Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України

б) якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:

на суму зносу переданого активу:

на справедливу вартість переданого і первісну отриманого активу:

на різницю між залишковою і справедливою вартістю переданого активу:

збільшення (зменшення) первісної вартості об'єкта необоротного активу, отриманого під час обміну, на суму сплачених (отриманих) грошових коштів:

або:

Облік операцій з обміну основних засобів на неподібний об'єкт наведено в прикладах 7, 8 та 9 додатка 2 до цієї Інструкції.

6.1. Витрати, що здійснюються для підтримання (капітальний, поточний ремонти) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.

6.2. Під час проведення робіт для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у робочому стані здійснюються такі проводки:

передоплата:

виконані роботи:

1.1. Банк переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більше ніж на 10 процентів) відрізняється від справедливої його вартості на дату складання балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

1.2. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

1.3. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів вносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

1.4. Суми дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включаються до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що зазначені в пункті 1.7 цього розділу Інструкції.

1.5. Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінки), то збільшення має відображатися як зростання додаткового капіталу.

Результати дооцінки основних засобів відображаються такою проводкою:

одночасно:

1.6. Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а при недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499 "Інші небанківські операційні витрати", аналітичний рахунок "Переоцінка основних засобів").

При цьому здійснюється така проводка:

одночасно:

1.7. Сума попередніх уцінок, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів, під час чергової дооцінки вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499 "Інші небанківські операційні доходи") з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення у складі іншого додаткового капіталу (рахунок 5100 "Результати переоцінки основних засобів").

Сума попередніх дооцінок, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів, під час чергової уцінки залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу (рахунок 5100 "Результати переоцінки основних засобів") із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення до витрат звітного періоду (рахунок 7499 "Інші небанківські операційні витрати").

1.8. Під час вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, різниця між сумою (перевищення) попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому здійснюється така проводка:

Облік операцій з переоцінки основних засобів наведено в прикладах 10 та 11 додатка 2 до цієї Інструкції.

1.9. На частоту переоцінок основних засобів впливає коливання справедливої вартості основних засобів, що переоцінюються. Перед складанням річного звіту на дату проведення інвентаризації обов'язково здійснюється перевірка реальної вартості основних засобів.

З метою правильного відображення в обліку результатів дооцінки (уцінки) об'єктів основних засобів банки мають накопичувати інформацію щодо раніше здійснених дооцінок (уцінок) за цим об'єктом.

2.1. Банки можуть здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату складання балансу тих нематеріальних активів, щодо яких є активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріальних активів слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей об'єкт (крім тих, щодо яких немає активного ринку).

2.2. Якщо банк здійснив переоцінку об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

2.3. Переоцінена первісна вартість та знос об'єкта нематеріальних активів визначається аналогічно порядку переоцінки основних засобів, зазначеному в пункті 1.2 цього розділу.

2.4. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду, крім випадків, що наведені у пункті 2.5 цього розділу.

Результати дооцінки нематеріальних активів відображаються такою проводкою:

одночасно:

Уцінка нематеріальних активів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а при недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499 "Інші небанківські операційні витрати", аналітичний рахунок "Переоцінка нематеріальних активів"). При цьому здійснюється така проводка:

одночасно:

2.5. Сума попередніх уцінок, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів, під час чергової дооцінки вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499 "Інші небанківські операційні доходи") з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення у складі іншого додаткового капіталу (рахунок 5101 "Результати переоцінки нематеріальних активів").

Сума попередніх дооцінок, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості об'єктів нематеріальних активів, під час чергової уцінки залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу (рахунок 5101 "Результати переоцінки нематеріальних активів") з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення до витрат звітного періоду (рахунок 7499 "Інші небанківські операційні витрати").

2.6. Під час вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, різниця (перевищення) між сумою попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому здійснюється така проводка:

1.1. Усі необоротні (матеріальні та нематеріальні) активи підлягають амортизації (крім землі). Земля - це актив, за яким не нараховується амортизація, оскільки строк її використання практично не обмежений.

За кожним об'єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.

