На кожній шахті повинні виконуватися розрахунки витрат повітря й повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання, розроблятися заходи щодо забезпечення провітрювання, що відповідають програмі розвитку гірничих робіт.
Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти, виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей повинні узгоджуватися з депресійною службою ДВГРС у частині стійкості схеми провітрювання.
3.7.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу по виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в цілому; на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв або в разі виділення метану на шляху руху свіжого струменя, біля ВМП та в зарядних камерах, а також біля вибоїв тупикових висхідних виробок у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри витрат повітря повинні проводитися на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.
Перевірка складу повітря та вимір його витрат повинні проводитися на шахтах негазових, I та II категорій за газом один раз на місяць, на шахтах III категорії - два рази на місяць, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу - три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, - не рідше двох разів на місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря вимірюються його швидкість та температура.
Витрати повітря, що подається до ВМП, визначаються не менше одного разу на місяць.
Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, незалежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та більше.
Результати вимірів та дані про склад повітря повинні заноситися до Вентиляційного журналу.
Перевірка складу повітря під час проходки стволів, переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох разів, а в решті випадків - один раз на місяць. Перевірка проводиться в двох місцях: на відстані 20 м від устя та біля вибою.
Перевірка складу повітря, правильності його розподілу по виробках та визначення газовості шахт повинні проводитися відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96.
У місцях установлення датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану та датчиків витрат повітря з виведенням телевимірювання на поверхню перевірку складу та виміри витрат повітря допускається проводити не рідше одного разу на місяць (окрім пластів вугілля, схильних до самозапалювання).
3.7.3. У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та вихідних струменях шахти повинні бути влаштовані вимірні станції. В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно прилеглим до стінок виробки.
У всіх місцях виміру витрат повітря повинні бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірної станції), розрахункова та фактична витрати повітря, швидкість повітряного струменя.
3.7.4. Для контролю умісту метану і вуглекислого газу в діючих гірничих виробках повинні застосовуватися прилади і апаратура згідно з табл. 3.5.
Таблиця 3.5
У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами контроль умісту метану біля прохідницьких та виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів.
У шахтах, небезпечних за раптовими викидами, усі працівники, що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках з вихідними вентиляційними струменями, повинні забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками.
При дистанційному керуванні комбайнами та врубовими машинами із пневмоприводом допускається контроль умісту метану за допомогою стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів. Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю умісту метану повинні забезпечувати автоматичне відключення електроенергії у разі неприпустимої концентрації метану.
Місця встановлення автоматичних переносних приладів та датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану визначаються відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96.
У негазових шахтах та шахтах I та II категорій за газом тимчасово допускається застосування для контролю складу повітря запобіжних бензинових ламп.
На шахтах, що будуються і реконструюються, III категорії за газом і вище повинен застосовуватися автоматизований збір, надання та обробка інформації про аерогазовий стан у гірничих виробках за допомогою електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) (на базі комплексу аерогазового інформаційного (далі - КАГІ) або інших, аналогічних за призначенням).
Під час проходки вертикальних стволів, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, забезпечення працівників індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками, не вимагається.
3.7.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів установлюються начальником дільниці ВТБ та затверджуються головним інженером шахти. При цьому повинні виконуватися такі вимоги:
а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних вентиляційних струменях тупикових виробок і виїмкових дільниць виміри концентрації метану повинні виконуватися змінними керівниками робіт дільниць, бригадирами (ланковими), працівниками дільниці ВТБ.
У разі відсутності автоматичного контролю умісту метану виміри повинні виконуватися: в шахтах I і II категорій - не менше двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище - не менше трьох разів на зміну. Один із вимірів повинен виконуватися на початку зміни. При цьому не рідше одного разу на зміну виміри повинні виконуватися працівниками дільниці ВТБ.
При автоматичному контролі умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ повинні виконувати виміри в шахтах I і II категорій - не рідше одного разу на добу, в шахтах III категорії і вище - не рідше одного разу на зміну. У тупикових виробках і на виїмкових дільницях шахт III категорії і вище, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, працівники дільниці ВТБ повинні виконувати виміри не рідше одного разу на добу;
б) у вхідних до тупикових та очисних виробок і виїмкових дільниць вентиляційних струменях, у недіючих тупикових та очисних виробках та їх вихідних струменях, у вихідних вентиляційних струменях крил та шахт, а також на пластах, де виділення метану не спостерігалося, та в інших виробках виміри концентрації метану повинні виконуватися працівниками дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу;
в) у машинних камерах виміри концентрації метану повинні виконуватися змінними посадовими особами дільниць або персоналом, що обслуговує камери, не рідше одного разу на зміну та працівниками дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу;
г) у стволах, переведених на газовий режим, контроль концентрації метану повинен здійснюватися персоналом, указаним в другому абзаці цього пункту. У разі автоматичного контролю умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ повинні виконувати виміри концентрації метану не рідше одного разу на зміну, при використанні стаціонарної автоматичної апаратури - не рідше одного разу на добу.
При виявленні неправильних показань автоматичної стаціонарної апаратури контролю умісту метану працівник повинен негайно повідомити про це гірничому диспетчерові й оператору АГК. Якщо несправність протягом зміни усунути не можна, виміри концентрації метану потрібно виконувати з періодичністю, установленою для виробок, не обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану.
Виміри концентрації метану повинні виконуватися відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96.
Контроль умісту метану під час підривних робіт здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-1.17-92.
3.7.6. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни відповідно до пункту 3.7.5 цих Правил, заносяться на дошки, установлені відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96. Змінні посадові особи дільниці ВТБ, крім того, заносять результати виконаних ними вимірів до наряд-путівок. Дані наряд-путівок протягом доби повинні бути перенесені до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу) та підписані начальником дільниці ВТБ. Наряд-путівки повинні зберігатися не менш як 12 місяців.
Посадові особи дільниці ВТБ повинні передавати по телефону результати вимірів начальнику (заступнику або помічнику начальника) дільниці ВТБ, який зобов'язаний ознайомити з ними та з показаннями стаціонарної автоматичної апаратури контролю умісту метану під підпис начальників (заступників або помічників начальників) дільниць, а також особу, що видає наряд по шахті.
Аварійні випадки загазування виробок незалежно від тривалості загазування (крім місцевих скупчень біля комбайнів, врубових машин та бурильних верстатів) повинні розслідуватися. Усі випадки загазування повинні реєструватися у Книзі вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу).
Усі випадки спалаху газу та вугільного пилу незалежно від викликаних ними наслідків повинні розслідуватися й оформлятися актами. Один екземпляр акта в двотижневий термін повинен бути направлений до МакНДІ.
3.7.7. На всіх газових шахтах один раз на квартал повинен складатися перелік ділянок гірничих виробок, небезпечних за шаровими скупченнями метану. Контроль за шаровими і місцевими скупченнями метану повинен проводитися відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96.
3.7.8. В очисних та тупикових виробках негазових шахт, а також на газових шахтах під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, при погашенні та проведенні виробок по завалу змінні керівники робіт дільниць повинні проводити виміри умісту діоксиду вуглецю (CO2) не рідше одного разу на зміну. Результати вимірів повинні заноситися на дошки.
Усі випадки перевищення установленої норми умісту діоксиду вуглецю повинні розслідуватися й заноситися до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу).
На шахтах, що розробляють пласти вугілля, що схильні до самозапалювання, повинен проводитися контроль умісту оксиду вуглецю (CO) у рудниковому повітрі відповідно до керівного документа (далі - КД) "Ендогенні пожежі на вугільних шахтах Донбасу. Попередження і гасіння. Інструкція" (далі - КД 12.01.401-96), затвердженого Мінвуглепромом України 12.12.96.
3.7.9. На всіх газових шахтах у тупикових виробках, що проводяться із застосуванням електроенергії та провітрюються ВМП, крім вертикальних стволів та шурфів, повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю кількості повітря.
У шахтах III категорії і вище повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю роботи і телеуправління ВМП з електроприводом.
4. Рудниковий транспорт і підйом
4.1. Пересування та перевезення людей і вантажів у гірничих виробках
4.1.1. При проектуванні гірничих виробок шахт, а також горизонтів, блоків, панелей, уклонів і т. п. в кожній гірничій виробці (крім очисних), де не забезпечується безремонтне утримання незалежно від її призначення, необхідно передбачати засоби транспорту для проведення оглядів і ремонтів цих виробок.
4.1.2. Перевезення людей по гірничих виробках повинно здійснюватися пасажирськими засобами, що призначені для цих цілей, згідно з вказівками, що містяться в інструкціях виготівника з їх експлуатації.
При відкатці акумуляторними електровозами або дизелевозами, за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці, допускається перевезення людей окремими поїздами, що складаються із звичайних вагонеток зі знімними сидіннями. Ці сидіння повинні встановлюватися у вагонетках таким чином, щоб голова людини, яка сидить, не виступала за габарити локомотива.
Для перевезення людей, що супроводжують состави поїздів з матеріалами та устаткуванням, а також для перевезення окремих осіб протягом зміни в горизонтальних виробках, допускається включати до вантажного состава поїзда одну пасажирську вагонетку для середзмінного перевезення людей. Ця вагонетка повинна знаходитися за локомотивом у голові состава поїзда. Швидкість перевезення людей в такому випадку не повинна перевищувати 12 км/год. Конструкція вагонетки погоджується з МакНДІ. Не дозволяється причіплювати до пасажирської вагонетки платформи з матеріалами та устаткуванням, а також вагонеток, у яких вантаж, що перевозиться, виступає за їх габарити.
4.1.3. При перевезенні людей в пасажирських вагонетках (поїздах) по горизонтальних виробках швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год., а при перевезенні людей в обладнаних вантажних вагонетках - 12 км/год.
4.1.4. При перевезенні людей у похилих виробках пасажирськими поїздами (вагонетками) їх потрібно забезпечити автоматичними пристосуваннями (парашутами), що зупиняють повільно поїзд (вагонетку) у випадку перевищення встановленої швидкості на 25 %, обриву каната, причіпного пристрою або зчіпки. Крім того, повинна передбачатися можливість приведення в дію парашутів ручним приводом.
Поїзд (вагонетка) повинен обслуговуватися спеціально навченим гірником (кондуктором), який під час перевезення людей повинен знаходитися в передній частині першої в напрямку руху вагонетки. У цьому ж місці повинна знаходитися рукоятка ручного приводу парашутів.
Тип парашутного пристрою і вагонетки у похилих виробках, де проводиться перевезення людей пасажирськими вагонетками, повинні відповідати типу рейок і способу настилання рейкових шляхів.
4.1.5. При навішуванні заново введених в експлуатацію вагонеток, призначених для перевезення людей по похилих виробках, а також періодично, не менше одного разу на 6 місяців, повинно виконуватися випробування парашутів згідно з вказівками інструкцій (керівництв) виробника з експлуатації парашутів.
4.1.6. У вагонетках, що використовуються для перевезення людей у двоколійних виробках, а також у виробках, в яких посадочні майданчики знаходяться з одного боку, отвори з неробочого боку та міжколійного простору повинні бути закритими.
4.1.7. Кожний поїзд (вагонетка), що служить для перевезення людей у похилих виробках, повинен забезпечуватися світловим сигналом на першій вагонетці в напрямку руху поїзда.
4.1.8. Пасажирські вагонетки для перевезення людей у похилих виробках повинні бути з'єднані між собою подвійними зчіпками.
4.1.9. Спорудження та експлуатація підвісних канатно-крісельних, монорейкових і нагрунтових доріг повинні виконуватися згідно з Інструкцією з безпечної експлуатації підземних пасажирських підвісних канатних доріг, затвердженою Мінвуглепромом СРСР 14.12.72 та Держгіртехнаглядом СРСР 26.12.72, Тимчасовими вимогами безпеки при експлуатації монорейкових доріг у вугільних шахтах, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 03.07.82 та Держгіртехнаглядом СРСР 27.05.82, та Інструкцією з безпечної експлуатації рейкових нагрунтових доріг у вугільних шахтах (далі - НАОП 1.1.30-5.12-85), затвердженою Мінвуглепромом СРСР 20.04.85.
4.1.10. Конвеєри для перевезення людей повинні облаштовуватися відповідно до Інструкції з перевезення людей стрічковими конвеєрами в підземних виробках вугільних і сланцевих шахт (далі - НАОП 1.1.30-5.03-84), затвердженої Мінвуглепромом СРСР 23.03.84.
4.1.11. Кожної зміни перед початком перевезення людей машиніст локомотива повинен здійснити огляд вагонеток, причому особливу увагу необхідно звернути на зчіплювальні та сигнальні пристрої, напівскати і гальма. Результати огляду доповідаються змінному керівнику робіт (диспетчеру). Дозвіл на перевезення людей записується посадовою особою (диспетчером) у шляховий листок машиніста локомотива.
4.1.12. Забороняється:
а) перевезення в поїздах з людьми інструментів і запасних частин, що виступають за борт вагонеток, вибухових, легкозаймистих та їдких матеріалів;
б) причіплювання вантажних вагонеток до составів поїздів, що перевозять людей, за винятком не більше двох вагонеток у кінці состава поїзда для перевезення інструментів у горизонтальних виробках;
в) перенесення громіздких та довгих предметів по коліях під час перевезення людей;
г) перевезення людей на локомотивах, у необладнаних вагонетках, на платформах (майданчиках) і т. п. Допускається з дозволу машиніста електровоза проїзд на локомотиві посадовим особам і стажерам машиніста локомотива за наявності другої кабіни (сидіння);
ґ) проходити між вагонетками і перелазити через них під час руху состава поїзда.
4.1.13. Кінцева відкатка, призначена для опускання та підіймання людей пасажирськими вагонетками, повинна бути обладнана спеціальними людськими підйомами, що розташовуються в окремих виробках. Ця вимога не поширюється на період проведення та ремонту похилих виробок.
Забороняється в одній похилій виробці одночасна робота засобів рейкового транспорту для опускання (підіймання) людей та вантажів.
4.1.14. Допускається до закінчення робіт з проведення, поглиблення та капітального ремонту похилих виробок, обладнаних кінцевою відкаткою, опускання та підіймання людей по них у клітях та спеціальних вагонетках без парашутних пристроїв, а також у переобладнаних скіпах.
Підйомний канат при цьому підлягає обов'язковому інструментальному контролю. Конструкція спеціальних вагонеток або скіпів, а також технологічні схеми перевезення людей при використанні цих засобів повинні бути погоджені з МакНДІ.
Для доставки матеріалів і видачі породи при ремонтах людських хідників, обладнаних механічною доставкою, вантажну вагонетку дозволяється причіплювати до незавантаженого пасажирського поїзда. При цьому необхідно додержуватися таких умов:
а) швидкість руху поїзда не повинна перевищувати 3 м/с;
б) для причеплення вантажної вагонетки повинні використовуватися причіпні пристрої, виготовлені заводами або ремонтними підприємствами за технічною документацією завода-виробника пасажирських вагонеток;
в) навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської вагонетки і на підйомну машину (лебідку) не повинно перевищувати розрахункове;
г) перевезення людей у пасажирському поїзді (вагонетці) з причіпною вантажною вагонеткою не допускається. Ця вимога не поширюється на осіб, зайнятих на ремонті даної виробки.
4.1.15. Кожної зміни перед початком перевезення людей вагонетки та кліті, що служать для опускання і підіймання людей у похилих виробках, а також парашутні та причіпні пристрої та запанцирювання каната повинні оглядатися черговим електрослюсарем і гірником (кондуктором).
Щодоби огляд зазначеного устаткування та перевірка парашутних пристроїв включенням ручного приводу повинні провадитися механіком підйому або посадовою особою. Така перевірка один раз на місяць повинна проводитися головним механіком або посадовою особою, призначеною для цієї мети.
Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 N 7.
4.1.16. У похилих виробках, обладнаних людськими та вантажно-людськими підйомними установками, кріплення і колії повинні щодобово оглядатися відповідальною особою, призначеною наказом керівника підприємства, а перед опусканням (підійманням) зміни працівників порожні вагонетки (кліті) повинні один раз перепускатися у виробці в обидва кінці.
Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки.
4.1.17. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, повинні бути особи, відповідальні за організацію перевезення людей у похилих виробках. Ці особи повинні призначатися наказом керівника підприємства.
4.1.18. Вантажні вагонетки, транспортні одиниці секційних поїздів, монорейкових і нагрунтових доріг негайно вилучаються з експлуатації:
а) із несправними напівскатами (розхитаними колесами, відсутніми кріпильними болтами та валиками, зігнутими осями колісних пар і тріщинами на осях, глибокими вибоїнами на колесах тощо);
б) із несправними зчіпками, сергами та іншими тяговими частинами, а також зі зчіпками, спрацьованими понад допустимі норми;
в) із несправними буферами та гальмами;
г) із несправними запірними механізмами і нещільно прилеглими днищами вагонеток (секційних поїздів) із вивантаженням через дно;
ґ) із деформованими або зруйнованими підвагонними упорами;
д) із зруйнованими або вигнутими назовні більше ніж на 50 мм стінками кузовів вагонеток;
е) із несправними міжсекційними перекриттями секційних поїздів.
4.1.19. У разі перевезення вантажів не дозволяється:
а) проштовхування незчепленого рухомого складу, причіплювання безпосередньо до локомотива платформ або вагонеток з довгомірними матеріалами, а також платформ, завантажених лісом або устаткуванням;
б) ручне зчіплювання і розчіплювання вагонеток під час руху состава поїзда, а також зчіплювання і розчіплювання крюкових зчіпок без застосування спеціальних пристроїв;
в) зчеплення і розчеплення вагонеток у похилих виробках та у виробках із самокатним нахилом і на заокругленнях;
г) залишати рухомий состав поїзда на дільницях виробок, що мають самокатний нахил;
ґ) формування составів з вагонеток із зчіпками різних типів;
д) проштовхування составів локомотивами за допомогою стояків, розпилів, дощок, а також локомотивом, що рухається паралельною колією;
е) зчеплення і розчеплення вагонеток на відстані ближче за 5 м від перекидачів, вентиляційних дверей або інших перешкод;
є) застосування для гальмування та стримування рухомого состава поїзда підручних засобів;
ж) залишати вагонетки, состави поїзда або локомотиви на роз'їздах ближче за 4 м від рамної рейки стрілкового переводу, а місця їх зупинки повинні відгороджуватися відповідними знаками.
4.1.20. У разі доставки довгомірних матеріалів і устаткування в составах поїзда слід застосовувати спеціально призначені для цієї мети вагонетки або платформи, зчеплені між собою жорсткими зчіпками. Довжина жорсткої зчіпки повинна вибиратися з таким розрахунком, щоб між довгомірним матеріалом або устаткуванням, що знаходиться на суміжних платформах, витримувалась відстань, яка б забезпечувала проходження состава поїзда на заокругленнях і перегинах рейкової колії, але не менша за 300 мм.
4.1.21. На стаціонарних навантажувальних пунктах і біля перекидачів повинні застосовуватися штовхачі. Керування штовхачами повинно здійснюватися з пунктів, розташованих у нішах чи інших місцях, безпечних для обслуговуючого персоналу, при обов'язковій наявності блокування, яке перешкоджає одночасному включенню перекидача і штовхача.
На інших навантажувальних пунктах допускається застосування лебідок або електровозів при умові виконання вимог пунктів 4.2.3, 4.4.6, 5.2.5 цих Правил.
4.1.22. При відкатці у похилих виробках необхідно передбачити пристрої, що перешкоджають скочуванню вагонеток на нижні та проміжні майданчики при обриванні каната, причіпного пристрою або зчіпки.
При відкатці кінцевими канатами:
а) на верхніх приймальних майданчиках похилих виробок з горизонтальними заїздами повинні встановлюватися затримні стопори;
б) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах проміжних виробок можуть установлюватися бар'єри жорсткого типу, міцність яких повинна визначатися розрахунком. Управління такими бар'єрами повинно бути дистанційним. У виробках довжиною до 50 м, призначених для транспортування допоміжних матеріалів і устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним управлінням;
в) вище нижніх приймальних майданчиків повинні встановлюватися запобіжні бар'єри з дистанційним управлінням.
У виробках з кутом нахилу до 10 град. при невеликій (1-2 вагонетки) кількості вагонеток у составі допускається мати бар'єри жорсткого типу;
г) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах проміжних виробок можуть встановлюватися бар'єри жорсткого типу, міцність яких має визначатися розрахунком. Управління такими бар'єрами повинно бути дистанційним. У виробках довжиною до 30 м, призначених для транспортування допоміжних матеріалів і устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним управлінням.
У разі відкатки безкінцевим канатом на коліях вантажної та порожнякової гілок нижче верхніх і вище нижніх, а також вище і нижче всіх проміжних майданчиків повинні встановлюватися по два уловлювачі, один - на відстані 5 м від приймального майданчика, а другий - на відстані 5 м від першого.
На нижніх і проміжних приймальних майданчиках на горизонтальних дільницях виробок повинні розміщуватися ніші для схову працюючих і розташування пультів управління і зв'язку.
Вимоги цього параграфа не поширюються на похилі виробки, що використовуються для перевезення людей в людських або вантажно-людських транспортних засобах, обладнаних парашутними пристроями.
4.1.23. Установлення на рейки вагонеток, що зійшли з них, або локомотивів повинно виконуватися згідно з Інструкцією з безпечного установлення шахтного рухомого складу на рейки (далі - НАОП 1.1.30-5.11-81), затвердженої Мінвуглепромом СРСР 17.10.81. На кожному локомотиві, а також у приствольному дворі та на приймально-відправних майданчиках похилих виробок повинні знаходитися домкрати, самостави або інші спеціально призначені засоби для установлення на рейки, а також гальмові башмаки і пристрої для зчіплювання і розчіплювання вагонеток.
4.1.24. В устях похилих виробок, у місцях перехрещення похилих виробок з іншими виробками повинні встановлюватися бар'єри, світлове табло та знаки про заборону пересування людей у виробки під час відкатки вантажів.
4.1.25. Забороняється під час дії підйомних установок у похилих виробках вхід на майданчики, на яких виконується зчіплювання і розчіплювання вагонеток, особам, які не беруть участі в цій роботі, про що повинні бути вивішені попереджувальні знаки.
4.1.26. При ручній підкатці на зовнішньому боці передньої стінки вагонетки повинен бути вивішений включений спеціальний світильник. Відстань між вагонетками при ручній підкатці повинна бути не менша за 10 м на коліях з нахилом до 0,005 і не менша за 30 м на коліях з більшим нахилом. При нахилах більше 0,010 ручна підкатка забороняється.
4.1.27. При відкатці вагонеток (платформ) безкінцевим і кінцевим канатами повинні застосовуватися зчіпні та причіпні пристрої, що не допускають мимовільного розчіплювання, а при відкатці безкінцевим канатом у виробках з кутом нахилу більше за 18 град., крім того, - контрланцюги (контрканати).
4.1.28. Опускання і підіймання людей у вертикальних виробках повинно провадитися в клітях. У разі проходки, поглиблення, збійки вертикальних виробок та їх армування опускання і підіймання людей може провадитися і у цебрах.
4.1.29. Кліті, що служать для опускання і підіймання людей, повинні мати суцільні металеві дахи, що відкриваються, або дахи (міжповерхові перекриття) з люком, що відкривається, а також міцну суцільну підлогу. Підлога наново створюваних клітей не повинна мати частин і отворів, що виступають, за винятком стопорів і вирізів для реборд коліс вагонетки і технологічних аварійних люків, що закриваються. Довгі боки клітей повинні обшиватися на повну висоту суцільними металевими листами. Уздовж довгих боків клітей повинні бути влаштовані поручні. З коротких (торцевих) боків кліті повинні мати двері або інші надійно огороджувальні пристрої, що запобігають можливості випадання людей із кліті. Конструкція дверей не повинна допускати зіскакування їх під час руху кліті. Двері повинні відкриватися усередину кліті та запиратися засувом, розташованим зовні. Висота верхньої кромки дверей або інших огорож над рівнем підлоги кліті повинна бути не меншою за 1,2 м, нижньої кромки - не більшою за 150 мм.
Кількість людей, що перебувають одночасно на кожному поверсі кліті, визначається з розрахунку 5 осіб на 1 кв.м корисної площі підлоги кліті, а в прохідницьких цебрах із розрахунку 4 особи на 1 кв.м днища, і повинна бути позначена в місцях посадки людей у кліть.
4.1.30. Кліті для опускання та підіймання людей і противаги людських і вантажно-людських підйомних установок повинні бути обладнані приладами (парашутами), призначеними для повільного гальмування і зупинки їх у випадку обриву підйомних канатів. Приводна пружина парашута кліті повинна захищатися запобіжним кожухом.
Допускається відсутність парашутів: на клітях і противагах багатоканатних підйомних установок з числом канатів чотири і більше; клітях і противагах дво- і триканатних підйомних установок за умови вибирання і бракування підйомних канатів згідно з вимогами пунктів 4.12.3а та 4.12.19а, клітях і противагах аварійно-ремонтних підйомних установок; клітях і противагах підйомних установок допоміжних стволів, не призначених для постійного опускання і підіймання людей; противагах діючих підйомних установок вертикальних стволів із скрутними умовами*, якщо відділення кліті та противаги відокремлені одне від одного перегородкою із рейок або канатами. Дозволяється відсутність перегородки, якщо висота рами противаги перевищує два кроки армування при двобічному і крок армування при однобічному розташуванні провідників. Противага в цьому випадку повинна також бути обладнана запобіжними башмаками довжиною не менше за 400 мм із збільшеними зазорами.
____________
* Скрутними необхідно вважати умови, за яких неможливо розташувати на противазі майданчик довжиною 1,5 м і завширшки 0,4 м.
Уповільнення при гальмуванні порожніх клітей парашутами не повинно перевищувати 50 м/с2, а при гальмуванні клітей з максимальною кількістю людей повинно бути не менше за 6 м/с2.
Випробування парашутів повинно проводитись не рідше одного разу за 6 місяців відповідно до інструкції для такого типу парашутів.
Парашутні пристрої повинні замінюватися новими через 5 років і у випадку заміни кліті.
Дозволяється продовження терміну служби парашутів на 2 роки. Рішення про продовження терміну служби приймається комісією, яку очолює головний механік шахти, за умови одержання позитивних результатів дефектоскопії, виконаної спеціалізованою організацією, при зношенні шарнірних з'єднань, що не перевищує величин, указаних в інструкції з експлуатації парашута, та задовільних результатах випробування парашутів.
Цією ж комісією строк служби парашутів і клітей може бути продовжений ще до 3 років за експертним висновком організацій, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.
4.1.31. При опусканні та підійманні людей у цебрах:
а) цебри повинні переміщатися по напрямних, рух цебер без напрямних допускається на відстань, не більшу за 20 м від вибою. При використанні на проходці вертикальних виробок прохідницьких агрегатів (навантажувальних машин, грейферів тощо) ця відстань може бути збільшена до 40 м;
б) забороняється опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок і не обладнаних зонтами. Напрямні рамки необхідно обладнати сигналізацією при їх зависанні.
Під час виконання аварійних і ремонтних робіт у стволі допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок. При цьому: швидкість руху цебра по стволу не повинна перевищувати 0,3 м/с; зазори між кромкою цебра і виступними металоконструкціями елементів ствола повинні бути не меншими за 400 мм; над цебром повинен бути встановлений запобіжний зонт; напрямна рамка повинна бути надійно закріплена на розвантажувальному майданчику, а розвантажувальні ляди закриті;
в) посадка людей у цебри та вихід із них повинні провадитися на нижньому і верхньому приймальних майданчиках зі спеціальних драбин чи по сходинках цебра тільки при закритих лядах і зупиненому цебрі;
г) посадка людей у цебри та вихід із них на проміжних горизонтах і камерах повинні провадитись з відкидних майданчиків, а на помостах і натяжних рамах тільки тоді, коли борт зупиненого цебра знаходиться на рівні розтруба або підлоги поверху за наявності дверей у розтрубі;
ґ) забороняється підійматися чи опускатися, стоячи та сидячи на краю цебра, а також провадити опускання і підіймання людей у навантаженому цебрі.
Під час опускання чи підіймання вантажів цебер повинен недовантажуватися на 100 мм до верхнього краю борту. Забороняється користуватися цебром без пристроїв для підтримування дужки в опущеному стані (кулачків). Висота кулачків повинна бути не меншою за 40 мм.
У разі опускання та підіймання вантажів і людей у цебрах прохідницькі підйомні установки повинні бути обладнані блокувальними пристроями, які не допускають проходження цебра через розтруб у нижньому помості, коли під розтрубом міститься навантажувальний пристрій.
4.1.32. Опускання й підіймання людей в перекидних клітях дозволяється за наявності блокувань, що унеможливлюють перекидання людей в бункер, а також перекидання кліті під час руху по стволу.
Забороняється спускання і підіймання людей в клітях, навантажених повністю або частково вантажем.
Не допускається спускання і підіймання людей в скіпах і у вантажних клітях, за винятком випадків оглядів і ремонту ствола, проведення маркшейдерських робіт і аварійних випадків.
У разі розміщення в одному стволі вантажно-людського та вантажного підйомів робота останнього при підійманні-опусканні людей забороняється.
4.1.33. Ремонт і огляд ствола дозволяється виконувати з даху незавантаженої кліті, скіпа або противаги із спеціально обладнаного на ньому оглядового майданчика. Майданчик повинен мати площу не менше за 0,6 кв.м і один із лінійних розмірів не менше за 0,4 м та огорожу заввишки не менше ніж 1,2 м. При цьому люди повинні прикріплюватися до підйомних канатів, елементів підвісного пристрою, підйомної посудини запобіжними поясами і бути захищеними від предметів, що випадково падають, закріпленими захисними зонтами.
Запобіжні пояси кожні 6 місяців повинні підлягати випробуванню на міцність відповідно до інструкції з експлуатації.
На підйомній посудині та всередині неї можуть перебувати тільки особи, що виконують ремонт (огляд).
Для огляду і ремонту ділянок кріплення і армування, віддалених від підйомних посудин, дозволяється застосовувати відкидні помости (знімні), надійно прикріплені до кліті чи скіпа. Конструкція таких помостів повинна розроблюватися проектно-конструкторськими підрозділами підприємств (організацій) та погоджуватися з організацією, що розробила підйомну посудину.
На підйомних установках з противагами огляд і ремонт ствола допускається виконувати з використанням зрівняльного вантажу.
4.1.34. На шахтах повинні призначатися наказом керівника підприємства особи, відповідальні за організацію спускання і підіймання людей та вантажів.
4.2. Засоби рудникового транспорту
4.2.1. На кожній шахті повинна бути затверджена головним інженером схема конвеєрного транспорту і головних відкатних колій, на якій вказуються види відкаток, довжина відкатних колій, роз'їздів та їх місткість, пронумеровані стрілкові переводи, місця посадки (висадки) людей, види і довжина конвеєрів.
Зі схемою повинні бути ознайомлені працівники та посадові особи дільниці підземного транспорту.
4.2.2. Експлуатація в шахтах транспортних машин з дизельним приводом повинна здійснюватися згідно з діючими нормативами і технічними вимогами для безпечної експлуатації дизельних локомотивів (машин) у вугільних шахтах.
4.2.3. Для виконання маневрових робіт і відкатки вагонеток у горизонтальних виробках з нахилом до 0,005 дозволяється застосування лебідок, що мають швидкість до 1 м/с.
Для транспортування матеріалів і устаткування, а також видачі породи від ремонту та перекріплення в похилих виробках можуть застосовуватися лебідки, які відповідають таким вимогам:
а) відношення діаметра барабана (шківа) до діаметра каната повинно бути не меншим за 20. Допускається багатошарове намотування каната на барабан;
б) швидкість руху каната на середньому радіусі намотування не повинна перевищувати 1,8 м/с;
в) лебідки повинні мати два гальма, одне з яких повинно діяти на барабан (шків). Кожне із гальм повинно забезпечувати в загальмованому стані приводу не менше ніж двократне відношення величини гальмівного моменту до статичного.
На заново створюваних лебідках указаного призначення повинно передбачатися автоматичне включення гальм під час припинення подавання енергії.
4.3. Колійне господарство
4.3.1. Радіуси заокруглення рейкових колій і перевідних кривих у наново запроваджуваних виробках повинні бути не меншими:
для колії 600 мм - за 12 м;
для колії 900 мм - за 20 м.
На сполученні виробок, не призначених для локомотивної відкатки, дозволяється заокруглення колії радіусом, не меншим за чотирикратну найбільшу жорстку базу рухомого складу.
У діючих виробках дозволяється експлуатація рейкових колій з заокругленням радіусом, не меншим за 8 м для колії 600 мм і не меншим за 12 м для колії 900 мм.
4.3.2. Розширення колії при укладанні дозволяється не більше ніж на 4 мм і звуження її не більше ніж на 2 мм у порівнянні з номінальною шириною рейкової колії.
Розширення рейкової колії в процесі експлуатації не повинно перевищувати 15 мм на прямолінійних ділянках і 10 мм - на криволінійних, перевищення однієї рейки над іншою на прямолінійній ділянці колії - не більше 4 мм.
4.3.3. Не допускається експлуатація рейкових колій при:
а) зношенні головки рейки по вертикалі більше за 12 мм для рейок типу Р-24, 16 мм для рейок типу Р-33 та 20 мм для рейок типу Р-38, а також при дотиканні ребордою колеса головок болтів, за наявності подовжніх і поперечних тріщин у рейках, викришуванні голівки рейок, відколюванні частини підошви рейки та інших дефектах, що можуть викликати сходження рухомого складу з рейок;
б) відхиленні рейок від осі колії на стиках (розломах) більше ніж на 50 мм на довжині рейки менше ніж 8 м.
4.3.4. Не допускається експлуатація стрілкових переводів при:
а) збитих, викришених і вигнутих у подовжніх і поперечних напрямках вістряках (пір'ях);
б) роз'єднаних стрілкових тягах;
в) замиканні стрілок із зазором більше ніж 4 мм між притисненим вістряком і рамною рейкою;
г) відсутності фіксації положення стрілкових переводів за допомогою фіксаторів чи інших пристроїв;
ґ) відкритих канавках для тяг приводів стрілкових переводів.
4.3.5. Механічні та ручні приводи стрілкових переводів відкатних колій повинні встановлюватися з боку людського проходу так, щоб забезпечити вільну відстань, не меншу за 0,7 м від найбільш виступної частини приводу до кромки рухомого состава поїзда.
Відстань від приводу до кріплення повинна забезпечувати зручність монтажу, огляду та ремонту.
При недостатній ширині виробки приводи стрілкових переводів повинні розташовуватися в нішах.
4.3.6. Стрілкові переводи в приствольних дворах, на пересіченні головних відкатних виробок (між собою і з дільничними) повинні мати дистанційне управління з кабіни локомотива, що рухається. На заїздах похилих відкатних виробок стрілкові переводи повинні мати дистанційне управління з пультів. Ця вимога не поширюється на стрілкові переводи, які використовуються епізодично, що встановлюються на в'їздах до гаражів, центральної підземної підстанції (далі - ЦПП), водовідливних камер, складів вибухових матеріалів та ін.
4.3.7. Тимчасові гаражі для ремонту локомотивів на поверхні дозволяється обладнувати тільки на спеціальних тупикових коліях на відстані не менше за 30 м від ствола.
На рейкових коліях, що з'єднують гаражі локомотивів зі стволами, повинні встановлюватися постійно закриті бар'єри.
4.3.8. Колія, колійні пристрої, водовідвідні канави, стрілкові переводи, колійні сигнали та знаки, зазори і проходи на горизонтальних і похилих відкатних виробках, а також контактна мережа електровозної відкатки повинні перевірятися начальником дільниці шахтного транспорту або його заступником (механіком) не менше одного разу на місяць і гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою - не менше двох разів на місяць.
При огляді гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою повинні вимірюватись ширина рейкової колії та перевищення однієї рейки над іншою. Не рідше одного разу на рік повинні провадитися перевірка зношення рейок і нівелювання профілю відкатних колій. Терміни нівелювання встановлюються головним інженером шахти. Результати нівелювання фіксуються службою головного маркшейдера шахти.
4.4. Локомотивна відкатка
4.4.1. Горизонтальні виробки, по яких провадиться відкатка локомотивами, повинні мати нахил не більше за 0,005.
У тих випадках, коли гірничо-геологічні умови не дозволяють виконати вказану вимогу, допускається, як виняток, збільшення нахилу до 0,050. При цьому відкатка повинна виконуватися за проектом, виконаним згідно з Типовими рішеннями з безпечного перевезення людей та вантажів локомотивами у виробках з нахилом від 0,005 до 0,050, затвердженими Держвуглепромом України 11.12.93. Проект повинен бути погоджений з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.
4.4.2. Гальмівний шлях состава поїзда на максимальному нахилі при перевезенні вантажів не повинен перевищувати 40 м, а при перевезенні людей - 20 м.
В окремих випадках в прямолінійних виробках з нахилом не більше ніж 0,005, що освітлюються стаціонарними світильниками, за спеціальним проектом, погодженим з МакНДІ і органом Держнаглядохоронпраці, дозволяється збільшення гальмівного шляху до 80 м при перевезенні вантажів і до 40 м - при перевезенні людей.
4.4.3. Локомотив під час руху повинен знаходитися у голові поїзда. Перебування локомотива у хвості поїзда дозволяється тільки при маневрових операціях, виконувати які дозволяється на ділянці довжиною не більше за 300 м при швидкості руху не більше за 2 м/с.
Дозволяється зіштовхування складу вагонеток до вибою під час проведення одноколійних підготовчих виробок на відстань не більше за 400 м.
4.4.4. Для світлового позначення поїзда, що рухається, на останній вагонетці повинен бути встановлений світильник з червоним світлом. У разі пересування локомотива без вагонеток світильник з червоним світлом повинен установлюватися на задній (за ходом) частині локомотива при відсутності фари з червоним світлом.
При перебуванні локомотива у хвості состава поїзда на передній зовнішній стінці першої за ходом руху вагонетки повинен бути підвішений включений спеціальний світильник, що блимає, або червоного кольору.
4.4.5. Забороняється на ділянках колії під включеним контактним проводом рух своїм ходом акумуляторних електровозів, які не мають даху над кабіною, а також їх буксирування під час перебування машиніста в кабіні.
4.4.6. Зазор по висоті між завантажувальним пристроєм і локомотивом з кабіною без даху повинен бути не меншим за 0,4 м.
