Про направлення оглядового листа

2.7.19. Чи застосовуються штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки за матеріалами перевірки контрольно-ревізійної служби?

До юридичних осіб усіх форм власності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність відповідно до п. 2 Указу Президента України від 12 червня 1995 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", штрафні санкції застосовуються органами державної податкової служби на підставі матеріалів перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

2.7.20. Яка передбачена відповідальність за неоприбуткування у касах готівки?

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів підприємницької діяльності, застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

2.7.21. Яка відповідальність передбачена за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах підприємства?

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", із змінами і доповненнями, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується штрафна санкція у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

2.7.22. Яка відповідальність передбачена у разі здійснення підприємством готівкових розрахунків з іншим підприємством (підприємцем) понад 10000 грн.?

Відповідно до п. 2.3 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320, із змінами і доповненнями (далі - Положення), установлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами не повинна перевищувати 10000 грн. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

У разі здійснення підприємством готівкових розрахунків з іншим підприємством (підприємцем) понад 10000 грн., кошти у розмірі перевищення вказаної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки в день здійснення такої операції з наступним порівнянням отриманої розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Згідно з п. 7.46 глави 7 Положення, якщо готівкові розрахунки підприємства (підприємців) перевищують установлену граничну суму, то надлишкова їх сума додається розрахунково до фактичних залишків готівки в касі платника готівки одноразово (того самого дня, в який було здійснено цю операцію), а одержана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси. Зазначені обмеження стосуються всіх видів операцій із готівкою, пов'язаних як з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), так і з позареалізаційними операціями.

Згідно з абзацом другим ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", із змінами і доповненнями, до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

2.7.23. Чи застосовуються до суб'єктів господарювання фінансові санкції за справляння ринкового збору без застосування РРО?

Відповідно до ст. 15 Закону "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII (у редакції Закону України від 18.02.97 р. N 77/97-ВР, зі змінами та доповненнями) ринковий збір належить до місцевих податків і зборів.

Крім того, Указом "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" від 28.06.99 р. N 761/99 визначено, що ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності.

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі (п. 3 Указу N 761/99) .

У свою чергу Закон "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. N 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III, зі змінами та доповненнями) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону N 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (за текстом - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Законом N 265/95-ВР встановлено обов'язок суб'єктів господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій при отриманні готівки за послуги ринку та плати за послуги паркування. Справляння ринкового збору та збору за припаркування до складу таких послуг не відноситься, оскільки вони є місцевими зборами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також те, що передбачені розділом п'ятим Закону N 265/95-ВР штрафні (фінансові) санкції застосовуються до суб'єктів господарювання лише за недотримання норм цього Закону, а справляння ринкового збору та збору за припаркування не підпадає під дію Закону N 265/95-ВР, штрафні (фінансові) санкції за незастосування реєстраторів розрахункових операцій при справлянні ринкового збору та збору за припаркування не застосовуються.

2.7.24. Чи застосовується право податкової застави до платника податків у разі несвоєчасної сплати штрафних санкцій за порушення норм Закону N 265/95-ВР?

Відповідно до ст. 8 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III (зі змінами та доповненнями) передбачено випадки виникнення права податкової застави. Зокрема, несплата у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання є підставою для виникнення права податкової застави.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону N 2181-III штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Нарахування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. N 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III, зі змінами та доповненнями) покладено на органи державної податкової служби, але водночас цей закон не є нормативним актом з питань оподаткування. Тому норми Закону N 2181-III не поширюються на штрафні (фінансові) санкції, нараховані податковими органами за порушення вимог Закону N 265/95-ВР.

Таким чином, у разі несвоєчасної сплати штрафних санкцій за порушення норм ст. 18 Закону N 265/95-ВР право податкової застави не застосовується.

2.7.25. Підприємство займається оптовою та дрібнооптовою торгівлею комісійних автозапчастин зі складу за готівковим і безготівковим розрахунком. Який порядок здійснення розрахунків при продажу комісійних автозапчастин зі складу та яка відповідальність суб'єкта підприємницької діяльності у разі непроведення розрахункових операцій через РРО?

Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. N 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III, зі змінами та доповненнями) визначено порядок проведення розрахунків, відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображено в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 9 Закону N 265/95-ВР визначено перелік операцій, при здійсненні яких РРО та розрахункові книжки не застосовуються.

Зокрема, відповідно до п. 12 цієї статті в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Отже, при здійсненні торгівлі за готівку підприємство зобов'язано провадити розрахунки, застосовуючи РРО, або безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) через установи банків.

У разі непроведення розрахункових операцій за готівку через РРО до суб'єкта підприємницької діяльності за рішенням відповідного органу державної податкової служби застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність (п. 1 ст. 17 Закону N 265/95-ВР) .

2.7.26. Щодо правомірності застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій, передбачених статтею 20 та 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Пунктом 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 265), передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону N 265 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", із змінами та доповненнями, платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Форму Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядок її ведення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.98 N 477, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.98 за N 689/3129 (із змінами та доповненнями).

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.93 N 12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64 (із змінами та доповненнями).

Роз'яснення щодо ведення обліку доходів та витрат фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності та сплати ними фіксованого податку надано листом ДПА України від 30.08.2001 N 11741/7/17-0517.

Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) (форма N 10) визначено у листі Державної податкової адміністрації України від 05.11.97 N 17-0117/10-8886 та у постанові Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1269.

Пунктом 4 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", із змінами та доповненнями, визначено, що форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Пунктом 8 наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 N 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.11.99 за N 752/4045, передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, їрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону N 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із статтею 20 Закону N 265 до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами статті 21 Закону N 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.7.27. Щодо правомірності формування та направлення регіональними органами ДПС податкових вимог на фінансові (штрафні) санкції за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Закон України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III (далі - Закон N 265) визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Контроль за сплатою платежів відповідно до наведеного вище Закону та нарахування штрафних (фінансових санкцій) покладено на органи ДПС, але водночас цей закон не є нормативним актом з питань оподаткування.

За порушення вимог цього Закону до СПД, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінсанкції, визначені ст. 17-24 Закону N 265.

Відповідно до ст. 25 Закону N 265 суми фінсанкцій, які визначені ст. 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню СПД до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами ДПС України рішення про застосування таких фінсанкцій.

Порядок складання, надсилання (вручення) суб'єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах визначено наказом ДПАУ від 21.06.2001 р. N 253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", зареєстрованим в Мін'юсті України 06.07.2001 р. за N 567/5758 (далі - наказ ДПА України N 253).

Наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. N 328, який зареєстровано в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за N 923/11203, затверджено форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону N 265 (додаток 8 форма "С") та внесено відповідні зміни до наказу ДПАУ N 253.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами ДПС за порушення вимог Закону N 265, не є податковими зобов'язаннями у визначенні Закону N 2181, тому норми Закону N 2181 не поширюються на зазначені штрафні санкції.

У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення, передбачений Законом N 2181.

З огляду на вищевикладене, формування та направлення суб'єктам господарювання податкових вимог на сплату штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органами ДПС за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є безпідставними.

Одночасно зазначаємо, що стягнення несвоєчасно сплачених платниками податків штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону N 265, здійснюється виключно у судовому порядку.