3.13. Попутна продукція (вираховується)
До статті калькуляції "Попутна продукція" включають вартість попутної продукції, яка вираховується з собівартості основної продукції.
3.13.1. Попутна продукція - це продукція, одержана одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю й призначається для подальшої переробки на даному підприємстві або відпуску стороннім організаціям. До попутної продукції підприємств олійно-жирової промисловості належать:
1) шрот і макуха - продукти, які одержують у процесі видобування олії з олійної сировини екстракційним або пресовим способом;
2) гліцерин сирий - продукт, який одержують при розщеплюванні жирів у процесі одержання жирних кислот;
3) фосфатидні концентрати - частина компонентів олійної сировини, що виділяються з олії в процесі гідратації.
3.13.2. Попутна продукція оцінюється:
1) за відпускними цінами за вирахуванням планової суми прибутку та витрат на реалізацію;
2) за плановою собівартістю аналогічного продукту;
3) за ціною її можливого використання - тільки для внутрішнього використання. Ціна можливого використання визначається як різниця між ціною матеріалу, що замінюється попутним продуктом (напівфабрикатом), і сумою додаткових витрат, пов'язаних з підготовкою його до використання.
3.13.3. Попутна продукція самостійно не калькулюється. Її вартість, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.
3.13.4. Під час калькулювання продуктів, одержаних у комплексних виробництвах, вартість попутної продукції виключається з підсумкової собівартості виробництва всього комплексу продуктів, а витрати, що залишаються після цього, вважаються витратами на основний (цільовий) продукт. Кількість та вартість попутної продукції відображається у статті калькуляції "Попутна продукція" з розподілом за видами із знаком мінус (-).
3.13.5. Попутна продукція, призначена для подальшої переробки на даному підприємстві, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві.
3.14. Позавиробничі (комерційні) витрати
3.14.1. До статті калькуляції "Позавиробничі (комерційні) витрати" належать витрати, пов'язані з реалізацією продукції.
3.14.2. Перелік статей позавиробничих (комерційних) витрат наведено в додатку 6 "Найменування статей позавиробничих (комерційних) витрат" до Інструкції.
3.14.3. Витрати на пакування продукції включаються до позавиробничих (комерційних) витрат, якщо пакування готової продукції провадиться після її здавання на склад.
3.14.4. Якщо пакування готової продукції (згідно з установленим технологічним процесом) відбувається в цехах до здавання її на склад готової продукції, то вартість тари включається до виробничої собівартості продукції (до відповідних статей калькуляції або до комплексної статті, якщо тара виготовляється окремо від виробів).
3.14.5. Витрати, які входять до складу позавиробничих (комерційних) витрат, безпосередньо відносяться до собівартості відповідних видів продукції. У разі неможливості такого віднесення вони розподіляються пропорційно до виробничої собівартості продукції (без інших виробничих витрат) або виходячи з обсягу виробленої продукції.
3.15. Формування матеріальних витрат
3.15.1. Витрати на сировину, матеріали, покупні вироби, паливо й інші матеріальні ресурси формуються, виходячи з цін їх придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання й доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.
3.15.2. Транспортно-заготівельні витрати включають такі види витрат із заготівлі й доставки на склади підприємства сировини, матеріалів, покупних виробів, палива:
1) націнки, сплачені постачальницьким і збутовим організаціям;
2) плата за провезення із усіма додатковими зборами, якщо оплата за матеріальні цінності провадиться олійно-жировими підприємствами;
3) витрати на завантаження і доставку матеріальних цінностей на склади підприємства, крім оплати постійних складських робітників;
4) витрати на утримання спеціальних заготівельних контор і складів, створених у місцях заготівель;
5) витрати на відрядження, пов'язані з безпосередньою заготівлею матеріальних цінностей та доставкою їх на склади підприємства з місць заготівель (відряджувальні витрати водіїв та вантажників даного підприємства з доставки вантажів від постачальників з інших міст). До транспортно-заготівельних витрат не належать витрати на відрядження, пов'язані з погодженням технічних умов на постачання матеріалів та з оформленням договорів. Останні витрати включаються до складу загальногосподарських витрат;
6) суми втрат від недостачі сировини й матеріалів у дорозі в межах норм природного убутку;
7) витрати підприємств на придбання тари;
8) витрати на протипожежну й сторожову охорону матеріальних цінностей.
3.15.3. Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, покупні вироби, паливо в окрему статтю калькуляції не виділяються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних ресурсів.
3.15.4. Витрати на приймання відділом технічного контролю матеріальних цінностей за їх лабораторними випробуваннями, за складськими операціями на заводських і цехових складах, а також з транспортування їх від заводських складів у цехи й у середині цехів відносяться до витрат щодо обслуговування виробництва й управління.
3.15.5. Витрати на утримання відділу постачання й заводських складів не входять до вартості матеріальних цінностей, що заготовляються, а належать до статті "Загальногосподарські витрати".
