Цивільний процесуальний кодекс України

Стаття 50. Подання письмових доказів у оригіналі

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщоподано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, якіберуть участь у справі, або з власної ініціативи вправі, в разінеобхідності, вимагати подання оригіналу.

Стаття 51. Повернення оригіналів письмових доказів

Оригінали письмових доказів, що є в справі, на прохання осіб,які подали їх, можна повернути після того, як рішення суду наберезаконної сили. Проте в справі залишається засвідчена суддею копіяписьмового доказу.

Стаття 52. Речові докази

Речовими доказами є предмети, що своїми властивостямисвідчать про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 53. Витребування речових доказів та

відповідальність за їх неподання

Витребування речових доказів та вирішення питань провідповідальність за їх неподання провадиться в порядку,встановленому статтями 47 і 48 цього Кодексу.

Стаття 54. Зберігання речових доказів

Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаютьсяв справі або за окремим описом здаються до камери схову речовихдоказів суду.

Речі, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються вмісці їх знаходження; вони повинні бути докладно описані іопечатані, а в разі потреби - сфотографовані.

Суд вживає заходів до зберігання речей у незмінному стані.

Стаття 55. Огляд речових доказів, що швидко псуються

Продукти та інші речі, що швидко псуються, негайнооглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, якіберуть участь у справі.

Після огляду ці речі повертаються особам, від яких вони булиодержані, або передаються підприємствам, установам чиорганізаціям, що можуть їх використати за призначенням. Ціпідприємства, установи або організації згодом повертаютьволодільцеві предмети того ж роду і якості або їх вартість задержавними цінами на час повернення.

Стаття 56. Повернення речових доказів

Речові докази після набрання рішенням суду законної силиповертаються особам, від яких були одержані, або передаютьсяособам, за якими суд визнав право на ці речі.

Предмети, що за законом не можуть бути у володінні громадян,передаються відповідним державним підприємствам, установам абоорганізаціям.

В окремих випадках речові докази після огляду та дослідженняїх судом можуть бути до закінчення справи повернуті особам, відяких вони були одержані, якщо останні про те просять і якщозадоволення такого клопотання можливе без шкоди для розглядусправи.

Стаття 57. Призначення експертизи

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи іпотребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, технікиабо ремесла, суддя порядком забезпечення доказів та під часпідготовки справи або суд під час розгляду справи може призначитиекспертизу.

Експертизу провадять на суді або поза судом, коли це потрібноза характером дослідження або коли об'єкт дослідження неможливодоставити до суду.

Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слідпоставити перед експертами, суддя або суд повинен з цього приводуврахувати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь усправі. Відхилення питань, запропонованих особами, які берутьучасть у справі, суд зобов'язаний мотивувати.

В ухвалі про призначення експертизи належить зазначити, зяких питань потрібні висновки експертів і кому доручаєтьсяпровести експертизу.

Експертиза провадиться експертами відповідних установ абоіншими спеціалістами, призначеними судом. Експертом може бутипризначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями длядачі висновку.

Стаття 58. Обов'язки і відповідальність експертів

Особа, яку призначено експертом, повинна з'явитися на викликсуду і дати правдивий висновок щодо поставлених їй питань.

За злісне ухилення від явки до суду експерт несевідповідальність за частиною другою статті 185-3 Кодексу Українипро адміністративні правопорушення, а за дачу завідомонеправдивого висновку або за відмову без поважних причин відвиконання покладених на нього обов'язків - відповідно за статтями178 чи 179 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ).

Стаття 59. Процесуальні права експерта

Експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має правознайомитися з матеріалами справи, брати участь у розгляді справисудом, просити суд про надання йому додаткових матеріалів.

Експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданихйому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знаньдля виконання покладеного на нього обов'язку.

Стаття 60. Висновок експерта

Висновок експерта повинен містити в собі докладний описпроведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки іобгрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

Якщо експерт під час проведення експертизи встановитьобставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому небули поставлені питання, він вправі свої міркування про ціобставини включити до свого висновку.

Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, якийприєднується до справи. Суд має право запропонувати експерту датиусне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься допротоколу судового засідання, прочитується експертові іпідписується ним.

Коли призначено кількох експертів, вони мають право радитисьміж собою. Якщо експерти прийдуть до одного висновку, вони всіпідписують його. Експерт, не згодний з іншими експертами, складаєокремий висновок.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюєтьсясудом за правилами, встановленими статтею 62 цього Кодексу.

Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована врішенні або ухвалі.

Стаття 61. Додаткова експертиза. Повторна експертиза

В разі необхідності провести додаткові дослідження, а також вразі суперечливості висновків кількох експертів, суд може зажадатидодаткового висновку або призначити інших експертів.

Стаття 62. Оцінка доказів

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, щогрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всудовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючисьзаконом.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Глава 4-А

Запобіжні заходи

Стаття 62-1. Підстави вжиття запобіжних заходів

Особа, яка має підстави вважати, що її права порушені абоіснує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до суду ззаявою про вжиття запобіжних заходів до пред'явлення позову.

Стаття 62-2. Види запобіжних заходів

Запобіжні заходи включають:

1) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані зпорушенням прав;

2) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якоївжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Стаття 62-3. Заява про вжиття запобіжних заходів

Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:

1) назву суду, до якого подається заява;

2) точну назву заявника і особи, щодо якої просять вжитизапобіжні заходи, їх місце проживання або місцезнаходження, атакож назву представника заявника, коли заява подаєтьсяпредставником;

3) вид і суть запобіжного заходу;

4) обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність вжиттязапобіжних заходів;

5) перелік документів та інших доказів, що додаються дозаяви;

6) підпис заявника або його представника, якщо заяваподається представником.

До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи,які підтверджують сплату державного мита у встановлених закономпорядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходівподаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просятьвжити запобіжні заходи.

Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягомдесяти днів з дня постановлення ухвали про вжиття запобіжнихзаходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходидіють як способи забезпечення доказів або як способи забезпеченняпозову.

Стаття 62-4. Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних

заходів

Заява про вжиття запобіжних заходів розглядається в порядку,встановленому статтею 38 цього Кодексу, не пізніше двох днів з дняїї подання.

У разі обгрунтованої вимоги заявника заява про вжиттязапобіжних заходів розглядається лише за його участю безповідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи.

Суд має право вимагати від заявника додати до заяви будь-якийнаявний у нього доказ про порушення або загрозу порушення йогоправ.

Суд може зобов'язати заявника забезпечити його вимогузаставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживаннюзапобіжними заходами, яка вноситься на депозит суду. Розмірзастави визначається судом з урахуванням обставин справи, але неповинен бути більшим від розміру заявленої шкоди.

Про вжиття запобіжних заходів суд постановляє ухвалу, в якійзазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, порядок іспосіб їх виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копіїухвали надсилаються заявнику та особі, щодо якої мають бути вжитізапобіжні заходи, негайно після її постановлення. У разіпостановлення ухвали за участю заявника без повідомлення особи,щодо якої просять вжити запобіжні заходи, копія ухвалинадсилається особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, негайнопісля її виконання.

У разі відсутності підстав для вжиття запобіжних заходів, атакож невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієїстатті, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні заяви провжиття запобіжних заходів.

Стаття 62-5. Наслідки подання заяви про вжиття запобіжних

заходів, що не відповідає вимогам закону

Суддя, встановивши, що заяву про вжиття запобіжних заходівподано без додержання вимог, викладених у статті 62-3 цьогоКодексу, або не оплачено державним митом, постановляє ухвалу прозалишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йомустрок для виправлення недоліків.

Коли заявник відповідно до вказівок судді у встановленийстрок не виконає всі перелічені у статті 62-3 цього Кодексувимоги та не сплатить державне мито, заява вважається неподаною іповертається заявнику, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Стаття 62-6. Виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів

Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно впорядку, встановленому для виконання судових рішень.

