Рекомендація щодо охорони материнства N 95

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1952 року на свою тридцять п'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно охорони материнства, що є сьомим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, що доповнює Конвенцію (переглянуту) 1952 року про охорону материнства,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят другого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1952 року щодо охорони материнства:

1. 1) Коли це потрібно для здоров'я жінки, і кожний раз, коли це можливо, відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами, передбачена в параграфі 2 статті 3 Конвенції (переглянутої) 1952 року про охорону материнства, повинна бути подовжена до терміну, загальна тривалість якого становить чотирнадцять тижнів.

2) Органи контролю повинні в окремих випадках мати право надавати на підставі лікарняної довідки, додаткове подовження відпустки до і після пологів, понад те, що передбачається в параграфах 4, 5 і 6 статті 3 Конвенції (переглянутої ) 1952 року про охорону материнства, якщо таке подовження потрібне для збереження здоров'я матері й дитини і, зокрема, в разі ненормальних явищ або загрози їх, як, наприклад, передчасні пологи та інші ускладнення до і після пологів.

2. 1) У можливості грошова допомога, призначена відповідно до статті 4 Конвенції (переглянутої) 1952 року про охорону материнства, повинна встановлюватися в більших розмірах, ніж передбачені в Конвенції мінімальні норми, і становити, по змозі, 100 відсотків попереднього заробітку жінки, який береться для розрахунку при встановленні розміру допомоги.

2) У разі можливості медична допомога, яка надається відповідно до статті 4 згаданої Конвенції, повинна охоплювати: загальну лікарську допомогу і допомогу спеціалістів стаціонарним та амбулаторним хворим, зокрема відвідування вдома; стоматологічний догляд; допомогу кваліфікованих акушерок та інше обслуговування вдома і в лікарні у зв'язку з вагітністю і пологами; догляд медичних сестер удома, в лікарні або в інших лікувальних закладах; утримання в лікарні чи в інших лікарняних закладах; фармацевтичні, стоматологічні та інші лікувальні засоби чи хірургічне приладдя, а також послуги, котрі надають під певним медичним наглядом особи інших професій, яких на підставі закону визнано компетентними в наданні послуг, пов'язаних із вагітністю та пологами.

3) Медична допомога надається з метою збереження, відновлення та поліпшення здоров'я жінки, яка підлягає забезпеченню, її працездатності й здатності самостійно задовольняти особисті потреби.

4) Установи або урядові відомства, що відповідають за медичну допомогу, повинні належними засобами заохочувати жінку, яка підлягає забезпеченню, користуватися службами охорони здоров'я, які надаються органами влади або визнані цими органами.

5) Крім того, законодавство країни може дозволяти цим установам або урядовим відомствам передбачати заходи щодо охорони здоров'я жінок, які підлягають забезпеченню, та їхніх дітей.

6) На додаток до допомоги, зазначеної в 1) та 2) цього параграфа, бажано передбачити іншу допомогу, натурою або грошима, як наприклад, одежу та пелюшки для немовляти або гроші на їх придбання, молоко чи допомогу для матерів, які годують груддю, тощо.

3.1) Перерви в роботі для годування немовлят повинні, по можливості, становити загалом не менше ніж півтори години протягом робочого дня, причому у разі пред'явлення лікарняної довідки частота і тривалість перерви для годування немовлят повинні відповідним чином змінюватись.

2) Слід вжити заходів щодо надання матерям приміщень для годування немовлят і догляду за ними протягом дня, бажано за межами підприємства, на якому працюють ці матері; у разі можливості функціонування таких служб повинно фінансуватися або повинна хоча б надаватися субсидія за рахунок громадських коштів чи в порядку обов'язкового соціального страхування.

3) Обладнання та санітарні умови приміщень для годування немовлят і денного догляду за ними, а також кількісний склад і кваліфікація персоналу відповідних служб повинні відповідати певним нормам, установленим відповідними правилами, причому ці служби повинні затверджуватися компетентними органами влади і перебувати під їхнім наглядом.

4.1) Період часу до і після пологів, протягом якого на підставі статті 6 Конвенції (переглянутої ) 1952 року про охорону материнства роботодавець не має права звільнити жінку з роботи, повинен бути, по можливості, подовжений для того, щоб він починався з того дня, коли роботодавець отримав повідомлення у вигляді медичної довідки про вагітність жінки, і продовжувався до закінчення принаймні одного місяця після кінця відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами, як це передбачено в статті 3 Конвенції.

2) Передбачені законодавством підстави для звільнення з роботи під час зазначеного періоду, протягом якого жінка підлягає особливому захисту, можуть становити такі випадки, як учинення жінкою, яка працює за наймом, серйозного проступку, закриття підприємства чи закінчення строку трудового договору. Там, де є фабрично-заводські комітети, бажано консультуватися з ними щодо таких звільнень.

3) Права жінки на збереження старшинства, а також на відновлення попередньої посади або на рівноцінну чи оплачувану за тим самим тарифом роботу повинні забезпечуватися на весь період законної відсутності на роботі до і після пологів.

5.1) Вагітні та жінки, які годують, не повинні допускатися на нічну чи понаднормову роботу, а їхній робочий час повинен розподілятися таким чином, щоб забезпечити їм достатню перерву для відпочинку.

2) Під час вагітності і принаймні протягом трьох місяців після пологів, а у разі годування груддю немовлят і довше, жінка не повинна допускатися на роботу, визнану компетентною владою шкідливою для її здоров'я і для здоров'я дитини.

3) До переліку робіт, на які поширюється положення параграфа 2, повинні, зокрема,входити:

a) будь-яка важка робота, пов'язана:

i) із підняттям, перенесенням чи переміщенням ваги;

ii) з надлишковим і безперервним фізичним напруженням, зокрема тривалим стоянням на ногах;

b) робота, яка вимагає особливої рівноваги;

c) робота біля машин, що вібрують.

4) Жінка, що зайнята на роботі, визнаній компетентними органами влади шкідливою для здоров'я, повинна мати право на переведення без зменшення заробітної плати на іншу роботу, яка не є шкідливою для її здоров'я.

5) Це право на переведення на іншу роботу повинно надаватися також у відповідних випадках у разі вагітності кожній жінці після пред'явлення нею лікарняної довідки, яка засвідчує, що зміна роду її роботи потрібна в інтересах її здоров'я чи здоров'я її дитини.