Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 від 11 грудня 2018 року про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій

Якщо інформація, зібрана відповідно до першого підпараграфа, є недостатньою для національних регуляторних органів, інших компетентних органів та BEREC для виконання їхніх регуляторних завдань відповідно до права Союзу, така інформація може запитуватися у інших відповідних суб’єктів господарювання, що діють у сфері електронних комунікацій або тісно пов’язаних секторах.

Від суб’єктів господарювання, які визначені як такі, що мають значну ринкову владу в на оптових ринках, також може вимагатися надання даних бухгалтерського обліку на роздрібних ринках, пов’язаних з відповідними оптовими ринками.

Національні регуляторні та інші компетентні органи можуть запитувати інформацію від єдиних інформаційних пунктів, створених відповідно до Директиви 2014/61/ЄС.

Будь-який запит про надання інформації має бути обґрунтованим і пропорційним до виконання завдання.

Суб’єкти господарювання повинні надавати необхідну інформацію у найкоротші строки та відповідно до запитуваних часових рамок та рівнів деталізації.

2. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи після обґрунтованого запиту надавали Комісії інформацію, необхідну для виконання нею її завдань згідно з ДФЄС. Інформація, що запитується Комісією, має бути пропорційною до виконання таких завдань. Якщо надана інформація стосується інформації, попередньо наданої суб’єктами господарювання на запит органу, відповідні суб’єкти господарювання інформуються про таке. У тій мірі, в якій це необхідно, і якщо орган, що надає інформацію, не подав чіткого і обґрунтованого запиту про протилежне, Комісія надає доступну інформацію іншому такому органу в іншій державі-члені.

З урахуванням вимог параграфа 3, держави-члени забезпечують, щоб інформація, яка була надана одному органу, могла бути надана іншому такому органу в тій самій або іншій державі- члені, а також BEREC, після обґрунтованого запиту, коли це необхідно для того, щоб дозволити будь-якому органу або BEREC виконувати їхні обов’язки відповідно до права Союзу.

3. Якщо інформація, зібрана згідно з параграфом 1, включаючи інформацію, зібрану в контексті географічного огляду, вважається конфіденційною національним регуляторним або іншим компетентним органом у відповідності до правил Союзу та національних правил щодо комерційної таємниці, Комісія, BEREC та будь-які інші компетентні органи забезпечують таку конфіденційність. Така конфіденційність не перешкоджає своєчасному обміну інформацією між компетентним органом, Комісією, BEREC та будь-якими іншими зацікавленими компетентними органами з метою перегляду, моніторингу та нагляду за застосуванням цієї Директиви.

4. Держави-члени забезпечують, щоб, діючи у відповідності до національних правил щодо доступу громадськості до інформації та з урахуванням правил Союзу та національних правил про комерційну таємницю і захист персональних даних, національні регуляторні та інші компетентні органи публікували інформацію, що сприяє відкритому та конкурентному ринку.

5. Національні регуляторні та інші компетентні органи публікують умови доступу громадськості до інформації, зазначеної у параграфі 4, включаючи процедури отримання такого доступу.

1. Без обмеження будь-якої інформації, запитуваної згідно зі статтею 20, і зобов’язань щодо надання інформації та звітності відповідно до національного законодавства, окрім загальної авторизації, національні регуляторні та інші компетентні органи можуть вимагати від суб’єктів господарювання надавати інформацію стосовно загальної авторизації, прав користування або спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 13(2), яка є пропорційною та об’єктивно обґрунтованою, зокрема, для цілей:

(a) перевірки, на систематичній або індивідуальній основі, дотримання умови 1 частини А, умов 2 та 6 частини D, умов 2 та 7 частини E, додатка I, а також дотримання зобов’язань, зазначених у статті 13(2);

(b) перевірки, на індивідуальній основі, дотримання умов, викладених у додатку I, у разі якщо отримано скаргу або якщо компетентний орган має інші підстави вважати, що умова не виконується або у випадку проведення розслідування компетентним органом за власною ініціативою;

(c) здійснення процедур для запитів про надання прав користування та оцінювання таких запитів;

(d) публікації порівняльних оглядів якості послуг та цін на послуги в інтересах споживачів;

(e) зведення чітко визначеної статистики, звітів або досліджень;

(f) проведення аналізу ринку для цілей цієї Директиви, включаючи дані про ринки нижчого рівня дистрибуційного ланцюга або роздрібні ринки, які пов’язані з ринками, що є предметом ринкового аналізу, або стосуються їх;

(g) забезпечення ефективного використання та забезпечення ефективного управління радіочастотним спектром та ресурсами нумерації;

(h) оцінювання майбутніх тенденцій мереж або послуг, які могли б вплинути на оптові послуги, доступні конкурентам, на територіальне покриття, на доступність підключення для кінцевих користувачів або на визначення територій відповідно до статті 22;

(i) проведення географічних оглядів;

(j) реагування на обґрунтовані запити щодо отримання інформації з боку BEREC.

Інформація, зазначена в пунктах (a) і (b) і (d)-(j) першого підпараграфа не вимагається до або в якості передумови надання доступу до ринку.

BEREC може розробити шаблони інформаційних запитів, де це необхідно, для полегшення консолідованого представлення та аналізу отриманої інформації.

2. Що стосується прав користування радіочастотним спектром, то інформація, зазначена в параграфі 1, повинна стосуватися, зокрема, дієвого та ефективного використання радіочастотного спектра, а також дотримання будь-яких зобов’язань щодо покриття та якості послуг, передбачених правами на користування радіочастотним спектром, та їх перевірки.

3. Якщо національні регуляторні або інші компетентні органи вимагають від суб’єктів господарювання надавати інформацію, зазначену в параграфі 1, вони мають поінформувати їх про конкретну мету, з якої цю інформацію буде використано.

4. Національні регуляторні або інші компетентні органи не повинні дублювати запити про надання інформації, вже здійснені BEREC згідно зі статтею 40 Регламенту (ЄС) 2018/1971 , у випадках, коли BEREC надав інформацію таким органам.

1. Національні регуляторні та/або інші компетентні органи мають провести географічний огляд територіального охоплення електронних комунікаційних мереж, здатних забезпечувати широкосмуговий доступ ("широкосмугові мережі") до 21 грудня 2023 року, та надалі оновлювати його щонайменше раз на три роки.

Географічний огляд має включати огляд поточного географічного охоплення широкосмугових мереж на їхній території, що вимагається для виконання завдань національними регуляторними та / або іншими компетентними органами відповідно до цієї Директиви та для оглядів, необхідних для застосування правил надання державної допомоги.

Географічний огляд може також включати прогноз охоплення широкосмугових мереж на їхній території на період, визначений відповідним органом, включаючи мережі надвисокої пропускної здатності.

Такий прогноз повинен включати всю необхідну інформацію, включаючи інформацію про заплановане розгортання будь-яким суб’єктом господарювання або органом публічної влади мереж надвисокої пропускної здатності та суттєве оновлення або розширення мереж до швидкості завантаження у принаймні 100 Мбіт/с. З цією метою національні регуляторні та/або інші компетентні органи мають запитувати у суб’єктів господарювання та державних органів таку інформацію в тій мірі, в якій вона є доступною і може бути надана з розумними зусиллями.

Національний регуляторний орган повинен вирішувати стосовно конкретних завдань, покладених на нього відповідно до цієї Директиви, наскільки слід покладатися на всю або частину інформації, зібраної у рамках такого прогнозу.

Якщо географічний огляд не проводиться національним регуляторним органом, він має здійснюватися у співпраці з таким органом у тій мірі, в якій він може стосуватися його завдань.

Інформація, включена до географічного огляду, має належним чином деталізуватися для місцевого рівня, містити достатньо інформації про якість обслуговування та її параметри і розглядатися відповідно до статті 20(3).

2. Національні регуляторні та/або інші компетентні органи можуть визначати територію з чіткими територіальними межами, на якій, на основі зібраної інформації та будь-якого прогнозу, підготовленого відповідно до параграфа 1, визначено, що протягом відповідного прогнозованого періоду жоден суб’єкт господарювання чи орган публічної влади не розгорнув або не планує розгорнути мережу надвисокої пропускної здатності або суттєво оновити чи розширити мережу до швидкості завантаження у принаймні 100 Мбіт/с. Національні регуляторні та/або інші компетентні органи повинні оприлюднювати інформацію про такі визначені території.

3. У межах визначеної території, відповідні органи можуть запропонувати суб’єктам господарювання та органам публічної влади заявити про свої наміри розгорнути мережі надвисокої пропускної здатності протягом відповідного прогнозованого періоду. Якщо на таку пропозицію суб’єкти господарювання чи орган публічної влади заявлять про такий намір, відповідний орган може вимагати від інших суб’єктів господарювання та державних органів заявити про свої наміри розгорнути мережі надвисокої пропускної здатності або значно оновити чи розширити свою мережу до швидкостей завантаження у принаймні 100 Мбіт/с на такій території. Відповідний орган має визначити інформацію, яка повинна бути включена в такі заяви, щоб забезпечити принаймні схожий рівень деталізації, який враховується при здійсненні будь-якого прогнозу згідно з параграфом 1. Він також повинен проінформувати суб’єкта господарювання чи орган публічної влади, який висловить свою зацікавленість, про те, чи визначена територія покривається або імовірно буде покриватися мережею доступу наступного покоління, що пропонує швидкості завантаження до 100 Мбіт/с на основі інформації, зібраної відповідно до параграфа 1.

4. Заходи відповідно до параграфа 3 мають здійснюватися відповідно до ефективної, об’єктивної, прозорої та недискримінаційної процедури, за якою жодний з суб’єктів господарювання не виключається апріорі.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи, а також місцеві, регіональні та національні органи, відповідальні за розподіл державних коштів для розгортання електронних комунікаційних мереж, за розробку національних планів широкосмугового доступу, за визначення зобов’язань щодо покриття, передбачених правами на користування радіочастотним спектром, та за перевірку наявності послуг, передбачених зобов’язанням щодо універсальної послуги на їхній території, враховували результати географічних оглядів та будь-яких визначених територій відповідно до параграфів 1, 2 і 3.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб органи, що здійснюють географічний огляд, надавали такі результати, за умови що орган, що отримує інформацію, забезпечує такий самий рівень конфіденційності та захисту комерційної таємниці, що й орган, що передає інформацію, та інформували про це сторони, які надали інформацію. Такі результати мають також надаватись BEREC і Комісії на їхній запит і на тих самих умовах.

6. Якщо відповідна інформація не доступна на ринку, компетентні органи повинні робити дані географічного огляду, які не підпадають під комерційну таємницю, безпосередньо доступними, у відповідності до Директиви 2003/98/ЄС , щоб дозволити їх повторне використання. Вони також повинні, коли такі інструменти не доступні на ринку, забезпечити інформаційні інструменти, що дозволяють кінцевим користувачам визначати доступність підключення на різних територіях, з рівнем деталізації, який є корисним для здійснення вибору оператора або надавача послуг.

7. До 21 червня 2020 року, з метою сприяння послідовному застосуванню географічних оглядів та прогнозів, BEREC, після консультацій зі стейкхолдерами та у тісній співпраці з Комісією та відповідними національними органами, має ухвалити настанови з метою надання допомоги національним регуляторним та/або іншим компетентним органам щодо послідовного виконання їхніх зобов’язань відповідно до цієї статті.

