- функціональні програми забезпечення інноваційного розвитку промисловості.
Кожна з підпрограм, що відноситься до певної групи (із зазначених), має розроблятися на єдиній методологічній основі, за єдиною структурою та формами для того, щоб була практична можливість співставлення цих програм та спільного використання їхніх заходів для досягнення визначених цілей.
Основна мета галузевих програм - збереження та розвиток виробничого та кадрового потенціалу галузей промисловості в м. Києві з точки зору їхньої діяльності на користь міста і України в цілому.
Для розробки галузевих програм інноваційного розвитку промисловості міста необхідно:
- провести співставлення потреб міста в кожному виді продукції, яка щорічно закуповується, з виробничими можливостями київських підприємств даної галузі промисловості;
- оцінити рівень конкурентоспроможності продукції київських підприємств за встановленою номенклатурою на внутрішньому ринку;
- розробити бізнес-план розвитку даної галузі промисловості з пріоритетом - задоволення потреб міста та населення в продукції галузі.
До системи галузевих програм повинні входити програми інноваційного розвитку всіх галузей промисловості, підприємства яких функціонують на території міста, зокрема:
- програма інноваційного розвитку машинобудування;
- програма інноваційного розвитку деревообробної промисловості;
- програма інноваційного розвитку целюлозно-паперової промисловості;
- програма інноваційного розвитку промисловості будівельних матеріалів;
- програма інноваційного розвитку легкої промисловості;
- програма інноваційного розвитку харчової промисловості тощо.
Важливим інструментом формування ефективної структури промислового виробництва в місті мають стати цільові товарні або навіть більш конкретні номенклатурні програми створення конкурентоспроможної продукції, яка має реалізовуватися (мати попит) на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Основна мета цільових товарних програм - забезпечення динамічного розвитку виробництва в м. Києві певних номенклатурних груп (або видів) продукції, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках, виробництво якої обумовлюється об'єктивно визначеною виробничою спеціалізацією міста, пов'язаною з наявністю ефективного обладнання та висококваліфікованих працівників.
Формування цільових програм товарного спрямування доцільно робити за номенклатурними групами продукції імпортозамінюючого та експортоорієнтованого виробництва з урахуванням побажань та пропозицій підприємств - виробників кінцевої продукції.
Спеціалізація підприємств галузі на виробництві конкретної продукції дозволяє більш повно використовувати досягнення науково-технічного прогресу як на головних підприємствах, так і на підприємствах-суміжниках.
Принциповою схемою організації виробництва інноваційної продукції має стати чітко налагоджена система кооперації, коли навколо підприємства, що спеціалізується на випуску кінцевої продукції, об'єднуються підприємства, в тому числі малі, різних форм власності, які виробляють окремі комплектуючі на замовлення головного виробника.
Основна мета розробки функціональних програм - сприяння інноваційному розвитку промисловості міста, створення необхідних для цього умов, в тому числі шляхом визначення конкретних цільових результатів промислової діяльності.
До складу функціональних програм доцільно включити:
По-перше, "Програма імпортозаміщення на внутрішньому ринку м. Києва".
Розробити і реалізовувати в місті програму імпортозаміщення необхідно з метою зниження рівня залежності економіки міста від привізної, в тому числі імпортної продукції.
По-друге, "Програма нарощування експортного потенціалу промисловості м. Києва".
Розробити і реалізовувати в місті програму нарощування експортного потенціалу міста необхідно для створення нових робочих місць, а також для поліпшення торговельного балансу та отримання валютних надходжень до бюджету міста. В реалізації цієї програми міська влада могла б сприяти київським підприємствам шляхом:
- допомоги у пошуках ринків збуту продукції, яку вони виробляють на рівні світових стандартів, а також інноваційної продукції;
- допомоги у рекламуванні продукції київських виробників на світовому ринку, а також на ринках України та країн СНД;
- допомоги щодо проведення або участі у міжнародних виставках та ярмарках для представлення (презентації) власної інноваційної продукції.
Робота в цьому напрямі може бути організована через торговельних представників України в інших країнах або через торговельних представників зарубіжних країн в м. Києві.
Крім зазначених вище, до складу функціональних програм могли б увійти:
- програма енергозбереження в промисловості;
- програма конверсії промислових підприємств ВПК;
- програма щодо організації системи послуг, спрямованих на сервісне обслуговування та ремонт високотехнологічної продукції, яку виробляють на київських підприємствах, а також здійснення, при необхідності, сервісно-ремонтного обслуговування виробничих потужностей промислових підприємств.
