( Пункт 3 частини третьої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4778-IX від 10.02.2026, № 4779-IX від 10.02.2026 )
4) на об’єктовому рівні - керівники суб’єктів господарювання.
4. У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити або потрапило до зони радіоактивного забруднення, приймається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями на підставі інформації суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі та прогнозоване дозове навантаження на населення.
( Частина четверта статті 33 в редакції Закону № 2081-IX від 17.02.2022 )
5. У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а в разі його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.
6. Обов’язкова евакуація населення завчасно планується та проводиться у разі загрози виникнення або виникнення:
( Абзац перший частини шостої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2081-IX від 17.02.2022, № 4779-IX від 10.02.2026 )
1) аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;
2) катастрофічного затоплення місцевості;
3) масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;
4) воєнних (бойових) дій;
( Пункт 4 частини шостої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022; в редакції Закону № 4779-IX від 10.02.2026 )
5) надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежонебезпечних об’єктах Збройних Сил України та/або військових формувань, створених відповідно до законів України, а також суб’єктів господарювання, які використовують у своїй діяльності вибухопожежонебезпечні об’єкти.
( Частину шосту статті 33 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022 )
У мирний час для завчасного планування заходів з евакуації населення, матеріальних і культурних цінностей Генеральний штаб Збройних Сил України визначає райони можливих воєнних (бойових) дій, збройних конфліктів.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Під час дії воєнного стану обов’язкова евакуація населення проводиться із населених пунктів, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Рішення щодо проведення обов’язкової евакуації населення з населених пунктів, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, приймається за пропозицією військового командування на відповідній території обласними, Київською міською військовими адміністраціями.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Обов’язкова евакуація може бути загальною і частковою для окремих категорій населення, які за віком чи станом здоров’я не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, у тому числі дітей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку та інших категорій населення, за рішенням обласних, Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій у разі їх утворення).
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
З метою забезпечення можливості ведення силами оборони воєнних (бойових) дій, в тому числі облаштування фортифікаційних споруд та інженерних загороджень, формування опорних пунктів, на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, військове командування на відповідній території може визначити конкретні окремі ділянки територій, у тому числі частини населених пунктів, з яких є потреба у проведенні обов’язкової евакуації усіх категорій населення.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Рішення про проведення обов’язкової евакуації усіх категорій населення з підстав, зазначених в абзаці одинадцятому цієї частини, приймається обласними, Київською міською військовими адміністраціями за письмовою пропозицією військового командування на відповідній території.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
З метою захисту дітей, які перебувають у населених пунктах, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, обласні, Київська міська військові адміністрації за письмовою пропозицією військового командування на відповідній території та за погодженням з координаційним штабом з проведення евакуаційних заходів та ефективного реагування на масове переміщення населення, утвореним Кабінетом Міністрів України, протягом двох днів з дня отримання пропозиції можуть прийняти рішення про проведення обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Координаційний штаб з проведення евакуаційних заходів та ефективного реагування на масове переміщення населення, утворений Кабінетом Міністрів України, погоджує рішення обласних, Київської міської військових адміністрацій протягом двох днів з дня його прийняття.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Обов’язкова евакуація усіх категорій населення з підстав, зазначених в абзаці одинадцятому цієї частини, організовується та здійснюється відповідними обласними, Київською міською військовими адміністраціями спільно з органами місцевого самоврядування на відповідній території із залученням (за необхідності) підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та Національної поліції України.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Місця для тимчасового розміщення евакуйованого в примусовий спосіб населення визначає координаційний штаб з проведення евакуаційних заходів та ефективного реагування на масове переміщення населення, утворений Кабінетом Міністрів України.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом шістнадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Обов’язкова евакуація в примусовий спосіб дітей з територій можливих воєнних (бойових) дій здійснюється органами опіки та піклування із залученням відповідного органу або підрозділу Національної поліції України для забезпечення публічної безпеки і порядку.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом сімнадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
У разі якщо населений пункт розташований на території активних воєнних (бойових) дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, обов’язкова евакуація в примусовий спосіб дітей здійснюється поліцейськими, уповноваженими рішенням керівника відповідного органу або підрозділу Національної поліції України.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом вісімнадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