4.4.7. Не допускається експлуатація локомотивів при:
а) порушенні вибухобезпеки устаткування на локомотивах;
б) знятій кришці батарейного ящика акумуляторного електровоза, несправному її блокувальному пристрої і без електроізоляційного покриття;
в) несправності електрообладнання, блокувальних пристроїв і засобів захисту;
г) несправних або невідрегульованих гальмах;
ґ) несправності пісочниць або відсутності піску в них;
д) несправності зчіпних пристроїв;
е) несправності буферів;
є) зношенні більш як на 2/3 товщини колодок і більш як на 10 мм - бандажів;
ж) несправності фар або за наявності фар, що не світяться;
з) несправності сигнальних пристроїв.
4.4.8. Кожен локомотив, що знаходиться в експлуатації, повинен оглядатися із записом результатів у спеціальний журнал огляду в такі строки:
а) щозмінно машиністом під час приймання локомотива;
б) черговим електрослюсарем під час випуску локомотива на лінію;
в) щотижня начальником електровозного депо або механіком дільниці шахтного транспорту;
г) щомісячно начальником дільниці разом з механіком шахтного транспорту.
Щорічно повинен проводитися технічний огляд (ТО) локомотивів комісією, призначеною наказом керівника підприємства за участю представника місцевого органу Держнаглядохоронпраці.
4.5. Контактна мережа. Заряд акумуляторних батарей
4.5.1. Для відкатки контактними електровозами допускається застосування постійного струму напругою не вище за 600 В.
Контактна мережа постійного струму в підземних виробках шахт повинна відповідати проекту, виконаному згідно з вимогами Керівництва з монтажу та експлуатації контактних мереж підземного транспорту, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 03.07.78.
4.5.2. В тягових підстанціях і зарядних установках електровозної відкатки повинен здійснюватися захист від перевантаження, струмів витікання на землю та короткого замикання в перетворювачах, трансформаторах і відхідних приєднаннях, що живлять контактну мережу.
Для зазначеної мети повинні застосовуватися захисти без витримки часу.
4.5.3. Під час контактної відкатки для зменшення опору на рейкових коліях повинні встановлюватися електричні з'єднувачі.
4.5.4. На шахтах, де провадиться електропідривання, усі рейкові колії, що не призначені для відкатки контактними електровозами, у місцях стикання з струмопровідними рейками повинні бути електрично ізольовані від останніх у двох точках, що знаходяться одна від одної на відстані максимально можливої довжини складу.
4.5.5. Висота підвіски контактного проводу від головки рейки повинна бути не меншою за вказану у табл. 4.1.
Таблиця 4.1
4.5.6. Відстань від контактного проводу до верхняка кріплення повинна бути не меншою за 0,2 м.
Відстань від струмоприймача електровоза до кріплення виробки повинна бути не меншою за 0,2 м.
4.5.7. На час опускання і підіймання зміни працівників контактний провід повинен вимикатися на ділянці від ствола до посадочного майданчика, розташованого в приствольному дворі.
4.5.8. На території промислового майданчика підвіска контактного проводу повинна проводитися на висоті не менш як 2,2 м від рівня головки рейки за умови, що відкатні колії не пересікають проїжджих і пішохідних доріг.
У місцях пересікання доріг висота підвіски повинна відповідати правилам улаштування наземних електричних залізниць.
4.5.9. Контактна мережа повинна бути секційована вимикачами, відстань між якими не повинна перевищувати 500 м. Секційні вимикачі повинні встановлюватися також на всіх розгалуженнях контактного проводу.
У контактних мережах двоколійних та багатоколійних дільниць допускається паралельне з'єднання контактних проводів за допомогою вимикачів.
До розробки секційних вимикачів допускається застосування секційних роз'єднувачів і автоматичних вимикачів, які використовуються в мережах змінного струму.
При живленні контактних мереж від декількох підстанцій мережі повинні бути ізольованими одна від одної.
4.5.10. Контактний провід у місцях ремонту виробок, вивантажування (навантажування) довгомірних матеріалів і устаткування та на посадочних майданчиках повинен вимикатися на час виконання цих робіт та посадки (висадки) людей.
На навантажувальних пунктах, посадочних, вантажно-розвантажувальних майданчиках і пересіченні виробок, по яких рухаються люди, а також у місцях виходу людей із лав, печей та інших виробок повинні бути передбачені засоби для вимикання ділянки контактного проводу. Місця пересічення контактного проводу з канатами, кабелями, трубами і т. п. повинні виконуватися таким чином, щоб було неможливе їх зіткнення. Схеми вказаних пересічень повинні затверджуватися головним інженером шахти.
4.5.11. Заряджання акумуляторних батарей провадиться в зарядних камерах на зарядних столах.
Допускається провадити заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза у тимчасових камерах під час підготовки нових горизонтів.
Під час заряджання акумуляторних батарей кришка батарейного ящика повинна бути знятою.
Акумулятори і батарейний ящик дозволяється закривати тільки після зупинення газовиділення із акумуляторів, але не раніше ніж через годину після закінчення заряджання.
Батарейний ящик під час заряджання батареї повинен бути заземлений.
Забороняється заряджати та експлуатувати несправні або забруднені акумуляторні батареї.
Мінімально припустимі величини опору ізоляції електроустаткування та кабелів відносно корпуса електровоза та періодичність їх перевірки повинні відповідати нормам, наведеним у Тимчасових вимогах до опору ізоляції електроустаткування рудникових акумуляторних електровозів, що знаходяться в експлуатації, затверджених Мінвуглепромом СРСР 30.12.75.
Автоматичний контроль опору ізоляції під час заряджання акумуляторних батарей повинен здійснюватися реле контролю витікання, вмонтованими в зарядні установки.
Перед випуском вибухобезпечного електровоза на лінію необхідно вимірювати уміст водню в батарейному ящику, який не повинен перевищувати 2,5 %.