1. За винятком випадків, що підпадають під дію статті 26 або 27, або статті 32(10), держави- члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли національні регуляторні або інші компетентні органи мають намір вжити заходів відповідно до цієї Директиви, або коли вони мають намір запровадити обмеження відповідно до статті 45(4) та (5), які мають значний вплив на відповідний ринок, такі органи повинні були надати зацікавленим сторонам можливість прокоментувати проект заходу протягом розумного періоду, враховуючи складність питання, який, крім виняткових обставин, у будь-якому випадку не може становити менше 30 днів.

2. Для цілей статті 35 компетентні органи повинні інформувати RSPG на момент оприлюднення про будь-який проект заходу, який підпадає під сферу застосування порівняльної або конкурентної процедури відбору відповідно до статті 55(2) і стосується використання радіочастотного спектра, для якого технічними імплементаційними заходами були встановлені гармонізовані умови відповідно до Рішення № 676/2002/ЄС, з метою забезпечення можливості його використання для бездротових широкосмугових електронних комунікаційних мереж та послуг ("бездротові широкосмугові мережі та послуги"),

3. Національні регуляторні та інші компетентні органи мають оприлюднити свої національні процедури консультацій.

Держави-члени повинні забезпечити створення єдиного інформаційного пункту, через який можна отримати доступ до всіх поточних консультацій.

4. Результати консультаційної процедури повинні бути загальнодоступними, за винятком випадків, що стосуються конфіденційної інформації відповідно до правил Союзу та національних правил щодо комерційної таємниці.

1. Держави-члени повинні забезпечити, у разі необхідності, щоб компетентні органи у координації, де це доцільно, з національними регуляторними органами враховували позиції кінцевих користувачів, зокрема споживачів, кінцевих користувачів з інвалідністю, виробників та суб’єктів господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі або послуги, з питань, пов’язаних з усіма правами кінцевих користувачів і споживачів, включаючи рівнозначний доступ і вибір для кінцевих користувачів з інвалідністю загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, зокрема у випадку, коли вони мають значний вплив на ринок.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи у координації, де це доцільно, з національними регуляторними органами, створили механізм консультацій, доступний для кінцевих користувачів з інвалідністю, забезпечуючи у своїх рішеннях щодо питань, пов’язаних з правами кінцевого користувача та споживача стосовно загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, належне врахування інтересів споживачів у сфері електронних комунікацій.

2. Зацікавлені сторони можуть розробляти, під керівництвом компетентних органів, у координації, де це доцільно, з національними регуляторними органами, залучаючи споживачів, групи користувачів і надавачів послуг, механізми для підвищення загальної якості надання послуг шляхом, зокрема, розроблення та моніторингу кодексів поведінки та стандартів діяльності.

3. Без обмеження національних правил відповідно до права Союзу, що сприяють досягненню цілей культурної та медіа-політики, таких як культурне і мовне розмаїття та плюралізм засобів масової інформації, компетентні органи у координації, де це доцільно, з національними регуляторними органами, можуть сприяти співпраці між суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі або послуги, та секторами, зацікавленими у просуванні законного контенту в електронних комунікаційних мережах та послугах. Така співпраця може також включати координацію інформації, що становить суспільний інтерес і має бути надана відповідно до статті 103(4).

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національний регуляторний орган або інший компетентний орган, відповідальний за застосування статей 102-107 та статті 115 цієї Директиви, або принаймні один незалежний орган, що має підтверджені експертні знання щодо такого застосування, був зазначений як орган альтернативного вирішення спорів відповідно до статті 20(2) Директиви 2013/11/ЄС з метою вирішення спорів між надавачами та споживачами, що виникають відповідно до цієї Директиви та пов’язані з виконанням договорів. Держави- члени можуть розширити доступ до альтернативних процедур вирішення спорів, наданих таким органом для кінцевих користувачів, відмінних від споживачів, зокрема для мікропідприємств та малих підприємств.

2. Без обмеження Директиви 2013/11/ЄС, коли у такі спори залучені сторони з різних держав- членів, держави-члени координують свої зусилля з метою вирішення спору.

1. У разі виникнення спору у зв’язку з наявними зобов’язаннями, передбаченими цією Директивою, між надавачами електронних комунікаційних мереж або послуг у державі-члені, між такими суб’єктами господарювання та іншими суб’єктами господарювання у державі- члені, що отримують вигоду від зобов’язань щодо доступу чи взаємоз’єднання, або між надавачами електронних комунікаційних мереж чи послуг у державі-члені та надавачами пов’язаних засобів, відповідний національний регуляторний орган, за зверненням будь-якої із сторін, без обмеження параграфа 2, має ухвалити зобов’язальне рішення щодо вирішення спору в найкоротші строки на основі чітких і ефективних процедур, і в будь-якому випадку протягом чотирьох місяців, за винятком випадку надзвичайних обставин. Відповідна держава- член вимагає від усіх сторін повної співпраці з національним регуляторним органом.

2. Держави-члени можуть передбачити положення, які б дозволяли національним регуляторним органам відмовляти у вирішенні спору, якщо існують інші механізми, включаючи медіацію, які б краще сприяли своєчасному врегулюванню спору відповідно до цілей, викладених у статті 3. Національний регуляторний орган без затримки інформує про це сторони. Якщо після чотирьох місяців спір не було вирішено, і якщо спір не було передано до суду стороною, яка вимагає відшкодування, національний регуляторний орган, за зверненням будь-якої із сторін, ухвалює зобов’язальне рішення щодо вирішення спору у найкоротші терміни і в будь-якому випадку протягом чотирьох місяців.