У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиттязапобіжних заходів виконується негайно після внесення застави вповному розмірі.

Стаття 62-7. Відповідальність за невиконання ухвали про

вжиття запобіжних заходів

Особа, винна у невиконанні ухвали про вжиття запобіжнихзаходів або в перешкоджанні її виконанню, за ухвалою суду можебути оштрафована до одного неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян, якщо ці діяння не тягнуть відповідно до законукримінальну відповідальність. Крім того, заявник вправі стягнути зцієї особи збитки, завдані невиконанням ухвали про вжиттязапобіжних заходів.

Стаття 62-8. Скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів

На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, постановлену заучастю заявника без повідомлення особи, щодо якої вжито запобіжнізаходи, остання протягом десяти днів з дня отримання копії ухвалиможе подати заяву про її скасування.

Подання заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжнихзаходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Заява про скасування вжиття запобіжних заходів розглядаєтьсяпротягом трьох днів судом, який постановив ухвалу про їх вжиття.Неявка заінтересованих осіб не перешкоджає розглядові заяви.

За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу прозалишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або їїзміну чи скасування.

Стаття 62-9. Оскарження ухвал щодо вжиття запобіжних заходів

На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, ухвалу про відмову взадоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, а також на ухвалупро залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або їїзміну чи скасування може бути подано апеляційну скаргу.

Подання апеляційної скарги на ухвалу про вжиття запобіжнихзаходів не зупиняє виконання відповідної ухвали. Поданняапеляційної скарги на ухвалу про скасування запобіжних заходів абоїх зміну зупиняє виконання відповідної ухвали.

Стаття 62-10. Припинення запобіжних заходів

Запобіжні заходи припиняються у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви у строк,встановлений частиною третьою статті 62-3 цього Кодексу;

2) відмови судом в прийнятті позовної заяви з підстав,передбачених частиною другою статті 136 цього Кодексу;

3) невиконання позивачем вимог, передбачених статтею 139цього Кодексу;

4) постановлення судом ухвали про скасування ухвали провжиття запобіжних заходів.

Стаття 62-11. Відшкодування шкоди, завданої вжиттям

запобіжних заходів

У випадку припинення запобіжних заходів або у випадку відмовизаявника від позову, або у випадку набрання законної сили рішеннямщодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжнізаходи, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цихзаходів.

У разі внесення заявником застави відшкодування шкоди,завданої вжиттям запобіжних заходів, в першу чергу здійснюється зарахунок цієї застави.

Застава повертається заявникові повністю, якщо судзадовольнив позов заявника, або якщо відповідачем було визнанопозов, або якщо судом затверджено мирову угоду сторін.

У випадках, передбачених пунктами 2-4 статті 62-10 цьогоКодексу, а також під час розгляду справи по суті суд може вирішитипитання щодо відшкодування шкоди, завданої вжиттям запобіжнихзаходів.

Глава 5

Судові витрати

Стаття 63. Види судових витрат та розмір державного мита

Судові витрати складаються з державного мита і витрат,пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) суми, що підлягають виплаті свідкам, експертам;

2) витрати, пов'язані з проведенням огляду на місці;

3) витрати на розшук відповідача.

Розмір державного мита та звільнення від його сплативстановлюються законодавством України про державне мито.

Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправізвільнити його від сплати судових витрат у доход держави.

Стаття 65. Ціна позову

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою;

2) у позовах про витребування майна - вартістю відшукуваногомайна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіхвиплат, але не більше як за один рік;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіхплатежів або видач, але не більше як за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі -сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач- сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі,але не більше як за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністюплатежів або видач, що залишилися, але не більше як за один рік;

8) у позовах про дострокове розірвання договору майновогонайму - сукупністю платежів за користування майном протягомстроку, що залишається до кінця дії договору, але не більше як затри роки;

9) у позовах про право власності на будинки, що належатьгромадянам на праві приватної власності, - дійсною вартістюбудинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним таіншим громадським організаціям, - не нижче їх балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди.

Стаття 66. Порядок встановлення ціни позову

Ціну позову вказує позивач. Коли зазначена ціна явно невідповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову встановлюєсуддя, постановляючи про це ухвалу.

Якщо в момент пред'явлення позову встановити точну його цінунеможливо, розмір мита попередньо визначає суддя з наступнимстягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого митавідповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішеннісправи.

Стаття 67. Обчислення державного мита при зміні ціни позову

В разі зменшення позовних вимог, відмови від позову, закриттясправи за мировою угодою або залишення заяви без розгляду зпідстав, передбачених пунктами 3-5 статті 229 цього Кодексу,сплачене мито не повертається. В разі збільшення позову,недоплачену суму мита належить внести одночасно з заявою прозбільшення вимог. В цьому разі суд може відстрочити сплату мита.

Стаття 67-1. Обчислення державного мита у разі вжиття

запобіжних заходів

Позовна заява, подана після подання заяви про вжиттязапобіжних заходів в порядку, встановленому статтею 62-3 цьогоКодексу ( 1501-06 ), оплачується державним митом у встановленомузаконом розмірі, зменшеному на розмір державного мита, оплаченогоза заяву про вжиття запобіжних заходів.

Стаття 68. Відстрочення та розстрочення сплати судових

витрат

Суд або суддя, враховуючи майновий стан громадян, може своєюухвалою відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на строкне більше як до закінчення розгляду справи в суді першоїінстанції, проте в усякому разі не більше як на три місяці з дняпред'явлення позову.

Коли у встановлений строк судові витрати не будуть оплачені,стягнення їх провадиться за виконавчим листом.

Суд або суддя може також зменшити розмір судових витрат, щостягуються в доход держави.

Стаття 69. Повернення державного мита

Сплачене державне мито повертається за ухвалою суду або суддіу випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж потрібно за чиннимзаконодавством;

2) відмови в прийнятті заяви;

3) повернення позивачу позовної заяви з підстав, передбаченихстаттею 139 цього Кодексу;

4) закриття провадження в справі з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2 статті 227 цього Кодексу;

5) залишення заяви без розгляду з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2 статті 229 цього Кодексу;

6) неподання заявником відповідної позовної заяви у строк,встановлений частиною третьою статті 62-3 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 1 цієї статті, державне митоповертається в розмірі зайво внесеної суми; у випадках,передбачених іншими пунктами цієї статті, - повністю.

Державне мито підлягає поверненню і в інших випадках,передбачених законодавством України.

Державне мито повертається при умові, якщо заяву проповернення було подано суду до закінчення річного строку з днязарахування суми в бюджет.

Стаття 71. Збереження за свідками, експертами і перекладачами середнього заробітку, відшкодування їм витрат,

пов'язаних з їх участю у розгляді справи

За викликаними до суду свідками, експертами та перекладачамизберігається їх середній заробіток за місцем роботи. Зазначенимособам, які не є працівниками підприємств, установ і організацій,виплачується винагорода за явку до суду або виконану роботу.

Якщо виконання свідками, експертами і перекладачамипроцесуальних обов'язків пов'язано з їх перебуванням за межамипостійного місця проживання, їм відшкодовуються витрати,пов'язані з переїздом до місця виклику і назад, наймом житла, тавиплачуються добові.

Перекладачам, а також експертам, яких призначено під часпідготовки справи або судового розгляду не в порядку службовогодоручення, за виконану роботу виплачується винагорода.

Розміри і порядок виплат, зазначених у цій статті,визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 73. Порядок внесення коштів на оплату судових витрат

Кошти, потрібні на оплату свідків і експертів, а також напроведення огляду на місці, вносить наперед сторона, яка порушилавідповідне клопотання. Якщо виклик цих осіб або огляд на місціпровадиться за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду,потрібні для цього кошти вносяться обома сторонами порівну.

Перелічені в цій статті суми не вносяться стороною,звільненою від оплати судових витрат.

Стаття 74. Виплата сум, належних свідкам, експертам і

перекладачам

Суми, належні свідкам, експертам і перекладачам, виплачуютьсясудом після виконання ними своїх обов'язків, незалежно відстягнення з сторін сум для оплати свідків і експертів.

Стаття 75. Розподіл судових витрат між сторонами

Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджуєз другої сторони всі судові витрати, хоча б ця сторона і булазвільнена від оплати судових витрат на користь держави. Якщо позовзадоволено частково, судові витрати присуджуються позивачевіпропорціонально до розміру задоволених судом позовних вимог, авідповідачеві - пропорціонально до тієї частини позовних вимог, вякій позивачеві відмовлено.

Судові витрати, понесені судом, стягуються з кожної сторонипропорціонально до тієї частини позову, відносно якої рішенняпостановлено проти неї, і зараховуються в доход держави.

Коли сторона, на користь якої постановлено рішення, звільненавід судових витрат, то судові витрати стягуються з другої сторониу доход держави.

В разі відмови в позові позивачеві, звільненому від оплатисудових витрат, вони приймаються на рахунок держави.

Якщо суд вищестоящої інстанції, не передаючи справи на новийрозгляд, змінить рішення або постановить нове, він відповіднозмінює розподіл судових витрат. У разі скасування рішення ізакриття провадження у справі чи залишення позову без розглядусуд, який скасував рішення, вирішує питання про повернення судовихвитрат, пов'язаних з подачею скарги.

В разі закриття справи внаслідок відмови позивача від позовувитрати стягуються за ухвалою суду.

Стаття 76. Відшкодування витрат по оплаті допомоги адвоката

Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджуєз другої сторони витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката,який брав участь у справі, в розмірі до п'яти процентів відзадоволеної частини позовних вимог, але не більше встановленоїтаксою суми.

Якщо відповідно до встановленого порядку допомога адвокатомбула подана стороні безкоштовно, суд стягує з другої сторонизазначену суму на користь юридичної консультації або в доходдержави.

Стаття 77. Стягнення винагороди за втрату робочого часу

На сторону, яка недобросовісно заявила безпідставний позов,або розпочала безпідставний спір проти позову, або систематичнопротидіяла правильному і швидкому розглядові та вирішенню справи,суд може покласти оплату на користь другої сторони винагороди зафактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку,але не більше п'яти процентів від задоволеної частини позовноївимоги.

Стаття 78. Розподіл судових витрат при відмові від

позову і мировій угоді

При відмові позивача від позову понесені ним витративідповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач не підтримуєсвоїх вимог внаслідок добровільного задоволення їх відповідачемпісля пред'явлення позову, то суд за проханням позивача присуджуєз відповідача всі понесені позивачем по справі судові витрати.

Якщо сторони при укладенні мирової угоди не передбачилипорядку розподілу судових витрат і витрат по оплаті допомогиадвоката, суд вирішує це питання відповідно до статті 75 цьогоКодексу.

Стаття 79. Відшкодування сторонам судових витрат

При відмові повністю або частково в позові органампрокуратури, а також органам державного управління, профспілкам,державним підприємствам, установам, організаціям, колгоспам, іншимкооперативним організаціям, їх об'єднанням, іншим громадськиморганізаціям або окремим громадянам, які звернулися до суду назахист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб,відповідачеві відшкодовуються з коштів бюджету понесені ним судовівитрати повністю або пропорціонально тій частині позовних вимог, вякій позивачеві відмовлено.

При відмові в позові до відповідача, притягнутого судом впорядку, передбаченому частиною третьою статті 105 цього Кодексу,понесені ним судові витрати позивачем не відшкодовуються, аповертаються з коштів бюджету.

В разі задоволення позову про звільнення майна від арештупозивачеві відшкодовуються з коштів бюджету понесені ним судовівитрати.

Стаття 80. Відшкодування державі судових витрат

Витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, ідержавне мито, від сплати яких позивач був звільнений, стягуютьсяз відповідача у доход держави пропорціонально задоволеній частиніпозовних вимог.

Якщо відповідача звільнено від судових витрат, то при відмовів позові витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи,стягуються з позивача в доход держави.

Якщо позов задоволено частково, а відповідача звільнено відсплати судових витрат, понесені судом витрати у зв'язку зрозглядом справи стягуються у доход держави з позивача, незвільненого від сплати судових витрат, пропорціонально тій частиніпозовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, топонесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться зарахунок держави.

В разі оголошення розшуку особи, яка ухиляється від сплатиналежних з неї платежів, суд стягує з цієї особи витрати попроведенню розшуку в доход держави.

Стаття 81. Оскарження ухвал в питаннях визначення ціни

позову та судових витрат

На ухвалу в питанні визначення ціни позову, а також впитаннях, пов'язаних з судовими витратами, може бути подана скаргаабо внесено окреме подання.

Глава 6

Судові штрафи

Стаття 82. Підстави накладення штрафів

За порушення правил цього Кодексу суд або суддя накладаєштрафи у випадках і розмірах, передбачених статтями 44, 48, 62-7,95, 153, 172, 173, 174 цього Кодексу.

Штрафи, накладені судом на службових осіб державнихпідприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативнихорганізацій, їх об'єднань, інших громадських організацій,стягуються з їх особистих коштів.

Копія ухвали про накладення штрафу надсилається особі, на якунакладено штраф.

Стаття 83. Зняття або зменшення штрафу

Протягом десяти днів по одержанні копії ухвали особа, на якунакладено штраф, може просити суд, що наклав штраф, про зняття абозменшення розміру штрафу. Ця заява розглядається в судовомузасіданні з повідомленням особи, на яку накладено штраф. Однакнеявка цієї особи не є перешкодою для розгляду заяви.

На ухвалу про відмову суду або судді зняти штраф або зменшитийого розмір може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Глава 7

Процесуальні строки

Стаття 84. Види процесуальних строків

Строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії,встановлюються законом або призначаються судом.

Стаття 85. Наслідки пропуску процесуальних строків

Право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченнямвстановленого законом або призначеного судом строку. Скарги ідокументи, подані після закінчення процесуальних строків,залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав дляпродовження або поновлення строку.

Стаття 86. Обчислення процесуальних строків

Строки, встановлені в законі або призначені судом,обчислюються роками, місяцями і днями.

Строк може визначатись також вказівкою на подію, яка повиннанеминуче настати.

Стаття 87. Закінчення процесуальних строків

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяцьі число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне числоостаннього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваногомісяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має,то строк закінчується в останній день цього місяця.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня,наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо кінецьстроку припадає на день неробочий, то за останній день строкувважається перший після нього робочий день. Перебіг строку,визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче наступити,починається наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цейстрок слід було вчинити процесуальну дію в суді, де службовізаняття кінчаються раніше, то строк закінчується в моментприпинення цих занять.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінченняскарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано напошту.

Стаття 88. Зупинення процесуальних строків

З зупиненням провадження зупиняються і всі поточні, але ще незакінчені по ньому строки. Зупинення строків починається з тієїподії, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновленняпровадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Стаття 89. Продовження та поновлення процесуальних строків

Строки, призначені судом, на прохання сторони або іншоїособи, яка бере участь у справі, суд може продовжити.

Стороні або іншій особі, яка бере участь у справі, в разіпропуску встановленого законом строку з причин, визнаних судомповажними, суд може поновити пропущений строк.

Питання про поновлення пропущеного строку вирішує з викликомсторін і повідомленням осіб, які беруть участь у справі, той суд,в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якогослід було подати документ, проте неявка цих осіб не перешкоджаєвирішенню поставленого перед судом питання.

Одночасно з проханням про поновлення строку належить провеститу дію або подати той документ, відносно якого порушено прохання.

На ухвалу суду або судді про відмову поновити пропущенийстрок може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Глава 8

Судові виклики і повідомлення

Стаття 90. Судові повістки

Судові виклики і повідомлення провадяться повістками, щонадсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам,експертам, представникам громадських організацій і трудовихколективів за адресою, вказаною стороною, самими цими особами абоіншими учасниками справи.

Повістки разом із зворотною розпискою надсилаютьсярекомендованим листом або через розсильних.

Як виняток, повістку можна видати на руки стороні або їїпредставникові з їх згоди для вручення відповідним особам.

Стаття 91. Строк вручення повістки про виклик до суду

Повістка про виклик до суду повинна бути завчасно врученаособі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж зап'ять днів до судового засідання.

Стаття 92. Зміст повістки про виклик

Повістка про виклик до суду повинна містити в собі:

1) найменування і адресу суду з зазначенням місця, дня і часуявки за викликом;

2) назву справи, по якій робиться виклик;

3) вказівку, як хто викликається дана особа (як позивач,відповідач, третя особа, свідок, експерт, перекладач);

4) вказівку, чи викликається дана особа в судове засідання чина прийом до судді;

5) попередження про наслідки неявки або неповідомлення пропричини неявки в судове засідання.

У випадках, зазначених у статті 138 цього Кодексу, зповісткою про виклик відповідача суд направляє йому копію позовноїзаяви і копії документів, доданих до неї. У повістці, щонадсилається відповідачеві, має бути зазначено, що при наявності унього заперечень проти позову він повинен подати докази напідтвердження своїх заперечень.

Стаття 93. Судові повістки-повідомлення

Судові повістки-повідомлення надсилаються особам, які берутьучасть у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, в якихучасть цих осіб не є обов'язковою.

Повістка-повідомлення повинна містити найменування і адресусуду, назву справи, вказівку про те, яку процесуальну дію будевчинено, місце, день і час її вчинення.

Стаття 94. Порядок вручення повісток про виклик

Повістки про виклик, адресовані громадянам, вручаються їм підрозписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню досуду з зазначенням часу одержання.

Повістка, адресована державному підприємству, установі,організації, колгоспу, іншій кооперативній організації, їхоб'єднанню, іншій громадській організації, вручається відповіднійслужбовій особі, яка розписується про одержання її на зворотнійрозписці.

Коли особа, яка викликається, не буде виявлена у місціпроживання, повістку вручають будь-кому з дорослих членів сім'ї,які проживають разом з нею, а при відсутності їх - домоуправліннюабо адміністрації за місцем роботи, а в сільських місцевостях -виконавчому комітетові сільської Ради народних депутатів. Службоваособа, яка одержала повістку, зобов'язана під своювідповідальність негайно вручити її належній особі.

При відмові адресата одержати повістку, особа, яка їїдоставляє, робить відповідну відмітку на повістці, якаповертається до суду. Відмітка про відмову одержати повісткустверджується підписом службової особи домоуправління чи виконкомусільської Ради народних депутатів, або представника адміністраціїза місцем роботи, або підписами не менше двох громадян.

Стаття 95. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі,

повідомляти суд про зміну своєї адреси та про

причини неявки в судове засідання

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,зобов'язані повідомляти суд про зміну своєї адреси під часпровадження справи. При відсутності заяви про зміну адресиповістки надсилаються на останню відому судові адресу і вважаютьсядоставленими, навіть коли адресат за цією адресою більше непроживає.

За невиконання обов'язку повідомляти суд про зміну своєїадреси під час провадження по справі суд вправі на сторони іінших осіб, які беруть участь у справі, накласти штраф у розмірідо одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язанітакож повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. Вразі неповідомлення ними суду про причини неявки питання пророзгляд справи вирішується за правилами статей 172, 173 цьогоКодексу.

Стаття 96. Вручення повістки відповідачеві, місце

фактичного перебування якого невідоме

Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, судрозглядає справу після надходження повістки з підписом службовоїособи виконкому сільської Ради народних депутатів за місцемзнаходження майна відповідача або домоуправління останньоговідомого місця перебування відповідача про те, що вручити повісткуадресатові не можна через його відсутність.

Стаття 97. Розшук відповідача