1.2. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

1.3. Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати таке:

очікуване використання об'єкта банком з урахуванням його потужності або продуктивності;

строки корисного використання подібних активів;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Беручи до уваги зміни в технології, комп'ютерному програмному забезпеченні, а також те, що нематеріальні активи чутливі до технологічного старіння, при визначенні строку корисного використання нематеріальних активів слід ураховувати те, що він не може бути більшим ніж 20 років.

1.4. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

1.5. Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.

Амортизація об'єкта основних засобів і нематеріальних активів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Нарахування амортизації основних засобів призупиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Порядок нарахування амортизації наведено в прикладі 14 додатка 2 до цієї Інструкції.

1.6. Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається за рахунками 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

1.7. Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається такою проводкою:

1.8. У разі використання необоротного активу при повній його амортизації первісна (переоцінена) вартість і сума нарахованого зносу (до часу списання активу з балансу) обліковуються за відповідними рахунками з обліку активів і зносу.

1.9. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів, розроблених банком.

2.1. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) комерційними банками нараховується із застосуванням таких методів:

а) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

б) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта у результаті ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

в) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

г) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

ґ) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації нематеріальних активів прямолінійним методом наведено у прикладі 12 додатка 2 до цієї Інструкції.

Нарахування амортизації основних засобів за прямолінійним, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивним та виробничим методами наведено у прикладі 13 додатка 2 до цієї Інструкції.

2.2. Банк може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, що передбачені податковим законодавством України.

2.3. Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені у підпунктах "а" і "г" пункту 2.1 цього розділу. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватись у першому місяці використання об'єкта у розмірі 50 процентів його вартості, що амортизується, а решта 50 процентів вартості, що амортизується, - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання їх активом або у першому місяці використання об'єкта у розмірі 100 процентів його вартості.

2.4. Метод амортизації основних засобів і нематеріальних активів обирається банком самостійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо для нематеріальних активів ці умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації нематеріальних активів при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з розрахунком амортизації основних засобів.

У разі зміни методу амортизації нарахування здійснюється згідно з новим методом, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому відбулися зміни.

2.5. Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:

якщо є безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку та очікується, що цей ринок функціонуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

2.6. Нарахування амортизації проводиться щомісяця.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

1.1. Банки повинні визнавати втрати економічної вигоди внаслідок зменшення корисності об'єктів необоротних активів у сумі, що перевищує їх залишкову вартість, порівняно з сумою очікуваного відшкодування.

Сума очікуваного відшкодування - це найбільше із значень чистої ціни продажу чи вартості використання.

Чиста ціна продажу - сума, яка може бути одержана від продажу активу (за вирахуванням витрат із його вибуттям).

Вартість використання - дисконтована вартість прогнозованих майбутніх потоків грошових коштів, виникнення яких очікується від продовження використання активу та від його вибуття в кінці строку корисної служби.

Втрати від зменшення корисності за необоротними активами, які не переоцінювалися, слід визнавати у звіті про прибутки та збитки, а за необоротними активами, які переоцінювалися, - як зменшення додаткового капіталу за результатами переоцінки.

1.2. Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів і нематеріальних активів. При цьому здійснюється така проводка:

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, спрямовуються на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і нематеріальних активів і сумою перевищення до витрат звітного періоду. Зменшення корисності в обліку відображається такою проводкою:

1.3. Якщо причин для зменшення корисності об'єкта основних засобів і нематеріальних активів немає, то сума відновлення корисності, але не більша, ніж сума попереднього її зменшення, відображається як визнання доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів і нематеріальних активів. При цьому здійснюється така проводка:

Відновлення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і нематеріальних активів і сумою перевищення у складі іншого додаткового капіталу. Відновлення корисності в обліку відображається такою проводкою:

Об'єкти основних засобів і нематеріальних активів вилучаються з активів (списуються з балансу) у разі їх вибуття внаслідок продажу, безоплатного передавання або невідповідності критеріям їх визнання як активів.

1.1. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів і нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття основних засобів і нематеріальних активів (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям основних засобів і нематеріальних активів) та їх залишковою вартістю.

1.2. Сума залишкової вартості об'єкта, що перевищує суму виручки від його реалізації, відображається за дебетом рахунку 7490 "Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів", а сума виручки від реалізації, що перевищує залишкову вартість, - за кредитом рахунку 6490 "Позитивний результат від продажу нематеріальних активів та основних засобів".