3. При вирішенні спору національний регуляторний орган ухвалює рішення, спрямовані на досягнення цілей, викладених у статті 3. Будь-які зобов’язання, накладені на суб’єкт господарювання національним регуляторним органом при вирішенні спору, повинні відповідати цій Директиві.

4. Рішення національного регуляторного органу має бути загальнодоступним з урахуванням вимог комерційної таємниці. Національний регуляторний орган надає зацікавленим сторонам повну інформацію про причини, на яких ґрунтується таке рішення.

5. Процедура, зазначена в параграфах 1, 3 і 4, не перешкоджає будь-якій зі сторін звернутися до суду.

1. У разі спору, що виник відповідно до цієї Директиви між суб’єктами господарювання в різних державах-членах, застосовуються параграфи 2, 3 і 4 цієї статті. Ці положення не застосовуються до спорів, що стосуються координації радіочастотного спектра, на які поширюється дія статті 28.

2. Будь-яка сторона може передати спір до національного регуляторного органу або відповідних органів. Якщо спір впливає на торгівлю між державами-членами, компетентний національний регуляторний орган або органи повідомляють BEREC про такий спір з метою забезпечення належного врегулювання спору відповідно до цілей, викладених у статті 3.

3. У разі такого повідомлення BEREC має підготувати висновок, у якому пропонує відповідному національному регуляторному органу або органам вжити конкретних заходів для вирішення спору або утриматися від дій, у найкоротші терміни, але у будь-якому випадку протягом чотирьох місяців, окрім випадків виняткових обставин.

4. Національний регуляторний орган або відповідні органи мають дочекатися висновку BEREC. перш ніж вжити будь-яких заходів для вирішення спору. За виняткових обставин, коли існує нагальна необхідність вжити заходів для захисту конкуренції або захисту інтересів кінцевих користувачів, будь-який компетентний національний регуляторний орган може, на вимогу сторін або за власною ініціативою, ухвалити тимчасові заходи.

5. Будь-які зобов’язання, накладені на суб’єкт господарювання національним регуляторним органом в рамках вирішення спору, мають відповідати цій Директиві, максимально враховувати висновок, ухвалений BEREC, і бути затвердженими протягом одного місяця після такої висновку.

6. Процедура, зазначена в параграфі 2, не перешкоджає будь-якій зі сторін звернутися до суду.

1. Держави-члени та їхні компетентні органи повинні забезпечити, щоб використання радіочастотного спектра було організовано на їхній території таким чином, щоб не перешкоджати жодній іншій державі-члену дозволяти використання на її території гармонізованого радіочастотного спектра відповідно до права Союзу, зокрема через транскордонні шкідливі завади між державами-членами.

З цією метою держави-члени вживають всіх необхідних заходів, не порушуючи при цьому своїх зобов’язань за міжнародним правом та відповідними міжнародними договорами, такими як Регламент радіозв’язку MCE та регіональні угоди MCE.

2. Держави-члени мають співпрацювати одна з одною, а у разі необхідності - через RSPG, з питань транскордонної координації використання радіочастотного спектра з метою:

(a) забезпечення дотримання параграфа 1;

(b) вирішення будь-якої проблеми або спору щодо транскордонної координації або транскордонних шкідливих завад між державами-членами, а також з третіми країнами, які заважають державам-членам використовувати гармонізований радіочастотний спектр на своїй території.

3. З метою забезпечення дотримання параграфа 1, будь-яка держава-член, що зазнала негативного впливу, може попрохати RSPG виступити посередником для вирішення будь-якої проблеми або спору стосовно транскордонної координації або транскордонних шкідливих завад. У відповідних випадках RSPG може підготувати висновок, що пропонує узгоджене рішення такої проблеми або спору.

4. Якщо дії, зазначені в параграфі 2 або 3, не призвели до вирішення проблеми або спору, і на прохання будь-якої держави-члена, що зазнала негативного впливу, Комісія може, максимально враховуючи будь-який висновок RSPG, що рекомендує скоординоване рішення відповідно до параграфа 3, ухвалити рішення, адресовані державам-членам, яких стосується неврегульована шкідлива завада, за допомогою імплементаційних актів для врегулювання транскордонних шкідливих завад між двома або більше державами-членами, які перешкоджають їм використовувати гармонізований радіочастотний спектр на своїй території.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 118(4).

5. Союз, на прохання будь-якої держави-члена, що зазнала негативного впливу, надає юридичну, політичну та технічну підтримку для вирішення питань координації радіочастотного спектра з країнами-сусідами Союзу, включаючи країни-кандидати та країни, що приєднуються, таким чином, щоб відповідні держави-члени могли дотримуватися своїх зобов’язань за законодавством Союзу. При наданні такої допомоги Союз сприяє реалізації політики Союзу.

1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, включаючи, у разі необхідності, штрафи та некримінальні попередньо визначені або періодичні санкції, що застосовуються до порушень положень національного законодавства, встановлених відповідно до цієї Директиви, або будь-яких зобов’язальних рішень, ухвалених Комісією, національним регуляторним органом або іншим компетентним органом відповідно до цієї Директиви, і вживають всіх заходів, необхідних для забезпечення їх імплементації. У межах національного законодавства, національні регуляторні та інші компетентні органи мають право накладати такі санкції. Передбачені санкції повинні бути належними, дієвими, пропорційними та стримувальними.

2. Держави-члени повинні передбачати санкції у контексті процедури, зазначеної у статті 22(3), лише якщо суб’єкт господарювання або орган публічної влади умисно чи через грубу недбалість надає оманливу, помилкову або неповну інформацію.

При визначенні суми штрафів або періодичних санкцій, що накладаються на суб’єкт господарювання або орган публічної влади за умисне або пов’язане із грубою недбалістю надання неправдивої, помилкової або неповної інформації в контексті процедури, зазначеної у статті 22(3), слід враховувати, зокрема, чи поведінка суб’єкта господарювання або державного органу негативно вплинула на конкуренцію, і, зокрема, чи суб’єкт господарювання або державний орган, всупереч первинно наданій інформації або будь-якому її оновленню, розгорнув, розширив або оновив мережу або ж не розгорнув мережу і не надав об’єктивне обґрунтування такої зміни плану.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні відповідні компетентні органи відстежували та здійснювали нагляд за дотриманням умов загальної авторизації або прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації, спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 13(2), та зобов’язань ефективно та раціонально використовувати радіочастотний спектр відповідно до статті 4, статті 45(1) та статті 47.

Компетентні органи мають повноваження вимагати від суб’єктів господарювання, які підпадають під загальну авторизацію або отримують вигоду від прав користування радіочастотним спектром або ресурсами нумерації, надавати всю інформацію, необхідну для перевірки дотримання умов загальної авторизації або прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації або спеціальних зобов’язань, передбачених статтею 13(2) або статтею 47, відповідно до статті 21.

2. Якщо компетентний орган виявляє, що суб’єкт господарювання не виконує одну або декілька умов загальної авторизації або прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації, або спеціальні зобов’язання, передбачені Статтею 13(2), він повинен повідомити суб’єкт господарювання про відповідні висновки і надати суб’єкту господарювання можливість викласти свою позицію в розумний строк.

3. Компетентний орган має право вимагати припинення порушення, зазначеного в параграфі 2, негайно або протягом розумного строку і вживати відповідних пропорційних заходів, спрямованих на забезпечення дотримання таких вимог.

У зв’язку з цим держави-члени мають уповноважити компетентні органи на:

(a) накладення, у відповідних випадках, переконливих фінансових санкцій, які можуть включати періодичні санкції зворотної дії;

(b) надання розпоряджень про припинення або призупинення надання послуги або пакету послуг, яке, у разі його продовження, призведе до суттєвої шкоди конкуренції, до виконання зобов’язань щодо доступу, накладених за результатами аналізу ринку, проведеного відповідно до статті 67.

Компетентні органи без затримки повідомляють про такі заходи та причини, на яких вони базуються, відповідний суб’єкт господарювання і встановлюють розумний термін для суб’єкта господарювання для дотримання таких заходів.

4. Незважаючи на параграфи 2 та 3 цієї статті, держави-члени повинні уповноважити компетентні органи накладати, якщо це доцільно, фінансові санкції на суб’єкти господарювання за ненадання інформації відповідно до зобов’язань, накладених згідно з пунктами (a) або (b) першого підпараграфа статті 21(1) та статті 69 протягом розумного строку, встановленого компетентним органом.

5. У разі серйозного порушення або повторних порушень умов загальної авторизації або прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації, спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 13(2) або статті 47(1) чи (2), якщо заходи, спрямовані на забезпечення дотримання відповідних вимог, зазначені в параграфі 3 цієї статті, не були успішними, держави-члени надають повноваження компетентним органам запобігати подальшому наданню суб’єктом господарювання електронних комунікаційних мереж або послуг, призупиняти відповідні права користування чи позбавляти їх. Держави-члени повинні уповноважити компетентний орган накладати санкції, які є дієвими, пропорційними та стримувальними. Такі санкції можуть застосовуватися на період будь-якого порушення, навіть якщо порушення згодом було виправлено.

6. Незважаючи параграфи 2, 3 і 5 цієї статті, компетентний орган може вжити термінових тимчасових заходів для виправлення ситуації до прийняття остаточного рішення, якщо він має докази порушення умов загальної авторизації, прав користування радіочастотним спектром та ресурсами нумерації, або спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 13(2), статті 47(1) чи (2), що становить безпосередню і серйозну загрозу для суспільної безпеки, громадської безпеки чи громадського здоров’я або ризики створення серйозних економічних чи операційних проблем для інших надавачів або користувачів електронних комунікаційних мереж або послуг або інших користувачів радіочастотного спектра. Компетентний орган повинен надати відповідному суб’єкту господарювання розумну можливість висловити свою позицію та запропонувати будь-які засоби вирішення проблеми. У відповідних випадках компетентний орган може підтвердити тимчасові заходи, які діють максимум три місяці, але які можуть, у випадках, коли процедури примусового виконання не були завершені, бути продовжені на додатковий період до трьох місяців.

7. Суб’єкти господарювання мають право оскаржити заходи, вжиті згідно з цією статтею, відповідно до процедури, зазначеної в статті 31.

1. Держави-члени повинні забезпечити існування ефективних механізмів на національному рівні, згідно з якими будь-який користувач або суб’єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі, послуги або пов’язані засоби, на які впливає рішення компетентного органу, має право оскаржити таке рішення в апеляційному органі, що є незалежним від залучених сторін і будь-якого зовнішнього втручання або політичного тиску, здатного поставити під загрозу його незалежну оцінку питань, що надходять до нього. Такий орган, який може бути судом, повинен мати належні експертні знання, які дозволять йому ефективно виконувати свої функції. Держави-члени повинні забезпечити належне врахування обставин справи.

До винесення рішення апеляційною інстанцією рішення компетентного органу має залишатись в силі, якщо не запроваджені тимчасові заходи відповідно до національного законодавства.

2. Якщо апеляційний орган, зазначений у параграфі 1 цієї статті, не є судовим за своїм характером, він завжди повинен надавати письмові підстави для свого рішення. Крім того, у такому випадку його рішення підлягають перевірці судом або трибуналом у значенні статті 267 ДФЄС.

Держави-члени повинні забезпечити ефективність механізму оскарження.

3. Держави-члени збирають інформацію про загальний предмет оскарження, кількість запитів про оскарження, тривалість апеляційного провадження та кількість рішень про запровадження тимчасових заходів. Держави-члени мають надавати таку інформацію, а також рішення або постанови Комісії та BEREC на їх мотивований запит.