Потужним економічним інструментом обгрунтованого регулювання соціально-економічного розвитку промислового комплексу є балансовий метод.
Для забезпечення ефективного регулювання процесу організації задоволення потреб міського господарства та населення міста у високоякісній інноваційній продукції необхідна розробка системи однопродуктових територіальних (міських) матеріальних балансів.
Територіальні матеріальні баланси промислової продукції являють собою систему показників, які дозволяють порівняти потреби міста в певних видах продукції з виробничими можливостями задоволення цих потреб.
Номенклатура продукції, за якою повинні розроблятися територіальні матеріальні баланси в м. Києві, має включати найменування такої продукції, яка планується до закупівлі для задоволення потреб м. Києва (виробничих та соціальних) за кошти бюджету міста.
Номенклатура товарів народного споживання має включати, насамперед, перелік тих видів товарів та продуктів, які складають номенклатуру товарів споживчого кошика і призначені для виконання соціальних зобов'язань міської влади згідно з цільовими програмами соціального захисту населення, які фінансуються з міського бюджету (мають, як правило, соціальне спрямування).
У результаті розробки територіальних балансів по кожному окремому виду промислової продукції виявляється або дефіцит, або залишковість власного виробництва щодо даного виду продукції. Ця інформація є визначальною для обґрунтування пропозицій щодо подальшої політики відносно цього виду продукції: сприяння розширенню діючого виробництва, організація нового інноваційного виробництва, закупівля (ввезення) даної продукції тощо.
В основу аналізу і пропозицій мають закладатися конкурентні якості конкретного виду продукції київського виробника.
4.3.1. Сприяння розвитку промислової та інноваційної інфраструктури
Формування ефективної промислової інфраструктури є однією із найважливіших складових регіональної структурної політики. Без необхідного мінімуму інфраструктурного забезпечення ефективна виробнича діяльність в місті практично неможлива.
Тому важливим напрямом організаційної підтримки реалізації Програми є сприяння розвитку промислової інфраструктури, до складу якої належать підприємства та організації, які обслуговують промислове виробництво і забезпечують його ефективне функціонування. Це, насамперед:
- виробничий транспорт, в тому числі внутрішньозаводський;
- шляхове господарство;
- зв'язок;
- торгівля (оптова та фірмова);
- науково-виробничі комплекси;
- підрозділи охорони праці;
- організації, що забезпечують інформаційне обслуговування;
- складське господарство;
- організації та підприємства соціальної сфери.
Обсяг розвитку кожної складової промислової інфраструктури в місті має обумовлюватися реальними потребами промислових підприємств.
Розвиток інноваційного ринку потребує запровадження апробованих у світовій практиці інвестиційної та інноваційної інфраструктури (організаційно-економічних форм ринкових взаємовідносин між наукою та споживачами науково-технічної продукції) - бізнес-інкубаторів, інноваційних центрів, торговельних інноваційних бірж, центрів комерціалізації технологій, технопарків, венчурних компаній, венчурних інвестиційних фондів, а також використання можливостей малого та середнього бізнесу, спільних підприємств, у рамках яких відбувається (за контрактами) міжнародний обмін науково-технічними досягненнями на ринкових засадах.
Як свідчить світовий досвід, для нормального розвитку інноваційного процесу фінансування науки повинно складати не менше 3% від ВВП замість нинішніх 1,2%. Існуюча структура фінансування наукових і науково-технічних робіт свідчить про зростання попиту на розробки та їх впровадження у виробництво.
Фундаментальні перспективні наукові дослідження потребують більше часу і коштів при істотному ризику одержання ефективного кінцевого результату. Тому такі дослідження забезпечує держава або потужні фінансово-промислові концерни (модель сучасного іноземного венчурного виробництва). На сьогодні в Україні венчурне інвестування не сприймається належним чином, що може мати катастрофічні наслідки не тільки для розвитку інноваційної сфери, але й для всієї економіки в цілому.
Необхідно використовувати досвід венчурного фінансування і залучення венчурного капіталу промислове розвинутих країн, які від 80 до 100% приросту ВНП одержують за рахунок комерціалізації нововведень.
Інноваційні розробки науково-дослідних інститутів та підприємств міста, що вимагають інвестицій для їх впровадження, не мають ефективних механізмів комерціалізації й управлінського супроводу перш за все тому, що в місті не сформована інноваційна інфраструктура у відповідності до світових стандартів комерціалізації технологій.
