• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Кодекс України з процедур банкрутства

Верховна Рада України , Верховна Рада України  | Кодекс України, Кодекс України, Кодекс, Закон від 18.10.2018 № 2597-VIII
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України , Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 18.10.2018
  • Номер: 2597-VIII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України , Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 18.10.2018
  • Номер: 2597-VIII
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Розділ VI. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Стаття 136. Особливості розгляду справи про неплатоспроможність боржників, зайнятих у сільському господарстві
1. У разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність стосовно боржника, який зайнятий у сільському господарстві, план реструктуризації боргів розробляється з урахуванням особливостей ведення такої діяльності - сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані боржником від такої діяльності.
2. У разі визнання боржника, який зайнятий у сільському господарстві, банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника рішення щодо земельних ділянок, які є власністю такого боржника або перебувають у постійному чи тимчасовому користуванні, приймається з урахуванням вимог Земельного кодексу України.
Стаття 137. Особливості розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб - підприємців
1. У разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вноситься відповідний запис.
2. Постановлення судом ухвали про завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - підприємця є підставою для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
( Абзац перший частини другої статті 137 в редакції Закону № 3249-IX від 13.07.2023 )
Ухвала про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - підприємця надсилається державному реєстратору для внесення відповідного запису.
3. У разі якщо процедура погашення боргів боржника триває більше трьох років, господарський суд за заявою боржника або керуючого реалізацією майна звільняє боржника від боргів (крім боргів за вимогами забезпечених кредиторів та боргів, визначених частиною другою статті 134 цього Кодексу).
Суд відмовляє у звільненні боржника від боргів у разі встановлення:
факту зловживання боржником правами та (або) невиконання ним вимог суду або керуючого реалізацією майна;
факту надання кредиторам або суду недостовірної інформації;
фактів бездіяльності чи неправомірних дій керуючого реалізацією майна у справі про неплатоспроможність;
іншої недобросовісної поведінки боржника, спрямованої на затягування провадження у справі про неплатоспроможність.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, розглядається в судовому засіданні за участю сторін справи про неплатоспроможність.
У разі оприлюднення оголошення про проведення аукціону з продажу майна боржника заяву, передбачену абзацом першим цієї частини, господарський суд розглядає після продажу такого майна або завершення всіх етапів аукціону, передбачених статтями 79 і 80 цього Кодексу.
( Статтю 137 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 5062-IX від 11.11.2026 )
КНИГА ШОСТА. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО (НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ) СУБ’ЄКТІВ МІКРОПІДПРИЄМНИЦТВА ТА МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА, ЩО РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ В ПОРЯДКУ СПРОЩЕНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 138. Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження
1. Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, полягає у застосуванні до боржників спрощених процедур ліквідації (погашення боргів боржника) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) юридичних осіб (фізичних осіб – підприємців) з метою звільнення їх від боргів і погашення вимог кредиторів у найкоротші строки та з найменшими для них витратами.
Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, встановлює особливості застосування процедур ліквідації (погашення боргів) боржника, які передбачають прискорене, спрощене та економічно ефективне врегулювання неплатоспроможності, з метою захисту прав кредиторів, працівників та інших зацікавлених осіб, забезпечення їх участі у провадженні, запобігання зловживанню процедурою та мінімізації негативних наслідків для боржника та кредиторів.
Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, застосовується до боржників у разі їх неплатоспроможності.
2. Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, застосовується до боржників – юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців, які відповідають усім таким критеріям:
1) є суб’єктами мікропідприємництва або малого підприємництва;
2) строк, який минув з дати державної реєстрації до дати подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, становить не менше ніж один рік;
3) на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, загальний розмір кредиторської заборгованості не перевищує:
для юридичних осіб – 2000 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня року, в якому подано заяву;
для фізичних осіб – підприємців – 1000 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня року, в якому подано заяву;
4) на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, щодо боржника відсутні судові провадження у спорах, передбачених частиною другою статті 7 цього Кодексу.
Провадження у справах про банкрутство державних і комунальних підприємств та господарських товариств, частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано належить державі, Автономній Республіці Крим або територіальній громаді, здійснюється виключно за загальними правилами, визначеними цим Кодексом.
3. Господарський суд розглядає справи про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, що розглядаються в порядку спрощеного провадження, відповідно до цієї Книги. Якщо відповідні питання не врегульовано цією Книгою, господарський суд застосовує загальні положення цього Кодексу щодо провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника.