4. Планування собівартості продукції
4.1. Складання плану собівартості продукції та порядок його розробки
4.1.1. Планування собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється підприємством і його структурними підрозділами під час розроблення річних (поточних) планів згідно з договорами із замовниками. На рівні підприємства розраховується планована собівартість окремих видів продукції, собівартість обсягу продукції, що випускається й реалізується. Роботі зі складання планових калькуляцій передує розробка таких кошторисів витрат:
для цехів допоміжного виробництва;
з основної та додаткової заробітної плати;
з підготовки та освоєння виробництва продукції;
з обслуговування виробництва й управління (утримання й експлуатація машин та обладнання, загальновиробничі й загальногосподарські витрати);
інших виробничих і позавиробничих (комерційних) витрат.
4.1.2. Після розроблення вказаних вище кошторисів витрат складаються планові калькуляції на окремі види продукції, роботи і послуги. Розраховується собівартість усієї товарної та продукції, що реалізується. Складається зведений кошторис витрат на виробництво.
4.1.3. Для перевірки правильності проведених розрахунків із собівартості складається зведена контрольна відомість "Зведення витрат на виробництво", в якій провадиться ув'язка кошторису витрат на виробництво за економічними елементами та за статтями калькуляції.
4.1.4. Вихідними даними для планування витрат є:
планові обсяги виробництва продукції в натуральному й вартісному вираженнях;
норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції та розрахунки потреб ресурсів у натуральному вираженні;
договори на постачання матеріальних ресурсів і продукції, що випускається, обслуговування виробництва й встановлення господарських зв'язків, у яких вказано умови їх виконання й оплати;
норми витрат праці, розрахунки чисельності й професійного складу робітників, умови оплати їх праці, визначені колективними договорами й контрактами;
економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, зборів і інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством;
плани організаційно-технічних заходів з технічного переоснащення й вдосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці.
4.1.5. Під час здійснення розрахунків ураховуються конкретні умови роботи підприємства, технологічні й організаційні умови виробництва продукції, результати аналізу рівня витрат у минулому році, можливості підвищення ефективності виробництва продукції. У разі зміни протягом року плану виробництва продукції, договірних цін на продукцію, вартості матеріальних ресурсів, у разі індексації заробітної плати та ін., планова собівартість підлягає уточненню.
4.2. Складання кошторисів витрат для цехів допоміжного виробництва
4.2.1. Для визначення вартості робіт і послуг цехів допоміжного виробництва щодо кожного з цих цехів складають кошторис витрат. Кошториси витрат допоміжних цехів складають як за калькуляційними статтями, так і за економічними елементами. При складанні кошторисів для цехів допоміжних виробництв слід виходити з таких основних положень:
1) допоміжні цехи призначені для обслуговування основного виробництва і, як правило, продукцію на сторону не випускають (за винятком робіт і послуг, що надаються власному капітальному будівництву, власному непромисловому господарству, а також різних послуг промислового характеру, що надаються стороннім організаціям);
2) витрати вказаних цехів, за винятком витрат, пов'язаних з виконанням робіт і послуг на сторону, відносять до собівартості продукції основних виробничих цехів комплексно;
3) до витрат енергетичних цехів, крім витрат на виробництво різних видів енергії, включають також витрати на передавання енергії, що виробляється ними, цехам, службам-споживачам (утримання й ремонт паро-, водо-, електромереж та інших комунікацій).
4.2.2. Обсяг робіт і послуг цехів допоміжних виробництв розподіляють між окремими цехами й іншими підрозділами підприємства.
4.2.3. Обліковими й калькуляційними одиницями для цехів допоміжних виробництв є:
1) для паросилових господарств - 1 Гкал тепла або 1 тонна пари;
2) для електростанцій (підстанцій) - 1000 кВт/годину електроенергії, що виробляється (трансформується);
3) для компресорних цехів або установок з виробництва холоду - 1000 робочих калорій холоду;
4) для водопостачання - 1 куб.м води;
5) для транспортних цехів: автотранспорт - 1 тонно-кілометр; залізничний транспорт - 1 тонна перевезеного вантажу;
6) для електролізерного цеху - 1000 куб.м водню.
4.2.4. Загальна сума витрат допоміжних цехів має бути розподілена за напрямками, за якими ці витрати включаються до собівартості продукції підприємства. З цією метою складаються баланси розподілу продукції й послуг допоміжних цехів за калькуляційними напрямками та за внутрішньозаводськими підрозділами-споживачами. Ці баланси складаються тими відділами, у віданні яких перебувають допоміжні цехи, наприклад, відділом головного енергетика складаються баланси на всі види енергії й послуги енергетичних цехів, відділом головного механіка - на послуги ремонтно-механічних цехів тощо.
