Шостий протокол до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи (ETS N 162)

Держави-члени Ради Європи, які підписали цей Протокол,

беручи до уваги Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, підписану в Римі 4 листопада 1950 року (далі "Конвенція"),

беручи до уваги підписаний у Страсбурзі 11 травня 1994 року Протокол N 11 до Конвенції (далі "Протокол N 11 до Конвенції"), який передбачає перебудову контрольного механізму, створеного Конвенцією, та яким створюється постійний Європейський суд з прав людини (далі "Суд") замість Європейської комісії та Суду з прав людини,

беручи також до уваги статтю 51 Конвенції, яка визначає, що судді під час виконання своїх обов'язків користуються привілеями та імунітетами, передбаченими у статті 40 Статуту Ради Європи і в угодах, укладених згідно з цією статтею Статуту,

посилаючись на Генеральну угоду про привілеї та імунітети Ради Європи, підписану в Парижі 2 вересня 1949 року (далі "Генеральна угода"), та її другий, четвертий і п'ятий протоколи,

вважаючи за доцільне прийняти новий протокол до Генеральної угоди, який надаватиме суддям Суду привілеї та імунітети,

погодились про таке:

Крім привілеїв та імунітетів, визначених у статті 18 Генеральної угоди, судді, їхні дружини та малолітні діти користуються привілеями та імунітетами, звільненнями та пільгами, які надаються дипломатичним представникам відповідно до міжнародного права.

Для цілей цього Протоколу термін "судді" означає суддів, обраних відповідно до статті 22 Конвенції, а також будь-якого суддю ad hoc, призначеного заінтересованою Державою-Учасницею відповідно до пункту 2 статті 27 Конвенції.

Для забезпечення суддям повної свободи слова та повної незалежності у виконанні ними їхніх службових обов'язків, імунітет від юридичного процесу у зв'язку із сказаним, написаним чи усім здійсненим ними на виконання їхніх службових обов'язків продовжує надаватися незважаючи на те, що відповідні особи вже не виконують такі обов'язки.

Привілеї та імунітети надаються суддям не для їхньої особистої користі, а з метою забезпечення їм незалежності у виконанні ними своїх службових обов'язків. Позбавити суддів імунітету може тільки пленарне засідання Суду; воно не тільки має право, але й зобов'язане позбавити суддю імунітету в усіх випадках, коли, на його думку, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і коли він може бути скасований без шкоди для цілей, заради яких він був наданий.

1. Положення статей 1, 3 і 4 цього Протоколу застосовуються до Секретаря Суду та заступника Секретаря Суду, якщо він виконує обов'язки Секретаря Суду і якщо про це офіційно повідомлено Сторонам Конвенції.

2. Положення статті 3 цього Протоколу та статті 18 Генеральної угоди застосовуються до заступника Секретаря Суду.

3. Привілеї та імунітети, передбачені у пунктах 1 і 2 цієї статті надаються Секретарю та заступнику Секретаря не для їхньої особистої користі, а з метою сприяння їм у виконанні ними своїх службових обов'язків. Позбавити імунітету свого Секретаря та заступника Секретаря може тільки пленарне засідання Суду; воно не тільки має право, але й зобов'язане скасувати такий імунітет в усіх випадках, коли, на його думку, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і коли він може бути скасований без шкоди для цілей, заради яких він був наданий.

4. Генеральний секретар Ради Європи має право за згодою Голови Суду позбавити імунітету інших співробітників секретаріату відповідно до положень статті 19 Генеральної угоди та з належним урахуванням міркувань, викладених у пункті 3.

1. Документи та папери Суду, суддів та секретаріату, якщо вони стосуються діяльності Суду, є недоторканними.

2. Офіційна кореспонденція та інша офіційна документація Суду, суддів та секретаріату не можуть затримуватися чи підлягати цензурі.

1. Цей Протокол відкрито для підписання державами-членами Ради Європи, які підписали Генеральну угоду та які можуть висловити свою згоду на обов'язковість для них цього Протоколу шляхом:

a) підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття чи затвердження;

b) підписання з умовою ратифікації, прийняття чи затвердження з подальшою ратифікацією, прийняттям чи затвердженням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

1. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку три Сторони Генеральної угоди висловлять свою згоду на обов'язковість для них Протоколу відповідно до положень статті 7, якщо на цю дату Протокол N 11 до Конвенції набере чинності, або у протилежному випадку - від дати набрання чинності Протоколом N 11 до Конвенції.

2. Стосовно будь-якої Держави-Учасниці Генеральної угоди, яка підписуватиме цей Протокол без застереження щодо ратифікації, прийняття чи затвердження або ратифікуватиме, прийматиме чи затверджуватиме його після набрання ним чинності, цей Протокол набирає чинності через один місяць від дати такого підписання або від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

1. Будь-яка держава під час підписання без застереження щодо ратифікації, під час ратифікації або у будь-який інший час після цього заявою на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може поширити дію цього Протоколу на всі території або будь-яку з територій, за міжнародні відносини яких вона несе відповідальність і на яких застосовуються Конвенція та її протоколи.

2. Дія Протоколу поширюється на територію (території), визначену у заяві, на тридцятий день від дати отримання Генеральним секретарем Ради Європи цієї заяви.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до пункту 1, може стосовно будь-якої території, визначеної у такій заяві, бути відкликана чи змінена шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання чи зміна набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави-члени Ради про:

a) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття чи затвердження;

c) будь-яку дату набрання цим Протоколом чинності відповідно до статей 8 і 9;

d) будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення чи сповіщення, які стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого нижчепідписані належним чином на те уповноважені представники підписали цей Протокол.

Вчинено у Страсбурзі п'ятого дня березня місяця 1996 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі-члену Ради Європи.