Про затвердження Інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму аптек

Примітка: 1. Концентрація дезинфікуючого агента: формаліну по формальдегіду, інших засобів - по препарату.

2. Після дезинфекції способом занурення вироби повинні бути промиті проточною водопровідною водою до повного зникнення запаху, при використанні препаратів, які не мають запаху, вироби промивають водою протягом 3 хвилин.

3. Дезинфікуючий розчин повинен застосовуватися одноразово.

4. Як миючі засоби рекомендується використовувати мильно-содовий розчин, "СМС", "Астру", "Лотос", "Лотос-автомат", "Айну", "Марічку" та інші миючі засоби, які дозволені до застосування в медичній практиці Міністерством охорони здоров'я України (Додаток N 11).

5. Засіб ДП-2 використовується при відсутності інших дезинфікуючих засобів.

1. Розчини активованого хлораміну (використовуються для дезинфекції скляного аптечного посуду) готують шляхом його розчинення у водопровідній воді, краще підігрітій до температури (55+-5) гр.С, з наступним додаванням активатора (хлористого або сірчанокислого, або азотнокислого амонію) в кількості, що дорівнює кількості активного хлору в препараті (вміст активного хлору в хлораміні становить 26%). При використанні як активатора розчину аміаку його беруть у 8 разів менше.

Для приготування 1 л розчину активованого хлораміну 1% додають 2,6 г амонієвих солей або 0,324 г аміаку. Для приготування 10 л розчину кількість наважки слід збільшити в 10 разів.

Розчини хлораміну зберігають активність протягом 15 діб, активовані розчини хлораміну використовують зразу після приготування.

Хлорамін зберігають в посуді з темного скла з притертою пробкою, не допускаючи дії світла і вологи.

2. Розчини водню перекису з миючими засобами готують в чистому посуді (скляному або емальованому) шляхом розведення пергідролю водопровідною водою (пергідроль додають до води) з наступним додаванням миючого засобу.

Для приготування 1 л і 10 л розчину слід брати такі кількості препарату:

Пергідроль зберігають в бутилях, покритих кожухом, в темному прохолодному місці, під замком. Переносити пергідроль необхідно в закритому посуді, уникаючи розбризкування.

3. ДП-2. Активно діюча речовина - трихлорізоціанурова кислота, вміст активного хлору 40%.

Робочі розчини готують в технічному посуді (емальовані відра, бутилі, баки) шляхом його розчинення у воді. Строк зберігання робочих розчинів - 24 год. Робочі розчини потрібних концентрацій готують по активному хлору. Для приготування розчинів відповідної концентрації користуються таким розрахунком для препарату з різним вихідним вмістом активного хлору.

Для приготування 10 л розчину кількість наважки слід збільшити в 10 разів.

Препарат ДП-2 повинен зберігатися в тарі заводу-виготовлювача в сухому провітрюваному приміщенні при температурі від плюс 40 до мінус 40 С.

4. Хлорцин (Н або К) - на основі натрієвої або калієвої солі дихлорізоціанурової кислоти. Вміст активного хлору (13+-2) %.

Робочі розчини готують у будь-якому посуді шляхом розчинення препарату у воді. Строк зберігання робочих розчинів - 24 год.

Для приготування розчинів потрібної концентрації виходять із такого розрахунку:

Зберігають хлорцин в сухих приміщеннях, у закритій тарі, гарантійний строк зберігання 12 місяців.

5. Хлоргексидин біглюконат випускається у вигляді 20% розчину. Для одержання 0,5% розчину (робочого) препарат розводять спиртом етиловим 70% у співвідношенні 1:40, а для 1% розчину у співвідношенні 1:20.

6. Розчин дегміну 1%.

Для приготування 10 л робочого розчину в скляному посуді місткістю 10 л розчиняють 100 г дегміну в 1 л води очищеної. Після розчинення добавляють 9 л води очищеної і ретельно перемішують.

Розчин дегміну 1% можна зберігати в закритому скляному посуді протягом 1 місяця.

