Регламент Комісії (ЄС) № 1825/2000 від 25 серпня 2000 року про встановлення детальних правил для застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1760/2000 у частині маркування яловичини та продуктів з яловичини

КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства,

Беручи до уваги Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1760/2000 від 17 липня 2000 року про встановлення системи ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби та щодо маркування яловичини і продуктів з яловичини, а також про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 820/97 (- 1), та зокрема його статтю 19,

Оскільки:

(1) Потрібно визначити детальні правила для застосування Регламенту (ЄС) № 1760/2000, зокрема, щодо продажів між державами-членами, щоб система маркування не призводила до викривлень торгівлі на ринку яловичини і телятини.

(2) Щоб забезпечити простежуваність у контексті обох систем обов’язкового та добровільного маркування яловичини необхідно, щоб оператори та організації вели систему ідентифікації та комплексну систему реєстрації для яловичини на всіх стадіях виробництва і продажу.

(3) Щоб виявити бойні, у яких відсутній номер дозволу, протягом перехідного періоду необхідно забезпечити наявність альтернативних методів ідентифікації для таких боєнь.

(4) Також необхідно визначити процедуру для маркування яловичини, отриманої від тварин, повні дані щодо народження або переміщення яких відсутні через те, що облік таких даних став обов’язковим лише після 1 січня 1998 року на підставі Регламенту Ради (ЄС) № 820/97 від 21 квітня 1997 року про запровадження системи ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби та щодо марковання яловичини та продуктів з яловичини (- 2); існує потреба у подібному положенні для маркування яловичини, отриманої від тварин, імпортованих живими до Співтовариства з третіх країн.

(5) У контексті повного зазначення походження, щоб уникнути непотрібного повторення зазначення на етикетці держав-членів або третіх країн, де відбувалося вирощування, необхідно запровадити спрощене представлення на підставі часу, протягом якого тварина, від якої походить яловичина, утримувалася в державі-члені або третій країні народження або забою.

(6) Необхідно роз’яснити ситуацію стосовно додаткової інформації, яку може бути надано на етикетці згідно з процедурами спрощеного маркування подрібненої (січеної) яловичини. Згідно зі статтею 13 Регламенту (ЄС) № 1760/2000, таку додаткову інформацію можуть зазначати до 1 вересня 2000 року. Певну інформацію можуть зазначати лише до 1 січня 2002 року, якщо відповідна держава-член ухвалила рішення про застосування національної системи обов’язкового маркування, що включає таку інформацію, або якщо відповідний оператор зазначає таку інформацію на добровільній основі.

(7) У контексті системи добровільного маркування яловичини необхідно передбачити прискорену або спрощену процедуру схвалення для певних яловичих відрубів, маркованих у державі-члені відповідно до схвалених специфікацій, та завезених на територію іншої держави-члена.

(8) У світлі гарантування достовірності специфікацій необхідно, щоб незалежний орган та компетентний орган мали доступ до всіх записів, що їх ведуть оператори та організації, та могли здійснювати регулярні виїзні перевірки на основі аналізу ризиків.

(9) Статтею 17 Регламенту (ЄС) № 1760/2000 встановлені певні положення щодо повного чи часткового виробництва яловичини у третіх країнах. Необхідно визначити детальні імплементаційні правила для процедури схвалення імпорту яловичини з третіх країн.

(10) Для гарантування з достатньою мірою надійності того, що заходи щодо маркування імпортованої яловичини є еквівалентними заходам, які застосовують до яловичини у Співтоваристві, Комісії необхідно вивчати повідомлення, які вона отримує від третіх країн. Повні повідомлення мають надсилати державам-членам, якщо Комісія дійде висновку, що процедури та/або критерії, які застосовують у відповідній третій країні, є еквівалентними стандартам, які визначено в Регламенті (ЄС) № 1760/2000.

(11) Для гарантування достатньої міри надійності системи маркування у третіх країнах, у Комісії має бути можливість вимагати надання додаткової інформації та вжиття необхідних заходів у світлі інформації, отриманої у відповідь на відповідний запит.

(12) У Комісії має бути можливість проводити перевірки в третіх країнах. Для здійснення перевірок у третій країні Комісії потрібна попередня згода відповідної третьої країни. За відсутності такої згоди у Комісії повинна бути можливість вживати необхідних заходів.

(13) Необхідно, щоб держави-члени здійснювали перевірки для гарантування достатньої достовірності та точності добровільних етикеток.

