інших випадків відповідно до чинного законодавства та/або укладених договорів.
12. Платіжне доручення в довільній формі складається не менше ніж у двох примірниках, перший примірник залишається в банку платника, другий - з відміткою банку про дату надходження та засвідчений підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку - повертається платнику.
13. Якщо для виконання платіжного доручення в довільній формі потрібне складання меморіального ордера/ордерів, то відповідно до цього доручення та на його підставі відповідальний виконавець банку оформляє (не менше ніж у двох примірниках) меморіальний ордер за формою додатків 1, 1-а, 1-б до цієї Інструкції (залежно від конкретного випадку), у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається номер і дата цього платіжного доручення в довільній формі та надається інформація (що має бути зрозумілою для одержувача коштів) про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.
14. Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то платник може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.
У реквізиті "Призначення платежу" такого платіжного доручення платник обов'язково має зазначати повністю прізвище, ім'я та по батькові цієї фізичної особи, інша інформація надається за бажанням платника.
Виплата коштів з цього рахунку здійснюється згідно з вимогами Інструкції N 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.
Якщо кошти, що надійшли на відповідний рахунок, не отримані фізичною особою протягом 30 календарних днів, то банк меморіальним ордером повертає їх платнику.
15. Якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв'язку.
Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:
на ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);
підприємствам - коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.
16. Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.
17. Взаємовідносини між підриємствами зв'язку, платниками та одержувачами, що стосуються здійснення підприємствами зв'язку переказу коштів, регулюються відповідними нормативно-правовими актами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
Розділ IV. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
1. Платіжні вимоги-доручення (у цьому розділі далі - вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.
2. Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів за формою додатка 3 до цієї Інструкції згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, викладеними в додатку 8 до цієї Інструкції, і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.
Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.
3. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції (від руки чи з застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.
4. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.
5. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника.
6. Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.
Розділ V. Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів
1. Стягувачі, які мають рахунки в банках, і стягувачі, які рахунків у банках не мають, здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників, відкритих у банках, у порядку, передбаченому цим розділом.
2. Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з платників, рахунки яким відкриті в органах державного казначейства, визначається і регулюється нормативно-правовими актами Державного казначейства України.
У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та цим органом державного казначейства, в іншому випадку повертаються без виконання в порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї Інструкції.
3. Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.
4. Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги за формою додатка 4 або 4-а (у разі, коли стягувач не є одержувачем цих коштів) згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 та цьому розділі, - не менше ніж у трьох примірниках.
5. Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з вкладних (поточних і депозитних) рахунків фізичних осіб.
6. Стягувач несе відповідальність за обгрунтованість примусового списання (стягнення) коштів і правильність даних, що внесені в платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів.
7. Реквізит "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач заповнює залежно від конкретного випадку примусового списання (стягнення) коштів, а саме:
у разі примусового списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа зазначаються його назва, номер і дата. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, до банку не подається;
у разі списання (стягнення) коштів на підставі рішення податкового органу в цьому реквізиті стягувач зазначає назву, номер і дату цього рішення, а також назву та статтю закону, що передбачає списання (стягнення) коштів. Рішення, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, у банк не подається;
якщо примусове списання (стягнення) коштів здійснюється згідно зі статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України, то цей реквізит має містити назву, номер, дату листа-відповіді платника про визнання претензії та суму визнаної претензії. У цьому разі платіжну вимогу стягувач подає до банку разом з оригіналом листа-відповіді платника про визнання претензії (оформляється відповідно до вимог законодавчих актів), а якщо в цьому листі не зазначено суму визнаної претензії, то додається також копія претензії.
У разі заповнення цього реквізиту з порушенням вимог, що визначені цим розділом, банк повертає платіжну вимогу без виконання.
8. Сума платіжної вимоги визначається стягувачем, але банк не приймає платіжну вимогу до виконання, якщо її сума перевищує суму, яка підлягає сплаті відповідно до наданого разом з нею листа-відповіді про визнання претензії, на підставі якого її оформлено (якщо в листі-відповіді про визнання претензії суму не зазначено, то суму претензії).
9. Платіжна вимога на примусове списання (стягнення) коштів і супровідні документи, подання яких разом з платіжною вимогою передбачено цим розділом, є невід'ємними частинами.
Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із реєстром платіжних вимог за формою додатка 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8, не менше ніж у двох примірниках.
10. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.
