Така інформація та документація повинні бути надані інвесторам з дотриманням таких положень:
(a) без обмеження положень глави IX, така інформація або документація повинна бути надана інвесторам у спосіб, передбачений в законах, підзаконних нормативно-правових актах і адміністративних положеннях держави-члена ведення діяльності UCITS;
(b) ключова інформація для інвесторів, зазначена у статті 78, повинна бути перекладена офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена ведення діяльності UCITS або мовою, затвердженою компетентними органами такої держави-члена;
(c) інформація або документація, інша ніж ключова інформація для інвесторів, зазначена у статті 78, повинна бути перекладена, за вибором UCITS, офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена ведення діяльності UCITS, мовою, затвердженою компетентними органами такої держави-члена, або мовою, загальновживаною у сфері міжнародних фінансів; та
(d) переклади інформації або документації згідно з пунктами (b) і (c) повинні бути виконані під відповідальність UCITS і повинні точно відображати зміст оригінальної інформації.
2. Вимоги, визначені в параграфі 1, також застосовуються до будь-яких змін інформації та документації, зазначених у вказаному параграфі.
3. Періодичність публікації ціни випуску, продажу, зворотного викупу або погашення паїв UCITS згідно зі статтею 76 регулюється законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями держави-члена розташування головного офісу UCITS.
1. Комісія може ухвалити, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти, що визначають:
(b) полегшення доступу компетентних органів держави-члена ведення діяльності UCITS до інформації або документації, зазначеної у статті 93(1), (2) і (3), згідно зі статтею 93(7).
2. З метою забезпечення однакових умов застосування статті 93 ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення:
(a) форми та змісту типового листа-повідомлення, який повинен використовуватися UCITS для цілей повідомлення, зазначеного у статті 93(1), включно з вказівкою про те, яких документів стосуються переклади;
(b) форми та змісту типового підтвердження, яке повинне використовуватися компетентними органами держав-членів, зазначених у статті 93(3);
(c) процедури обміну інформацією та використання електронних засобів зв’язку між компетентними органами для цілей повідомлення згідно зі статтею 93.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Для цілей здійснення своєї діяльності UCITS може використовувати те саме покликання на свою організаційно-правову форму (як-от інвестиційна компанія або спільний фонд) у своєму найменуванні в державі-члені ведення діяльності, яке вона використовує в державі-члені розташування головного офісу.
ГЛАВА XII
ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ОРГАНІВ, ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА АВТОРИЗАЦІЮ ТА НАГЛЯД
1. Держави-члени повинні призначити компетентні органи, які повинні виконувати обов’язки, передбачені у цій Директиві. Вони повинні повідомити ESMA та Комісію про них із зазначенням будь-якого розподілу обов’язків.
2. Компетентні органи є органами публічної влади або організаціями, призначеними органами публічної влади.
3. Органи держави-члена розташування головного офісу UCITS компетентні здійснювати нагляд за відповідною UCITS, у тому числі, у відповідних випадках, згідно зі статтею 19. Однак органи держави-члена ведення діяльності UCITS компетентні здійснювати нагляд за відповідністю положеннями поза сферою застосування цієї Директиви та вимогам, визначеним у статтях 92 і 94.
1. Компетентні органи повинні бути наділені всіма повноваженнями з нагляду та розслідування, необхідними для виконання їхніх функцій. Такі повноваження здійснюються:
(a) безпосередньо;
(b) у співпраці з іншими органами;
(c) під відповідальність компетентних органів шляхом їх делегування суб’єктам, яким були делеговані завдання; або
(d) шляхом звернення до компетентних судових органів.
2. Згідно з параграфом 1, компетентні органи мають повноваження принаймні:
(a) мати доступ до будь-якого документа в будь-якій формі та отримувати його копію;
(b) вимагати надання інформації від будь-якої особи та, за необхідності, викликати та опитувати особу з метою отримання інформації;
(c) проводити виїзні інспекції;
(d) вимагати:
(i) наскільки це дозволено національним правом, надання наявних записів трафіку даних, які перебувають у розпорядженні оператора телекомунікацій, коли існують обґрунтовані підозри щодо порушення і коли такі записи можуть бути релевантними для розслідування порушень цієї Директиви;
(ii) наявні записи телефонних розмов, електронних комунікацій або інших записів трафіку даних, які перебувають у розпорядженні UCITS, керуючих компаній, інвестиційних компаній, депозитаріїв або будь-яких інших суб’єктів, діяльність яких регулюється цією Директивою;
(e) вимагати припинення будь-якої практики, яка суперечить положенням, ухваленим для імплементації цієї Директиви;
(f) вимагати заморожування або арешту активів;
(g) вимагати тимчасової заборони на здійснення професійної діяльності;
(h) вимагати надання інформації від авторизованих інвестиційних компаній, керуючих компаній або депозитаріїв;
(i) ухвалювати заходи будь-якого типу, щоб забезпечити подальше дотримання вимог цієї Директиви інвестиційними компаніями, керуючими компаніями або депозитаріями;
(j) вимагати призупинення випуску, зворотного викупу або погашення паїв в інтересах власників паїв або громадськості;
(k) відкликати авторизацію, надану UCITS, керуючій компанії або депозитарію;
(l) передавати справи для проведення кримінального розслідування; та
(m) дозволяти аудиторам або експертам проводити перевірки або розслідування.
1. Без обмеження наглядових повноважень компетентних органів, зазначених у статті 98, і права держав-членів передбачати та застосовувати кримінальні санкції, держави-члени встановлюють правила щодо адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів, які застосовуються до компаній та осіб у зв’язку з порушеннями національних положень, що транспонують цю Директиву, і вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання.
Якщо держави-члени вирішують не встановлювати правила стосовно адміністративних санкцій у випадку порушень, які підпадають під дію національного кримінального права, вони повинні передати Комісії відповідні положення кримінального права.
Адміністративні санкції та інші адміністративні заходи повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.
До 18 березня 2016 року держави-члени повинні повідомити Комісію та ESMA про закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, що транспонують цю статтю, у тому числі про будь-які відповідні положення кримінального права. Держави-члени повинні, без невиправданої затримки, повідомляти Комісію та ESMA про внесення до них будь-яких подальших змін.
2. Якщо держави-члени вирішують, згідно з параграфом 1, встановити кримінальні санкції за порушення положень, зазначених у вказаному параграфі, вони повинні забезпечити наявність належних заходів з метою надання компетентним органам усіх необхідних повноважень для взаємодії із судовими органами в межах їхньої юрисдикції для цілей отримання конкретної інформації, яка стосується кримінальних розслідувань чи проваджень, розпочатих у зв’язку з можливими порушеннями цієї Директиви, і надання такої інформації іншим компетентним органам та ESMA для виконання їхнього обов’язку співпрацювати один з одним та з ESMA для цілей цієї Директиви.
Компетентні органи можуть також співпрацювати з компетентними органами інших держав-членів із питань сприяння стягненню штрафних санкцій.
3. У рамках загальної перевірки функціонування цієї Директиви Комісія повинна, не пізніше 18 вересня 2017 року перевірити застосування адміністративних і кримінальних санкцій та, зокрема, необхідність подальшої гармонізації адміністративних санкцій, встановлених за порушення вимог, встановлених у цій Директиві.
4. Компетентний орган може відмовитися вживати дії у відповідь на запит про співпрацю під час розслідування тільки за будь-якої із зазначених нижче виняткових обставин, зокрема, якщо:
(a) повідомлення відповідної інформації може негативно вплинути на безпеку держави-члена, якій його адресовано, зокрема на боротьбу проти тероризму та інших тяжких злочинів;
(b) виконання запиту може негативно позначитися на його власній діяльності з розслідування або правозастосування чи, якщо застосовно, на кримінальному розслідуванні;
(c) стосовно тих самих дій і тих самих осіб уже були ініційовані судові провадження в органах держави-члена, до якої було подано запит; або
(d) у державі-члені, до якої було подано запит, уже було винесене остаточне судове рішення щодо тих самих дій відповідних осіб.
5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо до UCITS, керуючих компаній, інвестиційних компаній або депозитаріїв застосовуються обов’язки, у разі порушення національних положень, які транспонують цю Директиву, до членів органу управління та інших фізичних осіб, відповідальних за порушення згідно з національним правом, могли застосовуватися, згідно з національним правом, адміністративні санкції або інші адміністративні заходи.
6. Згідно з національним правом, держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, зазначених у параграфі 1, адміністративні санкції та інші адміністративні заходи, які можуть застосовуватись, включали принаймні:
(a) публічну заяву, у якій зазначаються відповідальна особа та характер порушення;
(b) розпорядження, що зобов’язує відповідальну особу припинити таку поведінку і утримуватися від повторення такої поведінки;
(c) у випадку UCITS або керуючої компанії - тимчасове зупинення або відкликання авторизації відповідної UCITS або керуючої компанії;
(d) тимчасову або, у випадку вчинення повторних серйозних порушень, постійну заборону здійснювати керуючі функції в зазначених або інших подібних компаніях для будь-якого члена органу управління керуючої компанії або інвестиційної компанії або будь-якої іншої фізичної особи, яку визнано відповідальною;
(e) у випадку юридичної особи - максимальні адміністративні штрафні санкції в розмірі щонайменше 5000000 євро або, у державах-членах, валютою яких не є євро, у відповідному розмірі в національній валюті станом на 17 вересня 2014 року, або в розмірі до 10% сукупного річного обороту юридичної особи відповідно до останньої наявної звітності, затвердженої органом управління; якщо юридична особа є материнською компанією або дочірньою компанією материнської компанії, що зобов’язана готувати консолідовану фінансову звітність згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2013/34/ЄС (- 21), зазначений сукупний річний оборот означає сукупний річний оборот або відповідний вид доходу, згідно з відповідним правом Союзу у сфері бухгалтерського обліку, відповідно до останньої наявної консолідованої фінансової звітності, затвердженої органом управління кінцевої материнської компанії;
(f) у випадку фізичної особи - максимальні адміністративні штрафні санкції в розмірі щонайменше 5000000 євро або, у державах-членах, валютою яких не є євро, в еквівалентному розмірі в національній валюті станом на 17 вересня 2014 року.
(g) як альтернатива пунктам (e) та (f), максимальні адміністративні штрафні санкції, принаймні удвічі вищі за суму вигоди, отриманої від порушення, якщо можна визначити розмір такої вигоди, навіть якщо така сума перевищує максимальні суми в пунктах (e) та (f).
7. Держави-члени можуть надати компетентним органам, згідно з національним правом, повноваження застосовувати типи адміністративних санкцій на додаток до тих, які зазначені в параграфі 6, або накладати штрафні санкції, які перевищують суми, зазначені у пунктах (e), (f) та (g) параграфа 6.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення, які транспонують цю Директиву, передбачали санкції, принаймні коли:
(a) UCITS здійснює діяльність без отримання авторизації, порушуючи статтю 5;
(b) керуюча компанія здійснює діяльність без отримання попередньої авторизації, порушуючи статтю 6;
(c) інвестиційна компанія здійснює діяльність без отримання попередньої авторизації, порушуючи статтю 27;
(d) істотну участь в керуючій компанії, прямо чи опосередковано, набувають або таку істотну участь в керуючій компанії в подальшому збільшують, у результаті чого частка утримуваних прав голосу або капіталу досягне або перевищить 20%, 30% або 50% чи керуюча компанія стане дочірньою компанією (далі - запропоноване набуття), без повідомлення в письмовій формі компетентних органів керуючої компанії, у якій набувач має намір набути або збільшити істотну участь, порушуючи статтю 11(1);
(e) істотну участь в керуючій компанії, прямо чи опосередковано, відчужують або зменшують, у результаті чого частка утримуваних прав голосу або капіталу стане меншою за 20%, 30% або 50% чи керуюча компанія перестане бути дочірньою компанією, без повідомлення в письмовій формі компетентних органів, порушуючи статтю 11(1);
(f) керуюча компанія отримала авторизацію на підставі неправдивих свідчень або будь-якими іншими неправомірними способами, порушуючи пункт (b) статті 7(5);
(g) інвестиційна компанія отримала авторизацію на підставі неправдивих свідчень або будь-якими іншими неправомірними способами, порушуючи пункт (b) статті 29(4);
(h) керуюча компанія, дізнавшись про будь-яке набуття або відчуження часток участі в її капіталі, яке призводить до того, що частки участі стають більшими або меншими за будь-яке з порогових значень, зазначених у статті 11(1) Директиви 2014/65/ЄС, не повідомляє компетентні органи про таке набуття або відчуження, порушуючи статтю 11(1) цієї Директиви;
(i) керуюча компанія не повідомляє компетентному органу принаймні раз на рік імена акціонерів і учасників, які мають істотну участь, і розмір відповідних часток участі, порушуючи статтю 11(1);
(j) керуюча компанія не дотримується процедур і механізмів, встановлених згідно з національними положеннями, які транспонують пункт (a) статті 12(1);
(k) керуюча компанія не дотримується структурних і організаційних вимог, встановлених згідно з національними положеннями, які транспонують пункт (b) статті 12(1);
(l) інвестиційна компанія не дотримується процедур і механізмів, встановлених згідно з національними положеннями, які транспонують статтю 31;
(m) керуюча компанія або інвестиційна компанія не дотримується вимог щодо делегування її функцій третім особам, встановлених згідно з національними положеннями, які транспонують статті 13 і 30;
(n) керуюча компанія або інвестиційна компанія не дотримується правил ведення діяльності, встановлених згідно з національними положеннями, які транспонують статті 14 і 30;
(o) депозитарій не виконує свої завдання згідно з національними положеннями, які транспонують статтю 22(3)-(7);
(p) інвестиційна компанія або, стосовно кожного спільного фонду, яким вона управляє, керуюча компанія систематично не виконує обов’язки щодо інвестиційних політик UCITS, встановлені в національних положеннях, що транспонують главу VII;
(q) керуюча компанія або інвестиційна компанія не використовує процес управління ризиками або процес точного та незалежного оцінювання вартості позабіржових деривативів, як встановлено в національних положеннях, які транспонують статтю 51(1);
(r) інвестиційна компанія або, стосовно кожного спільного фонду, яким вона управляє, керуюча компанія систематично не виконує обов’язки стосовно інформації, що повинна бути надана інвесторам, які встановлені згідно з національними положеннями, що транспонують статті 68-82;
(s) керуюча компанія або інвестиційна компанія, що реалізує паї UCITS, якою вона управляє, у державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS, не виконує обов’язок щодо повідомлення, встановлений у статті 93(1).
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи публікували будь-яке неоскаржене рішення про застосування адміністративної санкції або заходу у випадку порушень національних положень, які транспонують цю Директиву, на їхніх офіційних вебсайтах без невиправданої затримки після повідомлення такого рішення особі, до якої застосована санкція або захід. Публікація повинна містити принаймні інформацію про тип і характер порушення та про осіб, яких було визнано відповідальними. Цей обов’язок не застосовується до рішень, які передбачають заходи слідчого характеру.
Однак якщо публікація ідентифікаційних даних юридичних осіб або персональних даних фізичних осіб вважається компетентним органом диспропорційною після індивідуального оцінювання на предмет пропорційності публікації таких даних або якщо публікація загрожує стабільності фінансових ринків або поточному розслідуванню, держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи виконали одну з таких дій:
(a) відтермінували публікацію рішення про застосування санкції або заходу до зникнення причин, що унеможливлюють його публікацію;
(b) опублікували рішення про застосування санкції або заходу на умовах анонімності у спосіб, що відповідає національному праву, якщо така анонімна публікація забезпечить дієвий захист відповідних персональних даних; або
(c) не публікували рішення про застосування санкції або заходу у випадку, коли опції, встановлені в пунктах (a) і (b), вважаються недостатніми для забезпечення:
(i) відсутності загрози для стабільності фінансових ринків;
(ii) пропорційності публікації такого рішення відносно заходів, що їх вважають незначними.
У разі ухвалення рішення про оприлюднення санкції або заходу на анонімній основі публікація релевантних даних може бути відтермінована на розумний період часу, якщо протягом зазначеного періоду передбачається зникнення причин для анонімної публікації.
2. Компетентні органи повинні інформувати ESMA про всі застосовані адміністративні санкції, які не були опубліковані відповідно до пункту (c) другого підпараграфа параграфа 1, у тому числі про будь-яке їх оскарження та його результат. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи отримували інформацію та остаточне рішення щодо будь-якої застосованої кримінальної санкції та подавали їх ESMA. ESMA повинен вести центральну базу даних щодо санкцій, про які йому було повідомлено, виключно для цілей обміну інформацією між компетентними органами. До такої бази даних повинні мати доступ тільки компетентні органи, і вона повинна оновлюватися на підставі інформації, наданої компетентними органами.
3. Якщо рішення про застосування санкції або заходу є предметом оскарження у відповідних судових або інших органах, компетентні органи також повинні невідкладно опублікувати на своєму офіційному вебсайті інформацію про це та будь-яку подальшу інформацію про результати такого оскарження. Рішення про скасування попереднього рішення про застосування санкції або заходу також підлягає публікації.
4. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб будь-яка публікація згідно із цією статтею зберігалася на їхньому офіційному вебсайті протягом щонайменше п’яти років після її опублікування. Персональні дані, що їх містить публікація, необхідно зберігати на офіційному вебсайті компетентного органу лише протягом строку, що є необхідним відповідно до застосовних правил захисту даних.
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб при визначенні типу адміністративних санкцій або заходів і рівня адміністративних штрафних санкцій компетентні органи гарантували, що вони дієві, пропорційні і стримувальні, і враховували всі релевантні обставини, у тому числі, у відповідних випадках:
(a) тяжкість і тривалість порушення;
(b) ступінь відповідальності особи, відповідальної за вчинення порушення;
(c) фінансову стійкість особи, відповідальної за порушення, що визначається, наприклад, розміром її загального обороту у випадку юридичної особи або розміром річного доходу у випадку фізичної особи;
(d) значущість прибутків, що їх отримала, чи втрат, що їх уникнула особа, відповідальна за вчинення порушення, шкоди для третіх осіб і, якщо застосовно, шкоди для функціонування ринків або економіки в цілому, тією мірою, якою їх можна визначити;
(e) рівень співпраці з компетентним органом особи, відповідальної за порушення;
(f) попередні порушення, вчинені особою, відповідальною за порушення;
(g) заходи, вжиті особою, відповідальною за вчинення порушення, для запобігання його повторенню.
2. При здійсненні своїх повноважень щодо застосування санкцій згідно зі статтею 99 компетентні органи повинні тісно співпрацювати між собою, щоб забезпечити, що повноваження з нагляду та розслідування та адміністративні санкції приносять результати, передбачені в цій Директиві. Вони також повинні координувати свої дії для уникнення можливого дублювання та збігів при здійсненні їхніх повноважень із нагляду та розслідування, а також при застосуванні адміністративних санкцій і заходів у транскордонних випадках згідно зі статтею 101.
1. Держави-члени повинні забезпечити встановити дієві та надійні механізми для сприяння повідомленню компетентним органам про потенційні або наявні порушення національних положень, які транспонують цю Директиву, включно з безпечними каналами зв’язку для повідомлення про такі порушення.
2. Механізми, зазначені в параграфі 1, повинні включати щонайменше:
(a) спеціальні процедури для отримання повідомлень про порушення та подальші дії;
(b) належний захист працівників інвестиційних компаній, керуючих компаній і депозитаріїв, які повідомляють про порушення, вчинені в межах зазначених суб’єктів, принаймні від помсти, дискримінації та інших видів несправедливого ставлення;
(c) захист персональних даних особи, яка повідомляє про порушення, а також фізичної особи, яка, ймовірно, є відповідальною за вчинення порушення, згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС (- 22);
(d) чіткі правила, які гарантують конфіденційність у всіх випадках стосовно особи, яка повідомляє про порушення, крім випадків, коли розкриття інформації вимагається відповідно до національного права в контексті подальших розслідувань або судових проваджень.
3. ESMA повинен забезпечити один або більше безпечних каналів зв’язку для повідомлення про порушення національних положень, які транспонують цю Директиву. ESMA повинен забезпечити, щоб такі канали зв’язку відповідали пунктам (a)-(d) параграфа 2.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб повідомлення працівниками інвестиційних компаній, керуючих компаній і депозитаріїв, зазначене в параграфах 1 і 3, не вважалося порушенням будь-якого обмеження щодо розкриття інформації, встановленого договором чи будь-яким законом, підзаконним нормативно-правовим актом або адміністративним положенням, і не тягнуло за собою жодної відповідальності для такої особи.
5. Держави-члени повинні вимагати, щоб керуючі компанії, інвестиційні компанії та депозитарії мали належні процедури для внутрішнього повідомлення їхніми працівниками про порушення через спеціальний, незалежний і автономний канал.
1. Компетентні органи повинні щорічно надавати ESMA зведену інформацію щодо всіх санкцій і заходів, застосованих згідно зі статтею 99. ESMA публікує таку інформацію у своєму річному звіті.
2. Якщо компетентні органи публічно розкривають інформацію про адміністративні санкції або заходи, вони повинні одночасно повідомляти про такі адміністративні санкції або заходи ESMA. Якщо оприлюднена санкція або захід стосується керуючої компанії або інвестиційної компанії, ESMA повинен додати покликання на оприлюднену санкцію або захід у переліку керуючих компаній, опублікованому відповідно до статті 6(1).
3. ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення процедур і форм подання інформації, як зазначено у цій статті.
ESMA повинен надати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 18 вересня 2015 року.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
1. Держави-члени повинні забезпечити наявність ефективних і дієвих процедур врегулювання скарг і відшкодування шкоди для позасудового врегулювання спорів споживачів щодо діяльності UCITS, залучаючи у відповідних випадках наявні органи.
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб правові або регуляторні положення не перешкоджали органам, зазначеним у параграфі 1, ефективно співпрацювати в ході врегулювання транскордонних спорів.
1. Компетентні органи держав-членів повинні співпрацювати один з одним, коли це необхідно для виконання їхніх обов’язків відповідно до цієї Директиви або для здійснення їхніх повноважень згідно з цією Директивою або національним правом.
Держави-члени повинні вживати необхідних адміністративних та організаційних заходів для сприяння співпраці, передбаченій у цьому параграфі.
Компетентні органи повинні використовувати свої повноваження з метою співпраці навіть у випадках, коли розслідувана поведінка не є порушенням будь-якого чинного підзаконного нормативно-правового акта у їхній державі-члені.
2. Компетентні органи держав-членів повинні негайно надавати один одному інформацію, необхідною для виконання їхніх обов’язків згідно із цією Директивою.
2a. Компетентні органи повинні співпрацювати з ESMA для цілей цієї Директиви згідно з Регламентом (ЄС) № 1095/2010. Компетентні органи повинні невідкладно надавати ESMA всю інформацію, необхідну для виконання його обов’язків, згідно зі статтею 35 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
3. Якщо компетентний орган однієї держави-члена має обґрунтовані підстави вважати, що на території іншої держави-члена здійснюються або були здійснені дії, які порушують положення цієї Директиви, суб’єктами, що не перебувають під наглядом такого компетентного органу, він повинен повідомити про це компетентний орган іншої держави-члена та ESMA у якомога конкретнішій формі. Органи, які отримують такі інформацію, повинні вжити належних заходів і поінформувати компетентний орган, що повідомляє, про результати заходів та, наскільки це можливо, про значні проміжні результати. Цей параграф не обмежує повноваження компетентного органу, що повідомляє.
4. Компетентні органи однієї держави-члена можуть подати запит про співпрацю компетентним органам іншої держави-члена під час здійснення діяльності з нагляду або для проведення виїзної перевірки чи розслідування на території такої держави-члена в межах їхніх повноважень відповідно до цієї Директиви. Якщо компетентний орган отримує запит щодо проведення виїзної перевірки або розслідування, він повинен:
(a) самостійно провести відповідну перевірку або розслідування;
(b) дозволити органу, який подав запит, провести відповідну перевірку або розслідування; або
(c) дозволити аудиторам або експертам провести відповідну перевірку або розслідування.
5. Якщо перевірка або розслідування проводиться на території однієї держави-члена компетентним органом тієї самої держави-члена, компетентний орган держави-члена, яка подала запит про співпрацю, може звернутися із запитом, щоб його посадові особи супроводжували посадових осіб, які проводять відповідну перевірку або розслідування. Однак перевірка або розслідування підлягають загальному контролю з боку держави-члена, на території якої їх проводять.
Якщо перевірка або розслідування проводиться на території однієї держави-члена компетентним органом іншої держави-члена, компетентний орган держави-члена, на території якої проводять перевірку або розслідування, може звернутися із запитом, щоб його посадові особи супроводжували посадових осіб, які проводять відповідну перевірку або розслідування.
6. Компетентний орган держави-члена, на території якої проводять перевірку або розслідування, може відмовитися обмінюватися інформацією, як передбачено в параграфі 2, або здійснювати дії за запитом про співпрацю у рамках проведення розслідування або виїзної перевірки, як передбачено в параграфі 4, тільки якщо:
(a) таке розслідування, виїзна перевірка або обмін інформацією можуть негативно вплинути на суверенітет, безпеку або державну політику відповідної держави-члена;
(b) щодо тих самих дій та тих самих осіб вже ініційоване судове провадження в органах відповідної держави-члена;
(c) щодо тих самих дій та тих самих осіб вже ухвалене остаточне судове рішення у відповідній державі-члені.
7. Компетентні органи повинні повідомити компетентні органи, що подали запит, про будь-яке рішення, ухвалене відповідно до параграфа 6. Таке повідомлення повинне містити інформацію про мотиви їхнього рішення.
8. Компетентні органи можуть передавати на розгляд ESMA ситуації, коли запит:
(a) про обмін інформацією, як передбачено у статті 109, був відхилений або за таким запитом протягом розумного строку не було здійснено жодних дій;
(b) про проведення розслідування або виїзної перевірки, як передбачено у статті 110, був відхилений або за таким запитом протягом розумного строку не було здійснено жодних дій; або
(c) про надання їхнім посадовим особам дозволу супроводжувати посадових осіб компетентного органу іншої держави-члена був відхилений або за таким запитом не здійснювалися жодні дії протягом розумного строку:
Без обмеження статті 258 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), у ситуаціях, зазначених у першому підпараграфі, ESMA може діяти відповідно до повноважень, наданих їй згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, без обмеження можливостей відмовитися здійснювати дії за запитом про надання інформації або проведення розслідування, як передбачено в параграфі 6 цієї статті, а також можливості ESMA діяти згідно зі статтею 17 зазначеного Регламенту в таких ситуаціях.
9. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення спільних процедур співпраці компетентних органів під час виїзних перевірок і розслідувань, як зазначено в параграфах 4 і 5.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі особи, які працюють або працювали на компетентні органи, а також аудитори і експерти, які виконують розпорядження компетентних органів, були зобов’язані зберігати професійну таємницю. Такий обов’язок передбачає, що жодна конфіденційна інформація, яку такі особи отримують у ході виконання їхніх обов’язків, не повинна бути розкрита будь-якій особі чи органу, крім як в узагальненій або агрегованій формі, що гарантує неможливість ідентифікації окремих UCITS, керуючих компаній і депозитаріїв (суб’єктів господарювання, які сприяють господарській діяльності UCITS), без обмеження випадків, які підпадають під дію кримінального права.
Однак у випадках, коли UCITS або суб’єкт господарювання, який сприяє її господарській діяльності, були оголошені банкрутами або перебувають на стадії примусової ліквідації, конфіденційну інформацію, яка не стосується третіх осіб, залучених до спроб врятувати таких суб’єктів, можна розкривати в цивільних чи комерційних провадженнях.
2. Параграф 1 не перешкоджає компетентним органам держав-членів обмінюватися інформацією згідно із цією Директивою або іншим законодавством Союзу, застосовним до UCITS або суб’єктів господарювання, які сприяють її господарській діяльності, або передавати її ESMA згідно з Регламентом (ЄС) № 1095/2010 чи ESRB. Така інформація підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених у параграфі 1.
Компетентні органи, які обмінюються інформацією з іншими компетентними органами відповідно до цієї Директиви, можуть вказувати в момент комунікації, що відповідну інформацію не можна розголошувати без їхньої явної згоди, у разі чого такою інформацією можна обмінюватися виключно для цілей, на які такі органи дали свою згоду.
3. Держави-члени можуть укладати угоди про співпрацю, у яких передбачений обмін інформацією з компетентними органами третіх країн або з органами чи організаціями третіх країн, як означено у параграфі 5 цієї статті та статті 103(1), тільки якщо на розкриту інформацію поширюються гарантії збереження професійної таємниці, які є принаймні еквівалентними гарантіям, зазначеним у цій статті. Відповідний обмін інформацією повинен бути призначений для виконання наглядових завдань таких органів або організацій.
Якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без явної згоди компетентних органів, які її розкрили, та, у відповідних випадках, виключно для цілей, на які такі органи надали свою згоду.
4. Компетентні органи, які отримують конфіденційну інформацію згідно з параграфами 1 або 2, можуть використовувати таку інформацію тільки в ході виконання своїх обов’язків і для таких цілей:
(a) перевірка дотримання умов, які регулюють започаткування діяльності UCITS або суб’єктів господарювання, які сприяють їхній господарській діяльності, і сприяння моніторингу ведення такої діяльності, адміністративних процедур і процедур бухгалтерського обліку, механізмів внутрішнього контролю;
(b) застосування санкцій;
(c) оскарження рішень компетентних органів в адміністративному порядку; та
(d) у судових провадженнях, ініційованих відповідно до статті 107(2).
5. Параграфи 1 та 4 не перешкоджають обміну інформацією в межах держави-члена або між державами-членами, якщо такий обмін відбувається між компетентним органом та:
(a) органами, які несуть публічну відповідальність за нагляд за кредитними установами, інвестиційними компаніями, страховими компаніями або іншими фінансовими організаціями, або органами, відповідальними за нагляд за фінансовими ринками;
(b) органами, які беруть участь у ліквідації або процедурі банкрутства UCITS або суб’єктів господарювання, які сприяють їхній господарській діяльності, або органами, які беруть участь у подібних процедурах; або
(c) особами, відповідальними за проведення обов’язкових аудитів звітності страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних компаній або інших фінансових установ;
(d) ESMA, європейським наглядовим органом (Європейським органом банківського нагляду), створеним на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 (- 23), європейським наглядовим органом (Європейським органом зі страхування і професійних пенсій), створеним на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 (- 24), і ESRB.
Зокрема, параграфи 1 і 4 не перешкоджають виконанню наглядових функцій зазначеними вище компетентними органами або розкриттю органам, які здійснюють адміністрування схем компенсації, інформації, необхідної для виконання їхніх функцій.
Інформація, якою обмінюються відповідно до першого підпараграфа, підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених у параграфі 1.
1. Незважаючи на статтю 102(1)-(4), держави-члени можуть дозволяти обміни інформацією між компетентним органом та:
(a) органами, відповідальними за нагляд за органами, які беруть участь у ліквідації та процедурі банкрутства UCITS або суб’єктів господарювання, які сприяють їхній господарській діяльності, або органами, які беруть участь у подібних процедурах;
(b) органами, відповідальними за нагляд за особами, відповідальними за проведення обов’язкових аудитів звітності страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних фірм або інших фінансових установ.
2. Держави-члени, які застосовують відступ, передбачений у параграфі 1, повинні вимагати дотримання принаймні таких умов:
(a) інформація використовується для виконання завдання з нагляду, зазначеного в параграфі 1;
(b) отримана інформація підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених у статті 102(1); та
(c) якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона не розкривається без явної згоди компетентних органів, які її розкрили, та, у відповідних випадках, виключно для цілей, на які такі органи надали свою згоду.
3. Держави-члени повинні надати ESMA, Комісії та іншим державам-членам найменування органів, які можуть отримувати інформацію згідно з параграфом 1.
4. Незважаючи на статтю 102(1)-(4), держави-члени можуть, з метою зміцнення стабільності, а також цілісності фінансової системи, дозволяти обмін інформацією між компетентними органами та органами або організаціями, які за законом відповідають за виявлення та розслідування порушень законодавства про компанії.
5. Держави-члени, які застосовують відступ, передбачений у параграфі 4, повинні вимагати дотримання принаймні таких умов:
(a) інформація використовується для виконання завдання, зазначеного в параграфі 4;
(b) отримана інформація підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, передбачених у статті 102(1); та
(c) якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона не розкривається без явної згоди компетентних органів, які її розкрили, та, у відповідних випадках, виключно для цілей, на які такі органи надали свою згоду.
Для цілей пункту (c) органи або організації, зазначені в параграфі 4, повинні повідомляти компетентним органам, які розкрили таку інформацію, імена та точні обов’язки осіб, яким вона повинна бути надіслана.
6. Якщо в державі-члені органи або організації, зазначені в параграфі 4, виконують своє завдання з виявлення або розслідування з допомогою, з огляду на їхню відповідну компетентність, осіб, призначених для цієї мети і не зайнятих у публічному секторі, можливість обміну інформацією, передбачена в зазначеному параграфі, може бути розширена на таких осіб згідно з умовами, визначеними у параграфі 5.
7. Держави-члени повинні надати ESMA, Комісії та іншим державам-членам найменування органів або організацій, які можуть отримувати інформацію згідно з параграфом 4.
1. Статті 102 і 103 не перешкоджають компетентним органам передавати інформацію центральним банкам та іншим організаціям з подібною функцією, у якості органів грошово-кредитного регулювання, інформацію, призначену для виконання їхніх завдань, зазначені статті також не перешкоджають таким органам або організаціям повідомляти компетентним органам інформацію, яка може їм знадобитися для цілей статті 102(4). Отримана в такому контексті інформація підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених у статті 102(1).
2. Статті 102 і 103 не перешкоджають компетентним органам повідомляти інформацію, зазначену у статті 102(1)-(4), кліринговій установі або іншій подібній організації, визнаній згідно з національним правом для надання розрахункових або клірингових послуг для одного з ринків їхньої держави-члена, якщо вони вважатимуть, що необхідно повідомити інформацію, щоб забезпечити належне функціонування таких організацій у зв’язку з дефолтами або потенційними дефолтами учасників ринку.
Отримана в такому контексті інформація підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених у статті 102(1).
Однак держави-члени повинні забезпечити, щоб інформація, отримана згідно зі статтею 102(2), не розкривалася за обставин, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, без явної згоди компетентних органів, які її розкрили.
3. Незважаючи на статтю 102(1) і (4), держави-члени можуть дозволяти, згідно з положеннями, встановленими законом, розкриття певної інформації іншим відділам їхніх центральних органів управління, відповідальними за законодавство про нагляд за UCITS, суб’єктами, які сприяють їхній господарській діяльності, кредитними установами, фінансовими установами, інвестиційними компаніями та страховими компаніями, а також інспекторам, які діють за дорученням таких відділів.
Таке розкриття здійснюється, тільки якщо це необхідно для цілей пруденційного контролю.
Однак держави-члени повинні забезпечити, щоб інформація, отримана згідно зі статтею 102(2) і (5), не розкривалася за обставин, зазначених у цьому параграфі, окрім як за наявності явної згоди компетентних органів, які її розкрили.
1. Держави-члени застосовують Директиву 95/46/ЄС до опрацювання персональних даних, що здійснюється в державах-членах згідно із цією Директивою.
2. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (- 25) застосовується до опрацювання персональних даних, яке ESMA здійснює згідно із цією Директивою.
З метою забезпечення однакових умов застосування положень цієї Директиви щодо обміну інформацією ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов застосування з урахуванням процедур обміну інформацією між компетентними органами та між компетентними органами і ESMA.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
1. Держави-члени повинні принаймні забезпечити, щоб будь-яка особа, затверджена згідно з Директивою 2006/43/ЄС, що проводить у UCITS або суб’єкті, який сприяє її господарській діяльності, обов’язковий аудит, зазначений у статті 51 Директиви 78/660/ЄЕС, статті 37 Директиви 83/349/ЄЕС або статті 73 цієї Директиви, або виконує будь-яке інше визначене законом завдання, була зобов’язана оперативно повідомляти компетентні органи про будь-який факт або рішення, що стосується такої компанії, які стали їм відомі в ході виконання такого завдання і які спричинили будь-що із зазначеного нижче:
(a) істотне порушення законів, підзаконних нормативно-правових актів або адміністративних положень, які встановлюють умови, що регулюють авторизацію, або які безпосередньо регулюють здійснення діяльності UCITS або суб’єктів, які сприяють їхній господарській діяльності;
(b) порушення безперервного функціонування UCITS або суб’єкта, який сприяє її господарській діяльності;
(c) відмову засвідчувати звітність або оформлення звіту із застереженнями.
Така особа також повинна бути зобов’язана повідомляти про будь-які факти та рішення, які стали їй відомі в ході виконання одного із завдань, як описано в пункті (a), у рамках суб’єкта господарювання, який має тісні зв’язки, що виникають з відносин контролю, з UCITS або суб’єктом, який сприяє її господарській діяльності, у яких вона виконує таке завдання.
2. Добросовісне повідомлення компетентних органів особами, затвердженими у розумінні Директиви 2006/43/ЄС, про будь-який факт або рішення, зазначені в параграфі 1, не є порушенням будь-якого обмеження розкриття інформації, встановленого договором або будь-яким законодавчим, регуляторним чи адміністративним положенням, і не тягне за собою будь-якої відповідальності таких осіб.
1. Компетентні органи повинні в письмовій формі вказати причини будь-якого рішення про відмову в авторизації або будь-якого негативного рішення, у хваленого в ході імплементації інструментів загального застосування, ухвалених на виконання цієї Директиви, і повідомити їх заявникам.
2. Держави-члени повинні передбачити, щоб будь-яке рішення, ухвалене згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами або адміністративними положеннями, ухваленими згідно із цією Директивою, було належним чином обґрунтоване і підлягало оскарженню в суді, у тому числі у випадку неухвалення рішення протягом шести місяців з моменту подання заяви про надання авторизації, у якій надана всі необхідна інформація.
3. Держави-члени повинні передбачити, щоб один або більше вказаних нижче органів, як визначено національним правом, могли, в інтересах споживачів та згідно з національним правом, звертатися до судів або компетентних адміністративних органів для забезпечення застосування національних положень для імплементації цієї Директиви:
(a) публічні органи або їхні представники;
(b) організації споживачів, що мають законні інтереси у сфері захисту споживачів; або
(c) професійні організації, що мають законні інтереси діяти з метою захисту їхніх членів.
1. Тільки органи держави-члена розташування головного офісу UCITS мають повноваження вживати заходів проти такої UCITS, якщо вона порушує будь-який закон, підзаконний нормативно-правовий акт або адміністративне положення чи будь-яке правило, встановлене у правилах фонду або установчих документах інвестиційної компанії.
Однак органи держави-члена ведення діяльності UCITS можуть вживати заходів проти UCITS, якщо вона порушує чинні закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення такої держави-члена, які не належать до сфери застосування цієї Директиви, або вимоги, визначені у статтях 92 і 94.
2. Будь-яке рішення про відкликання авторизації або будь-який інший серйозний захід, вжитий проти UCITS, або будь-яке призупинення випуску, зворотного викупу або погашення її паїв, застосоване до неї, повинні бути невідкладно повідомлені органами держави-члена розташування головного офісу UCITS органам держави-члена ведення діяльності UCITS та, якщо керуюча компанія UCITS має осідок в іншій державі-члені, компетентним органам держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії.
3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії або компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS можуть вжити заходів проти керуючої компанії, якщо вона порушує правила, які належать до відповідної сфери їхньої відповідальності.
4. Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності UCITS мають чіткі та явні підстави вважати, що UCITS, паї якою реалізують на території такої держави-члена, порушує обов’язки, які випливають із положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, які не надають повноважень компетентним органам держави-члена ведення діяльності UCITS, вони повинні повідомити про такі факти компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS, які повинні вжити належних заходів.
5. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS, або внаслідок того, що такі заходи виявилися недостатніми, або у зв’язку з тим, що держава-член розташування головного офісу UCITS не здійснила дії в розумний строк, UCITS продовжує діяти у спосіб, що явно завдає шкоди інтересам інвесторів держави-члена ведення діяльності UCITS, компетентні органи держави-члена ведення діяльності можуть вжити будь-яких із зазначених нижче заходів:
(a) після повідомлення компетентних органів держави-члена розташування головного офісу UCITS вжити всіх належних заходів, які є необхідними для захисту інвесторів, включно з можливістю запобігання здійснення відповідною UCITS будь-якої подальшої реалізації її паїв на території держава-член ведення діяльності UCITS; або
(b) за необхідності, направити справу на розгляд ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, наданими йому відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Комісія та ESMA повинні бути невідкладно повідомлені про будь-який захід, вжитий згідно з пунктом (a) першого підпараграфа.
6. Держави-члени повинні забезпечити юридичну можливість вручення на їхній території правових документів, необхідних для застосування заходів, які можуть бути вжиті державою-членом ведення діяльності UCITS стосовно UCITS відповідно до параграфів 2-5.
1. Якщо, шляхом надання послуг або створення філій, керуюча компанія здійснює діяльність в одній або більше держав-членів ведення діяльності керуючої компанії, компетентні органи всіх відповідних держав-членів повинні тісно співпрацювати.
Вони повинні, за запитом, надавати один одному всю інформацію стосовно управління та структури власності таких керуючих компаній, яка може сприяти здійсненню нагляду за ними, а також всю інформацію, яка може сприяти здійсненню моніторингу таких компаній. Зокрема, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні співпрацювати з метою забезпечення органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії можливості збору даних, зазначених у статті 21(2).
2. В обсязі, необхідному для здійснення державою-членом розташування головного офісу наглядових повноважень, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії повинні інформувати компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії про будь-які заходи, вжиті державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до статті 21(5), які включають заходи або санкції, застосовані до керуючої компанії, або обмеження діяльності керуючої компанії.
3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні невідкладно повідомляти компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS про будь-які проблеми, виявлені на рівні керуючої компанії, які можуть істотно вплинути на здатність керуючої компанії належним чином виконувати свої обов’язки стосовно UCITS, або про будь-яке порушення вимог згідно з главою III.
4. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні невідкладно повідомляти компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії про будь-які проблеми, виявлені на рівні UCITS, які можуть істотно вплинути на здатність керуючої компанії належним чином виконувати свої обов’язки або дотримуватися вимог цієї Директиви, що належать до сфери відповідальності держави-члена розташування головного офісу UCITS.