4.2.5. Зважаючи на програму виробництва і встановлені норми матеріальних і трудових витрат для кожного цеху, визначають потреби в матеріалах, енергетичних послугах, чисельності й фонді оплати праці, витратах на утримання й експлуатацію обладнання, цехових витратах і складають кошторис витрат. При цьому до планової собівартості зараховують:
1) при калькулюванні собівартості пари або газу на підприємствах, які отримують пару або газ зі сторони:
вартість 1 Гкал тепла згідно з договором;
вартість 1 тонни пари;
вартість 1000 куб.м газу за тарифом;
вартість матеріалів для ремонту та експлуатації паропроводів або газопроводів;
витрати на оплату праці робітників теплоцеху та інші цехові витрати;
2) при калькулюванні собівартості електроенергії на підприємствах, які отримують освітлювальну й силову енергію зі сторони:
вартість електроенергії за 1 кВт/год. за тарифом;
оплату за встановлену потужність трансформаторної підстанції за діючими ставками;
усі витрати, пов'язані з обслуговуванням, ремонтом й утриманням електрогосподарства;
3) при калькулюванні собівартості води на підприємствах, які отримують воду зі сторони:
вартість води за 1 куб.м за тарифом;
вартість очищення стічних вод за договором (якщо підприємство не має власних очисних споруд);
витрати на утримання, ремонт та обслуговування водопроводу й каналізації.
4.2.6. При калькулюванні собівартості тари калькуляцію складають окремо за видами тари (бочкова, ящикова, картонна та інша). Для спрощення калькулювання собівартості тари всі розміри кожного виду тари, виготовлення якої заплановане, приводяться підприємством до одного типового розміру, який є основним за обсягом випуску. Цей типовий розмір (типовий представник) беруть за калькуляційну одиницю, і для нього береться коефіцієнт 1,0. Для решти тари даного виду встановлюють відповідні коефіцієнти, за якими їх приводять до калькульованої одиниці.
4.2.7. Собівартість приведеної одиниці продукції за видами тари визначають діленням загальної суми витрат за даним видом тари на загальну кількість продукції в приведених коефіцієнтах (сума коефіцієнтів). Собівартість одиниці продукції кожного виду й розміру тари визначають множенням вартості калькуляційної одиниці на встановлені коефіцієнти.
4.3. Розрахунок кошторису витрат на основну й додаткову заробітну плату
4.3.1. Розрахунок основної й додаткової заробітної плати робітників, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг), здійснюється окремо для робітників, які працюють за відрядною оплатою праці, й робітників, які працюють за погодинною оплатою праці.
4.3.2. Сума основної заробітної плати робітників за відрядною оплатою праці визначається, виходячи з обсягу виробництва відповідних видів продукції, встановленої трудомісткості (норм виробітку), відрядних розцінок і середньої годинної (денної) тарифної ставки.
4.3.3. Сума основної заробітної плати робітників за погодинною оплатою праці визначається, виходячи з планової чисельності й середньої тарифної ставки або посадового окладу.
4.3.4. Додаткова заробітна плата складається з винагород за працю понад установлену норму, за трудові успіхи й винахідництво, за особливі умови праці, а також з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених законодавством, і премій за виконання виробничих завдань та функцій.
4.3.5. Розрахунок основної й додаткової заробітної плати провадиться разом з відрахуваннями на соціальне страхування, які здійснюються за встановленими законодавством нормами з урахуванням розміру витрат на оплату праці, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
4.4. Складання кошторису витрат на підготовку та освоєння виробництва продукції
4.4.1. Кошториси витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва продукції, складаються на кожен вид нової продукції, виробництва або цех, незалежно від джерела відшкодування цих витрат (фонд розвитку виробництва, обігових коштів, спеціальних інвестицій) та (на період списання витрат) випуску продукції, що планується. Ці кошториси складаються на основі графіків роботи, нормативних витрат на технічну й технологічну підготовку виробництва, договорів з іншими організаціями та інше.
4.4.2. Окремі кошториси узагальнюються в зведеному кошторисі витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва, що затверджується керівником підприємства.
4.5. Складання кошторису витрат на обслуговування виробництва і управління
4.5.1. До витрат на обслуговування виробництва і управління належать витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничі й загальногосподарські витрати. Кошториси вказаних витрат складаються на основі:
1) норм витрат і лімітів споживання допоміжних матеріалів, палива й енергії, що витрачаються на господарські потреби, а також обраного варіанта відображення зносу швидкозношуваних і малоцінних інструментів, пристосувань та інвентарю;
2) кошторисів з поточного ремонту, охорони праці й інших показників, що визначають витрати на обслуговування і управління виробництвом;
3) розрахунку витрат на оплату праці, виходячи з нормативів трудових витрат на окремі види робіт, або на основі затверджених штатних розкладів за окремими категоріями працівників і встановлених окладів.
4.5.2. Кошториси витрат на утримання й експлуатацію машин і обладнання та загальновиробничих витрат складаються для цехів основного виробництва за статтями витрат у відповідності до переліку цих витрат, наведеного в додатку 3 "Найменування статей витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання" та в додатку 4 "Найменування статей загальновиробничих витрат" до Інструкції. Витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання та загальновиробничі витрати плануються й ураховуються щодо кожного цеху окремо й відносяться тільки до продукції, що виготовляється в даному цеху.