1. При виконанні своїх завдань відповідно до цієї Директиви національні регуляторні органи повинні максимально враховувати цілі, викладені у статті 3.

2. Національні регуляторні органи роблять внесок у розвиток внутрішнього ринку шляхом співпраці між собою та з Комісією і BEREC у прозорий спосіб з метою забезпечення послідовного застосування цієї Директиви у всіх державах-членах. З цією метою вони, зокрема, повинні співпрацювати з Комісією та BEREC для визначення типів інструментів та засобів захисту прав, найбільш придатних для розв’язання окремих видів ситуацій на ринку.

3. Якщо інше не передбачено рекомендаціями або настановами, ухваленими відповідно до статті 34 після завершення публічних консультацій, якщо це вимагається статтею 23, у разі, якщо національний регуляторний орган має намір вжити заходів, які:

(a) підпадають під дію статей 61, 64, 67, 68 або 83; і

(b) вплинуть на торгівлю між державами-членами,

він повинен оприлюднити проект заходів та повідомити про нього Комісію, BEREC та національні регуляторні органи в інших державах-членах, одночасно вказуючи причини для такого заходу відповідно до статті 20(3). Національні регуляторні органи, BEREC та Комісія можуть прокоментувати цей проект заходу протягом одного місяця. Одномісячний період не може бути продовжений.

4. Проект заходу, зазначеного в параграфі 3 цієї статті, не може бути ухвалений протягом подальших двох місяців, якщо цей захід спрямований на:

(a) визначення відповідного ринку, який відрізняється від ринків, визначених у рекомендації, зазначеній у статті 64(1); або

(b) визначення суб’єкта господарювання, як такого, що має, як окремо, так і спільно з іншими, значну ринкову владу відповідно до статті 67(3) або (4);

і це вплине на торгівлю між державами-членами, а Комісія вказала національному регуляторному органу, що вона вважає, що проект заходу створить бар’єр для внутрішнього ринку або якщо вона має серйозні сумніви щодо його сумісності з правом Союзу і, зокрема, цілями, зазначеними в статті 3 . Цей двомісячний період не може бути продовжений. При цьому Комісія повинна поінформувати BEREC та національні регуляторні органи про свої застереження і одночасно оприлюднити їх.

5. BEREC має оприлюднити висновок щодо застережень Комісії, зазначених у параграфі 4, вказуючи, чи він вважає, що проект заходів повинен бути збережений без змін, змінений або відкликаний, і, залежно від випадку, надати конкретні пропозиції з цією метою.

6. Протягом двомісячного періоду, зазначеного в параграфі 4, Комісія може:

(a) ухвалити рішення, що вимагає від відповідного національного регуляторного органу відкликати проект заходу; або

(b) ухвалити рішення про зняття застережень, зазначених у параграфі 4.

Комісія повинна максимально враховувати висновок BEREC перед ухваленням рішення.

Рішення, зазначені у пункті (a) першого підпараграфа, мають супроводжуватись детальним та об’єктивним аналізом того, чому Комісія вважає, що проект заходу не повинен бути ухвалений, разом з конкретними пропозиціями щодо внесення до нього змін.

7. Якщо Комісія ухвалила рішення відповідно до пункту (a) першого підпараграфа параграфа 6 цієї статті, що вимагає від національного регуляторного органу відкликати проект заходу, національний регуляторний орган повинен змінити або відкликати проект заходу протягом шести місяців з дати ухвалення рішення Комісією. У разі внесення змін до проекту заходу національний регуляторний орган повинен провести публічні консультації у відповідності до статті 23 і повідомити Комісію про змінений проект заходу відповідно до параграфа 3 цієї статті.

8. Відповідний національний регуляторний орган повинен максимально враховувати коментарі інших національних регуляторних органів, BEREC та Комісії і може, за винятком випадків, охоплених параграфом 4 та підпунктом (a) параграфа 6, ухвалити кінцевий проект заходу і, у такому разі, повідомити Комісію.

9. Національний регуляторний орган повідомляє Комісію та BEREC про усі ухвалені кінцеві заходи, які підпадають під підпункти (a) та (b) параграфа 3.

10. За виняткових обставин, якщо національний регуляторний орган вважає, що існує нагальна необхідність вжити заходів для захисту конкуренції та захисту інтересів користувачів, як відступ від процедури, визначеної в параграфах 3 і 4, він може негайно вжити пропорційних тимчасових заходів. Він має невідкладно повідомити Комісію, інші національні регуляторні органи та BEREC про такі заходи, разом з вичерпним обґрунтуванням. Рішення національного регуляторного органу про здійснення таких заходів на постійній основі або продовження періоду, протягом якого вони застосовуються, підпадають під дію параграфів 3 та 4.

11. Національний регуляторний орган може відкликати проект заходу у будь-який час.

1. Якщо запланований захід, передбачений статтею 32(3), має на меті накласти, змінити або скасувати зобов’язання суб’єкта господарювання на застосовування статті 61 або 67 у поєднанні зі статтями 69-76 та статтею 83, Комісія може в межах одномісячного періоду, зазначеного у статті 32(3), повідомити відповідний національний регуляторний орган та BEREC про наявні у неї підстави вважати, що проект заходу створить бар’єр для внутрішнього ринку, або серйозні сумніви щодо його сумісності з правом Союзу. У такому випадку проект заходу не повинен ухвалюватися протягом подальших трьох місяців після повідомлення Комісії.

За відсутності такого повідомлення, відповідний національний регуляторний орган може ухвалити проект заходу, максимально враховуючи будь-які коментарі, зроблені Комісією, BEREC або будь-яким іншим національним регуляторним органом.