4. Граничний строк провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, не може перевищувати 270 днів з дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Господарський суд за клопотанням ліквідатора (керуючого реалізацією майна) або сторони у справі може продовжити граничний строк, визначений абзацом першим цієї частини, на період апеляційного та (або) касаційного провадження з перегляду судових рішень, ухвалених у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, який обчислюється з дня відкриття апеляційного (касаційного) провадження до дня ухвалення судового рішення.
Продовження граничного строку, визначеного абзацом першим цієї частини, допускається лише щодо боржника, визнаного банкрутом.
Клопотання про продовження граничного строку провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, має бути подано до господарського суду не пізніше ніж за 30 днів до дня закінчення граничного строку. Господарський суд розглядає клопотання в судовому засіданні протягом 10 днів з дня його надходження та постановляє ухвалу про продовження граничного строку із зазначенням дати його закінчення або про відмову в продовженні граничного строку.
5. Ухвали господарського суду, постановлені у провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, за результатами розгляду заяв, клопотань та скарг можуть бути оскаржені сторонами у справі в апеляційному порядку відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Не підлягають оскарженню у касаційному порядку постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім постанови про визнання боржника банкрутом, у тому числі щодо розгляду грошових вимог кредиторів, та ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження.
Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядаються в порядку спрощеного провадження, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть бути включені до касаційної скарги на ухвали, постанови, що підлягають оскарженню.
6. Господарський суд у справах про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, що розглядаються в порядку спрощеного провадження, всі майнові спори, стороною в яких є боржник та провадження в яких відкрито після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, вирішує в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу.
7. З метою скорочення строків розгляду справи учасники провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, – юридичні особи та фізичні особи – підприємці зобов’язані вчиняти процесуальні дії в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Стаття 139. Участь арбітражного керуючого у провадженні у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядаються в порядку спрощеного провадження
1. Кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора (керуючого реалізацією майна) боржника у провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, подає боржник або кредитор, який звертається до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження.
У разі якщо боржник або кредитор, який звертається до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, не подав кандидатури арбітражного керуючого, арбітражний керуючий призначається господарським судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
2. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого становить:
за виконання ним повноважень ліквідатора у провадженні у справі про банкрутство юридичної особи, що розглядається в порядку спрощеного провадження, – вісім розмірів мінімальної заробітної плати;
за виконання ним повноважень керуючого реалізацією майна у справі про неплатоспроможність фізичної особи – підприємця – чотири розміри мінімальної заробітної плати.
У разі відсторонення арбітражного керуючого та призначення іншого арбітражного керуючого новий арбітражний керуючий отримує винагороду за рахунок авансу основної винагороди в розмірі, пропорційному до залишку строку процедури банкрутства (неплатоспроможності), яка розглядається в порядку спрощеного провадження.
3. Боржник або кредитор, який звертається до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, зобов’язаний авансувати розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого.
За згодою арбітражного керуючого розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого може бути зменшено. У такому разі авансування основної грошової винагороди арбітражного керуючого на депозитний рахунок суду не здійснюється та до заяви про відкриття спрощеного провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) додається договір про визначення розміру основної винагороди арбітражного керуючого, що укладається між заявником та арбітражним керуючим.
4. Арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень ліквідатора (керуючого реалізацією майна) з підстав, передбачених частиною четвертою статті 28 цього Кодексу, за клопотанням боржника або зборів кредиторів чи судом за власною ініціативою.
5. Призначення ліквідатора (керуючого реалізацією майна) не припиняє повноважень органів управління боржника – юридичної особи.
У випадках, передбачених частиною другою статті 40 цього Кодексу, господарський суд за заявою ліквідатора, сторін або інших учасників справи про банкрутство може припинити повноваження органів управління боржника та покласти виконання їх повноважень на ліквідатора.
Органи управління боржника зобов’язані протягом трьох робочих днів з дня призначення ліквідатора забезпечити йому безперешкодний доступ до майна, бухгалтерської документації, електронних баз даних та іншої документації боржника. Боржник вчиняє будь-які правочини виключно за письмовим погодженням з арбітражним керуючим.
6. До повноважень арбітражного керуючого у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядаються в порядку спрощеного провадження, належать:
1) підготовка та подання до суду висновку про наявність ознак зловживання боржником спрощеним провадженням;
2) проведення на вимогу та за рахунок кредиторів аналізу фінансово-господарського стану боржника, у тому числі на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності;
3) формування ліквідаційної маси;
4) вжиття заходів для захисту майна боржника;
5) розгляд грошових вимог кредиторів та заперечень кредиторів щодо вимог інших кредиторів. Повідомлення кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
6) узгодження розміру вимог кредиторів, щодо яких були заперечення, з боржником та кредиторами;
7) підготовка та виконання плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника);
8) ведення реєстру вимог кредиторів як складової плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника);
9) реалізація майна боржника;
10) підготовка ліквідаційного балансу;
11) отримання від боржника інформації та документів, необхідних для виконання своїх повноважень;
12) інші повноваження, визначені цією Книгою.
Стаття 140. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження
1. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, подається боржником та має містити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) повне найменування юридичної особи або ім’я (для фізичних осіб – підприємців) боржника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб – підприємців), ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб – підприємців), або серію і номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність електронного кабінету у боржника;
3) інформацію про відповідність боржника станом на дату подання заяви критеріям, визначеним частиною другою статті 138 цього Кодексу;
4) виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;
5) перелік документів, що додаються до заяви.
2. До заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, додаються:
1) довіреність або інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) докази авансування на депозитний рахунок суду основної винагороди ліквідатора (керуючого реалізацією майна) у розмірі, визначеному цією Книгою, або у випадках, передбачених цим Кодексом, – договір про визначення розміру основної винагороди арбітражного керуючого;
3) для боржника – юридичної особи:
установчі документи;
бухгалтерський баланс, фінансова та статистична звітність на останню звітну дату та за попередні три роки;
4) для боржника – фізичної особи – підприємця:
документи, які підтверджують наявність статусу фізичної особи – підприємця;
декларація про майновий стан боржника, подана за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
податкова та статистична звітність на останню звітну дату та за попередні три роки;
інформація про наявність непогашеної судимості за економічні злочини;
5) перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, – ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), сума грошових вимог, підстави виникнення зобов’язань, а також строк їх виконання відповідно до закону або договору;
7) перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, та перелік кредиторів боржника, вимоги яких не визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора – ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), сума грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов’язань, строк їх виконання відповідно до закону або договору, а також інформація про наявність заінтересованості кредитора стосовно боржника;
8) відомості про всі рахунки боржника (їх реквізити), відкриті в депозитарних установах, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать боржнику, банках та небанківських надавачах платіжних послуг, а також про електронні гаманці, відкриті в емітентах електронних грошей, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках / електронних гаманцях станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
9) перелік осіб, що мають невиконані зобов’язання перед боржником, із зазначенням суми таких зобов’язань, строку виконання та підстав виникнення;
10) докази відповідності боржника критеріям, визначеним частиною другою статті 138 цього Кодексу, у тому числі підтвердження відсутності станом на дату подання заяви судових проваджень у спорах, передбачених частиною другою статті 7 цього Кодексу;
11) перелік із зазначенням контрагентів та істотних умов вчинених боржником протягом трьох років до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, правочинів щодо нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав та іншого майна, належного боржнику на суму не менше 200 розмірів мінімальної заробітної плати (для боржника – фізичної особи – підприємця – на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати);
12) докази неплатоспроможності;
13) рішення вищого органу управління боржника про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (для боржника – юридичної особи).
3. Від імені боржника – юридичної особи заява може бути подана керівником або іншою особою відповідно до статутних документів боржника, або особою, визначеною рішенням вищого органу управління боржника – юридичної особи.
4. Кредитор має право подати заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, за умови надання боржником подальшої згоди на відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
5. Заява кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, також має містити відомості про ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також мають відмітку у паспорті).
До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, додаються документи, передбачені пунктами 1, 2, 10 і 12 частини другої цієї статті, та докази сплати судового збору.
Стаття 141. Відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження
1. Господарський суд розглядає заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, не пізніше 10 днів з дня її надходження та, за умови відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у прийнятті заяви, залишення заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження.
2. У разі подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, кредитором та якщо відсутні підстави для відмови у прийнятті заяви, залишення її без руху або для повернення заяви, господарський суд приймає заяву до розгляду та не пізніше п’яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зазначаються такі відомості:
1) про встановлення боржнику десятиденного строку для подання до суду згоди на відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження;
2) у випадках, передбачених цією Книгою, – прізвище, ім’я та по батькові арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
3. В ухвалі про прийняття заяви до розгляду господарський суд має право вирішити питання про:
1) зобов’язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
2) вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати майно.
4. Ухвала про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, що розглядається в порядку спрощеного провадження, надсилається сторонам та арбітражним керуючим, визначеним шляхом автоматизованого відбору у випадках, передбачених цим Кодексом.
5. У разі якщо боржник не заперечує проти відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, він зобов’язаний протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття спрощеного провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до розгляду подати до господарського суду письмову заяву про надання згоди на відкриття провадження у справі.
До заяви про надання згоди на відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, обов’язково додаються документи, передбачені пунктами 3–12 частини другої статті 140 цього Кодексу.
6. Господарський суд протягом 20 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, до розгляду розглядає подані кредитором і боржником документи та приймає одне з таких рішень:
1) про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, – у разі якщо боржником подано заяву про надання згоди на відкриття провадження у справі і додані до неї документи відповідають вимогам цього Кодексу;
2) про залишення заяви боржника про надання згоди на відкриття провадження у справі без руху – у разі якщо боржником подано таку заяву, але додані до неї документи не відповідають вимогам цього Кодексу;
3) про залишення заяви кредитора про відкриття провадження у справі без розгляду, у разі якщо боржником протягом строку, встановленого цією Книгою, не подано до суду заяву про надання згоди на відкриття провадження у справі.
7. Крім наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), визначених цим Кодексом, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, також у випадку, якщо:
1) боржник не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 138 цього Кодексу;
2) протягом трьох років до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, щодо боржника господарським судом уже відкривалося таке провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
8. В ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, зазначається про:
1) відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження;
2) визнання вимог кредитора та їх розмір – у разі якщо провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, відкрито за заявою кредитора;
3) введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
4) призначення ліквідатора (керуючого реалізацією майна);
5) вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів;
6) дату підсумкового засідання суду, яке має відбутися протягом строку, визначеного частиною першою статті 143 цього Кодексу;
7) щодо фізичної особи – підприємця:
зобов’язання контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, надати керуючому реалізацією майна та суду інформацію про доходи боржника та членів його сім’ї і про майно, задеклароване такими особами при перетинанні державного кордону;
зобов’язання органу державної прикордонної служби надати керуючому реалізацією майна та суду інформацію про перетинання боржником та членами його сім’ї державного кордону за останні три роки;
зобов’язання банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей надати керуючому реалізацією майна та суду інформацію про залишок коштів на рахунках / електронних гаманцях боржника;
8) зобов’язання боржника спільно з ліквідатором (керуючим реалізацією майна) протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, провести інвентаризацію майна для формування ліквідаційної маси.
9. Офіційне оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника оприлюднюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
10. Копія ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, що розглядається в порядку спрощеного провадження, не пізніше наступного робочого дня після постановлення ухвали надсилається боржнику, заявнику (якщо він не є боржником), арбітражному керуючому, а також усім кредиторам, зазначеним у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та доданих до неї документах, в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Стаття 142. Виявлення кредиторів та підготовка до підсумкового засідання
1. Подання кредитором заяви про грошові вимоги до боржника та її розгляд ліквідатором (керуючим реалізацією майна) здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
2. Строк для подання кредитором заяви про грошові вимоги до боржника становить 30 днів з дати офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
3. Кредитор має право отримувати від ліквідатора (керуючого реалізацією майна) інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати ліквідатору (керуючому реалізацією майна) та боржнику або не пізніше ніж за п’ять днів до підсумкового засідання – до суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
4. Ліквідатор (керуючий реалізацією майна) з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником визнає їх або узгоджує з боржником та кредиторами вимоги кредиторів, щодо яких у боржника, ліквідатора (керуючого реалізацією майна) або інших кредиторів є заперечення. Про результати розгляду вимог кредиторів ліквідатор (керуючий реалізацією майна) не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною другою цієї статті строку повідомляє в порядку, визначеному частиною п’ятою статті 45 цього Кодексу, заявників і господарський суд. Повідомлення має містити інформацію про:
визнані (узгоджені) вимоги кредиторів та їх розмір з обґрунтуванням підстав визнання;
відхилені (неузгоджені) вимоги кредиторів та їх розмір з обґрунтуванням підстав відхилення.
5. Не пізніше ніж за 15 днів до дня підсумкового засідання ліквідатор (керуючий реалізацією майна) готує та подає кредиторам та до суду висновок про наявність ознак зловживання боржником спрощеним провадженням.
Ознаки зловживання боржником спрощеним провадженням вважаються наявними у разі:
надання боржником суду, ліквідатору (керуючому реалізацією майна) або кредиторам недостовірної інформації, передбаченої цією Книгою, або ненадання такої інформації;
надання боржником суду недостовірної інформації щодо його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 138 цього Кодексу;
вчинення боржником дій, що перешкоджають провадженню у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
виявлення арбітражним керуючим або кредитором правочинів, що мають ознаки фраудаторності, вчинених боржником протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження;
наявності висновку про наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
6. Кредитор не пізніше ніж за п’ять днів до підсумкового засідання має право подати до господарського суду заперечення щодо висновку про наявність ознак зловживання боржником спрощеним провадженням, що підлягає розгляду в підсумковому засіданні.
Стаття 143. Підсумкове засідання суду
1. Підсумкове засідання господарського суду проводиться не раніше 60 днів та не пізніше 75 днів з дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження. Про підсумкове засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.
2. У підсумковому засіданні господарський суд розглядає:
відхилені (неузгоджені) вимоги кредиторів, а також вимоги кредиторів, щодо яких інші кредитори подали заперечення;
висновок про наявність ознак зловживання боржником спрощеним провадженням, а також заперечення кредиторів щодо такого висновку.
3. Вимоги кредиторів (крім кредиторів, заінтересованих стосовно боржника), які узгоджені боржником і ліквідатором (керуючим реалізацією майна) та щодо яких не подали заперечення інші кредитори, господарським судом не розглядаються і вважаються визнаними.
Інші вимоги розглядаються господарським судом в загальному порядку.
4. За результатами підсумкового засідання господарський суд, за відсутності підстав для закриття провадження у справі, ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника – для фізичних осіб – підприємців).
У постанові про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника – для фізичних осіб – підприємців) зазначаються:
розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться ліквідатором (керуючим реалізацією майна) до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення судового засідання, в якому буде розглянуто підготовлений ліквідатором (керуючим реалізацією майна) план ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), яке має відбутися не пізніше 30 днів з дати підсумкового засідання;
дата заключного засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною четвертою статті 138 цього Кодексу.
5. Якщо в підсумковому засіданні встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке майно, господарський суд призначає заключне засідання та зобов’язує ліквідатора (керуючого реалізацією майна) підготувати і подати на розгляд суду ліквідаційний баланс (щодо боржника – юридичної особи) без необхідності вжиття інших заходів, передбачених цією Книгою.
6. Якщо в підсумковому засіданні встановлено, що до боржника не надійшло жодної вимоги кредитора, а також якщо, за даними державних реєстрів, відсутні вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, суд роз’яснює боржнику право на подання до суду клопотання про:
1) продовження здійснення господарської діяльності боржника зі звільненням його від боргів; або
2) ліквідацію юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.
Якщо боржник подав клопотання про продовження здійснення господарської діяльності, господарський суд за наслідками підсумкового засідання приймає рішення про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та звільняє боржника від боргів.
Якщо боржник подав клопотання про ліквідацію юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, господарський суд за наслідками підсумкового засідання:
призначає заключне засідання;
зобов’язує ліквідатора (керуючого реалізацією майна) підготувати та подати на розгляд суду без необхідності вжиття інших заходів, передбачених цією Книгою, ліквідаційний баланс (щодо боржника – юридичної особи).
7. З дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника – юридичної особи настають наслідки, визначені статтею 59 цього Кодексу.
З дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника щодо боржника – фізичної особи – підприємця настають наслідки, визначені статтею 131 цього Кодексу.
8. Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (введення процедури погашення боргів боржника) офіційно оприлюднюється в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 144. План ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника)
1. Ліквідатор (керуючий реалізацією майна) зобов’язаний протягом 15 днів з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) розробити та подати на затвердження до господарського суду план ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника).
Кредитори мають право подавати ліквідатору (керуючому реалізацією майна) пропозиції до плану.
2. План ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) включає:
1) реєстр вимог кредиторів;
2) ліквідаційну масу;
3) балансову вартість майна, належного банкруту, яке не є предметом забезпечення, та інформацію про заставну вартість майна, яке є предметом забезпечення;
4) умови продажу майна на аукціоні (за наявності майна);
5) строк проведення аукціону, який визначається відповідно до статті 70 цього Кодексу.
3. Господарський суд розглядає план ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) в судовому засіданні.
Кредитори мають право подати до суду свої заперечення щодо плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) до дати розгляду судом такого плану.
4. Господарський суд за результатами розгляду плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) та заперечень кредиторів постановляє ухвалу, якою затверджує план, у тому числі з урахуванням пропозицій чи заперечень, наданих кредиторами.
У разі неможливості затвердити план ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) з урахуванням пропозицій чи заперечень, наданих кредиторами, господарський суд відмовляє в затвердженні плану та повертає його на доопрацювання.
У разі повернення судом плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) на доопрацювання ліквідатор (керуючий реалізацією майна) зобов’язаний протягом 10 днів усунути недоліки такого плану та подати доопрацьований план до суду на затвердження. Засідання господарського суду, в якому має бути розглянуто доопрацьований план ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), має відбутися не пізніше 10 днів з дня надходження такого плану до суду.
5. План ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) є обов’язковим для виконання ліквідатором (керуючим реалізацією майна).
6. Внесення змін до плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) здійснюється в порядку, визначеному для його затвердження, крім внесення змін до плану в частині ведення ліквідатором (керуючим реалізацією майна) реєстру вимог кредиторів.
Стаття 145. Збори кредиторів
1. Збори кредиторів скликаються за ініціативою керівника боржника, ліквідатора (керуючого реалізацією майна) або кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.
2. До компетенції зборів кредиторів у спрощеному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належить:
1) розгляд звіту ліквідатора (керуючого реалізацією майна) про виконання плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника);
2) звернення до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора (керуючого реалізацією майна) та призначення іншого арбітражного керуючого;
3) інші повноваження, визначені цим Кодексом.
3. Комітет кредиторів у спрощеному провадженні у справі про банкрутство не утворюється.
Стаття 146. Продаж майна у спрощеному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
1. Продаж майна у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється у порядку, передбаченому розділом V Книги четвертої цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. Умови продажу майна визначаються ліквідатором (керуючим реалізацією майна) в плані ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), що затверджується господарським судом.
Початкова вартість майна визначається ліквідатором (керуючим реалізацією майна) в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Оцінка майна має бути проведена до дати проведення підсумкового засідання господарського суду. Початкова вартість майна, яке є предметом забезпечення, може бути визначена арбітражним керуючим за згодою забезпеченого кредитора без проведення оцінки майна.
Оплата вартості проведення оцінки здійснюється забезпеченим кредитором (у разі його відсутності – арбітражним керуючим або будь-яким кредитором) з подальшим відшкодуванням її вартості за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, яке здійснюється позачергово.
У разі якщо оцінку майна не проведено у строк, визначений абзацом другим цієї частини, ліквідатор (керуючий реалізацією майна) визначає початкову вартість майна у розмірі балансової (щодо майна, яке не є предметом забезпечення) або заставної (щодо майна, яке є предметом забезпечення) вартості майна.
3. У разі доцільності продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення, за згодою (на вимогу) забезпеченого кредитора, що має бути надана (заявлена) не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення підсумкового засідання господарського суду, може здійснюватися в одному лоті разом з майном, яке не є предметом забезпечення. У такому разі ліквідатор (керуючий реалізацією майна) в порядку, визначеному частиною другою цієї статті, проводить оцінку всього майна банкрута для визначення його початкової вартості та встановлення співвідношення між вартістю майна банкрута, яке є предметом забезпечення, та майна, яке не є предметом забезпечення.
Стаття 147. Заключне засідання суду у провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження
1. Після завершення продажу майна боржника та погашення вимог кредиторів ліквідатор (керуючий реалізацією майна) готує та подає до суду звіт про виконання плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) та ліквідаційний баланс (для боржників – юридичних осіб).
2. Звіт про виконання плану ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника) та ліквідаційний баланс розглядаються господарським судом у заключному засіданні.
Кредитори мають право подати до господарського суду заперечення щодо звіту та ліквідаційного балансу, які підлягають розгляду судом, не пізніше п’яти днів до дати проведення заключного засідання.
3. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора (керуючого реалізацією майна) та заперечень кредиторів постановляє ухвалу:
1) для боржника – юридичної особи – про затвердження звіту ліквідатора про виконання плану ліквідаційної процедури, ліквідаційного балансу та ліквідацію юридичної особи;
2) для боржника – фізичної особи – підприємця – про затвердження звіту керуючого реалізацією майна про виконання плану процедури погашення боргів боржника, завершення процедури погашення боргів боржника та звільнення боржника – фізичної особи від боргів відповідно до вимог статті 134 цього Кодексу.
4. У разі якщо боржником погашено всі визнані господарським судом вимоги кредиторів, суд роз’яснює боржнику право на звернення до суду з клопотанням про продовження здійснення господарської діяльності із звільненням його від боргів.
У разі подання боржником клопотання про продовження здійснення господарської діяльності господарський суд за наслідками заключного засідання приймає рішення про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та звільняє боржника від боргів.
Стаття 148. Закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
1. Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, крім випадків, визначених статтею 90 цього Кодексу, також у разі:
1) наявності ознак зловживання боржником спрощеним провадженням;
2) завершення граничних строків спрощеного провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
2. Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, з підстав, визначених частиною першою цієї статті, на будь-якій стадії провадження за вмотивованим клопотанням ліквідатора (керуючого реалізацією майна), сторони у справі або з власної ініціативи.
3. За наявності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, передбачених частиною першою цієї статті, господарський суд за клопотанням боржника або сторони у справі, яке повинно бути подано до господарського суду не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку, визначеного абзацом першим частини четвертої статті 138 цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід до загальної процедури банкрутства (неплатоспроможності).
Рішення про перехід до загальної процедури банкрутства може бути прийняте судом за умови наявності у боржника майна, достатнього для покриття витрат у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) та (або) авансування на депозитний рахунок господарського суду основної грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі, визначеному абзацом четвертим частини другої статті 34 цього Кодексу (для юридичних осіб) або пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу (для фізичних осіб – підприємців). Авансування основної грошової винагороди арбітражного керуючого може бути здійснено боржником або кредиторами.
З метою забезпечення можливості переходу до загальної процедури банкрутства кредитори в порядку, визначеному цим Кодексом, можуть створити фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
4. У разі прийняття господарським судом рішення про перехід до загальної процедури банкрутства (неплатоспроможності) боржника, визнаного банкрутом, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається про:
1) закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, та перехід до загального провадження у справі про банкрутство на стадію ліквідації (погашення боргів боржника);
2) дату проведення зборів кредиторів.
Призначений господарським судом арбітражний керуючий для виконання повноважень ліквідатора (керуючого реалізацією майна) у спрощеній процедурі банкрутства (неплатоспроможності) продовжує виконувати свої повноваження в загальній процедурі банкрутства (неплатоспроможності).
5. У разі прийняття господарським судом рішення про перехід до загальної процедури банкрутства (неплатоспроможності) до моменту визнання боржника банкрутом суд постановляє ухвалу, в якій зазначається:
1) щодо боржника – юридичної особи – про:
закриття провадження у справі про банкрутство, що розглядається в порядку спрощеного провадження, та перехід до загального провадження у справі про банкрутство на стадію розпорядження майном боржника;
дату проведення попереднього засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 30 днів з дня постановлення ухвали;
призначення арбітражного керуючого, який здійснював повноваження ліквідатора розпорядником майна боржника;
2) щодо боржника – фізичної особи – підприємця – про:
закриття провадження у справі про неплатоспроможність, що розглядається в порядку спрощеного провадження, та перехід до загального провадження у справі про неплатоспроможність на стадію реструктуризації боргів боржника;
дату проведення попереднього засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 30 днів з дня постановлення ухвали;
призначення арбітражного керуючого, який здійснював повноваження керуючого реалізацією майна, керуючим реструктуризацією.
Строк процедури розпорядження майном (реструктуризації боргів боржника) обчислюється з дня постановлення ухвали про перехід до загальної процедури банкрутства (неплатоспроможності).
6. Усі заходи, здійснені арбітражним керуючим у провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, процесуальні дії, результати розгляду господарським судом вимог кредиторів, а також результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та продаж майна банкрута залишаються чинними у загальній процедурі банкрутства (неплатоспроможності).
7. У разі закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що розглядається в порядку спрощеного провадження, з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої цієї статті:
1) господарський суд за заявою кредитора може притягнути боржника та його посадових осіб до відповідальності шляхом відшкодування кредитору понесених ним на процедуру витрат;
2) звільнення боржника від боргів не застосовується.
( Кодекс доповнено книгою шостою згідно із Законом № 5062-IX від 11.11.2026 )
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Положення, що визначають створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків, вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Кодексом.