4.5.3. Вихідними даними для складання кошторису витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання є:
1) планований склад устаткування і транспортних засобів, що визначаються, виходячи з норм їх використання і планованого обсягу виробництва;
2) нормативи витрат рухової енергії за окремими видами устаткування і середні ціни (собівартість) окремих видів енергії;
3) норми витрат покупних матеріалів для експлуатації і ремонту устаткування, включаючи запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;
4) норми амортизаційних відрахувань;
5) нормативи обслуговування та ремонту устаткування і транспортних засобів допоміжними робітниками;
6) розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;
7) розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах, їх зносу та витрат на ремонт і відновлення.
4.5.4. Для розрахунку кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат вихідними даними є:
1) структура організації управління цехами і підприємством у цілому, їх штатні розписи;
2) норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших господарських потреб;
3) норми витрат матеріалів на утримання і ремонт будинків та споруд;
4) норми зносу малоцінного і швидкозношуваного господарського інвентарю;
5) норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів та нематеріальних активів;
6) кошторис витрат на поточний ремонт основних фондів;
7) кошторис витрат на охорону праці;
8) кошторис витрат на проведення випробувань, дослідів і досліджень;
9) розрахунки розподілу продукції і послуг допоміжних цехів;
10) кошторис витрат на винахідництво й раціоналізацію;
11) кошторис витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;
12) кошторис витрат на виробничу практику й підготовку кадрів;
13) норми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.
4.5.5. Порядок зарахування витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничих і загальногосподарських на окремі види продукції однаковий при калькулюванні собівартості окремих видів продукції у виробництві олії, маргаринової продукції, саломасу, майонезу, мийних засобів, оліфи та інших, де виробляється продукція декількох видів або найменувань.
4.5.6. Кошторис загальногосподарських витрат складається в цілому по підприємству. Розрахунок кошторису загальногосподарських витрат виконується за кожною статтею витрат у відповідності до встановленого переліку цих витрат, наведеного у додатку 5 "Найменування статей загальногосподарських витрат" до Інструкції.
4.5.7. У складі загальногосподарських витрат виділяються витрати на управління підприємством. Витрати на оплату праці працівників апарату управління і робітників, зайнятих на роботах, які виконуються за рахунок загальногосподарських витрат, визначаються на основі штатного розкладу й окладів, тарифних ставок і систем оплати праці, затверджених у встановленому порядку.
4.5.8. Загальногосподарські витрати відносяться до собівартості окремих видів продукції, а також виконаних робіт і послуг пропорційно до сум основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції, і витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання або розподіляються пропорційно до обсягу товарної продукції цехів.
4.5.9. Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничі й загальногосподарські витрати не входять до собівартості внутрішньоцехових робіт і послуг, яка складається тільки з прямих витрат: на сировину, матеріали, покупні вироби (за вирахуванням зворотних відходів), паливо й енергію на технологічні цілі; витрат на основну й додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), та відрахувань на соціальне страхування.
4.6. Складання кошторису позавиробничих (комерційних) витрат
4.6.1. Кошторис позавиробничих (комерційних) витрат пов'язаний, головним чином, з реалізацією готової продукції і складається для підприємства в цілому за статтями витрат, наведених у додатку 6 "Найменування статей позавиробничих (комерційних) витрат" до Інструкції. Вихідними даними для розрахунку вказаного кошторису є:
план постачання товарної продукції споживачам та умови її реалізації;
норми і нормативи матеріальних, трудових і грошових витрат на зберігання, навантаження, пакування й транспортування продукції до станцій відправлення;
договори й контракти із споживачами (покупцями) продукції, транспортно-експедиційними, страховими й посередницькими організаціями;
норми витрат на рекламу й передпродажну підготовку товарів, експортне (вивізне) мито, митні збори;
норми на відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках, безкоштовно передані зразки, на представницькі витрати.
4.6.2. Позавиробничі (комерційні) витрати визначаються в плановій собівартості окремих видів продукції на основі прямих розрахунків їх величини, що стосується відповідних видів продукції, а та частина цих витрат, що не може бути визначена та віднесена до конкретних видів продукції безпосередньо, - пропорційно до виробничої собівартості продукції.
4.7. Складання планових калькуляцій собівартості окремих видів продукції
4.7.1. Планова калькуляція - це розрахунок планової собівартості продукції, виконаний за статтями витрат. Планові калькуляції складаються підприємствами на рік з розподілом за кварталами й на всі види продукції, що будуть вироблятися в запланованому році. Річна планова калькуляція розраховується як середньозважена собівартість квартальних планових калькуляцій з урахуванням кількості продукції, що випускається.
4.7.2. Планова собівартість кожного виду продукції визначається як результат множення планової собівартості одиниці продукції на обсяг випуску. Планова собівартість усього обсягу виробленої продукції підприємства складається з суми планової собівартості усіх видів продукції й робіт промислового характеру, що включаються до складу обсягу виробленої продукції підприємства. Основою складання планової калькуляції на підприємстві є технічно обгрунтовані норми витрати матеріалів і трудових витрат, стандарти й технічні умови, встановлені для цієї продукції.
4.7.3. У плановій калькуляції наводяться діюча оптова ціна підприємства на відповідний вид продукції, сума прибутку, ставка й сума акцизного збору (якщо такі збори передбачені), податок на додану вартість, відпускна (договірна) ціна. При складанні планової калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво й збут продукції в планованому періоді. При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.
4.7.4. Витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива та енергії визначаються на основі технічно обгрунтованих норм їх витрат на виробництво відповідних видів продукції й цін на відповідні види матеріальних ресурсів. Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів.
4.7.5. Планування витрат на основну заробітну плату здійснюється з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. За основу для планування витрат беруться нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані, виходячи з переліку робочих місць і норм їх обслуговування, відрядних розцінок, тарифних ставок, посадових окладів і планованого обсягу виробництва відповідних видів продукції.
4.7.6. Додаткова заробітна плата планується у розмірах, передбачених законодавчими актами України, колективними договорами підприємств із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством і галузевими (регіональними) угодами.
4.7.7. Величина відрахувань на соціальне страхування визначається згідно із законодавством.
4.7.8. Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції таким чином:
1) методом розрахунку кошторисних ставок. Цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
2) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми витрат на основну заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), та витрат на утримання та експлуатацію устаткування (розподіл загальновиробничих та загальногосподарських витрат);
3) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг). Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів.
4.7.9. Величина витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва продукції, включається до планової собівартості на підставі спеціальних розрахунків відшкодування цих витрат, виходячи із затверджених кошторисів витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва продукції та її планованого випуску.
4.7.10. Якщо на підприємстві, крім перелічених основних видів олійно-жирової продукції, планується випуск інших видів продукції, то планові калькуляції складаються на кожний вид запланованої продукції відповідно до порядку, викладеному в Інструкції за основними (цільовими) продуктами.
4.8. Складання планових калькуляцій на нерафіновані олії
4.8.1. Калькуляції складаються окремо на кожний вид нерафінованих олій (соняшникової, лляної, соєвої та інших) незалежно від способу олієдобування (пресовий чи екстракційний). Калькуляційною одиницею кожного виду олії є одна тонна нерафінованої олії, яка за якістю відповідає вимогам державного стандарту.
4.8.2. При калькулюванні собівартості нерафінованих олій до статті "Сировина й основні матеріали" відносять планову (договірну) вартість відповідного виду олійної сировини (олійне насіння, кісточки й насіння плодів і овочів та інших культур) з урахуванням транспортно-заготівельних витрат і витрат на підробку.
4.8.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість розчинника, фільтротканини й інших матеріалів, які витрачаються при виробництві нерафінованих олій.
4.8.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" передбачається вартість пари та інших видів енергії, що витрачаються на технологічні цілі при виробництві нерафінованих олій.
4.8.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом нерафінованої олії, що виробляється відповідно до планових нормативів.
4.8.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом нерафінованої олії визначають шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на всю кількість (масу) олії даного виду, випущеної виробництвом.
4.8.7. Якщо олійноекстракційний завод виробляє тостований шрот у загальному технологічному потоці при виробництві олії, то цей шрот не калькулюється, а враховується як попутна продукція. Якщо тостований шрот, збагачений ліпідами, та гранульований виробляються у самостійних цехах, то на такий шрот складається планова калькуляція.
4.9. Складання планових калькуляцій на гідратовані олії
4.9.1. На гідратовані олії калькуляції складаються у тих випадках, коли гідратація виділена в самостійний цех або дільницю і гідратовані олії повністю або частково реалізуються на сторону. Калькуляції складаються окремо з кожного виду гідратованих олій (соняшникова, соєва, лляна та інші). Калькуляційною одиницею з кожного виду олії є одна тонна гідратованої олії, яка за якістю відповідає вимогам державного стандарту. Якщо гідратовані олії повністю переробляються на даному підприємстві, то витрати на гідратацію включаються до собівартості кінцевої продукції.
4.9.2. При калькулюванні собівартості гідратованих олій до статті "Сировина і основні матеріали" відносять олію нерафіновану, що надійшла від постачальників за планованою договірною ціною придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, а олію власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" за плановою виробничою собівартістю.
4.9.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість води, повітря, що витрачаються при виробництві гідратованих олій.
4.9.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й усіх видів енергії, що витрачаються при виробництві гідратованих олій.
4.9.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом гідратованої олії, що виробляється відповідно до планових нормативів.
4.9.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом гідратованих олій визначають шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на всю кількість (масу) олії даного виду, випущеної виробництвом.
4.10. Складання планових калькуляцій на рафіновані олії
4.10.1. На рафіновані олії калькуляції складають у тому випадку, якщо вони повністю або частково реалізуються на сторону, а також коли передаються для подальшого використання іншому структурному підрозділу підприємства для виробництва саломасу, майонезу, маргарину, мила, оліфи.
4.10.2. Калькуляції складаються окремо за кожним видом олій (соняшникова, соєва, лляна). Калькуляційною одиницею є одна тонна рафінованої олії відповідного виду. При калькулюванні собівартості рафінованих олій до статті "Сировина й основні матеріали" відносять олію нерафіновану, що надійшла від постачальників за вартістю її придбання, з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, а олію нерафіновану власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" за плановою виробничою собівартістю.
4.10.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість соди каустичної, сірчаної кислоти, лимонної кислоти, солі кухонної, відбільної глини, фільтротканини та інших матеріалів, що витрачаються при виробництві рафінованих олій за цінами їх придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
4.10.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й усіх видів енергії, що витрачаються при виробництві рафінованих олій.
4.10.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом рафінованої олії, що вироблятиметься відповідно до планових нормативів.
4.10.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом рафінованої олії визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) олії даного виду, випущеної виробництвом.
4.11. Складання планових калькуляцій на оліфу
4.11.1. Калькуляції складаються окремо за кожним видом оліфи (натуральна, оксоль та інші). Калькуляційною одиницею є одна тонна оліфи відповідного виду.
4.11.2. При калькулюванні собівартості оліфи до статті "Сировина й основні матеріали" відносять сировину й основні матеріали, що надходять від постачальників, - згідно з вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, а олію власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" за плановою виробничою собівартістю.
4.11.3. Витрачання допоміжних і таропакувальних матеріалів, енергетичні витрати, витрати на основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом оліфи відповідно до планових нормативів. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
4.11.4. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом оліфи визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) оліфи даного виду, випущеної виробництвом. На заводах, де є самостійний сикативний цех, витрати на виробництво в цьому цеху плануються й враховуються окремо від оліфоварного цеху за всім переліком витрат у тому самому порядку, як і за основним цехом.
4.12. Складання планових калькуляцій на саломас і переетерифіковані жири
4.12.1. На гідрогенізаційних заводах може вироблятися саломас технічний, саломас нерафінований, саломас рафінований дезодорований, жир переетерифікований.
4.12.2. Калькуляції складаються на кожен вид саломасу й переетерифікованого жиру. Калькуляційною одиницею є одна тонна відповідного виду саломасу й переетерифікованого жиру.
4.12.3. При калькулюванні собівартості саломасу й переетерифікованих жирів до статті "Сировина й основні матеріали" відносять олію, що надійшла від постачальників, - за планованою вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат. Тваринні жири та інша жирова сировина відносять до статті "Сировина й основні матеріали" за планованою вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат та витрат на рафінацію, - якщо жири піддавалися на підприємстві додатковій обробці, а олію власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" - за плановою виробничою собівартістю.
4.12.4. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість допоміжних матеріалів (відбільна глина, фільтротканина, вода та інші), що використовуються в процесі виробництва саломасу й переетерифікованих жирів за цінами їх придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
4.12.5. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й інших видів енергії, що витрачаються при виробництві відповідних видів саломасу й переетерифікованих жирів. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом продукції, що виробляється, відповідно до планових нормативів.
4.12.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом саломасу й переетерифікованого жиру визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) цього саломасу або переетерифікованого жиру, випущеного виробництвом.
4.12.7. До витрат на саломас належать витрати на виробництво водню й каталізатора. На заводах, які виробляють водень для реалізації на сторону, складається планова калькуляція собівартості водню.
4.13. Складання планових калькуляцій на маргаринову продукцію
4.13.1. Калькуляції складаються окремо на кожний вид продукції (фасованої та нефасованої в асортименті). Калькуляційною одиницею є одна тонна продукції відповідного виду маргаринової продукції.
4.13.2. При калькулюванні собівартості маргаринової продукції до статті "Сировина й основні матеріали" відносять олію, саломас, тваринні жири, інші види сировини й основних матеріалів, що надходять від постачальників, - за планованою вартістю придбання, враховуючи транспортно-заготівельні витрати, а саломас і олію власного виробництва відносять на статтю "Напівфабрикати власного виробництва" - за плановою виробничою собівартістю.
4.13.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість пакувальних та інших матеріалів, що витрачаються при виробництві маргаринової продукції. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
4.13.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й електроенергії, що витрачаються при виробництві відповідних видів маргаринової продукції.
4.13.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом маргаринової продукції, що виробляється відповідно до планових нормативів.
4.13.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом маргаринової продукції визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) маргаринової продукції даного виду, випущеної виробництвом.
4.14. Складання планових калькуляцій на майонез
4.14.1. Калькуляції складаються окремо на кожний вид виробленого майонезу (за видом фасування та асортименту). Калькуляційною одиницею є одна тонна майонезу.
4.14.2. При калькулюванні собівартості майонезу до статті "Сировина й основні матеріали" відносять олію, інші жири та основні матеріали, що надійшли від постачальників, - за планованою вартістю придбання, враховуючи транспортно-заготівельні витрати, а олію власного виробництва відносять на статтю "Напівфабрикати власного виробництва" - за плановою виробничою собівартістю.
4.14.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять фактичну вартість ящиків, коробів, банок, наклейок, плівки ПВХ та інших матеріалів, що витрачені при виробництві майонезу. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
4.14.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й енергії усіх видів, що витрачаються при виробництві відповідних видів майонезу.
4.14.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом майонезу відповідно до планових нормативів.
