Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2019/33 від 17 жовтня 2018 року про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про заявки на охорону назв місця походження, географічних зазначень і традиційних позначень у секторі вина, процедуру заперечення, обмеження використання, внесення змін до специфікацій продуктів, скасування охорони, маркування та представлення

Цей Регламент встановлює правила, що доповнюють Регламент (ЄС) № 1308/2013 в частині охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і традиційних позначень на додаток до маркування та представлення у секторі вина стосовно такого:

(a) заявки на охорону;

(b) процедура заперечення;

(c) обмеження використання охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень

(d) зміни до специфікацій продуктів та зміни в традиційних позначеннях;

(e) скасування охорони;

(f) маркування та представлення.

1. Назву, яка підлягає охороні як назва місця походження або географічне зазначення, реєструють тільки тими мовами, які використовують чи історично використовували для опису конкретного продукту у демаркованому географічному районі.

2. Найменування назви місця походження або географічного зазначення реєструють в оригінальному написанні. Якщо в оригінальному написанні використано нелатинські літери, транскрипцію латинськими літерами реєструють разом із найменуванням в оригінальному написанні.

Окремого виробника можуть вважати заявником у розумінні статті 95(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якщо він доведе, що:

(a) відповідна особа є єдиним виробником, який бажає подати заявку; та

(b) демаркований географічний район має характеристики, які суттєво відрізняються від характеристик сусідніх районів, або характеристики продукту відрізняються від характеристик продукту, виробленого в сусідніх районах.

Обставина, з якої охоронювана назва місця походження або охоронюване географічне зазначення складається з назви господарства окремого виробника-заявника або містить таку назву у своєму складі, не перешкоджає іншим виробникам використовувати таку назву за умови, що вони дотримуються специфікації продукту.

1. Опис продуктів виноградарства повинен включати відповідну категорію чи відповідні категорії продуктів виноградарства з-поміж категорій, визначених у частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 .

2. Якщо у специфікації продукту вказано, що пакування, в тому числі розливання, відбуватиметься в межах демаркованого географічного району або в межах району в безпосередній близькості до відповідного демаркованого району, вона також повинна містити обґрунтування причин того, чому в цьому конкретному випадку пакування повинні виконувати у конкретному географічному районі для забезпечення якості, походження чи контролю, з урахуванням права Союзу, зокрема щодо вільного руху товарів та вільного надання послуг.

1. Як відступ від пунктів (a)(iii) та (b)(iii) статті 93(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та за умови, що це передбачає специфікація продукту, продукт, який має охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, може бути перероблений у вино в будь-якому з таких розташувань:

(a) у районі в безпосередній близькості до відповідного демаркованого району;

(b) у районі, розташованому в межах тієї самої адміністративної одиниці або в межах сусідньої адміністративної одиниці, згідно з національними правилами;

(c) у випадку транскордонної назви місця походження або транскордонного географічного зазначення або у випадку існування договору щодо заходів контролю між двома чи декількома державами-членами або між однією чи декількома державами-членами та однією чи декількома третіми країнами - у районі, що знаходиться в безпосередній близькості до відповідного демаркованого району.

2. Як відступ від пункту (a)(iii) статті 93 (1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та за умови, що це передбачає специфікація продукту, продукт може бути перероблений в ігристе вино або напівігристе вино із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням поза межами безпосередньої близькості до відповідного демаркованого району, якщо таку практику використовували до 1 березня 1986 року.

Направляючи заявку на охорону Комісії згідно зі статтею 96(5) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, держава-член повинна включити декларацію про те, що, на її думку, заявка, подана заявником, відповідає умовам для охорони згідно з підсекцією 2 секції 2 глави I розділу II частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та положенням, ухваленим відповідно до вказаної підсекції, та що вона засвідчує, що єдиний документ, згаданий у пункті 94(1)(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 , становить достовірний огляд специфікації продукту.

Держави-члени повинні інформувати Комісію про допустимі заперечення, отримані згідно з національною процедурою. Держави-члени також повинні постійно інформувати Комісію про будь-які національні судові провадження, які можуть вплинути на заявку на охорону.