Сформований механізм комерціалізації технологій на етапі передінвестиційної підготовки проектів автоматично забезпечує залучення інвестицій і стратегічних партнерів з реалізації проекту.
Подальша увага повинна бути зосереджена на методах залучення капіталу, головною умовою реалізації яких є створення оптимальної моделі інфраструктури інноваційного розвитку міста, здатної забезпечити комерціалізацію досягнень науки в рамках відповідних ринків.
В основних напрямах розвитку інноваційної інфраструктури на період до 2011 року реалізується схема, в якій трансфер технологій здійснюється від розробників до виробників і передбачає наступні головні етапи:
1. Оцінка інноваційного потенціалу київських підприємств і передінвестиційна підготовка інноваційних проектів.
До передінвестиційної підготовки інноваційного проекту входить розробка його алгоритму і підготовка безпосередньо підприємства, яке буде впроваджувати заявлений інноваційний проект:
- Відбір та попередня експертиза інноваційних пропозицій.
- Маркетингові дослідження відповідного ринку та залучення партнера по реалізації або інвестора проекту.
- Розробка бізнес-плану інноваційного проекту.
- Технологічний, енергетичний, екологічний аудит підприємства - "реципієнта" проекту.
- Сертифікація систем менеджменту підприємства.
- Нормативно-правове забезпечення реалізації проекту.
Передінвестиційна підготовка інноваційних проектів передбачає створення науково-аналітичної інфраструктури та розробку алгоритму її діяльності у відповідних підрозділах з комерціалізації науково-технічних розробок - технологічних бізнес-інкубаторах, технопарках, інноваційних центрах, центрах комерціалізації технологій тощо.
Особливо актуальними є заходи зі створення передінвестиційної інфраструктури комерціалізації інтелектуальної власності у вищих навчальних закладах, науково-дослідних інститутах у зв'язку з посиленою в останні роки експансією західних інвестиційних компаній, які створюють тимчасові трудові колективи за участю вітчизняних вчених і за безцінь скуповують науково-технічні розробки та проводять безконтрольний з боку держави трансфер технологій з врахуванням тільки своїх корпоративних інтересів.
2. Створення комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи "Київський інноваційний фонд".
Активна участь держави і органів місцевого самоврядування в розвитку пріоритетних високотехнологічних напрямів вітчизняної економіки є невід'ємним елементом державної інноваційної політики і необхідною умовою активізації інноваційної діяльності.
Створення міського інноваційного Фонду буде безпосередньо впливати на рівень науково-технічного розвитку та інноваційної діяльності міського промислового комплексу і за рішенням Київської міської ради може започаткувати перспективну практику створення малих інноваційних підприємств господарських товариств з впровадження конче необхідних місту інноваційно-технологічних проектів з енергозбереження, екології, високих технологій в пріоритетних для міста науково-технічних напрямах.
Заходи, спрямовані на сприяння розвитку інноваційної інфраструктури, наведені у табл. 5.
Табл. 5.
Заходи, спрямовані на сприяння розвитку інноваційної інфраструктури
4.4. Науково-технічне забезпечення
Важливою передумовою забезпечення інноваційної моделі розвитку промисловості міста є інтеграція потенціалу науково-технологічної та виробничої складової цього процесу.
Про потужний науковий потенціал столиці свідчить висока питома вага його показників у загальнодержавних.
Так, у Києві зосереджено близько 25% організацій, які виконують в Україні наукові та науково-технічні роботи, та 38% фахівців, зайнятих їх виконанням.
У столиці виконується 40% загального обсягу наукових та науково-технічних робіт. В їх виконанні беруть участь 2,5 тисячі докторів наук (62% від усіх, що працюють в Україні) та 8,7 тисяч кандидатів наук (51%).
У Києві вже багато років реалізується програма співробітництва міста та Національної академії наук України.
Вагомим показником цієї співпраці є те, що із загальної суми фінансування наукових розробок з місцевих бюджетів в Україні у 2005 р. 26,5 млн. грн. - 17,6 млн. грн. (або 66,4%) профінансовано у м. Києві.
Разом з тим, слід зазначити, що не всі науково-технічні розробки київських вчених, здійснені за рахунок коштів міського бюджету, впроваджені на київських підприємствах та в міському господарстві. Тому одним з найважливіших пріоритетів цієї програми є забезпечення повного циклу: наукова розробка - інноваційний проект - дослідний і дослідно-промисловий зразок - промислове виробництво.
Передбачається зосередити значну частину цих коштів на виконання інвестиційно-інноваційної програми впровадження у міське господарство і промисловості м. Києва результатів науково-дослідних робіт та інноваційних проектів, розроблених науково-дослідними організаціями м. Києва за бюджетні кошти.
Механізм такого двостадійного процесу фінансування наукових проектів вбачається наступним:
- у тендерні вимоги до учасників торгів із закупівлі наукової продукції (окрім соціально-економічних робіт) вноситься обов'язкова вимога щодо надання листа від підприємства або дослідного виробництва, яке дає згоду на подальше впровадження цієї розробки;
- по закінченні виконання договору, укладеного з переможцем торгів, спеціальна науково-експертна комісія Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики разом із створеним при Головному управлінні промислової, науково-технічної та інноваційної політики Центром високих технологій та інновацій розглядають і приймають в установленому порядку рішення щодо надання пільгового кредиту зазначеному підприємству для впровадження виконаної розробки (в разі негативного висновку банківської установи щодо надання кредиту зазначеному підприємству може бути об'явлений тендер для визначення виконавця інноваційного проекту).
Комунальне підприємство "Центр високих технологій та інновацій" ліквідує прогалину на шляху до кінцевого впровадження у промисловість і міське господарство новітніх розробок. Центр буде здійснювати експертизи інноваційних проектів, надавати допомогу у розробці бізнес-планів, знаходити інвесторів, аналізувати територіальне розмежування промислового комплексу та рекомендувати тим промисловим підприємствам, що мають вільні площі та відповідну виробничу інфраструктуру, інноваційні проекти для впровадження.
4.5. Інформаційно-рекламне забезпечення, розвиток товаропровідної мережі
Цим напрямом Програми передбачається:
по-перше, доведення Програми до відома всіх промислових підприємств з необхідними роз'ясненнями щодо порядку її реалізації і можливостями сприяння підприємствам, які беруть участь у її реалізації, з боку міської влади;
по-друге, розроблення системи інформування всіх підприємств міста про номенклатуру та техніко-економічні вимоги до продукції, яку місто передбачає закуповувати за кошти бюджету м. Києва;
по-третє, формування банків даних та забезпечення вільного доступу до них усіх підприємств міста (великих, середніх, малих) незалежно від форми власності з таких основних питань:
- про наявність передових технологій виробництва різних видів продукції, включаючи вітчизняні та зарубіжні наукові розробки;
- про наявність науково-технічних розробок в київських науково-дослідних установах, у тому числі НАН України, або про можливість їхнього проведення для організації вироблення інноваційної продукції (інформація про можливості наукового потенціалу міста).
Передбачається створення єдиної автоматизованої системи інформаційних ресурсів, необхідних для забезпечення ефективного функціонування промисловості. Така система має забезпечувати повноту, достовірність, а також доступність інформації та високий ступінь її актуалізації.
Буде забезпечено розповсюдження різного роду інформаційних матеріалів для інвесторів, що знайомлять їх з прогнозами розвитку м. Києва в цілому, планами реформування і розвитку промислових зон і виробничих територій, інвестиційними пропозиціями окремих підприємств.
Інформаційна підтримка промислово-інноваційної політики буде широко здійснюватися через Інтернет.