2. Протягом тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, Комісія, BEREC та відповідний національний регуляторний орган тісно співпрацюють з метою визначення найбільш прийнятних та ефективних заходів, зважаючи на цілі, викладені у статті 3, із врахуванням позицій учасників ринку та необхідності напрацювання послідовної регуляторної практики.

3. Протягом шести тижнів з початку тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, BEREC має ухвалити висновок щодо повідомлення Комісії, зазначеного в параграфі 1, вказуючи, чи вважає він, що проект заходу повинен бути змінений або відкликаний, та, у відповідних випадках, надати конкретні пропозиції з цією метою. Такий висновок повинен включати обґрунтування та оприлюднюватися.

4. Якщо у своєму висновку BEREC поділяє серйозні сумніви Комісії, він має тісно співпрацювати з відповідним національним регуляторним органом для визначення найбільш прийнятного та ефективного заходу. До закінчення тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, національний регуляторний орган може:

(a) внести зміни або відкликати свій проект заходу з максимальним урахуванням повідомлення Комісії, зазначеного в параграфі 1, та висновку BEREC; або

(b) зберегти свій проект заходу.

5. Комісія може, протягом одного місяця після закінчення тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, з максимальним урахуванням висновку BEREC, якщо такий є:

(a) надати рекомендацію, що вимагає від відповідного національного регуляторного органу внести зміни або відкликати проект заходу, включаючи конкретні пропозиції з цією метою, і надати обґрунтування своєї рекомендації, зокрема, якщо BEREC не поділяє серйозних сумнівів Комісії;

(b) ухвалити рішення про зняття застережень, зазначених у параграфі 1; або

(c) для проектів заходів, які підпадають під дію другого підпараграфа статті 61(3) або статті 76(2) , ухвалити рішення, що вимагає від відповідного національного регуляторного органу відкликати проект заходу, щодо якого BEREC поділяє серйозні сумніви Комісії, супроводжуючи його детальним та об’єктивним аналізом того, чому Комісія вважає, що проект заходу не повинен бути ухвалений, а також конкретними пропозиціями щодо внесення змін до проекту заходу, що підлягають процедурі, зазначеній у статті 32(7), яка застосовується mutatis mutandis.

6. Протягом одного місяця після надання Комісією рекомендації відповідно до пункту (a) параграфа 5 або зняття застережень відповідно до підпункту (b) параграфа 5 відповідний національний регуляторний орган повинен повідомити Комісію та BEREC про ухвалений остаточний захід.

Цей період може бути продовжено, щоб дозволити національному регуляторному органу провести громадські консультації відповідно до статті 23.

7. Якщо національний регуляторний орган вирішив не вносити зміни або відкликати проект заходу на основі рекомендації, наданої відповідно до пункту (a) параграфа 5, він повинен надати обґрунтування.

8. Національний регуляторний орган може відкликати запропонований проект заходу на будь- якій стадії процедури.

За результатами консультацій з громадськістю та після консультацій з національними регуляторними органами та з максимальним урахуванням висновку BEREC, Комісія може ухвалити рекомендації або настанови стосовно статті 32, що встановлюють форму, зміст і рівень деталізації, які повинні надаватися у повідомленнях у відповідності зі статтею 32(3) , обставини, за яких повідомлення не потрібні, і розрахунок строків.

1. Якщо національний регуляторний або інший компетентний орган має намір здійснити процедуру відбору відповідно до статті 55(2) стосовно радіочастотного спектра, для якого були встановлені гармонізовані умови за допомогою технічних імплементаційних заходів відповідно до Рішення № 676/2002/ЄС для того, щоб забезпечити його використання для бездротових широкосмугових мереж і послуг, він, відповідно до статті 23, інформує RSPG про будь-який проект заходу, який підпадає під сферу застосування порівняльної або конкурентної процедури відбору відповідно до статті 55(2), і вказує, чи він буде і коли буде направляти RSPG запит щодо скликання Форуму партнерської перевірки.

У разі такого запиту RSPG має організувати Форум партнерської перевірки для обговорення та обміну думками щодо наданих проектів заходів і сприяти обміну досвідом та найкращими практиками щодо таких проектів заходів.

Форум партнерської перевірки має складатись з членів RSPG. організовуватись і проводитись під головуванням представника RSPG.

2. Не пізніше ніж під час публічних консультацій, які проводять відповідно до статті 23, RSPG може, у виняткових випадках, взяти на себе ініціативу щодо скликання Форуму партнерської перевірки відповідно до його внутрішнього регламенту з метою обміну досвідом та найкращими практиками щодо проекту заходу стосовно процедури відбору, якщо вона вважає, що проект заходу суттєво обмежить спроможність національного регуляторного або іншого компетентного органу досягти цілей, визначених у статтях 3, 45, 46 і 47.

3. RSPG має заздалегідь визначити та оприлюднити об’єктивні критерії для виняткового скликання Форуму партнерської перевірки.

4. Під час Форуму партнерської перевірки національний регуляторний орган або інший компетентний орган має надати пояснення щодо того, яким чином проект заходу:

(a) сприяє розвитку внутрішнього ринку, транскордонному наданню послуг, а також конкуренції, максимізує переваги для споживача і в цілому досягає цілей, визначених у статтях 3, 45, 46 і 47 цієї Директиви, а також Рішеннях № 676/2002/ЄС та № 243/2012/ЄС;

(b) забезпечує дієве та ефективне використання радіочастотного спектра;

(c) забезпечує стабільні та передбачувані інвестиційні умови для наявних та потенційних користувачів радіочастотного спектра при розгортанні мереж для надання електронних комунікаційних послуг, які базуються на використанні радіочастотного спектра.

5. Форум партнерської перевірки повинен бути відкритим для добровільної участі експертів від інших компетентних органів та BEREC.

