Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1727 від 14 листопада 2018 року про Агентство Європейського Союзу з питань співпраці у сфері кримінального правосуддя (Євроюст), та про заміну і скасування Рішення Ради 2002/187/ЮВС

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 85,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після надсилання проекту законодавчого акта національним парламентам,

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 1).

Оскільки:

(1) Євроюст було утворено Рішенням Ради 2002/187/ЮВС (- 2) як правосуб’єктний орган Союзу з метою стимулювання та покращення координації та співпраці між компетентними судовими органами держав-членів, особливо стосовно тяжкої організованої злочинності. Правову рамку щодо Євроюсту було доповнено рішеннями Ради 2003/65 9/ЮВС (- 3) та 2009/426/ЮВС (- 4).

(2) Відповідно до статті 85 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), діяльність Євроюсту має регулюватися регламентом, ухваленим відповідно до звичайної законодавчої процедури. Вона також вимагає визначення умов участі Європейського Парламенту і національних парламентів в оцінюванні діяльності Євроюсту.

(3) Стаття 85 ДФЄС також передбачає, що місія Євроюсту полягає у підтримці та посиленій координації і співпраці між національними органами слідства та прокуратури щодо тяжких злочинів, які зачіпають дві чи більше держав-членів або вимагають кримінального переслідування на спільних засадах, на основі операцій, здійснених органами держав-членів та Європейським агентством Європейського Союзу з питань співпраці правозастосовчих органів (Європол), а також на основі інформації, наданої ними.

(4) Цей Регламент спрямований на внесення змін до Рішення 2002/187/ЮВС та розширення його положень. Оскільки необхідно внести значну кількість змін, та зважаючи на сутнісний характер таких змін, з міркувань ясності, Рішення 2002/187/ЮВС доцільно замінити у повному обсязі щодо держав-членів, для яких цей Регламент є зобов’язальним.

(5) Оскільки Європейську прокуратуру було утворено через посилену співпрацю, Регламент Ради (ЄС) 2017/1939 (- 5) є зобов’язальним у повному обсязі і безпосередньо застосовним лише до держав-членів, які беруть участь у посиленій співпраці. Тому, для тих держав-членів, які не є учасницями Європейської прокуратури, Євроюст залишається повністю компетентним для форм тяжких злочинів, визначених додатком I до цього Регламенту.

(6) Стаття 4(3) Договору про Європейський Союз (ДЄС) згадує принцип щирої співпраці, відповідно до якого Союз та держави-члени за повної взаємної поваги повинні допомагати одне одному у здійсненні завдань, які випливають з ДЄС і ДФЄС.

(7) 3 метою активізації співпраці між Євроюстом та Європейською прокуратурою, Євроюст має розглядати питання, які мають значення для Європейської прокуратури, коли це є необхідним.

(8) У світлі утворення Європейської прокуратури через посилену співпрацю, необхідно чітко визначити розподіл компетенцій між Європейською прокуратурою та Євроюстом стосовно злочинів, що негативно впливають на фінансові інтереси Союзу. З дати, з якої Європейська прокуратура розпочинає свою діяльність, Євроюст повинен бути здатним здійснювати свою компетенцію у справах, які стосуються злочинів, щодо яких має компетенцію Європейська прокуратура, якщо такі злочини одночасно стосуються держав-членів, які беруть участь у посиленій співпраці стосовно утворення Європейської прокуратури, а також держав-членів, які не беруть участі у посиленій співпраці. У таких випадках, Євроюст має діяти відповідно до запиту держав-членів, які не беруть участі у посиленій співпраці, або відповідно до запиту Європейської прокуратури. Євроюст має у будь-якому разі залишитися компетентним щодо злочинів, що негативно впливають на фінансові інтереси Союзу, якщо Європейська прокуратура не має компетенції або якщо, попри те, що Європейська прокуратура має компетенцію, вона її не здійснює. Держави-члени, які не беруть участі в посиленій співпраці щодо утворення Європейської прокуратури, можуть продовжити подавати запити про надання підтримки Євроюсту в усіх випадках стосовно злочинів, що негативно впливають на фінансові інтереси Союзу. Європейська прокуратура та Євроюст мають розвинути тісну оперативну співпрацю відповідно до своїх мандатів.

(9) Здійснення Євроюстом місії, повноцінне розкриття потенціалу щодо боротьби з тяжкими транскордонними злочинами та оперативні функції мають посилюватися шляхом зменшення адміністративного навантаження на національних членів, а європейський вимір має зміцнюватися через участь Комісії у Виконавчій раді та через інтенсивнішу участь Європейського Парламенту та національних парламентів в оцінюванні діяльності Євроюсту.

(10) Тому цей Регламент повинен визначити положення щодо парламентської участі, модернізації структури Євроюсту та спрощення його поточної правової рамки зі збереженням тих елементів, ефективність яких для функціонування Євроюсту було доведено.

(11) Мають бути чітко встановлені форми тяжких злочинів, які зачіпають дві або більше держав-членів, щодо яких Євроюст має компетенцію. Крім того, мають бути визначені справи, які не зачіпають двох або більше держав-членів, але вимагають переслідування на спільних засадах. Такі справи також можуть включати розслідування і переслідування, які стосуються лише однієї держави-члена і третьої країни, якщо було укладено угоду з такою третьою країною, або якщо існує певна причина для залучення Євроюсту. Таке переслідування може також поширюватися на справи, які стосуються лише однієї держави-члена, але які мають наслідки на рівні Союзу.

(12) 3дійснюючи свої оперативні функції стосовно певних кримінальних справ, на запит компетентних органів держав-членів або за власною ініціативою, Євроюст повинен діяти або через одного чи більше національних членів, або як Колегія. Діючи за своєю власною ініціативою, Євроюст може також відігравати більш активну роль у координації справ, зокрема, шляхом підтримки національних органів у їхній слідчій діяльності та у кримінальному переслідуванні. Це також може включати залучення держав-членів, яких первісно не було залучено до справи та до виявлення зв’язків між справами на основі інформації, яку він отримає від Європолу, Європейського бюро боротьби із шахрайством (OLAF), Європейської прокуратури і національних органів. Це також дає змогу Євроюсту розробляти настанови, політики та аналітику на основі справ у рамках своєї стратегічної роботи.

(13) На запит компетентного органу держави-члена або Комісії, для Євроюсту також має існувати можливість надавати допомогу у розслідуваннях, які стосуються лише такої держави-члена, але мають наслідки на рівні Союзу. Приклади таких розслідувань включають справи, учасником яких є працівник установи або органу Союзу. Такі розслідування також повинні включати справи, які стосуються значної кількості держав-членів, і які потенційно можуть вимагати скоординованого реагування на європейському рівні.

(14) Письмові висновки Євроюсту не є зобов’язальними для держав-членів, але відповідно до цього Регламенту вони не мають залишатися без відповіді.

(15) Для забезпечення здатності Євроюсту підтримувати і координувати транскордонні розслідування належним чином, необхідно, щоб національні члени мали необхідні оперативні повноваження стосовно своїх держав-членів та відповідно до права такої держави-члена з метою забезпечення більш послідовної та ефективної співпраці між ними та з національними органами. Національним членам також мають бути надані такі повноваження для того, щоб дати змогу Євроюсту належно виконувати свою місію. Такі повноваження мають включати доступ до релевантної інформації в національних публічних реєстрах, прямий контакт та обмін інформацією з компетентними органами та участь у спільних слідчих групах. Відповідно до свого національного права національні члени можуть зберігати повноваження, які випливають із їхнього статусу як національних органів. За погодженням із компетентним національним органом у невідкладних випадках національні члени можуть також видавати накази стосовно слідчих заходів та контрольованих постачань, і видавати та виконувати запити про взаємну правову допомогу або взаємне визнання. Оскільки такі повноваження належить здійснювати відповідно до національного права, суди держав-членів повинні мати компетенцію щодо перегляду таких заходів відповідно до вимог і процедур, встановлених національним правом.

(16) Необхідно забезпечити Євроюст адміністративною та управлінською структурою, яка дасть йому змогу виконувати свої завдання більш ефективно, відповідатиме принципам, застосовним до агентств Союзу, та повністю поважатиме фундаментальні права і свободи, водночас зберігаючи особливі характеристики Євроюсту і забезпечуючи його незалежність у здійсненні оперативних функцій. З цією метою має бути визначено функції національних членів, Колегії та адміністративного директора, та утворено Виконавчу раду.

(17) Має бути встановлено положення для чіткого розмежування між оперативними та управлінськими функціями Колегії, щоб таким чином зменшити адміністративне навантаження на національних членів до мінімуму, так щоб вони зосереджувалися на оперативній роботі Євроюсту. Управлінські завдання Колегії мають включати, зокрема, ухвалення робочих програм, бюджету, щорічного звіту про діяльність Євроюсту, а також схвалення робочих угод Євроюсту з партнерами. По відношенню до адміністративного директора Колегія має здійснювати повноваження органу, уповноваженого призначати персонал. Колегія також має ухвалювати внутрішній регламент Євроюсту. Оскільки зазначений внутрішній регламент може впливати на судову діяльність держав-членів, Раді має бути надано виконавчі повноваження на затвердження такого регламенту.

(18) 3 метою покращення врядування в Євроюсті та оптимізації процедур, має бути утворено Виконавчу раду для надання допомоги Колегії у здійсненні її управлінських функцій та забезпеченні раціонального вироблення й ухвалення рішень щодо неопераційних та стратегічних питань.

(19) Комісія має бути представлена у Колегії під час здійснення нею її управлінських функцій. Представник Комісії у Колегії має також представляти Виконавчу раду, щоб забезпечити неопераційний нагляд за діяльністю Євроюсту і надання йому стратегічних вказівок.

(20) Для забезпечення ефективного щоденного адміністрування Євроюсту, адміністративний директор Євроюсту має бути його законним представником та менеджером, підзвітним Колегії. Адміністративний директор має готувати та виконувати рішення Колегії та Виконавчої ради. Адміністративний директор має призначатися на посаду на основі підтверджених професійних, адміністративних та управлінських якостей, а також на основі відповідних компетенцій та досвіду.

(21) Президент і два віце-президенти Євроюсту мають обиратися Колегією з числа національних членів на чотирирічний термін. У разі обрання національного члена Президентом, у відповідної держави-члена має бути змога призначити іншу належно кваліфіковану особу до національного офісу і подати заяву на отримання компенсації з бюджету Євроюсту.

(22) Належно кваліфікованими особами є особи, які мають необхідні кваліфікації та досвід для виконання завдань, необхідних для забезпечення ефективного функціонування національного офісу. Вони можуть мати статус заступника або асистента національного члена, якого було обрано Президентом, або можуть виконувати більш адміністративну чи технічну функцію. Кожна держава-член має самостійно визначати свої вимоги в цьому контексті.

(23) Кворум та процедури голосування мають регулюватися внутрішнім регламентом Євроюсту. У виключних випадках, якщо національний член або його чи її заступник відсутні, в асистента відповідного національного члена має бути право голосувати в Колегії, якщо асистент має статус магістрата, тобто є прокурором, суддею або представником органу правосуддя.

(24) Оскільки компенсаційний механізм має вплив на бюджет, цим Регламентом на Раду має бути покладено виконавчі повноваження для визначення такого механізму.

(25) Утворення чергового координаційного механізму в межах Євроюсту є необхідним для підвищення ефективності Євроюсту і забезпечення його здатності цілодобово реагувати у невідкладних випадках. Кожна держава-член забезпечує готовність до дії своїх представників у черговому координаційному механізмі 24 години на добу, сім днів на тиждень.

(26) У державах членах мають бути утворені національні координаційні системи Євроюсту для координації роботи, здійснюваної національними координаторами Євроюсту, національними координаторами у справах, пов’язаних з тероризмом, будь-якими національними координаторами щодо питань, які стосуються компетенції Європейської прокуратури, національними координаторами щодо Європейської судової мережі та іншими контактними пунктами, чия кількість не повинна перевищувати три, а також представниками в мережі спільних слідчих груп і представниками у мережах, утворених Рішеннями Ради 2002/494/ЮВЄ (б), 2007/845/ЮВЄ (- 7) і 2008/852/ЮВЄ (- 8). Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що одне або більше таких завдань можуть бути покладені на того самого національного координатора.

(27) Для цілей стимуляції та посилення координації та співпраці між національними органами розслідування і прокуратури важливо, щоб Євроюст отримував від національних органів інформацію, необхідну для виконання своїх завдань. З цією метою компетентні національні органи без неналежних затримок мають інформувати своїх національних членів про утворення спільних слідчих груп і про результати їхньої діяльності. Компетентні національні органи також мають інформувати національних членів без неналежних затримок про справи, що підпадають під сферу компетенції Євроюсту, які безпосередньо стосуються принаймні трьох держав-членів і щодо яких принаймні дві держави-члени надіслали запити або рішення щодо судової співпраці. За певних обставин, вони також мають інформувати національних членів про юрисдикційні конфлікти, контрольовані постачання і повторювані складнощі у судовій співпраці.

(28) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/680 (- 9) визначає гармонізовані правила для захисту і вільного руху персональних даних, опрацювання яких здійснюється для цілей попередження, розслідування, виявлення або переслідування кримінальних злочинів або виконання санкцій у кримінальних справах, включно із захистом від загроз публічній безпеці та їх попередженння. З метою забезпечення однакового рівня захисту для фізичних осіб через права, забезпечення дотримання яких може бути реалізоване через суди на території Союзу, та попередження відмінностей, які заважають обміну персональними даними між Євроюстом та компетентними органами, правила захисту і вільного руху персональних даних, опрацьовуваних Євроюстом, мають відповідати положенням Директиви (ЄС) 2016/680.

(29) 3агальні правила окремої глави Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1725 (- 10) щодо опрацювання оперативних персональних даних мають застосовуватися без обмеження спеціальних правил щодо захисту даних, викладених у цьому Регламенті. Такі спеціальні правила повинні вважатися lex specialis по відношенню до положень у зазначеній главі Регламенту (ЄС) 2018/1725 (спеціальне законодавство превалює над загальними нормами (lex specialis derogat legi generali)). Щоб зменшити юридичну фрагментацію, особливі правила для захисту даних у цьому Регламенті мають відповідати принципам, які лежать в основі зазначеної глави Регламенту (ЄС) 2018/1725, а також положенням зазначеного Регламенту в частині незалежного нагляду, засобів захисту прав, відповідальності і санкцій.

(30) Захист прав і свобод суб’єктів даних вимагає чіткого розподілу обов’язків у сфері захисту даних відповідно до цього Регламенту. Держави-члени мають нести відповідальність за точність і правильність даних, які вони надсилають Євроюсту, і які було опрацьовано Євроюстом без внесення змін, підтримку актуальності таких даних та законність надсилання таких даних Євроюсту. Євроюст має нести відповідальність за точність і правильність даних, які надаються іншими надавачами даних, або які є результатом власної аналітичної роботи або збирання даних Євроюстом, а також за підтримку актуальності таких даних. Євроюст має гарантувати, що дані опрацьовуються у справедливий і законний спосіб, та що їх збирають і опрацьовують для певної мети. Євроюст також має забезпечувати належність і релевантність даних та стежити, щоб вони не були надмірними щодо мети, з якою здійснюється їх опрацювання, не зберігалися довше, ніж необхідно для такої мети, та опрацьовувалися у спосіб, який забезпечує належну безпеку персональних даних і конфіденційність опрацювання даних.

(31) До внутрішнього регламенту Євроюсту має бути включено належні гарантії у зв’язку зі зберіганням персональних даних для цілей архівування в суспільних інтересах або статичних цілей.

(32) У суб’єкта даних має бути здатність реалізовувати право на доступ до оперативних персональних даних стосовно нього або неї, які опрацьовуються Євроюстом, як зазначено у Регламенті (ЄС) 2018/1725. У суб’єкта даних має бути змога безкоштовно звертатися до Євроюсту або національного наглядового органу в державі-члені за вибором суб’єкта даних з таким запитом через розумні проміжки часу.

(33) Положення про захист даних цього Регламенту застосовуються без обмеження застосовних правил щодо допустимості персональних даних як доказу у кримінальних досудових та судових провадженнях.

(34) Будь-яке опрацювання персональних даних Євроюстом у рамках його компетенції для виконання його завдань має вважатися опрацюванням оперативних персональних даних.

(35) Оскільки Євроюст також опрацьовує адміністративні персональні дані, які не стосуються розслідувань у кримінальних справах, до опрацювання таких даних мають застосовуватися загальні правила Регламенту (ЄС) 2018/1725.

(36) Якщо оперативні персональні дані надсилає або надає Євроюсту держава-член, у компетентного органу, національного члена або національного координатора Євроюсту має бути право вимагати коригування або знищення таких оперативних персональних даних.

(37) 3 метою забезпечення дотримання цього Регламенту, Євроюст або авторизовані оператори мають вести облік усіх категорій дій з опрацювання, які підпадають під їхню відповідальність. Євроюст і кожен авторизований оператор мають співпрацювати з Європейським інспектором із захисту даних і надавати йому доступ до даних такого обліку на запит, щоб вони могли слугувати для контролю таких дій з опрацювання. Євроюст або його авторизований оператор при опрацюванні персональних даних у неавтоматизованих системах опрацювання мають забезпечувати наявність ефективних методів забезпечення законності опрацювання, які б давали змогу здійснювати самоконтроль та забезпечувати цілісність та безпеку даних, як-от реєстраційні журнали або інші форми обліку.

(38) Виконавча рада Євроюсту має призначати старшого спеціаліста з питань захисту даних зі складу наявного персоналу. Особа, призначена як старший спеціаліст Євроюсту з питань захисту даних, має пройти спеціалізовану підготовку з питань законодавства у сфері захисту даних та здобути практичний досвід для отримання експертних знань у цій галузі. Необхідний рівень експертних знань має бути визначений щодо здійснюваного опрацювання даних та захисту, необхідного для персональних даних, які опрацьовує Євроюст.

(39) Європейський інспектор із захисту даних відповідає за контроль та забезпечення повноцінного застосування положень цього Регламенту стосовно захисту даних у частині опрацювання оперативних персональних даних Євроюстом. Європейському інспектору із захисту даних має бути надано повноваження, які дадуть йому змогу ефективно виконувати свої обов’язки. У Європейського інспектора із захисту даних має бути право проводити консультації з Євроюстом стосовно надісланих запитів, передавати справи Євроюсту для розгляду питань, які виникли стосовно опрацювання Євроюстом оперативних персональних даних, надавати пропозиції для поліпшення захисту суб’єктів даних і спрямовувати Євроюсту накази стосовно здійснення певних операцій у зв’язку з опрацюванням оперативних персональних даних. Як результат, Європейському інспектору із захисту даних необхідні засоби для забезпечення дотримання та виконання наказів. Тому, у нього або в неї мають бути повноваження видавати формальні попередження Євроюсту. Попередження означає усне або письмове нагадування щодо обов’язку Євроюсту виконувати накази Європейського інспектора із захисту даних або забезпечувати дотримання пропозицій Європейського інспектора із захисту даних, а також нагадування про заходи, яких буде вжито в разі, якщо Євроюст не зможе забезпечити виконання пропозицій або відмовиться це робити.

(40) 0бов’язки і повноваження Європейського інспектора із захисту даних, у тому числі повноваження видавати накази Євроюсту щодо коригування, обмеження опрацювання або знищення оперативних персональних даних, які було опрацьовано з порушенням положень стосовно опрацювання даних, закріплених у цьому Регламенті, не мають поширюватися на персональні дані, які містяться в національних файлах справ.

(41) Щоб полегшити співпрацю між Європейським інспектором із захисту даних та національними наглядовими органами, але без обмеження незалежності Європейського інспектора із захисту даних або його чи її відповідальності за нагляд за діяльністю Євроюсту в частині захисту даних, Європейський інспектор та національні наглядові органи мають проводити регулярні зустрічі в межах Європейської ради із захисту даних, відповідно до правил координованого нагляду, встановлених Регламентом (ЄЄ) 2018/1725.

(42) Як перший отримувач даних, отриманих від або вилучених із третіх країн або міжнародних організацій на території Союзу, Євроюст має нести відповідальність за точність і правильність таких даних. Євроюст має вживати заходів для перевірки, наскільки це є можливим, точності і правильності даних після їх отримання або перед переданням наявних даних іншим органам.

(43) До Євроюсту мають застосовуватися загальні правила договірної та позадоговірної відповідальності, які застосовуються до установ, органів, офісів та агентств Союзу.

(44) У Євроюсту має бути змога обмінюватися відповідними персональними даними та підтримувати відносини, орієнтовані на співпрацю, з іншими установами, органами, офісами та агентствами Союзу мірою, необхідною для реалізації його або їхніх завдань.

(45) Щоб гарантувати обмеження цілі, важливо забезпечити, щоб персональні дані могли передаватися Євроюстом третім країнам і міжнародним організаціям лише в разі, якщо це необхідно для запобігання злочинам і боротьби зі злочинами, які підпадають під завдання Євроюсту. З цією метою необхідно переконатися, що, коли персональні дані передаються, отримувач бере на себе зобов’язання, відповідно до якого дані будуть використовуватися лише отримувачем або передані далі компетентному органу третьої країни виключно з метою, з якою їх було передано початково. Подальше передавання даних має відбуватися відповідно до цього Регламенту.

(46) Усі держави-члени входять до Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол). Для реалізації своєї місії Інтерпол отримує, зберігає та розповсюджує персональні дані для надання допомоги компетентним органам у попередженні міжнародної злочинності і боротьбі з нею. Тому, належним є посилення співпраці між Союзом та Інтерполом шляхом сприяння ефективному обміну персональними даними із забезпеченням дотримання фундаментальних прав і свобод у зв’язку з автоматичним опрацюванням персональних даних. Коли оперативні персональні дані передаються від Євроюсту до Інтерполу та до держав, які делегували членів до Інтерполу, має застосовуватися цей Регламент, зокрема, його положення стосовно міжнародного передавання даних. Цей Регламент застосовується без обмеження спеціальних правил, викладених у Спільній позиції Ради 2005/69/ЮВС (- 11) та в Рішенні Ради 2007/533/ЮВС (- 12).

(47) При передаванні Євроюстом оперативних персональних даних органу третьої країни або міжнародній організації на підставі міжнародного договору, укладеного відповідно до статті 218 ДФЄС, мають бути надані належні гарантії захисту стосовно захисту приватності та фундаментальних прав і свобод осіб для забезпечення дотримання застосовних правил захисту даних.

(48) Євроюст має забезпечувати, щоб передавання даних третій країні або міжнародній організації здійснювалося лише тоді, коли це необхідно для запобігання, розслідування, виявлення або переслідування кримінальних злочинів або виконання кримінальних санкцій, зокрема, для запобігання загрозам публічній безпеці, та щоб контролер у третій країні або міжнародна організація були органом, компетентним у розумінні цього Регламенту. Євроюст має виконувати передавання, діючи як контролер. Передавання персональних даних до третьої країни чи міжнародної організації може відбуватися у разі, якщо Комісія ухвалює рішення про те, що відповідна третя країна або міжнародна організація забезпечує належний рівень захисту, після надання належних гарантій або застосування відступів для окремих ситуацій.

(49) У Євроюсту має бути право передавати персональні дані органу третьої країни або міжнародній організації на основі рішення Комісії, яке встановлює, що відповідна країна або міжнародна організація забезпечує належний рівень захисту даних ("рішення про достатність"), або, за відсутності рішення про достатність, на основі міжнародної угоди, укладеної Союзом, відповідно до статті 218 ДФЄС, або угоди про співпрацю, яка дозволяє обмін персональними даними, укладеної між Євроюстом і третьою країною до дати набрання чинності цим Регламентом.

(50) Якщо Колегія визначає оперативну потребу у співпраці з третьою країною або міжнародною організацією, у неї має бути змога запропонувати Раді звернути увагу Комісії на потребу в рішенні про достатність або у рекомендації стосовно започаткувати переговорів для укладення міжнародного договору відповідно до статті 218 ДФЄС.

(51) Передавання, яке не ґрунтується на рішенні про достатність, має бути дозволене лише у разі, якщо надаються належні гарантії в юридично зобов’язальному інструменті, який забезпечує захист персональних даних, або якщо Євроюст оцінив усі обставини стосовно передавання даних та на основі такого оцінювання вважає, що існують належні гарантії щодо захисту персональних даних. Такими юридично зобов’язальними інструментами можуть бути, наприклад, юридично зобов’язальні двосторонні угоди, укладені державами-членами та оформлені в рамках їхнього правопорядку, за допомогою яких суб’єкти даних можуть реалізовувати свої права із забезпеченням дотримання вимог захисту даних і прав суб’єктів даних, зокрема, права на отримання ефективного адміністративного або судового захисту. У Євроюсту при здійсненні оцінювання всіх обставин, які стосуються передавання персональних даних, має бути змога брати до уваги угоди про співпрацю, укладені між Євроюстом і третіми країнами, які дозволяють обмін персональними даними. У Євроюсту має бути змога брати до уваги той факт, що передавання персональних даних може підпадати під вимоги конфіденційності та принцип специфічності, згідно з яким опрацювання даних має відбуватися лише для цілей, для яких їх було передано. На додаток, Євроюст має брати до уваги той факт, що персональні дані не можуть використовуватися для подання запиту щодо винесення вироку про смертну кару або його виконання або для застосування будь-якої форми жорстокого і нелюдського поводження. На додаток до зазначених умов, які можуть вважатися належною гарантією, що дозволяє передавання даних, у Євроюсту має бути змога вимагати додаткових гарантій.

(52) Якщо не існує рішення про достатність або національних гарантій, передавання або категорія передавання може мати місце лише в окремих ситуаціях, якщо необхідно захистити ключові інтереси суб’єкта даних або іншої особи, або захистити законні інтереси суб’єкта даних, якщо це передбачено правом держави-члена, яка передає персональні дані; для попередження безпосередньої і серйозної загрози публічній безпеці держави-члена або третьої країни; в окремих випадках для цілей запобігання, розслідування, виявлення або переслідування за вчинення кримінальних злочинів або для виконання кримінальних покарань, у тому числі захисту від або запобігання загрозам громадській безпеці; або в окремих випадках для формування, здійснення або захисту правових претензій. Такі відступи необхідно тлумачити в обмежений спосіб та вони не мають призводити до частих, значних і структурних передавань персональних даних або масштабних передавань даних, натомість, вони мають обмежуватися чітко необхідними даними. Такі передавання мають бути задокументовані та мають надаватися на запит Європейському інспектору із захисту даних для контролю законності передавання.

(53) У виняткових випадках у Євроюсту має бути змога продовжувати терміни зберігання оперативних персональних даних для того, щоб забезпечити досягнення своїх цілей, із застосуванням принципу обмеження мети, який має застосовуватися до опрацювання персональних даних у контексті всієї його діяльності. Такі рішення мають ухвалюватися після детального аналізу усіх залучених інтересів, зокрема, інтересів суб’єктів даних. Рішення про будь-яке продовження терміну опрацювання персональних даних у випадку, коли сплив термін давності для переслідування в усіх відповідних державах-членах, має ухвалюватися лише у разі, якщо існує конкретна необхідність надати допомогу відповідно до цього Регламенту.

(54) Євроюст повинен підтримувати привілейовані відносини з Європейською судовою мережею, що ґрунтуються консультаціях та комплементарності. Цей Регламент має допомогти у роз’ясненні відповідних ролей Євроюсту і Європейської судової мережі та їхніх взаємовідносин, з одночасним збереженням особливого характеру Європейської судової мережі.

(55) Євроюст має підтримувати відносини, орієнтовані на співпрацю, з іншими установами, органами, офісами та агентствами Союзу, з Європейською прокуратурою, компетентними органами третіх країн та з міжнародними організаціями мірою, необхідною для виконання своїх завдань.

(56) 3 метою посилення оперативної співпраці між Євроюстом та Європолом, і, зокрема, з метою встановлення зв’язків між даними, які вже є в розпорядженні будь-якого з цих агентств, Євроюст має відкрити Європолу доступ до даних, які є в розпорядженні Євроюсту, на засадах пошуку збігів. Євроюст і Європол мають забезпечити укладення угод для оптимізації їхньої оперативної співпраці з належною увагою до їхніх відповідних мандатів та будь-яких обмежень, запроваджених державами-членами. Такі робочі угоди мають забезпечувати, включно з можливістю пошуку, доступ до всієї інформації, яку було надано Європолу для перехресної перевірки, із застосуванням спеціальних захисних механізмів і гарантій захисту даних, визначених цим Регламентом. Будь-який доступ Європолу до даних, наявних у розпорядженні Євроюсту, має за допомогою технічних засобів обмежуватися інформацією, яка підпадає під відповідні мандати цих двох агентств.

(57) Євроюст та Європол повинні інформувати один одного про будь-яку діяльність, що включає фінансування спільних слідчих груп.

(58) У Євроюсту має бути змога обмінюватися оперативними персональними даними з установами, органами, офісами та агентствами Союзу мірою, необхідною для виконання своїх завдань, із повноцінним дотриманням приватності та інших фундаментальних прав і свобод.

(59) Євроюст має покращувати свою співпрацю з компетентними органами третіх країн і міжнародними організаціями на основі стратегії, розробленої в консультаціях із Комісією. З цією метою необхідно передбачити можливість відрядження Євроюстом до третіх країн магістратів зі зв’язків для досягнення цілей, подібних до тих, які встановлено перед магістратами зі зв’язків, відрядженими державами-членами на основі Спільних дій Ради 96/277/ЮВС (- 13).

(60) Необхідно передбачити координацію Євроюстом виконання запитів стосовно судової співпраці, виданих третьою країною, якщо такі запити вимагають виконання принаймні у двох державах-членах у рамках того самого розслідування. Євроюст має здійснювати таку координацію лише за згодою відповідних держав-членів.

(61) Щоб гарантувати автономію та незалежність Євроюсту, йому має бути надано автономний бюджет, достатній для належного виконання ним роботи, з доходами, які в основному фінансуються з бюджету Союзу, крім заробітної плати та премій національних членів, заступників та асистентів, які фінансуються їхніми державами-членами. На внесок Союзу або субсидії, які виплачуються із загального бюджету Союзу, має поширюватися бюджетна процедура Союзу. Аудит рахунків має проводити Рахункова Палата, після чого його має схвалити комітет бюджетного контролю Європейського Парламенту.

(62) Для підвищення прозорості Євроюсту і демократичного нагляду за його діяльністю необхідно запровадити механізм, передбачений статтею 85(1) ДФЄС, для спільного оцінювання діяльності Євроюсту Європейським Парламентом і національними парламентами. Оцінювання має відбуватися в рамках засідання міжпарламентського комітету у приміщенні Європейського Парламенту в Брюсселі, за участі членів компетентних комітетів Європейського Парламенту та національних парламентів. Засідання міжпарламентського комітету мають повною мірою поважати незалежність Євроюсту, особливо у частині дій, які повинні здійснюватися у рамках окремих оперативних справ, та стосовно обов’язку збереження таємниці і конфіденційності даних.

(63) Існує доцільність у регулярному оцінюванні досвіду застосування цього Регламенту.

(64) Функціонування Євроюсту має бути прозорим відповідно до статті 15(3) ДФЄС. Спеціальні положення про забезпечення права на публічний доступ до документів має ухвалювати Колегія. Ніщо в цьому Регламенті не спрямовано на обмеження права публічного доступу до документів мірою, якою воно гарантується в Союзі та в державах-членах, зокрема, відповідно до статті 42 Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу ("Хартія"), Загальні положення стосовно прозорості, які застосовуються до агентств Союзу, мають також застосовуватися й до Євроюсту у спосіб, який у будь-якому разі не ставить під загрозу виконання обов’язку збереження конфіденційності під час його оперативної роботи. Адміністративні запити з боку Європейського Омбудсмана мають поважати обов’язок Євроюсту зберігати конфіденційність.

(65) Для підвищення прозорості та підзвітності Євроюсту перед громадянами Союзу, Євроюст має оприлюднювати список членів Виконавчої ради на своєму вебсайті та, у відповідних випадках, підсумки результатів засідань Виконавчої ради з дотриманням вимог до захисту даних.

(66) До Євроюсту мають застосовуватися положення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 (- 14) .

(67) До Євроюсту мають застосовуватися положення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 (- 15).

(68) Потрібно укласти угоду з визначенням необхідних положень стосовно розміщення Євроюсту в державі-члені, де він має свою штаб-квартиру, тобто в Нідерландах, та спеціальні правила, які застосовуються до всього персоналу Євроюсту і членів їхніх сімей. Держава-член ведення діяльності повинна надати якнайкращі умови для функціонування Євроюсту, зокрема, багатомовне та європейськи орієнтоване шкільне навчання та належне транспортне сполучення, для залучення висококваліфікованих людських ресурсів з якомога ширшої географічної території.

(69) Євроюст, утворений цим Регламентом, має стати законним правонаступником Євроюсту, утвореного Рішенням 2002/187/ЮВС, у частині всіх його договірних зобов’язань, включно з трудовими угодами та набутими активами і майном. Міжнародні угоди, укладені Євроюстом, утвореним відповідно до зазначеного Рішення, мають залишатися в силі.

(70) Оскільки ціль цього Регламенту, зокрема, утворення установи, відповідальної за підтримку і посилання координації та співпраці між судовими органами держав-членів стосовно тяжких злочинів, які стосуються двох чи більше держав-членів або які вимагають кримінального переслідування на спільних засадах, не може бути достатнім чином досягнута державами-членами, але її можна, з огляду на масштаб і наслідки, краще досягти на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, визначеного у статті 5 ДЄС . Згідно з принципом субсидіарності, як встановлено у зазначеній статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення такої цілі.

(71) Відповідно до статей 1 і 2 і статті 4а(1) Протоколу № 21 про позицію Сполученого Королівства та Ірландії щодо простору свободи, безпеки та правосуддя, що міститься в додатку до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського Союзу, та без обмеження статті 4 зазначеного Протоколу, вказані держави-члени не беруть участі у ухваленні цього Регламенту, не зв’язані ним та не є суб’єктами його застосування.

(72) Відповідно до статей 1 і 2 Протоколу № 22 про позицію Данії, що міститься в додатку до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського Союзу, Данія не бере участі в ухваленні цього Регламенту, не зв’язана ним та не є суб’єктом його застосування.

(73) Були проведені консультації з Європейським інспектором із захисту даних відповідно до статті 28(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (- 16), та він надав свій висновок 5 березня 2014 року.

(74) Цей Регламент поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних, зокрема, Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

1. Цим засновано Агентство Європейського Союзу з питань співпраці у сфері кримінального правосуддя (Євроюст).

2. Євроюст, утворений цим Регламентом, заміняє Євроюст та є правонаступником Євроюсту, утвореного Рішенням 2002/187/ЮВС.

3. Євроюст має правосуб’єктність.

1. Євроюст підтримує і посилює координацію і співпрацю між національними органами розслідування та органами прокуратури щодо тяжких злочинів, стосовно яких Євроюст має компетенцію відповідно до статті 3(1) і (3), коли такий злочин зачіпає дві або більше держав-членів, або вимагає переслідування на спільних засадах, на основі операцій, здійснених органами держав-членів, Європолом, Європейською прокуратурою та Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF), а також на основі інформації, наданої ними.

2. Здійснюючи свої завдання, Євроюст:

(a) бере до уваги будь-які запити, які надходять від компетентного органу держави-члена, будь-яку інформацію, яка надається інституціями, установами, органами, офісами та агентствами Союзу, які мають компетенцію відповідно до положень, ухвалених у межах Договорів Союзу, та будь-яку інформацію, зібрану Євроюстом самостійно;

(b) сприяє виконанню запитів щодо судової співпраці та рішень щодо неї, включно із запитами і рішеннями, які ґрунтуються на інструментах, спрямованих на реалізацію принципу взаємного визнання.

3. Євроюст здійснює свої завдання на запит компетентних органів держав-членів за своєю власною ініціативою або на запит Європейської прокуратури в рамках компетенції Європейської прокуратури.

1. Євроюст має компетенцію стосовно форм тяжких злочинів, перелічених у додатку I. Однак, починаючи з дати, коли Європейська прокуратура розпочне виконання своїх завдань стосовно розслідування і переслідування злочинів відповідно до статті 120(2) Регламенту (ЄС) 2017/1939, Євроюст не повинен здійснювати свою компетенцію стосовно злочинів, щодо яких здійснюватиме свою компетенцію Європейська прокуратура, крім тих випадків, що стосуються відповідних держав-членів, які не беруть участі в посиленій співпраці щодо утворення Європейської прокуратури, та за запитом таких держав-членів або за запитом Європейської прокуратури.

2. Євроюст здійснює свою компетенцію стосовно злочинів, що негативно впливають на фінансові інтереси Союзу, у випадках, що стосуються держав-членів, які беруть участь у посиленій співпраці щодо утворення Європейської прокуратури, але стосовно яких Європейська прокуратура не має компетенції або стосовно яких Європейська прокуратура вирішить не здійснювати свою компетенцію.

Євроюст, Європейська прокуратура і відповідні держави-члени проводять консультації та співпрацюють для сприяння здійсненню Євроюстом своєї компетенції відповідного до цього параграфа. Практичні деталі стосовно здійснення компетенції відповідно до цього параграфа регулюються робочою угодою, зазначеною у статті 47(3).

3. За запитом компетентного органу держави-члена Євроюст відповідно до своїх завдань може також надавати допомогу в розслідуваннях і переслідуваннях стосовно форм злочинів, інших ніж перелічені в додатку I.

4. Компетенція Євроюсту повинна охоплювати кримінальні злочини, пов’язані з кримінальними злочинами, переліченими в додатку I. Такі категорії злочинів вважаються пов’язаними кримінальними злочинами:

(a) кримінальні злочини, вчинені з метою набуття чи придбання засобів для вчинення тяжких злочинів, перелічених у додатку I;

(b) кримінальні злочини, вчинені з метою сприяння вчиненню або вчинення тяжких злочинів, перелічених у додатку I;

(c) кримінальні злочини, вчинені з метою забезпечення безкарності осіб, які вчинили тяжкі злочини, перелічені в додатку I.

5. На запит компетентного органу держави-члена, Євроюст може також допомагати у здійсненні розслідувань і переслідуванні, які стосуються лише такої держави-члена і третьої країни, за умови що було підписано угоду або робочу угоду про співпрацю з такою третьою країною згідно зі статтею 52, або якщо у певному випадку існує суттєвий інтерес у наданні такої допомоги.

6. На запит компетентного органу держави-члена або Комісії, Євроюст може надавати допомогу в розслідуваннях і переслідуванні, які стосуються лише такої держави-члена, але мають наслідки на рівні Союзу. Перш ніж діяти на запит Комісії, Євроюст проводить консультації з компетентним органом відповідної держави-члена. Компетентний орган у рамках терміну, встановленого Євроюстом, може відмовитися виконувати запит Євроюсту з обґрунтуванням своєї позиції в кожному окремому випадку.

1. Євроюст:

(a) інформує компетентні органи держав-членів про розслідування і переслідування, щодо яких йому було повідомлено, що вони мають наслідки на рівні Союзу або можуть негативно вплинути на держав-членів, інших ніж безпосередньо залучені;

(b) допомагає компетентним органам держав-членів у забезпеченні найкращої можливої координації розслідувань і переслідувань;

(c) допомагає у покращенні співпраці між компетентними органами держав-членів, зокрема, на основі аналітики Європолу;

(d) співпрацює і консультується з Європейською судовою мережею у кримінальних справах, зокрема, шляхом використання бази даних документів Європейської судової мережі та шляхом сприяння її вдосконаленню;

(е) тісно співпрацює з Європейською прокуратурою стосовно питань, які входять до її компетенції;

(f) надає оперативну, технічну і фінансову підтримку у транскордонних операціях і розслідуваннях держав-членів, зокрема, спільним слідчим групам;

(g) підтримує центри спеціалізованих експертних знань Союзу, сформованих Європолом та іншими установами, органами, офісами та агентствами Союзу, а також бере участь у їх функціонуванні у відповідних випадках;

(h) співпрацює з установами, органами, офісами та агентствами Союзу, а також із мережами, утвореними у просторі свободи, безпеки та правосуддя, який регулюється розділом V ДФЄС;

(і) підтримує заходи держав-членів по боротьбі з формами тяжких злочинів, переліченими в додатку I.

2. Здійснюючи ці завдання, Євроюст із наданням обґрунтованих причин може звертатися до компетентних органів відповідних держав-членів стосовно:

(a) здійснення розслідування і переслідування певних дій;

(b) визнання, що одна з них може бути у кращій позиції для здійснення розслідування або переслідування певних дій;

(c) здійснення координації між компетентними органами відповідних держав-членів;

(d) утворення спільних слідчих груп згідно з відповідними інструментами співпраці;

(е) надання Євроюсту будь-якої інформації, необхідної для здійснення Євроюстом своїх завдань;

(f) здійснення спеціальних слідчих заходів;

(g) здійснення інших заходів, необхідні для розслідування чи переслідування.

3. Євроюст може також:

(a) надавати Європолу висновки на основі аналітики, підготовленої Європолом;

(b) надавати логістичну підтримку, включно з перекладом, синхронним перекладом та організацією координаційних зустрічей.

4. Якщо дві або більше держав-членів не можуть досягти згоди щодо того, яка з них повинна здійснювати розслідування чи переслідування за запитом, зробленим згідно з пунктами (а) або (b) параграфа 2, Євроюст надає письмовий висновок з цього питання. Євроюст негайно надсилає такий висновок відповідній державі-члену.

5. На запит компетентного органу або за власною ініціативою Євроюст надає письмовий висновок про повторні відмови або труднощі у зв’язку з виконанням запитів на здійснення судової співпраці та рішень щодо неї, включно щодо запитів та рішень, які ґрунтуються на інструментах, спрямованих на реалізацію принципу взаємного визнання, за умови що такі питання неможливо вирішити шляхом взаємної домовленості між компетентними національними органами або за допомогою залучення відповідних національних членів. Євроюст негайно надсилає такий висновок відповідній державі-члену.

6. Компетентні органи відповідних держав-членів повинні відповідати на запити Євроюсту відповідно до параграфа 2 та на письмові висновки, зазначені в параграфі 4 або 5 без неналежних затримок. Компетентні органи держав-членів можуть відмовитися від виконання таких запитів або надіслати письмовий висновок, якщо виконання запитів може завдати шкоди важливим національним безпековим інтересам, створити небезпеку для поточного розслідування або поставити під загрозу безпеку фізичної особи.

1. При здійсненні будь-яких дій, зазначених у статті 4(1) або (2), Євроюст діє через одного або більше відповідних національних членів. Без обмеження параграфа 2 цієї статті, Колегія зосереджує свою роботу на оперативних питаннях або на будь-яких інших питаннях, які безпосередньо пов’язані з оперативними. Колегія бере участь у вирішенні адміністративних питань мірою, необхідною для забезпечення реалізації своїх оперативних функцій.

2. Євроюст діє як Колегія:

(a) при вжитті будь-яких дій, зазначених у статті 4(1) або (2):

(i) на запит одного або більше національних членів, яких стосується справа, що нею займається Євроюст;

(ii) якщо справа включає розслідування або переслідування, що мають наслідки на рівні Союзу, або які можуть негативно вплинути на держави-члени, інші ніж безпосередньо залучені;

(b) при вжитті будь-яких дій, зазначених у статті 4(3), (4) або (5);

(c) якщо йдеться про загальні питання, що стосуються досягнення оперативних цілей Євроюсту;

(d) при ухваленні щорічного бюджету Євроюсту; у такому разі рішення ухвалюють більшістю у складі двох третин членів Євроюсту;

(е) при ухваленні програмного документа, зазначеного у статті 15, або щорічного звіту про діяльність Євроюсту; у разі таких випадків рішення ухвалюють більшістю у складі двох третин членів Євроюсту;

(f) при обранні або звільненні Президента і віце-президентів відповідно до статті 11;

(g) при призначенні адміністративного директора або, у відповідних випадках, при продовженні терміну його або її перебування на посаді чи усунення його або її від виконання службових обов’язків відповідно до статті 17;

(h) при схваленні робочих угод відповідно до статей 47(3) і 52;

(і) при схваленні правил щодо запобігання конфліктам інтересів та управління ними стосовно членів Євроюсту, зокрема, що стосується декларування інтересів;

(j) при схваленні звітів, політик, настанов на користь національних органів та висновків щодо оперативної роботи Євроюсту, якщо такі документи мають стратегічний характер;

(к) при призначенні контактних магістратів відповідно до статті 53;

(1) при ухваленні будь-якого рішення, яке цим Регламентом чітко не віднесено до сфери компетенції Виконавчої ради, або яке не є відповідальністю адміністративного директора згідно зі статтею 18;

(m) в інших випадках, передбачених цим Регламентом.

3. При виконанні своїх завдань Євроюст вказує, чи він діє через одного або більше національних членів, чи як Колегія.

4. Колегія відповідно до своїх оперативних потреб може покласти на адміністративного директора та Виконавчу раду додаткові адміністративні завдання крім тих, які визначені у статтях 16 і 18.

За виняткових обставин Колегія може вирішити про тимчасове призупинення делегування повноважень органу, що уповноважений призначати персонал, наданих адміністративному директору, і повноважень, які він делегував шляхом вторинного делегування, та здійснювати такі повноваження самостійно або делегувати їх одному зі своїх членів чи працівнику, іншому ніж адміністративний директор.

5. Колегія ухвалює внутрішній регламент Євроюсту на основі більшості у складі двох третин голосів своїх членів. У разі, якщо більшістю у складі двох третин не може бути досягнуто згоди, рішення ухвалюють простою більшістю. Внутрішній регламент Євроюсту підлягає схваленню Радою шляхом ухвалення імплементаційних актів.

До складу Євроюсту входять:

(a) національні члени;

(b) Колегія;

(c) Виконавча рада;

(d) адміністративний директор.

1. Євроюст має по одному національному члену, відрядженому кожною державою-членом відповідно до її правової системи. Національний член має своє місце роботи за місцем розташування Євроюсту.

2. Кожному національному члену допомагає один заступник та один асистент. За загальним правилом, заступник та асистент мають своє постійне місце роботи за місцем розташування Євроюсту. Кожна держава-член може вирішити, що заступник або асистент, або обидва матимуть постійне місце роботи у своїй державі-члені. Якщо держава-член ухвалює таке рішення, вона повинна повідомити про нього Колегію. Якщо цього вимагають оперативні потреби Євроюсту, Колегія може звернутися до держав-членів із запитом про переведення заступника або асистента, або обох на роботу до місця розташування Євроюсту на певний період. Держава-член виконує запит Колегії без неналежної затримки.

3. Додаткові заступники або асистенти можуть допомагати національним членам і, якщо необхідно та за погодженням із Колегією, можуть мати своє постійне місце роботи у Євроюсті. Держави-члени повідомляють Євроюст і Комісію про призначення національних членів, заступників та асистентів.

4. Національні члени та їхні заступники повинні мати статус прокурора, судді або представника органу правосуддя з компетенціями, які є еквівалентними компетенціям прокурора або судді відповідно до їхнього національного права. Держави-члени надають їм принаймні ті повноваження, які зазначено в цьому Регламенті, щоб вони могли виконувати свої завдання.