11. Банк стягувача, приймаючи від стягувача платіжні вимоги, супровідні документи та реєстри платіжних вимог, перевіряє наявність усіх супровідних документів, що передбачені цим розділом, та відповідність назви, коду, підпису/підписів та відбитка печатки стягувача тим, що зазначені в картці із зразками підписів та відбитка печатки.
Перевірку інших реквізитів цих документів банк стягувача здійснює, якщо це передбачено договором між банком та стягувачем.
12. Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках, то банк стягувача надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів (один з яких - перший) та супровідні документи. При цьому стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку стягувача.
13. Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках і платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів у банк платника надсилає безпосередньо державний виконавець або податковий орган (відповідно до пункту 13 розділу II цієї Інструкції), то всі примірники платіжної вимоги, супровідні документи та не менше ніж один примірник реєстру повертаються банком платника цьому державному виконавцю або податковому органу, а перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує його.
14. Платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів банки приймають та виконують у порядку, установленому розділом II цієї Інструкції.
15. Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.
Ці платіжні вимоги виконуються банком частково в межах наявного залишку коштів платника (у порядку, передбаченому пунктом 18 цього розділу), а в невиконаній сумі повертаються разом із супровідними документами, що надавалися разом з ними:
якщо платіжна вимога надійшла від банку стягувача, то вона повертається стягувачу через цей банк у порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї Інструкції;
якщо платіжна вимога надійшла безпосередньо від державного виконавця або податкового органу і в ній зазначено його адресу - безпосередньо цьому державному виконавцю або податковому органу (відповідно до пункту 17 розділу II цієї Інструкції) не пізніше наступного робочого дня із зазначенням причин повернення (відповідно до пунктів 15 і 16 розділу II цієї Інструкції). Якщо адресу державного виконавця/податкового органу в платіжній вимозі не зазначено, то вона повертається через банк, що обслуговує цього державного виконавця/податковий орган (у порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї Інструкції).
16. У разі надходження до банку платника платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з рахунку платника про їх надходження банк повідомляє платника не пізніше ніж наступного робочого дня, якщо це передбачено договором про розрахунково-касове обслуговування платника (у порядку, передбаченому цим договором).
17. Відповідальний виконавець банку платника на зворотному боці супровідних документів, повернення яких передбачено пунктом 15 цього розділу, обов'язково зазначає суму (цифрами та словами), яку списано з рахунку платника, та дату списання, засвідчуючи їх своїм підписом та відбитком штампа банку.
18. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером (додаток 1), який засвідчується підписом відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.
У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк зазначає номер і дату платіжної вимоги, яка частково сплачується, та повторює текст, що наведений у реквізиті "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець окреслює в платіжній вимозі реквізит "Сума" та на звороті всіх поданих у банк її примірників зазначає дату, суму часткового платежу та суму, що залишилася до сплати, засвідчуючи це своїм підписом.
19. Суми, що списані з рахунку платника та перераховані на рахунок Державної виконавчої служби на підставі платіжних вимог стягувачів, видаються у порядку, установленому відповідним законом України.
20. Примусове списання (стягнення) коштів з кореспондентських рахунків банків здійснюється з урахуванням вимог Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні.
Платіжні вимоги та супровідні документи на примусове списання (стягнення) коштів з кореспондентського рахунку банку стягувач подає до банку, що його обслуговує. Банк стягувача надсилає отримані документи до банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку-платника (юридичної особи) або у випадках та у порядку, передбачених пунктом 13 цього розділу, передає отримані документи стягувачу.
У реквізиті платіжної вимоги "Платник" мають зазначатися реквізити комерційного банку - юридичної особи.
Якщо стягувач є одночасно клієнтом банку, з кореспондентського рахунку якого він примусово списує (стягує) кошти, то стягувач може надіслати розрахункові та супровідні документи безпосередньо до банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок цього банку-платника (юридичної особи).
У платіжній вимозі, яка оформляється з метою примусового списання (стягнення) коштів з банку, у відповідних реквізитах зазначається таке:
"Платник" - назва банку (банку-платника), з якого здійснюється примусове списання (стягнення) коштів;
"Банк платника" - назва банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку-платника (юридичної особи);
"Рахунок платника" - кореспондентський рахунок банку-платника, з якого здійснюватиметься списання коштів.
Якщо банк здійснює примусове списання (стягнення) коштів з іншого банку на підставі визнаної претензії, то в реквізитах зазначається таке:
"Стягувач" - назва стягувача (юридичної особи);
"Банк стягувача" - назва банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок стягувача (юридичної особи);
"Рахунок стягувача" - кореспондентський рахунок стягувача, на який здійснюватиметься зарахування коштів.