6. Форум партнерської перевірки має проводитись лише один раз протягом загальнонаціонального процесу підготовки та консультацій щодо єдиної процедури відбору, що стосується однієї або декількох смуг радіочастотного спектра, якщо національний регуляторний або інший компетентний орган не направляє запит про повторне зібрання.

7. На запит національного регуляторного або іншого компетентного органу, який направив запит про зустріч, RSPG може ухвалити звіт про те, яким чином проект заходу досягає цілей, передбачених у параграфі 4, відображаючи погляди, якими обмінювалися у рамках Форуму партнерської перевірки.

8. RSPG має оприлюднити у лютому кожного року звіт про проекти заходів, що обговорюються відповідно до параграфів 1 і 2. У звіті повинні бути зазначені досвід та відмічені кращі практики.

9. Після Форуму партнерської перевірки, на запит національного регуляторного або іншого компетентного органу, який направив запит про зустріч, RSPG може ухвалити висновок щодо проекту заходу.

Якщо використання радіочастотного спектра гармонізовано, умови та процедури доступу узгоджені, а суб’єкти господарювання, яким розподіляється радіочастотний спектр, обрані відповідно до міжнародних угод та правил Союзу, відповідно до вищезазначеного, держави- члени надають право користування таким радіочастотним спектром. Якщо всі національні умови, пов’язані з правом користування відповідним радіочастотним спектром були задоволені у випадку загальної процедури відбору, держави-члени не повинні встановлювати будь-яких додаткових умов, додаткових критеріїв або процедур, які б обмежували, змінювали або затримували належну імплементацію загального розподілу такого радіочастотного спектра.

Дві або декілька держав-членів можуть співпрацювати одна з одною і з RSPG, беручи до уваги будь-який інтерес, висловлений учасниками ринку, шляхом спільного визначення загальних аспектів процесу авторизації та, де доцільно, також спільного проведення процесу відбору для надання індивідуальних прав користування радіочастотним спектром.

При розробці процесу спільної авторизації держави-члени можуть враховувати такі критерії:

(a) окремі національні процеси надання авторизації мають ініціюватися та імплементуватися компетентними органами відповідно до спільно узгодженого графіку;

(b) він має передбачати, де доцільно, загальні умови та процедури відбору і надання індивідуальних прав користування радіочастотним спектром серед відповідних держав-членів;

(c) він повинен передбачати, де доцільно, загальні або порівнянні умови, які повинні бути прикріплені до індивідуальних прав користування радіочастотним спектром серед відповідних держав-членів, що дозволяло б, серед іншого, розподіляти користувачам подібні блоки радіочастотного спектра;

(d) він повинен бути відкритим в будь-який час для інших держав-членів, доки не буде проведений процес спільної авторизації.

Якщо, незважаючи на зацікавленість учасників ринку, держави-члени не діють спільно, вони мають поінформувати таких учасників ринку про причини, що пояснюють їхнє рішення.

1. Якщо Комісія вважає, що розбіжності в імплементації національними регуляторними або іншими компетентними органами регуляторних завдань, зазначених у цій Директиві, можуть створити бар’єр для внутрішнього ринку, Комісія може, максимально враховуючи висновки BEREC або, у відповідних випадках, RSPG, ухвалити рекомендації або, з урахуванням параграфа 3 цієї статті, ухвалити рішення щодо забезпечення за допомогою імплементаційних актів гармонізованого застосування цієї Директиви з метою сприяння досягненню цілей, викладених у статті 3.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні та інші компетентні органи при виконанні своїх завдань максимально враховували рекомендації, зазначені в параграфі 1. Якщо національний регуляторний або інший компетентний орган вирішує не виконувати рекомендацію, він має поінформувати Комісію, зазначаючи підстави своєї позиції.

3. Рішення, ухвалені відповідно до параграфа 1, мають включати лише зазначення гармонізованого або скоординованого підходу з метою вирішення наступних питань:

(a) непослідовної імплементації національними регуляторними органами загальних регуляторних підходів щодо регулювання ринків електронних комунікацій при застосуванні статей 64 і 67, якщо це створює бар’єр для внутрішнього ринку; такі рішення не повинні стосуватися окремих повідомлень, виданих національними регуляторними органами відповідно до статті 32; у такому випадку Комісія має пропонувати лише проект рішення:

(i) не менше, ніж через два роки після ухвалення Комісією рекомендації стосовно того ж самого питання; і

(ii) максимально враховуючи висновок BEREC щодо ухвалення такого рішення, що має надаватись BEREC протягом трьох місяців з моменту запиту Комісії;

(b) ресурсів нумерації, включаючи діапазони номерів, можливості перенесення номерів та ідентифікаторів, систем перекладу номерів та адрес, а також доступу до служб екстреної допомоги через єдиний європейський номер екстреної допомоги "112".

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфі 1 цієї статті, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 118(4).

5. BEREC може, за власною ініціативою, консультувати Комісію щодо того, чи слід затверджувати захід відповідно до параграфа 1.

6. Якщо Комісія не ухвалила рекомендацію або рішення протягом одного року з дати ухвалення BEREC висновку, що вказує на наявність розбіжностей у виконанні національними регуляторними або іншими компетентними органами регуляторних завдань, зазначених у цій Директиві, що може створити бар’єр для внутрішнього ринку, вона повинна інформувати Європейський Парламент і Раду про підстави для цього, а також оприлюднити такі підстави.

Якщо Комісія ухвалила рекомендацію відповідно до параграфа 1, але непослідовна імплементація, що створює бар’єр для внутрішнього ринку, зберігається протягом двох років після цього, Комісія, з урахуванням параграфа 3, має ухвалити рішення за допомогою імплементаційного акту відповідно до параграфа 4.