Реалізація основних засобів і нематеріальних активів відображається такими проводками:

у разі перевищення суми залишкової вартості об'єкта порівняно з сумою виручки від його реалізації:

у разі перевищення суми виручки від реалізації порівняно з сумою залишкової вартості об'єкта:

Облік реалізації основних засобів наведено у прикладах 15, 16 та 17 додатка 2 до цієї Інструкції.

2.1. Безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів здійснюється аналогічно їх реалізації (крім передавання між підвідомчими установами). Результат від безоплатного передавання визначається залежно від залишкової вартості об'єкта та його справедливої вартості на дату передавання. Якщо справедлива вартість вища, ніж залишкова, то результат не визнається.

Якщо під час безоплатного передавання основних засобів і нематеріальних активів іншій організації залишкова вартість перевищує їх справедливу, то здійснюються такі проводки:

на суму зносу:

на залишкову вартість:

Облік безоплатного передавання основних засобів іншій установі наведено в прикладі 18 додатка 2 до цієї Інструкції.

2.2. Порядок безоплатного передавання активів між підвідомчими установами вирішується банком самостійно. Також слід враховувати наявність дооцінок у додатковому капіталі та накопичену інформацію щодо здійснених уцінок за кожним об'єктом. Безоплатне передавання (оприбуткування) основних засобів і нематеріальних активів між підвідомчими установами відображається за активним рахунком 3902 "Розрахунки за коштами, що надані установам банку" та за пасивним рахунком 3903 "Розрахунки за коштами, що отримані від установ банку".

Проводки з безоплатного передавання основних засобів між підвідомчими установами наведено в прикладі 19 додатка 2 до цієї Інструкції.

3.1. Порядок списання необоротних активів залежить від облікової політики банку. Вибуття активів оформляється відповідно до чинного законодавства України.

3.2. У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта. Часткова ліквідація в обліку відображається такою проводкою:

3.3. При списанні з балансу основних засобів здійснюються проводки:

на суму зносу:

на залишкову вартість:

4.1. Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів і нематеріальних активів відображаються за справедливою вартістю переданих активів. При цьому здійснюється така проводка:

4.2. Під час ліквідації підприємства (господарського товариства) необоротні активи, що були передані банком-учасником у статутний капітал та повернені комерційному банку в натуральній формі без винагороди, відображаються такою проводкою:

1.1. Гудвіл - це перевага, яку отримує банк-покупець при купівлі уже діючого банку (підприємства) порівняно зі створенням нового. Ця перевага може бути пов'язана з наявністю постійних клієнтів, вигідним географічним розташуванням, наявністю висококваліфікованого персоналу тощо. Гудвіл відображається в обліку покупця і не може бути переданий, проданий тощо.

1.2. Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Ідентифіковані активи та зобов'язання - придбані активи та зобов'язання, що на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу.

Придбані покупцем ідентифіковані активи та зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їх справедливою вартістю. Одночасно покупець у бухгалтерському обліку відображає позитивні чи негативні значення гудвілу за результатами купівлі.

1.3. Якщо придбання здійснюється шляхом передавання інших активів або прийняття на себе зобов'язання, то вартість дорівнює справедливій вартості (на дату придбання) активів або зобов'язань, наданих покупцем в обмін на контроль за чистими активами іншого банку, збільшеній на суму витрат, які безпосередньо пов'язані з їх придбанням.

Чисті активи - активи банку за вирахуванням його зобов'язань.

1.4. Якщо придбання здійснюється поетапно, то кожна операція відображається окремо за справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, з одночасним визнанням частки покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів і зобов'язань, що придбані на кожному етапі.

1.5. Після визнання ідентифікованих активів і зобов'язань у балансі покупця всі подальші зміни, що пов'язані з їх оцінкою, не приводять до додаткового визнання нового позитивного чи негативного гудвілу.

2.1. Позитивний гудвіл обліковується як актив за рахунком обліку нематеріальних активів 4300 "Нематеріальні активи", аналітичний рахунок "Гудвіл", тобто вартість придбання вища, ніж частка покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань. При цьому здійснюється така проводка:

на суму платежу з придбання активів:

на суму придбаних активів:

на суму різниці за результатами розрахунку:

Дебет рахунку:

2.2. Первісна (балансова) вартість гудвілу зменшується відповідно до щомісячного рівномірного нарахування амортизації протягом строку корисного його використання, але не більше 20 років.

Строк корисного використання гудвілу визначається з урахуванням:

прогнозованого строку діяльності банку;

нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на строк корисного використання;

зміни попиту на роботи, послуги банку тощо.

Амортизація гудвілу відображається такою проводкою:

2.3. Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то він списується з включенням залишкової вартості до витрат. При цьому здійснюється така проводка:

3.1. Негативний гудвіл обліковується за рахунком 4320 "Негативний гудвіл" як сума вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, що перевищує вартість придбання. При цьому здійснюється така проводка:

на суму платежу з придбання активів:

на суму придбаних активів:

на суму різниці за результатами розрахунку:

Дебет рахунків:

3.2. Якщо діяльність придбаного банку прогнозується у майбутньому без збитків, то вартість негативного гудвілу визнається доходом у сумі:

яка не перевищує справедливої вартості придбаних немонетарних активів, - рівномірно протягом строку корисного використання (амортизації) придбаних необоротних активів, що залишився;

яка перевищує справедливу вартість придбаних немонетарних активів, - у період придбання.

Якщо діяльність придбаного банку в майбутньому прогнозується із збитками, то вартість негативного гудвілу визнається доходом рівномірно протягом періоду утворення таких збитків. При цьому здійснюється така проводка:

1.1. Об'єктом лізингу (оренди) є необоротні активи, що є власністю лізингодавця або придбані ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна.

Положення цього розділу не поширюються на:

лізингові (орендні) угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних ресурсів (за винятком лізингу (оренди) земельних ділянок);

угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

угоди щодо лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів.

1.2. Залежно від того, чи передбачається правом лізингу (оренди) передавання всіх ризиків і вигод, що пов'язані з користуванням та володінням активом, лізинг (оренда) розглядається як фінансовий або оперативний. При оперативному лізингу (оренді) активи відображаються на балансі лізингодавця, а при фінансовому - на балансі лізингоодержувача.

1.3. Умови лізингу (оренди) визначаються відповідною угодою згідно з чинним законодавством України.

Передавання об'єкта лізингу (оренди) здійснюється у строки і на умовах, визначених в угоді про лізинг (оренду). Можливе продовження строку лізингу (оренди), що обумовлюється на початку строку лізингу (оренди).

На початку строку дії угоди обумовлюється також те, що в разі можливості та наміру лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу (оренди) за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні лізингові (орендні) платежі мають включати в себе мінімальну лізингову (орендну) плату за весь строк лізингу (оренди) та суму, яку слід сплатити згідно з угодою на придбання об'єкта лізингу (оренди).

1.4. В угоді про фінансовий лізинг (оренду) може передбачатися розрахунок лізингових (орендних) платежів на весь строк лізингу (оренди):

2.1. Активи, що передані у фінансовий лізинг (оренду), обліковуються лізингодавцем як виданий кредит. Лізингоодержувач відображає в балансі отримані необоротні активи одночасно як актив і зобов'язання.

2.2. Лізингодавець відображає наданий у фінансовий лізинг (оренду) об'єкт у сумі мінімальних лізингових (орендних) платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає одержанню, з визначенням доходу від реалізації необоротних активів. Одночасно залишкова вартість об'єкта фінансового лізингу (оренди) виключається з балансу лізингодавця з відображенням у складі витрат від реалізації необоротних активів. При цьому здійснюються такі проводки:

на суму залишкової вартості:

на суму доходу від реалізації:

2.3. Різниця між сумою мінімальних лізингових (орендних) платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансового лізингу (оренди) та теперішньою його вартістю, що визначена за лізинговою (орендною) ставкою процента, є доходом лізингодавця.

Розподіл доходу між звітними періодами протягом строку лізингу (оренди) здійснюється із застосуванням лізингової (орендної) ставки процента до залишку заборгованості лізингоодержувача за кредитом на початок звітного періоду.

При цьому в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:

на суму нарахованих лізингових (орендних) платежів: