Директива Ради від 19 грудня 1991 року про річну звітність і консолідовану звітність страхових підприємств (91/674/ЄЕС)

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стаття I (7) (a)

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (8) (a)

Витрати на придбання

Витрати на придбання включають витрати, що виникають в результаті укладання договорів страхування. Вони охоплюють як прямі витрати, такі як комісійні за придбання чи витрати на складання документа про страхування або включення договору страхування в портфель страхування, так і непрямі, як, наприклад, витрати на рекламу чи адміністративні витрати, пов'язані з обробкою заявок на страхування і видачею полісів.

Держави-члени можуть вимагати відображення комісійних за поновлення полісів в статтях I (7) (c) чи II (8) (c).

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стаття I (7)(c)

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (8)(c)

Адміністративні витрати

Адміністративні витрати включають витрати, що виникають в результаті інкасування премій, управління портфелем договорів, управління бонусами і знижками, а також внутрішнього та зовнішнього перестрахування. Вони включають, зокрема, витрати на утримання персоналу і резерви на амортизацію меблів та устаткування, якщо вони не повинні вказуватися серед витрат на придбання, претензії, які мали місце, і інвестиційні витрати.

Технічний рахунок щодо страхування життя: статті II (2) і (9)

Нетехнічний рахунок: статті III (3) і (5)

Інвестиційні доходи і витрати

1. Всі інвестиційні доходи і витрати, пов'язані із страхуванням, іншим ніж страхування життя, вказуються в нетехнічному рахунку.

2. У випадку компанії, що здійснює виключно страхування життя, інвестиційні доходи і витрати вказуються в технічному рахунку щодо страхування життя.

3. У випадку компанії, що займається одночасно страхуванням життя та іншими видами страхування, інвестиційні доходи і витрати вказуються в технічному рахунку страхування життя, якщо вони безпосередньо пов'язані із страхуванням життя.

4. Держави-члени можуть вимагати чи дозволяти вказувати інвестиційні доходи і витрати відповідно до їхнього походження чи призначення, передбачивши, якщо необхідно, нові статті у технічному рахунку щодо страхування, іншого ніж страхування життя, за аналогією з відповідними статтями рахунку щодо страхування життя.

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стаття I (2)

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (2)

Нетехнічний рахунок: статті III (4) і (6)

Розподілені інвестиційні доходи

1. Якщо частка інвестиційних доходів переведена на технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя, сума, яка переводиться з нетехнічного рахунку, віднімається від статті III (6) і додається до статті I (2).

2. Якщо частка інвестиційних доходів, зазначена в технічному рахунку щодо страхування життя, переведена на технічний рахунок, переведена сума віднімається зі статті II (12) і додається до статті III (4).

3. Держави-члени можуть визначати порядок і суму переведення розподілених інвестиційних доходів з однієї частини розрахунку прибутків і збитків в іншу. В будь-якому випадку причини переведення і підстава, на якій вони здійснюються, вказуються в додатку; залежно від обставин, достатньо зробити посилання на відповідний нормативний акт.

Технічний рахунок щодо страхування життя: статті II (3) і (10)

Нереалізовані доходи і збитки від інвестицій

1. В діяльності щодо страхування життя держави-члени можуть дозволяти занесення цілком чи частково в статті II (3) і (10) розрахунку прибутків і збитків коливання в різниці між:

- оцінкою інвестицій за фактичною вартістю чи за методами, зазначеними в частині I статті 33 Директиви 78/660/ЄЕС, і

- їхньою оцінкою за ціною придбання.

У будь-якому випадку держави-члени вимагають занесення сум, про які йдеться в першій частині і, на вищевказані статті, якщо вони стосуються інвестицій, зазначених в статті D активів.

2. Держави-члени, що вимагають чи дозволяють оцінку інвестицій в статті C за їхньою фактичною вартістю, можуть дозволяти для страхування іншого, ніж страхування життя, занесення в статтю III (3a) і в статтю III (5a) розрахунку прибутків і збитків, повністю чи частково, коливання в різниці між оцінкою інвестицій за їхньою фактичною вартістю і за ціною їхнього придбання.

Стаття 32 Директиви 78/660/ЄЕС, відповідно до якої оцінка статей річної звітності повинна грунтуватися на принципі ціни придбання чи собівартості, застосовується до інвестицій, за умови дотримання статей 46-49 цієї Директиви.

1. Держави-члени можуть вимагати чи дозволяти оцінку інвестицій, вказаних в статті C активів, на основі їхньої фактичної вартості, розрахованої у відповідності зі статтями 48- 49.

2. Інвестиції, вказані в статті D активів, вказуються за їхньою фактичною вартістю.

3. У випадках, коли інвестиції оцінюються за вартістю придбання, їхня фактична вартість вказується в примітках до розрахунків. Проте, держави-члени, в яких на момент оприлюднення цієї Директиви інвестиції оцінюються за вартістю придбання, можуть надавати страховим компаніям можливість вказувати в примітках до розрахунків спочатку фактичну вартість інвестицій, віднесених до статті C (I) активів, протягом не більше п'яти років після дати, зазначеної в статті 70 (1), а фактичну вартість інших інвестицій - протягом не більше трьох років після цієї ж дати.

4. У випадках, коли інвестиції оцінюються за їхньою фактичною вартістю, ціна їхнього придбання вказується в примітках до розрахунків.

5. Такий самий метод оцінки застосовується до всіх інвестицій, включених в будь-яку статтю, позначену арабською цифрою, чи в статтю C (I) активів.

6. Метод, застосований до кожної із статей інвестицій, зазначається в примітках до розрахунків.

У випадках, коли до інвестицій застосовується фактична вартість, застосовуються частини 2 і 3 статті 33 Директиви 78/660/ЄЕС, за виключенням випадків, передбачених у статтях 37 і 44 цієї Директиви.

1. У випадку інвестицій, інших ніж земля і будівлі, фактична вартість означає ринкову вартість, за умови дотримання частини 5.

2. Якщо інвестиції включені до офіційного котирування на фондовій біржі, ринкова вартість означає вартість, визначену на день складання балансу чи, якщо день складання балансу не є операційним днем на фондовій біржі, в останній операційний день біржі, що передує цьому дню.

3. Якщо існує ринок для інших видів інвестицій, ніж ті, які зазначені в частині 2, ринкова вартість означає середню ціну, за якою ці інвестиції реалізовувалися на день складання балансу чи, якщо день складання балансу не є операційним днем на фондовій біржі, в останній операційний день, що передує цьому дню.

4. Якщо на день складання річної звітності інвестиції, зазначені в частинах 2 і 3, були продані чи повинні бути продані незабаром, ринкова вартість зменшується на фактичну чи оціночну вартість реалізації.

5. За винятком випадків, коли застосовується метод частки в капіталі згідно із статтею 59 Директиви 78/660/ЄЕС, всі інші інвестиції оцінюються відповідно до розсудливої оцінки ймовірної вартості їхньої реалізації.

6. У всіх випадках спосіб оцінки точно описується в примітках до розрахунків, а також обгрунтовується його вибір.

1. У випадках із землею і будівлями фактична вартість означає ринкову вартість, визначену на момент оцінки і, у відповідних випадках, зменшену відповідно до частин 4 і 5.

2. Ринкова вартість означає ціну, за якою земля і будівлі могли б бути продані на момент оцінки за допомогою приватного договору між незалежними продавцем і покупцем, причому припускається, що товар виставляється на відкриті торги на ринку, умови ринку допускають законний продаж, а термін, наданий для переговорів про продаж, достатній з урахуванням характеру товару.

3. Ринкова вартість визначається шляхом окремої оцінки кожної земельної ділянки і кожної будівлі, яка проводиться не рідше, ніж один раз у п'ять років за загальновизнаними чи схваленими органом страхового нагляду методами. Стаття 35 (1) b) Директиви 78/660/ЄЕС не застосовується.

4. Якщо з часу останньої оцінки, проведеної згідно частини 3, вартість земельної ділянки чи будівлі знизилася, проводиться відповідне коригування вартості. Отримана у такий спосіб знижена вартість не збільшується в наступних балансах, якщо тільки таке збільшення не є наслідком нового визначення ринкової вартості, проведеного згідно частин 2 і 3.

5. Якщо на момент складання річної звітності земля і будівлі були продані чи повинні бути незабаром продані, вартість, визначена відповідно до частин 2 і 4, зменшується на суму фактичних чи оціночних витрат на їх реалізацію.

6. Якщо немає можливості визначити ринкову вартість земельної ділянки чи будівлі, фактичною вартістю вважається вартість, визначена на основі принципу ціни придбання чи собівартості.

7. Метод, що використовувався для визначення фактичної вартості землі і будівель та їх розподіл за фінансовими роками, в яких здійснювалося оцінювання, вказується в примітках до розрахунків.

Якщо стаття 33 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до страхових компаній, це відбувається в такий спосіб:

a) пункт 1a) застосовується до активів, що вказуються в статті F (I), як визначено в статті 6 цієї Директиви;

b) пункт 1c) застосовується до активів, що вказуються в статтях C (I), (II), (III) та (IV) і F (I) (за винятком запасів), а також F (III), як визначено в статті 6 цієї Директиви.

Стаття 35 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до страхових компаній в такий спосіб:

a) вона застосовується до активів, що вказуються в статтях B і C, та до основних фондів, що вказується в статті F (I), як визначено в статті 6 цієї Директиви;

b) пункт I c) aa) застосовується до активів, що вказуються в статтях C (II), (III) та (IV) і F (III), як визначено в статті 6 цієї Директиви.

Держави-члени можуть вимагати проведення коригувань вартості обігових цінних паперів, які відносяться до інвестицій, щоб на день складання балансу в нього була внесена їхня зменшена вартість.

Стаття 38 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до активів, що вказуються в статті F (I), як визначено в статті 6 цієї Директиви.

Стаття 39 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до активів, що вказуються в статтях E (I), (II), (III) і F (III), як визначено в статті 6 цієї Директиви.

Для страхування, іншого ніж страхування життя, сума витрат майбутніх років на придбання розраховується на основі, подібній до тієї, яка використовується для незароблених премій.

Для страхування життя сума витрат майбутніх років на придбання може бути врахована в актуарних розрахунках, зазначених в статті 59.

1. a) Якщо вони не були переоцінені за ринковою вартістю, боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом, що зазначаються в статтях C (II) і (III) активів, заносяться в баланс за вартістю їхнього придбання. Проте держави-члени можуть вимагати чи дозволяти зазначення в балансі таких боргових цінних паперів в сумі, що підлягає виплаті при їхньому викупі.

b) Якщо ціна придбання цінних паперів, зазначених у пункті 1a), перевищує суму, що має підлягає виплаті при їхньому викупі, різниця повинна бути занесена в розрахунок прибутків і збитків. Однак, держави-члени можуть вимагати чи дозволяти поступове списання цієї різниці, так щоб вона була повністю списана до дати викупу цих цінних паперів. Ця різниця повинна відзначатися окремо в балансі чи примітках до розрахунків.

c) Якщо ціна придбання цінних паперів, зазначених у пункті I a), нижче суми, що підлягає виплаті при їхньому викупі, держави-члени можуть вимагати чи дозволяти поступове занесення різниці у доход протягом періоду, що залишається до викупу цих паперів. Ця різниця повинна зазначатися окремо в балансі чи примітках до розрахунків.

2. Якщо боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом, що не переоцінюються за ринковою вартістю, продаються до настання терміну виплат за ними, а виручка від їхнього продажу використовується для покупки інших боргових цінних паперів чи цінних паперів з фіксованим доходом, держави-члени можуть дозволяти рівномірне розподілення різниці між виручкою від продажу і їх балансовою вартістю протягом періоду, що залишився до настання терміну виплат за ними.

Технічні резерви

Обсяги технічних резервів повинні в будь-який момент бути достатніми для того, щоб компанія мала можливість виконати будь-які зобов'язання, що випливають з договорів страхування, тією мірою, якою їх можна розумно передбачити.

Резерв на покриття незароблених премій

1. Резерв на покриття незароблених премій, як правило, розраховується окремо для кожного договору страхування. Держави-члени можуть, однак, дозволяти використання статистичних методів і, зокрема, пропорційного методу чи методу єдиної ставки, якщо є підстави вважати, що вони дадуть приблизно ті ж результати, що й індивідуальний розрахунок.

2. Для тих типів страхування, в яких припущення про тимчасову кореляцію між ризиком і премією недоречне, можна застосувати методи розрахунку, що враховують розходження характеру ризику в часі.

Резерв на покриття діючих ризиків

Резерв на покриття діючих ризиків, зазначений у статті 26, розраховується на основі претензій і адміністративних витрат, які можуть виникати наприкінці фінансового року з договорів, укладених до цієї дати, якщо їхня оціночна сума перевищує обсяги резерву на покриття незароблених премій та будь-яких премій, що підлягають виплаті за вищезгаданими договорами.

Резерв на страхування життя

1. Резерв на страхування життя розраховується, як правило, окремо за кожним договором страхування. Держави-члени можуть, однак, дозволяти використання статистичних чи математичних методів, якщо є підстави вважати, що вони дадуть ті ж результати, що й індивідуальні розрахунки. У примітках до розрахунків наводиться короткий виклад обраних методів.

2. Розрахунок проводиться щорічно актуарієм чи будь-яким іншим спеціалістом в цій сфері відповідно до загальновизнаних актуарних методів.

Розрахунок резерву на невиплачені претензії

1. Страхування інше, ніж страхування життя

a) Резерви розраховуються, як правило, окремо для кожного страхового випадку відповідно до передбачуваної суми майбутніх витрат. Статистичні методи можуть використовуватися, якщо це призведе до створення достатнього резерву з урахуванням характеру ризиків; держави-члени можуть, проте, ставити умовою використання таких методів одержання попереднього дозволу.

b) Цей резерв повинен також враховувати претензії, що виникли, але не були заявлені на момент складання балансу; його обсяги розраховують, беручи до уваги попередній досвід щодо кількості і обсягів заявлених після складання балансу претензій.

c) При розрахунку резерву враховуються витрати на врегулювання претензій, незалежно від їхнього походження.

d) Суми, що підлягають відшкодуванню, які виникають внаслідок набуття прав власників полісів стосовно третіх осіб (суброгація) чи одержання в законне володіння застрахованого майна (порятунок), віднімаються від суми резерву на невиплачені претензії і оцінюються на основі розсудливості. Якщо ці суми є значними, вони вказуються в примітках до розрахунків.

e) На порушення пункту d) держави-члени можуть вимагати чи дозволяти занесення до активів сум, що підлягають відшкодуванню.

f) У випадках, коли виплати за якоюсь претензією повинні сплачуватися у формі аннуїтету, сума, що відкладається для цієї мети, розраховується відповідно до загальновизнаних актуарних методик.

g) Неявна знижка чи відрахування, які виникають в результаті зазначення фактичної вартості в резерві щодо невиплаченої претензії, яка, як очікується, має бути оплачена пізніше за вищою сумою, так і здійснені яким-небудь іншим чином, забороняються.

Держави-члени можуть дозволяти явні знижки чи відрахування для обліку доходів від інвестицій. Такі знижки чи відрахування не допускають окрім випадків, коли:

i) середній очікуваний термін врегулювання претензій щонайменше на чотири роки перевищує термін складання звітності;

ii) знижка чи відрахування здійснюються на загальновизнаній розсудливій основі, причому компетентний орган повинен бути заздалегідь поінформований про будь-яку зміну методики;

iii) при розрахунку загальних витрат на врегулювання претензій компанія враховує всі фактори, що можуть спричинити збільшення цих витрат;

iv) компанія має достатньо даних для розробки надійної моделі розрахункового курсу для врегулювання претензій;

v) відсоткова ставка, використовувана для розрахунку фактичної вартості, не перевищує розсудливої оцінки прибутковості активів, інвестованих в якості резерву на несплачені претензії протягом терміну, необхідного для оплати цих претензій. Крім того, вона не може перевищувати найменшу з наступних величин:

- інвестиційний дохід від таких активів за п'ять останніх років,

- інвестиційний дохід від таких активів за рік, що передував складанню балансу.

В разі здійснення компанією знижки чи відрахування, вона повинна вказати в примітках до розрахунків загальну суму резервів до знижки чи відрахування, категорії претензій, щодо яких здійснюється знижка чи відрахування, а також, для кожної категорії претензій, використовувані методи і, зокрема, ставки, використовувані для оцінок, зазначених у пунктах iii) і v) попередньої частини, а також критерії, що використовуються для оцінки періоду, що закінчується до врегулювання претензій.

2. Страхування життя.

a) Обсяг резерву на претензії дорівнює сумам, що підлягають виплаті бенефіціарам, плюс витрати на врегулювання претензій. Він включає резерв на претензії, що мали місце, але не були заявлені.

b) Держави-члени можуть вимагати занесення сум, зазначених у пункті a), в статті 32 пасивів.

1. До подальшого узгодження держави-члени можуть вимагати чи дозволяти застосування наступних методів у випадках, якщо через характер розглядуваного типу чи виду страхування інформації про премії, що підлягають одержанню, претензії, що підлягають оплаті, чи і про те, і про інше за роки страхування, на момент складання річної звітності не вистачає для точної оцінки.

Перший метод.

Надлишок сум належних премій над сумою претензій і витрат, сплачених за договорами, починаючи з року взяття на страхування, складає технічний резерв, що включається в технічний резерв на несплачені претензії, який відображається в балансі в статті C (3) пасивів. Цей резерв може розраховуватися також на основі певного відсотка належних премій, якщо застосування такого методу є доцільним для типу ризику, який страхується. У разі потреби обсяги цього технічного резерву збільшуються, щоб він був достатнім для виконання поточних і майбутніх зобов'язань. Технічний резерв, сформований відповідно до цього методу, замінюється резервом на невиплачені претензії, підрахованим звичайним способом, як тільки зібрано достатньо інформації, але не пізніше, ніж після закінчення третього звітного року після взяття на страхування.

Другий метод

Цифри, наведені в технічному рахунку чи в деяких його статтях, відносяться до року, який частково чи цілком передує фінансовому року. Цей рік не повинен передувати фінансовому року більш ніж на 12 місяців. За необхідності обсяги технічних резервів, що вказуються в річний звітності, збільшуються, щоб бути достатніми для виконання поточних і майбутніх зобов'язань.

2. Якщо обрано один з методів, що зазначені в частині 1, він застосовується систематично протягом наступних років, крім випадків, коли обставини виправдовують його зміну. Використання одного з цих методів вказується і належним чином вмотивовується в примітках до розрахунків; у випадку зміни застосовуваного методу, наслідки такої зміни для майна, фінансового становища і прибутків чи збитків вказуються в примітках до розрахунків. Якщо використовується перший метод, у примітках до розрахунків уточнюється час, за який формується на звичайній основі резерв на невиплачені претензії. Якщо використовується другий метод, у примітках до розрахунків вказується час, що відділяє фінансовий рік від попереднього року, до якого відносяться вказані цифри.

3. Для цілей цієї статті "рік взяття на страхування" означає фінансовий рік, з якого починається дія договорів страхування відповідного типу чи виду страхування.

До подальшого узгодження держави-члени, що вимагають формування резервів на вирівнювання, встановлюють правила оцінки, що застосовуються до цих резервів.

Замість інформації, що передбачена в статті 43 (1) (8) Директиви 78/660/ЄЕС, страхові компанії зобов'язані надавати наступні відомості:

I. Стосовно страхування, іншого ніж страхування життя, у примітках до розрахунків вказуються:

1) загальна сума належних премій;

2) загальна сума зароблених премій;

3) загальна сума претензій, що мали місце;

4) загальна сума операційних витрат;

5) сальдо перестрахування.

Ці суми розбиваються за операціями прямого страхування і перестрахування, якщо взяті на перестрахування ризики складають не менше 10% від загальної суми належних премій, а потім, для прямого страхування, - за наступними групами сфер страхування:

- нещасні випадки і хвороби;

- автомобільна відповідальність, цивільна відповідальність;

- автомобільне страхування, інші галузі;

- морське, авіаційне і транспортне страхування;

- збитки від пожеж та інші збитки майну;

- цивільна відповідальність;

- кредити і поручительство;

- судові витрати;

- допомога;

- різне.

Розбивання на групи типів страхування в межах прямого страхування робити не потрібно, якщо загальна сума належних премій за прямим страхуванням для відповідної групи не перевищує 10 мільйонів ЕКЮ. Проте, компанії зобов'язані в будь-якому випадку вказувати суми, що стосуються трьох найбільш значних сфер їхньої діяльності.

II. Стосовно страхування життя в примітках до розрахунків повинні бути зазначені:

1) загальна сума належних премій, розподілених між прямим страхуванням і перестрахуванням, якщо ці операції складають не менше 10% від всієї загальної суми належних премій, а потім, в рамках прямого страхування, між наступними розділами:

a)

i) індивідуальні премії;

ii) премії за груповими договорами;

b)

i) періодичні премії;

ii) одноразові премії;

c)

i) премії за договорами без бонусів;

ii) премії за договорами з бонусами;

iii) премії за договорами, коли інвестиційний ризик покладається на власників полісів.

Вказувати суму, що відповідає кожному з пунктів a), b), і c), необов'язково, якщо вона не перевищує 10% від загальної суми належних премій за прямим страхуванням.

2) Сальдо перестрахування.

III. У випадках, зазначених в статті 33 (4), у примітках до розрахунків вказується загальна сума премій, розподілених між страхуванням життя й іншими видами страхування.

IV. В усіх випадках у примітках до розрахунків вказується загальна сума премій за договорами страхування життя, укладеними страховою компанією:

- в державі-члені, де розташовано його головний офіс;

- в інших державах-членах;

- в інших країнах, причому вказувати відповідні суми необов'язково, якщо вони не перевищують 5% від загальної суми премій.

Страхові компанії повинні вказувати в примітках до розрахунків загальну суму відображених в звітності за фінансовий рік комісійних з прямого страхування. Ця вимога стосується будь-якого виду комісійних і, зокрема, комісійних за придбання, за поновлення договору, за інкасування і за управління портфелем.

1. Страхові компанії складають консолідовані звіти і консолідовані річні звіти відповідно до Директиви 83/349/ЄЕС, окрім випадків, коли цей розділ передбачає інше.

2. Якщо держава-член не звертається до статті 5 Директиви 83/349/ЄЕС, частина 1 застосовується також до материнських компаній, єдиною чи основною метою яких є придбання активів у дочірніх компаніях, та спрямування їх на отримання від них прибутку, якщо дочірні компанії є виключно чи переважно страховими компаніями.

Директива 83/349/ЄЕС застосовується у відповідності таких положень:

1. Статті 4, 6, і 10 не застосовуються;

2. Дані, зазначені в першій і другій частинах статті 9 (2), а саме:

- обсяги основних фондів і

- чиста сума обороту,

замінюються даними, що стосуються загальної суми належних премій, як їх визначено в статті 35 цієї Директиви;

3. Держава-член може також застосувати статтю 12 Директиви 83/349/ЄЕС, якщо дві чи більше страхових компаній, не будучи пов'язаними, як зазначено в статті 1 (1) чи (2), управляються на єдиній основі, інакше, ніж відповідно до договору чи статутних положень. Єдине управління може також включати важливі і тривалі зв'язки з перестрахування;

4. Держави-члени можуть допускати відступи від статті 26 (1) (c) Директиви 83/349/ЄЕС, якщо договір укладено за нормальними ринковими умовами, внаслідок чого були створені права власників полісів. Будь-який такий відступ зазначається і, якщо він має значні наслідки для майна, фінансового становища і прибутків чи збитків всіх компаній, які включаються в консолідацію, цей факт повинен відзначатися в примітках до розрахунків до консолідованих звітів;

5. Статті 27 (3) Директиви 83/349/ЄЕС застосовується за умови, що складання балансу компаній, що беруть участь в консолідації, не відбувається раніше ніж за 6 місяців до складання консолідованого балансу;

6. Стаття 29 Директиви 83/349/ЄЕС не застосовується до тих статей пасивів, оцінка яких компаніями, що беруть участь в консолідації, грунтується на застосуванні положень, що відносяться до страхових компаній, чи до тих статей активів, зміни величини яких також зачіпають чи створюють права власників полісів. Якщо такий відступ був застосований, це відзначається в примітках до розрахунків до консолідованих звітів.

Держави-члени можуть вимагати чи дозволяти лише для консолідованих звітів, щоб всі інвестиційні доходи і витрати відображалися в нетехнічному рахунку, навіть якщо ці доходи і витрати пов'язані з операціями щодо страхування життя.

Крім того, держави-члени можуть у подібних випадках вимагати чи дозволяти занесення частини інвестиційних доходів на технічний рахунок щодо страхування життя.

1. Належним чином затверджена річна звітність страхових компаній, разом із річним звітами і звітами осіб, відповідальних за аудит рахунків, публікується так, як це передбачено законодавством кожної держави-члена відповідно до статті 3 Директиви 68/151/ЄЕС.

Однак, законодавство кожної держави-члена може передбачати, щоб річні звіти не публікувались, як це зазначено у першій частині. У цьому випадку громадськості надається доступ до річних звітів у головних офісах компаній в відповідній державі-члені. Повинна існувати можливість отримання копії всього такого звіту або його частини на запит. Ціна такої копії не повинна перевищувати адміністративних витрат на її виготовлення.

2. Частина 1 застосовується також до належним чином затверджених консолідованих звітів і консолідованого річного звіту, а також звітів осіб, відповідальних за аудит рахунків.

3. Проте, якщо страхова компанія, що склала річну звітність і консолідовані звіти, має іншу юридичну форму ніж ті, що перераховані в статті 1 (1) Директиви 78/660/ЄЕС, і не зобов'язана національним законодавством публікувати документи, зазначені в частинах 1 і 2 цієї статті, як це передбачено в статті 3 Директиви 68/151/ЄЕС, вона повинна, як мінімум, зробити їх доступними для громадськості в своєму головному офісі. Повинна існувати можливість отримання копії таких документів на запит. Ціна такої копії не повинна перевищувати адміністративних витрат на її виготовлення.

4. Держави-члени передбачають відповідні санкції за недотримання правил опублікування, встановлених у цій статті.

Контактний комітет, створений відповідно до статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС, у разі створення у належному складі, має також такі функції:

a) сприяти, без шкоди для статей 169 і 170 Договору, гармонізованому застосуванню цієї Директиви шляхом проведення регулярних зустрічей, зокрема, щодо практичних проблем, які виникають у зв'язку з її застосуванням;

b) в разі виникнення необхідності, надавати Комісії консультації щодо внесення змін чи доповнення до цієї Директиви.

1. Держави-члени приймають закони, підзаконні та адміністративні акти, необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше 1 січня 1994 року. Вони негайно сповіщають про це Комісію. Коли держави-члени приймають такі положення, останні повинні містити посилання на цю Директиву чи супроводжуватися таким посиланням у разі їх офіційної публікації. Методи, за якими робиться таке посилання, встановлюються державами-членами.

2. Держави-члени можуть передбачити, що положення, зазначені в частині 1, починають застосовуватимуться до річної звітності і консолідованих звітів за фінансові роки, що починаються з 1 січня 1995 року чи протягом 1995 календарного року.

3. Держави-члени передають Комісії тексти основних положень національного законодавства, які вони приймають у сфері, що регулюється цією Директивою.

Через п'ять років після дати, зазначеної в статті 70 (2), Рада, діючи за пропозицією Комісії, вивчає, і в разі виникнення потреби переглядає всі ті положення цієї Директиви, які передбачають для держав-членів альтернативи у світлі досвіду, набутого за час її застосування, і з врахуванням, зокрема, цілей більшої прозорості і гармонізації положень, про які йдеться у цій Директиві.

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 19 грудня 1991 р.

Для цілей цієї Директиви як Ллойд, так і синдикати Ллойда, вважаються страховими компаніями.

За умови здійснення необхідних коригувань, викладених у розділі B:

- синдикати Ллойда готують річну звітність ("звітність синдикатів"), і

- Ллойд, замість консолідованих звітів, передбачених Директивою 83/349/ЄЕС, готує зведену звітність ("зведена звітність").

У цьому Додатку термін "звітність Ллойда" означає обидва види звітності, про які йдеться вище.

1. Зміст звітності синдикатів

У відповідності до пункту 9, звітність синдикатів складається на кумулятивній основі за підсумками трьох звітних років андеррайтингу і включає рахунок звітного року андеррайтингу за кожен з цих років, а також баланс за всі ці роки, узяті разом. Звітність, складена після закінчення, відповідно, 12 і 24 місяців, позначається як відкриті роки.

Рахунок андеррайтингу складається за аналогією з положеннями, що регулюють складання розрахунку прибутків і збитків; серед іншого, в ньому вказується:

a) зміна показників по кожній статті з часу попередньої звітної дати;

b) виділена потужність синдикату за попередній звітний рік.

2. Зміст зведеної звітності

Зведена звітність складається шляхом кумуляції звітностей усіх синдикатів Ллойда. Вона містить примітки щодо деталей:

a) операцій між синдикатами, у тому числі виписані премії та оплачені вимоги;

b) метод врахування перехідних років, про які йдеться в пункті 9;

c) метод розрахунку ліміту доходу від премій для індивідуальних членів синдикатів Ллойда.

3. Капітал

Ллойд і його синдикати не зобов'язані наводити в зведеній звітності і звітності синдикатів показники, що відносяться до статей пасивів A (I) (Підписний капітал чи еквівалентний фонд), A (II) (Рахунок виручки від продажу акцій) і A (IV) (Резерви). Замість цих даних Ллойд додає до своєї зведеної звітності примітки, де зазначається така інформація.

a) Особисті кошти членів

1. Депозити Ллойда

2. Фонд особистих резервів

3. Фонд спеціальних резервів

4. Інші відкриті кошти

b) Централізовані ресурси Ллойда

1. Чисті активи Центрального Фонду

2. Чисті активи Корпорації Ллойда

4. Оподаткування

a) Ллойд і синдикати Ллойда не зобов'язані наводити в зведеній звітності та звітності синдикатів показники, що відповідають статтям пасивів E (2) (Резерви на сплату податків) і G (V) (Інші кредитори, включаючи податкові зобов'язання і соціальне забезпечення) (тільки в частині, що стосується податкових зобов'язань), а також статтям III (9) (Податки на прибутки чи збитки звичайної діяльності) і III (14) (Податки на надзвичайні прибутки чи збитки) розрахунку прибутків і збитків за винятком сум, вирахуваних в джерелі.

b) Проте, в примітках до розрахунків до всієї звітності Ллойда уточнюється причина, через яку не вказується сума сплачуваного податку, і наводиться базова податкова ставка, застосовувана до сум, вирахуваних в джерелі.

5. Принцип ведення звітності

a) Діюча компанія.

Принцип діючої компанії, викладений у пункті 1 a) статті 31 Директиви 78/660/ЄЕС, до звітності Ллойда не застосовується.

b) Нарахування.

Принцип нарахування, викладений у пункті 1 d) Директиви 78/660/ЄЕС, до звітності Ллойда не застосовується.

c) Розподіл доходів.

Не пізніше ніж через три роки після дати, зазначеної в частині 1 статті 70 цієї Директиви, Ллойд і синдикати Ллойда розподіляють доходи від договорів страхування за звітними роками синдикатів на основі дати початку дії.

d) інші принципи ведення звітності.

У всій звітності Ллойда:

- до подібних статей застосовуються єдині правила;

- враховуються суми, що підлягають стягненню з перестрахувальників, за відкриті роки у тому випадку, коли синдикат оплатив претензію;

- операційні витрати зараховуються на рахунок того звітного року, в якому вони понесені.

6. Технічні резерви

У відповідності до пункту 9 цього розділу і шляхом відступу від статей 56 і 60 цієї Директиви, технічні резерви не відображаються в звітності Ллойда.

Проте:

a) у звітності андеррайтингу за відкриті роки вказується перевищення отриманих премій над оплаченими збитками і витратами, за аналогією зі статтею 61 цієї Директиви;

b) резерв для несплачених претензій розраховується після закінчення звітного року андеррайтингу і вказується відповідно до пункту 8 цього розділу.

7. Відкриті роки

Синдикати зобов'язані складати звітність щодо відкритих років на основі касових прибутків і видатків.

8. Перестрахування для закриття

У відповідності до пункту 9, синдикати закривають свої рахунки після закінчення трирічного періоду шляхом сплати премії ("перестрахування для закриття"), причому вони зобов'язані вказати, принаймні, таку інформацію:

- Загальну суму заявлених несплачених претензій.

- Очікувані суми, що підлягають стягненню з перестрахувальників.

- Чисту суму заявлених несплачених претензій.

- Резерв на загальну суму претензій, що мали місце, але не були заявлені.

- Очікувані суми, що підлягають стягненню з перестрахувальників.

- Резерв на чисту суму претензій, що мали місце, але не були заявлені.

- Чисту премію за "перестрахування для закриття" за звітний рік (чиста загальна сума).

9. Перехідні звітні роки

a) Для цілей цього пункту перехідним звітним роком вважається рік, стосовно якого на момент звичайного закриття рахунків відповідно до пункту 8, невизначеність перешкоджає розрахунку премій за перестрахування для закриття, внаслідок чого звітний рік залишається відкритим до усунення цієї невизначеності.

b) Щодо кожного перехідного звітного року в звітності синдикатів включається рахунок андеррайтингу, що вказує суму, яка утримується для покриття усіх відомих і невідомих неоплачених зобов'язань, що фактично є резервом для неоплачених претензій, що оцінюється звичайним способом.

10. Повідомлення про депозити в передавальних компаніях

Протягом періоду не більше трьох років від дати, зазначеної в частині 1 статті 70 цієї Директиви, Ллойд і синдикати Ллойда не зобов'язані розкривати показники, що відносяться до статті C (IV) активів "Депозити в передавальних підприємствах".

11. Страхування життя

На порушення частини 3 статті 33 цієї Директиви операції Ллойда із страхування життя (чисте строкове страхування на період не більше 10 років) можуть бути представлені в звітності Ллойда за схемою, передбаченою в статті 34 (1) для страхування, іншого ніж страхування життя.

12. Загальна сума премій

На порушення статті 35 цієї Директиви загальна сума премій може вказуватися без брокерської комісійної винагороди. На додаток до вимог статті 35 відносно статей I (1) (a) і II (I) (a) розрахунку прибутків і збитків (Загальна сума належних премій, за вирахуванням перестрахування), примітка до розрахунків включаються:

- до кожної звітності синдикатів - з поясненням, на якій основі стягуються комісійні і брокерська винагорода, і зазначенням оціночної середньої ставки комісійних і брокерської винагороди щодо кожної основної операції страхування, яка здійснюється синдикатом;

- до зведеної звітності - із зазначенням оціночної середньої ставки комісійних і брокерської винагороди на ринку в цілому.

13. Зміст приміток до розрахунків до звітності Ллойда