При цьому, якщо кореспондентський рахунок банку-платника обслуговує територіальне управління Національного банку, то реквізити платіжної вимоги "КРЕДИТ рах. N", "Банк стягувача" і "Код банку" банк-стягувач заповнює з урахуванням вимог технології роботи системи електронних платежів Національного банку.
21. Якщо банк платника не може на підставі прийнятої платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів сформувати розрахунковий документ в електронному вигляді в зв'язку з неправильним заповненням стягувачем реквізитів "Код банку одержувача" та "Рахунок одержувача" цієї вимоги, то він повертає її без виконання в порядку, визначеному пунктами 15 і 16 розділу II цієї Інструкції.
Розділ VI. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
1. Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги).
2. Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 12 цього розділу).
3. Розрахункові чеки виготовляються на замовлення комерційного банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог, передбачених цією Інструкцією, за зразком, затвердженим Національним банком (додатки 5 і 6). Розрахункові чеки (додаток 5) брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів (додаток 10).
Розрахункові чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій (додаток 6), виготовляються як окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок.
Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.
4. Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками" відповідних балансових рахунків (далі - аналітичний рахунок "Розрахунки чеками") у банку-емітенті.
Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками" (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів за формою додатка 11 до цієї Інструкції на перерахування коштів з її рахунку або вносити суму готівкою).
5. Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.
Один або кілька розрахункових чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою.
6. Строк дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.
Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.
Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.
7. Отримання чекової книжки (розрахункового чека) здійснюється в порядку, передбаченому додатком 12 до цієї Інструкції.
8. Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою та додатком 8 до цієї Інструкції, і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами).
Унесення в розрахунковий чек виправлень та використання замість підпису факсиміле не дозволяється.
У розрахункових чекових книжках та розрахункових чеках, що були виготовлені до набрання чинності цією Інструкцією, у реквізиті "Дата" виправляється рік "199_":
банк виправляє рік на зворотному боці першої сторінки обкладинки чекової книжки та в корінці чека на той, що відповідає року її/його фактичної видачі чекодавцю (фізичній особі);
чекодавець у розрахунковому чеку виправляє рік на той, що відповідає року його складання (оформлення).
Розрахунковий чек, що не відповідає вимогам цього пункту, вважається недійсним і без виконання повертається банку чекодавця в порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї Інструкції.
9. Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується).
10. Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).
11. Забороняється передавання розрахункового чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків розрахункового чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами.
За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником.
Видача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться.
12. Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін розрахункового чека на готівку та отримувати здачу з суми чека готівкою.
Фізичні особи можуть обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).
Власник розрахункового чека повертає невикористаний розрахунковий чек до банку-емітента для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повернути чекову книжку з невикористаними розрахунковими чеками її власник може з одночасним поданням до банку-емітента платіжного доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками", на свій поточний рахунок.
13. Розрахунковий чек із чекової книжки чекодавець виписує під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).
Виписуючи розрахунковий чек, чекодавець переписує залишок ліміту з корінця попереднього розрахункового чека на корінець виписаного і зазначає новий залишок ліміту.
14. Розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи, та скріплює відбитком печатки чекодавця (за винятком розрахункових чеків, що видаються фізичними особами).
15. Якщо розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця за дорученням керівника підприємства, то право підпису розрахункового чека обумовлюється в цьому дорученні. У цьому разі в розрахунковому чеку перед підписом робиться напис
"За дорученням від __________".
(дата)
За дорученням чекодавця - фізичної особи, засвідченим нотаріусом у встановленому порядку, його розрахунки з використанням розрахункового чека може здійснювати інша фізична особа. Доручення, в якому обов'язково зазначаються серія, номер і сума розрахункового чека, подається разом з розрахунковим чеком, що пред'явлений до оплати. У всіх документах, які використовуються надалі під час розрахунків розрахунковими чеками, робиться напис
"За дорученням _____________________________".
(прізвище, ім'я, по батькові)
16. Приймаючи розрахунковий чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:
відповідність його встановленому зразку;
правильність заповнення;
відсутність виправлень;
відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;
строк дії;
достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;
наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища, ім'я, по батькові - фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу).
Після цього чекодержатель установлює особу пред'явника розрахункового чека за документом, що її посвідчує.
Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає) розрахунковий чек від корінця, ставить на звороті чека та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки (додаток 17).