У випадку подання спільних заявок на охорону найменування як назви місця походження або географічного зазначення, як зазначено у статті 95(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, відповідні попередні національні процедури, в тому числі етап заперечення, проводять у всіх відповідних державах-членах.

1. Держава-член може, тільки на перехідній основі, запровадити охорону найменування на національному рівні з дати, коли заявку на охорону передано до Комісії.

Така перехідна національна охорона припиняється або в день ухвалення рішення про охорону згідно з Регламентом (ЄС) 1308/2013 , або в день відкликання заявки.

2. У випадках, коли найменування не знаходиться під охороною відповідно до цього Регламенту, наслідки такої національної охорони є одноосібною відповідальністю відповідної держави-члена. Заходи, вжиті державою-членом відповідно до параграфа 1, не мають жодних наслідків для торгівлі в межах Союзу чи міжнародної торгівлі.

1. Заявки на охорону вважають прийнятними, якщо їх подано відповідно до статей 94, 95 та 96 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 3 і статті 5(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 та якщо їх належним чином заповнено.

Заявку на охорону вважають належним чином заповненою, якщо вона відповідає статті 94(1) та (3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 2 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 та якщо належним чином заповнено єдиний документ.

Єдиний документ, в якому резюмують специфікацію продукту, як зазначено у статті 94(1)(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, вважають належним чином заповненим, якщо він відповідає вимогам, перерахованим у статті 5(1) та (2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34. Специфікацію продукту вважають належним чином заповненою, якщо вона відповідає вимогам, визначеним у статті 94(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

2. Якщо Комісія вважає, що заявка є неприйнятною, вона повинна поінформувати компетентні органи держави-члена чи компетентні органи третьої країни або заявника, що має осідок у третій країні, про причини, на яких оснований висновок про таку неприйнятність.

3. Принаймні один раз на місяць Комісія повинна оприлюднювати перелік найменувань, стосовно яких вона отримала заявки на охорону як назв місця походження або географічних зазначень, із зазначенням назви держави-члена-заявника або третьої країни-заявника й дати подання заявки.

Вивчення заявки Комісією, як зазначено у статті 97(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, включає перевірку відсутності в заявці явних помилок. При вивченні заявки Комісія також вивчає, зокрема, єдиний документ. Вивчення повинне бути завершене протягом 6 місяців. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявника про причини такої затримки.

1. Для цілей статті 98 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 обґрунтовану заяву про заперечення вважають прийнятною, якщо:

(a) Комісія її отримала протягом строку, визначеного у статті 98 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(b) вона відповідає вимогам, визначеним у статті 8(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34;

та:

(c) у ній продемонстровано, що заявка на охорону, внесення змін до специфікації продукту чи скасування охорони не відповідає правилам щодо назв місця походження та географічних зазначень, оскільки:

(i) вона суперечила би статтям 92-95, 105 або 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та положенням, ухваленим відповідних до зазначених статей;

(ii) реєстрація запропонованого найменування суперечило би статті 100 або 101 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(iii) реєстрація запропонованого найменування загрожувала би правам володільця торговельної марки або користувача повністю омонімічної назви чи складеної назви, один термін якої є ідентичним найменуванню, що планується зареєструвати, або існуванню частково омонімічних назв чи інших назв, подібних до найменування, яке планується зареєструвати, що стосуються продуктів виноградарства, які законно присутні на ринку протягом принаймні п’яти років, що передують даті публікації, передбаченій у статті 97(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

Підстави для заперечення оцінюють стосовно території Союзу.

Якщо заперечення подано фізичною або юридичною особою, належним чином обґрунтовану заяву про заперечення вважають прийнятною, лише якщо в ній продемонстровано законний інтерес заперечника.

2. Якщо Комісія вважає, що заперечення є неприйнятним, вона повинна поінформувати орган або фізичну чи юридичну особу, яка подала заперечення, про причини, на яких оснований висновок про таку неприйнятність.

1. Якщо Комісія вважає, що заперечення є прийнятним, вона запрошує орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заперечення, та орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заявку на охорону, до участі у належних консультаціях, для яких відведено тримісячний строк. Таке запрошення надають протягом чотирьох місяців із дати публікації заявки на охорону, якої стосується обґрунтована заява про заперечення, в Офіційному віснику Європейського Союзу, і до нього повинна бути долучена копія обґрунтованої заяви про заперечення. У будь-який час протягом цих трьох місяців Комісія може на запит органу або фізичної чи юридичної особи, який/яка подав/подала заявку, подовжити строк для проведення консультацій на щонайбільше три місяці.

2. Орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, повинні розпочати такі консультації без невиправданої затримки. Вони повинні надати одне одному релевантну інформацію для оцінювання того, чи заявка на охорону відповідає умовам цього Регламенту та Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

3. Якщо сторони досягають згоди, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати проведених консультацій та про всі фактори, які уможливили досягнення згоди, включно з думками сторін. Якщо дані, опубліковані відповідно до статті 97(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, зазнали суттєвих змін, Комісія повинна провести повторне ретельне вивчення, згадане у статті 97(2) зазначеного регламенту, після проведення національної процедури, що забезпечує належне опублікування таких змінених даних. Якщо після досягнення згоди до специфікації продукту не вносяться жодні зміни або якщо такі зміни є несуттєвими, Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 щодо запровадження охорони назви місця походження або географічного зазначення.

4. Якщо згоди не досягнуто, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати проведених консультацій та надати їй всі відповідні інформацію і документи. Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 або про запровадження охорони, або про відхилення заявки.

1. Без обмеження статті 102 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п’яти років, щоб дати можливість продовжувати використовувати зазначення продуктів, які походять із держави-члена чи третьої країни і зазначення яких складається з назви, що суперечить статті 103(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, чи містить таку назву, під яким їх реалізовували.

Такий перехідний період може бути наданий за умови подання прийнятної заяви про заперечення відповідно до статті 96(3) або статті 98 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, в якій продемонстровано, що рішення про запровадження охорони найменування загрожувало би існуванню:

(a) повністю ідентичної назви або складеної назви, один із термінів якої є ідентичним найменуванню, яке реєструють; або

(b) частково омонімічних назв чи інших назв, схожих на найменування, яке реєструють, пов’язаних із продуктами виноградарства, які були законно присутні на ринку впродовж принаймні п’яти років до дати публікації, передбаченої у статті 97(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про продовження перехідного періоду, зазначеного в параграфі 1, до 15 років у належним чином обґрунтованих випадках, якщо доведено, що:

(a) зазначення, згадане в параграфі 1, законно використовували на постійній і справедливій основі впродовж принаймні 25 років до подання до Комісії заявки на охорону;

(b) метою використання зазначення, згаданого в параграфі 1, ніколи не було отримання прибутку від репутації зареєстрованого найменування, та доведено, що споживач не був і не міг бути введений в оману щодо справжнього походження продукту.

3. У разі використання зазначення, згаданого в параграфах 1 і 2, у маркованні чітко й помітно вказують країну походження.

4. Для подолання тимчасових труднощів, досягнення довгострокової цілі забезпечити, щоб усі виробники у відповідному районі дотримувалися специфікації продукту, держава-член може запровадити охорону на перехідний період, починаючи з дати надіслання заявки до Комісії, за умови, що відповідні оператори законно реалізовували відповідні продукти виноградарства, постійно використовуючи відповідні назви протягом принаймні п’яти років до подання заявки до органів держави-члена, і що такі труднощі були відзначені в рамках національної процедури заперечення, згаданої у статті 96(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Перехідний період повинен бути якомога коротшим і не повинен перевищувати 10 років.

Перший підпараграф застосовують mutatis mutandis до охоронюваного географічного зазначення чи охоронюваної назви місця походження, яке стосується географічного району, що розташований в третій країні, за винятком процедури заперечення.

Такі перехідні періоди повинні бути вказані у досьє заявки, згаданому у статті 94(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

1. Для цілей статті 105 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 зміни до специфікації продукту ділять на дві категорії залежно від їхньої важливості: зміни, які вимагають проведення процедури заперечення на рівні Союзу ("зміни на рівні Союзу"), і зміни, рішення щодо яких ухвалюють на рівні держави-члена або третьої країни ("стандартні зміни").

