- LC-MS для зразків з низькою молекулярною масою,
або методом вакуумного випаровування до сухого стану водногоекстракту та спектроскопічним (ІЧ, УЧ, тощо) аналізомзалишків/осаду, а також методом ААС/ПІЗ.
Якщо аналіз водної фази, як такої, неможливий, воднийекстракт необхідно виділити за допомогою органічного розчинника,що не змішується з водою, наприклад, хлорованого вуглеводню. Потімрозчинник випаровується, а осад аналізують відповідно до описаногометоду аналізу складу полімерів. Якщо буде виявлено певнікомпоненти, що класифікуються, як домішки або добавки, необхідноїх усунути, щоб визначити рівень розчинності/виокремлення самогополімеру.
Якщо виокремлюють досить велику кількість такого матеріалу,може виявитись необхідним піддати виявлені залишки/осад аналізуРХВТ (Рідинна хроматографія високого тиску) або ГХ (газовахроматографія), щоб відрізнити домішки з мономеру та виведених змономеру часток. Це необхідно для того, щоб визначити точний складостаннього.
У деяких випадках достатньо провести випаровуванняорганічного розчинника, довести його до сухого стану та зважитисухий осад/залишок.
1.5.4.2. Проведення тесту двох зразків різних розмірів
Усі водні екстракти аналізують для виявлення ЗВОВ.
Проводять зважування нерозчиненої/невиокремленої частинизразка. Якщо після обробки в центрифузі або фільтрації вмістукожної посудини буде виявлено, що залишки/осад полімерузалишаються на стінках, тоді посудину необхідно сполоснутифільтратом до повного очищення від видимого осаду. Після цьогофільтрат знову віддають в центрифугу або фільтрують. Залишки, щозалишаються на фільтрі або трубці центрифуги, висушують при40 град.С, у вакуумі та зважують. Висушування необхіднопродовжувати до отримання сталої ваги.
2. ДАНІ
2.1. ПРОВЕДЕННЯ ТЕСТУ ЗІ ЗРАЗКОМ ОДНОГО РОЗМІРУ
Необхідно подати результати дослідження зразків кожної зтрьох колб окремо, а також середні показники, які виражаються водиницях маси на об'єм розчину (як правило, мг/л) або маси на масузразка полімеру (як правило, мг/г). Крім того, необхіднозафіксувати показник втрати ваги зразка (вираховується так: вагарозчину ділиться на вагу початкового зразка). Відносні стандартнівідхилення (ВСВ) також необхідно вираховувати. Індивідуальніпоказники також вираховуються для цілої речовини(полімер + необхідні добавки тощо), а також окремо для полімеру(наприклад, після виокремлення пропорційної частки з такихдобавок).
2.2. ПРОВЕДЕННЯ ТЕСТУ З ДВОМА ЗРАЗКАМИ РІЗНИХ РОЗМІРІВ
Необхідно подати показники водного екстракту для виявленняЗВОВ кожної з трьох колб окремо, а також середні показники кожногоексперименту, які виражаються в одиницях маси на об'єм розчину (якправило, мг/л) або маси на масу початкового зразка полімеру (якправило, мгС/г).
Якщо показники великої й малої порції води не відрізняються,це може говорити про те, що всі екстраговані компоненти дійсновиокремилися. Тоді прямого аналізу проводити непотрібно.
Окрему вагу залишку/осадку не потрібно подавати й виражати увідсотковому співвідношенні з початковою вагою. У кожномуексперименті потрібно вираховувати середні показники. Різниця між100 та виявленим відсотковим співвідношенням вказує наспіввідношення розчиненого та виокремленого матеріалу у вихідномузразку.
3. ЗВІТНІСТЬ
3.1. ЗВІТНІСТЬ ПРО ТЕСТУВАННЯ
Звітність про тестування повинна містити наступну інформацію:
3.1.1. Тестована речовина:
- доступна інформація про саму речовину (характерніособливості, домішки, добавки, вміст часток низької молекулярноїмаси).
3.1.2. Умови експерименту:
- опис застосованих методів та умов проведення експерименту,
- опис аналітичного методу та методу виявлення.
3.1.3. Результати:
- результати розчинення/виокремлення в мг/л; індивідуальні тасередні показники тестів виокремлення, проведених з використаннямрізних розчинів для виявлення вмісту полімеру та домішок, добавоктощо,
- результати розчинності/виокремлення полімеру в мг/г,
- показники ЗВОВ у водних екстрактах, вага розчину таобчислені співвідношення, якщо такі вимірювання проводились,
- рН кожного зразка,
- інформація про показники холостих випробувань,
- посилання на хімічну нестійкість тестованої речовини, якпід час самого тестування, так і процесу аналізу, за необхідності,
- будь-яка інформація щодо інтерпретації результатів.
4. ПОСИЛАННЯ
(1) DIN 53733 (1976) Zerkleinerung von Kunststofferzeugnissenfur Prufzwecke.
А.21. ОКИСЛЮВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ РІДИН
1. МЕТОД
1.1. ВСТУП
Метод полягає у вимірюванні здатності рідини збільшуватишвидкість чи інтенсивність горіння легкозаймистої речовини, абоутворювати суміш із легкозаймистою речовиною, що спонтанноспалахує під час змішування. За основу в даному методівикористовується затверджений UN тест для окислювальних рідин(1),якому даний метод є еквівалентним . Проте, оскільки цей метод А.21головним чином розроблений для того, щоб відповідати вимогамПоложення ЄС N 1907/2006, вимагається порівняння лише з однієюбазовою речовиною. Тестування й порівняння з іншими додатковимибазовими речовинами може бути необхідним тоді, коли очікується, щорезультати тестування використовуватимуться для інших потреб(1).
----------------
(1) Як, наприклад, у документі про правила транспортуванняUN.
Непотрібно проводити тестування, якщо дослідження структурноїформули показують, без жодних підстав для сумнівів, що речовинадає екзотермічну реакцію з легкозаймистим матеріалом.
Важливо мати попередню інформацію щодо можливоївибухонебезпечності речовини перед проведенням самого тесту.
Тестування не застосовується до твердих речовин, газів,вибухонебезпечних або сильно вибухонебезпечних речовин та доорганічного перекису водню.
Немає потреби проводити тестування, якщо є результатитестованої речовини з UN тестування для окислювальних рідин (1).
1.2. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ
Середній час зростання тиску - це середній з вимірюванихпоказників часу показник тестованої суміші, за який тиск зростаєвід 690 кПа до 2 070 кПа вище атмосферного тиску.
1.3. БАЗОВА РЕЧОВИНА
65% (w/w) водно-азотна кислота (чистого реактиву)використовується в якості базової речовини (2).
----------------
(2) Кислоту потрібно титрувати перед тестуванням, щобпідтвердити її концентрацію.
Якщо остаточні результати тестування можуть бути використаніз іншими цілями(1), варто провести тестування додаткових базовихречовин(3).
----------------
(3) Наприклад, 50% (w/w) хлорної кислоти та 40% (w/w)натрієвої солі використовуються в посиланні 1.
1.4. ПРИНЦИП МЕТОДУ ТЕСТУВАННЯ
Тестовану рідину змішують у пропорції один до одного, згідномаси, з волокнистою целюлозою та переміщують у герметичний посуд.Непотрібно продовжувати експеримент, якщо під час змішування абонаповнення посуду суміш спалахує.
Якщо ж суміш не спалахує, проводять повний тест. Суміш вгерметичній посудині нагрівають та визначають середній показникчасу зростання тиску від 690 кПа до 2 070 кПа вище атмосферноготиску. Отриманий показник порівнюють із середнім показником часузростання тиску суміші базової речовини (речовин), змішаної впропорції 1:1 з целюлозою.
1.5. КРИТЕРІЙ ЯКОСТІ
Отримані у ході проведення серії тестувань з п'яти спроб наприкладі однієї базової суміші результати не повинні відрізнятисьвід арифметичного середнього показника більше, ніж на 30%.Результати, що відрізняються більше, ніж на 30% від середньогопоказника, не повинні братись до уваги, і, відповідно, необхідновдосконалити процес змішування та заповнення посуду складовими, асам тест провести знову.
1.6. ОПИС МЕТОДУ
1.6.1. Підготовка
1.6.1.1. Займиста речовина
В якості займистої речовини використовують висушенуволокнисту целюлозу з довжиною волокон 50-250 мю m та середнімдіаметром 25 мю m(1). Целюлозу висушують до сталої ваги,викладаючи пластами завтовшки 25 мм при 105 град.С на чотиригодини й тримають у вологопоглинаючій печі до охолодження йпридатності до використання. Вміст води у висушеній целюлозі неповинен перевищувати 0,5% сухої маси(2). При необхідності часвисушування можна продовжити, щоб отримати бажаний результат(3).Той самий вид целюлози має використовуватися під час проведенняусіх тестів.
----------------
(1) Наприклад, Целюлозний порошок хроматографічної колониватману CF 11, каталог N 4021 050.
(2) Підтвердження титруванням методом Карла Фішера.
(3) Як альтернатива, такого ж вмісту води можна досягнути,наприклад, нагріванням при температурі 105 град.C в умовах вакуумупротягом 24 годин.
1.6.1.2. Прилади
1.6.1.2.1. Герметичний посуд
Для проведення тестування необхідно застосовувати герметичнийпосуд, який складається з металевого герметичного резервуаруциліндричної форми завдовжки 89 мм та зовнішнім діаметром 60 мм(див. малюнок 1). Для того, щоб полегшити тримання посуду під часкріплення пожежного та вентиляційного кранів, необхідно обробитина станку дві плоских грані (зменшуючи поперечний розріз посуду до50 мм). Посуд, який має отвір діаметром 20 мм повинен мати збудь-якого боку внутрішній паз глибиною 19 мм та різьбу для того,щоб туди міг зайти однодюймовий гвинт Британської конічної різьбидля труб (БТКР) або його метричний еквівалент. До викривленоїграні герметичного посуду, на відстані 35 мм з одного кінця та90 градусів від оброблених граней, прикручується боковий важільподачі тиску. Щоб прикрутити важіль потрібно зробити заглибленняна 12 мм та нарізати з одного боку різьбу для гвинта 1/2 дюймиБТКР (або еквівалент в метричних одиницях). Якщо необхідно, тодіприкріплюють інертний ущільнювач або замазку, щоб уникнути виходугазу. Боковий важіль з отвором 6 мм має продовжується на 55 ммнижче корпусу герметичного посуду. На одному кінці важеля робитьсяпаз та нарізується різьба для датчика тиску мембранного типу.Можна використовувати будь-який пристрій для вимірювання тиску,але за умови, що він не піддається впливу гарячих газів/парів абопродуктів розпаду та витримує швидкість збільшення тиску від690 до 2070 кПа, а його довжина становить не більше 5 метрів.
Кінець герметичного посуду з довшої від важеля сторонизакривається протипожежною пробкою, до якого кріпляться дваелектроди, один з яких ізолюється, а інший заземлюється до корпусупробки. До іншого кінця посуду кріплять запобіжну мембрану(витримує тиск, приблизно, 2200 кПа), яка фіксується заглушкою з20-тиміліметровим отвором. Якщо необхідно, тоді до протипожежноїпробки прикріплюють інертний ущільнювач або замазку, щоб уникнутивиходу газу. Для закріплення пристрою в правильному положенні підчас тесту використовують підставку (див. малюнок 2). Такапідставка повинна мати основу з м'якої сталі та розміри:235 мм x 184 мм x 6 мм та 185 мм довжини квадратного пустотілогопрофілю (КПП) 70 мм x 70 мм x 4 мм.
Профіль ріжуть із кожної з двох протилежних сторін одногокінця довжини КПП так, щоб профіль на двох плоских опорах був на86 мм вищий за розміри профілю інтактної коробки. Кінці цихплоских опор вирізають під кутом 60 град. до горизонталі таприварюють до основи платформи. Прорізи розміром 22 мм завширшкита 46 мм глибиною обробляють з одного верхнього кінця профілю так,щоб коли герметичний посуд опускають у підставку, протипожежноюпробкою спочатку, боковий важіль заходив у проріз. Сталевий листзавширшки 30 мм та завтовшки 6 мм приварюють до нижньоївнутрішньої частини профілю коробки в якості прокладки. Два7-миміліметрові гвинти з рифленою головкою прикручують з іншогобоку, щоб герметичний посуд був міцно закріплена на місці. Знизуприварюють дві сталеві смужки завширшки 12 мм та завтовшки 6 мм.Їх приварюють до боків, що виступають за основу профілю коробки,для підтримки посудини.
1.6.1.2.2. Система нагнітання/впорскування
Система нагнітання/впорскування складається з
25-тисантиметрового нікель-хромового дроту діаметром 0,6 мм та з
опором 3,85 ом/м. Це скручений витками дріт з діаметром витків
5 мм, що має форму котушки та кріпиться до електродів
протипожежної пробки. Котушка повинна відповідати конфігураціям,
як на мал. 3. Відстань між днищем герметичного посуду та низом
котушки запалювання повинна бути 20 мм. Якщо електроди не
регулюються, потрібно ізолювати керамічним покриттям провід
нагнітання та днище посуду. Дріт, який нагрівається постійною
напругою електроенергії, повинен видавати не менше 10 А.
1.6.2. Проведення тестування(4)
Повністю зібраний прилад з датчиком тиску та системоюнагріву, але без запобіжної мембрани, має знаходитись в положеннііз закритою протипожежною пробкою. 2,5 г рідини для тестуваннязмішують з 2,5 г сухої целюлози в склянці, помішуючи склянимпатичком(5). Задля безпеки перемішування необхідно проводити звикористанням захисного щитка між оператором і сумішшю. Якщо підчас змішування або заповнення суміш спалахує, подальше тестуванняне проводиться.
----------------
(4) Необхідно особливо обережно ставитись до сумішейокислювачів з целюлозою, як до потенційно вибухонебезпечних.
(5) На практиці цього можна досягти, приготувавши суміш 1:1 зтестованої рідини та целюлози, більшої кількості, ніж потрібно длятестування та передачі 5 +- 0,1 г в герметичний посуд. Для кожноїпроби використовують лише свіжу суміш.
Суміш додають невеликими кількостями до герметичного посудутак, щоб суміш заповнювала місце довкола котушки запалювання імала з нею хороший контакт. Дуже важливо, щоб котушка не змінювалаконфігурації, оскільки це може призвести до невірнихрезультатів(1). Запобіжну мембрану ставлять на відповідне місце, аутримуючу пробку тісно затягують. Заповнений герметичний посудставлять на підставку для запалювання. Запобіжна мембраназнаходиться у верхньому положенні. Підставку поміщують в армованувитяжну шафу або камеру горіння. Напруга подається на внутрішнізатискачі протипожежної пробки й дається розряд силою 10 А. Часміж початком змішування та включенням подачі напруги не повиненперевищувати 10 хвилин.
----------------
(1) Зокрема, слід уникати контакту із розташованими поручвитками котушки.
Датчик тиску дає сигнал, який відповідна система записує, щодозволяє оцінити та сформувати запис сталого часу профілю тиску(наприклад, самозаписуючий пристрій невстановлених процесів разомз діаграмним записуючим пристроєм). Суміш нагрівають 60 секунд абопоки запобіжна мембрана не розірветься. Якщо мембрана не рветься,тоді необхідно, щоб суміш вистигла, і можна було б обережно знятипристрій, але дотримуючись вимог безпеки, щоб не виникло зростаннятиску. З тестованою речовиною та базовими речовинами проводятьп'ять пробних тестувань. Необхідно в процесі роботи зафіксуватичас зростання тиску від 690 кПа до 2070 кПа вище атмосферного.Вираховується середній показник часу зростання тиску.
В окремих випадках, речовини можуть сприяти зміні тиску(занадто високого чи занадто низького), що спричиняється хімічнимиреакціями, які не характеризують окислювальні властивостіречовини. Іноді може виникнути потреба в повторенні тесту звикористанням інертної речовини, наприклад, діатоміту (кізельгуру)замість целюлози, щоб з'ясувати сутність реакції.
2. ДАНІ
Час зростання тиску, як для тестованої, так і для базовоїречовини (речовин). Час зростання тиску для тестів, в якихвикористовувалась інертна речовина (якщо такий тест проводився).
2.1. ОПРАЦЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Вираховується час зростання тиску, як для тестованої, так ідля базової речовини (речовин).
Середній показник часу зростання тиску для тестів, в якихвикористовувалась інертна речовина (якщо такий тест проводився).
Деякі прикладів результатів наведено в Таблиці 1.
Таблиця 1
Приклади результатів(а)
------------------------------------------------------------------
| Речовина(b) | Середній показник |
| | часу зростання тиску на |
| | прикладі суміші з целюлозою |
| | в пропорції 1:1 (мс) |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Дихромат амонію, насичений | 20 800 |
|водний розчин | |
|Нітрат кальцію, насичений | 6 700 |
|водний розчин | |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Нітрат заліза, насичений | 4 133 |
|водний розчин | |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Перхлорат літію, насичений | 1 686 |
|водний розчин | |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Перхлорат магнію, насичений | 777 |
|водний розчин | |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Нітрат нікелю, насичений | 6 250 |
|водний розчин | |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Азотна кислота, 65% | 4 767(c) |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Хлорна кислота, 50% | 121(c) |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Хлорна кислота, 55% | 59 |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Нітрат калію, 30% водний розчин | 26 690 |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Нітрат срібла, насичений | (d) |
|водний розчин | |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Хлорат натрію, 40% водний розчин| 2 555(c) |
|--------------------------------+-------------------------------|
|Нітрат натрію, 45% водного | 4133 |
|розчину | |
|Інертна речовина | |
|Вода: целюлоза | (d) |
------------------------------------------------------------------
----------------
(a) Див. посилання (1) для класифікації згідно схемитранспортування ООН.
(b) Вологі розчини потрібно готувати при 20 град.
(c) Середній показник з міжлабораторних порівняльних тестів.
(d) Максимальний тиск 2070 кПа не отримано.
3. ЗВІТНІСТЬ
3.1. ЗВІТНІСТЬ ПРО ТЕСТУВАННЯ
Звітність про тестування має містити наступну інформацію:
- характерні особливості тестованої речовини, її склад,наявність домішок тощо,
- концентрація тестованої речовини,
- методика висушування целюлози,
- вміст води в целюлозі,
- результати вимірювань,
- результати тестів з використанням інертної речовини, якщотакі проводились,
- розрахунок середнього показника часу зростання тиску,
- будь-які відхилення від норм використання методу та їхпричини,
- будь-яка інформація чи зауваження щодо інтерпретаціїрезультатів.
3.2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РУЗУЛЬТАТІВ(1)
----------------
(1) Див. посилання 1 про інтерпретацію результатів щодоположень ООН про правила перевезення кількох видів базовихречовин.
Результати тестувань повинні оцінюватись на основінаступного:
(а) здатності суміші тестованої речовини та целюлозиспонтанно спалахувати;
(b) порівняння середнього показника часу зростання тиску від690 кПа до 2070 кПа з показниками базової речовини (речовин).
Рідина вважається окислювачем, якщо:
(а) суміш речовини та целюлози на вагу, в пропорції 1:1,спонтанно спалахує; або
(b) суміш речовини та целюлози на вагу, в пропорції 1:1, маєсередній показник часу зростання тиску менший, ніж показник сумішіцелюлози та водної азотної кислоти в пропорції 1:1.
Для уникнення неправильних результатів, при потребі, під часінтерпретації результатів необхідно враховувати результати,отримані в ході тестування речовини з інертним матеріалом.
4. ПОСИЛАННЯ
(1) Recommendations on the Transport of Dangerous Goods,Manual of Tests and Criteria. 3rd revised edition. UN PublicationNo: ST/SG/AC.10/11/Rev. 3, 1999, page 342. Test O.2: Test foroxidising liquids.
Малюнок 1
Малюнок 2
Малюнок 3
ЧАСТИНА В: МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ТОКСИЧНОСТІ
ТА ІНШИХ НАСЛІДКІВ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я
ЗМІСТ
ВСТУП
В.1 bis. ГОСТРА ПЕРОРАЛЬНА ТОКСИЧНІСТЬ - ПРОЦЕДУРА
ФІКСУВАННЯ ДОЗИ
В.1 tris. ГОСТРА ПЕРОРАЛЬНА ТОКСИЧНІСТЬ - МЕТОД КЛАСИФІКАЦІЇ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ
В.2. ГОСТРА ТОКСИЧНІСТЬ (ВДИХАННЯ)
В.3. ГОСТРА ТОКСИЧНІСТЬ (УРАЖЕННЯ ШКІРИ)
В.4. ГОСТРА ТОКСИЧНІСТЬ: ПОДРАЗНЕННЯ ШКІРИ/РОЗ'ЇДАННЯ
В.5. ГОСТРА ТОКСИЧНІСТЬ: ПОДРАЗНЕННЯ ОКА/РОЗ'ЇДАННЯ
В.6. СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ ШКІРИ
В.7. ТОКСИЧНІСТЬ ПОВТОРНОЇ ДОЗИ (ЯКА ВВОДИТЬСЯ
ПЕРОРАЛЬНО ВПРОДОВЖ 28 ДНІВ)
В.8. ТОКСИЧНІСТЬ ПОВТОРНОЇ ДОЗИ (ВВЕДЕНОЇ ЧЕРЕЗ
ІНГАЛЯЦІЮ ВПРОДОВЖ 28 ДНІВ)
В.9. ТОКСИЧНІСТЬ ПОВТОРНОЇ ДОЗИ (ВВЕДЕНОЇ ЧЕРЕЗ ШКІРУ
ВПРОДОВЖ 28 ДНІВ)
В.10. МУТАГЕННІСТЬ - ТЕСТ IN VITRO НА ХРОМОСОМНУ АБЕРАЦІЮ ССАВЦІВ
В.11. МУТАГЕННІСТЬ - ТЕСТ IN VIVO НА ХРОМОСОМНУ АБЕРАЦІЮ КІСТКОВОГО МОЗКУ ССАВЦІВ
В.12. МУТАГЕННІСТЬ - МІКРОЯДЕРНИЙ ТЕСТ IN VIVO НА
ЕРИТРОЦИТАХ ССАВЦІВ
В.13/14. МУТАГЕННІСТЬ - ТЕСТ НА ЗВОРОТНЮ МУТАЦІЮ
З ВИКОРИСТАННЯМ БАКТЕРІЙ
В.15. ДОСЛІДЖЕННЯ МУТАГЕННОСТІ ТА СКРИНІНГ НА ГЕНЕТИЧНІ
МУТАЦІЇ КАНЦЕРОГЕННОЇ ДІЇ - ПИВНІ ДРІЖДЖІ
В.16. МІТОТИЧНА РЕКОМБІНАЦІЯ - ПИВНІ ДРІЖДЖІ
В.17. МУТАГЕННІСТЬ - ТЕСТ IN VITRO НА ГЕННУ МУТАЦІЮ
КЛІТИН ССАВЦІВ
В.18. ПОШКОДЖЕННЯ ТА РЕПАРАЦІЯ ДНК - НЕРЕПАРТИВНИЙ
СИНТЕЗ ДНК - КЛІТИНИ ССАВЦІВ IN VITRO
В.19. АНАЛІЗ ОБМІНУ СЕСТРИНСЬКИМИ ХРОМАТИДАМИ IN VITRO
В.20. РЕЦЕСИВНИЙ ТЕСТ НА ЛЕТАЛЬНІСТЬ, ПОВ'ЯЗАНУ
ЗІ СТАТЕВИМИ ВІДМІННОСТЯМИ, У ДРОЗОФІЛИ
ЧОРНОЧЕРЕВОЇ
В.21. ТЕСТИ IN VITRO НА ТРАНСФОРМАЦІЮ КЛІТИН ССАВЦІВ
В.22. ТЕСТ НА ДОМІНУВАННЯ ЛЕТАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ У ГРИЗУНІВ
В.23. ТЕСТ НА ХРОМОСОМНУ СПЕРМАТОГОНІАЛЬНУ АБЕРАЦІЮ
ССАВЦІВ
В.24. КРАПЕЛЬНИЙ ТЕСТ НА ПІДДОСЛІДНИХ МИШАХ
В.25. СПАДКОВА ТРАНСЛОКАЦІЯ У МИШЕЙ
В.26. ТЕСТ НА СУБХРОНІЧНУ ПЕРОРАЛЬНУ ТОКСИЧНІСТЬ ПРИ
ПОВТОРЮВАНІЙ ДОЗІ:
90-ДЕННЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРОРАЛЬНОЇ ТОКСИЧНОСТІ НА
ПРИКЛАДІ ГРИЗУНІВ
В.27. ТЕСТ НА СУБХРОНІЧНУ ПЕРОРАЛЬНУ ТОКСИЧНІСТЬ ПРИ
ПОВТОРЮВАНІЙ ДОЗІ:
90-ДЕННЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРОРАЛЬНОЇ ТОКСИЧНОСТІ
НЕ НА ПРИКЛАДІ ГРИЗУНІВ
В.28. ТЕСТ НА СУБХРОНІЧНУ ДЕРМАЛЬНУ ТОКСИЧНІСТЬ:
90-ДЕННЕ ДОСЛІДЖЕННЯ З ПОВТОРЮВАНОЮ ДЕРМАЛЬНОЮ
ДОЗОЮ НА ПРИКЛАДІ ГРИЗУНІВ
В.29. ТЕСТ НА СУБХРОНІЧНУ ТОКСИЧНІСТЬ ПРИ ВДИХАННІ:
90-ДЕННЕ ДОСЛІДЖЕННЯ З ПОВТОРЮВАНОЮ ДОЗОЮ ДЛЯ
ВДИХАННЯ НА ПРИКЛАДІ ГРИЗУНІВ
В.30. ТЕСТ НА ХРОНІЧНУ ТОКСИЧНІСТЬ
В.31. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЇ ТОКСИЧНИХ РЕЧОВИН НА ПРЕНАТАЛЬНИЙ
РОЗВИТОК
В.32. ТЕСТ-ПРОБА НА КАНЦЕРОГЕННІСТЬ
В.33. КОМБІНОВАНИЙ ТЕСТ НА ХРОНІЧНУ
ТОКСИЧНІСТЬ/КАНЦЕРОГЕННІСТЬ
В.34. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ ТОКСИЧНОСТІ ОДНОЇ
ГЕНЕРАЦІЇ
В.35. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ ТОКСИЧНОСТІ ДВОХ
ГЕНЕРАЦІЙ
В.36. ТОКСИКОКІНЕТИКА
В.37. ЗАТРИМАНА НЕЙРОТОКСИЧНІСТЬ ФОСФОРОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН ПІСЛЯ ЗНАЧНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ
В.38. 28-ДЕННЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАТРИМАНОЇ НЕЙРОТОКСИЧНІСТІ
З ПОВТОРЮВАНОЮ ДОЗОЮ ФОСФОРОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН
В.39. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЗАПЛАНОВОГО/РЕПАРАТИВНОГО СИНТЕЗУ ДНК НА КЛІТИНАХ ПЕЧІНКИ ССАВЦІВ IN VIVO
B.40. РОЗ'ЇДАННЯ ШКІРИ IN VITRO: ТЕСТ НА ОПІР ДІЇ
ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ ЧЕРЕЗ ШКІРУ (ТОДЕСЧШ)
В.40.BIS РОЗ'ЇДАННЯ ШКІРИ IN VITRO: ДОСЛІДЖЕННЯ ЗРАЗКА
ЛЮДСЬКОЇ ШКІРИ
В.41. ТЕСТ НА ФОТОТОКСИЧНІСТЬ 3Т3 NRU IN VITRO
В.42. ЧУТЛИВІСТЬ ШКІРИ: АНАЛІЗ РЕАКЦІЇ ІЗОЛЬОВАНИХ ВУЗЛІВ
В.43. ДОСЛІДЖЕННЯ НЕЙРОТОКСИЧНОСТІ НА ГРИЗУНАХ
В.44. АБСОРБЦІЯ ЧЕРЕЗ ШКІРУ: МЕТОД IN VIVO
В.45. АБСОРБЦІЯ ЧЕРЕЗ ШКІРУ: МЕТОД IN VITRO
ВСТУП
А. ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕСТОВАНОЇ РЕЧОВИНИ
Перед початком вивчення токсичності необхідно отриматиінформацію щодо складу тестованої речовини, включаючи найбільшідомішки, дані про відповідні фізичні й хімічні властивостіречовини, її стабільність.
Інформація про фізичні й хімічні властивості речовини єважливою при виборі методу управління та проведення кожногоокремого тесту, а також, коли йдеться про умови зберігання таобробки самої речовини.
Також перед початком експерименту необхідно врахувати процесрозробки методу кількісного та якісного визначення/вимірюваннятестованої речовини в дозаторі та біологічному матеріалі.
Звітність про тестування повинна містити всю інформацію щодоідентифікації, фізичних і хімічних властивостей речовини, а такожнаявності домішок і поведінки в ході експерименту.
B. ДОГЛЯД ЗА ТВАРИНАМИ
Під час проведення перевірки на токсичність необхідно сувороконтролювати умови, в яких знаходяться піддослідні тварини.
(i) Умови утримання
Кліматичні умови в приміщеннях та корпусах з піддосліднимитваринами повинні відповідати умовам, що є необхідними дляпіддослідних видів. Так, для щурів, мишей і морських свинок,задовільними вважатимуться температурні умови в межах 22 град.С+- 3 град.С, з відносною вологістю повітря 30-70%; для кролівзадовільними вважатимуться температурні умови в межах 20 град.С+- 3 град.С, з відносною вологістю повітря 30-70%.
Оскільки деяке експериментальне обладнання досить чутливе довпливу температури, необхідно включати певну інформацію щодовідповідних умов тестування в матеріали про проведення тестування.Під час проведення тесту потрібно контролювати, записувати тавключати в остаточний звіт показники температури.
Освітлення повинно бути штучним, з наступним інтервалом:12 годин - світло, 12 годин - темно. Деталі щодо освітленнязаписують і доповіді вносять до підсумкового звіту про результатиексперименту.
Тварин у клітках розміщують окремо або малими групами, щоскладаються з особин однієї статі (не більше п'яти особин в однійклітці), якщо інше не передбачено умовами експерименту.
Звіти про результати експериментів над тваринами повиннівключати інформацію про тип кліток і кількість тварин, щоутримуються в кожній з цих кліток, як під час дії хімічногопрепарату, так і в ході подальших спостережень.
(ii) Умови годування
Корм для тварин повинен відповідати всім вимогам харчуваннятого виду тварин, над якими проводяться експерименти. Якщо в ходітесту тваринам дають певні хімічні речовини, зміни поживноїцінності їх корму можна пояснити взаємодією речовини та харчовогокомпоненту. Необхідно зважати на можливість отримання такогорезультату під час інтерпретації результатів. Застосовуютьзвичайний лабораторний корм та необмежену кількість питної води.Вибір харчового раціону тварин повинен бути таким, щоб цевідповідало особливостям зазначеної тестованої речовини. Якщо вкормі тварин є домішки та сторонні елементи, які можуть впливатина токсичність, тоді необхідно, щоб їх концентрація не впливаланегативно на проведення тесту та інтерпретацію результатів.
C. АЛЬТЕРНАТИВНІ МЕТОДИ ТЕСТУВАННЯ
Європейський Союз наполегливо працює над розвитком тавпровадженням альтернативних методик тестування, які можуть надатиту саму інформацію, що й сучасні методи, але використовуючи прицьому менше тварин, і таким чином, завдаючи їм менше шкоди абонамагаючись уникнути використання тварин взагалі.
Якщо буде можливо впроваджувати такі нові методики, тоді,відповідно, необхідно враховувати такі моменти, як експлуатаційнабезпека, подальша класифікація, маркування властивих тестунебезпек та оцінка хімічної безпеки.
D. ОЦІНКА ТА ІНТЕРИРИТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Після первинної оцінки та інтерпретації результатів тестівнеобхідно врахувати те, що результати тестів, як тварин, так іпробірок передаються потім спеціалісту. Отже, можливо, що впроцесі підтвердження остаточного результату, негативну роль можезіграти людський фактор.
E. ЛІТЕРАТУРА
Більшість даних методів розроблено в рамках програми ОЕСРщодо рекомендацій для проведення тестів, і, відповідно, необхіднодотримуватись принципів Апробованих лабораторних методів для того,щоб якомога ширше використовувати "взаємно прийнятні дані".
Додаткову інформацію можна переглянути в посиланнях, які є врекомендаційних матеріалах ОЕСР та іншій опублікованій літературі.
В.1 bis. ГОСТРА ПЕРОРАЛЬНА
ТОКСИЧНІСТЬ - ПРОЦЕДУРА ФІКСУВАННЯ ДОЗИ
1. МЕТОД
Даний метод тестування є еквівалентним ТІ (ТЕСТОВИХІНСТРУКЦІЙ) ОЕСР 420 (2001)
1.1. ВСТУП
У традиційних методах оцінки пероральної токсичності тварининаприкінці експерименту помирають. У 1984 році Британськимтоксикологічним товариством було запропоновано новий метод оцінкипероральної токсичності, в основі якого лежить фіксування доз (1).Завдяки цьому методу вдалось уникнути смерті тварин наприкінціексперименту. В основі методу тепер було спостереження за явнимиознаками токсичності на прикладі одного з видів фіксованих доз. Урезультаті міжнародних лабораторних оціночних тестів у пробірці таекспериментів, що проводились у Сполученому КоролівствіВеликобританії та Північної Ірландії, у 1992 році нововведенуметодику було затверджено, як новий метод тестування. Потім булозроблено оцінку статистичних якостей Методики фіксованих доз,використовуючи в ході дослідження математичні моделі (4)(5)(6).Також, результати тестів на прикладі живих організмів таматематичних моделей показали, що така нововведена методика єпродуктивною, оскільки в ній задіяно менше тварин, які вже не такстраждають під час таких експериментів, на відміну від попередніхтестів, а також є можливість класифікувати речовини подібно доінших методів оцінки гострої токсичності.
У Рекомендаційних матеріалах про гостру пероральнутоксичність (7) міститься інформація щодо вибору найвідповіднішогометоду тестування з заданої теми. У даному документі також даєтьсядодаткова інформація щодо проведення та інтерпретації результатівметоду тестування В.1 bis.
В основі методу лежить принцип застосування помірно токсичнихдоз в ході експерименту. Слід уникати використання таких доз, врезультаті дії яких можливий летальний кінець. Непотрібнозастосовувати дози, які подразнюють та роз'їдають організм івикликають сильний біль та нездужання. Необхідно якомога гуманнішепозбавити життя помираючих тварин, а також тих, які вже довгий часстраждають від нездужання та сильного болю. Щодо інтерпретаціїрезультатів тестів, в яких тварини були вимушено позбавленніжиття, то вони враховуються так само, як і результати тихекспериментів, в яких тварини померли самі. Рекомендаційніматеріали (8) містять критерії прийняття рішень щодо позбавленняжиття помираючих та страждаючих тварин, а також інформаціюстосовно ознак передбачуваної або очікуваної смерті.
У даному методі подається інформація щодо шкідливих танебезпечних властивостей речовин, а також те, як ці речовининеобхідно групувати та класифікувати, відповідно до ГлобальноїГармонізованої Системи (ГГС) класифікації хімічних речовин, яківикликають гостру токсичність (9).
Перед початком тестування речовини в умовах лабораторіїнеобхідно брати до уваги всю інформацію, що стосується взятогохімікату. Сюди входить інформація щодо характерних особливостейречовини, її хімічного складу; токсичні дані структурно пов'язанихречовин; передбачуване застосування хімікату. Така інформація єнеобхідною для того, щоб можна було підібрати відповідну початковудозу і переконатись в тому, що здоров'ю людини нічого не загрожує.
1.2. ВИЗНАЧЕННЯ
Гостра пероральна токсичність: стосується пероральноговживання однієї або кількох доз речовини протягом 24 годин, врезультаті чого з'являються шкідливі побічні ефекти.
Запізніла смерть: це означає, що піддослідна тварина непомирає або знаходиться в передсмертному стані протягом 24 годин,але вмирає пізніше - протягом 14-тиденного періоду веденняспостережень.
Доза: кількість застосовуваної хімічної речовини. Дозавиражається в одиницях ваги взятого хімікату на вагу піддослідноїтварини (наприклад, мг/кг).
Очевидна токсичність:загальний термін, який вказує на явніознаки токсичності, що виникли в результаті застосуваннятестованої речовини (див. приклад в (3)), і після наступноїнайбільшої фіксованої дози це може призвести до того, що тваринибудуть страждати від сильного болю та явного сильного нездужання;також можливо, що тварини будуть знаходитись у передсмертномустані (критерії подано в Рекомендаціях щодо Гуманності (8)) абослід очікувати ймовірної смерті більшої частини піддосліднихтварин.
ГГС: Глобально Гармонізована Система (ГГС) класифікаціїхімічних речовин та сумішей, які викликають гостру токсичність.Спільна діяльність ОЕСР в галузі охорони навколишнього середовищата життя людини, Експертного комітету ООН з транспортуваннянебезпечних речовин (вивчення фізико-хімічних властивостей) іМіжнародної організації праці (МОТ) (використання небезпечнихматеріалів) координується Міжорганізаційною програмоюраціонального застосування хімічних речовин (МПРЗХР).
Ймовірна смерть: стан, коли піддослідна тварина вмирає абоочікується, що вона помре до наступного очікуваного моментуспостереження. Ознаками такого стану для щурів є, наприклад, появаконвульсій, перевертання набік, лежаче положення та тремтіння.Додаткова інформація міститься у Рекомендаціях щодо Гуманності(8).
Напівлетальна доза: НД (коли гине 50% особин): статистично 50взята повна доза хімічної речовини, в результаті дії якоїочікується летальний кінець у 50% тварин, які приймали хімікатперорально. Показник НД виражається в одиницях ваги тестованої
50
речовини на вагу піддослідної тварини (мг/кг).
Допустима доза: допустима доза під час тестування (2000 або5000 мг/кг).
Передсмертний стан: стан, коли тварина вмирає або не можевижити навіть при наданні медичної допомоги. Додаткова інформаціяміститься у Рекомендаціях щодо Гуманності (8).
Очікувана смерть: наявність клінічних ознак, які вказують нанаближення летального результату у визначений час задовго дозапланованого часу завершення експерименту. Наприклад: тваринанездатна дотягнутись до їжі або води. Додаткова інформаціяміститься у Рекомендаціях щодо Гуманності (8).
1.3. ПРИНЦИП МЕТОДУ ТЕСТУВАННЯ
Групам тварин однієї статі дають дози хімічної речовинипоступово: фіксовані дози по 5, 50, 300 та 2000 мг/кг (в окремихвипадках дозволяється давати 5000 мг/кг - див. пункт 1.6.2.).Рівень дозування вираховується візуально і так, щоб введена дозаречовини призвела лише до певних ознак токсичності, не спричинившипри цьому серйозної гострої токсичності або смерті тварин. УРекомендаціях ОЕСР (8) подано перелік клінічних ознак та умов, щовказують на виникнення болю, страждання та очікувану смерть.Наступним групам тварин дозування збільшують до більшого/меншогофіксованого рівня, в залежності від того, чи є ознаки токсичностіабо смерті. Така процедура продовжується до тих пір, поки не будевизначено саме ту дозу, яка спричиняє очевидну токсичність чи,принаймні, одну смерть. Також, експеримент продовжується, якщопісля застосування найбільшої дози не виявлено жодних ефектів аботварини вмирають після з'їдання найменшої дози хімічної речовини.
1.4. ОПИС МЕТОДУ
1.4.1. Підбір видів тварин
Найкращим з виду гризунів є щур, хоча можна такожзастосовувати інших представників цього виду. Як правило,використовують самок (7), оскільки результати сучасних тестів НД
50
та спеціалізована література говорять про те, що, зазвичай, хоча
різниця між чутливістю статей невелика, проте, якщо такі
відмінності все ж спостерігаються, самки виявляються до певної
міри чутливішими (10). Однак, якщо в результаті вивчення токсичних
або токсикокінетичних властивостей структурно пов'язаних хімічних
речовин виявиться, що самці можуть бути чутливішими, тоді перевага
надається цій статі. Під час використання в тестах самців
необхідно обумовлювати доцільність їх застосування.
1.4.2. Умови утримування та годування тварин
Температура в експериментальних приміщеннях, де утримуютьтварин повинна бути в межах 22 град.С (+- 3 град.С). Незважаючи нате, що відносна вологість повітря повинна бути, принаймні, 30% та,якщо можливо, не перевищувати 70%, за винятком, коли приміщенняприбирають, необхідно намагатись, щоб цей показник був 50-60%.Освітлення має бути штучним, з інтервалом 12 годин (світло-темно).Що стосується сучасного годування тварин в лабораторних умовах, тонеобхідно, щоб в їх раціоні кількість питної води не обмежувалась.Тварин групують в клітках, згідно дозування, але важливо, щобкількість особин в одній клітці не заважала нормальномуспостереженню за кожною з них.
1.4.3. Підготовка тварин
Тварин обирають навмання, маркують для індивідуальноїідентифікації та тримають в клітках не менше п'яти днів передпочатком дозування для того, щоб вони окліматизувались улабораторних умовах.
1.4.4. Підготовка доз
Загалом, об'єм дози повинен бути постійним стосовно іншихвидів доз, які застосовуватимуться в експерименті, алевідрізнятись концентрацією приготування. Коли тестують кінцевийпродукт рідини, то може виявитись, що застосування нерозбавленоїречовини, наприклад, при сталій концентрації, є важливішим впроцесі оцінки ризиків, які спричиняє така речовина, і така вимогаіснує з боку деяких керівних органів. У будь-якому випадкумаксимальний об'єм дози не можна збільшувати.
Максимальний об'єм дози, яку можна застосовувати один раз,залежить від розмірів піддослідної тварини. Так, для щурів цейоб'єм, як правило, на повинен перевищувати 1 мл/100 г ваги тіла:проте, якщо застосовуються водний розчин, тоді можна за основувзяти показник ваги тіла в 2 мл/100 г. Що стосується самоїрецептури приготування дози, то, якщо можливо, рекомендуєтьсяводний розчин/суспензія/емульсія, які додаються в залежності відтого, як розчиняється суспензія/емульсія в олії (наприклад,кукурудзяній) та інших технологічних рідинах. Коливикористовуються інші технологічні рідини (не вода), тодінеобхідно ознайомитись з їх характерними особливостями. Дозипотрібно готувати безпосередньо перед їх застосуванням, якщоневідома інформація щодо стабільності приготування на певнийперіод часу, протягом якого ці дози будуть використані тавважатимуться придатними для застосування.
