Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012 від 21 листопада 2012 року про схеми якості для сільськогосподарських і харчових продуктів

4. Додатково, на маркованні також можна розміщувати: зображення географічного району походження, зазначеного в статті 5, і текст, рисунки чи символи, які стосуються держави-члена та/або регіону, у якому розташований географічний район походження.

5. Без обмеження Директиви 2000/13/ЄС, колективні географічні знаки, зазначені в статті 15 Директиви 2008/95/ЄС , можна використовувати на етикетках разом з охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням.

6. У випадку продуктів, які походять з третіх країн і реалізовуються під внесеною до реєстру назвою, на їхньому маркованні можна розміщувати позначення, указані в параграфі 3, або пов'язані з ними символи Союзу.

7. Щоб забезпечити надання споживачеві належної інформації, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення символів Союзу.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які визначають технічні характеристики символів і зазначень Союзу, а також правила їх використання на продуктах, що їх реалізовують з охоронюваним зазначенням походження або охоронюваним географічним зазначенням, у тому числі правила щодо належних мовних варіантів, які необхідно використовувати. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Зареєстровані назви підлягають охороні від:

(a) будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання зареєстрованої назви для продуктів, на які не поширюється реєстрація, якщо ці продукти є порівнянними з продуктами, зареєстрованими під такою назвою, або якщо використання цієї назви є експлуатацією репутації охоронюваної назви, у тому числі у випадках, коли ці продукти використовують як інгредієнт;

(b) будь-якого зловживання, імітації або згадування, навіть якщо вказано справжнє походження продукту чи послуг або якщо охоронювану назву перекладено чи вона супроводжується такими виразами, як "у стилі", "типу", "за методом", "як вироблений у", "імітація" або подібні, у тому числі у випадках, коли ці продукти використовують як інгредієнт;

(c) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення походження, характеру або суттєвих властивостей продукту, яке використовують на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов'язаних з цим продуктом, а також від пакування продукту в тару, яка може створити хибне уявлення про його походження;

(d) будь-якої іншої практики, застосування якої може ввести в оману споживача щодо справжнього походження продукту.

Якщо охоронюване зазначення походження або охоронюване географічне зазначення містить у собі назву продукту, яка вважається родовою, використання такої родової назви не вважається таким, що суперечить пунктам (a) чи (b) першого підпараграфа.

2. Охоронювані зазначення походження та охоронювані географічні зазначення не повинні ставати родовими.

3. Держави-члени вживають належних адміністративних і судових заходів для запобігання вказаному в параграфі 1 незаконному використанню охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, закріплених за продуктами, що їх виробляють або реалізовують у такій державі-члені, або для його припинення.

З цією метою держави-члени призначають органи, які є відповідальними за вживання таких заходів відповідно до процедур, визначених кожною державою-членом окремо.

Ці органи повинні надавати відповідні гарантії об'єктивності та неупередженості, а також мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для здійснення своїх функцій.

1. У випадках коли згідно з цим Регламентом зареєстровано зазначення походження або географічне зазначення, у реєстрації торговельної марки, використання якої суперечило б статті 13(1) і яка стосується продукту того ж типу, відмовляють, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання до Комісії заявки на реєстрацію зазначення походження чи географічного зазначення.

Торговельні марки, зареєстровані з порушенням першого підпараграфа, визнаються недійсними.

Положення цього параграфа застосовуються, незважаючи на положення Директиви 2008/95/ЕС .

2. Без обмеження статті 6(4), торговельну марку, використання якої суперечить статті 13(1), і щодо якої була подана заявка або яку було зареєстровано, або - якщо така можливість передбачена відповідним законодавством - установлено в результаті добросовісного використання на території Союзу до дати подання до Комісії заявки на охорону зазначення походження чи географічного зазначення, можна продовжувати використовувати й відновлювати для такого продукту, незважаючи на реєстрацію зазначення походження чи географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання її недійсною або для її відкликання відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 207/2009 від 26 лютого 2009 про торговельну марку Співтовариства (-22) або Директиви 2008/95/ЄС У таких випадках дозволяється використання охоронюваного зазначення походження чи охоронюваного географічного зазначення, а також використання відповідних торговельних марок.

1. Без обмеження статті 14, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п'яти років, щоб дати можливість продуктам, які походять з держави-члена чи третьої країни і зазначення яких складається з назви, що суперечить статті 13(1), чи містить таку назву, продовжувати використовувати зазначення, під яким вони реалізовувалися, за умови, що в прийнятній заяві про заперечення відповідно до статті 49(3) або статті 51 доведено, що:

(a) реєстрація назви становитиме небезпеку для існування повністю чи частково ідентичної назви; або

(b) такі продукти законно реалізовувалися із зазначеною назвою на відповідній території протягом принаймні п'яти років до дати публікації, передбаченої в пункті (а) статті 50(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

2. Без обмеження статті 14, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про подовження перехідного періоду, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, до 15 років у належним чином обґрунтованих випадках, якщо доведено, що:

(a) зазначення, згадане в параграфі 1 цієї статті, законно використовували на постійній і справедливій основі протягом принаймні 25 років до подання до Комісії заявки на реєстрацію;

(b) метою використання зазначення, згаданого в параграфі 1 цієї статті, ніколи не було отримання прибутку від репутації зареєстрованої назви, та доведено, що споживач не був і не міг бути введений в оману щодо справжнього походження продукту.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

3. У разі використання зазначення, згаданого в параграфах 1 чи 2, на маркованні чітко й помітно вказують країну походження.

4. Для подолання тимчасових труднощів з реалізацією довгострокової цілі - забезпечити, щоб усі виробники в обумовленому районі дотримувались специфікації, - держава-член може надати перехідний період до 10 років з дати подання заявки до Комісії, за умови що відповідні оператори законно реалізовували відповідні продукти, постійно використовуючи відповідні назви протягом принаймні п'яти років до подання заявки до органів держави-члена, і вказали на це в рамках національної процедури заперечення, зазначеної в статті 49(3).

Перший підпараграф застосовується mutatis mutandis до охоронюваного географічного зазначення чи охоронюваного зазначення походження, яке стосується географічного району, що розташований в третій країні, за винятком процедури заперечення.

Такі перехідні періоди указують у пакеті документів на реєстрацію, зазначеному в статті 8(2).

1. Назви, внесені до реєстру, передбаченого в статті 7(6) Регламенту (ЄС) № 510/2006, автоматично вносять до реєстру, зазначеного в статті 11 цього Регламенту. Відповідні специфікації вважаються специфікаціями, зазначеними в статті 7 цього Регламенту. Будь-які спеціальні перехідні положення, пов'язані з такими реєстраціями, продовжують застосовуватися.

2. З метою захисту прав і законних інтересів виробників або відповідних стейкхолдерів Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо додаткових перехідних правил.

3. Цей Регламент застосовується без обмеження жодного права на співіснування, визнаного відповідно до Регламенту (ЄС) № 510/2006, до зазначень походження та географічних зазначень, з одного боку, та торговельних марок, з іншого.

Схему для гарантованих традиційних особливостей установлено з метою збереження традиційних методів виробництва та рецептів шляхом надання допомоги виробникам традиційних продуктів у їх реалізації та інформуванні споживачів про особливості традиційних рецептів і продуктів, які формують додану вартість.

1. Назва є прийнятною для реєстрації як гарантована традиційна особливість, якщо вона описує конкретний продукт, який:

(a) є результатом способу виробництва або перероблення чи має склад, що відповідає традиційній практиці для такого продукту; або

(b) вироблено із сировини чи інгредієнтів, які використовуються традиційно.

2. Щоб назву можна було зареєструвати як гарантовану традиційну особливість, необхідно, щоб:

(a) її традиційно використовували для позначення конкретного продукту; або

(b) вона вказувала на традиційний чи специфічний характер продукту.

3. Якщо в ході процедури заперечення відповідно до статті 51 було підтверджено, що таку назву використовують також в іншій державі-члені або третій країні, для розрізнення порівнянних продуктів або продуктів, які мають ідентичні чи схожі назви, рішення про реєстрацію, ухвалене відповідно до статті 52(3), може передбачати, щоб назва гарантованої традиційної особливості супроводжувалася твердженням "вироблено згідно з традицією...", після якого одразу зазначають назву країни чи її регіону.

4. Назва не може бути зареєстрована, якщо вона спирається тільки на твердження щодо властивостей загального характеру, які застосовуються до низки продуктів, або на твердження щодо властивостей, передбачених конкретним законодавством Союзу.

5. Для забезпечення належного функціонування схеми Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати, відповідно до статті 56, делеговані акти щодо додаткової інформації про критерії прийнятності, установлені в цій статті.

1. Гарантована традиційна особливість повинна відповідати специфікації, яка складається з:

(a) запропонованої для реєстрації назви в належних мовних варіантах;

(b) опису продукту, включно з його основними фізичними, хімічними, мікробіологічними або органолептичними характеристиками, які вказують на специфічний характер продукту;

(c) опису методу виробництва, якого виробники повинні дотримуватися, у тому числі, у відповідних випадках, характеру та властивостей використовуваних сировини чи інгредієнтів і методу приготування продукту; та

(d) головних елементів, які становлять традиційний характер продукту.

2. Щоб забезпечити наведення в специфікаціях продукту істотної та стислої інформації, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення правил, що обмежують інформацію, яку містить специфікація, зазначена в параграфі 1 цієї статті, якщо таке обмеження необхідне для уникнення занадто об'ємних заявок на реєстрацію.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення правил щодо форми специфікації. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Заявка на реєстрацію назви як гарантованої традиційної особливості, зазначена в статті 49(2) або (5), повинна включати:

(a) найменування та адресу об'єднання-заявника;

(b) специфікацію продукту, як передбачено в статті 19;

2. Пакет документів на реєстрацію, зазначений в статті 49(4), повинен включати:

(a) елементи, зазначені в параграфі 1 цієї статті; та

(b) декларацію держави-члена про те, що вона вважає заявку, яку подало об'єднання і яка задовольняє вимоги для ухвалення сприятливого рішення, такою, що відповідає умовам цього Регламенту та ухваленим відповідно до нього положенням.

1. Обґрунтована заява про заперечення, зазначена в статті 51(2), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її до закінчення граничного строку і якщо в ній:

(a) наведено належним чином обґрунтовані причини, через які запропонована реєстрація є несумісною з умовами цього Регламенту; або

(b) доведено, що використання назви є правомірним, широко відомим та економічно важливим для подібних сільськогосподарських або харчових продуктів.

2. Критерії, зазначені в пункті (b) параграфа 1, оцінюються стосовно території Союзу.

1. Комісія, без застосування процедури, зазначеної в статті 57(2), ухвалює імплементаційні акти про встановлення та оновлення загальнодоступного реєстру гарантованих традиційних особливостей, визнаних відповідно до цієї схеми.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо форми та змісту реєстру. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Назва, зареєстрована як гарантована традиційна особливість, може бути використовувана будь-яким оператором, що реалізовує продукт, який задовольняє відповідну специфікацію.

2. Для рекламування гарантованих традиційних особливостей установлюється символ Союзу.

3. У випадку продуктів, які походять із Союзу та реалізовуються як гарантована традиційна особливість, зареєстрована відповідно до цього Регламенту, символ, зазначений у параграфі 2, розміщують на маркованні, без обмеження параграфа 4. Додатково, у тому ж полі зору необхідно розмістити назву продукту. На маркованні також можна розмістити зазначення "гарантована традиційна особливість" або відповідне скорочення "ГТО".

Символ є необов'язковим на маркованні гарантованих традиційних особливостей, вироблених за межами Союзу.

4. Щоб забезпечити надання споживачеві належної інформації, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення символу Союзу.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про визначення технічних характеристик символу та зазначення Союзу, а також правил їх використання на продуктах з назвою гарантованої традиційної особливості, у тому числі щодо належних мовних варіантів, які необхідно використовувати. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Зареєстровані назви підлягають охороні від будь-якого зловживання. імітації або згадування, або від будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману.

2. Держави-члени забезпечують, щоб назви продуктів, використовувані на національному рівні, не призводили до переплутування із зареєстрованими назвами.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення правил охорони гарантованих традиційних особливостей. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Назви, зареєстровані відповідно до статті 13(2) Регламенту (ЄС) № 509/2006, автоматично вносять до реєстру, зазначеного в статті 22 цього Регламенту. Відповідні специфікації вважаються специфікаціями, зазначеними в статті 19 цього Регламенту. Будь-які спеціальні перехідні положення, пов'язані з такими реєстраціями, продовжують застосовуватися.

2. Назви, зареєстровані відповідно до вимог, установлених у статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 509/2006, у тому числі назви, зареєстровані за заявками, зазначеними в другому підпараграфі статті 58(1) цього Регламенту, можна продовжувати використовувати відповідно до умов, передбачених у Регламенті (ЄС) № 509/2006, до 4 січня 2023 року, якщо держави-члени не застосують процедуру, установлену в статті 26 цього Регламенту.

3. Для захисту прав і законних інтересів виробників або відповідних стейкхолдерів Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення додаткових перехідних правил.

1. На запит об'єднання, держава-член може подати Комісії не пізніше 4 січня 2016 року назви гарантованих традиційних особливостей, які зареєстровано відповідно до статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 509/2006 і які відповідають цьому Регламенту.

Перед поданням назви держава-член повинна ініціювати процедуру заперечення, визначену в статті 49(3) та (4).

Якщо в ході цієї процедури підтверджено, що назву також використовують для позначення порівнянних продуктів або продуктів, які мають ідентичні чи схожі назви, назва може бути доповнена позначенням, яке вказує на її традиційний чи специфічний характер.

Об'єднання з третьої країни може подавати такі назви Комісії безпосередньо або через органи влади цієї третьої країни.

2. Комісія опубліковує назви, зазначені в параграфі 1, разом зі специфікаціями для кожної такої назви в Офіційному віснику Європейського Союзу протягом двох місяців після їх отримання.

3. Статті 51 та 52 застосовуються.

4. Після завершення процедури заперечення Комісія, у відповідних випадках, коригує записи в реєстрі, установленому в статті 22. Відповідні специфікації вважаються специфікаціями, зазначеними в статті 19.

Схему для необов'язкових позначень щодо якості встановлено, щоб сприяти поширенню виробниками в межах внутрішнього ринку інформації про характеристики або властивості, які формують додану вартість, їхніх сільськогосподарських продуктів.

Держави-члени можуть залишати чинними національні правила для необов'язкових позначень щодо якості, на які не поширюється цей Регламент, за умови що такі правила відповідають законодавству Союзу.

1. Необов'язкові позначення щодо якості повинні відповідати таким критеріям:

(a) позначення стосується характеристики однієї чи кількох категорій продуктів або властивості сільськогосподарського виробництва чи перероблення, яка існує в конкретних районах;

(b) використання позначення додає вартість продукту в порівнянні з продуктами подібного типу; та

(c) позначення має європейський вимір.

2. З цієї схеми виключаються необов'язкові позначення щодо якості, які описують технічні якості продукту з метою впровадження обов'язкових стандартів реалізації і які не призначені для інформування споживачів про такі якості продукту.

3. Необов'язкові позначення щодо якості виключають необов'язкові зарезервовані позначення, які підтримують і доповнюють конкретні стандарти реалізації, визначені на основі сектора чи категорії продукту.

4. Для врахування специфічного характеру певних галузей, а також очікувань споживачів, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення детальних правил, які стосуються критеріїв, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

5. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення всіх необхідних для застосування цього розділу заходів, пов'язаних з формами, процедурами чи іншими деталями технічного характеру. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

6. Ухвалюючи делеговані та імплементаційні акти відповідно до параграфів 4 та 5 цієї статті, Комісія враховує всі застосовні міжнародні стандарти.

1. Для врахування очікувань споживачів, розвитку наукових та технічних знань, ситуації на ринку та змін у стандартах реалізації і в міжнародних стандартах, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про резервування додаткового необов'язкового позначення щодо якості та встановлення умов його використання.

2. У належним чином обґрунтованих випадках і для врахування належного використання додаткового необов'язкового позначення щодо якості Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення змін в умовах використання, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

1. Позначення "гірський продукт" встановлено як необов'язкове позначення щодо якості.

Це позначення використовується тільки для опису продуктів, призначених для споживання людиною, список яких наведено в додатку I до Договору і для яких:

(a) сировина і корми для сільськогосподарських тварин походять переважно з гірських районів;

(b) у випадку перероблених продуктів, перероблення також здійснюють у гірських районах.

2. Для цілей цієї статті гірські райони в межах Союзу - це райони, визначені відповідно до статті 18(1) Регламенту (ЄС) № 1257/1999. Для продуктів третіх країн, гірські райони включають райони, офіційно визначені третьою країною як гірські райони, або райони, які відповідають критеріям, що є рівноцінними критеріям статті 18(1) Регламенту (ЄС) № 1257/1999.

3. У належним чином обґрунтованих випадках і з метою врахування природних обмежень для сільськогосподарського виробництва в гірських районах Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення відступів від умов використання, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Зокрема, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти про встановлення умов, відповідно до яких сировина чи корми можуть походити з-за меж гірських районів, умов, відповідно до яких дозволено здійснювати перероблення продуктів за межами гірських районів у географічному районі, який необхідно визначити, та встановлення визначення цього географічного району.

4. З метою врахування природних обмежень для сільськогосподарського виробництва в гірських районах, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення методів виробництва та інших критеріїв, пов'язаних із застосуванням необов'язкового позначення щодо якості, установленого в параграфі 1 цієї статті.

Не пізніше 4 січня 2014 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді звіт щодо нового позначення "продукт острівного сільського господарства". Це позначення можна використовувати тільки для опису продуктів, призначених для споживання людиною, список яких наведено в додатку I до Договору і сировина для яких походить з островів. Крім цього, щоб позначення можна було застосовувати до перероблених продуктів, перероблення також повинне відбуватися на островах у тих випадках, коли це суттєво впливає на певні характеристики кінцевого продукту.

Звіт, за необхідності, супроводжується відповідними законодавчими пропозиціями для резервування необов'язкового позначення щодо якості "продукт острівного сільського господарства".

1. Необов'язкове позначення щодо якості можна використовувати тільки для опису продуктів, які відповідають застосовним умовам використання.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення правил використання необов'язкових позначень щодо якості. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Держави-члени здійснюють перевірки на основі аналізу ризиків, щоб забезпечувати відповідність вимогам цього розділу, а в разі порушення застосовують відповідні адміністративні санкції.

Положення цієї глави застосовуються до схем якості, установлених у розділах II та III.

1. Відповідно до Регламенту (ЄС) № 882/2004, держави-члени призначають компетентний орган чи компетентні органи, відповідальні за офіційний контроль, здійснюваний для верифікації відповідності законним вимогам, пов'язаним зі схемами якості, установленими цим Регламентом.

Процедури та вимоги Регламенту (ЄС) № 882/2004 застосовуються mutatis mutandis до офіційного контролю, здійснюваного для верифікації відповідності законним вимогам, пов'язаним зі схемами якості для всіх продуктів, на які поширюється додаток I до цього Регламенту.

2. Компетентні органи, зазначені в параграфі 1, повинні надавати відповідні гарантії об'єктивності та неупередженості, а також мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для здійснення своїх функцій.

3. Офіційний контроль поширюється на:

(a) верифікацію відповідності продукту застосовній специфікації продукту; та

(b) моніторинг використання зареєстрованих назв, що описують введений в обіг продукт, відповідно до статті 13 для назв, зареєстрованих згідно з розділом II, та відповідно до статті 24 для назв, зареєстрованих згідно з розділом III.

1. Щодо охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, які позначають продукти, що походять з території Союзу, верифікацію відповідності специфікації продукту перед введенням продукту в обіг повинні здійснювати:

(a) один або більше компетентних органів, зазначених у статті 36 цього Регламенту; та/або

(b) один або більше контролюючих органів у розумінні пункту (5) статті 2 Регламенту (ЄС) № 882/2004, які діють як органи сертифікації продуктів.

Витрати на таку верифікацію відповідності специфікаціям можуть бути покладені на операторів, які підлягають згаданому контролю. Держави-члени також можуть брати участь у цих витратах.

2. Щодо зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, які позначають продукти, що походять з третьої країни, верифікацію відповідності специфікаціям перед введенням продукту в обіг повинні здійснювати:

(a) один або більше органів державної влади, призначених третьою країною; та/або

(b) один або більше органів сертифікації продуктів.

3. Держави-члени оприлюднюють найменування й адреси органів, зазначених у параграфі 1 цієї статті, і періодично оновлюють цю інформацію.

Комісія оприлюднює найменування й адреси органів, зазначених у параграфі 2 цієї статті, і періодично оновлює цю інформацію.

4. Комісія може, без застосування зазначеної в статті 57(2) процедури, ухвалювати імплементаційні акти про визначення способу, у який оприлюднюють найменування й адреси органів сертифікації продуктів, зазначених у параграфах 1 та 2 цієї статті.

Держави-члени інформують Комісію про найменування й адреси компетентних органів, зазначених у статті 36. Комісія оприлюднює найменування й адреси таких органів.

Держави-члени здійснюють перевірки на основі аналізу ризиків, щоб гарантувати відповідність вимогам цього Регламенту, а в разі порушень вони вживають усіх необхідних заходів.

1. Компетентні органи можуть, відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) 882/2004, делегувати одному чи більше контролюючим органам конкретні завдання, пов'язані з офіційним контролем схем якості.

2. Такі контролюючі органи повинні бути акредитовані відповідно до європейського стандарту EN 45011 або стандарту ISO/IEC Guide 65 (Загальні вимоги до органів, які керують системами сертифікації продуктів).

3. Акредитацію, зазначену в параграфі 2 цієї статті, можуть здійснювати тільки:

(a) національний орган акредитації в Союзі відповідно до положень Регламенту (ЄС) № 765/2008; або

(b) орган акредитації за межами Союзу, який є підписантом багатосторонньої угоди про визнання під егідою Міжнародного форуму акредитації.

1. Держави-члени забезпечують, щоб діяльність з контролю за виконанням обов'язків відповідно до цієї глави була спеціально включена до окремого розділу багаторічних національних планів з контролю згідно зі статтями 41, 42 та 43 Регламенту (ЄС) № 882/2004.

2. Щорічні звіти щодо контролю за виконанням обов'язків, установлених цим Регламентом, повинні мати окремий розділ, який містить інформацію, установлену в статті 44 Регламенту (ЄС) № 882/2004.

1. Без обмеження статті 13 цей Регламент не впливає на використання назв, які є родовими в Союзі, навіть якщо родова назва є частиною назви, яка є охоронюваною в рамках схеми якості.

2. Щоб установити, чи стала назва родовою, необхідно врахувати всі відповідні фактори, зокрема:

(a) поточну ситуацію в районах споживання;

(b) застосовні національні законодавчі акти чи законодавчі акти Союзу.

3. Для забезпечення повного захисту прав заінтересованих сторін Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення додаткових правил визначення родового статусу назв, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

1. Цей Регламент не повинен перешкоджати введенню в обіг продуктів, марковання яких включає в себе назву чи позначення, охоронювані чи зарезервовані відповідно до схеми якості, установленої в розділі II, розділі III чи розділі IV, що містять назву сорту рослини чи породи тварини або складаються з такої назви, якщо дотримано таких умов:

(a) відповідний продукт складається чи був отриманий із зазначеного сорту чи породи;

(b) споживачів не вводять в оману;

(c) таке використання назви сорту чи породи становить добросовісну конкуренцію;

(d) таке використання не експлуатує репутацію охоронюваного позначення; та

(e) у випадку схеми якості, описаної в розділі II, виробництво та реалізація продукту вийшли за межі району його походження до дати подання заявки на реєстрацію географічного зазначення.

2. З метою подальшого уточнення обсягу прав і свобод операторів ринку харчових продуктів використовувати назву сорту рослини чи породи тварини, зазначену в параграфі 1 цієї статті, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо правил визначення використання таких назв.

Схеми якості, описані в розділах III та IV, застосовуються без обмеження правил Союзу чи правил держав-членів, які регулюють питання інтелектуальної власності, зокрема, правил щодо зазначень походження, географічних зазначень і торговельних марок, а також прав, наданих відповідно до зазначених правил.

1. Зазначення, скорочення та символи, які належать до схем якості, можуть бути використовувані тільки у зв'язку з продуктами, виробленими згідно з правилами відповідної схеми якості. Це положення застосовується, зокрема, до таких зазначень, скорочень і символів:

(a) "охоронюване зазначення походження", "охоронюване географічне зазначення", "ОЗП", "ОГЗ" та пов'язані з ними символи, як передбачено в розділі II;

(b) "гарантована традиційна особливість", "ГТО" та пов'язаний з нею символ, як передбачено в розділі III;

(c) "гірський продукт", як передбачено в розділі IV.

2. Відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) № 1290/2005 Європейський аграрний фонд сільського розвитку (EAFRD) може за ініціативою Комісії або від її імені централізовано фінансувати адміністративну підтримку, що стосується розвитку, підготовчих робіт, моніторингу, адміністративної та правової підтримки, правового захисту, реєстраційних зборів, зборів на відновлення, зборів на нагляд за торговельною маркою, судових зборів та будь-яких інших пов'язаних заходів, необхідних для охорони використання зазначень, скорочень і символів, які належать до схем якості, від зловживання, імітації, згадування чи будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману, в межах Союзу та в третіх країнах.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення правил уніфікованої охорони зазначень, скорочень і символів, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Без обмеження спеціальних положень щодо організацій виробників і міжгалузевих організацій, установлених у Регламенті (ЄС) № 1234/2007, об'єднання має право:

(a) сприяти забезпеченню того, щоб якість, репутацію та автентичність його продуктів було гарантовано на ринку шляхом моніторингу використання назви в торгівлі та, за необхідності, шляхом інформування компетентних органів, зазначених у статті 36, або будь-якого іншого компетентного органу в рамках статті 13(3);

(b) уживати заходів для забезпечення належного правового захисту охоронюваних зазначень походження чи охоронюваних географічних зазначень і прав інтелектуальної власності, які безпосередньо з ними пов'язані;

(c) провадити діяльність з інформування та просування, з метою надання споживачам інформації про властивості продукту, які формують додану вартість;

(d) провадити діяльність, пов'язану із забезпеченням відповідності продукту його специфікації;

(e) уживати заходів для підвищення ефективності схеми, у тому числі розвивати економічні експертні знання, здійснювати різні види економічного аналізу, поширювати економічну інформацію про схему та надавати рекомендації виробникам;

(f) уживати заходів для підвищення значення продуктів і, за необхідності, вживати заходів для запобігання чи протидії заходам, які шкодять чи можуть зашкодити репутації таких продуктів.

2. Держави-члени можуть адміністративними засобами заохочувати утворення та функціонування об'єднань на своїх територіях. Крім того, держави-члени надають Комісії найменування й адреси об'єднань, зазначених у пункті 2 статті 3. Комісія оприлюднює цю інформацію.

1. Держави-члени забезпечують, щоб будь-який оператор, який дотримується правил схеми якості, установлених у розділах II та III, мав право бути охопленим верифікацією відповідності, установленою згідно зі статтею 37.

2. На операторів, які готують і зберігають продукт, що його реалізовують як продукт з гарантованою традиційною особливістю, охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням, або які вводять такі продукти в обіг, також поширюється контроль, установлений у главі I цього розділу.

3. Держави-члени забезпечують, щоб оператори, які бажають дотримуватися правил схеми якості, установлених в розділах III та IV, мали таку можливість і не зустрічали перешкод для своєї участі, які мають дискримінаційний характер або не є об'єктивно обґрунтованими.

Без обмеження Регламенту (ЄС) № 882/2004, зокрема, положень його глави VI розділу II, держави-члени можуть справляти збір для покриття своїх витрат на управління схемами якості, включно з витратами на опрацювання заявок на реєстрацію, заяв про заперечення, заявок на внесення змін і запитів про анулювання, передбачених у цьому Регламенті.

Положення цієї глави застосовуються до схем якості, установлених у розділах II та III.

1. Заявки на реєстрацію назв відповідно до схем якості, зазначених у статті 48, можуть подавати тільки об'єднання, які працюють з продуктами, що мають назву, яку потрібно зареєструвати. У випадку назви для "охоронюваного зазначення походження" чи "охоронюваного географічного зазначення", яка позначає транскордонний географічний район, або у випадку назви для "гарантованої традиційної особливості" кілька об'єднань з різних держав-членів чи третіх країн можуть подати спільну заявку на реєстрацію.

Одна фізична чи юридична особа може вважатися об'єднанням, якщо доведено, що дотримано обидві такі умови:

(a) зазначена особа є єдиним виробником, який бажає подати заявку;

(b) щодо охоронюваного зазначення походження та охоронюваного географічного зазначення, визначений географічний район має характеристики, які суттєво відрізняються від характеристик сусідніх районів, або характеристики продукту відрізняються від характеристик продукту, виробленого в сусідніх районах.

2. Якщо заявка в рамках схеми, установленої в розділі II, стосується географічного району в державі-члені або якщо заявку в рамках схеми, установленої в розділі III, підготувало об'єднання, засноване в державі-члені, заявку адресують органам влади такої держави-члена.

Держава-член ретельно вивчає заявку належними способами, щоб перевірити її обґрунтованість і відповідність умовам застосовної схеми.

3. У рамках ретельного вивчення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 2 цієї статті, держава-член ініціює національну процедуру заперечення, яка забезпечує належну публікацію заявки та передбачає розумний строк, протягом якого будь-яка фізична чи юридична особа, що має законний інтерес і яку засновано чи яка проживає на території цієї держави-члена, може подати заперечення щодо заявки.

Держава-член розглядає прийнятність заперечень, отриманих у рамках схеми, установленої в розділі II, на основі критеріїв, зазначених у статті 10(1), або прийнятність заперечень, отриманих у рамках схеми, установленої в розділі III, на основі критеріїв, зазначених у статті 21(1).

4. Якщо після оцінювання всіх отриманих заперечень держава-член уважає, що вимоги цього Регламенту дотримані, вона може ухвалити сприятливе рішення та подати Комісії пакет документів на реєстрацію. У такому випадку вона інформує Комісію про прийнятні заперечення, отримані від фізичної чи юридичної особи, яка законно реалізовувала відповідні продукти, постійно використовуючи відповідні назви протягом принаймні п'яти років до дати публікації, зазначеної в параграфі 3.

Держава-член забезпечує оприлюднення свого сприятливого рішення і можливість його оскарження для будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка має законний інтерес.

Держава-член забезпечує опублікування тієї редакції специфікації продукту, на якій базується її сприятливе рішення, та надає електронний доступ до цієї специфікації продукту.

Щодо охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, держава-член також забезпечує належне опублікування тієї редакції специфікації продукту, на основі якої Комісія ухвалює своє рішення відповідно до статті 50(2).

5. Якщо заявка в рамках схеми, установленої в розділі II, стосується географічного району в третій країні, або якщо заявку в рамках схеми, установленої в розділі III, підготувало об'єднання, засноване в третій країні, заявку подають до Комісії або безпосередньо, або через органи влади відповідної третьої країни.

6. Зазначені в цій статті документи, які надсилають Комісії, складають однією з офіційних мов Союзу.

7. Для полегшення процесу подання заявок, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про визначення правил здійснення національної процедури оскарження для спільних заявок, які стосуються більш ніж однієї національної території, і про доповнення правил процесу подання заявок.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо процедур, форми та представлення заявок, у тому числі заявок, які стосуються більш ніж однієї національної території. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Комісія ретельно вивчає належними способами будь-яку заявку, отриману нею відповідно до статті 49, щоб перевірити її обґрунтованість і відповідність умовам застосовної схеми. Таке ретельне вивчення не повинне тривати більш ніж шість місяців. Якщо цей строк перевищено, Комісія письмово повідомляє заявника про причини затримки.

Не рідше ніж раз на місяць Комісія оприлюднює список назв, на реєстрацію яких їй було подано заявки, а також дати їх подання.

2. Якщо на основі ретельної перевірки, здійсненої відповідно до першого підпараграфа параграфа 1, Комісія вважає, що встановлені в цьому Регламенті умови виконано, вона опубліковує в Офіційному віснику Європейського Союзу:

(a) для заявок у рамках схеми, установленої в розділі II - єдиний документ і покликання на публікацію специфікації продукту;

(b) для заявок у рамках схеми, установленої в розділі III - специфікацію.

1. Протягом трьох місяців з дати публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу органи влади держави-члена чи третьої країни або фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і яку засновано в третій країні, може подати до Комісії повідомлення про заперечення.

Будь-яка фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і яку засновано чи яка проживає в державі-члені, іншій ніж держава-член, від якої було подано заявку, може подати повідомлення про заперечення до держави-члена, у якій вона заснована, протягом строку, у який дозволено подавати заперечення відповідно до параграфа 1.

Повідомлення про заперечення повинно містити заяву про те, що заявка може порушувати умови, установлені в цьому Регламенті. Повідомлення про заперечення, яке не містить такої заяви, є недійсним.

Комісія негайно передає повідомлення про заперечення органу, який подав заявку.

2. Якщо до Комісії подають повідомлення про заперечення і протягом двох місяців після цього подають обґрунтовану заяву про заперечення, Комісія перевіряє прийнятність цієї обґрунтованої заяви про заперечення.

3. Протягом двох місяців після отримання прийнятної обґрунтованої заяви про заперечення Комісія запрошує орган чи особу, яка подала заперечення, та орган, який подав заявку, провести належні консультації протягом розумного строку, який не перевищує три місяці.

Орган чи особа, яка подала заперечення, та орган, який подав заявку, розпочинають зазначені належні консультації без необґрунтованих затримок. Вони повинні надати один одному необхідну інформацію, щоб оцінити, чи заявка на реєстрацію відповідає умовам цього Регламенту. Якщо згоди не досягнуто, цю інформацію також надають Комісії.

У будь-який час протягом цих трьох місяців Комісія може на запит заявника подовжити граничний строк проведення консультацій максимум на три місяці.

4. Якщо після належних консультацій, зазначених у параграфі 3 цієї статті, до інформації, опублікованої відповідно до статті 50(2), внесено суттєві зміни, Комісія повторює ретельне вивчення, зазначене в статті 50.

5. Повідомлення про заперечення, обґрунтовану заяву про заперечення та пов'язані документи, які надсилають Комісії відповідно до параграфів з 1 по 4 цієї статті, складають однією з офіційних мов Союзу.

6. Для встановлення чітких процедур та граничних строків для подання заперечення, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про доповнення правил процедури заперечення.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил для процедур, форми та представлення заперечень. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Якщо на основі інформації, доступної для Комісії після ретельного вивчення, здійсненого відповідно до першого підпараграфа статті 50(1), Комісія вважає, що умови для реєстрації не виконано, вона ухвалює імплементаційний акт про відхилення заявки. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

2. Якщо Комісія не отримує жодного повідомлення про заперечення чи жодної прийнятної заяви про заперечення відповідно до статті 51, вона без застосування процедури, зазначеної в статті 57(2), ухвалює імплементаційні акти про реєстрацію назви.

3. Якщо Комісія отримує прийнятну обґрунтовану заяву про заперечення, після проведення належних консультацій, зазначених у статті 51(3), і з урахуванням їх результатів вона повинна:

(a) якщо досягнуто згоди, зареєструвати назву шляхом імплементаційних актів, ухвалених без застосування процедури, зазначеної в статті 57(2), та, за необхідності, внести зміни до інформації, опублікованої відповідно до статті 50(2), за умови що такі зміни не є суттєвими; або

(b) якщо згоди не досягнуто, ухвалити імплементаційні акти про її рішення щодо реєстрації. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

4. Акти про реєстрацію та рішення про відхилення опубліковують в Офіційному віснику Європейського Союзу.

1. Об'єднання, яке має законний інтерес, може подати заявку на затвердження зміни до специфікації продукту.

Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, на які подано таку заявку.

2. Якщо внесення змін передбачає одну або більше змін до специфікації, які не є незначними, заявка на внесення змін проходить процедуру, установлену в статтях з 49 по 52.