Конвенція про відшкодування працівникам у разі професійних захворювань (переглянута у 1934 році) N 42 (укр/рос)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1934 року на свою сто вісімдесят третю сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно часткового перегляду Конвенції про відшкодування у разі професійних захворювань, ухваленої на її сьомій сесії, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять першого дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять четвертого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією (переглянутою) 1934 року про відшкодування у разі професійних захворювань:

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується забезпечити особам, котрі дістали професійні захворювання, або, у разі їхньої смерті від таких захворювань, особам, які перебували на їхньому утриманні, відшкодування, що грунтується на загальних принципах його національного законодавства у галузі відшкодування за нещасні випадки на виробництві.

2. Сума цього відшкодування не може бути меншою, ніж сума, передбачена національним законодавством за каліцтво, завдане внаслідок нещасного випадку на виробництві. За умови дотримання цього положення кожний член Організації може, визначаючи у своєму законодавстві умови, що регулюють виплату відшкодування у разі професійних захворювань, і застосовуючи до таких захворювань своє законодавство у галузі відшкодування за нещасні випадки на виробництві, вносити такі зміни та уточнення, які він вважатиме потрібними.

Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується розглядати як професійні всі захворювання та отруєння, спричинені речовинами, переліченими в нижченаведеній таблиці, у тих випадках, коли такі захворювання або отруєння трапляються у працівників, котрі займаються такими видами діяльності і працюють у таких галузях промисловості, які відповідно наведені у вищезгаданій таблиці і є наслідком роботи на підприємстві, що підпадає під зазначене національне законодавство.

Документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Як тільки в Міжнародному бюро праці буде зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, отриманих ним згодом від інших членів Організації.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення п'ятирічного періоду з моменту, коли вона початкове набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.

2. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію і протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі п'ятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим цією статтею, буде зв'язаний на наступний період в п'ять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного п'ятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не буде передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 6, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція лишається у всякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову переглянуту конвенцію.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 17 червня 1936 року.

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Женеве Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 4 июня 1934 года на свою восемнадцатую сессию,

постановив принять ряд предложений о частичном пересмотре Конвенции о возмещении в случае профессиональных заболеваний, принятой Конференцией на ее седьмой сессии, что является пятым пунктом повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего двадцать первого дня июня месяца тысяча девятьсот тридцать четвертого года нижеследующую Конвенцию, которая может именоваться Конвенцией (пересмотренной) 1934 года о возмещении в случае профессиональных заболеваний:

1. Каждый член Международной организации труда, ратифицирующий настоящую Конвенцию, обязуется обеспечить лицам, получившим профессиональные заболевания, или, в случае их смерти от таких заболеваний, лицам, находящимся на их иждивении, возмещение, основанное на общих принципах его национального законодательства в области возмещения за несчастные случаи на производстве.

2. Сумма этого возмещения не может быть ниже суммы, предусмотренной национальным законодательством за увечье, полученное в результате несчастного случая на производстве. При условии соблюдения данного положения каждый член Организации может, определяя в своем национальном законодательстве условия, регулирующие выплату возмещения в случае профессиональных заболеваний, и применяя к таким заболеваниям свое законодательство в области возмещения за несчастные случаи на производстве, вносить такие изменения и уточнения, какие он сочтет необходимыми.

Каждый член Международной организации труда, ратифицирующий настоящую Конвенцию, обязуется рассматривать как профессиональные заболевания те заболевания и отравления, которые вызываются веществами, перечисленными в нижеследующей таблице, в тех случаях, когда такие заболевания или отравления имеют место у трудящихся, занимающихся такими видами деятельности и работающих в таких отраслях промышленности, которые соответственно указываются в вышеупомянутой таблице и являются результатом работы на предприятии, подпадающем под указанное национальное законодательство.

Документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации.

1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов Международной организации труда, чьи документы о ратификации зарегистрированы Генеральным директором.

2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того, как Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации двух членов Организации.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его документа о ратификации.

Как только в Международном бюро труда зарегистрированы документы о ратификации двух членов Международной организации труда, Генеральный директор Международного бюро труда извещает об этом всех членов Международной организации труда. Он также извещает их о регистрации всех документов о ратификации, полученных им впоследствии от других членов Организации.

1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении пятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному директору Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации в Международном бюро труда.

2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в предыдущем пункте пятилетнего периода не воспользуется своим правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет связан на следующий период в пять лет и впоследствии сможет денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого пятилетнего периода в порядке, установленном настоящей статьей.

Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.

1. В случае если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:

a) ратификация каким-либо членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 6, немедленную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;

b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами Организации.

2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.

Французский и английский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

Конвенция вступила в силу 17.06.36.

Конвенция пересмотрена в 1964 году (Конвенция N 121 ( 993_306) Международной организации труда от 08.07.64).

Россия не ратифицировала Конвенцию.