Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/68/ЄС від 24 вересня 2008 року про внутрішні перевезення небезпечних вантажів

1. Цю Директиву застосовують до перевезення небезпечних вантажів дорожніми, залізничними чи внутрішніми водними шляхами в межах держав-членів або між ними, включно з діяльністю з їх завантаження та вивантаження, переміщенням на інший вид транспорту або з іншого виду транспорту та зупинками, необхідність у яких обумовлена обставинами перевезення.

Її не застосовують до перевезення небезпечних вантажів:

(a) транспортними засобами, вагонами чи суднами, які належать збройним силам або перебувають під їхньою відповідальністю;

(b) морськими суднами морськими шляхами, які є частиною внутрішніх водних шляхів;

(c) поромами, які перетинають лише внутрішні водні шляхи чи гавані; або

(d) яке виконується повністю в межах периметру закритої території.

2. Секцію II.1 додатка II не застосовують до держав-членів, які не мають залізничної системи, доки таку систему не буде створено на їхній території.

3. Протягом одного року з моменту набуття чинності цією Директивою держави-члени можуть вирішити не застосовувати секцію III.1 додатка III через одну з таких причин:

(а) вони не мають внутрішніх водних шляхів;

(b) їхні внутрішні водні шляхи не пов’язані з водними шляхами інших держав-членів внутрішнім водним шляхом; або

(c) їхніми внутрішніми водними шляхами не перевозять жодних небезпечних вантажів.

Якщо держава-член вирішує не застосовувати положення секції III.1 додатка III, вона повинна повідомити про це рішення Комісію, яка інформує інші держави-члени.

4. Держави-члени можуть встановлювати особливі вимоги щодо безпеки внутрішніх і міжнародних перевезень небезпечних вантажів своїми територіями стосовно:

(a) перевезень небезпечних вантажів транспортними засобами, вагонами або суднами внутрішнього плавання, на які не поширюється дія цієї Директиви;

(b) якщо це обґрунтовано, використання визначених маршрутів, у тому числі використання визначених видів транспорту;

(c) спеціальних правил щодо перевезення небезпечних вантажів пасажирськими поїздами.

Вони повинні інформувати Комісію про такі положення та їх обґрунтування.

Комісія повинна інформувати про це інші держави-члени.

5. Держави-члени можуть регулювати чи забороняти перевезення небезпечних вантажів своєю територією, строго з інших причин, аніж безпека під час перевезення.

Для цілей цієї Директиви:

1. "ДОПНВ" означає Європейську угоду про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, укладену в Женеві 30 вересня 1957 року, зі змінами;

2. "РІД" означає Регламент міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів, який є Додатком C до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), укладеної у Вільнюсі 3 червня 1999 року, зі змінами;

3. "ВОПНВ" означає Європейську угоду про міжнародні перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами, укладену в Женеві 26 травня 2000 року, зі змінами;

4. "транспортний засіб" означає будь-який моторний транспортний засіб, який призначений для використання на дорогах та має принаймні чотири колеса та максимальну проектну швидкість понад 25 км/год, а також будь-який причіп, за винятком рейкових транспортних засобів, самохідних машин та сільськогосподарських і лісогосподарських тракторів, які під час перевезення небезпечних вантажів їздять на швидкості не більше 40 км/год;

5. "вагон" означає будь-який рейковий транспортний засіб без власних рушійних засобів, який їздить на власних колесах по залізничних коліях та який використовують для перевезення вантажів;

6. "судно" означає будь-яке судно внутрішнього плавання або морське судно.

1. Без обмеження статті 6, небезпечні вантажі не повинні перевозити, якщо це заборонено секцією I.1 додатка I, секцією II.1 додатка II або секцією III.1 додатка III.

2. Без обмеження загальних правил доступу до ринку або правил, застосовних до перевезення вантажів загалом, перевезення небезпечних вантажів дозволено в разі дотримання умов, установлених у секції I.1 додатка I, секції II.1 додатка II або секції III.1 додатка III.

Перевезення небезпечних вантажів між державами-членами і третіми країнами дозволено в разі дотримання вимог ДОПНВ, РІД або ВОПНВ, якщо інше не вказано в додатках.

1. Із міркувань безпеки перевезень держави-члени можуть застосовувати суворіші норми (за винятком вимог до виготовлення) щодо внутрішніх перевезень небезпечних вантажів транспортними засобами, вагонами та суднами внутрішнього плавання, які зареєстровані або введені в обіг на їхній території.

2. Якщо у випадку аварії або інциденту на своїй території держава-член вважає, що застосовні норми безпеки виявилися недостатніми для обмеження небезпек, пов’язаних із операціями з перевезень, та якщо існує нагальна потреба вжити заходів, така держава-член на етапі планування повідомляє Комісію про заходи, яких вона пропонує вжити.

Діючи згідно з процедурою, згаданою у статті 9(2), Комісія ухвалює рішення щодо надання дозволу на реалізацію відповідних заходів і тривалості такого дозволу.

1. Держави-члени можуть дозволити використання в операціях із перевезень у межах своїх територій мов, не передбачених у додатках.

2.

(a) Якщо це не створює загрози для безпеки, держави-члени можуть звернутися із запитом про надання дозволу на відступ від секції I.1 додатка I, секції II.1 додатка II або секції III.1 додатка III для перевезень своїми територіями певних небезпечних вантажів у невеликих кількостях, за винятком речовин із середнім чи високим рівнем радіоактивності, якщо умови для такого перевезення не суворіші за умови, визначені в указаних додатках.

(b) Якщо це не створює загрози для безпеки, держави-члени також можуть звернутися із запитом про надання дозволу на відступ від секції I.1 додатка I, секції II.1 додатка II або секції III.1 додатка III для перевезення небезпечних вантажів своєю територією, якщо йдеться про:

(i) місцеві перевезення на короткі відстані; або

(ii) місцеві залізничні перевезення за окремо визначеними маршрутами, які є складовою частиною визначеного промислового процесу та перебувають під ретельним контролем відповідно до чітко визначених умов.

У кожному випадку Комісія перевіряє, чи виконано умови, встановлені в підпараграфах (а) та (b), та згідно з процедурою, згаданою в статті 9(2), вирішує, чи надавати дозвіл на відступ та чи додавати його до переліку національних відступів, визначених у секції I.3 додатка I, секції II.3 додатка II або секції III.3 додатка III.

3. Відступи на умовах параграфа 2 діють протягом періоду, який не перевищує шести років із дати надання дозволу; такий період вказують у рішенні про надання дозволу. Стосовно чинних відступів, визначених у секції I.3 додатка I, секції II.3 додатка II або секції III.3 додатка III, датою надання дозволу вважають 30 червня 2009 року. Якщо не вказано інше, відступи чинні протягом шести років.

Відступи повинні застосовуватися без дискримінації.

4. Якщо держава-член запитує продовження терміну дії дозволу на певний відступ, Комісія переглядає відповідний відступ.

Якщо не було ухвалено жодних змін до секції додатка I, секції II.1 додатка II або секції III.1 додатка III, які впливають на предмет відступу, Комісія, діючи згідно з процедурою, згаданою в статті 9(2), поновлює дозвіл на наступний період, який не повинен перевищувати шести років із дати надання дозволу; такий період вказують у рішенні про надання дозволу.

Якщо було ухвалено зміни до секції I.1 додатка I, секції II.1 додатка II або секції III.1 додатка III, що впливають на предмет відступу, Комісія, діючи згідно з процедурою, згаданою в статті 9(2), може:

(a) оголосити відступ таким, що втратив актуальність, та вилучити його з відповідного додатка;

(b) обмежити сферу застосування дозволу та внести відповідні зміни до відповідного додатка;

(c) поновити дозвіл на наступний період, який не перевищує шести років із дати надання дозволу; такий період вказують у рішенні про надання дозволу.

5. Кожна держава-член може, як виняток та за умови відсутності загроз для безпеки, видавати окремі дозволи на виконання операцій із перевезення своєю територією небезпечних вантажів, які заборонені цією Директивою, або на виконання таких операцій на умовах, відмінних від тих, що встановлені у цій Директиві, якщо такі операції з перевезень чітко визначені й обмежені в часі.

1. У межах своїх територій держави-члени можуть зберігати положення, перелічені в секції I.2 додатка I, секції II.2 додатка II та секції III.2 додатка III.

Держави-члени, які зберігають такі положення, повинні повідомити про це Комісію. Комісія інформує про це інші держави-члени.

2. Без обмеження статті 1(3), держави-члени можуть обрати не застосовувати положення секції III.1додатка III до 30 червня 2011 року щонайпізніше. У такому випадку відповідна держава-член стосовно внутрішніх водних шляхів повинна і надалі застосовувати положення Директив 96/35/ЄС та 2000/18/ЄС, застосовних станом на 30 червня 2009 року.

1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 8а, вносячи відповідні зміни до додатків, щоб враховувати зміни до ДОПНВ, РІД та ВОПНВ, зокрема такі, що стосуються науково-технічного прогресу, в тому числі використання технологій відстежування та простежування.

2. У відповідних випадках Комісія надає фінансову підтримку державам-членам для перекладу їхніми офіційними мовами ДОПНВ, РІД та ВОПНВ та змін до них.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, вказані у статті 8(1), надано Комісії на п’ятирічний період із 26 липня 2019 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до завершення п’ятирічного періоду. Термін делегування повноваження автоматично продовжується на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент чи Рада не висловить заперечення проти такого продовження не пізніше, ніж за три місяці до завершення кожного періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 8(1), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом чи Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Воно набуває чинності в день, наступний після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на дійсність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, установлених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (-1).

5. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона одночасно повідомляє про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 8(1), набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту повідомлення про такий акт Європейському Парламенту і Раді, або якщо до завершення такого періоду Європейський Парламент і Рада поінформували Комісію про те, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.

1. Комісії допомагає комітет із перевезення небезпечних вантажів.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

Період, вказаний у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 30 червня 2009 року. Вони негайно інформують про це Комісію.

Коли держави-члени ухвалюють такі інструменти, останні повинні містити покликання на цю Директиву, або таке покликання повинне бути додане до них у процесі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного права, ухвалених ними у сфері застосування цієї Директиви.

Стаття 6 Директиви 2006/87/ЄС втрачає чинність.

1. Директиви 94/55/ЄС, 96/49/ЄС, 96/35/ЄС та 2000/18/ЄС втрачають чинність 30 червня 2009 року.

Свідоцтва, видані відповідно до положень скасованих директив, залишаються дійсними до закінчення їхнього терміну дії.

2. Рішення 2005/263/ЄС та 2005/180/ЄС втрачають чинність.

Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

III.1. ВОПНВ

У положеннях, які долучені до ВОПНВ у формі додатків та набули чинності 1 січня 2019 року, а також у статтях 3(1), 3(b). 8(1), 8(3) ВОПНВ термін "договірна сторона" у відповідних випадках замінено терміном "держава-член".

III.2. Додаткові перехідні положення

1. Держави-члени можуть зберігати обмеження щодо перевезення речовин, які містять діоксини та фурани, застосовні станом на 30 червня 2009 року.

2. Відповідно до секції III. 1 (8.1) додатка III, свідоцтва, видані до або протягом перехідного періоду, зазначеного у статті 7(2), дійсні до 30 червня 2016 року, якщо в самому свідоцтві не вказано коротшого терміну дії.

III.3. Національні відступи