Підвищення цін відповідно до таких зобов’язань не повинне перевищувати рівня, необхідного для усунення демпінгової маржі, і повинне бути меншим за демпінгову маржу, якщо таке підвищення є достатнім для усунення шкоди, завданої промисловості Союзу.
Вивчаючи, чи підвищення цін за такими зобов’язаннями, яке є нижчим за демпінгову маржу, буде достатнім для усунення шкоди, застосовують статтю 7(2a), (2b), (2c) та (2d) відповідно.
2. Комісія може пропонувати зобов’язання, але жоден експортер не зобов’язаний брати на себе таке зобов’язання. Той факт, що експортери не пропонують таких зобов’язань або не приймають запрошення їх прийняти, жодним чином не перешкоджає розгляду справи.
Однак може бути визначено, що загроза завдання шкоди буде більш імовірною, якщо демпінговий імпорт триватиме. Від експортерів не вимагають взяти на себе зобов’язання і не приймають взяті ними на себе зобов’язання, крім випадків, коли було попередньо встановлено факт демпінгу та шкоди, завданої таким демпінгом.
Окрім випадків, коли існують виняткові обставини, зобов’язання не можна пропонувати пізніше ніж за п’ять днів до завершення періоду, протягом якого можуть бути надані заяви відповідно до статті 20(5), щоб забезпечити іншим сторонам можливість надати коментарі.
3. Запропоновані зобов’язання не потрібно приймати, якщо їх прийняття вважається непрактичним, наприклад, якщо кількість фактичних або потенційних експортерів є занадто великою, або з інших причин, у тому числі з міркувань загальної політики, що охоплює, зокрема, принципи та зобов’язання, визначені в багатосторонніх екологічних угодах і протоколах до них, стороною яких є Союз, та конвенціях МОП, перелічених у додатку Ia до цього Регламенту. Відповідному експортеру можуть бути повідомлені причини, з яких запропоновано відхилити пропозицію зобов’язання, і йому може бути надана можливість надати коментарі щодо них. Причини відхилення повинні бути викладені в остаточному рішенні.
4. Від сторін, які пропонують зобов’язання, вимагають надати неконфіденційну версію такого зобов’язання, яка була би змістовною в розумінні статті 19, щоб її можна було представити зацікавленим сторонам розслідування, Європейському Парламенту і Раді.
Крім того, перш ніж прийняти будь-яку таку пропозицію, промисловість Союзу повинна мати можливість надати коментарі щодо основних характеристик зобов’язання.
5. Якщо взяті зобов’язання прийнято, розслідування припиняють. Комісія повинна завершити розслідування згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 15(3).
6. Якщо взяті зобов’язання прийнято, розслідування демпінгу та шкоди зазвичай завершують. У такому випадку, якщо було встановлено відсутність демпінгу або шкоди, зобов’язання автоматично втрачає чинність, крім випадків, коли такий висновок значною мірою зумовлений існуванням зобов’язання. У таких випадках може вимагатися збереження зобов’язання протягом розумного строку.
У разі встановлення факту існування демпінгу та шкоди зобов’язання продовжує діяти відповідно до застосовних до нього умов та положень цього Регламенту.
7. Комісія повинна вимагати від будь-якого експортера, чиї зобов’язання було прийнято, періодично надавати інформацію щодо виконання такого зобов’язання та дозволяти верифікацію відповідних даних. Недотримання таких вимог необхідно тлумачити як порушення такого зобов’язання.
8. Якщо в ході розслідування прийнято зобов’язання, взяті на себе певними експортерами, для цілей статті 11 вважається, що вони набувають чинності з дати завершення розслідування для країни-експортера.
9. У разі порушення або відкликання зобов’язань будь-якою зі сторін, якої вони стосуються, або у разі відкликання Комісією прийняття взятих зобов’язань Комісія відкликає прийняття нею взятого зобов’язання рішенням або регламентом Комісії, залежно від випадку, і тимчасове мито, запроваджене Комісією відповідно до статті 7, або остаточне мито, запроваджене відповідно до статті 9(4), застосовуються автоматично за умови, що відповідному експортеру, крім випадків, коли такий експортер відкликав взяте ним зобов’язання, було надано можливість надати свої коментарі. Комісія повинна надати інформацію державам-членам, коли вона вирішує відкликати зобов’язання.
Будь-яка зацікавлена сторона або держава-член може подати інформацію, що є доказом prima facie порушення зобов’язання. Подальше оцінювання того, чи відбулося порушення зобов’язання, зазвичай проводять протягом шести місяців, але в жодному разі не пізніше ніж через дев’ять місяців із дати належним чином обґрунтованого запиту.
Для моніторингу виконання зобов’язань Комісія може звернутися по допомогу до компетентних органів держав-членів.
10. Тимчасове мито може бути запроваджене відповідно до статті 7 на основі найдостовірнішої доступної інформації, якщо існують підстави вважати, що зобов’язання порушується, або якщо, у випадку порушення або відкликання зобов’язання, в результаті розслідування зобов’язання не було взяте.
Стаття 9. Припинення без вжиття заходів; запровадження остаточних мит
1. Якщо скаргу відкликано, провадження може бути припинене, за винятком випадків, коли таке припинення суперечить інтересам Союзу.
2. Якщо захисні заходи не потрібні, розслідування або провадження припиняють. Комісія повинна завершити розслідування згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 15(3).
3. Для цілей провадження, ініційованого відповідно до статті 5(9), шкоду зазвичай вважають незначною, якщо обсяги імпорту відповідного продукту менші за обсяги, визначені у статті 5(7). Для цілей того самого провадження повинне бути передбачене негайне припинення, якщо встановлено, що демпінгова маржа становить менше 2% в перерахунку на відсоток від експортної ціни.
4. Якщо остаточно встановлені факти свідчать про існування демпінгу та спричиненої ним шкоди, і інтереси Союзу вимагають втручання відповідно до статті 21, Комісія запроваджує остаточне антидемпінгове мито, діючи згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 15(3). Якщо діють тимчасові мита, Комісія повинна ініціювати таку процедуру не пізніше ніж через один місяць після закінчення строку дії таких мит.
Сума антидемпінгового мита не повинна перевищувати встановленої демпінгової маржі, але вона повинна бути меншою за таку маржу, якщо таке нижче мито буде достатнім для усунення шкоди, завданої промисловості Союзу. Статтю 7(2a), (2b), (2c) та (2d) застосовують відповідно.
Якщо Комісія не зареєструвала імпортні продукти, але на основі результатів аналізу всієї релевантної інформації, яку вона має у своєму розпорядженні під час затвердження остаточних заходів, виявила, що впродовж періоду попереднього розкриття відбувається подальше значне зростання імпорту, що є предметом розслідування, Комісія повинна відобразити таку додаткову шкоду, спричинену таким збільшенням, у визначенні маржі шкоди протягом строку, тривалість якого не перевищує періоду, зазначеного у статті 11(2).
5. Антидемпінгове мито встановлюють у відповідних розмірах у кожному окремому випадку на недискримінаційній основі, на імпорт продукту з усіх джерел, які, як було встановлено, є демпінговими та завдають шкоди, за винятком імпорту з тих джерел, від яких прийнято зобов’язання на умовах цього Регламенту.
Регламент про запровадження антидемпінгових заходів повинен визначати мито для кожного постачальника або, якщо це практично неможливо, відповідної країни-постачальника. Постачальники, які є юридично відокремленими від інших постачальників або юридично відокремленими від держави, можуть, тим не менше, розглядатися як єдиний суб’єкт для цілей визначення мита. Для застосування цього підпараграфа можуть бути враховані такі фактори, як наявність структурних або корпоративних зв’язків між постачальниками і державою або між постачальниками, контроль або істотний вплив держави на ціноутворення та обсяги виробництва або економічна структура країни-постачальника.
6. Якщо Комісія обмежила своє розслідування відповідно до статті 17, будь-яке антидемпінгове мито, застосоване до імпорту від експортерів або виробників, які заявили про себе відповідно до статті 17, але які не були охоплені розслідуванням, не повинне перевищувати середньозваженого значення демпінгової маржі, встановленої щодо сторін у вибірці, незалежно від того, чи нормальну вартість для таких сторін визначено на основі статті 2(1)-(6) або пункту (а) статті 2(7).
Для цілей цього параграфа Комісія не бере до уваги будь-які нульові маржі та маржі de minimis, а також маржі, встановлені за обставин, зазначених у статті 18.
Індивідуальні мита застосовують до імпорту від будь-якого експортера чи виробника, якому надано індивідуальний режим, передбачений у статті 17.
Стаття 10. Зворотна дія
1. Тимчасові заходи та остаточні антидемпінгові мита застосовують лише до продуктів, які надійшли у вільний обіг після набуття чинності заходом, ужитим відповідно до статті 7(1) або 9(4), залежно від випадку, з урахуванням винятків, установлених у цьому Регламенті.
2. Якщо було застосовано тимчасове мито й остаточно встановлені факти свідчать про існування демпінгу та шкоди, Комісія вирішує, незалежно від того, чи буде введено остаточне антидемпінгове мито, яку частку тимчасового мита стягнути остаточно.
Для такої цілі поняття "шкода" не охоплює суттєвої затримки у становленні галузі промисловості Союзу або загрози завдання суттєвої шкоди, за винятком випадків, коли встановлено, що за відсутності тимчасових заходів це призвело би до суттєвої шкоди. У всіх інших випадках, пов’язаних із такою загрозою або затримкою, будь-які тимчасові суми повинні бути вивільнені, а остаточні мита можуть бути запроваджені лише з дати остаточного встановлення загрози або суттєвої затримки.
3. Якщо остаточне антидемпінгове мито є більшим за тимчасове мито, різницю не стягують. Якщо остаточне мито є меншим за тимчасове мито, таке мито підлягає перерахунку. Якщо остаточне визначення є від’ємним, тимчасове мито не підтверджують.
4. Остаточне антидемпінгове мито може стягуватися на продукти, які надійшли для споживання не пізніше ніж за 90 днів до дати застосування тимчасових заходів, але не раніше ініціювання розслідування, за умови, що:
(a) імпортні продукти зареєстровано відповідно до статті 14(5);
(b) Комісія надала відповідним імпортерам можливість надати коментарі;
(c) для відповідного продукту існує історія демпінгу протягом тривалого періоду, або імпортер знав або повинен був знати про демпінг із точки зору масштабів такого демпінгу та заявленої чи встановленої шкоди; та
(d) окрім рівня імпорту, що завдав шкоди протягом періоду розслідування, спостерігається подальше суттєве зростання імпорту, що, з огляду на його часові рамки, обсяг та інші обставини, ймовірно, дуже негативно позначиться коригувальному ефекті остаточного антидемпінгового мита, що підлягає застосуванню.
5. У випадках порушення або відкликання зобов’язань остаточні мита можуть бути стягнуті на товари, що надійшли у вільний обіг не пізніше ніж за 90 днів до застосування тимчасових заходів, за умови, що імпортні продукти було зареєстровано відповідно до статті 14(5) і що будь-яке таке ретроспективне оцінювання не застосовується до імпортних товарів, які надійшли до порушення або відкликання зобов’язання.
Стаття 11. Тривалість, перегляди та повернення
1. Антидемпінговий захід залишається чинним лише доти та тією мірою, якою це необхідно для протидії демпінгу, що завдає шкоди.
2. Строк дії остаточного антидемпінгового заходу закінчується через п’ять років із моменту його запровадження або через п’ять років із дати завершення останнього перегляду, що охоплює як демпінг, так і шкоду, окрім випадків, коли в ході перегляду було встановлено, що закінчення строку дії такого заходу, ймовірно, призведе до продовження або повторення демпінгу та завдання шкоди. Такий перегляд з метою оцінювання доцільності припинення строку дії заходів ініціюють з ініціативи Комісії або на запит, поданий виробниками Союзу або від їхнього імені, і такий захід лишається чинним до отримання результатів такого перегляду.
Перегляд з метою оцінювання доцільності припинення строку дії заходів ініціюють, якщо запит містить достатні докази того, що закінчення строку дії заходів, ймовірно, призведе до продовження або повторення демпінгу та шкоди. На таку ймовірність можуть, наприклад, вказувати докази продовження демпінгу та завдання шкоди, або докази того, що усунення шкоди частково або виключно зумовлене дією заходів, або докази того, що обставини експортерів чи ринкові умови є такими, що вказують на вірогідність подальшого демпінгу із завданням шкоди, або докази продовження існування викривлень стосовно сировини.
Під час проведення розслідувань відповідно до цього параграфа експортерам, імпортерам, представникам країни-експортера та виробникам Союзу повинна бути надана можливість розширити, спростувати або прокоментувати питання, окреслені в запиті про перегляд, і у висновках повинні бути належним чином враховані всі релевантні та належним чином задокументовані докази, надані стосовно питання ймовірність того, чи закінчення строку дії заходів призведе до продовження або повторення демпінгу та завдання шкоди.
Повідомлення про заплановане закінчення строку дії повинне бути опубліковане в Офіційному віснику Європейського Союзу у належний час в останній рік періоду застосування заходів, визначених у цьому параграфі. Після цього виробники Союзу не пізніше ніж за три місяці до кінця такого п’ятирічного періоду мають право подати запит про перегляд відповідно до другого підпараграфа. Повідомлення про фактичне завершення строку дії заходів відповідно до цього параграфа також підлягає опублікуванню.
3. Потреба в продовженні застосування заходів також може бути переглянута, якщо це виправдано, з ініціативи Комісії або на запит держави-члена або, за умови, що з моменту запровадження остаточного заходу минув розумний строк тривалістю щонайменше один рік, на запит будь-якого експортера чи імпортера або виробників Союзу, який містить достатні докази, що обґрунтовують потребу в такому проміжному перегляді.
Проміжний перегляд ініціюють, якщо запит містить достатні докази того, що подальше застосування заходу більше не є необхідним для компенсації демпінгу та/або що завдання шкоди навряд чи продовжуватиметься чи повторюватиметься, якщо захід буде скасовано або змінено, або що існуючий захід не є або більше не є достатнім для протидії демпінгу, що завдає шкоди.
Під час проведення розслідувань відповідно до цього параграфа Комісія може, між іншим, розглянути, чи суттєво змінилися обставини щодо демпінгу та шкоди або чи досягають існуючі заходи очікуваних результатів щодо усунення шкоди, попередньо встановленої відповідно до статті 3. У зв’язку з цим, під час остаточного визначення повинні бути враховані всі релевантні та належним чином задокументовані докази.
Якщо існуючі антидемпінгові заходи основані на нормальній вартості, розрахованій відповідно до статті 2(7), станом на 19 грудня 2017 року, методологія, встановлена у статті 2(1)-(6а), повинна замінити початкову методологію, використану для визначення нормальної вартості, лише з дати, коли ініційовано перший після 19 грудня 2017 року перегляд із метою оцінювання доцільності припинення строку дії заходів. Відповідно до статті 11(2) такі заходи лишаються чинними до отримання результатів такого перегляду.
4. Перегляд також виконують із метою визначення індивідуальних демпінгових марж для нових експортерів у відповідній країні-експортері, які протягом періоду розслідування не експортували продукт, на якому були основані заходи.
Перегляд ініціюють, якщо новий експортер або виробник може довести, що він не пов’язаний із жодним експортером чи виробником у країні-експортері, який є об’єктом антидемпінгових заходів стосовно продукту, і що він фактично здійснював експорт до Союзу після періоду розслідування, або якщо він може довести, що він взяв на себе невідкличне договірне зобов’язання експортувати значну кількість до Союзу.
Перегляд стосовно нового експортера ініціюють та виконують у прискореному порядку після того, як виробникам Союзу надано можливість надати коментарі. Регламент Комісії, яким ініціюють перегляд, скасовує мито, чинне стосовно відповідного нового експортера, шляхом внесення змін до регламенту, яким було запроваджено таке мито, та встановлення вимоги щодо реєстрації імпортних продуктів відповідно до статті 14(5), щоб забезпечити, що, якщо в результаті такого перегляду буде встановлено існування демпінгу стосовно такого експортера, антидемпінгові мита можуть бути стягнені зі зворотною дією до дати ініціювання такого перегляду.
Положення цього параграфа не застосовуються, якщо мита запроваджено відповідно до статті 9(6).
Якщо існуючі антидемпінгові заходи основані на нормальній вартості, розрахованій відповідно до статті 2(7), станом на 19 грудня 2017 року, методологія, встановлена у статті 2(1)-(6а), повинна замінити початкову методологію, використану для визначення нормальної вартості, лише з дати, коли ініційовано перший після 20 грудня 2017 року перегляд із метою оцінювання доцільності припинення строку дії заходів. Відповідно до статті 11(2) такі заходи лишаються чинними до отримання результатів такого перегляду.
5. Відповідні положення цього Регламенту щодо процедур та проведення розслідувань, крім тих, що стосуються строків, застосовуються до будь-якого перегляду, виконуваного відповідно до параграфів 2, 3 та 4.
Перегляди, виконувані відповідно до параграфів 2 та 3, повинні виконуватися оперативно і, як правило, завершуватися протягом 12 місяців із дати ініціювання перегляду. У будь-якому випадку перегляди відповідно до параграфів 2 та 3 в усіх випадках повинні бути завершені протягом 15 місяців із моменту їх ініціювання.
Перегляди відповідно до параграфа 4 в усіх випадках повинні бути завершені протягом дев’яти місяців із дати їх ініціювання.
Якщо перегляд, виконуваний відповідно до параграфа 2, ініційовано під час виконання перегляду відповідно до параграфа 3 в рамках того самого провадження, перегляд відповідно до параграфа 3 повинен бути завершений одночасно з переглядом відповідно до параграфа 2.
Якщо розслідування не завершено протягом строків, зазначених у другому, третьому та четвертому підпараграфах, строк дії заходів повинен:
- закінчитися у межах розслідувань відповідно до параграфа 2,
- закінчитися у випадку розслідувань, які проводять відповідно до параграфів 2 та 3 паралельно, якщо розслідування відповідно до параграфа 2 було ініційоване під час перегляду відповідно до параграфа 3 в рамках того самого провадження або якщо такі перегляди було ініційовано одночасно, або
- залишитися незмінним у розслідуваннях відповідно до параграфів 3 та 4.
Повідомлення про фактичне закінчення строку дії або збереження заходів відповідно до цього параграфа публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Якщо після проведення розслідування відповідно до параграфа 2 строк дії заходу припиняється, будь-які мита, стягнуті з дати початку такого розслідування стосовно товарів, що пройшли митне очищення, підлягають поверненню за умови, що національні митні органи отримали та задовольнили відповідний запит відповідно до застосовного митного законодавства Союзу щодо повернення мита та звільнення від сплати мита. Таке повернення не є підставою для сплати відсотків відповідними національними митними органами.
6. Перегляди відповідно до цієї статті ініціює Комісія. Комісія вирішує, чи ініціювати перегляд відповідно до параграфа 2 цієї статті згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 15(2). Комісія також повинна надати інформацію державам-членам після того, як оператор або держава-член подасть запит, що обґрунтовує ініціювання перегляду відповідно до параграфів 3 та 4 цієї статті, і Комісія завершить свій аналіз такого запиту, або після того, як Комісія сама визначить, чи переглядати потребу в продовженні застосування заходів.
Якщо це виправдано переглядами, заходи, згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 15(3), повинні бути скасовані чи збережені відповідно до параграфа 2 цієї статті або скасовані, збережені чи змінені відповідно до параграфів 3 та 4 цієї статті.
Якщо заходи скасовано стосовно окремих експортерів, але не стосовно країни в цілому, такі експортери залишаються об’єктами провадження, і щодо них автоматично може бути розпочато повторне розслідування в рамках будь-якого подальшого перегляду, виконуваного стосовно такої країни відповідно до цієї статті.
7. Якщо станом на кінець періоду застосування заходів, визначеного в параграфі 2, перегляд заходів відповідно до параграфа 3 триває, такий перегляд також повинен охоплювати обставини, визначені в параграфі 2.
8. Незважаючи на параграф 2, імпортер може вимагати відшкодування стягнених мит, якщо доведено, що демпінгову маржу, на основі якої було сплачено такі мита, було скасовано або зменшено до рівня, нижчого за рівень чинного мита.
Для повернення антидемпінгових мит імпортер повинен подати відповідну заяву до Комісії. Таку заяву подають через державу-члена території, на якій продукти випущено для вільного обігу, протягом шести місяців із дати, коли компетентні органи належним чином визначили суму остаточних мит, що підлягають стягненню, або з дати ухвалення остаточного рішення про стягнення сум, забезпечених шляхом сплати тимчасового мита. Держави-члени повинні негайно передати такий запит Комісії.
Заяву про повернення вважають належним чином підтвердженою доказами, лише якщо вона містить точну інформацію про заявлену суму повернення антидемпінгових мит та всю митну документацію, що стосується розрахунку та сплати такої суми. Вона також повинна містити докази, за репрезентативний період, нормальних вартостей та цін експорту до Союзу для експортера або виробника, до якого застосовується таке мито. У випадках, коли імпортер не пов’язаний із відповідним експортером або виробником і неможливо негайно отримати таку інформацію, або якщо експортер чи виробник не бажає надавати таку інформацію імпортеру, така заява повинна містити твердження експортера чи виробника про те, що демпінгову маржу було зменшено або скасовано, як зазначено в цій статті, і Комісії буде надано релевантні підтвердні докази. Якщо експортер або виробник не надає таких доказів протягом розумного строку, таку заяву відхиляють.
Комісія вирішує, чи повинна та якою мірою повинна бути задоволена заява, або вона може вирішити в будь-який час ініціювати проміжний перегляд, після чого інформація та результати такого перегляду, виконаного відповідно до положень, застосовних до такого перегляду, повинні бути використані для визначення того, чи обґрунтоване повернення і, якщо так, то якою мірою. Комісія повинна надати інформацію державам-членам після завершення свого аналізу такої заяви.
Мита зазвичай повертають протягом 12 місяців та за жодних обставин не пізніше ніж через 18 місяців із дати, коли імпортер продукту, на який поширюється антидемпінгове мито, подав запит про повернення, належним чином підтверджений доказами.
Держави-члени, як правило, здійснюють будь-яке дозволене повернення протягом 90 днів із моменту ухвалення Комісією відповідного рішення.
9. У всіх розслідуваннях щодо перегляду або повернення, проведених відповідно до цієї статті, Комісія, за умови, що обставини не змінилися, повинна застосовувати ту саму методологію, що й у розслідуванні, що призвело до застосування мита, з належним урахуванням статті 2 та, зокрема, її параграфів 11 та 12, а також статті 17.
Стосовно обставин, що мають значення для визначення нормальної вартості відповідно до статті 2, повинні бути належним чином враховані всі релевантні докази, у тому числі релевантні звіти щодо обставин, що переважають на внутрішньому ринку експортерів і виробників, а також докази, на яких вони ґрунтуються, які були додані до матеріалів і щодо яких зацікавлені сторони мали можливість надати коментарі.
10. У будь-якому розслідуванні, проведеному відповідно до цієї статті, Комісія повинна перевірити достовірність експортних цін відповідно до статті 2. Однак, якщо вирішено розраховувати експортну ціну відповідно до статті 2(9), вона повинна розрахувати її без вирахування суми сплачених антидемпінгових мит за умови надання переконливих доказів того, що мито належним чином відображено в цінах перепродажу та подальших цінах продажу в Союзі.
Стаття 12. Поглинання
1. Якщо промисловість Союзу або будь-яка інша зацікавлена сторона подає, як правило, протягом двох років після набуття чинності заходами, достатню інформацію, яка доводить, що після початкового періоду розслідування та до або після запровадження заходів експортні ціни знизилися, або не відбулося жодних змін, або зміни були недостатніми у цінах перепродажу або цінах подальшого продажу імпортованого продукту в Союзі, Комісія може відновити розслідування, щоб вивчити, чи вплинув захід на зазначені вище ціни. Комісія повинна надати інформацію державам-членам після того, як зацікавлена сторона надасть достатньо інформації, що обґрунтовує відновлення розслідування, і Комісія завершить свій аналіз такої інформації.
Розслідування також може бути відновлене за умов, визначених у першому підпараграфі, з ініціативи Комісії або на запит держави-члена.
2. Під час повторного розслідування відповідно до цієї статті експортерам, імпортерам і виробникам Союзу повинна бути надана можливість прояснити ситуацію щодо цін перепродажу та подальших цін продажу. Якщо буде отримано висновок про те, що захід повинен був призвести до зміни таких цін, то для усунення шкоди, попередньо встановленої відповідно до статті 3, експортні ціни повинні бути переоцінені відповідно до статті 2, а демпінгові маржі повинні бути перераховані таким чином, щоб врахувати перераховані експортні ціни. Якщо вважається, що умови статті 12(1) виконано через падіння експортних цін, що відбулося після початкового періоду розслідування та до або після запровадження заходів, демпінгові маржі можуть бути перераховані для врахування таких нижчих експортних цін.
3. Якщо повторне розслідування відповідно до цієї статті показало зростання демпінгу, Комісія може змінити чинні заходи, діючи згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 15(3), відповідно до нових висновків щодо експортних цін. Сума антидемпінгового мита, запровадженого відповідно до цієї статті, не повинна подвоювати суму мита, запровадженого спочатку.
4. Відповідні положення статей 5 та 6 застосовуються до будь-якого повторного розслідування, проведеного відповідно до цієї статті, за винятком того аспекту, що таке повторне розслідування повинне бути проведене оперативно і, як правило, завершитися протягом шести місяців із дати ініціювання повторного розслідування. У будь-якому випадку такі повторні розслідування в усіх випадках повинні бути завершені протягом дев’яти місяців із моменту ініціювання повторного розслідування.
Якщо повторне розслідування не завершено протягом строків, зазначених у першому підпараграфі, заходи залишаються незмінними. Повідомлення про збереження заходів відповідно до цього параграфа публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу.
5. Ймовірні зміни нормальної вартості враховують відповідно до цієї статті, лише якщо протягом строків, встановлених у повідомленні про ініціювання розслідування, Комісії надано повну інформацію про переглянуті нормальні вартості, належним чином обґрунтовану доказами. Якщо розслідування передбачає повторне вивчення нормальних вартостей, імпортні продукти можуть підлягати реєстрації відповідно до статті 14(5) до отримання результатів повторного розслідування.
Стаття 13. Обхід
1. Антидемпінгові мита, запроваджені відповідно до цього Регламенту, можуть бути поширені на імпорт із третіх країн аналогічного продукту, дещо модифікованого чи не модифікованого, або на імпорт дещо модифікованого аналогічного продукту з країни, на яку поширюються заходи, або її частин, якщо має місце обхід чинних заходів.
Антидемпінгові мита, які не перевищують залишкового антидемпінгового мита, запровадженого відповідно до статті 9(5), можуть бути поширені на імпорт від компаній, які користуються перевагами індивідуальних мит у країнах, на які поширюються такі заходи, коли має місце обхід чинних заходів.
Обхід визначають як зміну в структурі торгівлі між третіми країнами та Союзом або між окремими компаніями в країні, на яку поширюються заходи, та Союзом, що є наслідком практики, процесу або роботи, для якої/якого немає достатніх підстав або економічного обґрунтування, крім запровадження мита, якщо існують докази шкоди або того, що коригувальні ефекти мита нівелюються цінами та/або обсягами аналогічного продукту, та якщо існують докази демпінгу стосовно нормальних вартостей, попередньо встановлених для аналогічного продукту, за необхідності відповідно до положень статті 2.
Практика, процес або робота, зазначені в третьому підпараграфі, включають, між іншим:
(a) незначну модифікацію відповідного продукту, щоб привести його у відповідність до критеріїв, відповідність яким дає змогу відносити продути до митних кодів, на які зазвичай не поширюються такі заходи, за умови, що така модифікація не змінює його суттєвих характеристик;
(b) відправлення продукту, на який поширюються заходи, через треті країни;
(c) реорганізацію експортерами або виробниками своїх моделей і каналів продажів у країні, на яку поширюються заходи, щоб зрештою їхні продукти експортувалися до Союзу через виробників, які користуються перевагою індивідуальної ставки мита, нижчої за ту, що застосовується до продуктів виготівників;
(d) за обставин, зазначених у параграфі 2, складання частин шляхом виконання складальної операції в Союзі або третій країні.
2. Складальну операцію в Союзі або третій країні вважають такою, що обходить чинні заходи, якщо:
(a) операція розпочалася або суттєво збільшилася з моменту ініціювання антидемпінгового розслідування або безпосередньо перед цим, а відповідні частини походять із країни, на яку поширюються заходи; та
(b) частини становлять 60% або більше від загальної вартості частин зібраного продукту, за винятком того аспекту, що у жодному разі обхід не вважають таким, що має місце, якщо додана вартість ввезених частин під час складальної або комплектувальної операції перевищує 25% від виробничих витрат; та
(c) коригувальні ефекти мита нівелюються цінами та/або обсягами зібраного аналогічного продукту, і існують докази демпінгу стосовно нормальних вартостей, попередньо встановлених стосовно аналогічних або подібних продуктів.
3. Розслідування повинні бути розпочаті відповідно до цієї статті з ініціативи Комісії або на запит держави-члена чи будь-якої зацікавленої сторони на підставі достатніх доказів щодо факторів, визначених у параграфі 1 цієї статті. Ініціювання здійснюється шляхом ухвалення регламенту Комісії, яка також повинна проінструктувати митні органи щодо обов’язкової реєстрації імпортних продуктів відповідно до статті 14(5) або вимоги надання гарантій. Комісія повинна надати інформацію державам-членам після того, як зацікавлена сторона або держава-член подасть запит, що обґрунтовує ініціювання розслідування, і Комісія завершить свій аналіз такого запиту, або якщо Комісія сама визначила потребу в ініціюванні розслідування.
Розслідування проводить Комісія. Комісії можуть надавати допомогу митні органи, а розслідування повинне бути завершене протягом дев’яти місяців.
Якщо остаточно встановлені факти виправдовують продовження строку дії заходів, це повинна зробити Комісія, діючи згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 15(3). Продовження набуває чинності з дати, коли було запроваджено вимогу щодо реєстрації відповідно до статті 14(5) або коли було подано запит про гарантії. Відповідні процедурні положення цього Регламенту щодо ініціювання та проведення розслідувань застосовуються відповідно до цієї статті.
4. На імпортні продукти не поширюється вимога щодо реєстрації відповідно до статті 14(5) та не поширюються заходи, якщо ними торгують компанії, які користуються звільненнями.
Запити про звільнення, належним чином обґрунтовані доказами, подають у межах строків, установлених у регламенті Комісії, на підставі якого ініційовано розслідування.
Якщо практика, процес або робота, що має на меті ухилення, здійснюється за межами Союзу, звільнення можуть бути надані виробникам відповідного продукту, які, як було встановлено, не користувалися практиками ухилення, визначеними в параграфах 1 та 2 цієї статті.
Якщо практика, процес або робота, що має на меті ухилення, здійснюється в межах Союзу, звільнення можуть бути надані імпортерам, які можуть довести, що вони не користувалися практиками ухилення, визначеними в параграфах 1 та 2 цієї статті.
Такі звільнення надаються за рішенням Комісії та залишаються дійсними протягом періоду та на умовах, передбачених у такому рішенні. Комісія повинна надати інформацію державам-членам після завершення свого аналізу.
У разі виконання умов, визначених у статті 11(4), звільнення також можуть бути надані після завершення розслідування, що призвело до продовження строку дії заходів.
За умови, що минув щонайменше один рік із моменту продовження строку дії заходів, і якщо кількість сторін, які подають або потенційно можуть подати запит про застосування звільнення, є значною, Комісія може вирішити ініціювати перегляд доцільності продовження строку дії заходів. Будь-який такий перегляд повинен бути проведений відповідно до положень статті 11(5), застосовних до переглядів відповідно до статті 11(3).
5. Ніщо в цій статті не перешкоджає нормальному застосуванню чинних положень щодо мит.
Стаття 14. Загальні положення
1. Тимчасові або остаточні антидемпінгові мита встановлюють регламентом, і держави-члени їх стягують у визначеній формі, за визначеною ставкою та відповідно до інших критеріїв, установлених у регламенті про запровадження таких мит. Такі мита також повинні стягувати незалежно від мит, податків та інших зборів, які зазвичай застосовують до імпорту.
До жодних продуктів не застосовують антидемпінгові та компенсаційні мита одночасно з метою врегулювання однієї й тієї самої ситуації, що виникає внаслідок демпінгу або субсидіювання експорту.
2. Регламенти, якими запроваджують тимчасові або остаточні антидемпінгові мита, а також регламенти чи рішення про прийняття взятих зобов’язань або про припинення розслідувань чи проваджень публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу.
У таких регламентах або рішеннях повинні бути зазначені, зокрема та з належним урахуванням обов’язку щодо захисту конфіденційної інформації, назви експортерів, якщо це можливо, або залучених країн, опис продукту та стислий виклад суттєвих фактів і застережень, що стосуються визначення демпінгу та шкоди. У кожному випадку копію регламенту або рішення надсилають відомим зацікавленим сторонам. Положення цього параграфа застосовуються mutatis mutandis до переглядів.
3. На виконання цього Регламенту можуть бути ухвалені спеціальні положення, зокрема щодо спільного визначення поняття походження, яке міститься в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 (- 3)), а також щодо застосування та стягнення антидемпінгового мита на континентальному шельфі держави-члена або у виключній економічній зоні, оголошеній державою-членом відповідно до Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права (UNCLOS).
4. В інтересах Союзу заходи, запроваджені відповідно до цього Регламенту, можуть бути призупинені рішенням Комісії згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 15(2), на дев’ять місяців. Комісія, діючи згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 15(2), може продовжити таке призупинення ще на один рік щонайбільше.
Заходи можуть бути призупинені, лише якщо ринкові умови тимчасово змінилися настільки, що відновлення шкоди в результаті такого призупинення є малоймовірним, та за умови, що промисловості Союзу було надано можливість надати свої коментарі, і такі коментарі було враховано. Заходи можуть бути відновлені в будь-який час згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 15(2), якщо причина призупинення більше не актуальна.
5. З моменту ініціювання розслідування та своєчасно поінформувавши держави-члени, Комісія може видати розпорядження митним органам виконати належні дії для реєстрації імпортних продуктів, щоб можна було в подальшому вживати заходів щодо таких імпортних продуктів із дати такої реєстрації. Імпортні продукти підлягають реєстрації за запитом промисловості Союзу, який повинен містити достатні докази для обґрунтування таких дій. Імпортні продукти також можуть підлягати реєстрації з власної ініціативи Комісії. Реєстрацію запроваджують регламентом Комісії. Такий регламент повинен визначати мету такої дії та, у відповідних випадках, орієнтовну суму можливої майбутньої відповідальності. Імпортні продукти не підлягають реєстрації протягом періоду, що перевищує дев’ять місяців.
5a. Якщо Комісія не має достатніх доказів, у розумінні статті 5, того, що вимоги пункту (с) або (d) статті 10(4) не виконано, вона реєструє імпортні продукти відповідно до параграфа 5 цієї статті протягом періоду попереднього розкриття відповідно до статті 19а. Ухвалюючи рішення про реєстрацію, Комісія, зокрема, аналізує інформацію, зібрану в результаті створення кодів інтегрованого тарифом Європейського Союзу (TARIC) для продукту, що є предметом розслідування, відповідно до параграфа 6 цієї статті.
6. Держави-члени повинні щомісяця звітувати Комісії про імпортну торгівлю продуктами, що є предметом розслідування та на які поширюються заходи, а також про суму мит, стягнену відповідно до цього Регламенту. Ініціюючи розслідування відповідно до статті 5, Комісія повинна створити коди TARIC, що відповідають продукту, який є предметом розслідування. Держави-члени повинні використовувати такі коди TARIC для звітування про імпорт продукту, що є предметом розслідування, з моменту ініціювання такого розслідування. Комісія може, після отримання конкретного обґрунтованого запиту від зацікавленої сторони, вирішити надати їй неконфіденційне резюме інформації про сукупні обсяги імпорту та вартість відповідних продуктів.
7. Без обмеження параграфа 6, Комісія може вимагати від держав-членів, у кожному окремому випадку, надати інформацію, необхідну для ефективного моніторингу застосування заходів. Для цього застосовують положення статті 6(3) та (4). На будь-які дані, подані державами-членами відповідно до цієї статті, поширюється дія положень статті 19(6).
8. Щоразу, коли Комісія має намір ухвалити будь-який документ, що містить загальні настанови для можливих зацікавлених сторін щодо застосування цього Регламенту, повинна бути проведена консультація з громадськістю відповідно до статті 11(3) ДЄС. Європейський Парламент і Рада також можуть висловлювати свої думки.
Стаття 14a. Континентальний шельф або виключна економічна зона
1. Антидемпінгове мито також може бути накладено на будь-який демпінговий продукт, який ввезено у значній кількості на штучний острів, стаціонарну чи плавучу установку або будь-яку іншу конструкцію на континентальному шельфі держави-члена або у виключній економічній зоні, оголошеній державою-членом відповідно до UNCLOS, якщо це може завдати шкоди промисловості Союзу. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти, які би встановлювали умови сплати таких зборів, а також процедури, пов’язані з нотифікацією та декларуванням таких продуктів і сплатою таких мит, у тому числі щодо стягнення, повернення та звільнення від сплати (митний інструмент). Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 15(3).
2. Комісія запроваджує мита, зазначені в параграфі 1, лише з дати введення в дію митного інструменту, зазначеного в параграфі 1. Комісія повинна поінформувати всіх суб’єктів господарювання про дію митного інструменту через окрему публікацію в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 15. Процедура комітету
1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.
2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011.
3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.
4. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 8 Регламенту (ЄС) №182/2011 у поєднанні зі статтею 4 того самого Регламенту.
5. Відповідно до статті 3(5) Регламенту (ЄС) № 182/2011, якщо письмову процедуру використовують для ухвалення остаточних заходів відповідно до параграфа 3 цієї статті або для ухвалення рішення про ініціювання або неініціювання перегляду з метою оцінювання доцільності припинення строку дії заходів відповідно до статті 11(6) цього Регламенту, така процедура повинна бути припинена без результату, якщо протягом строку, встановленого головою, таке рішення ухвалює голова або таку вимогу висуває більшість членів комітету, як визначено у статті 5(1) Регламенту (ЄС) № 182/2011. У разі застосування такої письмової процедури в інших випадках, коли проєкт інструмента обговорювався в комітеті, така процедура повинна бути припинена без результату, якщо протягом строку, встановленого головою, таке рішення ухвалює голова або таку вимогу висуває проста більшість членів комітету. У разі застосування такої письмової процедури в інших випадках, коли проєкт інструмента не обговорювався в комітеті, така процедура повинна бути припинена без результату, якщо протягом строку, встановленого головою, таке рішення ухвалює голова або таку вимогу висуває щонайменше чверть членів комітету.
6. Комітет може розглядати будь-яке питання стосовно застосування цього Регламенту, порушене Комісією або на запит держави-члена. Держави-члени можуть запитувати інформацію та обмінюватися думками в комітеті або безпосередньо з Комісією.
Стаття 16. Верифікаційні візити
1. Комісія, якщо вважає за доцільне, здійснює візити для вивчення записів імпортерів, експортерів, торговців, агентів, виробників, торговельних асоціацій та організацій та для верифікації наданої інформації про демпінг і шкоду. За відсутності належної та своєчасної відповіді, Комісія може вирішити не здійснювати верифікаційного візиту.
2. Комісія може за необхідності проводити розслідування в третіх країнах за умови, що вона отримає згоду відповідних фірм, повідомляє про це представників уряду відповідної країни та що останні не заперечують проти такого розслідування. Щойно буде отримано згоду відповідних фірм, Комісія повідомляє органам країни-експортера назви та адреси фірм, до яких заплановані візити, та погоджені дати.
3. Відповідні фірми повинні бути поінформовані про характер інформації, що підлягає верифікації у ході верифікаційних візитів, та про будь-яку додаткову інформацію, яку потрібно надати під час таких візитів, хоча це не перешкоджає поданню під час верифікації запитів додаткових відомостей у світлі отриманої інформації.
4. У розслідуваннях, проведених відповідно до параграфів 1, 2 та 3, Комісії повинні допомагати посадові особи тих держав-членів, які звернулися з таким запитом.
Стаття 17. Вибірка
1. У випадках, коли кількість виробників, експортерів чи імпортерів, типів продуктів або операцій у Союзі є великою, розслідування може бути обмежене розумною кількістю сторін, продуктів або операцій шляхом використання статистично обґрунтованих вибірок на основі інформації, наявної на момент відбору, або найбільшим репрезентативним обсягом виробництва, продажів або експорту, який може бути обґрунтовано розслідувано протягом установленого часу.
2. Остаточний відбір сторін, типів продуктів або операцій відповідно до цих положень про вибірку здійснює Комісія. Однак, щоб уможливити відбір репрезентативної вибірки, потрібно надати перевагу відбору вибірки за результатами консультацій із відповідними сторонами та за їхньої згоди за умови, що такі сторони заявили про себе та надали достатньо інформації протягом одного тижня з моменту ініціювання розслідування.
3. У випадках, коли розслідування було обмежено відповідно до цієї статті, індивідуальну демпінгову маржу, тим не менше, розраховують для будь-якого експортера чи виробника, який не був від початку відібраний і який подає необхідну інформацію протягом строків, передбачених у цьому Регламенті, крім випадків, коли кількість експортерів чи виробників є настільки великою, що індивідуальні перевірки були би надмірно обтяжливими та перешкоджали би своєчасному завершенню розслідування.
4. Якщо вирішено сформувати вибірку та існує певний ступінь відмови від співпраці з боку деяких або всіх відібраних сторін, що може суттєво вплинути на результат розслідування, може бути сформовано нову вибірку.
Однак, якщо суттєвий ступінь відмови від співпраці зберігається або не вистачає часу для формування нової вибірки, застосовуються відповідні положення статті 18.
Стаття 18. Відмова від співпраці
1. У випадках, коли будь-яка зацікавлена сторона відмовляється надати доступ до необхідної інформації або іншим чином не надає її протягом строків, передбачених у цьому Регламенті, або суттєво перешкоджає розслідуванню, попередні або остаточні висновки, позитивні чи негативні, можуть бути сформовані на основі відомих фактів.
Якщо встановлено, що будь-яка зацікавлена сторона надала неправдиву або оманливу інформацію, таку інформацію не беруть до уваги, і можуть бути використані відомі факти.
Зацікавлені сторони повинні бути поінформовані про наслідки відмови від співпраці.
2. Ненадання відповіді за допомогою комп’ютерних засобів не вважають відмовою від співпраці за умови, що зацікавлена сторона доведе, що надання відповіді відповідно до запиту призвело би до невиправданого додаткового навантаження або невиправданих додаткових витрат.
3. Якщо інформація, надана зацікавленою стороною, не є ідеальною в усіх аспектах, нею, тим не менше, не потрібно нехтувати за умови, що будь-які недоліки не є такими, що спричиняють надмірні труднощі для отримання достатньо точного висновку, і що інформацію подано належним чином, своєчасно, її можливо верифікувати, а також що сторона діяла у межах своїх можливостей.
4. Якщо докази або інформацію не прийнято, сторона, яка їх надає, повинна бути негайно поінформована про причини такого відхилення та повинна мати можливість надати додаткові пояснення протягом встановленого строку. Якщо такі пояснення вважають незадовільними, причини відхилення таких доказів або інформації повинні бути розкриті та відображені в опублікованих висновках.
5. Якщо визначення, у тому числі ті, що стосуються нормальної вартості, основані на положеннях параграфа 1, у тому числі на інформації, наданій у скарзі, її, якщо це практично можливо та з належним урахуванням строків розслідування, перевіряють шляхом звірення з інформацією з інших доступних незалежних джерел, як-то опублікованих прейскурантів, офіційної статистики імпорту та митних декларацій, або інформацією, отриманою в ході розслідування від інших зацікавлених сторін.
Така інформація може включати релевантні дані, що стосуються світового ринку або інших репрезентативних ринків, залежно від випадку.
6. Якщо зацікавлена сторона не співпрацює або співпрацює лише частково, що призводить до приховування релевантної інформації, результат розслідування може бути менш сприятливим для такої сторони, ніж якби вона співпрацювала.
Стаття 19. Конфіденційність
1. Будь-яку інформацію, яка за своїм характером є конфіденційною (наприклад, тому, що її розкриття надасть значну конкурентну перевагу конкуренту або матиме значний негативний вплив на особу, що надає таку інформацію, або на особу, від якої особа, що надає інформацію, отримала таку інформацію) або яку на конфіденційній основі надають сторони розслідування, органи визнають конфіденційною за наявності обґрунтованих причин.
2. Зацікавлені сторони, які надають конфіденційну інформацію, повинні надавати її неконфіденційне резюме. Такі резюме повинні бути достатньо детальними, щоб давати можливість достатньою мірою зрозуміти суть інформації, наданої на конфіденційній основі. За виняткових обставин такі сторони можуть вказати, що таку інформацію резюмувати неможливо. За таких виняткових обставин повинні бути пояснені причини, з яких таке резюмування неможливе.
3. Якщо запит про збереження конфіденційності вважають необґрунтованим і якщо особа, яка надала інформацію, не бажає надавати доступ до такої інформації або дозволяти її розкриття в узагальненій або резюмованій формі, такою інформацією може бути знехтувано, крім випадків, коли на основі надійних джерел може бути доведено, що така інформація є правильною. Запити про збереження конфіденційності не повинні бути відхилені довільно.
4. Ця стаття не перешкоджає розкриттю органами Союзу загальної інформації та, зокрема, причин, на яких ґрунтуються рішення, ухвалені відповідно до цього Регламенту, або розкриттю доказів, на які спираються органи Союзу, тією мірою, якою якщо це необхідно для пояснення таких причин у судовому провадженні. При такому розкритті повинні бути враховані законні інтереси відповідних сторін щодо нерозголошення їхніх комерційних таємниць.
5. Комісія та держави-члени, у тому числі посадові особи будь-якої з них, не повинні розголошувати будь-якої інформації, отриманої відповідно до цього Регламенту, без чіткої згоди особи, яка надала таку інформацію, якщо від такої особи був отриманий запит про збереження конфіденційності такої інформації. Обмін інформацією між Комісією та державами-членами або будь-які внутрішні документи, підготовлені органами Союзу або держав-членів, не підлягають розголошенню, крім випадків, спеціально передбачених у цьому Регламенті.
6. Інформація, отримана відповідно до цього Регламенту, повинна використовуватися лише для цілей, для яких її запитували.
Це положення не перешкоджає використанню інформації, отриманої в контексті одного розслідування, з метою ініціювання інших розслідувань у рамках того самого провадження стосовно відповідного продукту.
Стаття 19a. Інформація на проміжному етапі
1. Виробники, імпортери та експортери Союзу та їхні представницькі об’єднання, а також представники країни-експортера можуть запитувати інформацію про заплановане запровадження тимчасових мит. Запити про таку інформацію подають у письмовій формі протягом строку, встановленого в повідомленні про ініціювання. Така інформація повинна бути надана таким сторонам за чотири тижні до запровадження тимчасових мит. Така інформація повинна включати: резюмовану інформацію про запропоновані мита лише для інформаційних цілей та детальну інформацію про розрахунок демпінгової маржі та маржі, достатньої для усунення шкоди, завданої промисловості Союзу, з належним урахуванням потреби в дотриманні обов’язків щодо конфіденційності, визначених у статті 19. Сторони повинні мати три робочі дні з моменту надання такої інформації для надання коментарів щодо точності таких розрахунків.
2. У випадках, коли планується не запроваджувати тимчасові мита, а продовжувати розслідування, зацікавлені сторони повинні бути поінформовані про те, що мита не будуть запроваджені, за чотири тижні до закінчення строку, зазначеного у статті 7(1), для запровадження тимчасових мит.
Стаття 20. Розкриття інформації
1. Скаржники, імпортери та експортери та їхні представницькі об’єднання, а також представники країни-експортера можуть вимагати розкриття інформації, що лежить в основі суттєвих фактів і міркувань, на підставі яких було запроваджено тимчасові заходи. Запити про таке розкриття подають у письмовій формі одразу після запровадження тимчасових заходів, а розкриття здійснюють у письмовій формі якомога швидше після того.
2. Сторони, зазначені в параграфі 1, можуть вимагати остаточного розкриття суттєвих фактів і міркувань, на підставі яких вони мають намір рекомендувати запровадження остаточних заходів або припинення розслідування чи провадження без вжиття заходів, приділяючи особливу увагу розкриттю будь-яких фактів чи міркувань, що відрізняються від використаних для цілей будь-яких тимчасових заходів.
3. Запити про остаточне розкриття інформації, визначені в параграфі 2, повинні бути адресовані Комісії в письмовій формі та отримані, у випадках запровадження тимчасового мита, не пізніше ніж через один місяць після публікації про запровадження такого мита. Якщо тимчасове мито не було запроваджено, сторонам повинна бути надана можливість подати запит про остаточне розкриття інформації протягом встановлених Комісією строків.
