної протитуберкульозної роботи, здійснює контроль за їх виконанням, проводить санітарно-освітню роботу.
2. Політична та фінансова підтримка
1. Уряд країни (Кабінет Міністрів, Президент):
- Затверджує Програму контролю за туберкульозом в Україні та виділяє кошти, необхідні для її реалізації.
- Затверджує регламентуючі документи для виконання НТП на національному та регіональних рівнях.
- Регламентуючими наказами зобов'язує різні міністерства та відомства виконувати Національну програму та надавати в Центральний відділ НТП плани та звіти про роботу.
- Контролює роботу центрального органу Національної програми (звіти двічі на рік про ситуацію з туберкульозом в Україні та обсяги виконання програми).
2. Державні адміністрації областей, уряд Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації розробляють та затверджують галузеві та регіональні заходи, пов'язані з виконанням НТП, та забезпечують їх фінансування. Залучають до виконання НТП управління, причетні до питань виявлення, лікування та профілактики туберкульозу.
Здійснюють фінансування НТП та контроль за витратою коштів, виділення коштів для соціальної підтримки хворих на туберкульоз протягом основного курсу хіміотерапії, забезпечення протитуберкульозних закладів працівниками міліції або охорони, соціальними працівниками.
Заслуховують виконання Національної програми в області (роботу управлінь та Червоного Хреста, облтубдиспансера) 2 рази на рік.
3. Міністерства та відомства, причетні до виконання Національної програми контролю за туберкульозом:
Міністерство юстиції: затвердження нормативних документів та стандартних звітно-облікових форм;
Міністерство фінансів: забезпечення регулярного надходження фінансування на заходи по виконанню НТП.
Міністерство освіти, культури, сім'ї та молоді: підтримка освітніх та інформаційних програм для населення в рамках специфіки роботи міністерства. Робота координується із Центральним відділом НТП шляхом складання планів про роботу та звітів двічі на рік.
Міністерство праці та соціальної політики: залучення через різні соціальні програми непрацюючих осіб до флюорографічного обстеження для активного виявлення туберкульозу в соціальних групах ризику. Робота координується із Центральним відділом НТП шляхом складання планів про роботу та звітів двічі на рік.
Державний комітет інформаційної політики, телебачення й радіомовлення України: систематично висвітлювати в засобах масової інформації хід реалізації Програми.
Міністерству охорони здоров'я України узагальнювати одержану інформацію й двічі на рік подавати її Президентові України та Кабінету Міністрів України.
4. Неурядові організації координують роботу з центральним або регіональним органом НТП:
- Складання плану роботи по виконанню НТП та звітування в МОЗ України про його здійснення.
- Соціальна підтримка хворих на туберкульоз.
- Робота по підвищенню рівня прихильності до лікування хворих на туберкульоз.
- Освітні та інформаційні програми для населення, учнів, студентів по профілактиці туберкульозу та ВІЛ/СНІДу.
3. Виявлення та діагностика туберкульозу
Виявлення хворих на туберкульоз проводиться в лікувальних установах загальної медичної мережі персоналом цих установ. Діагноз туберкульозу підтверджується в спеціалізованих протитуберкульозних установах.
Мета: виявлення підозрілих у відношенні туберкульозу осіб із клінічними чи рентгенологічними симптомами, що повинні бути обстежені для підтвердження або виключення діагнозу туберкульозу.
Відповідальні особи: Обласний/районний координатор НТП.
Виявлення туберкульозу здійснюють: лікарі всіх спеціальностей та працівники лабораторії 1 рівня за кураторської допомоги районного координатора НТП (районний фтизіатр).
Основними обов'язками Районного координатора (фтизіатра) є:
1. Реалізація НТП разом з установами загальної лікувальної мережі.
2. Ведення "Журналу реєстрації випадків туберкульозу в районі (ТБ 03)" і контроль за його заповненням, контроль за проведенням мікроскопії мокротиння і посіву як до початку, так і в процесі лікування, за правильністю реєстрації результатів цих досліджень.
3. Контроль лікування хворих на туберкульоз на районному рівні:
- слідкувати за призначенням стандартних режимів антимікобактеріальної терапії;
- дотримання контрольованості лікування під безпосереднім наглядом медичного працівника протягом усього курсу лікування;
- дотримання термінів лікування та моніторингу за лікуванням;
- стежити за тим, щоб у пацієнтів, що пройшли повний курс лікування, медична картка закривалася після консультації з медичними працівниками обласного рівня про остаточний наслідок лікування;
- слідкувати, щоб мокротиння досліджувалося на наявність M. tuberculosis і у встановлений термін відсилалося в обласну референс-лабораторію для проведення культурального дослідження;
- заключати договір з терапевтами, сімейними лікарями для проведення контрольованого лікування на амбулаторному етапі та забезпечувати їх протитуберкульозними препаратами для цих хворих (див. у додатку "Згода щодо забезпечення лікування хворого на туберкульоз").
4. Надавати допомогу медичним працівникам у розширенні можливостей щодо виявлення випадків туберкульозу всіма районними лікувальними установами (загальної лікувальної мережі та протитуберкульозного диспансеру).
5. Облік запасу протитуберкульозних препаратів, контейнерів для збору мокротиння, предметних скелець, лабораторних реактивів і звітних форм на районному рівні.
6. Розробка і проведення разом з обласними і неурядовими установами заходів щодо санітарної освіти і забезпечення необхідним навчальним матеріалом хворих на туберкульоз і всього населення.
7. Проведення протиепідемічної роботи у вогнищах туберкульозної інфекції, насамперед у сільських районах, де можливі випадки несвоєчасної діагностики, первинної медикаментозної стійкості і випадки смерті від туберкульозу;
8. Забезпечення лікарів загальнолікарняної мережі нормативними документами по виявленню туберкульозу; підвищення знання медичних працівників загальної лікувальної мережі про симптоми туберкульозу і способи діагностики цього захворювання.
9. Забезпечення якості роботи лабораторії 1 рівня.
10. Разом із СЕС та лікувально-профілактичними закладами складання планів туберкулінодіагностики, флюорографії та бактеріологічної діагностики, які здійснюють заклади загальної мережі; формування груп ризику щодо туберкульозу в амбулаторно-поліклінічних закладах.
11. Дообстеження осіб з підозрою на туберкульоз у протитуберкульозних закладах.
Районний координатор НТП зобов'язаний забезпечити:
1. Правильність заповнення "Направлення на мікроскопічне дослідження (ТБ 05)" шляхом проведення навчальних курсів для лікарів загальної медичної мережі.
2. Організацію правильного збору мокротиння в пацієнтів з підозрою на туберкульоз.
3. Правильність збереження і транспортування зразків мокротиння.
4. Розшук пацієнтів з підозрою на туберкульоз, які не з'явилися на повторний прийом.
3.1. Виявлення туберкульозу за зверненням в заклади загальнолікарняної мережі (ЗЛМ) за методом мікроскопії мазка та рентгенофлюорографії
Проводиться у три етапи:
1. Збір скарг і анамнезу.
2. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.
3. Триразове дослідження мокротиння на кислотостійкі бактерії (КСБ).
При наявності скарг підозрілих на туберкульоз (є кашель протягом 3 тижнів і більше, з виділенням мокротиння, який супроводжується втратою маси тіла; втомлюваністю; лихоманкою; потінням вночі; біллю в грудній клітці; втратою апетиту; кровохарканням) пацієнт направляється на рентгенфлюорографічне обстеження в 2-х проекціях (прямій та боковій). Якщо на рентген/флюорограмі виявлені будь-які зміни, пацієнт направляється на триразове дослідження мокротиння на КСБ. Якщо за яких-небудь умов рентгенфлюорографічне обстеження не доступне - пацієнт із симптомами, підозрілими на туберкульоз, направляється на триразове дослідження мокротиння на КСБ.
Зібрані зразки мокротиння повинні бути відіслані в лабораторію для дослідження методом мікроскопії на КСБ. Перед відправленням зразків мокротиння медпрацівник повинен заповнити "Направлення на мікроскопічне дослідження (ТБ 05)" і додати його до зразків мокротиння.
Це "Направлення на мікроскопічне дослідження (ТБ 05)" відправляється в лабораторію з усіма трьома зразками мокротиння та опис зразків мокротиння, які направляються в лабораторію (ф. N ТБ 05а.
Три варіанти тактичних дій для установ загальної медичної мережі у виявленні туберкульозу:
1. При виявленні кислотостійких бактерій (КСБ) хоча б у 1 аналізі мокротиння і наявності рентгенологічних змін у легенях пацієнта направляють у протитуберкульозну установу для подальшого обстеження з метою підтвердження діагнозу туберкульозу.
2. У випадку, якщо КСБ не виявлені в жодному з 3 досліджуваних мазків мокротиння, а рентгенологічно визначаються інфільтративні або вогнищеві зміни в легенях, проводиться тест-терапія антибіотиками широкого спектра дії тривалістю до 2 тижнів. При цьому не можна застосовувати препарати, що мають протитуберкульозну активність (стрептоміцин, канаміцин, амікацин, капреоміцин, рифампіцин, мікобутин, препарати групи фторхінолонів). У випадку відсутності ефекту від проведеної терапії антибактеріальними препаратами широкого спектра дії, пацієнт повинний бути направлений для додаткового обстеження в протитуберкульозну установу.
3. У випадку, якщо КСБ не виявлені в жодному з 3 досліджуваних мазків мокротиння, але рентгенологічно в легенях визначається дисемінація, округле утворення, порожнина, збільшення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, плеврит, пацієнт повинний бути направлений для подальшого обстеження, що включає інструментальну діагностику з метою морфологічної, цитологічної і мікробіологічної верифікації діагнозу, у протитуберкульозну установу.
Відповідальність за порушення послідовності дій щодо виявлення туберкульозу несе лікар та завідувач підрозділу, в який звернувся пацієнт.
3.2. Виявлення туберкульозу шляхом скринінгової флюорографії або мікроскопії мазка серед груп ризику у дорослих
Проводиться поліклінічними відділеннями будь-якого профілю. Рентгенологічне відділення (кабінет) веде картотечний або комп'ютерний облік населення району з груп ризику, яке підлягає флюорографічному обстеженню, та організовує його обстеження.
Виявлення туберкульозу шляхом скринінгової флюорографії проводиться тільки в медичних та соціальних групах ризику (табл. 1). Зміни до контингентів ризику щодо захворювання на туберкульоз можуть вноситись Регіональним (обласним/районним) координатором НТП.
Таблиця 1
Категорії населення
із підвищеним ризиком захворювання на ТБ
------------------------------------------------------------------
| Контакти з |Соціальні групи ризику | Медичні групи ризику |
| хворими на ТБ | | |
|----------------+-----------------------+-----------------------|
|Сімейні та |Особи без визначеного |Пацієнти з професійними|
|побутові |місця проживання |захворюваннями легень |
|----------------+-----------------------+-----------------------|
|Професійні |Мігранти, біженці, |Хворі на цукровий |
| |переселенці |діабет |
|----------------+-----------------------+-----------------------|
|Нозокоміальні |Алкоголіки, наркомани, |Хворі, які постійно |
| |безробітні |приймають системні |
| | |глюкокортикоїди, |
| | |цитостатики |
|----------------+-----------------------+-----------------------|
|Пенітенціарні, |Особи, які перебувають |ВІЛ-інфіковані |
|СІЗО |або звільнилися з | |
| |пенітенціарних установ | |
------------------------------------------------------------------
У разі виявлення змін на рентгенфлюорограмі пацієнт направляється на триразове дослідження мокротиння на КСБ. Далі тактичні дії такі самі, як в п. 3.1.
3.3. Виявлення туберкульозу шляхом проведення туберкулінодіагностики серед груп ризику та масової туберкулінодіагностики в 7- та 14-річному віці перед ревакцинацією
Туберкулінодіагностика у дітей проводиться в поліклініках загальної лікарняної мережі в медичних та соціальних групах ризику (табл. 2). Зміни до груп ризику на адміністративному рівні може вносити головний фтизіопедіатр області залежно від епідеміологічної ситуації в області. В областях з високим рівнем захворюваності на туберкульоз (вище середньоукраїнського) проводять масову туберкулінодіагностику в школах та дитячих дошкільних установах.
Списки дітей із груп ризику, які підлягають щорічній туберкулінодіагностиці, складають у районних поліклініках дільничні педіатри.
Масову туберкулінодіагностику в семирічному віці допускається проводити в школах за допомогою кваліфікованого медичного персоналу районних поліклінік.
Таблиця 2
Категорії дітей,
які підлягають туберкулінодіагностиці
------------------------------------------------------------------
|Контакти із хворими|Соціальні групи ризику|Медичні групи ризику |
| на ТБ | | |
|-------------------+----------------------+---------------------|
|Сімейні |Із сімей мігрантів, |З ознаками, |
| |біженців, переселенців|підозрілими на |
| | |туберкульоз (кашель, |
| | |дефіцит маси тіла; |
| | |втомлюваність; |
| | |лихоманка; потіння |
| | |вночі), часто |
| | |хворіючі на ГРЗ |
| | |(понад 4 рази на |
| | |рік), з віражем |
| | |туберкулінової проби,|
| | |з наростаючими |
| | |туберкуліновими |
| | |реакціями |
|-------------------+----------------------+---------------------|
| |Із сімей алкоголіків, |Лімфаденопатія |
| |наркоманів, |невстановленого |
| |безробітних |генезу |
|-------------------+----------------------+---------------------|
| |Із сімей, батьки яких |Хворі на цукровий |
| |звільнилися з |діабет |
| |пенітенціарних установ| |
|-------------------+----------------------+---------------------|
| |Із малозабезпечених |Хворі, які постійно |
| |сімей із доходом нижче|приймають системні |
| |прожиткового мінімуму |глюкокортикоїди, |
| |на члена сім'ї |цитостатики |
|-------------------+----------------------+---------------------|
| | |ВІЛ-інфіковані |
------------------------------------------------------------------
Позитивний туберкуліновий тест свідчить про наявність туберкульозної інфекції, а не на наявність або відсутність захворювання на туберкульоз. У дитини, яка вакцинована БЦЖ, розміри папули у пробі Манту з 2 ТО 10-14 мм можуть свідчити як про поствакцинальну алергію, так й про туберкульозну інфекцію. Якщо розміри папули 15 мм та більше, це більш вірогідно вказує на наявність туберкульозної інфекції. Віраж туберкулінової проби - це конверсія туберкулінового тесту з негативного до позитивного з папулою 10 мм та більше, свідчить про інфікування мікобактеріями туберкульозу.
Діти, що інфіковані мікобактерією ТБ, повинні пройти профілактичне лікування. Більшість інфікованих дітей не має активної форми захворювання на туберкульоз. Їх ні в якому разі не можна госпіталізувати (особливо в спеціалізовані лікарні для хворих на ТБ).
Ймовірність розвитку захворювання є достатньо високою відразу після інфікування і постійно зменшується з часом. Малюки та діти молодше 5 років належать до групи ризику розвитку захворювання. Якщо інфікована дитина захворіє, то у більшості випадків симптоми туберкульозу будуть наявними впродовж одного року після ураження. У немовлят, зокрема, час між інфікуванням та захворюванням може становити до 6-8 тижнів. Різноманітні імуносупресивні хвороби, в т. ч. ВІЛ-інфекція, кір, кашлюк та білково-калорійна недостатність, можуть сприяти тому, що інфікування приведе до захворювання.
4. Діагностика туберкульозу та встановлення випадку захворювання
В адміністративних протитуберкульозних установах проводиться обстеження пацієнтів із метою підтвердження або виключення діагнозу туберкульозу.
За дотримання необхідного обсягу обстежень та його якість відповідає головний лікар протитуберкульозного диспансеру.
Обстеження, що включає триразове мікроскопічне дослідження осаду мокротиння або індукованого мокротиння на КСБ, культуральне дослідження кожної порції мокротиння (включаючи тест на чутливість до протитуберкульозних препаратів), рентгенологічне дослідження в необхідному обсязі. При відсутності мокротиння досліджується доступний діагностичний матеріал. Перелік обов'язкових та додаткових досліджень, які використовують для діагностики туберкульозу, наведений у таблиці 3. Додаткові методи залучають тільки у разі складних диференційно-діагностичних випадків у протитуберкульозних закладах 3 рівня або в інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України.
Таблиця 3
Перелік обстежень,
які застосовують для діагностики ТБ легень
------------------------------------------------------------------
| Обов'язкові обстеження | Додаткові обстеження |
| | (тільки в протитуберкульозних |
| | установах 3 рівня) |
|------------------------------+---------------------------------|
|Збір скарг і анамнезу |Комп'ютерна томографія органів |
| |грудної клітки |
|------------------------------+---------------------------------|
|3-разовий аналіз харкотиння |Фібробронхоскопія з забором |
|методом мікроскопії за |промивних вод для мікроскопічного|
|Цілем-Нільсенем (у разі |та культурального дослідження |
|негативного результату в ЗЛМ) | |
|------------------------------+---------------------------------|
|3-разовий аналіз харкотиння |Трансторокальна або |
|методом посіву на середовищі |трансбронхіальна або відкрита |
|Левенштейна-Йенсена |пункційна біопсія легень, біопсія|
| |збільшених лімфовузлів |
|------------------------------+---------------------------------|
|Тест на чутливість до |Торакоскопія з біопсією плеври за|
|протитуберкульозних препаратів|забором ексудату для |
|I ряду |мікроскопічного та культурального|
| |дослідження |
|------------------------------+---------------------------------|
|Оглядова і бокова |Прискорені культуральні методи |
|рентгенографія органів грудної|виявлення МБТ: ВАСТЕК |
|клітини (якщо ці дослідження | |
|не виконувались в ЗЛМ). | |
|Томографія уражених частин | |
|легень | |
|------------------------------+---------------------------------|
| |Генетичні лабораторні методи: |
| |тести ампліфікації нуклеїнових |
| |кислот (ПЛР) |
|------------------------------+---------------------------------|
| |Спробна протитуберкульозна |
| |хіміотерапія |
|------------------------------+---------------------------------|
| |Туберкулінодіагностика (проба |
| |Манту) |
|------------------------------+---------------------------------|
| |Серологічні проби на туберкульоз |
------------------------------------------------------------------
При направленні мокротиння чи іншого біологічного матеріалу на бактеріологічне дослідження і тест на чутливість до антимікобактеріальних препаратів заповнюється "Направлення на культуральне дослідження (ТБ 06)". Це направлення заповнюється тільки медичними працівниками протитуберкульозної установи.
Після того як бактеріологічна лабораторія проведе культуральне дослідження, тоді ці остаточні результати дослідження бактеріолог вносить у нижню частину "Направлення на культуральне дослідження (ТБ 06)" і після цього "Направлення на культуральне дослідження (ТБ 06)" відсилають у цю лікувально-профілактичну установу, яка просила провести культуральне дослідження.
Діагноз туберкульозу виставляють на підставі:
- позитивного результату мікроскопії мазку мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявленні змін при рентгенологічному або бронхологічному обстеженні);
- позитивного культурального дослідження мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявленні змін при рентгенологічному або бронхологічному обстеженні);
- позитивного результату морфологічного дослідження на туберкульоз біоптатів уражених органів або тканин;
- рентгенологічних змін в легенях, які підтверджуються анамнестичними, клінічними даними;
- даних генетичних методів визначення мікобактерії туберкульозу, які підтверджуються рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними;
- позитивних результатів серологічних тестів або туберкулінодіагностики, якщо вони підтверджуються рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними;
- позитивною відповіддю на спробне протитуберкульозне лікування, якщо вона підтверджується рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними.
При діагностиці туберкульозу пріоритет надають лабораторній діагностиці - виявленню кислотостійких бактерій або мікобактерій культуральним методом.
Випадки туберкульозу без виділення КСБ або МБТ або який не підтверджений гістологічно, можуть бути гіпердіагностикою захворювання.
Слід намагатися верифікувати діагноз лабораторними та морфологічними методами із забором матеріалу (індуковане мокротиння, промивні води бронхів, ексудат, біоптат), який може досліджуватись методом мікроскопії, посіву або морфологічно.
Після встановлення діагнозу лікарем в регіональному протитуберкульозному диспансері подальше підтвердження діагнозу туберкульозу та реєстрація випадку захворювання проводиться центральною лікарсько-консультативною комісією (ЦЛКК) обласного протитуберкульозного диспансеру.
Централізований контроль якості діагностики здійснюється на рівні адміністративної території. Для цього при протитуберкульозному диспансері Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя створюється ЦЛКК у складі голови (головного лікаря або його заступника з лікувальної роботи) і 3-4 постійних членів (фтизіатра, рентгенолога, фтизіопедіатра, фтизіохірурга та ін.). У роботі ЦЛКК повинні брати участь головні лікарі районних протитуберкульозних диспансерів (районні фтизіатри) і фтизіатри, які направляють хворих на комісію, а також куратори-фтизіатри району, лікарі тубстаціонарів і місцевих санаторіїв, у яких лікувалися або лікуються хворі, направлені на ЦЛКК.
Подання первинної медичної документації на ЦЛКК здійснюється в найближчі дні після виявлення хворого і повторюється щоквартально до досягнення клінічної ефективності за критерієм загоєння порожнин розпаду, а потім до переведення хворого в групи диспансерного нагляду з неактивним туберкульозом - кожні півроку.
Перед першим поданням на ЦЛКК медичної документації попередньо проводиться її експертна оцінка, при встановленні занедбаного випадку - він обговорюється на лікарській конференції, інколи на засіданні міжвідомчої протитуберкульозної комісії, які оформлюються протоколом, у якому зазначаються причини невчасного виявлення чи пізньої діагностики туберкульозу, встановлюються причетні до цього особи з відповідними адміністративними рекомендаціями до них.
При первинному розгляді ЦЛКК уточнює діагноз захворювання і погоджує план лікування, пізніше - встановлює ефективність лікування і вносить необхідні корективи.
Голова ЦЛКК щоквартально аналізує дані про виявлення, ефективність лікування і реабілітації хворих, про наслідки і недоліки інформує на науково-практичних конференціях, семінарах, нарадах. Про всі недоліки він інформує головних лікарів лікувально-профілактичних закладів для прийняття ними відповідних адміністративних заходів по їх усуненню.
Організаційно-методичні або інформаційно-аналітичні підрозділи протитуберкульозних диспансерів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя разом із СЕС проводять оперативний контроль і аналіз епідемічної ситуації, вивчають обсяги і якість проведення протитуберкульозних заходів (профілактика, виявлення, діагностика, лікування, реабілітація, робота у вогнищах тощо) та інформують про це міжвідомчі комісії по боротьбі з туберкульозом, які приймають відповідні рішення щодо усунення недоліків.
При підтвердженні діагнозу туберкульозу та реєстрації випадку захворювання випадок заноситься в обласний журнал реєстрації випадків туберкульозу в районі (ф. N ТБ 03), а комісія визначає режим лікування хворого - за ДОТС або ДОТС плюс. Пацієнта реєструють по ДОТС або ДОТС плюс програмі.
До ДОТС відносять:
- усі випадки вперше діагностованого раніше нелікованого туберкульозу;
- вперше діагностованого туберкульозу після перерви лікування (більше 2-х місяців) або невдачі лікування;
- рецидиви захворювання;
- рецидиви туберкульозу після перерви лікування (більше 2-х місяців).
До ДОТС плюс відносять випадки мультирезистентного туберкульозу:
- хворих на туберкульоз, у яких виявили мультирезистентні мікобактерії туберкульозу;
- хворих на вперше діагностований туберкульоз після невдачі повторного курсу хіміотерапії;
- хворих із рецидивом туберкульозу з невдачею лікування після проведеного курсу хіміотерапії;
- хворих на хронічний туберкульоз до отримання результату тесту медикаментозної чутливості.
Якщо після отримання результату тесту медикаментозної чутливості у пацієнта не підтвердиться мультирезистентний туберкульоз, його повторно представляють на ЦЛКК та переводять на ДОТС-програму.
5. Лікування хворих на туберкульоз по ДОТС-програмі
Лікування розпочинають зразу ж після встановлення діагнозу туберкульозу. На початку лікування на хворого заповнюється "Медична картка лікування хворого на туберкульоз" ( ТБ 01).
Далі готуються документи в ЦЛКК для підтвердження випадку туберкульозу та його реєстрації в обласному реєстрі.
5.1. Визначення випадку
Новий випадок (вперше виявлений) - хворий на вперше діагностований туберкульоз, який ніколи не лікувався протитуберкульозними препаратами або лікувався менше 1 місяця.
Рецидив може бути зареєстрований у хворого, який успішно закінчив повний курс антимікобактеріальної терапії та вважався вилікуваним, або закінчив основний курс лікування з результатом "лікування завершено" і у нього виявляється активний туберкульозний процес. Рецидив туберкульозу може бути з (МБТ+) і з (МБТ-), з (ГІСТ+) і з (ГІСТ-).
Лікування після перерви вважається у пацієнта, який почав знову лікування після перерви більшої, ніж 2 місяці, незалежно від того, чи залишилась бактеріоскопія позитивною, чи дослідження мокротиння дало негативний результат.
Невдача лікування реєструється у хворого, у якого зберігається або з'являється бактеріовиділення (за мазком або за посівом) на 5-му місяці або в пізніші терміни лікування.
Переведений - це хворий, який переведений з іншої адміністративної території або з іншого відомства (з іншого Журналу реєстрації випадків туберкульозу в районі ( ТБ 03) та зареєстрований для продовження лікування.
Інший (вказати) - це хворий на туберкульоз, який почав антимікобактеріальну терапію, але не відповідає критеріям для інших типів пацієнтів. Наприклад, тяжко хворому (наприклад з кровохарканням), без бактеріоскопічних досліджень чи рентгенографії грудної порожнини лікар призначає специфічну антимікобактеріальну терапію "ex juvantibus", оскільки не виключена наявність активного туберкульозу. Сюди також відносяться хронічні випадки (хворі, які є позитивними за мазком або посівом в кінці курсу повторного лікування, приблизно через 2 роки неефективного лікування).
5.2. Основні протитуберкульозні препарати
Усі випадки туберкульозу по ДОТС-програмі лікуються тільки протитуберкульозними препаратами 1 ряду - ізоніазидом, рифампіцином, стрептоміцином, етамбутолом, піразинамідом (табл. 4, 5).
Комбіновані протитуберкульозні препарати з фіксованими дозами (КПП) (табл. 6) мають декілька переваг над індивідуальними препаратами. КПП скорочують кількість таблеток та полегшують їх прийом, сприяють зменшенню помилок при прийомі. При призначенні КПП легше розрахувати дозу препарату, що відповідає вазі пацієнта, кількість таблеток для прийому пацієнтом менша і у випадку, якщо прийом не відбувається під наглядом, пацієнти не можуть вибирати, які препарати їм ковтати, а які - ні.
Використання КПП не позбавляє від необхідності мати окремі препарати для пацієнтів, що мають токсичну реакцію.
Таблиця 4
Основні протитуберкульозні препарати та рекомендовані дози*
------------------------------------------------------------------
| | Рекомендовані дози в мг/кг |
| |--------------------------------------|
| | Щоденно |Три рази на тиждень |
|-------------------------+-----------------+--------------------|
|Ізоніазід (H) | 5 (4-6) | 10 (8-12) |
|-------------------------+-----------------+--------------------|
|Рифампіцин (R) | 10 (8-12) | 10 (8-12) |
|-------------------------+-----------------+--------------------|
|Піразинамід (P) | 25 (20-30) | 35 (30-40) |
|-------------------------+-----------------+--------------------|
|Стрептоміцин (S) | 15 (12-18) | 15 (12-18) |
|-------------------------+-----------------+--------------------|
|Етамбутол (E) | 15 (15-20) | 30 (20-35) |
|-------------------------+-----------------+--------------------|
|Рифапентін (Rp)** | - | - |
------------------------------------------------------------------
Примітки:
* Всі протитуберкульозні препарати необхідно приймати один раз на день, приблизно за 30 хвилин до їжі.
** Рифапентін (препарат пролонгованої дії) приймають в дозі 10 мг/кг (0,45-0,6 г) на один прийом в інтенсивну фазу 2 рази на тиждень, в підтримуючу - 1 раз на тиждень.
Таблиця 5
Наявні препарати та комбінація основних протитуберкульозних препаратів
------------------------------------------------------------------
| Препарат | Форма | Ефективність |
|----------------------------------------------------------------|
| Окремі препарати |
|----------------------------------------------------------------|
|Ізоніазід (H) |Таблетки, амп., |100 мг, 200 мг, |
| |сироп |300 мг, 10% - 5,0 |
|---------------------------+----------------+-------------------|
|Рифампіцин (R) |Капсули, амп. |150 мг, 300 мг |
|---------------------------+----------------+-------------------|
|Піразинамід (P) |Таблетки |400 мг, 500 мг |
|---------------------------+----------------+-------------------|
|Етамбутол (E) |Таблетки |400 мг |
|---------------------------+----------------+-------------------|
|Стрептоміцин (S) |Порошок для |1 г |
| |ін'єкцій у | |
| |флаконі | |
|---------------------------+----------------+-------------------|
|Рифапентін (Rp) |Капсули |150 мг |
|----------------------------------------------------------------|
| Комбіновані протитуберкульозні препарати з фіксованими дозами |
|----------------------------------------------------------------|
|Ізоніазід + ріфампіцин |Таблетки |75 мг + 150 мг |
| | |150 мг + 150 мг |
|---------------------------+----------------+-------------------|
|Ізоніазід + етамбутол |Таблетки |150 мг + 400 мг |
|---------------------------+----------------+-------------------|
|Ізоніазід + ріфампіцин + |Таблетки |75 мг + 150 мг + |
|піразинамід | |400 мг |
|---------------------------+----------------+-------------------|
|Ізоніазід + ріфампіцин + |Таблетки |75 мг + 150 мг + |
|піразинамід + етамбутол | |400 мг + 275 мг |
------------------------------------------------------------------
Таблиця 6
Доза КПП для дорослих (кількість таблеток)
------------------------------------------------------------------
| | Вага у кг |
| |------------------------------------|
| | 30-39 | 40-54 | 55-70 | > 70 |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|Початкова фаза (щоденно) | | | | |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|(HRZE) (75 мг + 150 мг + | 2 | 3 | 4 | 5 |
|400 мг + 275 мг) | | | | |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|або: (HRZ) (75 мг + | 2 | 3 | 4 | 5 |
|150 мг + 400 мг) | | | | |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|Категорія II добавити S | 0,5 | 0,75 | 1 | 1 |
|(1 г) на два міс. | | | | |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|Підтримуюча фаза | | | | |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|Щоденно (HR) | 2 | 3 | 4 | 5 |
|(75 мг + 150 мг) | | | | |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|Категорія II добавити E | 1,5 | 2 | 3 | 3 |
|(400 мг) | | | | |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|Чи три рази на тиждень (HR)| 2 | 3 | 4 | 5 |
|(150 мг + 150 мг) | | | | |
|---------------------------+--------+--------+--------+---------|
|Категорія II добавити E | 2 | 4 | 6 | 6 |
|400 мг | | | | |
------------------------------------------------------------------
Комбіновані протитуберкульозні препарати з фіксованими дозами (КПП) мають декілька переваг над індивідуальними препаратами. КПП скорочують кількість таблеток та полегшують їх прийом, упаковки-блістери допомагають скоротити помилки при прийомі. Помилки при призначенні трапляються значно рідше, легше розрахувати дозу препарату, що відповідає вазі пацієнта, кількість таблеток для прийому пацієнтом менша і у випадку, якщо прийом не відбувається під наглядом, пацієнти не можуть вибирати, які препарати їм ковтати, а які - ні. Використання КПП не позбавляє від необхідності мати окремі препарати для пацієнтів, що мають токсичну реакцію.
5.3. Режими хіміотерапії
Відповідальні за лікування: головний лікар, завідувач відділенням, лікуючі лікарі протитуберкульозного диспансеру, де проводиться лікування випадку. Контроль за лікуванням здійснює обласний/районний координатор НТП.
Лікування здійснюють шляхом:
- проведення стандартизованого контрольованого короткострокового режиму антимікобактеріальної терапії хворим 1, 2, 3 категорій під безпосереднім контролем медичного працівника;
- призначення п'ятикомпонентного стандартизованого контрольованого режиму антимікобактеріальної терапії хворим на тяжкі форми туберкульозу.
Вибір відповідного режиму хіміотерапії залежить від результатів бактеріоскопічного дослідження до початку лікування, попереднього курсу протитуберкульозної терапії та ступеня тяжкості хвороби.
5.3.1. Категорії та схеми лікування
----------------------------------------------------------------------
| Категорія лікування |Початкова фаза | Фаза |
| | (a, b, c)| продовження |
| |(щоденно) | (щоденно або |
| | | (а)|
| | | інтермітуюче) |
|--------------------------------+------------------+----------------|
|I |4-компонентний режим |2 (HR)ZE |4 (HR) |
| |призначається хворим |або | 3 |
| |на вперше діагностований |2 (HR)ZS |або |
| |туберкульоз легень | |4 (HR) |
| |з бактеріовиділенням | | |
| |з нетяжкими формами, | | |
| |без бактеріовиділення | | |
| |з розповсюдженим процесом, | | |
| |з нетяжкими формами | | |
| |позалегеневого | | |
| |туберкульозу | | |
| |----------------------------+------------------+----------------|
| |5-компонентний режим |2 (HR)ZES |3 (HR)E 2 (HR) |
| |призначають хворим на тяжкі |1 (HR)ZE |або |
| |поширені форми (виходить за | |3 (HR)Z 2 (HR) |
| |межі 1 долі) деструктивного | | |
| |туберкульозу легень | | |
| |з великими (4 см та більше) | | |
| |або численними (3 і більше) | | |
| |деструкціями незалежно від | | |
| |розміру, казеозну пневмонію;| | |
| |а також форми туберкульозу | | |
| |з ознаками генералізації | | |
| |(залучення в туберкульозний | | |
| |процес декількох | | |
| |органів/систем; | | |
| |міліарні форми) | | |
|--------------------------------+------------------+----------------|
|II (випадки повторного |2 (HR)ZES |5 (HR)E |
|лікування туберкульозу: |1 (HR)ZE |або |
|"Рецидив", "Лікування після | |5 (HR) E |
|перерви", "Лікування після | | 3 3 |
|невдачі", "Інші") | | |
|--------------------------------+------------------+----------------|
|III (призначається хворим |2 (HR)ZE |4(HR) |
|з новими випадками з обмеженим | | 3 |
|туберкульозом легенів | |або |
|з негативним мазком мокротиння; | |4(HR) |
|а також обмеженими формами | | |
|позалегеневого туберкульозу) | | |
|--------------------------------+-----------------------------------|
|IV (хворі на хронічний | Лікування проводять |
|туберкульоз - | по ДОТС плюс програмі |
|"невдача лікування" | |
|після повторного курсу) | |
----------------------------------------------------------------------
---------------
(a) Лікування, яке включає ріфампіцин, вимагає контролю за прийомом препаратів.
(b) Літери в дужках відображають фіксовану дозу комбінацій препаратів. Принаймні R та H мають бути комбіновані. Використання HRZ та HRZE також рекомендується, якщо вони є в наявності. Це скорочує кількість таблеток та полегшує розподіл та прийом препаратів.