7. Рецептура "С-4" (первомур) - це суміш розчинів водню перекису (ГОСТ 177-88) і мурашиної кислоти (ГОСТ 5848-73).

Рецептуру "С-4" готують шляхом змішування в скляному посуді водню перекису з мурашиною кислотою, останню попередньо поміщають в холодну воду на 1 або 1,5 год і періодично струшують.

Зберігають 2,4% розчин рецептури "С-4" не більше 1 доби в герметично закритому скляному посуді в прохолодному місці.

8. Йодопірон-йодофор - це суміш комплексу полівінілпіролідону-йодо з калію йодидом, вміщує (7+-1)% активного йоду.

Для приготування 0,1% водного розчину йодопірону 15 г порошку йодопірону розчиняють у 800 мл води очищеної. У флакон з притертою пробкою місткістю 1 л до наважки порошку спочатку додають близько 200 мл води і струшують або перемішують скляною паличкою для утворення однорідної в'язкої маси, яка б не утримувала грудок сухої речовини. Одержану масу залишають стояти протягом 30 хв (бажано, щоб час від часу її струшувати або перемішувати скляною паличкою). Потім додають решту із розрахованої кількості води, що залишилась (близько 600 мл), і суміш струшують. Після 10 або 15 хв витримки розчин гомогенізується і готовий до використання. Процес приготування розчину можна значно прискорити, якщо суміш безперервно струшувати до повного розчинення всіх грудочок.

Роботу з дезинфікуючими препаратами виконують, дотримуючись таких заходів застереження: приготування робочих розчинів та дезинфекцію об'єктів проводять з використанням загальноприйнятих заходів індивідуального захисту - халата, фартуха, хустки, гумових рукавичок, захисних окулярів, респіратора або чотиришарової пов'язки.

У разі попадання на шкіру пергідролю його негайно змивають водою, інших дезинфікуючих розчинів - уражене місце промивають водою з милом, обробляють 2% розчином натрію гіпосульфіту або 2% розчином натрію гідрокарбонату.

У разі попадання дезинфікуючих розчинів в очі їх негайно промивають струменем чистої води або 2% розчином натрію гідрокарбонату протягом кількох хвилин. При подразненні очей їх закапують розчином натрію сульфацилу, при хворобливості - 2% розчином новокаїну.

Найменування установи

Для знезараження повітря приміщень аптек від мікроорганізмів використовують різні бактерицидні лампи, що являють собою джерела ультрафіолетового випромінювання, а також повітроочисники. Кількість і потужність бактерицидних ламп повинні підбиратися з таким розрахунком, щоб при прямому опроміненні на 1 м3 об'єму приміщення припадало не менше (2+-0,5) Вт потужності випромінювача, а для екранованих бактерицидних ламп 1 Вт.

1. Характеристика деяких бактерицидних випромінювачів, які випускаються промисловістю.

а) випромінювач бактерицидний настінний (надалі-ВБН) монтується на стіні на висоті (2+-0,5) м від підлоги. Це комбінований апарат, який складається із двох бактерицидних ламп по 30 Вт (ДБ-30). Розрахований на знезараження повітря приміщень об'ємом до 30 м3. Торговельна марка апарату ВБН-150;

б) випромінювач бактерицидний стельовий (надалі - ВБС) є комбінований апарат, який складається із двох екранованих і двох неекранованих бактерицидних ламп ДБ-30.

Розрахований на знезараження повітря приміщень об'ємом до 30 м3. Торговельна марка ВБС-300;

в) випромінювач бактерицидний пересувний маячного типу (надалі - ВБПе), має 6 бактерицидних ламп (ДБ-30). Оптимальний ефект спостерігається на відстані 5 м до опромінюваного об'єкта. Торговельна марка ВБПе-450. Використовується тільки при відсутності в приміщенні людей;

г) бактерицидні лампи ДБ-25, ДБ-30, ДБ-60.

Примітка: числа, зазначені в марках бактерицидних ламп, визначають їхню потужність у ватах.

2. Для підтримання мікробіологічної чистоти повітря доцільно використовувати рециркуляційні повітроочисники типу ПОПР-0,9 і ПОПР-1,5 які забезпечують швидку і ефективну очистку повітря за рахунок механічної фільтрації його через фільтр із ультратонких волокон і ультрафіолетового випромінювання.

Повітроочисники можуть використовуватися під час роботи, оскільки не проявляють шкідливого впливу на персонал і не викликають неприємних відчуттів. Вони надійні і прості в експлуатації, не потребують кваліфікованого обслуговування.

Протягом 30 хв роботи повітроочисника мікробне забруднення і запиленість повітря при об'ємі приміщень (80+-20) м3 знижується в 10 разів.

Електроживлення для обох марок апаратів здійснюється від мережі 220 В.

Встановлювати повітроочисники рекомендується в асептичному блоці та асистентській кімнаті.

Примітка: строк служби ультрафіолетової лампи типу ДБ-15 і ДБ-60 становить 3000, ДБ-30-1 - 5000 годин.

Примітка: 1. Аптечний посуд після зниження температури в стерилізаторі до (65+-5) гр.С виймається і відразу закривається стерильними пробками. 2. Допоміжний матеріал, дрібний інвентар та інше зберігаються до використання в тій упаковці або біксах, в якій вони стерилізувалися, в умовах, що виключають забруднення. _____________

*) Розчин водню перекису може бути використаний протягом 7 діб з часу виготовлення за умови зберігання його в закритій ємкості в темному місці. Подальше використання розчину може здійснюватися тільки за умови проведення контролю за вмістом активно діючих речовин. Розчин придатний для однократного використання.

**) Температура розчину в процесі стерилізації не підтримується.

***) Розчин "Дезоксон-1" може використовуватися протягом 1 доби. Розчин придатний для однократного використання.

1. Хімічний метод контролю роботи стерилізаторів здійснюють за допомогою хімічних тестів та термохімічних індикаторів.

2. Хімічний тест - запаяна з обох кінців скляна трубка, заповнена сумішшю хімічного з'єднання з органічним барвником або тільки хімічним з'єднанням (речовиною), яке змінює свій агрегатний стан і колір, досягаючи визначеної для нього температури плавлення (таблиці N 1, 2).

3. Термохімічний індикатор - смуга паперу, на яку наноситься термоіндикаторна фарба. Визначення параметрів, які досягаються в процесі стерилізації, засновано на зміні кольору термоіндикаторної фарби при досягненні "температури переходу", суворо визначеної для кожної фарби.

В таблиці N 3 наведений перелік терпоіндикаторних фарб, які рекомендують для виготовлення термохімічних індикаторів, що застосовуються для контролю температурних режимів роботи повітряних стерилізаторів.

4. Методика підготовки термоіндикаторних фарб до застосування та заходи застереження у роботі з ними викладені в інструкції заводу-виготовлювача.

5. Термохімічні індикатори готують таким способом:

термоіндикаторну фарбу ретельно розміщують, потім наносять тонким шаром на аркуші паперу, дають висохнути при кімнатній температурі протягом (10 + 5) хв. Потім нарізають смуги розміром 1х2 або 1х3 см. Термохімічні індикатори можна зберігати до 1 року при кімнатній температурі в місцях, захищених від світла.

6. Тести для контролю одного циклу стерилізації нумерують і розміщують в контрольні точки парових та повітряних стерилізаторів, дотримуючись рівномірного розподілу по всьому об'єму камери, в кількостях, зазначених в таблиці N 4.

7. По закінченню стерилізації тести виймають із стерилізатора і візуально визначають зміну їх агрегатного стану та кольору.

8. При задовільних результатах контролю хімічні тести повинні рівномірно розплавитись, змінити колір, а термохімічні індикатори - змінити колір, що засвідчує про дотримання параметрів режиму стерилізації.

*) При використанні сірки як хімічного тесту додавати барвник недоцільно, через те що при плавленні речовини не відбувається його змішування з барвником,

**) "+"- температурний параметр, для контролю якого використовують хімічне з'єднання,

***) Використовують будь-який із барвників, перелічених в рецептурі 2.