(14) Необхідно передбачити рамку для санкцій, що їх можуть застосовувати до операторів. Така рамка має враховувати ситуації, коли оператор не забезпечив маркування яловичини відповідно до правил системи обов’язкового маркування або якщо оператор у контексті системи добровільного маркування не забезпечив маркування яловичини відповідно до специфікацій, або якщо відсутні схвалені специфікації. Протягом обмеженого періоду до 1 січня 2001 року, беручи до уваги труднощі операторів у зв’язку з виконанням цього Регламенту, найбільш суворі санкції мають застосовуватися лише у разі, якщо етикетка містить інформацію, яка вводить споживача в оману або яка не відповідає схваленим специфікаціям.

(15) Регламентом (ЄС) № 820/97 передбачено, що кожен оператор або кожна організація, що має бажання нанести добровільне зазначення на етикетку, подає специфікації на схвалення компетентному органу кожної держави-члена, у якій відбувається виробництво або продаж відповідного яловичого м’яса. Регламент Ради (ЄС) № 2772/1999 від 21 грудня 1999 року стосовно загальних правил для системи обов’язкового маркування яловичини (- 3) дозволив операторам до 31 серпня 2000 року продовжувати наносити добровільні зазначення на етикетки яловичого м’яса на доповнення до обов’язкових зазначень.

(16) За умови відсутності змін у схвалених добровільних специфікаціях та якщо вони відповідають новим правилам, доречно залишити в дії такі специфікації, а також специфікації, схвалені третіми країнами.

(17) Регламентом (ЄС) № 820/97 передбачено, що у разі наявності достатніх детальних даних у системі ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби, держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що для тварин, які народилися, вирощені та забій яких відбувся в одній державі-члені, на етикетку також необхідно наносити додаткові елементи інформації. Регламент (ЄС) № 2772/1999 дозволив державам-членам на тимчасовій основі до 31 серпня 2000 року продовжувати застосовувати систему обов’язкового маркування для яловичини з тварин, які народилися, вирощені та забій яких відбувся на їхній власній території, відповідно до статті 19(4) Регламенту (ЄС) № 820/97.

(18) Рішення Комісії № 98/595/ЄС від 13 жовтня 1998 року стосовно застосування системи обов’язкового маркування яловичини у Франції та Бельгії (- 4) та Рішення Комісії № 1999/1/ЄС від 14 грудня 1998 року стосовно застосування системи обов’язкового маркування яловичини у Фінляндії (- 5) дозволяють відповідним державам-членам застосовувати систему обов’язкового маркування яловичого м’яса з тварин, які народилися, вирощені та забій яких відбувся на їхній території. Такі рішення, а також будь-які подальші рішення подібного характеру мають бути дозволені до запровадження системи обов’язкового маркування щодо повного зазначення походження у Співтоваристві з 1 січня 2002 року.

(19) Для здійснення моніторингу застосування системи добровільного маркування, держави-члени мають вести облік схвалених специфікацій та надавати Комісії інформацію про свої національні імплементаційні правила та про добровільні зазначення, схвалені на їхній території. Необхідно, щоб оновлення такої інформації відбувалося на регулярній основі.

(20) Необхідно скасувати Регламент Комісії (ЄС) № 1141/97 від 23 червня 1997 року про встановлення детальних правил для застосування Регламенту Ради (ЄС) № 820/97 у частині маркування яловичини та продуктів з яловичини (- 6), з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) № 824/98 (- 7). Однак, щоб уникнути непорозумінь протягом перехідного періоду до запровадження обов’язкової системи, передбаченої Регламентом (ЄС) № 1760/2000, Регламент (ЄС) № 1141/97 має продовжувати застосовуватися до м’яса, отриманого від тварин, забій яких здійснено до 1 вересня 2000 року.

(21) Передбачені в цьому Регламенті інструменти відповідають висновку Керівного комітету для яловичого та телячого м’яса,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Усі оператори та організації у розумінні третього абзацу статті 12 Регламенту (ЄС) № 1760/2000 повинні мати на всіх стадіях виробництва і продажу систему ідентифікації та комплексну систему реєстрації.

Таку систему застосовують у такий спосіб, щоб гарантувати встановлення зв’язку між ідентифікацією м’яса та відповідною твариною або відповідними тваринами, як передбачено статтями 13(1) та 16(2) зазначеного Регламенту.

У системі реєстрації ведуть облік, зокрема, прибуття і вибуття худоби, туш та/або відрубів, щоб гарантовано забезпечити взаємозв’язок між прибуттями і вибуттями.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(a) "подрібнене (січене) м’ясо" означає будь-яке м’ясо, подрібнене на фрагменти або пропущене через шнекову м’ясорубку, яке належить до одного з кодів КН, зазначених у статті 12 Регламенту (ЄС) № 1760/2000, із вмістом солі менше 1%;

(b) "м’ясна обрізь" означає маленькі шматочки м’яса, визнані придатними для споживання людиною, які вироблені виключно в результаті операцій із обрізання під час виділення кісток із туш та/або розбирання м’яса;

(c) "нарізане м’ясо" означає м’ясо, нарізане на маленькі кубики, шматочки або інші окремі порції, які оператору не потрібно додатково розрізати перед тим, як їх придбає кінцевий споживач, та які можуть бути безпосередньо використані споживачем. Це визначення не охоплює подрібнене (січене) м’ясо та м’ясну обрізь.

(d) "фасоване нарізане м’ясо" означає окремий пакунок, що його пропонують у незміненому стані кінцевому споживачу або потужності, задіяній виключно в роздрібній торгівлі, який складається з нарізаного м’яса та паковання, до якого м’ясо запаковано перед пропонуванням до продажу, причому паковання може бути повним або частковим, проте таким, щоб його вміст неможливо було змінити без розкриття або заміни паковання;

(e) "нефасоване нарізане м’ясо" означає нарізане м’ясо, що його демонструють для продажу без попереднього пакування в місцях продажу кінцевим споживачам, та всі шматки м’яса, що їх демонструють для продажу без попереднього пакування в місцях продажу кінцевим споживачам, можуть бути додатково розрізані на вимогу кінцевого споживача;

(f) "партія" означає м’ясо на кістці чи без кістки, як-от туші, четвертини або шматки м’яса, відділені від кісток, розібрані, подрібнені або запаковані разом за практично ідентичних умов;

(g) "роздрібна торгівля" означає опрацювання та/або перероблення м’яса та його зберігання в пункті продажу чи його доставлення кінцевому споживачу, та охоплює заклади громадського харчування, їдальні на підприємствах, буфети, ресторани та інші подібні заклади чи служби постачання харчових продуктів, магазини, розподільчі центри супермаркетів та бази оптової торгівлі;

(h) "кінцевий споживач" означає безпосереднього споживача нарізаного м’яса, який не використовує його для будь-яких господарських операцій чи діяльності на ринку харчових продуктів.

1. Номером дозволу, зазначений у статті 13(2)(b) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, є:

(a) або номер дозволу, передбачений статтею 10(1) Директиви Ради 64/433/ЄЕС (- 8),

(b) або, якщо номер дозволу відсутній, національний реєстраційний номер.

Якщо не існує жодного з таких двох номерів, до 1 січня 2001 року такий номер може заміняти найменування та адреса бойні.

2. При застосуванні статті 13(5) Регламенту (ЄС) № 1760/2000:

(a) для м’яса, отриманого від тварин, які народилися у Співтоваристві до 1 січня 1998 року, якщо не доступна інформація щодо місця народження та/або місця вирощування, іншого ніж останнє місце вирощування, зазначення місця народження та/або місця вирощування заміняють на зазначення "* (Тварина народилася до 1 січня 1998 року)";

(b) для м’яса, отриманого від тварин, яких імпортовано живими до Співтовариства, якщо не доступна інформація щодо місця народження та/або місця вирощування, іншого ніж останнє місце вирощування, зазначення місця народження та/або місця вирощування заміняють на зазначення "* (Імпорт живих тварин до ЄС)" або "*(Імпорт живих тварин із [назва третьої країни])".

При застосуванні статті 13(5)(a) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, для яловичини, отриманої від тварин, яких вирощували протягом 30 днів або менше:

(i) у державі-члені або третій країні народження,

(iii) у державі-члені або третій країні, де відбувся забій,

зазначення таких держав-членів або третіх країн, як держава-член або третя країна, де відбувалося вирощування, не вимагається, якщо відповідних тварин вирощували в іншій державі-члені або третій країні протягом періоду понад 30 днів.

1. Розмір та склад групи, зазначеної в другому підпараграфі статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, визначають:

(a) під час розбирання та обвалювання туш або четвертин, за кількістю туш або четвертин, які розбирали та обвалювали разом та які становлять одну партію для відповідної потужності з розбирання та обвалювання м’яса;

(b) під час розбирання та обвалювання або подрібнення, за кількістю туш або четвертин, м’ясо з яких становить одну партію для відповідної потужності з розбирання та обвалювання м’яса або для відповідної потужності з подрібнення м’яса.