Зміну вважають зміною на рівні Союзу, якщо вона:

(a) включає зміну найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(b) полягає у зміні, вилученні чи доданні категорії продуктів виноградарства, зазначеної в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(c) може потенційно нівелювати зв’язок, зазначений у пункті (a)(i) або в пункті (b)(i) статті 93 (1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(d) призводить до встановлення додаткових обмежень щодо реалізації продукту.

Заявки на затвердження змін на рівні Союзу, які подають треті країни або виробники третіх країн, повинні містити підтвердження того, що запитані зміни відповідають чинному законодавству відповідної третьої країни про охорону назв місця походження або географічних зазначень.

Усі інші зміни вважають стандартними змінами.

2. Для цілей статті 105 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 тимчасова зміна є стандартною зміною, що стосується тимчасової зміни у специфікації продукту в результаті запровадження органами публічної влади обов’язкових санітарних та фітосанітарних заходів або у зв’язку зі стихійними лихами чи несприятливими погодними умовами, офіційно визнаними компетентними органами.

1. До заявки на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту, визначених у статті 14 цього Регламенту, застосовна процедура, встановлена у статті 94 та статтях 96-99 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, у секціях 1, 2 та 3 глави II цього Регламенту та в секціях 1, 2 та 3 глави II Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 mutatis mutandis.

2. Якщо за результатами вивчення, проведеного відповідно до статті 97(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, Комісія доходить висновку про те, що умови, які є обов’язковими відповідно до статті 97(3) того самого регламенту, виконані, вона повинна опублікувати заявку на затвердження змін на рівні Союзу, зазначену у статті 9(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, в серії С Офіційного вісника Європейського Союзу. Остаточне рішення про затвердження змін ухвалюють без застосування процедури вивчення, згаданої у статті 229(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, крім випадків, коли подано прийнятне заперечення або коли заявку на затвердження змін відхилено, і в такому випадку застосовний другий параграф статті 99 зазначеного регламенту.

3. Заявка на затвердження змін на рівні Союзу повинна стосуватися виключно змін на рівні Союзу. Якщо заявка на затвердження змін на рівні Союзу також стосується стандартних або тимчасових змін, процедура змін на рівні Союзу застосовна лише до змін на рівні Союзу. Стандартні чи тимчасові зміни при цьому вважають неподаними.

4. При вивченні заявок на затвердження змін Комісія повинна зосереджуватися на запропонованих змінах.

1. Заявки на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту вважають прийнятними, якщо їх подано відповідно до статті 105 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 3 і статті 9(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 mutatis mutandis та якщо їх належним чином заповнено.

Заявку на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту вважають належним чином заповненою, якщо вона є повною і вичерпною та відповідає вимогам, установленим у статті 2 та статті 9(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.

Схвалення Комісією заявки на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту поширюється тільки на зміни, відображені в самій заявці.

2. Якщо заявку вважають неприйнятною, компетентні органи держави-члена чи компетентні органи третьої країни або заявника, що має осідок у третій країні, повинні бути поінформовані про причини такої неприйнятності.

1. Стандартні зміни затверджують та оприлюднюють держави-члени, до яких належить географічний район із відповідною назвою місця походження чи відповідним географічним зазначенням.

Заявки на затвердження стандартних змін до специфікації продукту подають до органів держави-члена, до якої належить географічний район із відповідною назвою чи відповідним зазначенням. Заявники повинні виконати умови, встановлені у статті 95 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Якщо заявка на затвердження стандартних змін до специфікації продукту надходить не від заявника, який подав заявку на охорони найменування чи найменувань, якого чи яких стосується специфікація продукту, держава-член повинна надати такому заявнику можливість прокоментувати заявку, якщо такий заявник досі існує.

Заявка на затвердження стандартних змін повинна містити опис стандартних змін, резюме причин необхідності таких змін та підтвердження того, що запропоновані зміни відповідають критеріям стандартних змін відповідно до статті 14 цього Регламенту.

2. Якщо держава-член вважає, що вимоги Регламенту (ЄС) № 1308/2013 і положень, ухвалених відповідно до нього, виконано, вона може затвердити та оприлюднити стандартні зміни. Рішення про таке затвердження повинне включати змінений консолідований єдиний документ, у відповідних випадках, та змінену консолідовану специфікацію продукту.

Стандартні зміни стають застосовними в державі-члені з моменту їх оприлюднення. Держава-член повинна повідомити про стандартні зміни Комісію протягом одного місяця з дати оприлюднення національного рішення про їх затвердження.

3. Рішення про затвердження стандартних змін стосовно продуктів виноградарства, які походять із третіх країн, ухвалюють відповідно до системи, яка діє у відповідній третій країні, і про них повідомляє Комісії єдиний виробник у розумінні статті 3 або група виробників, що мають законний інтерес, або безпосередньо Комісії, або через органи такої третьої країни протягом одного місця з дати їх оприлюднення.

4. Повідомлення про стандартні зміни вважають належним чином заповненим, якщо воно відповідає статті 10 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.

5. Якщо стандартні зміни передбачають внесення змін до єдиного документа, Комісія повинна опублікувати опис таких стандартних змін, згаданий у статті 10 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, та єдиний документ зі змінами в серії C Офіційного вісника Європейського Союзу протягом трьох місяців із дати отримання повідомлення від держави-члена, третьої країни або єдиного виробника чи групи виробників із третьої країни.

6. Якщо стандартні зміни не передбачають внесення змін до єдиного документа, Комісія повинна оприлюднити через інформаційні системи, згадані у статті 32 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, опис таких стандартних змін протягом трьох місяців із дати отримання повідомлення від держави-члена, третьої країни або заявника, що має осідок у третій країні.

7. Стандартні зміни стають застосовними на території Союзу з моменту їх опублікування в серії C Офіційного вісника Європейського Союзу або оприлюднення Комісією в інформаційних системах, згаданих у статті 32 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.

8. Якщо географічний район охоплює декілька держав-членів, відповідні держави-члени повинні застосовувати процедуру затвердження стандартних змін окремо для тієї частини району, яка припадає на їхню територію. Стандартні зміни стають застосовними лише після того, як стає застосовним останнє національне рішення про затвердження змін. Держава-член, яка останньою затверджує стандартні зміни, повинна надіслати Комісії повідомлення, згадане в параграфі 4, протягом одного місяця з дати оприлюднення її рішення про затвердження таких стандартних змін.

Якщо декілька відповідних держав-членів не ухвалюють національного рішення про затвердження змін, згаданих у першому підпараграфі, будь-яка з відповідних держав-членів може подати заявку згідно з процедурою затвердження змін на рівні Союзу. Це правило також застосовують mutatis mutandis, якщо одна або декілька відповідних країн є третьою країною.

1. Тимчасові зміни затверджують та оприлюднюють держави-члени, до яких належить географічний район із відповідною назвою місця походження чи відповідним географічним зазначенням. Про них повідомляють Комісію із зазначенням причин, що обґрунтовують такі тимчасові зміни, протягом одного місяця з дати оприлюднення національного рішення про їх затвердження. Тимчасові зміни стають застосовними в державі-члені з моменту їх оприлюднення.

2. Якщо географічний район охоплює декілька держав-членів, процедуру затвердження тимчасових змін застосовують окремо у відповідній державі-члені стосовно тієї частини району, яка припадає на її територію. Тимчасові зміни стають застосовними лише після того, як стає застосовним останнє національне рішення про затвердження змін. Держава-член, яка останньою затверджує тимчасові зміни, повинна повідомити про них Комісію протягом одного місяця з дати оприлюднення свого рішення про їх затвердження. Це правило також застосовують mutatis mutandis, якщо одна або декілька відповідних країн є третьою країною.

3. Про тимчасові зміни стосовно продуктів виноградарства, які походять із третіх країн, із зазначенням причин, що обґрунтовують такі тимчасові зміни, Комісії повідомляє єдиний виробник у розумінні статті 3 або група виробників, що мають законний інтерес, або безпосередньо, або через органи такої третьої країни протягом одного місця з моменту їх затвердження.

4. Повідомлення про тимчасові зміни вважають належним чином заповненим, якщо воно містить усі елементи, зазначені у статті 11 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.

5. Комісія повинна оприлюднювати такі зміни протягом трьох місяців із дати отримання повідомлення від держави-члена, третьої країни або єдиного виробника чи групи виробників із третьої країни. Тимчасові зміни стають застосовними на території Союзу з моменту їх оприлюднення Комісією.

До запитів про скасування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, згаданих у статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, застосовують процедуру, встановлену у статті 94 та статтях 96-99 того самого регламенту, разом із положеннями секцій 1, 2 та 4 глави II цього Регламенту та секцій 1, 2, 4 та 5 глави II Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 mutatis mutandis.

Комісія повинна опубліковувати такі запити про скасування, згадані у статті 13 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, в серії С Офіційного вісника Європейського Союзу.

Для цілей статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 відповідність специфікації продукту також вважають не забезпеченою, якщо протягом щонайменше семи років поспіль в обіг не вводили жодного продукту із захищеним найменуванням.

1. Для цілей статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 обґрунтований запит про скасування вважають прийнятним, якщо:

(a) запит про скасування відповідає вимогам, визначеним у статті 13(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34; та

(b) запит про скасування ґрунтується на підставах, зазначених у статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

2. Якщо Комісія вважає, що запит про скасування не є прийнятним, вона повинна поінформувати орган держави-члена чи третьої країни або фізичну чи юридичну особу, яка подала такий запит, про причини, на яких оснований висновок про таку неприйнятність.

3. Обґрунтовані заяви про заперечення щодо скасування є прийнятними, лише якщо вони демонструють, що зацікавлена особа використовує зареєстроване найменування для комерційних цілей.

Після направлення Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення виробники можуть зазначати в маркованні та представленні і використовувати національні логотипи і зазначення відповідно до права Союзу, зокрема Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

Символи Союзу, що вказують на охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, зазначення Союзу "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення" та абревіатури Союзу "PDO" або "PGI" можуть бути включені до марковання лише після публікації рішення щодо запровадження охорони такої назви місця походження або такого географічного зазначення.

Якщо заявку відхилено, будь-які продукти виноградарства, на які було нанесено марковання згідно з першим підпараграфом, можуть реалізовуватися, допоки їх запаси не буде вичерпано.

Згідно зі статтею 119(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 термін "охоронювана назва місця походження" можна не зазначати для вин, що мають такі охоронювані назви місця походження:

(a) Греція:

(b) Іспанія:

(c) Франція:

Champagne;

(d) Італія:

Asti, Marsala, Franciacorta;

(e) Кіпр:

(f) Португалія:

1. Традиційні позначення реєструють:

(a) офіційною мовою або регіональною мовою держави-члена чи третьої країни, з якої походить позначення; або

(b) мовою, використовуваною для такого позначення в торгівлі.

2. Традиційне позначення реєструють в оригінальному написанні. Якщо в оригінальному написанні використано нелатинські літери, транскрипцію латинськими літерами реєструють разом із найменуванням в оригінальному написанні.

1. Компетентні органи держав-членів або третіх країн чи представницькі професійні організації, які мають осідок у третіх країнах, можуть подати заявку на охорону традиційного позначення.

2. "Представницька професійна організація" означає будь-яку організацію виробників або асоціацію організацій виробників, яка ухвалила ті самі правила, здійснює діяльність у районі з однією чи декількома назвами місця походження вина або одним чи декількома географічними зазначеннями вина, якщо до її складу входить принаймні дві третини виробників, які мають осідок у району, в якому вона здійснює діяльність, та на яких припадає принаймні дві третини обсягів виробництва в такому районі. Представницька професійна організація може подати заявку на охорону лише тих продуктів виноградарства, які вона виробляє.

1. Заявки на охорону вважають прийнятними, якщо їх подано відповідно до статті 25 цього Регламенту та статті 21 і статті 30(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 та якщо їх належним чином заповнено.

Заявку вважають належним чином заповненою, якщо вона містить таку інформацію:

(a) найменування, яке планується охороняти як традиційне позначення;

(b) тип традиційного позначення, яке положення до нього застосовне: стаття 112(a) чи (b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 ;

(c) мова, якою виражене найменування, яке планується охороняти як традиційне позначення;

(d) відповідна категорія або відповідні категорії продукту виноградарства;

(e) резюме означення та умов використання;

(f) відповідні охоронювані назви місця походження або відповідні охоронювані географічні зазначення.

2. До заявки долучають копію законодавчого акта відповідної держави-члена або правил, застосовних до виробників вина у відповідній третій країні чи відповідних третіх країнах, що регулюють використання відповідного зазначення, і заявка повинна містити покликання на публікацію такого законодавчого акта чи таких правил.

3. Якщо заявку заповнено неналежним чином або якщо документи, згадані в параграфі 2, не надано разом із заявкою, заявка є неприйнятною.

4. Якщо заявка є неприйнятною, органи відповідної держави-члена чи органи відповідної третьої країни або заявника, що має осідок у відповідній третій країні, повинні бути поінформовані про причини такої неприйнятності і про те, що вони мають право подати іншу належним чином заповнену заявку.

1. Заявка на охорону традиційного позначення є дійсною, якщо найменування, щодо охорони якого запитують охорону:

(a) відповідає вимогам щодо традиційного позначення, визначеного у статті 112 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, а також вимогам, встановленим у статті 24 цього Регламенту;

(b) складається виключно з одного з таких елементів:

(i) найменування, яке традиційно використовують у торгівлі на великій частині території Союзу або у відповідній третій країні для розрізнення конкретних категорій продуктів виноградарства, зазначених у статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013; або

(ii) відоме найменування, яке традиційно використовують у торгівлі принаймні на території відповідної держави-члена чи третьої країни для розрізнення конкретних категорій продуктів виноградарства, зазначених у статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(c) не стало родовою назвою, та

(d) визначене та регульоване законодавством держави-члена, або на нього поширюються умови використання, передбачені правилами, застосовними до виробників вина у відповідній третій країні, в тому числі тими, що видають представницькі професійні організації.

Пункт (b) застосовний до традиційних позначень, згаданих у статті 112(a) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

2. Для цілей параграфа (1)(b) "традиційне використання" означає:

(a) використання протягом принаймні п’яти років у випадку позначень, поданих офіційною мовою або регіональною мовою держави-члена чи третьої країни, з якої походить позначення;

(b) використання протягом принаймні п’ятнадцяти років у випадку позначень, поданих мовою, використовуваною для торгівлі.

3. Для цілей параграфа (1)(c) назва, що стала "родовою", означає назву, яка, хоч і стосується конкретного методу виробництва чи методу витримування, або якості, кольору, типу місця, або конкретної події, пов’язаної з історією продукту виноградарства, стала загальновживаною назвою такого продукту в Союзі.

1. Датою подання заявки на охорону традиційного позначення є дата отримання заявки Комісією.

2. Комісія вивчає, чи відповідає заявка на охорону умовам, встановленим у цій главі.

3. Якщо Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 26 та 27, виконані, вона ухвалює імплементаційний акт щодо публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу заявки на охорону.

4. Якщо заявка на охорону традиційного позначення не відповідає умовам, встановленим у цій главі, Комісія повинна поінформувати заявника про підстави для відмови із зазначенням строку для відкликання або коригування заявки або для подання коментарів.

5. Якщо заявник не усуває перешкод протягом строку, згаданого в параграфі 4, Комісія ухвалює імплементаційний акт про відхилення заявки відповідно до статті 115(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

Датою подання заперечення є дата отримання заперечення Комісією.

1. Обґрунтоване заперечення є прийнятним, якщо:

(a) його подано будь-якою державою-членом чи третьою країною або будь-якою фізичною чи юридичною особою, яка має законний інтерес;

(b) Комісія його отримала протягом строку, передбаченого у статті 22(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34;

(c) у ньому доведено, що заявка на охорону не відповідає правилам щодо традиційних позначень, оскільки не відповідає статті 27 цього Регламенту або оскільки реєстрація запропонованого найменування суперечила би статті 32 або 33 цього Регламенту.

2. Про заперечення, яке вважають прийнятним, повідомляють органи держави-члена чи третьої країни або представницьку професійну організацію у відповідній третій країні.

1. Якщо Комісія не відхиляє заперечення відповідно до статті 23(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, вона повідомляє про таке заперечення заявнику, який подав заявку, і запрошує такого заявника подати зауваження протягом строку, зазначеного у статті 24(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34. Заперечника повідомляють про будь-які зауваження, отримані протягом такого строку.

У ході ретельного вивчення заперечення Комісія звертається до сторін із проханням надати коментарі, якщо це доцільно, протягом строку, зазначеного у статті 24(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, стосовно повідомлень, отриманих від інших сторін.

2. Якщо заявник або заперечник не подають жодних зауважень у відповідь або якщо не дотримано строків для подання зауважень і коментарів, зазначених у статті 24 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, Комісія переходить до ухвалення рішення щодо заперечення.

3. Комісія ухвалює рішення про відхилення або визнання відповідного традиційного позначення на основі доступних їй доказів. Комісія розглядає, чи виконані умови, згадані або встановлені у статтях 27, 32 або 33 цього Регламенту. Про рішення про відхилення традиційного позначення повідомляють заперечника та заявника.

4. У разі подання декількох заперечень попереднє вивчення одного або декількох із таких заперечень може перешкодити подальшому розгляду заявки на охорону. За таких обставин Комісія може призупинити інші процедури заперечення. Комісія повинна поінформувати інших заперечників про будь-яке ухвалене в ході такої процедури рішення, яке їх стосується.

Якщо заявку відхилено, процедуру заперечення, яку було призупинено, вважають закритою, а про відповідні заперечення належним чином інформують.

1. Реєстрацію торговельної марки, яка містить традиційне позначення чи складається з традиційного позначення, яке не відповідає означенню й умовам використання такого традиційного позначення, зазначеним у статті 112 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, і яке стосується продукту, що належить до однієї з категорій із переліку в частині II додатка VII:

(a) відхиляють, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання Комісії заявки на охорону традиційного позначення, і таке традиційне позначення, таким чином, є охоронюваним; або

(b) визнають недійсною.

2. Найменування не охороняють як традиційне позначення, якщо, з огляду на репутацію та відомість торговельної марки, така охорона може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності, характеру, характеристик чи якості продукту виноградарства.

3. Без обмеження параграфа 2 торговельну марку, яку згадану в параграфі 1, щодо якої було подано заявку, яку зареєстровано або встановлено в результаті добросовісного використання, якщо це передбачено національним законодавством, на території Союзу до дати запровадження охорони традиційного позначення в країні походження, можна продовжувати використовувати й поновлювати, незважаючи на охорону традиційного позначення, за умови відсутності підстав для визнання такої торговельної марки недійсною або для її відкликання відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/95/ЄС (- 1), Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 (- 2) або Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 (- 3).

У таких випадках використання традиційного позначення дозволяють разом з відповідними торговельними марками.

1. Позначення, щодо якого подана заявка на охорону та яке є повністю чи частково омонімічним традиційному позначенню, яке вже охороняють відповідно до статті 113 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, реєструють із належним урахуванням місцевого та традиційного використання, а також ризику сплутування.

Омонімічне позначення, яке вводить споживачів в оману щодо характеру, якості чи справжнього походження продуктів виноградарства, не реєструють, навіть якщо таке позначення є точним.

Зареєстроване омонімічне позначення можна використовувати лише за умови, що на практиці можливо достатньо чітко розрізнити омонім, зареєстрований пізніше, і вже наявне в реєстрі позначення, враховуючи потребу в однаковому ставленні до відповідних виробників і потребу уникати введення в оману споживача.

2. Параграф 1 застосовують mutatis mutandis до традиційних позначень, охоронюваних до 1 серпня 2009 року, які є повністю або частково омонімічними охоронюваній назві місця походження чи охоронюваному географічному зазначенню або назві винного сорту винограду чи її синоніму з переліку в додатку IV.

Заявник, який відповідає умовам, визначеним у статті 25, може подати заявку на затвердження зміни зареєстрованого традиційного позначення в частині елементів, зазначених у пунктах (a)-(f) статті 26(1).

Статті 26-31 застосовуються mutatis mutandis до заявок на внесення змін.

Згідно зі статтею 115(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 Комісія може на належним чином обґрунтований запит держави-члена, третьої країни або фізичної чи юридичної особи, яка має законний інтерес, ухвалювати імплементаційні акти про скасування охорони традиційного позначення.

Статті 26-31 застосовуються mutatis mutandis до заявок на скасування.

Охорону традиційного позначення скасовують, якщо: