Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства

11.15. З дня прийняття рішення про ліквідацію банку припиняється нарахування пені та відсотків з усіх видів заборгованості банку та штрафів, що нараховуються за результатами перевірок, здійснених Національним банком, органами державної податкової служби тощо, а також за пасивними операціями, у тому числі за депозитами. З цього дня також припиняється нарахування відсотків банками-кореспондентами за міжбанківськими кредитами, наданими ними банку, що ліквідовується.

11.16. Із дня свого призначення ліквідатор (ліквідаційна комісія) має повне і виняткове право управляти банком та контролювати його. Повноваження щодо управління та контролю банком ради банку, його виконавчого та контролюючого органу, загальних зборів припиняються.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів.

Для забезпечення процедури ліквідації ліквідатор (ліквідаційна комісія) має такі повноваження:

управляє майном банку;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку. При визначенні суми, яку можна одержати від продажу активів, ліквідатор зобов'язаний дати оцінку різним пропозиціям з урахуванням ринкової вартості активів;

визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;

проводить роботу щодо стягнення дебіторської заборгованості, у тому числі подає позови на боржників до судових органів від імені банку;

виявляє кредиторів і вживає заходів, що спрямовані на задоволення їх вимог, зокрема реалізовує майно банку;

вирішує в установленому чинним законодавством порядку питання щодо звільнення працівників банку та призначення спеціалістів для забезпечення діяльності ліквідатора (зокрема головного бухгалтера, бухгалтера), у разі потреби може залучати до роботи з ліквідації банку будь-якого експерта, консультанта;

здійснює в установленому порядку оплату праці особам, які залучені до процедури ліквідації банку;

складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження територіальному управлінню Національного банку;

приймає документи від банку, що ліквідовується, та передає їх до архіву територіального управління Національного банку.

Ліквідатору (ліквідаційній комісії) забороняється вчиняти дії, які свідчили б про продовження діяльності банку.

Голова ліквідаційної комісії приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.

11.17. Керівництво банку та інші матеріально-відповідальні особи зобов'язані передати за актами приймання-передавання майно, документи і архів банку ліквідатору (ліквідаційній комісії).

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у строк до двох місяців із дня його призначення зобов'язаний здійснити інвентаризацію активів (включаючи обліковане на позабалансових рахунках) та архіву банку та скласти початковий баланс ліквідатора (ліквідаційної комісії). При складанні початкового балансу ліквідатора (ліквідаційної комісії) основні фонди обліковуються за залишковою (ринковою) вартістю.

У цей же термін ліквідатор (ліквідаційна комісія) має право розірвати договори про надання банку послуг, а також припинити зобов'язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого майна, попередньо повідомивши про це іншу сторону за 30 днів.

11.18. Для здійснення ліквідації філії банку, що ліквідовується, ліквідатор призначає відповідального за ліквідацію філії і затверджує склад групи для здійснення ліквідації філії, до якої залучаються необхідні фахівці, експерти, консультанти тощо.

Член ліквідаційної комісії, відповідальний за ліквідацію філії, вживає таких заходів:

зупиняє проведення філією операцій;

блокує всі види зв'язку, забезпечує схоронність активів і документації філії;

закриває кореспондентський рахунок філії;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна та документів філії;

вирішує в установленому чинним законодавством порядку питання щодо звільнення працівників;

надає ліквідатору (ліквідаційній комісії) банку щотижневий оперативний звіт про стан ліквідації філії;

складає протягом місяця з дня свого призначення початковий баланс ліквідатора (ліквідаційної комісії) філії з урахуванням результатів інвентаризації та подає його на затвердження ліквідатору (ліквідаційній комісії) разом з актами інвентаризації активів і майна банку та актом прийманняпередавання матеріальних цінностей;

складає проміжний ліквідаційний баланс філії;

вживає заходів щодо ліквідації філії;

складає ліквідаційний баланс філії;

передає архів філії ліквідатору (ліквідаційній комісії) після затвердження ліквідатором (керівником ліквідаційної комісії) ліквідаційного балансу філії.

11.19. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний:

у двомісячний термін з дати призначення припинити трастові зобов'язання банку, повернути власнику всі активи та матеріальні цінності, що знаходяться у довірчому управлінні банку (крім грошових коштів), здійснити остаточні розрахунки за трастовими рахунками;

у місячний термін надіслати повідомлення усім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом трьох місяців.

11.20. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) з метою задоволення вимог кредиторів у строк до трьох місяців із дня, зазначеного в повідомленні про ліквідацію, вживає таких заходів:

складає перелік заявлених і визнаних ним вимог для затвердження Комісією при територіальному управлінні Національного банку або в разі ліквідації банків, нагляд за діяльністю яких здійснює Управління нагляду за великими банками, Комісією Національного банку;

відхиляє вимоги в разі сумніву в їх дійсності;

визначає суму заборгованості кожному кредитору та черговість погашення визнаних вимог.

11.21. У строк до трьох місяців із дня зазначеного в повідомленні про ліквідацію, після розгляду вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає проміжний ліквідаційний баланс, з врахуванням проміжного ліквідаційного балансу філії, і подає його до територіального управління Національного банку.

До проміжного ліквідаційного балансу додається інформація про майно банку, що залишилося, список вимог кредиторів і результати розгляду їх вимог.

11.22. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний щомісяця письмово повідомляти відповідне територіальне управління Національного банку про результати роботи та надавати необхідні документи. Така інформація обов'язково має містити дані про стягнення дебіторської заборгованості, стан реалізації майна банку та розрахунки з кредиторами.

Територіальне управління Національного банку, в свою чергу, зобов'язане щомісяця інформувати Управління з питань роботи з проблемними банками про роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії).

11.23. Для задоволення вимог кредиторів ліквідатор (ліквідаційна комісія) проводить роботу щодо продажу майна комерційного банку. Рішення про продаж майна приймається ліквідатором (ліквідаційною комісією) та узгоджується з комітетом кредиторів6.

Продаж майна здійснюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна. Про продаж майна на відкритих торгах оповіщається в засобах масової інформації. Оголошення про аукціон має бути опубліковане, принаймні, в одній загальнодержавній та одній місцевій газетах.

Оголошення має містити:

назву, опис та іншу необхідну інформацію про майно;

місце та час аукціону, що має бути проведений протягом місяця після опублікування оголошення;

умови покупки.

Якщо відсутні покупці і неможливо реалізувати повністю або частково майно банку, ліквідатор (ліквідаційна комісія) вирішує з кредиторами питання про передавання їм майна в рахунок задоволення претензійних вимог.

11.24. Вимоги кредиторів до банку, що ліквідовується, задовольняються за рахунок коштів банку в такій послідовності.

У першу чергу:

вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що виплачується, не перевищує вартість застави);

виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, що ліквідовується, та погашення кредиту, одержаного ліквідаційною комісією на ці цілі;

витрати і винагородження ліквідатора (ліквідаційної комісії) згідно із затвердженим кошторисом та договором із Національним банком;

витрати Національного банку, що здійснені з метою забезпечення проведення ліквідації.

У другу чергу:

зобов'язання перед працівниками банку з оплати праці, невиконані та накопичені до дня призначення ліквідатора (ліквідаційної комісії);

зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян (працівників банку), шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян-довірителів (вкладників).

У третю чергу:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

У четверту чергу:

вимоги інших кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі вимоги, що виникли із зобов'язань за процедурою ліквідації банку.

У п'яту чергу:

вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу банку.

У шосту чергу:

всі інші вимоги.

11.25. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходжень коштів на накопичувальний рахунок та лише після повного задоволення вимог попередньої черги.

Якщо майна банку виявиться недостатньо для повного задоволення усіх вимог певної черги, то наявні кошти розподіляються між кредиторами цієї черги пропорційно сумі їх вимог.

Активи банку, що залишилися після погашення усіх вимог кредиторів, розподіляються між акціонерами (учасниками) відповідно до кількості належних їм акцій (часток у статутному капіталі).

11.26. Вимоги кредиторів не задовольняються у таких випадках:

майна банку не вистачає для задоволення вимог;

вимоги не надійшли протягом встановленого часу;

вимоги не визнані ліквідатором (ліквідаційною комісією), не оскаржені кредитором в установленому порядку або за запереченням кредитора прийнято рішення про незадоволення його вимоги.

Вимоги кредиторів, що надійшли пізніше встановленого часу, можуть бути задоволені, якщо залишилися кошти чи майно банку після задоволення вимог кредиторів, вимоги яких надійшли протягом встановленого часу.

Вимоги, що незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

11.27. Ліквідатор несе відповідальність за всі свої дії відповідно до договору, укладеного з Національним банком та чинним законодавством України.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені кредиторами або засновниками, акціонерами (учасниками) банку в судовому порядку.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості банку його кредиторам кошти не підлягають розподілу між акціонерами (учасниками) до вирішення цих спорів.

11.28. Після закінчення роботи ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає ліквідаційний баланс, який не пізніше 10 днів з дня закінчення роботи ліквідатора (ліквідаційної комісії) подається разом із матеріалами про його роботу територіальному управлінню (Управлінню нагляду за великими банками) Національного банку для розгляду та затвердження.

До ліквідаційного балансу додаються такі документи:

початковий баланс ліквідатора (ліквідаційної комісії);

проміжний ліквідаційний баланс;

баланс банку за останній робочий день;

розшифровки за балансовими та позабалансовими рахунками;

відомість накопичених оборотів за балансовими та позабалансовими рахунками за весь період роботи ліквідаційної комісії;

акти інвентаризації активів і майна банку;

опис усіх документів за результатами їх передавання від керівництва банку (тимчасової адміністрації) до ліквідаційної комісії з розподілом за кожним підрозділом (оформляється підписами сторін);

акт опису технічного стану комп'ютерної техніки;

оголошення в пресі про ліквідацію банку;

оголошення в пресі про реалізацію майна банку;

список вимог кредиторів і результати розгляду їх вимог;

протоколи засідань ліквідаційної комісії;

інформація про проведену роботу щодо виявлення дебіторів банку, в тому числі стягнення дебіторської заборгованості;

інформація про проведену роботу щодо стягнення заборгованості з боржників банку з додатками (рішення Арбітражного суду, довідки довідкового бюро, інформація з листування щодо міжбанківських позик, довідки за безнадійними до повернення позиками тощо);

інформація про реалізацію майна банку із посиланням на укладені угоди купівлі-продажу;

довідка про проведену претензійну роботу щодо кредиторів банку (щодо визнання недійсною кредиторської заборгованості);

інформація про листування з податковими органами;

копії листів до/від правоохоронних органів;

аудиторський висновок про достовірність і повноту ліквідаційного балансу (якщо ліквідація банку проводилась ліквідатором - юридичною особою);

акт приймання-передавання архіву банку територіальному управлінню Національного банку.

11.29. Територіальне управління Національного банку після отримання ліквідаційного балансу та матеріалів до нього протягом 45 днів розглядає цей пакет документів і передає його до Управління з питань роботи з проблемними банками разом з протоколом засідання Комісії при територіальному управлінні Національного банку і висновками про роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії).

Якщо ліквідаційний баланс і матеріали до нього передаються ліквідатором (ліквідаційною комісією) до Управління нагляду за великими банками, то цей пакет разом з висновками про роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії) передається на розгляд і затвердження Комісії Національного банку в строк до 60 днів.

11.30. Не пізніше 10 днів після завершення роботи ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний отримати квитанцію органів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку, що ліквідовується, та надати її до територіального управління Національного банку. У разі втрати печаток і штампів банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний подати пояснювальну записку та копію заяви до органів внутрішніх справ про їх зникнення.

11.31. Розгляд матеріалів щодо ліквідації банку, що готуються територіальним управлінням Національного банку, затвердження ліквідаційного балансу та закриття накопичувального рахунку здійснює уповноважена Правлінням Національного банку Комісія при територіальному управлінні Національного банку. Якщо ці матеріали готуються Управлінням нагляду за великими банками Національного банку, то ліквідаційний баланс затверджується Комісією Національного банку.

Рішення про виключення банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ приймає Комісія Національного банку.

11.32. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний передати документи банку, що ліквідовується, на зберігання (із зазначенням строків їх зберігання) до архіву територіального управління Національного банку за територіальною ознакою відповідно до Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку від 23.12.96 N 327, та згідно з розділом 6.6 Інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку, затвердженої постановою Правління Національного банку від 04.01.98 N 1, в редакції постанови Правління Національного банку України від 04.02.2000 N 40, із змінами і доповненнями (про що має бути зазначено в договорі з ліквідатором).

11.33. Після виключення банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ ліквідатор (ліквідаційна комісія) звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквідацією банку. Ліквідація банку вважається завершеною, а банк таким, що припинив свою діяльність, з часу внесення запису про це до Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ.

12.1. Юридичні та (або) фізичні особи7, які бажають взяти участь у санації банку, що ліквідовується (далі - інвестори), або інший банк, який має намір приєднати банк, що ліквідовується, подають до ліквідатора (ліквідаційної комісії) та територіального управління Національного банку (за місцезнаходженням банку) відповідні заяви в строк, не пізніше 10 робочих днів після складання проміжного ліквідаційного балансу.

Санація банку, що ліквідовується, або реорганізація шляхом приєднання до іншого банку можуть здійснюватися за умови згоди кредиторів, майнові вимоги яких становлять не менше 51 відсотка від суми визнаних претензій до банку. Згода кредиторів на проведення санації або реорганізації шляхом приєднання до іншого банку оформляється відповідним протоколом зборів (комітету) кредиторів.

12.2. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) за запитом інвестора для складання попередніх розрахунків програми санації та вказівкою відповідного територіального управління Національного банку має надати інвестору інформацію за даними балансу за останній робочий день банку, що ліквідовується, а також дані про розмір збитків банку та фактичний розмір нормативного капіталу й іншу необхідну інформацію.

Якщо інвестор за результатами розгляду отриманої про банк інформації погоджується на санацію такого банку (про що додатково повідомляє територіальне управління Національного банку та подає запит на отримання відповідної інформації про банк), то територіальне управління після отримання від ліквідатора проміжного ліквідаційного балансу протягом трьох робочих днів передає інвестору копію цього балансу та копії документів, що характеризують стан ліквідаційної маси і зобов'язань банку.

12.3. Інвестор, що бажає взяти участь у санації банку, має розробити програму санації банку, яка схвалюється зборами (комітетом) кредиторів.

Програма санації банку має містити:

заходи та прогнозний строк відновлення платоспроможності банку, що ліквідовується;

умови участі інвесторів у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора;

строк і черговість виплати банком, що ліквідовується, або інвестором боргу кредиторам;

відповідальність інвестора за невиконання взятих згідно з програмою санації зобов'язань;

умови реструктуризації капіталу банку, в тому числі статутного капіталу та субординованого боргу (якщо такий є). Реструктуризація статутного капіталу передбачає повну або часткову зміну акціонерів (учасників) на користь інвесторів. Умови реструктуризації узгоджуються між акціонерами (учасниками) банку, що ліквідовується, та інвесторами шляхом перерозподілу акцій (часток) банку, що належать акціонерам (учасникам), в обмін на погашення боргу перед кредиторами. Одночасно має збільшуватися розмір статутного капіталу банку з метою виконання вимог щодо мінімального розміру капіталу банку згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.

Прогнозні показники діяльності банку на час завершення програми санації мають відповідати встановленим Національним банком економічним нормативам.

12.4. Залежно від причин, що призвели банк до втрати платоспроможності, до програми санації банку можуть вміщуватися такі заходи відновлення його платоспроможності (із зазначенням строків їх виконання):

продаж частини майна банку (продаж окремих нерентабельних чи збиткових філій);

відстрочка або розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів згідно з чинним законодавством України;

стягнення дебіторської та іншої заборгованості за активними операціями банку, в тому числі подання позовів на боржників до судових органів;

звільнення працівників банку, що ліквідовується, які не можуть бути задіяні в програмі санації, та виплата їм вихідної допомоги за рахунок коштів банку або інвестора;

інші заходи відновлення платоспроможності банку.

12.5. Процедура санації (реорганізації) банку має бути проведена у строк до шести місяців.

За рішенням Правління Національного банку цей строк може бути продовжений не більше ніж на шість місяців, якщо заходи відновлення платоспроможності банку виконані або керуючий санацією надає обгрунтовані пояснення причин затримки їх виконання.

12.6. Інвестори, що отримали попередню згоду територіального управління Національного банку на санацію банку, з метою складання реальної програми санації банку мають право за їх запитом отримати від ліквідатора (ліквідаційної комісії) або територіального управління (Управління нагляду за великими банками) Національного банку додаткову інформацію після складання проміжного ліквідаційного балансу.

Інвестори можуть залучатися ліквідатором (ліквідаційною комісією) до проведення інвентаризації активів, зобов'язань банку, включаючи обліковане на позабалансових рахунках, на умовах згідно з пунктом 11.3 цього Положення.

12.7. Для складання програми санації та проведення санації інвестори мають призначити керуючого санацією.

Керуючий санацією повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, стаж роботи у фінансово-кредитних установах за відповідним фахом та на керівних посадах не менше ніж три роки.

12.8. Інвестори мають відкрити окремий накопичувальний рахунок для перерахування коштів, необхідних для санації, у територіальному управлінні Національного банку, в якому відкритий рахунок ліквідатору (ліквідаційній комісії).

12.9. Розмір внеску інвестора на окремий накопичувальний рахунок на час подання інвесторами програми санації для отримання дозволу Національного банку на здійснення санації визначається за такими складовими:

сума вартості акцій (часток) акціонерів (учасників) банку, які виходять з товариства, зменшена на розмір збитків за проміжним ліквідаційним балансом;

сума внесків до статутного капіталу в розмірі, не меншому, ніж передбачено статтями 30, 31, 52 Закону України "Про господарські товариства", при цьому частка будь-якого з інвесторів банку не може перевищувати 35 відсотків статутного капіталу банку. Після отримання згоди Національного банку на проведення санації банку до часу її завершення ці кошти мають бути сформовані в сумі, не меншій ніж, мінімальний розмір капіталу банку згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141).

12.10. Для отримання дозволу на проведення санації банку інвестори протягом 20 днів з часу отримання проміжного ліквідаційного балансу мають подати до територіального управління Національного банку такі документи:

протокол зборів (комітету) кредиторів з рішенням про проведення санації банку та схвалення програми санації і кандидатури керуючого санацією;

програму санації банку, схвалену зборами (комітетом) кредиторів;

угоду про переведення боргу (частини боргу), укладену між ліквідатором і зборами (комітетом) кредиторів - з одного боку, та інвесторами - з другого боку;

угоду між інвесторами і кредиторами (вимоги яких визнані) про порядок, строк та черговість погашення (відстрочення, переведення) боргу перед кредиторами;

угоду між інвесторами й акціонерами про перерозподіл акцій (часток) банку;

зміни до установчих документів;

документи, що підтверджують наявність у інвестора власних коштів для формування статутного капіталу банку згідно з підпунктами "е", "є", "к", "л" пункту 2.1 Положення про порядок створення та реєстрації комерційних банків, затвердженого постановою Правління Національного банку від 21.07.98 N 281 (копії платіжних документів про здійснення сплати внесків інвесторами);

висновок ліквідатора (ліквідаційної комісії) про можливість задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації програми санації та доцільність проведення санації банку, що містить розрахунок джерел погашення вимог кредиторів згідно з програмою санації, до якого додається:

список заявлених і визнаних ліквідатором (ліквідаційною комісією) вимог кредиторів;

проміжний ліквідаційний баланс;

прогнозний баланс банку після завершення санації, прогнозний розрахунок показників діяльності банку та значень економічних нормативів за ним.

12.11. Дозвіл на проведення санації банку, що ліквідовується, надається за рішенням Правління Національного банку за таких умов:

перерахування коштів на накопичувальний рахунок, відкритий для інвестора в територіальному управлінні Національного банку в розмірі, визначеному згідно з пунктом 12.9 цього Положення;

програма санації та пакет вищезазначених документів мають відповідати вимогам пунктів 12.3, 12.10 цього Положення;

кандидатура керуючого санацією має відповідати вимогам Національного банку.

12.12. Територіальне управління Національного банку має розглянути пакет документів щодо його відповідності вимогам чинного законодавства України, нормативно-правовим актам Національного банку, а також можливості відновлення платоспроможності банку шляхом санації, затвердження Національним банком програми санації та кандидатури керуючого санацією і передати документи зі своїми висновками та пропозиціями до Управління з питань роботи з проблемними банками протягом 15 днів. Управління нагляду за великими банками розглядає пакет документів за цими ж вимогами у строк до 25 днів.

12.13. Санація банку, що ліквідовується, здійснюється за згодою Правління Національного банку за заявою інвесторів і на підставі програми санації, висновків ліквідатора (ліквідаційної комісії), відповідного територіального управління та Управління нагляду за проблемними банками (або Управління нагляду за великими банками) Національного банку.

Рішення Правління Національного банку про надання дозволу на проведення санації банку оформляється відповідною постановою, в якій одночасно зазначається, що дія постанови Правління Національного банку про ліквідацію банку в частині призначення ліквідатора (ліквідаційної комісії) втрачає чинність, а також затверджується програма санації банку та кандидатура керуючого санацією.

12.14. З дня надання Правлінням Національного банку дозволу на проведення санації банку та затвердження програми санації і керуючого санацією припиняються повноваження ліквідаційної комісії, функції управління та контролю за банком переходять до керуючого санацією.

Ліквідатор зобов'язаний передати керуючому санації в господарське відання майно банку, бухгалтерську та іншу документацію банку.

12.15. З метою забезпечення виконання програми санації банку керуючий санацією вживає таких заходів:

приймає від ліквідатора (ліквідаційної комісії) в господарське відання майно банку, а також проміжний ліквідаційний баланс, бухгалтерську та іншу документацію банку;

відкриває в територіальному управлінні Національного банку накопичувальний рахунок для здійснення заходів відновлення платоспроможності банку та розрахунків з кредиторами. На цей рахунок перераховується залишок коштів з рахунку ліквідатора після передавання останнім майна банку, проміжного ліквідаційного балансу, бухгалтерської та іншої документації;

у разі потреби, укладає договір оренди приміщення для роботи керуючого санацією;

розглядає вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після прийняття постанови Національного банку про ліквідацію банку;

організовує ведення бухгалтерського обліку;

звітує перед кредиторами щодо виконання програми санації;

подає звітність територіальному управлінню Національного банку щодо виконання програми санації;

вживає інших заходів щодо виконання програми санації у межах чинного законодавства України.

12.16. Після виконання заходів відновлення платоспроможності банку керуючий санацією складає звіт про виконання заходів відновлення платоспроможності банку, який після затвердження зборами (комітетом) кредиторів подається територіальному управлінню Національного банку. До цього звіту додається протокол зборів (комітету) кредиторів про його схвалення і про виконання керуючим санацією заходів відновлення платоспроможності банку.

Звіт про виконання заходів відновлення платоспроможності банку включає:

балансовий звіт;

відомості про наявність коштів для забезпечення виконання вимог кредиторів;

відомості про нереалізовані права вимоги боржника;

інші відомості про можливості погашення вимог кредиторів.

12.17. Після схвалення звіту Комісією при територіальному управлінні Національного банку керуючий санацією має право розпочати задоволення вимог кредиторів за черговістю платежів згідно з пунктом 11.24 цього Положення.

Кошти на окремому накопичувальному рахунку в сумі залишкової вартості акцій (часток) акціонерів (учасників), які виходять з товариства, перераховуються на накопичувальний рахунок у територіальному управлінні Національного банку для здійснення санації банку не пізніше наступного дня після прийняття Комісією Національного банку рішення про затвердження звіту керуючого санацією про виконання заходів відновлення платоспроможності банку.

Кредитори, вимоги яких не були заявлені в установлений строк, втрачають право на їх задоволення.

12.18. Контроль за роботою керуючого санацією здійснює територіальне управління Національного банку та відповідний структурний підрозділ банківського нагляду Національного банку.

Представник територіального управління Національного банку візує перші примірники платіжних документів на перерахування коштів із накопичувального рахунку, відкритого інвестору для виконання програми санації банку.

12.19. Правління Національного банку може прийняти рішення про припинення санації банку та відновлення роботи ліквідаційної комісії за таких підстав:

не виконується програма санації;

в установлені угодами строки не проведені розрахунки з кредиторами.

12.20. Програма санації вважається завершеною, якщо задоволені всі вимоги кредиторів і здійснено реструктуризацію капіталу банку відповідно до вимог банківського законодавства (або досягнуто згоду з кредиторами щодо відстрочки або розстрочки платежів або прощення (списання) частини боргів згідно з чинним законодавством України), що підтверджується висновками відповідного територіального управління і самостійного структурного підрозділу банківського нагляду Національного банку. На підставі цих висновків Правління Національного банку приймає рішення про відновлення діяльності банку та визнання постанови Правління Національного банку про ліквідацію банку такою, що втратила чинність.

Після прийняття Правлінням Національного банку рішення про відновлення діяльності банку цим банком надаються пакети документів для реєстрації змін і доповнень до його установчих документів згідно з Положенням про порядок створення та реєстрації комерційних банків (затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.07.98 N 281) та для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій згідно з Положенням про порядок видачі ліцензії на здійснення банківських операцій (затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.05.98 N 181).

З часу отримання ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій відновлюється діяльність банку, що ліквідовувався.

12.21. Реорганізація шляхом приєднання банку, що ліквідовується, здійснюється за згодою Комісії Національного банку.

У разі реорганізації банку, що ліквідовується, шляхом приєднання угода про умови проведення реорганізації укладається між ліквідатором (ліквідаційною комісією) та зборами (комітетом) кредиторів - з одного боку, і банком-правонаступником, який здійснює організаційні заходи, - з другого, згідно з чинним законодавством України і нормативно-правовими актами Національного банку, що регламентують процедуру реорганізації банків.

