Конвенція про процедуру спільного транзиту

2. У випадках, зазначених у параграфі 1(d), звільнення від гарантії діє лише щодо дозволів на використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним або повітряним транспортом, наданих до 1 травня 2016 року. Таке звільнення діє до 1 травня 2019 року або, стосовно дозволів з обмеженим строком дії - до закінчення такого строку, залежно від того, що настане раніше.

1. Документи, що видані, і записи, що зберігаються відповідно до правил країни, в якій вони були видані або зберігаються, незалежно від технічного формату та заходів, запроваджених або прийнятих компетентними органами однієї країни, мають таку ж юридичну силу на території інших країн, як і в країні, в якій вони були видані або зберігаються.

2. Результати оглядів, проведених компетентними органами однієї країни в рамках процедури спільного транзиту, мають таку ж силу в інших країнах, як і результати оглядів, проведених компетентними органами кожної з таких країн.

Кожна країна повинна внести до комп’ютеризованої системи, яку підтримує Європейська Комісія ("Комісія"), список митниць, відповідальних за проведення операцій під процедурою спільного транзиту, із зазначенням їхніх відповідних ідентифікаційних номерів та обов’язків, а також графіку роботи. Будь-які зміни також повинні бути внесені до комп’ютеризованої системи.

Комісія використовує таку комп’ютеризовану систему для передачі цієї інформації іншим країнам.

Якщо країна створила центральний офіс, призначений для управління та моніторингу процедури спільного транзиту, отримання та передачі документів, пов’язаних із цією процедурою, вона повинна повідомити Комісію про такий офіс.

Комісія передає цю інформацію іншим державам-членам.

Країни повинні вживати всіх необхідних заходів для запобігання будь-яким порушенням або неправомірним діям та накладати дієві, пропорційні і стримувальні санкції.

Індивідуальна гарантія, надана відповідно до статті 10(2)(a), повинна покривати суму боргу, який може виникнути, розраховану на основі найвищих митних ставок, застосовних до товарів одного виду. Для такого розрахунку товари Союзу, переміщувані відповідно до Конвенції, повинні розглядатися як товари з третіх країн.

1. Індивідуальну гарантію у формі грошового внеску або будь-якого іншого еквівалентного засобу платежу надають відповідно до законодавства, чинного в країні відправлення, в якій необхідна гарантія.

2. Індивідуальні гарантії у формі грошового внеску, надані в одній із Договірних сторін, діють у всіх Договірних сторонах. Вони повинні бути повернені після закриття процедури.

3. Якщо гарантію надано у формі грошового внеску або будь-якого іншого еквівалентного засобу платежу, митні органи не сплачують відсотки за таким депозитом.

1. Зобов’язання, надане гарантом як індивідуальна гарантія, подається на бланку, наведеному в додатку C1 до доповнення III. Таке зобов’язання зберігають у митниці гарантування протягом строку його дії.

2. Якщо цього вимагають національні закони, підзаконні нормативно-правові акти чи адміністративні положення, або відповідно до загальноприйнятої практики, країна може дозволити, щоб зобов’язання, зазначене у параграфі 1, було надане в іншій формі, за умови що воно матиме таку ж юридичну силу, як і зобов’язання, викладене на бланку.

3. Щодо кожного зобов’язання митниця гарантування повинна повідомити суб’єкту процедури таку інформацію:

(a) референтний номер гарантії;

(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

Суб’єкт процедури не повинен змінювати такий код доступу.

1. Зобов’язання, надане гарантом для цілей індивідуальної гарантії у формі ваучера, подається на бланку, наведеному в додатку C2 до доповнення III. Таке зобов’язання зберігають у митниці гарантування протягом строку його дії.

Статтю 20(2) застосовують mutatis mutandis.

2. Ваучери гарант оформлює на бланку, наведеному в додатку C3 до доповнення III, і надає їх особам, які мають намір стати суб’єктами процедури. Такі ваучери дійсні в усіх Договірних сторонах.

Кожен ваучер повинен покривати суму 10000 євро, за яку гарант несе відповідальність. Строк дії ваучера складає один рік із дати видавання.

3. Гарант повинен надати митниці гарантування будь-яку необхідну інформацію про ваучери індивідуальної гарантії, які він видав.

4. Щодо кожного ваучера гарант повинен повідомити особі, яка має намір стати суб’єктом процедури, таку інформацію:

(a) референтний номер гарантії;

(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

Особа, яка має намір стати суб’єктом процедури, не повинна змінювати такий код доступу.

5. Особа, яка має намір стати суб’єктом процедури, повинна подати до митниці відправлення таку кількість ваучерів, кратну 10000 євро, яка є необхідною для покриття загальної суми боргу, який може виникнути.

6. Якщо приймається транзитна декларація у паперовій формі відповідно до статті 26(1)(b), ваучери повинні бути подані у паперовій формі та зберігатися митницею відправлення. Така митниця повідомляє ідентифікаційний номер кожного ваучера митниці гарантування, зазначеній у ваучері.

Зобов’язання, надане гарантом, повинне бути схвалене митницею гарантування, яка повідомляє про таке схвалення особі, яка повинна надати гарантію.

1. Митниця гарантування у будь-який час може відкликати схвалення гаранта чи схвалення зобов’язання, наданого гарантом. Митниця гарантування повинна повідомити про таке відкликання гаранта та особу, яка повинна надати гарантію.

Відкликання схвалення гаранта чи зобов’язання, наданого гарантом, набуває чинності на шістнадцятий день з дати, коли рішення про відкликання було отримано або вважається отриманим гарантом.

2. Гарант може у будь-який час відкликати своє зобов’язання. Гарант повинен повідомити про таке відкликання митницю гарантування.

Відкликання зобов’язання, наданого гарантом, не впливає на товари, які на момент набуття чинності відкликанням вже були поміщені під процедуру спільного транзиту на підставі відкликаного зобов’язання та продовжують перебувати під нею.

Відкликання зобов’язання гарантом набуває чинності на шістнадцятий день з дати, коли гарант повідомив митниці гарантування про відкликання.

3. Митні органи країни, відповідальної за відповідну митницю гарантування, повинні внести в електронну систему, зазначену в статті 9, інформацію про будь-яке відкликання схвалення гаранта, схвалення зобов’язання, наданого гарантом, або відкликання зобов’язання гарантом, а також дату набуття ними чинності.

1. Кожна транзитна декларація повинна включати лише товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, які переміщуються або повинні переміщуватись від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення одним транспортним засобом в контейнері чи пакунку.

Однак одна транзитна декларація може включати товари, які переміщуються або повинні переміщуватися від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення в більш ніж одному контейнері або в більш ніж одному пакунку, якщо контейнери або пакунки завантажені на один транспортний засіб.

2. Для цілей цієї статті зазначене нижче вважається одним транспортним засобом, за умови що переміщувані товари відправлені разом:

(a) дорожній транспортний засіб разом із причепом (причепами) або напівпричепом (напівпричепами);

(b) з’єднані залізничні вагони або платформи;

(c) судна, що утворюють єдиний ланцюг.

3. Якщо для цілей процедури спільного транзиту використовують один транспортний засіб для завантаження товарів на більш ніж одній митниці відправлення та для розвантаження на більш ніж одній митниці призначення, необхідно подавати окремі транзитні декларації для кожного відправлення.

Дані та структура даних транзитної декларації наведені у додатках A1, A2 і B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації Нової комп’ютеризованої транзитної системи ("NCTS"), зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578 (-2), застосовуються дані та структура даних транзитної декларації, наведені в додатках A1a і B6a до доповнення III.

1. Митний орган повинен прийняти транзитну декларацію у паперовій формі у таких випадках:

(a) якщо товари переміщують подорожні, які не мають прямого доступу до електронної транзитної системи відповідно до способів, описаних у статті 27;

(b) якщо застосовується процедура забезпечення безперервної роботи відповідно до додатка II, у разі тимчасової відмови:

(i) електронної транзитної системи;

(ii) комп’ютеризованої системи, яку використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних;

(iii) електронного з’єднання між комп’ютеризованою системою, що її використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних, та електронною транзитною системою;

(c) якщо так вирішила країна спільного транзиту.

2. Для застосування параграфа 1(a) і (c) митні органи забезпечують фіксування транзитних даних в електронній транзитній системі та обмін ними між митними органами за допомогою такої системи.

3. Прийняття транзитної декларації у паперовій формі відповідно до параграфа 1(b)(ii) і (iii) підлягає схваленню митними органами.

У випадках, зазначених у статті 26(1)(a), подорожній повинен оформити транзитну декларацію у паперовій формі відповідно до статей 5 і 6 та додатка B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, у випадках, зазначених у статті 26(1)(a), подорожній повинен оформити транзитну декларацію у паперовій формі відповідно до статей 5 і 6 та додатка B6a до доповнення III.

Відправлення може містити як товари, які повинні бути поміщені під процедуру T1, так і товари, які повинні бути поміщені під процедуру T2, за умови що кожна товарна позиція відповідно позначена у транзитній декларації з кодами "T1", "T2" або "T2F".

1. Транзитну декларацію засвідчує декларант.

2. У разі подання транзитної декларації суб’єктом процедури до митних органів суб’єкт процедури несе відповідальність за:

(a) правильність і повноту інформації, наданої у транзитній декларації;

(b) справжність, правильність і дійсність будь-якого документа, що супроводжує транзитну декларацію;

(c) дотримання всіх зобов’язань, пов’язаних із поміщенням товарів, зазначених у транзитній декларації, під процедуру спільного транзиту.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, транзитна декларація може бути подана митниці відправлення до очікуваного пред’явлення товарів. Якщо товари не пред’явлені протягом 30 днів з дати подання транзитної декларації, зазначена декларація вважається такою, що не була подана.

1. Транзитну декларацію необхідно подавати митниці відправлення.

2. Митниця відправлення приймає транзитну декларацію у разі виконання таких умов:

(a) вона містить усі дані, необхідні для цілей процедури спільного транзиту, згідно з додатком II до доповнення III;

(b) вона супроводжується всіма необхідними документами;

(c) товари, зазначені у транзитній декларації, були пред’явлені митниці протягом офіційного робочого часу.

Митниця відправлення може на прохання декларанта дозволяти пред’явлення товарів не в офіційний робочий час або в будь-якому іншому місці.

3. Митні органи можуть дозволити не надавати митниці відправлення документи, зазначені в параграфі 1(b). У цьому разі такі документи повинні перебувати у володінні декларанта і в розпорядженні митних органів.

1. Декларанту за його заявою дозволяється вносити зміни до даних транзитної декларації після її прийняття митними органами. У результаті внесення змін транзитна декларація не повинна застосовуватися до товарів, що первісно не були її предметом.

2. Такі зміни не дозволяється вносити, якщо заява про їх внесення подається після того, як:

(a) митні органи повідомили декларанта про те, що вони мають намір перевірити товари;

(b) митні органи встановили, що дані митної декларації є неправильними;

(c) митні органи випустили товари.

1. Митниця відправлення за заявою декларанта визнає недійсною вже прийняту транзитну декларацію у випадку:

(a) якщо вона переконана, що товари повинні бути негайно поміщені під іншу митну процедуру;

(b) якщо вона переконана, що через особливі обставини поміщення товарів під митну процедуру, для якої вони були задекларовані, більше не є виправданим.

Однак якщо митниця відправлення повідомила декларанта про свій намір перевірити товари, заявка на визнання митної декларації недійсною не буде прийнята до проведення перевірки.

2. Транзитну декларацію не визнають недійсною після випуску товарів, окрім таких випадків:

(a) товари, що перебувають у вільному обігу на території Договірної сторони, були помилково задекларовані для процедури спільного транзиту, а їхній митний статус як товарів, що перебувають у вільному обігу на території тієї самої Договірної сторони, був пізніше підтверджений;

(b) товари були помилково задекларовані у більш ніж одній митній декларації .

1. Товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, повинні бути переміщені в митницю призначення економічно обґрунтованим маршрутом.

2. Якщо митниця відправлення або заявник вважає за необхідне, така митниця повинна визначити маршрут переміщення товарів в рамках процедури спільного транзиту з урахуванням будь-якої відповідної інформації, наданої декларантом.

При визначенні маршруту митниця повинна внести до електронної транзитної системи принаймні назви країн, через які відбуватиметься такий транзит.

1. Митниця відправлення встановлює строк, протягом якого товари повинні бути пред’явлені митниці призначення, з урахуванням:

(a) маршруту;

(b) транспортного засобу;

(c) законодавства у сфері транспорту чи іншого законодавства, яке може мати вплив на встановлення строку;

(d) будь-якої відповідної інформації, повідомленої суб’єктом процедури.

2. Якщо строк встановлюється митницею відправлення, він є обов’язковим для митних органів країн, на територію яких товари прибувають в ході операції спільного транзиту, і такий строк не повинен змінюватися такими органами.

1. Митниця відправлення з метою перевірки правильності даних, що їх містить прийнята транзитна декларація, може:

(a) перевіряти декларацію та супровідні документи;

(b) вимагати від декларанта надати інші документи;

(c) оглядати товари;

(d) відбирати зразки для аналізу або детального огляду товарів.

2. Митниця відправлення повинна перевірити наявність та чинність гарантії.

3. Огляд товарів, передбачений параграфом 1(c), необхідно здійснювати в місцях, визначених митницею відправлення для таких цілей та протягом офіційного робочого часу. Однак митні органи можуть на прохання декларанта проводити огляд товарів не в офіційний робочий час або в будь-якому іншому місці.

Митниця відправлення вносить кількість пломб, нанесених такою митницею, а також індивідуальні ідентифікатори пломб до електронної транзитної системи.

Дорожні транспортні засоби, причепи, напівпричепи та контейнери, затверджені для перевезення товарів під митною пломбою відповідно до міжнародної угоди, сторонами якої є Союз та країни спільного транзиту, також вважаються придатними до опломбування.

1. Митні пломби повинні мати принаймні такі основні характеристики та відповідати таким технічним специфікаціям:

(a) основні характеристики пломб:

(i) залишаються неушкодженими та надійно закріпленими за нормального використання;

(ii) їх легко перевірити та впізнати;

(iii) виготовлені таким чином, що будь-яка поломка, втручання або знімання залишає сліди, видимі неозброєним оком;

(iv) розроблені для одноразового використання або, якщо призначені для багаторазового використання, розроблені таким чином, що при кожному повторному використанні мають чітку індивідуальну ідентифікаційну позначку;

(v) мають постійні та легко зчитувані індивідуальні ідентифікатори пломб з унікальними номерами;

(b) технічні специфікації:

(i) форма та розміри пломб можуть відрізнятися, залежно від використовуваного методу пломбування, але розміри повинні бути такими, щоб забезпечувати легке зчитування ідентифікаційних позначок;

(ii) ідентифікаційні позначки пломб неможливо підробити та важко відтворити;

(iii) використаний матеріал повинен бути стійким до випадкової поломки та таким, що запобігає непомітній підробці чи повторному використанню.

2. Якщо пломби були сертифіковані компетентним органом відповідно до Міжнародного стандарту ISO 17712:2013 "Вантажні контейнери - механічні пломби", такі пломби вважаються таким, що відповідають вимогам, встановленим у параграфі 1.

Для контейнерних перевезень якнайширше повинні використовуватися пломби з високою гарантією безпеки.

3. Митна пломба повинна мати такі позначення:

(a) слово "митниця" однією з офіційних мов Союзу або країн спільного транзиту чи відповідне скорочення;

(b) код країни, у формі коду країни ISO-alpha-2, що зазначає країну, в якій була нанесена пломба.

Договірні сторони можуть за взаємною згодою ухвалити рішення про використання спільних захисних елементів і технологій.

4. Кожна країна повинна повідомити Комісію про види митних пломб, які вона використовує. Комісія надає цю інформацію всім країнам.

5. Щоразу коли необхідно зняти пломбу для проведення митного огляду, митний орган повинен за потреби здійснити повторне опломбування митною пломбою, що забезпечує принаймні еквівалентний рівень захисту, та вказати у вантажній документації дані про свої дії, в тому числі новий номер пломби.

6. Митні пломби, що відповідають додатку II до доповнення I до Конвенції зі змінами і доповненнями, внесеними Рішенням Об’єднаного комітету ЄС-ЄАВТ № 1/2008 (-3), можуть надалі використовуватися, поки не будуть вичерпані запаси, або до 1 травня 2019 року, залежно від того, що настане раніше.

1. Як відступ від статті 11(1) Конвенції, митниця відправлення може вирішити не наносити пломбу на товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, натомість покластися на опис товарів у транзитній декларації чи у додаткових документах, за умови що опис є достатньо точним для легкої ідентифікації товарів та зазначає їхню кількість, характер та будь-які особливості, такі як серійні номери товарів.

2. Як відступ від статті 11(1) Конвенції, якщо митниця відправлення не вирішить інше, ні транспортний засіб, ні окремі пакунки, що містять товари, не повинні бути опломбовані, якщо:

(a) товари перевозять повітряним транспортом, а на кожне відправлення нанесені ярлики, що містять номер супровідної авіанакладної, або відправлення є одиницею вантажу, на якій вказано номер супровідної авіанакладної;

(b) товари перевозять залізничним транспортом і залізничні підприємства застосовують засоби ідентифікації.

1. Лише товари, опломбовані відповідно до статті 11(1), (2) і (3) Конвенції, або щодо яких були використані альтернативні засоби ідентифікації відповідно до статті 11(4) Конвенції та статті 39 цього доповнення, випускають для процедури спільного транзиту.

2. Після випуску товарів митниця відправлення повинна передати дані операції спільного транзиту:

(a) задекларованій митниці призначення;

(b) кожній задекларованій митниці транзиту.

Такі дані повинні ґрунтуватися на даних, отриманих із транзитної декларації, у відповідних випадках з урахуванням внесених змін.

3. Митниця відправлення повинна повідомити суб’єкта процедури про випуск товарів для процедури спільного транзиту.

1. Митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ. Транзитний супровідний документ подається на бланку, наведеному в додатку A3 до доповнення III, і він повинен включати дані, визначені в додатку A4 до доповнення III.

2. За необхідності до транзитного супровідного документа додається список товарних позицій, складений на бланку, наведеному в додатку A5 до доповнення III, і він повинен включати дані, визначені в додатку A6 до доповнення III. Список товарних позицій становить невід’ємну частину транзитного супровідного документа.

3. Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578, митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ, доповнений списком товарних позицій. Список товарних позицій становить невід’ємну частину транзитного супровідного документа.

Транзитний супровідний документ подається на бланку, наведеному в додатку A3a до доповнення III, і він повинен включати дані, визначені в додатку A4a до доповнення III. Список товарних позицій подається на бланку, наведеному в додатку A5a до доповнення III, і він повинен включати дані, визначені в додатку A6a до доповнення III.

Транзитний супровідний документ і список товарних позицій надають у друкованому вигляді.

Транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації та інші документи, що супроводжують товари, повинні бути надані на вимогу митних органів.

1. Товари разом із транзитним супровідним документом та відповідним MRN повинні бути пред’явлені в кожній митниці транзиту.

2. Митниця транзиту реєструє перетин кордону товарами на основі даних операції спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення. Митниці транзиту повідомляють про такий перетин кордону митницю відправлення.

3. Митниці транзиту можуть проводити огляд товарів. Будь-який огляд товарів проводиться переважно на основі даних операції спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення.

4. Якщо товари переміщуються через митницю транзиту, відмінну від задекларованої, фактична митниця транзиту направляє запит до митниці відправлення про надання даних операції спільного транзиту та повідомляє митницю відправлення про перетин кордону товарами.

5. Параграфи 1, 2 і 4 не застосовуються до перевезення товарів залізничним транспортом, за умови що митниця транзиту може перевірити перетин кордону товарами в інший спосіб. Така перевірка проводиться лише у разі необхідності. Перевірка може проводитись зі зворотною дією в часі.

1. Перевізник зобов’язаний внести необхідні записи до транзитного супровідного документа та невідкладно пред’явити товари після інциденту разом із таким документом найближчому митному органу країни, на території якої перебуває транспортний засіб, якщо:

(a) перевізнику доводиться відхилятися від маршруту, встановленого відповідно до статті 33(2), через незалежні від нього обставини;

(b) пломби зламані, або порушена їх цілісність у ході транспортної операції, з незалежних від перевізника причин;

(c) під наглядом митного органу товари перевантажують з одного транспортного засобу на інший транспортний засіб;

(d) безпосередня небезпека вимагає негайного часткового або повного розвантаження опломбованого транспортного засобу;

(e) виник інцидент, що може вплинути на здатність суб’єкта процедури або перевізника виконувати свої зобов’язання;

(f) змінено будь-які елементи, що становлять один транспортний засіб, як зазначено в статті 24(2).

Якщо митні органи, на території яких перебуває транспортний засіб, вважають, що відповідну операцію спільного транзиту можна продовжувати після того, як вони вжили будь-яких заходів, які можуть бути необхідними, вони візують записи, внесені перевізником до транзитного супровідного документа.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, перевізник повинен невідкладно після інциденту пред’явити товари і транзитний супровідний документ з MRN транзитної декларації найближчому митному органу країни, на території якої перебуває транспортний засіб, у ситуаціях, зазначених у пунктах (a)-(f) першого підпараграфа.

Якщо митні органи, на території яких перебуває транспортний засіб, вважають, що відповідну операцію спільного транзиту можна продовжувати, вони вживають будь-яких заходів, які вони вважають необхідними, і вносять відповідну інформацію щодо інцидентів, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, до електронної транзитної системи, зазначеної в статті 4.

2. Перевізник не зобов’язаний пред’являти товари та транзитний супровідний документ із необхідними записами, внесеними митним органом, зазначеним у параграфі 1, у разі:

(a) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(c), якщо товари перевантажують з неопломбованого транспортного засобу;

(b) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли один або декілька залізничних вагонів або платформ відкріплюють від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ через технічні проблеми;

(c) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли змінюють тягач дорожнього транспортного засобу без зміни його причепів або напівпричепів.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, перевізник не зобов’язаний пред’являти товари та транзитний супровідний документ з MRN транзитної декларації митному органу, зазначеному в параграфі 1, за умови що суб’єкт процедури або перевізник від імені суб’єкта процедури надає митному органу відповідну інформацію щодо інциденту, у таких випадках:

(a) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(c), якщо товари перевантажують з неопломбованого транспортного засобу;

(b) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли один або декілька залізничних вагонів або платформ відкріплюють від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ через технічні проблеми;

(c) Інцидентів, зазначених у параграфі 1(f), коли змінюють тягач дорожнього транспортного засобу без зміни його причепів або напівпричепів.

3. Відповідну інформацію щодо інцидентів, зазначених у параграфі 1, із транзитного супровідного документа до електронної транзитної системи вносять митні органи, залежно від обставин, у митниці транзиту або митниці призначення.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, відповідна інформація про інциденти, зазначені в параграфі 1, повинна бути внесена до електронної транзитної системи найближчим митним органом країни, на території якої перебуває транспортний засіб.

1. Коли товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, надходять до митниці призначення, митниці необхідно пред’явити:

(a) товари;

(b) транзитний супровідний документ;

(c) будь-яку інформацію, яку вимагає митниця призначення.

Пред’явлення повинне відбуватися протягом офіційного робочого часу. Однак митниця призначення може на прохання заінтересованої особи дозволяти пред’явлення не в офіційний робочий час або в будь-якому іншому місці.

2. Якщо пред’явлення відбулося після завершення строку, встановленого митницею відправлення відповідно до статті 34(1), суб’єкт процедури вважається таким, що дотримався строку, якщо він або перевізник належним чином доведе митниці призначення, що затримка сталася не з його вини.

3. Митниця призначення зберігає транзитний супровідний документ.

Митниця призначення загалом здійснює митний контроль на основі даних декларації спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення.

4. У разі завершення процедури спільного транзиту, якщо митниця призначення не виявила жодних порушень, а суб’єкт процедури надав транзитний супровідний документ, така митниця на прохання суб’єкта процедури повинна завізувати зазначений документ для цілей надання альтернативних доказів відповідно до статті 51(1). Візування повинне складатися із штампа такої митниці, офіційного підпису, дати і такого тексту:

"- Альтернативний доказ - 99202".

5. Процедура спільного транзиту може бути завершена у митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації. Ця митниця в такому разі вважається митницею призначення.

1. На прохання особи, що пред’являє товари у митниці призначення, така митниця візує розписку, яка засвідчує пред’явлення товарів і транзитного супровідного документа у такій митниці.

Розписка повинна містити посилання на MRN із транзитної декларації.

2. Розписка подається на бланку, наведеному в додатку B10 до доповнення III, і заінтересована особа заповнює її заздалегідь.

3. Розписку не використовують як альтернативний доказ завершення процедури спільного транзиту в розумінні статті 51(1).

1. Митниця призначення повідомляє митниці відправлення про надходження товарів у день, коли товари та транзитний супровідний документ пред’являють відповідно до статті 45(1).

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, митниця призначення повідомляє митниці відправлення про надходження товарів у день, коли товари та транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації пред’являють відповідно до статті 45(1).

2. Якщо операція спільного транзиту завершується в митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації, то митниця, що вважається митницею призначення відповідно до статті 45(5), повідомляє митницю відправлення про надходження удень, коли товари та транзитний супровідний документ пред’являють відповідно до статті 45(1).

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо операція спільного транзиту закінчилась у митниці, відмінній від задекларованої в транзитній декларації, митниця, яка вважається митницею призначення відповідно до статті 45(5), повідомляє митницю відправлення про надходження у день, коли товари та транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації пред’являють відповідно до статті 45(1).

Митниця відправлення повідомляє митниці призначення, задекларованій у транзитній декларації, про надходження товарів.

3. Повідомлення про надходження, зазначене у параграфах (1) і (2), не вважається доказом належного завершення процедури спільного транзиту.

4. Митниця призначення повідомляє митниці відправлення про результати контролю не пізніше ніж на третій день після дня, коли товари були пред’явлені в митниці призначення або в іншому місці відповідно до статті 45(1). У виняткових випадках строк може бути подовжений на строк до шести днів.

5. Як відступ від параграфа 4 цієї статті, якщо товари отримує уповноважений вантажоодержувач відповідно до статті 87, митниці відправлення повідомляють про це не пізніше ніж на шостий день після дня доставки товарів уповноваженому вантажоодержувачу.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо товари перевозять залізничним транспортом і один або декілька залізничних вагонів або платформ відкріплюють від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ через технічні проблеми відповідно до статті 44(2)(b), митниця відправлення повинна бути повідомлена не пізніше дванадцятого дня після дня, коли була пред’явлена перша частина товарів.

1. Процедура спільного транзиту завершується, а зобов’язання суб’єкта процедури виконуються, коли товари, поміщені під цю процедуру, разом із необхідною інформацією наявні в митниці призначення відповідно до митного законодавства.

2. Митні органи закривають процедуру спільного транзиту, коли вони можуть встановити на основі порівняння даних, наявних у митниці відправлення, і даних, наявних у митниці призначення, що процедура належним чином завершилася.

1. Якщо митниця відправлення не отримала результатів контролю протягом шести днів відповідно до статті 47(4) або статті 47(5) після отримання повідомлення про надходження товарів, така митниця повинна негайно направити запит щодо результатів контролю до митниці призначення, яка надіслала повідомлення про надходження товарів.

Митниця призначення повинна невідкладно відправити результати контролю після отримання запиту від митниці відправлення.

2. Якщо митний орган країни відправлення ще не отримав інформацію, яка дозволяє закриття процедури спільного транзиту або стягнення боргу, він направляє запит щодо відповідної інформації суб’єкту процедури або, якщо достатні дані наявні у місці призначення, митниці призначення у таких випадках:

(a) митниця відправлення не отримала повідомлення про надходження товарів до завершення строку для пред’явлення товарів відповідно до статті 34;

(b) митниця відправлення не отримала результатів контролю, щодо яких було подано запит відповідно до параграфа 1;

(c) митниці відправлення стало відомо, що повідомлення про надходження товарів або результати контролю були надіслані помилково.

3. Митний орган країни відправлення надсилає запити на інформацію відповідно до параграфа 2(a) протягом семи днів після завершення строку, зазначеного у ньому, та запити на інформацію відповідно до параграфа 2(b) протягом семи днів після завершення відповідного строку, зазначеного в параграфі 1.

Однак якщо до завершення такого строку митний орган країни відправлення отримує інформацію про те, що процедура спільного транзиту не була належним чином завершена, або він має відповідну підозру, він повинен невідкладно надіслати запит.

4. Відповіді на запити, подані відповідно до параграфа 2, надсилають протягом 28 днів із дати надсилання запиту.

5. Якщо після направлення запиту відповідно до параграфа 2 митниця призначення не надала достатньої інформації для закриття процедури спільного транзиту, митний орган країни відправлення направляє запит суб’єкту процедури щодо надання такої інформації не пізніше ніж через 28 днів після початку процедури запиту інформації.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, якщо після направлення запиту відповідно до параграфа 2 митниця призначення не надала достатньої інформації для закриття процедури спільного транзиту, митний орган країни відправлення направляє запит суб’єкту процедури щодо надання такої інформації не пізніше ніж через 35 днів після початку процедури запиту інформації.

Суб’єкт процедури повинен відповісти на такий запит протягом 28 днів із дати його надсилання.

6. Якщо інформація, надана суб’єктом процедури у відповідь згідно з параграфом 5, є недостатньою для закриття процедури спільного транзиту, але митний орган країни відправлення вважає її достатньою для продовження процедури запиту інформації, такий орган повинен негайно надіслати запит на додаткову інформацію до відповідної митниці.

Така митниця повинна відповісти на такий запит протягом 40 днів із дати його надсилання.

7. Якщо під час етапів визначеної в параграфах 1-6 процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту була належним чином завершена, митний орган країни відправлення повинен закрити процедуру спільного транзиту і негайно поінформувати про закриття такої процедури суб’єкта процедури та, у відповідних випадках, будь-який митний орган, який міг ініціювати стягнення.

8. Якщо під час етапів визначеної в параграфах 1-6 процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту не може бути закрита, митний орган країни відправлення повинен встановити, чи виник борг.

У разі виникнення боргу митний орган країни відправлення повинен вжити таких заходів:

(a) визначити боржника;

(b) визначити митний орган, відповідальний за повідомлення про борг.

1. Якщо митний орган країни відправлення під час процедури запиту інформації і до завершення строку, зазначеного в статті 114(2), отримує докази того, що місце, в якому виникли обставини, що спричинили утворення боргу, розташоване в іншій країні, такий митний орган повинен негайно, і в будь-якому разі протягом такого строку, надіслати всю доступну інформацію компетентному митному органу в такому місці.

2. Компетентний митний орган у такому місці повинен підтвердити отримання інформації та повідомити митний орган країни відправлення про те, чи він є відповідальним за стягнення. Якщо митний орган країни відправлення не отримав такої інформації протягом 28 днів, він повинен негайно продовжити процедуру запиту інформації або розпочати стягнення.

1. Процедура спільного транзиту вважається належним чином завершеною, якщо суб’єкт процедури надасть митному органу країни відправлення згідно з його вимогами один із таких документів, що ідентифікують товари:

(a) документ, засвідчений митним органом країни призначення, який ідентифікує товари та встановлює, що товари були пред’явлені в митниці призначення або були доставлені уповноваженому вантажоодержувачу відповідно до статті 87;

(b) документ або митний протокол, засвідчений митним органом країни, що підтверджує, що товари фізично залишили митну територію Договірної сторони;

(c) митний документ, виданий у третій країні, в якій товари були поміщені під митну процедуру;

(d) виданий у третій країні документ, що скріплений штампом або засвідчений іншим чином митним органом такої країни та встановлює, що товари вважаються такими, що перебувають у вільному обігу в такій країні.

2. Замість зазначених у параграфі 1 документів орган відповідної третьої країни або орган країни може як доказ надати копії таких документів, засвідчені органом, що засвідчив оригінали документів.

1. Компетентні митні органи можуть здійснювати поствипускний контроль наданої інформації та будь-яких документів, бланків, дозволів чи даних, що стосуються операції спільного транзиту, щоб перевірити автентичність таких записів, отриманої інформації та штампів. Такий контроль проводять, якщо виникають сумніви щодо правильності і справжності наданої інформації або якщо існують підозри в шахрайстві. Він також може бути проведений на основі аналізу ризиків або шляхом вибіркової перевірки.

2. Компетентний митний орган, який отримав запит на проведення поствипускного контролю, повинен невідкладно надати відповідь.

3. Якщо компетентний митний орган країни відправлення подає запит компетентному митному органу на проведення поствипускного контролю інформації, пов’язаної з операцією спільного транзиту, умови статті 48(2) щодо закриття процедури транзиту вважаються невиконаними, поки справжність і правильність даних не буде підтверджено.

1. Якщо товари, що їх перевозять за допомогою стаціонарної транспортної установки, прибувають на митну територію однієї з Договірних сторін через таку установку, такі товари вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту з моменту прибуття на таку територію.

2. Якщо товари вже перебувають на митній території однієї з Договірних сторін і перевозяться стаціонарною транспортною установкою, такі товари вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту з моменту поміщення у стаціонарну транспортну установку.

3. Для цілей процедури спільного транзиту, коли товари перевозять стаціонарною транспортною установкою, суб’єктом процедури є оператор стаціонарної транспортної установки, який має осідок на території Договірної сторони, через територію якої товари прибувають на митну територію Договірних сторін у зазначеному в параграфі 1 випадку, або оператор стаціонарної транспортної установки на території Договірної сторони, де починається переміщення, у зазначеному в параграфі 2 випадку.

Суб’єкт процедури і митний орган повинні узгодити методи митного нагляду за транспортованими товарами.

4. Для цілей статті 8(2) оператор стаціонарної транспортної установки, який має осідок у країні, через територію якої товари перевозяться за допомогою стаціонарної транспортної установки, вважається перевізником.

5. Без обмеження положень параграфа 8, процедура спільного транзиту вважається завершеною, коли відповідний запис внесено до комерційної документації вантажоодержувача або оператора стаціонарної транспортної установки на засвідчення того, що товари, які перевозять стаціонарною транспортною установкою:

(a) надійшли до підприємства вантажоодержувача;

(b) були прийняті до розподільчої мережі вантажоодержувача; або

(c) залишили митну територію Договірних сторін.

6. Якщо товари, які переміщують стаціонарною транспортною установкою між двома Договірними сторонами, вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту відповідно до положень параграфа 2 і в ході операції вони перетинають територію країни спільного транзиту, де така процедура не застосовується для переміщення товарів стаціонарною транспортною установкою, зазначена процедура призупиняється на час, поки товари перетинають цю територію.

7. Якщо товари переміщують стаціонарною транспортною установкою з країни спільного транзиту, в якій процедура спільного транзиту не застосовується для переміщення товарів стаціонарною транспортною установкою, до пункту призначення у Договірній стороні, в якій така процедура застосовується, то вважається, що така процедура починається, коли товари прибувають на територію останньої Договірної сторони.

8. Якщо товари переміщують стаціонарною транспортною установкою з Договірної сторони, в якій процедура спільного транзиту застосовується для переміщення товарів стаціонарною транспортною установкою, до пункту призначення у країні спільного транзиту, де така процедура не застосовується, то вважається, що така процедура закінчується, коли товари залишають територію Договірної сторони, в якій застосовується така процедура.

Країна спільного транзиту може вирішити не застосовувати процедуру спільного транзиту до переміщення товарів стаціонарною транспортною установкою. Про такі рішення повідомляють Комісію, яка інформує інші країни.

1. За заявою митні органи можуть дозволити будь-яке з таких спрощень:

(a) використання комплексної гарантії чи звільнення від гарантії;

(b) використання пломб спеціального виду, якщо пломбування необхідне для забезпечення ідентифікації товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту;

(c) статус уповноваженого вантажовідправника, що дозволяє власнику дозволу поміщати товари під процедуру спільного транзиту без їх пред’явлення митниці;

(d) статус уповноваженого вантажоодержувача, що дозволяє власнику дозволу отримувати товари, що переміщуються під процедурою спільного транзиту, в дозволеному місці для завершення процедури відповідно до статті 48(1);

(e) використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять повітряним транспортом, або процедури спільного транзиту на основі електронного маніфесту для товарів, що перевозять повітряним транспортом;

(f) використання процедури спільного транзиту на основі паперових документів, призначеної спеціально для товарів, що перевозять залізничним транспортом;