Директива 98/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу "Про незворотність розрахунків у платіжних системах та системах розрахунків по цінних паперах"

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Угоду про створення Європейського Союзу, і зокрема Статтю 100a цієї Угоди,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

Беручи до уваги висновок Європейського монетарного інституту (2),

Беручи до уваги висновок Комітету з економічних і соціальних питань (3),

Діючи у відповідності з процедурою, передбаченою в Статті 189b Угоди (4),

(1) Офіційний журнал (OJ) C 207, 18.07.96, p. 13,

Офіційний журнал (OJ) C 259, 26.08.97, p. 6.

(2) Висновок поданий 21 листопада 1996 р.

(3) Офіційний журнал (OJ) C 56, 24.02.97, p. 1.

(4) Висновок Європейського Парламенту від 9 квітня 1997 р. (Офіційний журнал (OJ) C 132, 28.04.97, p. 74), Спільна позиція Ради від 13 жовтня 1997 р. (Офіційний журнал (OJ) C 375, 10.12.97, p. 34) та Рішення Європейського Парламенту від 29 січня 1998 р. (Офіційний журнал (OJ) C 56, 23.02.98).

Рішення Ради від 27 квітня 1998 р.

(1) Оскільки у звіті "Ламфалюссі" (Lamfalussy report) за 1990 рік, який був направлений головам правлінь центральних банків Групи G-10 "десяти країн", було порушено питання значних системних ризиків, властивих платіжно-розрахунковим системам, які діють на основі кількох юридичних типів взаємозаліків по платежах, зокрема багатосторонніх взаємозаліків по платежах (multilateral netting); в той час як скорочення юридичних ризиків, пов'язаних з участю в платіжно-розрахункових системах в реальному часі має надзвичайно важливе значення, беручи до уваги зростаючий розвиток цих систем;

(2) Оскільки зменшення ризиків, пов'язаних з участю в системах розрахунків по цінних паперах також має велике значення, зокрема в умовах, коли існує тісний зв'язок між такими системами та платіжно-розрахунковими системами;

(3) Оскільки ця Директива спрямована на забезпечення розвитку якомога ефективнішого та маловитратного функціонування схем платежів і розрахунків за цінними паперами, які здійснюються через державні кордони в межах Співтовариства, що посилює вільний рух капіталу на внутрішньому ринку; оскільки ця Директива є наступним кроком у прогресі, який був досягнутий у напрямку завершення формування внутрішнього ринку, зокрема, вільного надання послуг та лібералізації руху капіталів з метою формування Економічного та Монетарного Союзу;

(4) Оскільки бажано, щоб національне законодавство країн-членів ЄС спрямовувалося на мінімізацію загрози руйнування системи, що викликана процедурами банкрутства, які порушуються проти учасника такої системи;

(5) Оскільки пропозиція щодо Директиви про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ, яка була подана в 1985 році, і до якої 8 лютого 1988 року були внесені зміни та доповнення, все ще перебуває на розгляді у Раді; оскільки Конвенція про процедури банкрутства (Convention on Insolvency Proceedings), підготовлена 23 листопада 1995 року на засіданні країн-членів ЄС в рамках Ради, прямо виключає страхові організації, кредитні установи та інвестиційні фірми;

(6) Оскільки ця Директива ставить за мету охоплення як внутрішніх, так і міждержавних платіжно-розрахункових систем і систем розрахунків по цінних паперах; оскільки Директива поширює свою дію на системи в межах Співтовариства, а також майнове забезпечення, що надається їх учасниками у зв'язку з участю в цих системах, незалежно від того, походять вони із країн-членів Співдружності, чи з третіх країн;

(7) Оскільки країни-члени ЄС можуть застосовувати положення цієї Директиви до своїх внутрішніх установ, які беруть безпосередню участь у системах третіх країн, та до майнового забезпечення, що надається у зв'язку з участю в таких системах;

(8) Оскільки країнам-членам ЄС має бути дозволено називати системою таку систему, яка підпадає під дію цієї Директиви та основна діяльність якої пов'язана із здійсненням розрахунків за цінні папери, навіть якщо в межах такої системи в незначній мірі також здійснюються операції з товарними деривативами;

(9) Оскільки зменшення системного ризику вимагає зокрема незворотності розрахунків і можливості примусової реалізації майнового забезпечення; оскільки майнове забезпечення повинно включати в себе всі засоби, що надаються учасником платіжно-розрахункової системи і/або системи розрахунків по цінних паперах іншим учасникам для забезпечення прав та обов'язків у зв'язку з цією системою, включаючи угоди "репо" (repurchase agreements), статутні заставні права (statutory liens) та платежі за дорученням (fiduciary transfers); оскільки положення національного законодавства, що регулюють відповідний тип майнового забезпечення, яке може використовуватися, не повинні підпадати під вплив визначення поняття майнового забезпечення в цій Директиві;

(10) Оскільки ця Директива, охоплюючи майнове забезпечення, що надається у зв'язку з діяльністю центральних банків країн-членів ЄС, які виконують функції центральних банків, включаючи діяльність у галузі монетарної політики, допомагає Європейському монетарному інституту у виконанні його завдання щодо стимулювання ефективності платежів, які здійснюються через державні кордони, з метою підготовки третьої стадії Економічного та Монетарного Союзу, і цим робить внесок у розвиток необхідної законодавчої бази, в рамках якої майбутній Європейський центральний банк може розвивати свою політику;

(11) Оскільки доручення про передачу та взаємозаліки по платежах мають бути такими, що підлягають правовому обов'язковому виконанню в усіх юрисдикціях країн-членів ЄС, та є обов'язковими до виконання третіми особами;

(12) Оскільки правила про незворотність взаємозаліків по платежах не повинні перешкоджати тестуванню систем, яке здійснюється ще до моменту проведення таких взаємозаліків, для того щоб перевірити, чи відповідають операції по проведенню взаємозаліків по платежах, які увійшли до системи, правилам цієї системи і дозволяють відбутися розрахункам такої системи.

(13) Оскільки ніщо у цій Директиві не повинно перешкоджати учаснику або третій стороні здійснювати будь-яке право або претензію, які виникли в результаті здійснення даної операції, і які вони можуть мати відповідно до законодавства, що стосується поновлення або реституції стосовно платіжного доручення, яке увійшло до системи, наприклад, у випадку шахрайства або технічної помилки, так як це не призводить ні до скасування взаємозаліків по платежах, ні до скасування платіжного доручення в рамках системи;

(14) Оскільки необхідно забезпечити, щоб платіжне доручення не могло бути скасованим після настання моменту, передбаченого правилами системи;

(15) Оскільки необхідно забезпечити негайне повідомлення країною-членом ЄС інших країн-членів про початок процедур банкрутства стосовно учасника системи;

(16) Оскільки процедури банкрутства не повинні мати зворотної дії щодо прав і обов'язків учасників системи;

(17) Оскільки, у разі порушення справи про банкрутство проти учасника системи, ця Директива надалі спрямована на визначення законодавства про банкрутство, згідно якого будуть регулюватися права та обов'язки такого учасника у зв'язку з його участю в системі;

(18) Оскільки майнове забезпечення не повинно підпадати під дію законодавства про банкрутство, яке застосовуються до неплатоспроможного учасника;

(19) Оскільки положення Статті 9 (2) повинні застосовуватися до реєстру, рахунка або централізованої депозитної системи, яка засвідчує існування майнових прав на відповідні цінні папери або вручення чи передачу таких цінних паперів;

(20) Оскільки положення Статті 9 (2) спрямовані на забезпечення того, щоб у разі, коли учасник, Центральний Банк країни-члена ЄС або майбутній Європейський центральний банк мають дійсне і чинне майнове забезпечення у відповідності із законодавством країни-члена ЄС, в якій знаходиться відповідний реєстр, рахунок або централізована депозитна система, дійсність і можливість примусової реалізації такого майнового забезпечення як по відношенню такої системи (так і її оператора), так і по відношенню будь-якої іншої особи, яка має прямі чи опосередковані вимоги в межах цієї системи, повинні визначатися виключно законодавством такої країни-члена ЄС;

(21) Оскільки положення Статті 9 (2) не ставлять за мету перешкоджати дії та чинності законодавства країни-члена ЄС, згідно з яким цінні папери були введені в дію, або законодавства країни-члена ЄС, в якій цінні папери можуть іншим чином знаходитися (включаючи законодавство, яке регулює випуск чи передачу цінних паперів, володіння цінними паперами або передачу прав на такі цінні папери, але не обмежуючись лише цим), і не повинні тлумачитися як такі, згідно яких будь-яке майнове забезпечення буде примусово виконане або визнане в будь-якій такій країні-члені ЄС ніяким іншим чином, ніж згідно законодавства такої країни-члена ЄС;

(22) Оскільки бажано, щоб країни-члени ЄС доклали зусиль щодо встановлення достатніх зв'язків між всіма системами розрахунків по цінних паперах, які підпадають під дію цієї Директиви, з метою забезпечення максимальної прозорості та правової визначеності щодо операцій та угод, пов'язаних з цінними паперами;

(23) Оскільки прийняття цієї Директиви становить найбільш прийнятний шлях реалізації вищенаведених цілей і не виходить за межі того, що необхідно для їх досягнення,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Положення цієї Директиви застосовуються до:

(а) будь-якої системи, визначеної в Статті 2 (a), яка регулюється законодавством країни-члена ЄС та яка діє із застосуванням будь-якої валюти, ЕКЮ або інших валют, які система конвертує одні в інші;

(б) будь-якого учасника такої системи;

(в) майнового забезпечення, що надається у зв'язку з

- участю в системі або

- операціями центральних банків країн-членів ЄС в ході виконання ними функцій центральних банків.

Для цілей цієї Директиви:

(a) "система" означає формальну угоду:

- між трьома і більше учасниками, не рахуючи можливої участі агента з питань розрахунків, центрального контрагента, клірингового центру або непрямого учасника, яка має загальні правила та стандартизовані угоди для виконання платіжних доручень між учасниками;

- яка регулюється обраним учасниками системи законодавством країни-члена ЄС, проте учасники можуть вибирати тільки законодавство країни-члена ЄС, де знаходиться керівний орган, принаймні, одного із учасників; та

- яка називається (без шкоди іншим більш строгим загальним умовам, які визначені національним законодавством) системою, і про яку Комісія повідомляється країною-членом ЄС, законодавство якої застосовується, після того, як така країна-член ЄС переконається в адекватності та відповідності правил системи.

За умови дотримання вимог, викладених в першому підпункті, країна-член ЄС може обрати в якості системи таку формальну угоду, реалізація якої полягає у виконанні платіжних доручень, як визначено в другому параграфі пункту (з), і згідно якої виконується лише обмежений обсяг доручень, пов'язаних з іншими фінансовими інструментами, у випадку, якщо така країна-член ЄС вважає, що такий вибір є виправданим в силу системного ризику.

Країна-член ЄС може також в індивідуальному порядку обрати в якості системи таку формальну угоду між двома учасниками, не рахуючи можливої участі агента з питань розрахунків, центрального контрагента, клірингового центру або непрямого учасника, у разі, коли ця країна-член ЄС вважає цей вибір виправданим в силу системного ризику;

(b) під поняттям "установа" розуміють наступне:

- кредитну установу, визначення якої дається в першому підпункті Статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС (5)1, включаючи установи, що перелічені в Статті 2 (2) цієї Директиви2, чи

- інвестиційну фірму, як визначено в пункті 2 Статті 1 Директиви 93/22/ЄЕС (6)3, за винятком установ, перелічених в Статті 2 (2) (a) - (k) цієї Директиви4, або

- державні органи або підприємства з державними гарантіями, або

- будь-яке підприємство, керівний орган якого розташований за межами Співтовариства і чиї функції відповідають функціям кредитних установ або інвестиційних фірм Співтовариства, як визначено в першому і другому підпунктах (абзацах) цього пункту, яке бере участь в системі, і яке відповідає за виконання фінансових зобов'язань, що виникають в зв'язку з платіжним дорученням в рамках цієї системи.

(5) Перша Директива Ради 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 про узгодження законів, нормативних актів та адміністративних положень, що відносяться до створення та здійснення діяльності кредитними установами (Офіційний журнал (OJ) L 322, 17.12.77, p. 30). Директива із змінами згідно з Директивою 96/13/ЄС (Офіційний журнал (OJ) L 66, 16.03.96, p. 15).

(6) Директива Ради 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року про послуги з інвестицій у галузі цінних паперів (Офіційний журнал (OJ) L 141, 11.06.93, p. 27). Директива із змінами згідно з Директивою 97/9/ЄС (Офіційний журнал (OJ) L 84, 26.03.97, p. 22).

1 Кредитна установа визначається в першому підпункті Статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС як компанія, що приймає депозити або інші поворотні фонди у населення та надає кредити за свій рахунок (неофіційний переклад UEPLAC).

2 Тобто: центральні банки Держав-членів, поштові відділення установ, в Бельгії - "Institut de Reescompte et de Garantie/Her-discontering en Waarborgisntituut", в Данії - "Dansk Eksportfinansieringsford", "Danmarks Skibskreditfond", "Dansk Landbrungs Realkreditfond", в Німеччині - "Kreditanstalt fuer Wiederaufbau", компанії "Wohnungsgemeinnuetzigkeitsgesetz", які визнані органами державної політики будування житла і, головним чином, не є залучені до банківських операцій та підприємства, що цей закон визначає, як неприбуткові підприємства галузі будування житла, в Греції - "Elliniki Trapeza Viomichanikis Anaptyxeos", "Tamelo Parakatathikon kai Danion", "Tahidromiko Tamieftirio", в Іспанії - "Instituto de Credito Oficial", у Франції - "Caisse des Depot et Consignations", в Ірландії - кредитні союзи та Співтовариства взаємного страхування, в Італії - "Cassa Depositi e Prestiti", в Нідерландах - "NV Noordelijke Ontwikkelingsmaatschappij", "NV Industriebank Limmurgs Instiuut voor Ontwikkeling en Financiering", "Overijsselse Ontwikkelingsmaatschappij NV", в Австрії - підприємства, що визначаються як асоціації суспільного значення по будуванню житла, та "Oestserreische Kontrollbank AG", в Португалії - "Caixas Economicas", що існують з 1-го січня 1986 р., за винятком компаній з обмеженою відповідальністю та "Caixa Economica Montepio Geral", в Фінляндії - "Teollisen Yhteistyoen Rahasto oy/Fornden foer Industriellt Samarbete ab", "Kere oy/Kera ab", в Швеції - "Svenska Skeppshypotekskassan", в Сполученому Королівстві - "National Savings Bank", "Commonwealth Development Finance Company Ltd", "Agricultural Mortgage Corporation Ltd", "Scottish Agricultural Securities Corporation Ltd", "Crown Agents for Overseas Governments and Administrations", кредитні союзи та муніципальні банки (неофіційний переклад UEPLAC).

3 Інвестиційна фірма визначається в пункті 2 Статті 1 Директиви 93/22/ЄЕС як будь-яка юридична особа, постійна діяльність або бізнес якої полягає у наданні інвестиційних послуг третім сторонам на професійній основі (неофіційний переклад UEPLAC).

