Конвенція про процедуру спільного транзиту

РЕСПУБЛІКА АВСТРІЯ, ФІНЛЯНДСЬКА РЕСПУБЛІКА, РЕСПУБЛІКА ІСЛАНДІЯ, КОРОЛІВСТВО НОРВЕГІЯ, КОРОЛІВСТВО ШВЕЦІЯ, ШВЕЙЦАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ,

далі - "країни ЄАВТ",

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВТОВАРИСТВО,

далі - "Співтовариство",

БЕРУЧИ ДО УВАГИ Угоди про вільну торгівлю між Співтовариством і кожною з країн ЄАВТ,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ Спільну декларацію про створення Європейського економічного простору, ухвалену міністрами країн ЄАВТ і держав-членів Співтовариства та Комісією Європейських Співтовариств у Люксембурзі 9 квітня 1984 року, зокрема щодо спрощення формальностей на кордонах і правил походження товарів,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами, укладену між країнами ЄАВТ і Співтовариством, що запровадила єдиний адміністративний документ для використання у такій торгівлі,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що використання цього єдиного документа в рамках процедури спільного транзиту для переміщення товарів між Співтовариством та країнами ЄАВТ, а також безпосередньо між країнами ЄАВТ, призвело б до спрощення,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що найкращим способом досягнення цієї мети було б поширення процедури транзиту, що вже застосовується при переміщенні товарів у межах Співтовариства, між Співтовариством і Австрією та Швейцарією, а також між Австрією і Швейцарією, на країни ЄАВТ, що її не застосовують,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ також Північний транзитний порядок, що застосовується між Фінляндією, Норвегією та Швецією,

ВИРІШИЛИ укласти таку Конвенцію:

1. Ця Конвенція визначає заходи щодо транзитного переміщення товарів між Співтовариством і країнами ЄАВТ, а також між самими країнами спільного транзиту, в тому числі, у відповідних випадках, товарів, що їх перевантажують, переадресовують або зберігають на складі, шляхом запровадження процедури спільного транзиту незалежно від виду і походження товарів.

2. Без обмеження положень цієї Конвенції, зокрема положень стосовно гарантій, товари, що перебувають в обігу в межах Співтовариства, вважаються поміщеними під процедуру транзиту Союзу.

3. З урахуванням положень наведених нижче статей 7-12, норми, що регулюють процедуру спільного транзиту, викладені у доповненнях I і II до цієї Конвенції.

4. Транзитні декларації та транзитні документи для цілей процедури спільного транзиту повинні відповідати доповненню III та бути оформлені відповідно до нього.

1. Процедура спільного транзиту надалі в тексті цієї Конвенції у відповідних випадках іменується процедурою T1 або процедурою T2.

2. Процедура T1 може застосовуватись до будь-яких товарів, переміщуваних відповідно до статті 1, параграфа 1.

3. Процедура T2 застосовується до товарів, переміщуваних відповідно до статті 1, параграфа 1:

(a) у Співтоваристві:

тільки коли товари є товарами Союзу. "товари Союзу" означає товари, що підпадають під одну з таких категорій:

- товари, що повністю отримані на митній території Співтовариства і не містять товарів, ввезених із країн або територій, які не є частиною митної території Співтовариства;

- товари, переміщувані на митну територію Співтовариства з країн або територій, які не є частиною такої території, та випущені для вільного обігу;

- товари, отримані чи вироблені на митній території Співтовариства виключно з товарів, зазначених у другому абзаці, або з товарів, зазначених у першому та другому абзацах.

- Однак, без обмеження цієї Конвенції або інших укладених Співтовариством угод, товари, що, хоча і відповідають встановленим в одному з трьох попередніх абзаців умовам, повторно переміщуються на митну територію Співтовариства після їх вивозу за межі такої території, не вважаються товарами Союзу.

(b) у країні спільного транзиту:

Тільки коли товари надійшли в таку країну відповідно до процедури T2 і були переадресовані відповідно до спеціальних умов, встановлених у наведеній нижче статті 9.

4. Спеціальні умови, встановлені у цій Конвенції щодо поміщення товарів під процедуру T2, застосовуються також до видавання документів, що засвідчують митний статус товарів Союзу, і товари, на які поширюється дія такого документа, мають той самий статус, що і товари, переміщувані під процедурою T2, за виключенням того, що документ, який засвідчує митний статус товарів Союзу, не повинен обов’язково супроводжувати їх.

1. Для цілей цієї Конвенції термін:

(a) "транзит" означає процедуру, під якою товари переміщуються під контролем компетентних органів з однієї Договірної сторони до іншої Договірної сторони або до тієї самої Договірної сторони принаймні через один кордон;

(b) "країна" означає будь-яку країну спільного транзиту, будь-яку державу-члена Співтовариства або будь-яку іншу державу, яка приєдналася до цієї Конвенції;

(c) "третя країна" означає будь-яку державу, яка не є Договірною стороною цієї Конвенції;

(b) "країна спільного транзиту" означає будь-яку відмінну від держави-члена Співтовариства країну, яка є Договірною стороною цієї Конвенції.

3. При застосуванні норм, викладених у цій Конвенції щодо процедури T1 або T2, країни спільного транзиту і Співтовариство та його держави-члени мають однакові права та обов’язки.

1. Ця Конвенція не обмежує застосування будь-якої іншої міжнародної угоди стосовно процедури транзиту, з урахуванням будь-яких обмежень такого застосування щодо переміщення товарів з одного пункту в Співтоваристві в інший пункт у Співтоваристві та будь-яких обмежень видавання документів, що засвідчують статус товарів Співтовариства.

2. Ця Конвенція також не обмежує:

(a) переміщення товарів під процедурою тимчасового ввозу;

та

(b) угоди щодо прикордонного руху.

За відсутності угоди між Договірними сторонами та третьою країною, згідно з якою переміщувані між Договірними сторонами товари можуть бути переміщені через таку третю країну під процедурою T1 або T2, така процедура застосовується до товарів, переміщуваних через цю третю країну, лише якщо переміщення через цю країну здійснюється на основі єдиного транспортного документа, оформленого на території Договірної сторони, і дія такої процедури призупиняється на території цієї третьої країни.

За умови забезпечення здійснення будь-яких застосовних до товарів заходів країни можуть у рамках процедури T1 або T2 запроваджувати між собою спрощені процедури шляхом укладення двосторонніх або багатосторонніх угод, які повинні відповідати критеріям, що за необхідності повинні бути визначені у доповненні I, і які застосовуються до певних видів транспорту чи до визначених підприємств.

Комісія Європейських Співтовариств та інші країни повинні бути повідомлені про такі угоди.

1. З урахуванням будь-яких спеціальних положень цієї Конвенції, компетентні органи країн спільного транзиту уповноважені брати на себе функції митниць відправлення, митниць транзиту, митниць призначення та митниць гарантування.

2. Компетентні органи держав-членів Співтовариства уповноважені приймати декларації T1 або T2 для транзиту до митниці призначення, розташованої в країні спільного транзиту. З урахуванням будь-яких спеціальних положень цієї Конвенції, вони також засвідчують митний статус товарів Союзу для таких товарів.

3. Якщо декілька відправлень товарів згруповані разом, завантажені на один транспортний засіб та відправлені як єдиний вантаж одним суб’єктом процедури в рамках однієї операції T1 або T2 від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення для доставки одному вантажоодержувачу, Договірна сторона може вимагати, щоб такі відправлення у виняткових, належним чином обґрунтованих випадках були включені до однієї декларації T1 або T2 з відповідним списком товарних позицій.

4. Незважаючи на вимогу про засвідчення, у відповідних випадках, митного статусу товарів Союзу, особа, яка виконує вивізні формальності у прикордонній митниці Договірної сторони, не зобов’язана поміщати відправлені товари під процедуру T1 або T2 незалежно від митної процедури, під яку товари будуть поміщені у сусідній прикордонній митниці.

5. Незважаючи на вимогу про засвідчення, у відповідних випадках, митного статусу товарів Союзу, прикордонна митниця Договірної сторони, в якій виконуються вивізні формальності, може відмовити в поміщенні товарів під процедуру T1 або T2, якщо така процедура буде завершена в сусідній прикордонній митниці.

Додавання, вилучення або заміна не можуть здійснюватися щодо товарів, відправлених відповідно до процедури T1 або T2, зокрема при поділі, перевантаженні чи об’єднанні відправлень.

1. Товари, переміщувані до країни спільного транзиту під процедурою T2, що можуть бути переадресовані відповідно до такої процедури, повинні в будь-який час залишатися під контролем митних органів такої країни, щоб забезпечити відсутність змін у їхніх характеристиках чи стані.

2. Якщо такі товари переадресовано з країни спільного транзиту після їх поміщення у такій країні спільного транзиту під митну процедуру, відмінну від процедури транзиту або митного складу, процедура T2 не може бути застосована.

Однак це положення не застосовується до товарів, які ввезені тимчасово для демонстрації на виставці, ярмарку або подібного публічного показу та які не піддавалися будь-якому обробленню, крім оброблення, що необхідне для їх збереження у первісному стані або для поділу відправлень.

3. Якщо товари переадресовано з країни спільного транзиту після зберігання під процедурою митного складу, процедура T2 може бути застосована лише за таких умов:

- товари не перебували на митному складі протягом періоду, що перевищує п’ять років; однак для товарів, що підпадають під дію глав 1-24 Номенклатури класифікації товарів за митними тарифами ( Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року), цей період не повинен перевищувати шести місяців,

- товари зберігалися в спеціальних приміщеннях і не піддавалися будь-якому обробленню, крім оброблення, що необхідне для їх збереження у первісному стані або для поділу відправлень без заміни паковання,

- будь-яке оброблення було здійснене під митним наглядом.

4. Будь-яка прийнята декларація T2 або будь-який документ, що засвідчує митний статус товарів Союзу, виданий компетентним органом країни спільного транзиту, повинен містити посилання на відповідну декларацію T2 або документ, що засвідчує митний статус товарів Союзу, відповідно до якого товари надійшли до такої країни спільного транзиту, і включати всі спеціальні примітки, внесені до нього.

1. Якщо у наведеному нижче параграфі 2 або у доповненнях не зазначено інше, на будь-яку операцію T1 або T2 поширюється гарантія, що дійсна для всіх Договірних сторін, які беруть участь у такій операції.

2. Положення параграфа 1 не обмежують право:

(a) Договірних сторін домовитися між собою про те, що гарантія не поширюватиметься на процедури T1 або T2, що здійснюються виключно на їхніх територіях;

(b) Договірної сторони не вимагати гарантії щодо частини операції T1 або T2 між митницею відправлення та першою митницею транзиту.

1. Як правило, ідентифікація товару повинна бути забезпечена пломбуванням.

2. Необхідно опломбовувати:

(a) простір, в якому розміщені товари, за умови що транспортний засіб або контейнер був затверджений відповідно до інших регламентів або визнаний митницею відправлення придатним до пломбування;

(b) кожний окремий пакунок в інших випадках.

3. Митниця відправлення повинна визнавати транспортні засоби та контейнери придатними до пломбування за таких умов:

(a) пломби можна просто і надійно нанести на транспортний засіб або контейнер;

(b) транспортний засіб або контейнер збудовано таким чином, що при вилученні або додаванні товарів таке вилучення або додавання залишає видимі сліди, пломби ламаються або мають ознаки втручання, або електронна система моніторингу реєструє вилучення або додавання;

(c) транспортний засіб або контейнер не містить прихованого простору, де можуть бути сховані товари;

(d) призначений для товарів простір є легкодоступним для огляду митними органами.

4. Митниця відправлення може відмовитися від пломбування, якщо, беручи до уваги інші можливі способи ідентифікації, опис товарів у даних декларації або у додаткових документах дозволяє їх легко ідентифікувати.

3. Суб’єкт процедури або його уповноважений представник повинен на запит національних установ, відповідальних за статистику з транзиту, надавати будь-яку інформацію, що стосується декларацій T1 або T2, необхідну для збирання статистики.

1. Компетентні органи відповідних країн надають один одному будь-яку наявну в їхньому розпорядженні інформацію, необхідну для перевірки належного застосування цієї Конвенції.

2. У разі необхідності компетентні органи відповідних країн надають один одному всі висновки, документи, звіти, протоколи та інформацію, що стосується транспортних операцій, здійснених у рамках процедури T1 або T2, а також щодо порушень, пов’язаних із такими операціями.

Крім того, якщо це необхідно, вони надають один одному всі висновки щодо товарів, щодо яких передбачена взаємна допомога та які перебували під процедурою митного складу.

3. У разі підозр у наявності порушень, пов’язаних із товарами, які були переміщені в одну країну з іншої країни або які переміщувались через країну або зберігалися під процедурою митного складу, компетентні органи відповідних країн надають один одному на запит всю інформацію щодо:

(a) умов, за яких такі товари переміщувались:

- незалежно від того, яким чином вони були переадресовані, якщо вони надійшли до країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T1 або T2 чи документа, який засвідчує митний статус товарів Союзу, або

- незалежно від того, яким чином вони надійшли, якщо вони були переадресовані з країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T1 або T2 чи документа, який засвідчує митний статус товарів Союзу;

(b) умов будь-якого складського зберігання таких товарів, якщо вони надійшли до країни, до якої був поданий запит на підставі процедури T2 або документа, що засвідчує митний статус товарів Союзу, або якщо вони були переадресовані з такої країни на підставі процедури T2 або документа, що засвідчує митний статус товарів Союзу.

4. У будь-якому запиті, поданому відповідно до параграфів 1-3, необхідно зазначати справу чи справи, яких він стосується.

5. Якщо компетентний орган країни звертається із запитом про допомогу, яку він не зміг би надати на запит, він зверне увагу на цей факт у своєму запиті. Виконання такого запиту здійснюватиметься на розсуд компетентного органу, який отримав такий запит.

6. Інформація, отримана відповідно до параграфів 1-3, повинна бути використана виключно для цілей цієї Конвенції, та країна, що її отримує, повинна надати їй такий самий захист, що надається інформації подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може бути використана для інших цілей лише за наявності письмової згоди компетентного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.

Компетентні органи відповідних країн згідно з положеннями доповнення IV надають один одному допомогу щодо стягнення вимог, якщо ці вимоги виникли у зв’язку з операцією T1 або T2.

1. Цим створюється Об’єднаний комітет, в якому представлена кожна Договірна сторона цієї Конвенції.

2. Об’єднаний комітет діє за взаємною згодою.

3. Об’єднаний комітет збирається за необхідністю, але не менше одного разу на рік. Будь-яка Договірна сторона може вимагати проведення засідання.

4. Об’єднаний комітет ухвалює власний регламент, який містить, між іншим, положення про скликання засідань і призначення голови та строк його повноважень.

5. Об’єднаний комітет може ухвалювати рішення про створення будь-якого підкомітету або робочої групи, яка може допомагати йому у виконанні його обов’язків.

1. Об’єднаний комітет відповідає за адміністрування цієї Конвенції та забезпечення її належного виконання. Для цих цілей Договірні сторони регулярно інформують його про досвід застосування цієї Конвенції, а Об’єднаний комітет виробляє рекомендації та, у передбачених у параграфі 3 випадках, ухвалює рішення.

2. Зокрема, він рекомендує:

(a) зміни і доповнення до цієї Конвенції, крім тих, що зазначені в параграфі 3;

(b) будь-які інші заходи, необхідні для її застосування.

3. Об’єднаний комітет своїм рішенням ухвалює:

(a) зміни до доповнень до цієї Конвенції;

(c) інші зміни до цієї Конвенції, зумовлені змінами, внесеними до доповнень до неї;

(d) перехідні заходи, необхідні в разі приєднання нових держав-членів до Співтовариства;

(e) запрошення третім країнам у розумінні статті 3(1)(c) приєднатися до цієї Конвенції відповідно до статті 15a.

Договірні сторони виконують ухвалені відповідно до пунктів (a)-(d) рішення згідно з власним законодавством.

4. Якщо в Об’єднаному комітеті представник Договірної сторони погодився з рішенням із застереженням про виконання конституційних вимог, це рішення набуває чинності, якщо у ньому не зазначена дата, в перший день другого місяця після повідомлення про скасування такого застереження.

5. Рішення Об’єднаного комітету, зазначені в параграфі 3(e), про запрошення третьої країни приєднатися до цієї Конвенції, надсилаються Генеральному секретаріату Ради європейських співтовариств, який передає рішення відповідній третій країні разом із текстом Конвенції, чинним на ту дату.

6. Із дати, зазначеної в параграфі 5, відповідна третя країна може бути представлена спостерігачами в Об’єднаному комітеті, підкомітетах і робочих групах.

1. Будь-яка третя країна може стати Договірною стороною цієї Конвенції, якщо її запрошено депозитарієм Конвенції за рішенням Об’єднаного комітету.

2. Третя країна, запрошена стати Договірною стороною цієї Конвенції, стає Договірною стороною шляхом подання документа про приєднання до Генерального секретаріату Ради європейських співтовариств. Зазначений документ супроводжується перекладом Конвенції офіційною мовою (мовами) країни, що приєднується.

3. Приєднання набуває чинності в перший день другого місяця після подання документа про приєднання.

4. Депозитарій повідомляє всі Договірні сторони про дату подання документа про приєднання та дату набуття чинності приєднанням.

5. Рекомендації та рішення Об’єднаного комітету, зазначені у статті 15(2) і (3), ухвалені між датою, зазначеною у параграфі 1 цієї статті, і датою набуття чинності приєднанням, також повинні бути направлені запрошеній третій країні через Генеральний секретаріат Ради європейських співтовариств.

Декларація про прийняття таких актів повинна бути включена до документа про приєднання або до окремого документа, що подається до Генерального секретаріату Ради європейських співтовариств протягом шести місяців після повідомлення. Якщо декларація не була подана протягом цього строку, приєднання вважається недійсним.

Кожна Договірна сторона вживає належних заходів для забезпечення дієвого та гармонійного застосування положень цієї Конвенції, беручи до уваги необхідність максимально скоротити формальності, встановлені для операторів, та необхідність досягнення взаємно задовільного вирішення будь-яких труднощів, що виникають внаслідок дії цих положень.

Договірні сторони повинні інформувати одна одну про положення, які вони ухвалюють для імплементації цієї Конвенції.

Положення цієї Конвенції не виключають заборони чи обмеження ввозу, вивозу або транзиту товарів, що запроваджені Договірними сторонами чи державами-членами Співтовариства і необхідні з міркувань суспільної моралі, публічного порядку або громадської безпеки, захисту життя і здоров’я людей, тварин чи рослин, захисту національних цінностей, що мають мистецьке, історичне або археологічне значення, або захисту промислової чи комерційної власності.

Доповнення до цієї Конвенції становлять її невід’ємну частину.

1. Ця Конвенція застосовується, з одного боку, до територій, що на них поширюється дія Договору про заснування Європейського економічного співтовариства, та на встановлених у згаданому Договорі умовах, і, з іншого боку, до територій країн спільного транзиту.

2. Ця Конвенція також застосовується до Князівства Ліхтенштейн, допоки згадане Князівство залишається пов’язаним із Швейцарською Конфедерацією договором про митний союз.

Будь-яка Договірна сторона може вийти з цієї Конвенції за умови, що вона за 12 місяців до виходу направить письмове повідомлення депозитарію, який повідомляє про це всі інші Договірні сторони.

1. Ця Конвенція набуває чинності 1 січня 1988 року, за умови що Договірні сторони до 1 листопада 1987 року передадуть на зберігання свої документи про приєднання Секретаріату Ради європейських співтовариств, який діє як депозитарій.

2. Якщо ця Конвенція не набуде чинності 1 січня 1988 року, вона набуває чинності в перший день другого місяця після передачі на зберігання останнього документа про приєднання.

3. Депозитарій повідомляє про дату передачі на зберігання документа про приєднання кожної Договірної сторони та про дату набуття чинності цією Конвенцією.

1. З набуттям чинності цією Конвенцією Угоди від 30 листопада 1972 року та від 23 листопада 1972 року про застосування правил транзиту Співтовариства, укладені Австрією та Швейцарією відповідно зі Співтовариством, а також Угода від 12 липня 1977 року про продовження застосування правил транзиту Співтовариства, укладена цими країнами та Співтовариством, втрачають чинність.

2. Однак згадані у параграфі 1 угоди зберігають силу для операцій T1 або T2, розпочатих до набуття чинності цією Конвенцією.

3. Північний транзитний порядок, що діє між Фінляндією, Норвегією та Швецією, буде припинено з дати набуття чинності цією Конвенцією.

Ця Конвенція, що складена в єдиному примірнику англійською, голландською, грецькою, датською, ісландською, іспанською, італійською, німецькою, норвезькою, португальською, фінською, французькою та шведською мовами, причому всі тексти є однаково автентичними, передається на зберігання до архівів Секретаріату Ради європейських співтовариств, який надсилає її засвідчену копію кожній Договірній стороні.

1. Згідно зі статтею 1(3) Конвенції це доповнення визначає норми, що регулюють процедуру спільного транзиту.

2. Якщо не передбачено інше, положення цього доповнення поширюються на операції під процедурою спільного транзиту.

Процедура спільного транзиту не застосовується до поштових відправлень (у тому числі до поштових посилок), що переміщуються відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, коли товари переміщуються суб’єктами прав та обов’язків за такими актами або від їхнього імені.

Для цілей Конвенції застосовуються такі терміни та означення:

(a) "митні органи" означає митні адміністрації, відповідальні за застосування Конвенції, та будь-які інші органи, уповноважені відповідно до національного законодавства застосовувати Конвенцію;

(b) "особа" означає фізичну особу, юридичну особу та будь-яке об’єднання осіб, що не є юридичною особою, але визнане відповідно до законодавства Союзу, національного законодавства або законодавства країни спільного транзиту таким, що здатне здійснювати юридичні дії;

(c) "транзитна декларація" означає акт, яким особа заявляє у встановленій формі та у встановлений спосіб про бажання помістити товари під процедуру спільного транзиту;

(d) "транзитний супровідний документ" означає документ, що надрукований з використанням засобів електронного опрацювання даних для супроводження товарів і ґрунтується на даних транзитної декларації;

(e) "декларант" означає особу, яка подає транзитну декларацію від свого імені або особу, від імені якої подається така декларація;

(f) "суб’єкт процедури" означає особу, яка подає транзитну декларацію або від імені якої подається така декларація;

(g) "митниця відправлення" означає митницю, яка приймає транзитну декларацію;

(h) "митниця транзиту" означає митницю за місцем прибуття на митну територію Договірної сторони, коли товари переміщуються під процедурою спільного транзиту, або митницю за місцем вибуття з митної території Договірної сторони, коли товари залишають таку територію в ході транзитної операції через кордон між такою Договірною стороною та третьою країною;

(i) "митниця призначення" означає митницю, якій пред’являють поміщені під процедуру спільного транзиту товари для завершення такої процедури;

(j) "основний контрольний номер (MRN)" означає реєстраційний номер, що його компетентний митний орган присвоює транзитній декларації з використанням засобів електронного опрацювання даних;

(k) "митниця гарантування" означає митницю, що в ній митні органи кожної країни ухвалюють рішення про надання гарантій;

(l) "борг" означає зобов’язання особи сплатити суму ввізного або вивізного мита та інших зборів, що підлягають сплаті стосовно товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту;

(m) "боржник" означає будь-яку особу, яка несе відповідальність за борг;

(n) "випуск товарів" означає акт, яким митні органи дозволяють використання товарів для цілей, визначених для процедури спільного транзиту, під яку їх поміщено;

(o) "особа, що має осідок на митній території Договірної сторони" означає:

- стосовно фізичної особи, будь-яку особу, яка постійно проживає на митній території такої Договірної сторони;

- стосовно юридичної особи або об’єднання осіб, будь-яку особу, що має місцезнаходження, головний офіс або постійне комерційне представництво на митній території такої Договірної сторони;

(p) "засоби електронного опрацювання даних" означає електронний обмін інформацією між економічними операторами та митними органами, між митними органами, а також між митними органами та іншими залученими державними або європейськими агентствами чи інституціями, або агентствами чи інституціями країн спільного транзиту, у погодженому та визначеному форматі для автоматизованого опрацювання та зберігання даних після отримання з використанням будь-яких із таких засобів:

(i) електронний обмін даними;

(ii) обмін даними між комп’ютерами;

(iii) електронна передача структурованих даних стандартними повідомленнями або службами від одного середовища електронного опрацювання до іншого без втручання людини;

(iv) онлайн-введення даних у митні системи опрацювання даних для зберігання та опрацювання, що дозволяє створювати онлайн-відповіді;

(q) "електронний обмін даними" ("EDI") означає електронну передачу даних, структурованих відповідно до узгоджених стандартів повідомлень, між двома комп’ютерними системами;

(r) "електронна транзитна система" означає електронну систему, використовувану для електронного обміну даними в рамках процедури спільного транзиту;

(s) "стандартне повідомлення" означає попередньо задану структуру електронної передачі даних;

(t) "персональні дані" означає будь-яку інформацію, що стосується ідентифікованої особи або особи, яку можна ідентифікувати;

(u) "стаціонарна транспортна установка" означає технічні засоби (наприклад, трубопроводи та лінії електропередач), що використовуються для безперервного перевезення товарів;

(v) "процедура забезпечення безперервної роботи" означає процедуру, що ґрунтується на використанні паперових документів і запроваджена для того, щоб уможливити подання транзитної декларації та наступний контроль транзитної операції, коли неможливо використовувати процедуру з використанням засобів електронного опрацювання даних.

1. Для виконання митних формальностей процедури спільного транзиту використовується електронна транзитна система, якщо інше не передбачено у цьому доповненні.

2. Договірні сторони за взаємною згодою ухвалюють інструменти для застосування електронної транзитної системи, що встановлюють таке:

(a) правила, що визначають і регулюють повідомлення, якими обмінюються митниці, якщо це необхідно для застосування митного законодавства;

(b) спільний набір даних та формат повідомлень із даними, обмін якими здійснюється згідно з митним законодавством.

1. Компетентні органи використовують електронну транзитну систему для обміну інформацією для цілей процедури спільного транзиту, якщо інше не передбачено у цьому доповненні.

2. Для обміну зазначеною в параграфі 1 інформацією Договірні сторони використовують Спільну комунікаційну мережу/Спільний системний інтерфейс Європейського Союзу (CCN/CSI).

Фінансова участь країн спільного транзиту, доступ країн спільного транзиту до CCN/CSI та інші пов’язані з цим питання узгоджуються між Союзом та кожною країною спільного транзиту.

1. Договірні сторони визначають умови для виконання формальностей за допомогою засобів електронного опрацювання даних, які, між іншим, включають заходи для перевірки джерела даних та захисту від випадкового чи незаконного знищення або випадкової втрати даних, їх зміни чи несанкціонованого доступу до них.

2. Додатково до заходів, зазначених у параграфі 1, компетентні органи повинні встановити та підтримувати належні заходи безпеки для дієвого, надійного та безпечного функціонування електронної транзитної системи.

3. Внесення змін і видалення даних повинні бути записані разом із інформацією про причину зміни або видалення, точним часом зміни або видалення та даними щодо особи, яка здійснила таку зміну чи видалення.

Первісні дані або будь-які опрацьовані дані зберігають як мінімум протягом трьох календарних років із кінця року, в якому ці дані були записані, або довше, якщо це вимагається країнами.

4. Компетентні органи повинні регулярно здійснювати моніторинг безпеки даних.

5. Будь-які залучені компетентні органи повинні інформувати один одного про всі підозри щодо порушення безпеки.

1. Договірні Сторони повинні використовувати персональні дані, обмін якими здійснюється при застосуванні Конвенції, виключно для цілей процедури спільного транзиту та будь-якої митної процедури або тимчасового зберігання, що здійснюється після процедури спільного транзиту.

Це обмеження не повинне перешкоджати використанню таких даних митними органами для аналізу ризиків та розслідувань під час процедури спільного транзиту, а також для судових процесів, пов’язаних із процедурою спільного транзиту. Якщо такі дані використовують для зазначених цілей, митні органи, які надали інформацію, повинні бути негайно повідомлені.

2. Договірні сторони повинні забезпечити опрацювання персональних даних, обмін якими здійснюється при застосуванні Конвенції, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС (-1).

3. Кожна Договірна сторона повинна вживати необхідних заходів для забезпечення дотримання цієї статті.

1. Суб’єкт процедури несе відповідальність за всі такі дії:

(a) пред’явлення митниці призначення непошкоджених товарів та надання необхідної інформації протягом встановленого строку та відповідно до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації;

(b) дотримання митних положень, що стосуються процедури спільного транзиту;

(c) якщо інше не передбачено Конвенцією, надання гарантії для забезпечення сплати суми боргу, який може виникнути у зв’язку з товарами.

2. Перевізник або одержувач товарів, який приймає товари та знає, що вони переміщуються під процедурою спільного транзиту, також несе відповідальність за пред’явлення митниці призначення непошкоджених товарів протягом встановленого строку та відповідно до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації.

Для обміну та зберігання інформації, що стосується гарантій, використовуються засоби електронного опрацювання даних.

1. Суб’єкт процедури повинен надати гарантію для забезпечення сплати боргу, який може виникнути у зв’язку з товарами, поміщеними під процедуру спільного транзиту.

2. Гарантія надається як:

(a) індивідуальна гарантія, яка покриває одну операцію; або

(b) комплексна гарантія, яка покриває декілька операцій у формі зобов’язання, наданого гарантом, якщо застосовується спрощення, передбачене у статті 55(1)(a).

3. Однак митні органи можуть відмовитися приймати запропонований вид гарантії, якщо він несумісний із належним функціонуванням процедури спільного транзиту.

1. Індивідуальна гарантія може бути надана у формі:

(a) грошового внеску;

(b) зобов’язання, наданого гарантом;

(c) ваучерів.

2. У випадку, зазначеному в параграфі 1(c), індивідуальна гарантія надається у формі зобов’язання, наданого гарантом.

1. Гарант, зазначений у статтях 10(2)(b), 11(1)(b) і 11(2), є третьою особою, що має осідок на території Договірної сторони, де надається гарантія, і затвердженою митними органами, що вимагають гарантію.

Гарант повинен вказати у своєму зобов’язанні адресу для кореспонденції або призначити особу, уповноважену на отримання документів, у кожній країні Договірних сторін, залучених до операції спільного транзиту.

2. Гарант зобов’язується в письмовій формі сплатити забезпечену суму боргу. Зобов’язання також повинне покривати, в межах забезпеченої суми, суму боргу, що підлягає сплаті після перевірок апостеріорі.

3. Митні органи можуть відмовити в затвердженні гаранта, здатність якого забезпечити виплату суми боргу протягом встановленого строку є сумнівною.

1. Гарантія не вимагається в таких випадках:

(a) товари перевозять повітряним транспортом, якщо використовується процедура транзиту на основі електронного маніфесту для товарів, що перевозять повітряним транспортом, або процедура транзиту на основі електронного транспортного документа як транзитної декларації для повітряного транспорту;

(b) товари перевозять по Рейну, водних шляхах Рейну, по Дунаю чи водних шляхах Дунаю;

(c) товари перевозять стаціонарною транспортною установкою;

(d) товари перевозять залізничним або повітряним транспортом, якщо використовується транзитна процедура на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним або повітряним транспортом.