4.14.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом майонезу визначають шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) майонезу даного виду, випущеного виробництвом.
4.15. Складання планових калькуляцій на мило, мийні засоби й дистильований гліцерин
4.15.1. Калькуляції складаються на такі види продукції:
мило господарське (за видами й умістом жирних кислот);
мило туалетне (за групами та за найменуванням);
синтетичні мийні засоби (за найменуванням);
гліцерин дистильований
та інші мийні засоби.
Калькуляційною одиницею є одна тонна продукції відповідного виду.
4.15.2. При калькулюванні собівартості мила й мийних засобів до статті "Сировина й основні матеріали" відносять вартість жирів та жирозамінників, консервантів та наповнювачів, поверхнево активних мийних речовин, барвників, віддушок, відбілювачів та інших хімічних компонентів.
4.15.3. Олію й саломас власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" - за плановою виробничою собівартістю, а сировину й основні матеріали, що надходять від постачальників, - за планованою вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
4.15.4. При калькулюванні собівартості мила з вартості матеріальних витрат, віднесених до собівартості продукції, вираховуються зворотні відходи та попутна продукція.
4.15.5. У планових калькуляціях за статтею "Сировина й основні матеріали" наведені натуральні рослинні й тваринні жири: саломас, олія, жир у соапстоці, сало технічне, технічний жир та інше за масою в жирах (без вологи й вагового відстою) та в перерахуванні на жирні кислоти з урахуванням речовин, що не омилюються.
4.15.6. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість содопродуктів, солі та пакувальних матеріалів, що витрачаються при виробництві мила й мийних засобів. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
4.15.7. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й електроенергії, що витрачаються при виробництві відповідних видів продукції. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом миловарної продукції відповідно до планових нормативів.
4.15.8. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом мила й мийних засобів визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) продукції даного виду, випущеної виробництвом.
4.15.9. При виробництві жирних кислот для реалізації на сторону складається планова калькуляція собівартості; при цьому з вартості жирів вираховується попутна продукція (гліцерин сирий) за плановою виробничою собівартістю.
4.15.10. При виробництві дистильованих жирних кислот для реалізації на сторону також складається планова калькуляція собівартості; з вартості вихідної сировини (жирних кислот) вираховується як відходи виробництва гудрон за планованою ціною реалізації.
4.15.11. При калькулюванні собівартості гліцерину дистильованого до статті "Сировина і основні матеріали" відносять вартість гліцерину технічного, що надійшов від постачальників, - за вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, а гліцерин технічний власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" за плановою виробничою собівартістю.
4.15.12. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" включається вартість активованого вугілля та інших матеріалів, що витрачаються при виробництві гліцерину дистильованого.
4.15.13. Енергетичні витрати, витрати на оплату праці виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування розраховують відповідно до планових нормативів. Собівартість однієї тонни гліцерину визначають шляхом ділення усіх витрат (за калькуляційними статтями) на всю кількість (масу) виробленого гліцерину дистильованого.
4.16. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво за економічними елементами
4.16.1. До зведеного кошторису витрат на виробництво включають усі витрати основних і допоміжних виробництв, пов'язані з випуском і реалізацією продукції, з роботами на сторону, а також з власним капітальним будівництвом, капітальним ремонтом та непромисловим господарством підприємства. До загальної суми витрат на виробництво включають також витрати транспортних цехів, що входять до складу промислового підприємства і персонал яких планується й враховується за непромисловим господарством.
4.16.2. Не включаються до зведеного кошторису витрат на виробництво витрати виділених в окремі планово-облікові одиниці виробничих структурних підрозділів підприємства, що належать до інших галузей народного господарства (будівництво, сільське господарство тощо), а також витрати невиробничих структурних підрозділів житлово-комунального, побутового господарства тощо.
4.16.3. Кошторис витрат на виробництво складають без внутрішньозаводського обігу, тобто до нього не зараховують удруге вартість продукції власного виробництва, яке споживається в середині підприємств на промислово-виробничі потреби.
4.16.4. Зведений кошторис витрат на виробництво складається терміном на рік з розбивкою витрат за кварталами. У кошторисі витрат на виробництво всі види витрат групуються за економічними елементами. На відміну від калькуляції в кошторисі витрат на виробництво не повинно бути комплексних статей витрат, які містять різні за своїм економічним характером види витрат.
4.16.5. Крім витрат на основне виробництво, до кошторису витрат включаються витрати за допоміжними цехами, які не входять до складу основної діяльності підприємств. Зведений кошторис витрат на виробництво складається й заповнюється за певною формою статистичної звітності, затвердженою Мінстатом України.
4.16.6. Розрахунок витрат за економічними елементами - матеріальні витрати:
1) розрахунок витрат на сировину, матеріали, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві складається на основі даних про обсяг виробництва окремих видів продукції й технічно обгрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт (норм виходу продукції з вихідної сировини), установлених для планованого року з урахуванням передбачених у плані змін у використанні техніки, технології та в організації виробництва. Ці норми використовуються як під час складання зведеного кошторису витрат на виробництво, так і при розробці планових калькуляцій. На основі натуральних норм витрат і цін на матеріальні ресурси, що використовуються, визначаються норми витрат у вартісному виразі (з урахуванням вартості зворотних відходів);
2) до вартості сировини й основних матеріалів включаються усі витрати на їх придбання й доставку на склади підприємств силами й засобами сторонніх організацій;
3) вартість сировини й основних матеріалів, що витрачаються на виробництво, визначається за вирахуванням вартості зворотних відходів, що використовуються підприємством;
4) вартість попутної продукції, реалізованої на сторону, у кошторисі витрат із загальної вартості сировини й основних матеріалів не вираховується, бо ця продукція входить до обсягу товарної продукції підприємства;
5) вартість сировини давальців, що витрачена на виробництво продукції і повернена їм, не включається до кошторису витрат на виробництво. До складу витрат на виробництво за відповідними елементами включають тільки витрати, пов'язані з переробленням давальницької сировини;
6) до вартості допоміжних й таропакувальних матеріалів включається вартість матеріалів, що витрачаються на виробничі потреби, вартість тари, яка відноситься до собівартості продукції, а також запасних частин, що використовуються для поточного ремонту промислово-виробничих основних засобів, і суми відшкодування зносу інструментів й інвентарю;
7) до вартості палива належить тільки вартість тих видів палива, які купують зі сторони, а також вартість лузги, що використовується як паливо. Вартість палива визначається в тому ж порядку, що й вартість матеріалів;
8) у витратах на енергію відбивається вартість усіх видів покупної енергії (електроенергія, пара, газ, вода, стиснене повітря та інші), що витрачається на виробничі потреби підприємства (технологічні, енергетичні, рушійні, господарсько-побутові тощо);
9) витрати електроенергії оцінюються, виходячи з середньої вартості відповідних видів енергії, що склалася на підприємстві, з діючих тарифів на енергію, яку придбали в сторонніх підприємств і організацій, та планової собівартості енергії, що виробляється енергоцехами;
10) обгрунтування витрат на енергію здійснюється шляхом складання розрахунків виробництва й споживання кожного виду енергії власного виробництва й визначення потреби в покупній енергії;
11) витрати на виробництво пари й електроенергії самого підприємства не входять до вартості енергії, а включаються до кошторису за відповідними елементами витрат.
4.16.7. Розрахунок витрат за економічними елементами - витрати на оплату праці. До кошторису витрат на виробництво включаються витрати на оплату праці працівників усього підприємства відповідно до встановлених на планований рік чисельності, категорій персоналу та структури фонду оплати праці. Тут же враховують фонд оплати праці неспискового складу, віднесеного на основну діяльність.
4.16.8. Розрахунок витрат за економічними елементами - відрахування на соціальні заходи. До кошторису витрат включаються обов'язкові відрахування на соціальні заходи, що вираховуються, виходячи з витрат за елементом "Витрати на оплату праці" і нормативів таких вирахувань, передбачених законодавством.
4.16.9. Розрахунок витрат за економічними елементами - амортизація основних фондів і нематеріальних активів:
1) Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів установлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (у розрахунку на календарний квартал):
група 1 - 1,25 відсотка;
група 2 - 6,25 відсотка;
група 3 - 3,75 відсотка.
2) При нарахуванні суми амортизації на основні фонди застосовується прискорений метод амортизації та понижувальний коефіцієнт (згідно з нормами передбаченими чинним законодавством).
3) Амортизаційні відрахування за нематеріальними активами вираховуються, виходячи з їх первинної вартості з урахуванням індексації згідно з законодавством протягом строку, який визначається платником податку самостійно з огляду на строк корисного використання таких нематеріальних активів або строк діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
4) Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. Норми зносу нематеріальних активів застосовуються без понижувального коефіцієнта.
5) Не нараховуються амортизаційні відрахування на ноу-хау, гудвілл, знаки для товарів і послуг тощо, вартість яких не зменшується в процесі їх використання.
6) Знос нематеріальних активів ураховується й відображається у звітності окремо.
4.16.10. Для визначення повної собівартості продукції, реалізованої в планованому періоді, до повної собівартості товарної продукції додається (вираховується) зміна собівартості залишків нереалізованої товарної продукції на кінець базового й планованого року.
4.16.11. Планова собівартість попутної продукції визначається на основі виробничої собівартості, врахованої у розрахунках оптової ціни (тобто ціни підприємств за вирахуванням прибутку і позавиробничих витрат).
5. Облік витрат на виробництво та калькулювання фактичної собівартості продукції
На підприємствах олійно-жирової промисловості встановлюється попередільний метод обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції із застосуванням елементів нормативного методу обліку. Попередільний метод передбачає облік витрат на виробництво за цехами і за статтями витрат, починаючи з обробітку вихідної сировини й закінчуючи випуском готової продукції.
Витрати за основним виробництвом зараховуються на рахунок "Основне виробництво" для калькульованих об'єктів (за видами або групами продукції, що випускається). Облік витрат здійснюють за переліком статей і в порядку, викладеному в Інструкції.