4 Тобто: а) страхові підприємства або підприємства, що виконують діяльність з перестрахування та ретроцесії; б) фірми, які надають інвестиційні послуги суто для своїх материнських підприємств, дочірніх підприємств або інших дочірніх підприємств своїх материнських підприємств; в) особи, що надають інвестиційну послугу у тих випадках, коли така послуга надається на одноразовій основі під час професійної діяльності й така діяльність регулюється положеннями закону або професійним етичним кодом, котрі не виключають надання такої послуги; г) фірми, котрі надають інвестиційні послуги, які полягають суто в управлінні схемами участі працівників; д) фірм, котрі надають інвестиційні послуги, що складаються із забезпечення як тих послуг, про які йдеться у (б), так і тих, про які йдеться у (г); е) центральні банки Держав-членів ЄС та інших національних органів, які виконують подібні функції, а також інших громадських органів, котрим доручено або котрі втручаються до керування громадським боргом; ж) фірми, котрі не можуть володіти фондами або цінними паперами клієнтів та котрим з цієї причини не дозволено у будь-який час вступати у дебіторські стосунки із своїми клієнтами, а також ті, що не можуть надавати жодної інвестиційної послуги, крім отримання та передачі наказів у випадку із цінними паперами та одиниць торгівлі у підприємствах з колективними інвестиціями, а також котрі у ході надання такої послуги можуть передавати накази інвестиційним фірмам та кредитним установам, котрі мають на це повноваження, відділенням інвестиційних фірм або кредитних установ, котрі отримали повноваження у третій державі та котрі підлягають та відповідають правилам нагляду, що вважаються компетентними вповноваженими органами за як мінімум такі ж суворі, як і ті, що викладено у цій Директиві, у Директиві 89/646/ЄЕС та у Директиві 93/6/ЄЕС; підприємствам з колективними інвестиціями, котрі отримали повноваження відповідно до законодавства Держави-члена ЄС про продаж одиниць торгівлі широким колам громадськості, а також керівникам таких підприємств; інвестиційним підприємствам з основним капіталом, цінні папери котрих є внесеними до переліку або вживаються на регульованому ринку в одній з Держав-членів ЄС; та діяльність котрих керується правилами або етичними кодами на національному рівні; з) колективних інвестиційних підприємств, незалежно від того, чи координуються вони на рівні співтовариства, а також до депозитаріїв та керівників таких підприємств; і) осіб, чиїм головним бізнесом є укладання угод на певні товари між собою або з виробниками чи професійними користувачами такої продукції, котрі надають інвестиційні послуги суто для таких виробників та професійних користувачів у межах, необхідних для їх головного бізнесу; к) фірм, які надають інвестиційні послуги, котрі полягають суто в укладанні угод за свій рахунок на фінансово-ф'ючерсних чи опціонних ринках або, тих, котрі проводять операції за рахунок інших членів тих ринків або установлюють для них ціни та діяльність котрих гарантовано кліринговими членами тих самих ринків. Відповідальність за забезпечення виконання контрактів, укладених такими фірмами, мають взяти на себе клірингові члени тих самих ринків; л) асоціації, створені Датськими пенсійними фондами з єдиною метою керування активами пенсійних фондів, котрі є членами тих асоціацій; та нарешті м) "agenti di cambio", діяльність та функції котрих керуються Італійським Королівським Декретом N 222 від 7 березня 1925 р. та доповненнями, котрі було внесено пізніше, що мають повноваження виконувати свою діяльність відповідно до Статті 19 італійського Закону N 1 від 2 січня 1991 року (неофіційний переклад UEPLAC).

Якщо система контролюється у відповідності з національним законодавством і тільки виконує платіжне доручення, як визначено в другому параграфі пункту (з), а також платежі, які випливають із таких доручень, країна-член ЄС може прийняти рішення, що підприємства, які беруть участь у такій системі, і які несуть відповідальність за виконання фінансових зобов'язань, що виникають в зв'язку з платіжним дорученням в рамках цієї системи, можуть вважатися установами, за умови, що не менш ніж три учасники цієї системи підпадають під категорії, зазначені в першому підпараграфі, і що таке рішення є виправданим в силу системного ризику;

(c) "центральний контрагент" означає структуру, яка займає позицію між установами системи, і яка діє в якості ексклюзивного контрагента цих установ відносно їхніх платіжних доручень;

(d) "агент з питань розрахунків" означає структуру, яка відкриває установам і/або центральному контрагенту, які беруть участь в системах, розрахункові рахунки, через які оплачуються платіжні доручення в рамках таких систем, і яка в залежності від обставин надає кредити цим установам і/або центральному контрагенту для розрахунків;

(e) "кліринговий центр" означає установу, що є відповідальною за підрахунок нетто (чистих) позицій установ, можливого центрального контрагента і/або агента з питань розрахунків;

(f) "учасник" означає установу, центрального контрагента, агента з питань розрахунків або кліринговий центр.

Згідно з правилами системи один і той самий учасник може діяти як центральний контрагент, агент з питань розрахунків або кліринговий центр, або виконувати частину або всі ці функції.

Для цілей цієї Директиви країна-член ЄС може прийняти рішення, згідно з яким непрямий учасник може вважатися прямим учасником у разі, якщо це виправдано в силу системного ризику та за умови, що непрямий учасник є відомим у системі;

(g) "непрямий учасник" означає кредитну установу, визначену в першому підпункті пункту (б), яка має договірні відносини з установою, що бере участь у системі та здійснює платіжні доручення, як зазначено в першому підпункті пункту (з), що дає можливість вищезгаданій кредитній установі пропускати платіжні доручення через систему;

(h) "цінні папери" означає всі інструменти, що називаються в Розділі "B" Додатка до Директиви 93/22/ЄЕС5;

5 Тобто: 1а) цінні папери, що підлягають обігу; 1б) одиниці торгів для підприємств з колективними інвестиціями; 2) інструменти грошового ринку; 3) фінансові ф'ючерсні контракти, включаючи еквівалентні інструменти для готівкових розрахунків; 4) угоди про майбутні процентні ставки; 5) процентні свопи, валютні свопи та обмін акцій; та 6) опціонні угоди на придбання або розпорядження будь-якими інструментами, що підпадають під цей перелік, включаючи еквівалентні інструменти для готівкових розрахунків (ця категорія особливо стосується валютних опціонів та процентних ставок) (неофіційний переклад UEPLAC).

(i) "платіжне доручення" означає:

- будь-яке розпорядження учасника надати у розпорядження одержувача суму коштів шляхом проведення бухгалтерської проводки і переведення цієї суми на рахунки кредитної установи, центрального банку або агента з питань розрахунків, або будь-яке розпорядження, яке надається в результаті взяття або виконання зобов'язання про оплату відповідно до правил системи, або

- розпорядження учасника передати право власності на цінний папір або цінні папери, чи передати право власності або право на розпорядження ними шляхом внесення запису до реєстру або іншим чином;

(j) "процедура банкрутства" означає будь-який колективний захід, передбачений законодавством країни-члена ЄС, або третьої країни, стосовно ліквідації або реорганізації учасника у випадках, коли такий захід включає в себе призупинення передач або платежів чи встановлення щодо них обмежень;

(k) "взаємозалік по платежах" (netting) означає конвертацію вимог і зобов'язань в одну нетто-вимогу або одне нетто-зобов'язання, що виникають в результаті платіжного доручення, які учасник або учасники висувають одному або кільком учасникам чи отримують від одного або кількох учасників, в результаті чого може заявлятися тільки одна нетто-вимога або підлягати виконанню лише одне нетто-зобов'язання;

(l) "розрахунковий рахунок" означає рахунок в центральному банку, у агента з питань розрахунків або у центрального контрагента, що використовується для розміщення коштів і цінних паперів та здійснення розрахунків по операціях та угодах між учасниками системи;

(m) "майнове забезпечення" означає всі активи, що можуть бути реалізовані, які надаються під заставу (включаючи грошові кошти, надані під заставу), репо або подібну угоду, або інше, які надаються з метою забезпечення прав та зобов'язань, які потенційно можуть виникати у зв'язку із системою, або які надаються центральним банкам країн-членів ЄС або майбутньому Європейському центральному банку.

1. Платіжні доручення та взаємозаліки по платежах підлягають примусовому виконанню відповідно до закону і, у випадку процедур банкрутства, розпочатих проти учасника, є обов'язковими до виконання третіми особами, за умови, що платіжні доручення були внесені до системи до початку порушення таких процедур банкрутства, як це визначено в Статті 6 (1).

У випадках, коли, в порядку виключення, платіжні доручення вносяться після моменту початку процедур банкрутства і виконуються в день початку таких процедур, вони підлягають примусовому виконанню згідно з законом та є обов'язковими до виконання третіми особами у разі, якщо після проведення розрахунків агент з питань розрахунків, центральний контрагент або кліринговий центр можуть довести, що вони не знали і не могли знати про початок таких процедур.

2. Жодний закон, положення, правило, нормативний акт чи практика, що регулюють або стосуються відміни контрактів, угод та операцій, укладених до моменту початку процедур банкрутства, як визначено в Статті 6 (1), не призведуть до відміни взаємозаліку по платежах.

3. Час внесення платіжного доручення в систему визначається правилами цієї системи. Якщо існують умови, визначені національним законодавством, яке регулює діяльність системи щодо моменту внесення платіжного доручення в систему, правила такої системи повинні відповідати таким умовам.

Країни-члени ЄС можуть передбачити, що початок процедур банкрутства по відношенню до учасника не повинен перешкоджати використанню коштів або цінних паперів, які знаходяться на розрахунковому рахунку такого учасника для виконання зобов'язань цього учасника в рамках системи на день початку процедур банкрутства. Далі, країни-члени ЄС можуть передбачити, що кредитна лінія такого учасника, пов'язана із системою, може бути використана по відношенню наявного та існуючого майнового забезпечення з метою забезпечення виконання зобов'язань такого учасника системи.

З моменту, що встановлюється правилами відповідної системи, платіжне доручення не може бути скасоване ні учасником системи, ні третьою стороною.

1. Для цілей цієї Директиви моментом початку процедур банкрутства є момент прийняття рішення відповідним судовим або адміністративним органом.

2. У разі прийняття рішення згідно з пунктом 1 відповідний судовий або адміністративний уповноважений орган повинен негайно повідомити про таке рішення відповідний уповноважений орган, який був обраний (названий) його країною-членом ЄС.

3. Країна-член ЄС, що зазначена у пункті 2, повинна негайно повідомити інші країни-члени ЄС.

Процедури банкрутства не мають зворотної дії щодо прав і зобов'язань учасника, що виникають у зв'язку з його участю в системі або пов'язані з такою участю до моменту початку таких процедур, як визначено в Статті 6 (1).

У випадку, якщо процедури банкрутства розпочаті проти учасника системи, права та зобов'язання, що виникають із участі такого учасника або у зв'язку з нею, визначаються законодавством, яке регулює діяльність системи.

1. На права:

- учасника на майнове забезпечення, яке йому надається у зв'язку із системою, та

- центральних банків країн-членів ЄС або майбутнього Європейського центрального банку на майнове забезпечення, що їм надається,

не впливають процедури банкрутства, розпочаті проти учасника або контрагента центральних банків країн-членів ЄС або майбутнього Європейського центрального банку, який надав майнове забезпечення. Таке майнове забезпечення може бути реалізоване для задоволення цих прав.

2. У випадках, коли цінні папери (включаючи права на цінні папери) надаються як майнове забезпечення учасникам і/або центральним банкам країн-членів ЄС або майбутньому Європейському центральному банку, як зазначено в пункті 1, і їх право (або право будь-якої названої особи, агента або третьої сторони від їх імені) щодо цінних паперів в передбаченому законом порядку записується в реєстрі, рахунковій або централізованій депозитній системі, розташованій в країні-члені ЄС, визначення прав таких осіб як заставодержателів майнового забезпечення по відношенню до цих цінних паперів буде регулюватися законодавством цієї країни-члена ЄС.

Країни-члени ЄС повинні точно вказати системи, на які має поширюватися дія цієї Директиви, і повідомити про них Комісію, а також поінформувати Комісію про повноваження, які вони вибрали у відповідності зі Статтею 6 (2).

Система повинна повідомити країну-члена ЄС, законодавство якої відповідає цій системі, про учасників системи, включаючи будь-яких можливих непрямих учасників, а також будь-які зміни в їх складі.

Крім вказівки, передбаченої в другому параграфі, країни-члени ЄС можуть встановлювати вимоги щодо нагляду за системами або дозволу на створення систем, які підпадають під їх юрисдикцію.

Будь-яка особа, яка має законний інтерес, може вимагати від установи надання їй інформації про систему, в якій вона бере участь, а також надання інформації про правила, що регулюють функціонування таких систем.

1. Країни-члени ЄС повинні прийняти закони, нормативні акти та адміністративні положення, які необхідні для дотримання положень цієї Директиви, до 11 грудня 1999 року. Вони повинні негайно поінформувати про це Комісію.

Прийняті країнами-членами ЄС акти повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням при їх офіційному опублікуванні. Порядок надання такого посилання визначається країнами-членами ЄС.

2. Країни-члени ЄС повинні інформувати Комісію про зміст положень національного законодавства, прийнятого ними у цій сфері, що регулюється також і цією Директивою. В такому Повідомленні країни-члени ЄС повинні подати таблицю відповідності існуючих або нововведених положень національного законодавства стосовно кожної статті цієї Директиви.

Не пізніше трьох років з дати, зазначеної в Статті 11 (1), Комісія повинна подати звіт Європейському Парламенту та Раді про застосування цієї Директиви, разом із пропозиціями щодо внесення до неї змін і доповнень по мірі необхідності.

Ця Директива вступає в силу в день її офіційного опублікування в Офіційному Журналі Європейського Співтовариства.

Ця Директива стосується країн-членів ЄС.

Вчинено в Брюсселі 19 травня 1998.