Розмір групи у жодному разі не може перевищувати обсягу виробництва за один день.

2. Під час встановлення партій, зазначених у параграфі 1, оператори повинні переконатися, що:

(a) всі туші або четвертини в партії, які розбирали та обвалювали разом, походять із тварин, які народилися в одній країні, виросли в одній країні або країнах та забій яких відбувся в одній країні та на одній бойні;

(b) всі туші, м’ясо з яких у партії надалі проходить розбирання та обвалювання, відповідають пункту (a), та їх розбирання та обвалювання відбувалося на одній потужності з розбирання та обвалювання м’яса;

(c) усе м’ясо в партії, яке надалі проходить подрібнення, вироблене з тварин, забій яких відбувся в одній країні.

3. Як відступ від вимоги щодо однієї бойні та однієї потужності з розбирання та обвалювання м’яса, встановленої в параграфі 2(b), під час виробництва нарізаного м’яса операторам дозволено формувати партії з м’яса тварин, забій яких відбувся не більше ніж на трьох різних бойнях, та з туш, розбирання та обвалювання яких відбувалося не більше ніж на трьох різних потужностях з розбирання та обвалювання м’яса.

4. Як відступ від параграфа 2(b), під час виробництва м’ясної обрізі від операторів вимагають формувати партії з дотриманням лише вимоги щодо однієї країни забою.

2. Додатковою інформацією, яку можуть включати на етикетки згідно з третім підпараграфом статті 14 Регламенту (ЄС) № 1760/2000, є:

(a) з 1 вересня 2000 року - зазначення, вказані в статті 13(2)(b) та (c) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, а також дата подрібнення (січення);

(b) з 1 вересня 2000 року та до 1 січня 2002 року - зазначення, вказані в пунктах (a)(i) та (ii) та (b) статті 13(5) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, якщо відповідна держава-член ухвалила рішення про застосування національної системи обов’язкового маркування, що включає таку інформацію, або якщо відповідний оператор зазначає таку інформацію на добровільній основі відповідно до секції II розділу II Регламенту (ЄС) № 1760/2000;

(c) з 1 січня 2002 року - зазначення, вказані в статті 13(5)(a)(i) та (ii) Регламенту (ЄС) № 1760/2000.

1. Як відступ від статті 13(2)(b) та (c) та (5)(a)(i) та (ii) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, оператори та організації зазначають на етикетках для м’ясної обрізі:

(a) країну забою тварин, з яких вироблено м’ясну обрізь; зазначення викладають у такій редакції: "Місце забою: (назва держави-члена або третьої країни забою)";

(b) країну, в якій м’ясну обрізь було вироблено, та номер дозволу потужності, на якій її було вироблено; зазначення викладають у такій редакції: "Місце виробництва: (назва держави-члена або третьої країни виробництва та номер дозволу потужності)";

(c) країни, у яких народилися та були вирощені тварини, які становлять групу; зазначення викладають у такій редакції: "Країна народження та вирощування: (назви країн, у яких народилися та були вирощені тварини)".

2. Як відступ від параграфа 1(a) та (c), якщо всі тварини в групі народилися, їх було вирощено та їх забій відбувся в одній країні, операторам дозволено використовувати зазначення "Країна походження:", після якого вказують назву держави-члена або третьої країни, в якій тварини народилися, вирощувалися та в якій відбувся їх забій.

Як відступ від статті 13(2)(b) та (c) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, оператори та організації, які скористаються можливістю згідно зі статтею 4(3) цього Регламенту, на етикетках фасованого нарізаного м’яса додатково до передбаченого статтею 13(5)(a) Регламенту (ЄС) № 1760/2000 зазначають таке:

(a) країну забою тварин, після чого зазначають номер дозволу бойні або, у відповідних випадках, двох чи трьох боєнь, на яких відбувся забій тварин, що становлять групу; зазначення викладають у такій редакції: "Місце забою групи тварин: (назва держави-члена або третьої країни забою) (номер дозволу або номери дозволів відповідної бойні або відповідних двох чи трьох боєнь)";

(b) країну, в якій відбулося розбирання та обвалювання туш, після чого зазначають номер дозволу потужності з розбирання та обвалювання м’яса або, у відповідних випадках, двох чи трьох потужностей з розбирання та обвалювання м’яса, на яких відбулося розбирання та обвалювання туш; зазначення викладають у такій редакції: "Місце розбирання та обвалювання партії м’яса: (назва держави-члена або третьої країни, в якій відбулося розбирання та обвалювання м’яса) (номер дозволу або номери дозволів відповідної потужності або відповідних двох чи трьох потужностей)".

1. Оператори та організації забезпечують, щоб у разі застосування відступу, передбаченого статтею 4(3), формування партій усього нерозфасованого нарізаного м’яса, що його демонструють одночасно в пунктах роздрібної торгівлі для продажу кінцевим споживачам, відбувалося відповідно до статті 4(3).

2. Як відступ від статті 13(2)(b) та (c) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, у пунктах продажу кінцевим споживачам оператори та організації маркують нефасоване нарізане м’ясо, що його демонструють для продажу, назвою країни, в якій тварини, з яких м’ясо вироблене, народилися, вирощувалися та були забиті, після чого вказують назву країни, у який відбувалося розбирання та обвалювання туш.

М’ясо тварин, які народилися та/або вирощувалися та/або забій яких відбувся в інших країнах, чітко відокремлюють під час демонстрування для продажу. Інформацію демонструють у місці продажу поряд із м’ясом, щоб кінцевий споживач міг легко відрізнити м’ясо, що походить з різних місць.

Якщо оператори демонструють для продажу нефасоване нарізане м’ясо без відокремлення, кожного дня із зазначенням актуальної дати вони фіксують номери дозволів боєнь, на яких відбувся забій тварин, та потужності з розбирання та обвалювання м’яса, на яких відбулося розбирання та обвалювання туш. Вони надають таку інформацію споживачам на їх вимогу.

3. Як відступ від другого підпараграфа статті 4(1) та за умови, що виконано встановлені в параграфі 2 цієї статті вимоги, для нефасованої нарізаної яловичини та/або телятини, що її демонструють для продажу кінцевому споживачу, розмір групи може перевищувати обсяг виробництва за один день.

1. Період, передбачений у другому підпараграфі статті 16(3) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, протягом якого в наданні дозволу не відмовлено або дозвіл не надано або протягом якого компетентний орган держави-члена, до якої яловичину надсилають, не звернувся за додатковою інформацією, становить два місяці з дати подання заяви.

2. Згідно зі статтею 16(5) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, для високоякісних яловичих відрубів в окремих пакованнях, маркованих у державі-члені відповідно до схвалених специфікацій та завезених на територію іншої держави-члена, у якій на початкову етикетку не додають жодної інформації, період згідно з другим підпараграфом статті 16(3) Регламенту (ЄС) № 1760/2000 становить 14 днів.

3. Для цілей статті 16(5) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, яловичину в невеликих пакованнях для роздрібного продажу, яку в державі-члені марковано відповідно до схвалених специфікацій, можуть завозити на територію іншої держави-члена та реалізувати в ній без попереднього схвалення специфікацій маркування такою державою-членом, якщо:

(a) відповідні пакунки залишаються незміненими;

(b) специфікації, схвалені державою-членом пакування, також охоплюють реалізацію запакованої яловичини в іншій державі-члені;

(c) держава-член, яка схвалює такі специфікації, заздалегідь надає всю необхідну інформацію всім іншим державам-членам, у яких відбуватиметься реалізація запакованої яловичини згідно зі схваленими специфікаціями.

1. Оператори та організації у будь-який час надають доступ експертам Комісії, компетентному органу та відповідному незалежному органу контролю в розумінні третього підпараграфа статті 16(1) Регламенту (ЄС) № 1760/2000 до своїх приміщень та до всіх записів, які підтверджують правильність інформації, наведеної на відповідних етикетках.

2. Компетентний орган та незалежний орган контролю у випадках, зазначених у третьому підпараграфі статті 16(1) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, здійснює регулярні виїзні перевірки на основі аналізу ризиків, який повинен враховувати, зокрема, складність відповідних специфікацій. За результатами кожної перевірки складають звіт про інспектування із зазначенням будь-яких недоліків та пропонованих заходів для виправлення ситуації та будь-яких кінцевих строків і застосованих санкцій.

3. Якщо не використано можливість, передбачену в третьому підпараграфі статті 16(1) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, держави-члени здійснюють перевірки у такий спосіб, щоб забезпечити достатні гарантії правильності використаних етикеток. Їх частоту визначають, зокрема, з урахуванням складності відповідних специфікацій.

4. Оператори, організації та незалежні органи контролю надають всю відповідну інформацію компетентному органу.

1. Комісія перевіряє повноту повідомлень, передбачених згідно зі статтею 17(2) Регламенту (ЄС) № 1760/2000. Після отримання неповного повідомлення Комісія інформує відповідну третю країну про це із зазначенням інформації, якої бракує.

Повні повідомлення надсилають державам-членам, крім випадків, якщо Комісія відповідно до своїх повноважень на підставі третього підпараграфа статті 17(2) Регламенту (ЄС) № 1760/2000 дійде висновку, що процедури та/або критерії, які застосовують у відповідній третій країні, не є еквівалентними стандартам, які визначено в Регламенті (ЄС) № 1760/2000.

2. Якщо в будь-який час на підставі повідомлення, наданого згідно зі статтею 17(2) Регламенту (ЄС) № 1760/2000, Комісія вирішить, що доречно перевірити відповідність процедур та/або критеріїв, повідомлених третьою країною, на відповідність стандартам, які визначено в Регламенті (ЄС) № 1760/2000, Комісія може вимагати від третьої країни надання будь-якої необхідної інформації. Зокрема, Комісія може вимагати від третьої країни надання копій специфікацій, схвалених призначеним компетентним органом. Комісія може додатково звернутися з вимогою до третьої країни, щоб вона надала дозвіл на здійснення представниками Комісії виїзних перевірок у третій країні.

3. Якщо будь-яку інформацію або дозвіл на підставі попереднього параграфа не отримано протягом встановленого Комісією часу, Комісія може ухвалити рішення про те, що процедури та/або критерії, які застосовують у третій країні, не є еквівалентними стандартам, які визначено в Регламенті (ЄС) № 1760/2000.

4. Комісія може в будь-який час змінити своє початкове рішення стосовно еквівалентності процедур та/або критеріїв, які застосовують у відповідній третій країні, на підставі третього підпараграфа статті 17(2) Регламенту (ЄС) № 1760/2000.

1. Держави-члени визначають систему санкцій, що їх застосовують у разі порушення Регламенту (ЄС) № 1760/2000, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх застосування. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

2. Без обмеження санкцій, зазначених у статті 18 Регламенту (ЄС) № 1760/2000, якщо яловичину марковано:

- без дотримання системи обов’язкового маркування, або

- у разі застосування системи добровільного маркування, без дотримання специфікацій, або якщо схвалені специфікації відсутні,

держави-члени повинні вимагати вилучення яловичини з ринку до її повторного маркування відповідно до цього Регламенту.

Однак, якщо відповідне м’ясо відповідає усім чинним ветеринарним і гігієнічним правилам, держави-члени можуть на додаток до санкцій, зазначених у параграфі 1, дозволити надсилання такої яловичини безпосередньо на перероблення у продукти, інші ніж вказані у першому абзаці статті 12 Регламенту (ЄС) № 1760/2000.

3. До 1 січня 2001 року вилучення яловичого м’яса з ринку повинно здійснюватися лише у разі, якщо етикетка містить інформацію, яка може значною мірою ввести споживача в оману або яка не відповідає схваленим специфікаціям.

Компетентний орган веде облік схвалених специфікацій та, зокрема, усіх операторів та організацій, які відповідають за маркування яловичини, та незалежних органів, які відповідають за проведення перевірок.

Держави-члени повинні надати Комісії:

(a) найменування органів, компетентних за реалізацію системи маркування відповідно до Регламенту (ЄС) № 1760/2000, а також про будь-які подальші імплементаційні правила та, зокрема, такі, що стосуються відповідних перевірок, які планується здійснювати, та санкцій, які планується застосовувати;

(b) до 30 вересня 2000 року - перелік усіх добровільних зазначень, схвалених у межах їхніх територій;

(c) та кожні три місяці оновлювати перелік, зазначений у пункті (b).

За умови, що вони відповідають Регламенту (ЄС) № 1760/2000 та цьому Регламенту,

(a) добровільні специфікації, схвалені згідно зі статтями 14 та 15 Регламенту (ЄС) № 820/97, залишаються чинними;

(b) національні системи обов’язкового маркування яловичини, схвалені згідно зі статтею 19(4) Регламенту (ЄС) № 820/97, залишаються чинними до 1 січня 2002 року, як і будь-які подальші такі рішення.

Регламент (ЄС) № 1141/97 скасовано.

Однак, його продовжують застосовувати до м’яса, отриманого від тварин, забій яких відбувся до 1 вересня 2000 року.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, викладеної в додатку.

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Його продовжують застосовувати до яловичини, отриманої від тварин, забій яких відбувся після 1 вересня 2000 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.