12.21.1. Для отримання згоди Національного банку на реорганізацію шляхом приєднання банку, що ліквідовується, Комісії Національного банку подаються такі документи:

заява банку, який має намір приєднати банк, що ліквідовується (далі - банк-правонаступник), про надання згоди на проведення реорганізації;

рішення вищих органів банків (банку-правонаступника та банку, що ліквідовується) про обраний шлях реорганізації;

угода про умови проведення реорганізації між ліквідатором (ліквідаційною комісією) та зборами (комітетом) кредиторів - з одного боку, і банком-правонаступником - з другого. За цією угодою мають бути передбачені також порядок, строк і черговість погашення (відстрочення, переведення) боргу кредиторам (вимоги яких визнані), дата передавання майнових прав і зобов'язань банку та складання передаточного балансу, дата проведення загальних зборів акціонерів (учасників) банку-правонаступника, на яких прийматиметься рішення про завершення підписки на акції та інші питання;

прогнозний баланс банку-правонаступника (за станом на наступний день після реєстрації змін і доповнень до установчих документів банку-правонаступника у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання банку, що ліквідовується), прогнозний розрахунок показників діяльності банку-правонаступника та значень економічних нормативів за ним;

рішення Антимонопольного комітету України про надання згоди на проведення реорганізації шляхом приєднання;

висновок ліквідатора (ліквідаційної комісії) про доцільність проведення реорганізації шляхом приєднання та можливість задоволення вимог кредиторів, до якого має додаватися список заявлених і визнаних ліквідатором (ліквідаційною комісією) вимог кредиторів та проміжний ліквідаційний баланс;

баланс банку-правонаступника на останню звітну дату та розрахунок значень економічних нормативів за ним;

висновок територіального управління Національного банку, в якому відкритий накопичувальний рахунок ліквідаційної комісії, та територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку-правонаступника (Управління нагляду за великими банками) про доцільність і можливість реорганізації банку, що ліквідовується;

висновок Управління з питань роботи з проблемними банками та самостійного структурного підрозділу банківського нагляду Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-правонаступника, про можливість надання згоди на проведення реорганізації.

До прогнозного розрахунку нормативу капіталу банку-правонаступника включається сума вартості акцій (часток) акціонерів (учасників) банку, що ліквідовується, зменшена на розмір збитків за його проміжним ліквідаційним балансом.

12.21.2. Комісія Національного банку може надати згоду на реорганізацію банку, що ліквідовується, за умови, що прогнозні показники діяльності банку-правонаступника відповідають встановленим Національним банком економічним нормативам, а поданий пакет документів - вимогам пункту 12.21.1 цього Положення.

12.21.3. У разі реорганізації банку, що ліквідовується, шляхом приєднання до іншого банку майнові права і зобов'язання банку, що ліквідовується, переходять до банку-правонаступника за передаточним балансом, що складається на підставі проміжного ліквідаційного балансу та балансу банку-правонаступника на день складання передаточного балансу. Передаточний баланс підписується ліквідатором (головою ліквідаційної комісії) та головою правління і головним бухгалтером банку-правонаступника.

Передаточний баланс додається до пакета документів для реєстрації Національним банком змін до установчих документів банку-правонаступника (подається територіальному управлінню Національного банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку-правонаступника або Управлінню нагляду за великими банками) та до пакета документів для виключення банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ (подається територіальному управлінню Національного банку, в якому відкритий накопичувальний рахунок ліквідаційної комісії).

До пакета документів для виключення банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ також додається довідка органів внутрішніх справ про знищення печаток, штампів банку, що ліквідовується.

Роз'яснення до таблиці:

Колонки 5, 6, 7, 8 - зазначаються суми, а в дужках - рахунки.

Колонки 7, 8 можуть містити:

а) рах. 5999 - перевищення доходів над витратами;

б) рах. 5040 - прибуток минулого року до затвердження;

в) рах. 5030 - прибутки минулих років;

г) рах. 5010 - емісійні різниці;

ґ) рах. 5100 - результати переоцінки основних засобів;

д) інші джерела;

Колонки 17, 18 - заповнюються при перереєстрації чергової емісії.

Колонки 13, 14: (+) - зареєстровані власні акції банку, що реалізовані акціонерам; (-) - зареєстровані власні акції банку, що викуплені в акціонерів.