17. Якщо на корінці розрахункового чека, який був сплачений раніше, є напис "Зіпсований", а зіпсованого розрахункового чека немає, то оплата за товари (виконані роботи, надані послуги) не проводиться і чекодавцю рекомендується звернутися до банку-емітента для підтвердження залишку на рахунку за чековою книжкою.
У разі здійснення фізичною особою розрахунку за одноразовим розрахунковим чеком працівник підприємства торгівлі або сфери послуг ставить на зворотному боці цього чека свій штамп і календарний штемпель, підписує його та робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.
Розрахунковий чек, оформлений з порушенням вимог цього розділу, до оплати не приймається.
18. Чекодержатель здає в банк розрахункові чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків (додаток 18) - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.
Реєстри чеків складаються в розрізі банків-емітентів згідно з вимогами до заповнення реквізитів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.
Банк чекодержателя зобов'язаний перевірити заповнення реквізитів реєстру чеків згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та своєчасність пред'явлення їх до оплати.
Суми розрахункових чеків, що оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції, викреслюються з реєстру чеків з виправленням його загального підсумку, і такі чеки повертаються чекодержателю під підпис на першому примірнику цього реєстру.
Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів розрахункових чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.
У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків розрахунковими чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, тільки після отримання їх від банку-емітента.
19. Прийняті на інкасо розрахункові чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо".
Умови інкасування розрахункових чеків мають зазначатися в договорі про розрахунково-касове обслуговування клієнта.
Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках.
20. Банк-емітент, отримавши розрахунковий чек разом з двома примірниками реєстру чеків, перевіряє:
належність чека до цього банку;
відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця заявленим банку в картці зі зразками підписів та відбитка печатки або наявність напису
"За дорученням від ________";
(дата)
чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки;
належність номера чека до номерів чеків виданої чекової книжки та дотримання строків дії чекової книжки;
відповідність оформлення чека вимогам цього розділу.
21. Зробивши перевірку, банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунку чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений розрахунковий чек разом з примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На розрахунковому чеку ставиться штамп банку "Проведено".
22. Банк-емітент може відмовитися від оплати розрахункового чека, якщо:
чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог цього розділу або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;
чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками".
У разі відмови за цих причин оплатити розрахунковий чек банк-емітент викреслює цей чек з реєстру чеків, виправляє загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає його до банку чекодержателя. Одночасно банк-емітент повідомляє електронною поштою банк чекодержателя про причини неоплати розрахункового чека.
Банк чекодержателя, отримавши розрахунковий чек і повідомлення про причини неоплати цього чека, списує суму реєстру чеків з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо" та повертає розрахунковий чек чекодержателю із зазначенням причин його неоплати.
23. При зарахуванні за призначенням банком чекодержателя коштів, що надходять за оплаченим розрахунковим чеком, сума цього чека списується з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо".
24. У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин неоплати цього чека.
Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.
У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека списує його суму з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо" як нереальну щодо отримання.
25. Невикористані розрахункові чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.
Для поповнення ліміту чекодавець подає до банку платіжне доручення (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів за формою додатка 11 до цієї Інструкції) разом з відповідною чековою книжкою. У реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" робиться напис "Поповнення ліміту за чековою книжкою, номери невикористаних розрахункових чеків з N _________ до N ________".
У разі припинення клієнтом подальших розрахунків розрахунковими чеками до закінчення строку дії чекової книжки та наявності за нею невикористаного ліміту чекодавець подає чекову книжку до банку разом з платіжним дорученням (фізична особа може подавати її з заявою про перерахування коштів за формою додатка 19 до цієї Інструкції) для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого бронювалися кошти.
Якщо після повного використання розрахункових чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Для цього чекодавець подає до банку-емітента заяву на отримання нової чекової книжки разом з використаною чековою книжкою та корінцями використаних розрахункових чеків.
Відповідальний виконавець банку, перевіривши за корінцями використаних розрахункових чеків залишок невикористаного ліміту, робить у реєстраційній картці в графі "Примітка" у рядку, в якому був зроблений запис щодо видачі цієї книжки, напис "Залишок ліміту перевірений", після чого повертає чекодавцю чекову книжку з корінцями.
Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі.
26. Чекодавець має періодично перевіряти правильність використання уповноваженими ним особами розрахункових чеків і відповідність оплачених розрахункових чеків документам постачальників, на оплату яких вони видавалися. На зворотному боці корінця останнього виданого розрахункового чека робиться відмітка про таку перевірку за підписом головного бухгалтера чекодавця або його заступника. Чекодавець має звіряти суми на корінцях розрахункових чеків з отриманими від банку-емітента виписками з рахунку чекодавця, з якого здійснювалась оплата цих розрахункових чеків.
27. У разі втрати чекової книжки (розрахункового чека) чекодавець має подати до банку-емітента заяву (додаток 20) із зазначенням номерів невикористаних розрахункових чеків. Відповідальний виконавець банку-емітента робить у реєстраційній картці (додатки 15 і 16) у графі "Примітка" відмітку про номери загублених розрахункових чеків.
Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення (фізичній особі можуть повертатися на підставі заяви про перерахування коштів згідно з додатком 19).
У разі втрати фізичною особою розрахункового чека, який був виданий для одноразового розрахунку, кошти повертаються їй не раніше ніж через 10 календарних днів після закінчення строку дії розрахункового чека.
28. У разі відмови банку-емітента оплатити розрахунковий чек чекодержатель має право пред'явити до чекодавця в установленому порядку претензію, а в разі її часткового або повного відхилення чекодавцем - звернутися з позовом до суду.
Чекодавець, якому видана чекова книжка (розрахунковий чек), відповідає за неправильне використання розрахункових чеків, за збитки у разі передавання чекової книжки або окремих розрахункових чеків іншій особі, втрати або крадіжки, а також через зловживання осіб, уповноважених на підписання розрахункових чеків.
У разі порушення клієнтом порядку розрахунків розрахунковими чеками банк може позбавити його права користуватися цим платіжним інструментом, якщо це передбачено умовами договору про розрахунково-касове обслуговування.
Розділ VII. Розрахунки за акредитивами
1. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива (у цьому розділі далі - договір) і не повинні суперечити чинному законодавству, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.
Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати N 500) у частині, що не суперечить чинному закондавству, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.
2. Акредитив за своєю суттю є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
3. За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.
4. Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" відповідних балансових рахунків (далі - аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами");
непокритий - акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
5. Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличним.
6. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом).
Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара.
Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива (за винятком, якщо банк-емітент є виконуючим банком).
Якщо виконуючий банк не є банком-емітентом, то зміна умов відкличного акредитива або його анулювання відбуваються тільки після отримання від виконуючого банку відповідного повідомлення, яким підтверджується те, що до часу зміни умов або анулювання акредитива документи за акредитивом не були подані.
Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива та подані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.
У разі здійснення платежу виконуючим банком до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов'язаний надати відшкодування виконуючому банку, який уповноважений на здійснення платежу.
7. Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітента.
Безвідкличний акредитив - це тверде зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітенту та дотримані строки та умови акредитива.
Умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до них банку, який авізував йому ці зміни. Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін.
Прийняття часткових змін не дозволяється.
Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.
8. Бенефіціар може подати пропозиції про внесення змін до умов акредитива, звернувшись безпосередньо до заявника акредитива, який у разі згоди вносить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає повідомлення виконуючому банку.
9. Відносини між банком-емітентом та авізуючим та/або виконуючим банком регулюються договорами, в яких передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з відкриттям і виконанням акредитива, відповідальність сторін щодо оплати документів згідно з умовами акредитива тощо.
10. Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не визначений виконуючим банком, не несе зобов'язань щодо сплати за акредитивом.
11. Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву на акредитив (у цьому розділі далі - заява) за формою додатка 7 до цієї Інструкції не менше ніж у трьох примірниках, заповнену згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції, та в разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення.
Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з іншого - забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив.
Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.
12. Реквізити, що передбачені формою заяви, є обов'язковими (крім реквізиту "Додаткові умови"), і тому в разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертається заявнику без виконання.
Якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви, то заявник акредитива подає його окремим додатком, кількість примірників якого має відповідати кількості примірників заяви. Оригінал цього додатка підписується уповноваженими особами та скріплюється відбитком печатки заявника акредитива.
Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива, авізуючий та виконуючий банки і здійснює відповідні бухгалтерські записи.
13. Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник подає до банку-емітента крім заяви платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива.
14. У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів із свого рахунку на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у банку-емітенті.
15. Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива (у цьому розділі далі - повідомлення) бенефіціару.
Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою на акредитив, і дата повідомлення бенефіціару мають збігатися.
16. У разі відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів, другий (з потрібною позначкою банку про дату надходження) - разом з випискою з рахунку він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий, як правило, використовуються для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива.
17. На відкриття непокритого акредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви "Вид акредитива" має додатково зазначатися "непокритий". Перший примірник заяви в цьому разі обліковується банком-емітентом за позабалансовим рахунком, що призначений для обліку непокритих акредитивів.
Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отриманий від банку-емітента, за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів. Такий облік ведеться окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.
18. Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою (електронне повідомлення), або іншими засобами зв'язку, що передбачені договорами між банками, заяви або повідомлення.
19. Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.
Повідомлення має містити номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк дії акредитива.
У повідомленні мають чітко зазначатися повноваження авізуючого банку щодо виду акредитивної операції.
20. Якщо в повідомленні банку-емітента, що надіслане електронною поштою, телетайпом чи іншими засобами зв'язку, не зазначено "подробиці далі", то його поштове підтвердження не потрібне і в разі його надходження воно не береться до уваги, а робочим документом є це електронне повідомлення.
Якщо в такому повідомленні зазначено "подробиці далі", то воно має лише інформативний характер і робочим документом є заява, що надіслана поштою або доставлена іншим звичайним способом зв'язку згідно з Правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв'язком Державного комітету зв'язку та інформатизації України.
21. Про відкриття та умови акредитива виконуючий (авізуючий) банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).
22. Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.
Реєстр документів за акредитивом складається за формою додатка 21 до цієї Інструкції та подається в банк, як правило, у чотирьох примірниках.
23. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки.
24. У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.
25. Не приймаються до оплати за акредитивом документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить один одному.
26. Заявнику акредитива рекомендується зазначати в умовах акредитива, ким має оформлятися (засвідчуватися тощо) кожний документ, що вимагається умовами акредитива, та його зміст.
27. Якщо умовами акредитива передбачено акцепт заявника акредитива, то для його здійснення уповноважена особа заявника має подати бенефіціару:
документ, що засвідчує її особу;
зразок її підпису, засвідчений заявником акредитива (якщо його немає у виконуючому банку);
доручення, видані заявником акредитива, щодо її повноважень. На документах, які за умовами акредитива мають бути акцептовані, уповноважена особа робить такий напис:
"Акцептований за рахунок акредитива від __________ N _____
(дата)
Уповноваженим ____________________________________________
(назва заявника акредитива)
Підпис _______________________ ________________________".
(дата)
28. У виконуючому банку відповідальний виконавець перевіряє наявність акцептного напису та відповідність його поданому зразку.
Виплати бенефіціару за акредитивом, кошти за яким заброньовано у виконуючому банку, здійснюються з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами".
29. Списання коштів з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, що наданий разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива.
Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий (з потрібними відмітками банку про дату одержання та виконання) - видається бенефіціару, третій та четвертий примірники разом з документами, передбаченими умовами акредитива, надсилаються до банку-емітента, в якому третій примірник використовується для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, а четвертий - видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.
30. Якщо виконуючий банк за рахунок заброньованих коштів оплатив документи з розбіжностями без повідомлення банку-емітента та отримання відповідних повноважень і в разі подальшої відмови банку-емітента від оплати зазначених документів, то виконуючий банк зобов'язаний відшкодувати сплачену суму.
31. Виконуючий банк під час використання акредитива, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за поданим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, що передбачені акредитивом.
32. Четвертий примірник реєстру (з потрібними відмітками банку про дату одержання) виконуючий банк видає бенефіціару, третій - використовує для списання суми заяви на акредитив з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів (після надходження коштів від банку-емітента), перший та другий примірники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами надсилає до банку-емітента.
33. Банк-емітент, зробивши перевірку виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" і перераховує їх на рахунок бенефіціара.
34. Перший примірник реєстру документів за акредитивом банк-емітент зберігає в документах дня банку, а другий (з потрібними відмітками банку про дату одержання та виконання) - видає заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.
35. Якщо своєчасно одержати кошти з рахунку заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту), то банк-емітент до вирішення цього питання згідно з умовами договору обліковує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, що призначений для обліковування короткострокових кредитів. Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, ту суму, що була виплачена за акредитивом бенефіціару.
36. У всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві.
37. У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня меморіальним ордером списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли.
Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує відповідну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.
38. Про закриття непокритого акредитива в зв'язку із закінченням строку його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною поштою або іншими засобами зв'язку, що передбачені договором між банками, та списує суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.
Після отримання повідомлення про закриття акредитива банк-емітент списує відповідну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.
39. Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з додаванням нормативного строку проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.
40. У кінці операційного дня банк-емітент меморіальним ордером перераховує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.
41. Анульований банком-емітентом відкличний акредитив закривається в день надходження повідомлення про його анулювання в порядку, передбаченому цим розділом.
Розділ VIII. Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості
1. До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах.