Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1727 від 14 листопада 2018 року про Агентство Європейського Союзу з питань співпраці у сфері кримінального правосуддя (Євроюст), та про заміну і скасування Рішення Ради 2002/187/ЮВС

1. Євроюст повинен надсилати свій щорічний звіт Європейському Парламенту, Раді та національним парламентам, які можуть подавати до такого звіту застереження та висновки.

2. Після свого обрання, новообраний Президент Євроюсту повинен проголосити промову перед компетентним комітетом або комітетами Європейського Парламенту та відповісти на питання, поставлені їхніми членами. Обговорення не повинні безпосередньо або опосередковано стосуватися конкретних дій, вчинених щодо конкретних оперативних справ.

3. Президент Євроюсту щороку з’являється для спільного оцінювання діяльності Євроюсту Європейським Парламентом і національними парламентами в рамках засідання міжпарламентського комітету, з метою обговорення поточної діяльності Євроюсту та презентації його щорічного звіту або інших ключових документів Євроюсту.

Обговорення не повинні безпосередньо або опосередковано стосуватися конкретних дій, вчинених щодо конкретних оперативних справ.

4. На додаток до інших обов’язків щодо інформування або проведення консультацій, визначених у цьому Регламенті, Євроюст повинен надсилати Європейському Парламенту та національним парламентам їхніми відповідними офіційними мовами до їхнього відома таку інформацію:

(a) результати досліджень і стратегічних проектів, розроблених Євроюстом або на його замовлення;

(b) програмний документ, зазначений у статті 15;

(c) робочі угоди, укладені з третіми сторонами.

Комісія та держави-члени, використовуючи свої права на підставі пункту (b) статті 76 ДФЄС, можуть звернутися до Євроюсту із запитом про надання висновків щодо всіх запропонованих законодавчих актів, зазначених у статті 76 ДФЄС.

1. До 13 грудня 2024 року і кожні п’ять років після того Комісія повинна здійснити оцінювання імплементації та впливу цього Регламенту, а також дієвості й ефективності Євроюсту та практик його роботи. Під час оцінювання заслуховують Колегію. У межах оцінювання, зокрема, розглядають можливу необхідність зміни повноважень Євроюсту, а також фінансові наслідки будь-якої такої зміни.

2. Комісія повинна передати звіт про оцінку разом з висновками до нього Європейському Парламенту, національним парламентам, Раді та Колегії. Результати оцінювання повинні бути оприлюднені.

До Євроюсту та його персоналу застосовують положення Протоколу № 7 про привілеї та імунітети Європейського Союзу, долученого до Договору про Європейський Союз та до Договору про функціонування Європейського Союзу.

1. До Євроюсту застосовуються положення Регламенту Ради № 1 (- 23) .

2. Колегія ухвалює внутрішній документ стосовно мовних аспектів роботи Євроюсту двома третинами своїх членів.

3. Послуги з перекладу, необхідні для функціонування Євроюсту, надає Центр перекладу для органів Європейського Союзу, утворений згідно з Рішенням Ради (ЄС) № 2965/94 (- 24), крім випадків, коли в разі недоступності Центру перекладу необхідно використати інше рішення.

1. До національних членів та їхніх заступників та асистентів, зазначених у статті 7, персоналу Євроюсту, національних координаторів, відряджених національних експертів, магістратів зі зв’язків, старшого спеціаліста з питань захисту даних та членів персоналу Європейського інспектора із захисту даних застосовується обов’язок збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка стала їм відома під час здійснення їхніх завдань.

2. Обов’язок конфіденційності застосовується до всіх осіб та всіх органів, які працюють із Євроюстом.

3. Обов’язок конфіденційності також застосовується після закінчення служби або трудових відносин та після припинення діяльності осіб, зазначених у параграфах 1 і 2.

4. Обов’язок конфіденційності застосовується до всієї інформації, яку було отримано або надано у процесі обміну інформації з Євроюстом крім як у разі, якщо таку інформацію було законним чином оприлюднено або до неї було надано доступ громадськості.

1. Без обмеження статті 21(3), якщо інформацію отримано або надано у процесі обміну інформації через Євроюст, орган держави-члена, який надав інформацію, може визначити умови, відповідно до свого національного права, стосовно використання органом-отримувачем такої інформації в національних провадженнях.

2. Орган держави-члена, який отримує інформацію, зазначену в параграфі 1, зобов’язаний дотримуватися таких умов.

1. До документів, які зберігає Євроюст, застосовуються положення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1049/2001 (- 25) .

2. Протягом шести місяців з моменту свого першого засідання Виконавча рада повинна підготувати детальні правила щодо застосування Регламенту (ЄС) № 1049/2001 для їх ухвалення Колегією.

3. Рішення Євроюсту, ухвалені відповідно до статті 8 Регламенту (ЄС) № 1049/2001, можуть бути оскаржені через Європейського Омбудсмана або можуть бути предметом позову в Суді на умовах, визначених у статтях 228 і 263 ДФЄС, відповідно.

4. Євроюст повинен оприлюднювати на своєму вебсайті перелік членів Виконавчої ради, а також підсумки засідань Виконавчої ради. Публікація зазначених підсумків тимчасово або постійно скасовується або обмежується, якщо така публікація може поставити під загрозу здійснення завдань Євроюсту з огляду на його обов’язки щодо збереження таємниці й конфіденційності даних та з огляду на оперативний характер Євроюсту.

1. Для полегшення боротьби з шахрайством, корупцією та іншою незаконною діяльністю відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 883/2013, протягом шести місяців з моменту набуття чинності цим Регламентом, Євроюст повинен приєднатися до Міжінституційної угоди між Європейським Парламентом, Радою Європейського Союзу і Комісією Європейських Співтовариств від 25 травня 1999 року щодо внутрішніх розслідувань Європейського бюро боротьби з шахрайством (OLAF) (- 26). Євроюст повинен ухвалити відповідні положення, які застосовуються до національних членів, їхніх заступників та асистентів, усіх відряджених національних експертів та всього персоналу Євроюсту, із використанням типового зразка, визначеного в додатку до зазначеної Угоди.

2. Рахункова палата має повноваження проводити аудит, - на підставі документів та на місці, - усіх бенефіціарів грантів, підрядників і субпідрядників, які отримали кошти Союзу від Євроюсту.

3. Європейське бюро боротьби з шахрайством може проводити розслідування, у тому числі виїзні перевірки та інспекції, відповідно до положень і процедур, установлених у Регламенті (ЄС, Євратом) № 883/2013 та Регламенті Ради (Євратом, ЄС) № 2185/96 (- 27), з метою встановлення будь-яких порушень, які негативно впливають на фінансові інтереси Союзу у зв’язку з видатками, які фінансуються Євроюстом.

4. Без обмеження параграфів 1, 2 і 3, робочі угоди з третіми країнами або міжнародними організаціями, договори, грантові угоди та грантові рішення Євроюсту повинні містити положення, які прямо уповноважують Рахункову Палату та Європейське бюро боротьби з шахрайством здійснювати такі аудити і розслідування, відповідно до їхніх компетенцій.

5. Персонал Євроюсту, адміністративний директор і члени Колегії та Виконавчої ради без затримки та без сумнівів стосовно їхньої відповідальності в рамках їхніх відповідних мандатів повинні повідомляти Європейському бюро боротьби з шахрайством та Європейському прокурору про будь-які підозри в незвичній або нелегальній діяльності, яку вони помітили під час виконання своїх обов’язків.

1. Євроюст повинен запровадити внутрішні правила щодо поводження з інформацією та конфіденційності інформації, а також стосовно захисту чутливої незасекреченої інформації, зокрема, стосовно створення та опрацювання такої інформації у Євроюсті.

2. Євроюст може запровадити внутрішні правила щодо захисту секретної інформації ЄС, які повинні відповідати Рішенню Ради 2013/488/ЄС (- 28), для забезпечення еквівалентного рівня захисту такої інформації.

Європейський Омбудсман може направляти до Євроюсту запити стосовно його адміністративної діяльності відповідно до статті 228 ДФЄС.

1. Договірна відповідальність Євроюсту повинна регулюватися правом, застосовним до відповідного договору.

2. Суд повинен мати юрисдикцію виносити рішення стосовно будь-якого арбітражного застереження, яке міститься в договорі, укладеному Євроюстом.

3. У разі позадоговірної відповідальності Євроюст повинен, відповідно до загальних принципів, спільних для актів права держав-членів, і незалежно від будь-якої відповідальності згідно зі статтею 46, відшкодувати будь-яку шкоду, завдану Євроюстом або його персоналом під час здійснення ними своїх обов’язків.

4. Параграф 3 також застосовується до шкоди, завданої з вини національного члена, заступника або асистента під час здійснення ними своїх завдань. Однак якщо він або вона діють на основі повноважень, наданих йому або їй відповідно до статті 8, його або її держава-член повинна відшкодувати Євроюсту суми, які Євроюст витратив на відшкодування шкоди.

5. Суд має юрисдикцію щодо розгляду спорів, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, зазначеної в параграфі 3.

6. Національні суди держав-членів, які мають компетенцію розглядати спори, що стосуються відповідальності Євроюсту згідно з цією статтею, визначаються відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1215/2012 (- 29).

7. Особиста відповідальність персоналу Євроюсту перед Євроюстом регулюється застосовними положеннями, встановленими в Положенні про персонал та в Умовах працевлаштування інших службовців.

1. Штаб-квартира Євроюсту розташована в місті Гаага, Нідерланди.

2. Необхідні домовленості стосовно розміщення, передбаченого для Євроюсту в Нідерландах, та обладнання, яке має бути надано Нідерландами, разом зі спеціальними правилами, застосовними в Нідерландах до адміністративного директора, членів Колегії, персоналу Євроюсту і членів їхніх родин, повинні бути визначені в угоді про штаб-квартиру між Євроюстом та Нідерландами, яку може бути укладено після отримання згоди Колегії.

1. Євроюст, утворений відповідно до цього Регламенту, є загальним правонаступником Євроюсту, утвореного Рішенням 2002/187/ЮВС, у частині всіх укладених ним договорів, узятих на себе ним зобов’язань та набутого ним майна.

2. Національні члени Євроюсту, утвореного Рішенням 2002/187/ЮВС, яких було відряджено кожною державою-членом відповідно до зазначеного Рішення, перебирають на себе роль національних членів Євроюсту відповідно до секції II глави II цього Регламенту. Строк їхніх повноважень може бути продовжено один раз відповідно до статті 7(5) цього Регламенту після набуття ним чинності, незалежно від попереднього продовження.

3. Президент та віце-президенти Євроюсту, утвореного відповідно до Рішення 2002/187/ЮВС, на момент набуття чинності цим Регламентом перебирають на себе роль Президента і віце-президентів Євроюсту відповідно до статті 11 цього Регламенту до спливу строку їхніх повноважень відповідно до згаданого Рішення. Після набуття чинності цим Регламентом їх може бути переобрано один раз відповідно до статті 11(4) цього Регламенту, незалежно від попереднього переобрання.

4. Адміністративний директор, призначений останнім відповідно до статті 29 Рішення 2002/187/ЮВС, перебирає на себе роль адміністративного директора відповідно до статті 17 цього Регламенту до закінчення терміну його перебування на посаді згідно зі згаданим Рішенням. Після набуття чинності цим Регламентом термін перебування на посаді адміністративного директора може бути продовжено один раз.

5. Цей Регламент не впливає на чинність угод, укладених Євроюстом, який було утворено Рішенням 2002/187/ЮВС. Зокрема, усі міжнародні угоди, укладені Євроюстом до 12 грудня 2019 року, залишаються чинними.

6. Процедура звільнення від відповідальності за виконання бюджету, затверджена відповідно до статті 35 Рішення 2002/187/ЮВС, повинна бути виконана відповідно до правил, встановлених статтею 36 згаданого Рішення.

7. Цей Регламент не впливає на трудові угоди, укладені відповідно до Рішення 2002/187/ЮВС до набуття чинності цим Регламентом. Старший спеціаліст з питань захисту даних, призначений останнім відповідно до статті 17 зазначеного Рішення, перебирає на себе роль старшого спеціаліста з питань захисту даних відповідно до статті 36 цього Регламенту.

1. Цей Регламент заміняє Рішення 2002/187/ЮВС для держав-членів, зв’язаних цим Регламентом, починаючи з 12 грудня 2019 року.

Тому Рішення 2002/187/ЮВС скасовується починаючи з 12 грудня 2019 року.

2. Щодо держав-членів, зв’язаних цим Регламентом, покликання на Рішення, згадане в параграфі 1, необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент.

1. Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Він застосовується з 12 грудня 2019 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах відповідно до Договорів.

- тероризм,

- організована злочинність,

- торгівля наркотиками,

- відмивання грошей,

- злочини, пов’язані з ядерними і радіоактивними речовинами,

- незаконне ввезення мігрантів,

- торгівля людьми,

- викрадення автотранспортних засобів,

- вбивства або тяжкі тілесні ушкодження,

- незаконна торгівля людськими органами та тканинами,

- викрадення, незаконне позбавлення волі та захоплення в заручники,

- расизм та ксенофобія,

- грабежі та крадіжки з обтяжуючими обставинами,

- незаконна торгівля культурними цінностями, включно з антикваріатом і витворами мистецтва,

- введення в оману та шахрайство,

- злочини проти фінансових інтересів Союзу,

- інсайдерські операції та маніпуляції на фінансовому ринку,

- рекет і вимагання,

- підроблювання та розповсюдження піратських продуктів,

- підроблення адміністративних документів та незаконна торгівля ними,

- підроблення грошей та платіжних засобів,

- комп’ютерні злочини,

- корупція,

- незаконна торгівля зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами,

- незаконна торгівля видами тварин, які перебувають під загрозою зникнення,

- незаконна торгівля видами і сортами рослин, які перебувають під загрозою зникнення,

- екологічні злочини, включно із забрудненням від суден,

- незаконна торгівля гормональними речовинами та іншими стимуляторами росту,

- сексуальне насильство і сексуальна експлуатація, включно з насильством над дітьми та сексуальним домаганням до дітей,

- геноцид, злочини проти людства та воєнні злочини.

1. (а) прізвище, дівоче прізвище, імена та будь-які псевдоніми або вигадані імена;

(b) дата та місце народження;

(c) громадянство;

(d) стать;

(е) місце проживання, професія та місце перебування відповідної особи;

(f) номер соціального страхування або інші офіційні номери, які застосовуються державами-членами для ідентифікації фізичних осіб, посвідчення водія, ідентифікаційні документи та паспортні дані, митні та податкові ідентифікаційні номери;

(g) інформація стосовно юридичних осіб, якщо вона включає інформацію стосовно ідентифікованих фізичних осіб або фізичних осіб, які може бути ідентифіковано, щодо яких здійснюється судове розслідування або переслідування;

(h) дані про рахунки в банках або в інших фінансових установах;

(і) опис і характер можливих злочинів, дата, коли їх було вчинено, кримінально-правова кваліфікація злочинів та хід розслідування;

(j) факти, які свідчать про міжнародний характер справи;

(к) дані про можливу участь у злочинній організації;

(1) номери телефону, електронні адреси, дані щодо руху та місце перебування, а також будь-які пов’язані дані, за допомогою яких можливо визначити абонента або користувача;

(m) реєстраційні дані транспортного засобу;

(n) профілі ДНК, відтворені з некодуючої частини ДНК, фотографій або відбитків пальців.

2. (а) прізвище, дівоче прізвище, імена та будь-які псевдоніми або вигадані імена;

(b) дата та місце народження;

(c) громадянство;

(d) стать;

(е) місце проживання, професія та місце перебування відповідної особи;

(f) опис та характер злочинів за участі відповідної особи, дату, коли такі правопорушення було вчинено, кримінально-правову кваліфікацію злочинів та хід розслідування;

(g) номер соціального страхування або інші офіційніномери, які застосовуються державами-членами для ідентифікації фізичнихосіб, посвідчення водія, ідентифікаційні документи та паспортні дані, митніта податкові ідентифікаційні номери;

(h) дані про рахунки в банках та в інших фінансових установах;

(і) номери телефону, електронні адреси, дані щодо руху та місце перебування, а також будь-які пов’язані дані, за допомогою яких можливо визначити абонента або користувача;

(j) реєстраційні дані транспортного засобу.