Обов’язкова евакуація в примусовий спосіб дітей у безпечні райони здійснюється у супроводі батьків (одного із батьків), іншого члена сім’ї, родича (баби, діда, повнолітніх братів, сестер, вітчима, мачухи), інших законних представників дитини або, за їхньою згодою, без супроводу чи з іншими особами.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом дев'ятнадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
У разі відмови батьків, інших членів сім’ї, родичів (баби, діда, повнолітніх братів, сестер, вітчима, мачухи), інших законних представників дитини здійснювати супровід дитини під час обов’язкової евакуації, що зафіксовано поліцейським за допомогою відеозапису, евакуація в примусовий спосіб дітей у безпечні райони проводиться без супроводу таких осіб.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом двадцятим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
У разі відмови батьків, інших членів сім’ї, родичів (баби, діда, повнолітніх братів, сестер, вітчима, мачухи) або інших законних представників дитини здійснювати її супровід під час проведення обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей із населених пунктів, розташованих на територіях активних воєнних (бойових) дій, відібрання дитини від батьків проводиться без позбавлення їх батьківських прав. Протягом шести місяців з дня відібрання дитини батьки або інші законні представники дитини мають право звернутися до органу опіки та піклування з клопотанням про повернення дитини та надати документи, що підтверджують їх місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці/ територіальної громади, яка не належить до територій активних бойових дій та/або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші документи, визначені Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом двадцять першим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
У разі якщо батьки або інші законні представники дитини не скористалися правом, визначеним абзацом двадцять першим цієї частини, орган опіки та піклування звертається до суду з позовом про позбавлення їх батьківських прав у порядку, встановленому законодавством.
( Частину шосту статті 33 доповнено абзацом двадцять другим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
7. Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із:
( Абзац перший частини сьомої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
1) зон можливого радіоактивного та хімічного забруднення;
( Пункт 1 частини сьомої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
2) зон катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд;
( Пункт 2 частини сьомої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
3) зон можливого ураження в разі виникнення надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежонебезпечних об’єктах Збройних Сил України та/або військових формувань, створених відповідно до законів України, а також суб’єктів господарювання, які використовують у своїй діяльності вибухопожежонебезпечні об’єкти;
( Частину сьому статті 33 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
4) населених пунктів, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій.
( Частину сьому статті 33 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
8. Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням органів і посадових осіб, зазначених у частині третій цієї статті.
У разі введення воєнного стану обов’язкова евакуація затриманих осіб, підозрюваних, обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід тримання під вартою, засуджених осіб (військовослужбовців), які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі, що перебувають в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, установах виконання покарань, на гауптвахтах та у дисциплінарному батальйоні, осіб, які перебувають у спеціальних палатах закладів охорони здоров’я та кімнатах для тимчасово затриманих військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовослужбовців держави-агресора, які перебувають у полоні України, проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частину восьму статті 33 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )( Частина восьма статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3441-IX від 08.11.2023 )
9. Масове переміщення населення виникає під час проведення обов’язкової чи загальної евакуації із зон можливого ураження до безпечних районів (у тому числі за межі країни) у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, воєнних (бойових) дій, характеризується переміщенням великої кількості людей та/або охоплює значні території, що потрапляють до зони можливого ураження.
( Статтю 33 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3441-IX від 08.11.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
10. Проведення евакуації забезпечується шляхом:
1) утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;
2) планування евакуації;
3) визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;
4) організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;
5) організації управління евакуацією;
6) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;
7) навчання населення діям під час проведення евакуації.
11. За рішенням органів, зазначених у частинах третій, шостій цієї статті (крім керівників суб’єктів господарювання), для виведення чи вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, населених пунктів, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, залучаються у порядку, встановленому законом, транспортні засоби суб’єктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - усі наявні транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян.
Кількість, види та типи транспортних засобів, що планується залучити під час евакуації населення із зони надзвичайної ситуації, населених пунктів, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, визначаються органом, який прийняв рішення про залучення транспортних засобів.
( Частину статті 33 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022 )( Частина одинадцята статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
12. Ефективне реагування на масове переміщення населення потребує міжвідомчої координації, співпраці та об’єднання ресурсів і забезпечується шляхом:
1) відпрацювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування завчасних алгоритмів координації заходів підтримки масового переміщення населення, які повинні включати оповіщення та інформування, визначення місць збору людей та транспорту для їх вивезення, регулювання дорожнього руху, логістику забезпечення паливно-мастильними матеріалами та предметами першої необхідності, розгортання місць для тимчасового перебування переміщених осіб тощо);
2) налагодження системи своєчасного та достовірного інформування населення про загрози та безпечні шляхи переміщення, місця збору людей для їх вивезення тощо;
3) оперативного залучення залізничного, автомобільного та інших видів транспорту для вивезення людей (у тому числі спеціалізованих транспортних засобів та спеціалізованих санітарних автомобілів екстреної медичної допомоги, обладнаних для перевезення пацієнтів, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення), забезпечення їх безкоштовного перевезення;
4) здійснення комунікації із вразливими категоріями населення (особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення) щодо їх переміщення до безпечних районів та врахування їх інтересів;
5) організації безпечного переміщення населення власними транспортними засобами, зокрема визначення безпечних маршрутів та регулювання дорожнього руху, розгортання мережі мобільних пунктів для забезпечення питною водою, харчуванням, предметами першої необхідності і надання медичної допомоги;
6) створення мобільних груп, оснащених спеціалізованими броньованими транспортними засобами, для пошуку та вивезення вразливих категорій населення (осіб з інвалідністю, людей похилого віку, дітей та інших) із населених пунктів, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій;
( Пункт 6 частини дванадцятої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4779-IX від 10.02.2026 )
7) залучення до вирішення питань масового переміщення неурядових, у тому числі міжнародних організацій, а також неприбуткових організацій, що залучають до своєї діяльності волонтерів для надання волонтерської допомоги відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність";
8) розроблення та запровадження тимчасових окремих спрощених процедур щодо перетину державного кордону населенням разом із особистими речами та домашніми тваринами;
9) налагодження механізму міжнародної співпраці щодо надання всебічної допомоги різним категоріям населення, яке виїхало за кордон;
10) облаштування місць для тимчасового перебування переміщених осіб, в яких можливе їх проживання та харчування, у тому числі у спеціалізованих установах для прийому осіб з інвалідністю, людей похилого віку, дітей-сиріт тощо;
11) організації надання соціальної, правової та іншої допомоги населенню у місцях їх тимчасового розміщення у безпечних районах;
12) налагодження механізму швидкого залучення переміщених осіб до діяльності громад у безпечних районах з урахуванням їх професійного та особистого досвіду;
13) відпрацювання механізмів та заходів щодо повернення населення до місць постійного проживання.
( Статтю 33 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3441-IX від 08.11.2023 )
13. Суб’єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсуються вартість надання послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення, у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.
14. Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у зв’язку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до закону.
15. Для міжвідомчої координації проведення евакуаційних заходів та ефективного реагування на масове переміщення населення можуть утворюватися координаційні штаби:
1) на державному рівні - Кабінетом Міністрів України;
2) на регіональному рівні - обласними, Київською та Севастопольською міськими державними (військовими) адміністраціями;
3) на місцевому рівні - районними державними (військовими) адміністраціями.
Положення про координаційні штаби з проведення евакуаційних заходів та ефективного реагування на масове переміщення затверджуються органами, що їх утворили, на підставі типового положення про такі штаби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 33 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3441-IX від 08.11.2023 )
16. Евакуація громадян України та членів їхніх сімей з території інших держав, на якій виникли надзвичайні ситуації або існує загроза їх виникнення, проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Координація заходів, пов’язаних з плануванням і проведенням евакуації, передбаченої цією частиною, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин.
( Частина статті 33 в редакції Закону № 2081-IX від 17.02.2022 )
17. Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення.
Перелік, обсяг матеріальних і культурних цінностей та черговість проведення їх евакуації визначаються органами державної влади, суб’єктами господарювання, у віданні або власності яких перебувають зазначені цінності, та враховуються під час планування заходів з евакуації.
( Частину статті 33 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022 )
18. Порядок проведення евакуації визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік адміністративно-територіальних одиниць, з яких завчасно у мирний час планується проведення евакуації населення, матеріальних і культурних цінностей в особливий період із населених пунктів, розташованих на територіях можливих воєнних (бойових) дій, а також перелік адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких здійснюється евакуація населення, матеріальних і культурних цінностей, визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Частину статті 33 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022; в редакції Закону № 4779-IX від 10.02.2026 )
Перелік матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності та підлягають обов’язковій евакуації із населених пунктів, розташованих на територіях можливих воєнних (бойових) дій, визначається Кабінетом Міністрів України.
( Частину статті 33 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022; в редакції Закону № 4779-IX від 10.02.2026 )
Організація евакуації населення, матеріальних і культурних цінностей в особливий період здійснюється з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану";
( Частину статті 33 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022 )
19. Планування, організація та проведення заходів з евакуації здійснюється відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.
( Частина статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2081-IX від 17.02.2022, № 2228-IX від 21.04.2022 )
Глава 8. Інженерний захист територій, радіаційний і хімічний захист
Стаття 34. Інженерний захист територій
1. Інженерний захист територій включає:
1) проведення зонування територій за наявністю об’єктів підвищеної небезпеки і небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів, ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з ними, а також інших прогнозованих небезпечних зон, визначених відповідно до державних будівельних норм;
( Пункт 1 частини першої статті 34 в редакції Закону № 2081-IX від 17.02.2022; зміни до пункту 1 частини першої статті 34, прийняті Законом України № 1686-IX від 15.07.2021, внести неможливо (відсутні слова, що потрібно замінити); пункт 1 частини першої статті 34 в редакції Закону № 3441-IX від 08.11.2023 )
2) віднесення території та населених пунктів до відповідних груп цивільного захисту та віднесення суб’єктів господарювання до відповідних категорій цивільного захисту;
( Пункт 2 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022 )
3) розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, у тому числі заходів світлового та інших видів маскування, до відповідних видів містобудівної і проектної документації та реалізація їх під час будівництва і експлуатації;
( Пункт 3 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2394-IX від 09.07.2022 )
4) урахування можливих проявів небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів та негативних наслідків аварій під час розроблення генеральних планів населених пунктів і ведення містобудування;
5) розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням наслідків аварій, що можуть статися на таких об’єктах;
6) розроблення і здійснення заходів щодо безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки;
7) будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;
8) будівництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення, їх утримання у функціональному стані;
9) обстеження будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій, розроблення та здійснення заходів щодо їх безпечної експлуатації;
10) інші заходи інженерного захисту територій залежно від ситуації, що склалася.
2. Здійснення заходів інженерного захисту територій покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
3. Порядок проведення зонування територій за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із наявністю об’єктів підвищеної небезпеки, а також впливом небезпечних геологічних, гідрологічних та метеорологічних явищ і процесів, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.
( Абзац перший частини третьої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2228-IX від 21.04.2022, № 3441-IX від 08.11.2023 )
Належність територій до небезпечних зон визначається у містобудівній документації відповідно до державних будівельних норм та враховується у містобудівних умовах і обмеженнях на проектування та будівництво.
( Частина третя статті 34 в редакції Закону № 2081-IX від 17.02.2022 )
4. Розроблення містобудівної документації на місцевому та регіональному рівнях та проектування об’єктів, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій та вплинути на стан захисту населення і територій, здійснюються з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту.
Перелік об’єктів, проектна документація на будівництво яких повинна включати розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, визначається відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
( Частина четверта статті 34 в редакції Закону № 2486-IX від 29.07.2022 )
5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи за запитами фізичних і юридичних осіб безоплатно надають інформацію, спрямовану на дотримання вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, вимог пожежної та техногенної безпеки. Суб’єкти містобудування повинні враховувати таку інформацію при формуванні завдання на розроблення містобудівної документації та вихідних даних, необхідних для проектування об’єктів.
( Частина п'ята статті 34 в редакції Законів № 2486-IX від 29.07.2022, № 3441-IX від 08.11.2023 )
6. Інженерно-технічні заходи цивільного захисту під час створення об’єктів будівництва визначаються у проектній документації залежно від виду будівництва та відповідно до будівельних норм.
( Частина шоста статті 34 в редакції Законів № 353-VII від 20.06.2013, № 2020-VIII від 13.04.2017, № 3441-IX від 08.11.2023 )
7. Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту, врахування яких обов’язкове під час розроблення містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях та проектної документації на будівництво об’єктів, визначаються будівельними нормами відповідно до законів України "Про будівельні норми", "Про регулювання містобудівної діяльності" і "Про стандартизацію". Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту обов’язково враховуються під час реалізації такої документації.
( Частина сьома статті 34 в редакції Закону № 4778-IX від 10.02.2026 )
Стаття 35. Радіаційний і хімічний захист населення і територій
1. Радіаційний і хімічний захист населення і територій включає:
1) виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;
2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;
3) впровадження рівнів втручання у разі радіаційних аварій, визначених Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання";
( Пункт 3 частини першої статті 35 в редакції Закону № 3441-IX від 08.11.2023 )
4) використання засобів колективного захисту;
5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;
6) йодне блокування щитовидної залози осіб, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке потрапляє в зони можливого радіоактивного забруднення;
( Пункт 6 частини першої статті 35 в редакції Закону № 2081-IX від 17.02.2022 )
7) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;
8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна, транспорту, будівель, доріг та окремих ділянок місцевості;
( Пункт 8 частини першої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022 )
9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
10) інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.
2. Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується:
1) визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
2) завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:
а) засобів колективного та індивідуального захисту;
б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;
в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.
3. Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
4. Порядок забезпечення населення засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Накопичення засобів індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин для непрацюючого населення із числа осіб з інвалідністю 1 і 2 групи, осіб, які отримують пенсію за віком або на пільгових умовах, дітей до 16 років здійснюється у складі регіональних та місцевих матеріальних резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які створюються відповідно до вимог законодавства.
( Частина четверта статті 35 в редакції Закону № 3441-IX від 08.11.2023 )
Глава 9. Медичний, біологічний і психологічний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
Стаття 36. Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
1. Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає:
1) надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, проведення їх медико-психологічної реабілітації. Медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф, керівництво якою здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
2) планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності;
3) своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне проведення санітарно-протиепідемічних заходів;
4) контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;
5) завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;
6) утворення в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових тимчасових мобільних медичних підрозділів або залучення додаткових закладів охорони здоров’я;
7) накопичення медичного та спеціального майна і техніки;
8) підготовку та перепідготовку медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги;
9) навчання населення способам надання постраждалим необхідної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни;
( Пункт 9 частини першої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3441-IX від 08.11.2023 )
10) здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров’я населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;
11) проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;
12) санітарну охорону територій та суб’єктів господарювання в зоні надзвичайної ситуації;
13) здійснення інших заходів, пов’язаних з медичним захистом населення, залежно від ситуації, що склалася.
2. Здійснення заходів медичного захисту населення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
3. Для проведення медико-психологічної реабілітації осіб, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності утворюються центри медико-психологічної реабілітації. Перелік санаторно-курортних закладів, в яких утворюються центри медико-психологічної реабілітації, затверджується спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.
( Частина третя статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022 )
Стаття 37. Біологічний захист населення, тварин і рослин
1. Біологічний захист населення, тварин і рослин включає:
1) своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію;
2) прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних і лікувальних заходів;
3) проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження населення;
4) своєчасне застосування засобів індивідуального та колективного захисту;
5) запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину;
6) здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження суб’єктів господарювання, тварин та санітарної обробки населення;
7) надання екстреної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;
8) інші заходи біологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.
2. Біологічний захист населення, тварин і рослин додатково включає встановлення протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів та їх дотримання суб’єктами господарювання, закладами охорони здоров’я та населенням.
3. Здійснення заходів біологічного захисту покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
Стаття 38. Психологічний захист населення
1. Заходи психологічного захисту населення спрямовуються на зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів і реакцій серед населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій і включають:
1) планування діяльності, пов’язаної з психологічним захистом;
2) своєчасне застосування ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних і психокорекційних методів впливу на особистість;
3) виявлення за допомогою психологічних методів чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруженості;
4) використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення;
5) здійснення інших заходів психологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.
2. Організація та здійснення заходів психологічного захисту населення покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
( Частина друга статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022 )
Глава 10. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях
Стаття 39. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях
1. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється:
1) за місцем роботи - працюючого населення;
2) за місцем навчання - здобувачів освіти;
( Пункт 2 частини першої статті 39 в редакції Закону № 2228-IX від 21.04.2022 )
3) за місцем проживання - непрацюючого населення.
2. Організація навчання діям у надзвичайних ситуаціях покладається:
1) працюючого та непрацюючого населення - на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, які розробляють і затверджують відповідні організаційно-методичні вказівки та програми з підготовки населення до таких дій;
( Пункт 1 частини другої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022 )
2) здобувачів освіти - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, який розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, з надання домедичної допомоги за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та на заклади освіти, що забезпечують здобуття освіти відповідного рівня.
( Пункт 2 частини другої статті 39 в редакції Закону № 2228-IX від 21.04.2022 )( Частину третю статті 39 виключено на підставі Закону № 2228-IX від 21.04.2022 )
4. Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях встановлюється Кабінетом Міністрів України.
5. Громадські організації та заклади позашкільної освіти здійснюють навчання діям у надзвичайних ситуаціях відповідно до своїх статутів.
( Частина п'ята статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022 )
Стаття 40. Навчання працюючого населення
1. Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов’язковим і здійснюється в робочий час за рахунок коштів роботодавця за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.
Навчання працівників центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання із числа керівного складу і фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, організовується роботодавцем відповідно до порядку проведення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів цивільного захисту, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
( Частину першу статті 40 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2081-IX від 17.02.2022 )
2. Порядок організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.
( Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022 )
3. Для отримання працівниками відомостей про конкретні дії у надзвичайних ситуаціях з урахуванням особливостей виробничої діяльності суб’єкта господарювання у кожному суб’єкті господарювання обладнується інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту.
4. Особи під час прийняття на роботу та працівники щороку за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях.
5. Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, мають попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.
6. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань цивільного захисту, зокрема з пожежної безпеки, забороняється.
7. Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
( Частина сьома статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022 )
Стаття 41. Навчання здобувачів освіти
( Назва статті 41 в редакції Закону № 2228-IX від 21.04.2022 )
1. Навчання здобувачів освіти діям у надзвичайних ситуаціях та правилам пожежної безпеки є обов’язковим і здійснюється під час освітнього процесу дітей старшого дошкільного віку за навчальними планами і програмами розвитку дітей, учнів - за навчальними планами і програмами з навчальних предметів, студентів на кожному рівні вищої освіти - за програмами навчальних дисциплін та планами об’єктових тренувань з питань цивільного захисту за рахунок коштів, передбачених на фінансування закладів освіти, що забезпечують здобуття освіти відповідного рівня.
У закладах освіти створюється матеріально-технічна база, що забезпечує виконання відповідних навчальних програм.
( Частину першу статті 41 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 3441-IX від 08.11.2023 )
Педагогічні, науково-педагогічні працівники, які проводять навчання здобувачів освіти діям у надзвичайних ситуаціях, проходять відповідні курси підвищення кваліфікації (у міжатестаційний період) у навчально-методичних центрах сфери цивільного захисту на безоплатній основі.
( Частину першу статті 41 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 3441-IX від 08.11.2023 )( Частина перша статті 41 в редакції Закону № 2228-IX від 21.04.2022 )
2. Для підвищення якості освітнього процесу з дітьми та учнями з питань захисту життя, формування культури безпеки і норм поведінки у надзвичайних ситуаціях у закладах дошкільної освіти щороку проводяться Тижні безпеки дитини, у закладах загальної середньої та професійно-технічної освіти - Дні цивільного захисту.
3. Популяризація серед здобувачів освіти знань у сфері цивільного захисту, у тому числі щодо дій у надзвичайних ситуаціях та правил пожежної безпеки, організовується і здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, разом із іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, закладами освіти за участю громадських об’єднань шляхом підготовки та реалізації комплексу заходів відповідного спрямування.
( Частина третя статті 41 в редакції Закону № 2228-IX від 21.04.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4778-IX від 10.02.2026 )
4. З метою забезпечення безпечного освітнього середовища та отримання знань з безпеки життєдіяльності, правил пожежної безпеки, цивільного захисту, попередження ризиків, пов’язаних із поводженням з вибухонебезпечними предметами, засвоєння правил поведінки у разі виникнення надзвичайних ситуацій у закладах освіти на базі підрозділів державної, місцевої та добровільної пожежної охорони, територіальних громад можуть створюватися класи безпеки, зокрема мобільні (пересувні).
Рекомендації про створення та функціонування класів безпеки затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки.
Фінансування заходів щодо створення та функціонування класів безпеки здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб’єктів господарювання, з інших не заборонених законодавством джерел.
( Статтю 41 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 4778-IX від 10.02.2026 )( Стаття 41 в редакції Закону № 2081-IX від 17.02.2022 )