По-четверте, розроблення системи надання промисловим підприємствам міста консалтингових послуг, у тому числі на комерційних засадах, з таких основних питань:
- юридичні проблеми здійснення господарської діяльності в сучасних умовах;
- бізнес-планування;
- пошук партнерів для організації спільних підприємств, залучення інвестицій та організації виробництва інноваційної продукції;
- пошук наукових розробок в Україні, країнах СНД та далекого зарубіжжя з метою їх реалізації на підприємствах м. Києва;
- пошук ринків збуту продукції підприємств міста на основі вивчення та аналізу ринкової кон'юнктури та стану конкуренції на внутрішньому ринку України, в країнах СНД та далекого зарубіжжя щодо продукції, яка пропонується даним підприємством для реалізації;
по-п'яте, в сфері розвитку сучасної ринкової товаропровідної мережі передбачається:
- сприяння створенню спеціалізованих торговельно-промислових центрів в м. Києві, регіонах України і країнах СНД з оптового та роздрібного продажу продукції київських підприємств;
- сприяння розвитку мережі фірмової торгівлі і франчайзінгу, а також мережі спеціалізованих магазинів для продажу продукції київських товаровиробників в м. Києві та інших регіонах України;
- сприяння в проведенні маркетингових досліджень ринку промислової продукції і послуг, вдосконаленні механізмів взаємодії між київськими товаровиробниками і підприємствами оптової і роздрібної торгівлі;
- сприяння в освоєнні київськими товаровиробниками сучасних методів конкурентної боротьби на міжнародному ринку наукоємної високотехнологічної і інноваційної продукції;
по-шосте, підвищення ефективності виставково-ярмаркових заходів і проведення рекламно-пропагандистських кампаній як чинника, стимулюючого попит на промислову продукцію, зокрема у сфері високих технологій, виробництва інноваційної продукції;
- сприяння участі київських наукових установ та промислових підприємств в колективних експозиціях м. Києва в рамках міжнародних і всеукраїнських виставок, що проводяться в місті Києві, регіонах України та за кордоном;
- сприяння розвитку спеціалізованих виставкових комплексів м. Києва для проведення промислових виставок (зокрема постійно діючих), приведення їх у відповідність до вимог сучасної виставкової індустрії;
- здійснення інформаційно-видавничої діяльності з питань розвитку промисловості міста, передового досвіду високорентабельних підприємств;
- сприяння диверсифікації ринків збуту, зміні стандартів споживання на користь зростання попиту на інноваційну продукцію шляхом проведення рекламно-пропагандистських кампаній інноваційної продукції київських товаровиробників;
- випуск каталогів номенклатури продукції київських підприємств, інноваційних проектів і іншої інформаційної друкованої та електронної продукції з питань інноваційної діяльності для залучення інвесторів, партнерів, споживачів.
4.6. Кадрове забезпечення
Руйнування на початку реформ системи підготовки, перепідготовки і закріплення молодих фахівців щорічно збільшує дефіцит кадрів в промисловості, розширює межі невідповідності професіонально-кваліфікаційної структури, що склалася на практиці, вимогам забезпечення високотехнологічного промислового виробництва.
Сьогоднішній стан проблеми кадрів в промисловості може бути охарактеризований наступним чином:
- продовжується відтік робочої сили з промисловості в інші сектори економіки міста;
- продовжується процес старіння кадрів, супроводжуваний різким зменшенням притоку молодих фахівців і робітників на промислові підприємства міста;
- недостатньо здійснюється процес підвищення кваліфікації і перепідготовки працівників промислових підприємств.
Професійно-технічні учбові заклади м. Києва за останні 10 років скоротили випуск робочих кадрів для промислових підприємств. Значно знизилися виробничі можливості базових підприємств, фактично припинилася їх участь в діяльності і оснащенні учбово-виробничих майстерень. Велика частина учбово-виробничого устаткування застаріла морально і фізично. Істотно скоротився в професійно-технічних училищах корпус майстрів виробничого навчання і особливо по підготовці робітників для металообробної галузі - операторів для роботи на верстатах з ЧПУ, токарів, фрезерувальників, шліфувальників, слюсарів, слюсарів-складальників і ін. Також вимагають істотного оновлення склад викладацьких кадрів і методична база з урахуванням інформаційних засобів, що інтенсивно розвиваються, і технологій.
До основних напрямів вирішення проблеми підготовки кваліфікованих наукових та інженерних кадрів для організацій науки та промисловості шляхом підготовки у вищих навчальних закладах слід віднести:
- скорочення у вищих навчальних закладах підготовки фахівців за кошти державного бюджету з непрофільних спеціальностей (наприклад, у технічних ВНЗ підготовки з економічних і юридичних спеціальностей);
- з метою відродження традиційних для міста високотехнічних та наукоємких галузей розширення підготовки фахівців з інформаційних технологій, електроніки, нанотехнологій, прикладних наук;
- удосконалення системи взаємозв'язку вищих навчальних закладів, підприємств, установ, організацій і Державного центру зайнятості міста;
- забезпечення випускників ВНЗ першим робочим місцем;
- розробка заходів, спрямованих на підвищення ефективності системи післядипломної освіти.
Основні напрями щодо підготовки кадрів у професійно-технічних навчальних закладах:
- переорієнтація закладів профтехосвіти на здійснення навчання за професіями, що відповідають інноваційному розвитку міста;
- часткова передача провідних у місті закладів профтехосвіти з підпорядкування Міносвіти до системи міського самоврядування;
- організація і впровадження виробничої практики учнів профтехучилищ на підприємствах з метою їх повернення туди на роботу після навчання;
- зміцнення зв'язків служби зайнятості міста із закладами ПТО в питаннях перепідготовки незайнятого населення за робітничими професіями і спрямування ресурсів на розвиток закладів;
- створення умов для підвищення підготовки випускників системи ПТНЗ шляхом удосконалення матеріально-технічної бази та програмно-методичного забезпечення.
Основні напрями підготовки кадрів на виробництві:
- розробка суб'єктами господарської діяльності прогнозних розрахунків потреб у робітничих кадрах за професіями у відповідності з показниками розвитку виробництва;
- удосконалення і впровадження в дію механізму соціального партнерства між роботодавцями, найманими працівниками та навчальними закладами щодо організації та забезпечення професійного навчання персоналу, як це робиться у багатьох розвинених країнах;
- приведення у відповідність з інноваційним розвитком підприємств столиці навчально-матеріальної бази та програмно-методичного забезпечення.
Заходи з підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств та наукових установ з питань впровадження інноваційної моделі розвитку промисловості на 2007 рік наведені у табл. 6.
Табл. 6
Заходи з підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств та наукових установ з питань впровадження інноваційної моделі розвитку промисловості на 2007 рік
5. Управління Програмою та організація контролю за її виконанням
Для управління Програмою створюється спеціальний колегіальний робочий орган - Координаційна рада при заступнику голови Київської міської державної адміністрації з питань промисловості.
Головна функція Координаційної ради - об'єднання виконавців Програми в єдину організаційно-економічну систему, орієнтовану на досягнення цілей, що визначені для даної Програми, та координування їх взаємодії.
Координаційна рада формує і контролює виконання бюджету Програми, один раз на півроку розглядає звіт про виконання завдань Програми, пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Програми.
До складу Координаційної ради входять:
- Заступник голови Київської міської державної адміністрації з питань промисловості (голова Координаційної ради);
- Начальник Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (заступник голови Координаційної ради);
- перший заступник начальника та заступники начальника Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- заступники голів районних у м. Києві державних адміністрацій з питань промисловості;
- директор КНДУ "НДІРОМ" - генеральний розробник Програми;
- голова Ради директорів підприємств, установ та організацій м. Києва.
Організаційне супроводження виконання Програми здійснює Головне управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), методичне - Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста. Відповідальні виконавці Програми один раз на півроку подають до Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію щодо реалізації заходів Програми. В процесі розгляду виконання Програми здійснюється її актуалізація - доповнення її новими заходами та виключення тих, що втратили актуальність. Доповнення Програми актуалізованими показниками та пілотними проектами на наступний рік відбувається не пізніше 1 листопада кожного року дії Програми.
6. Очікувані соціально-економічні результати реалізації Програми
Складовими економічних результатів від реалізації Програми можна вважати як показники, що стосуються діяльності промислових підприємств, так і чинники, що відносяться до сфери інтересів міського господарства та держави.
Програмою передбачається:
- забезпечення обсягів реалізації інноваційної продукції на суму 21163,38 млн. грн., в т. ч. призначеної для експорту на 5948,28 млн. грн.;
- створення 15350 нових робочих місць;
- економія матеріальних та енергетичних ресурсів на суму 198,04 млн. грн.;
- впровадження 2552 прогресивних технологічних процесів;
- освоєння 4793 нових видів інноваційної продукції.
Крім того, завдяки реалізації Програми, очікується:
- розширення бази оподаткування;
- зменшення витрат валюти у зв'язку з випуском імпортозамінюючої продукції та збільшення надходжень валюти за рахунок розширення випуску продукції на експорт;
- прискорення адаптації київських підприємств до роботи в умовах очікуваного вступу України до СОТ;
- збільшення ефективності використання земельних ділянок та виробничих потужностей;
- розміщення та створення інноваційних виробництв на земельних ділянках, що будуть вивільнятись в результаті реструктуризації підприємств, які неефективно їх використовують.
Індикативні показники інноваційного розвитку промисловості міста, які застосовуються при розробці та аналізі виконання Програми, наведені у розділі 6.1.
Перелік промислових підприємств, які підлягають перебазуванню або ліквідації, наведені у розділі 6.2.
6.1. Індикативні показники інноваційного розвитку промисловості міста, які застосовуються при розробці та аналізі виконання Програми
1. Кількість інноваційно-активних промислових підприємств
2. Питома вага промислових підприємств, що займатимуться інноваційною діяльністю, в загальній кількості промислових підприємств (%)
3. Кількість промислових підприємств, що освоюватимуть види інноваційної продукції
4. Кількість промислових підприємств, що впроваджуватимуть прогресивні технологічні процеси
5. Кількість промислових підприємств, що придбаватимуть нові технології
