Про затвердження Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами

11. Респіраторна гігієна і етикет кашлю включають:

1) навчання і підготовку працівників ЗОЗ/ЗСЗ, пацієнтів і відвідувачів;

2) інформаційні матеріали (наприклад, стенди, наліпки, плакати) з інструкціями для пацієнтів і осіб, які їх супроводжують;

3) заходи з контролю джерела інфекції (наприклад, прикривання рота і носа паперовою серветкою при кашлі з наступною її утилізацією, надягання масок на особу з кашлем);

4) гігієна рук після контакту з виділеннями з дихальних шляхів;

5) розміщення пацієнтів з респіраторними проявами на відстані не менше одного метра від інших пацієнтів в загальних зонах очікування або ізоляція їх у окремих приміщеннях.

12. В деяких ЗОЗ або ЗСЗ (наприклад, в ЗОЗ/ЗСЗ, що надають допомогу дітям або особам з інвалідністю) заходи з контролю джерела інфекції можуть бути ускладнені, тому акценти мають бути зміщені до етикету кашлю і розміщення пацієнтів.

13. Незважаючи на те, що кашель та чхання - характерні ознаки для багатьох захворювань (наприклад, астма, алергічний риніт), дотримання такими пацієнтами респіраторної гігієни і етикету кашлю обов'язкове. Така необхідність обґрунтована тим, що пацієнти із хронічними захворюваннями входять в групи ризику щодо ускладнень гострих респіраторних вірусних інфекцій (наприклад, грипу) і нерідко мають атиповий (прихований) перебіг хвороби.

14. Працівники мають дотримуватися крапельних заходів захисту (бути одягненим в маску і захисні окуляри чи щиток) і гігієни рук при наданні допомоги пацієнтам з ознаками респіраторних інфекцій. Працівникам з респіраторними симптомами рекомендовано уникати прямого контакту з пацієнтами і заборонено надавати допомогу пацієнтам з груп ризику розвитку ускладнень.

15. Для безпечного проведення ін'єкцій слід дотримуватися наступних правил:

1) для виконання кожної окремої ін'єкції використовувати окрему одноразову стерильну голку та шприц;

2) до та під час виконання ін'єкції уникати забруднення голки, шприца та лікарського засобу, а в разі забруднення негайно припинити процедуру;

3) за можливості, використовувати індивідуальну ємність (флакон, ампулу) з лікарським засобом для кожного окремого пацієнта;

4) дотримуватися правил асептики протягом всієї процедури.

16. Заходи захисту засновані на недопущенні зараження інфекційним агентом (контактні, крапельні та повітряні) певним шляхом слід застосовувати у випадках, коли стандартні заходи захисту не можуть забезпечити захист від інфекційних агентів. Для деяких інфекційних агентів (наприклад, ТГРС/COVID-19, пандемічний і пташиний грип) необхідне застосування двох заходів захисту заснованих на недопущенні інфікування - контактних і крапельних.

17. Заходи захисту засновані на недопущенні інфікування слід використовувати в поєднанні із стандартними заходами захисту.

18. Контактні заходи захисту призначені для недопущення інфікування, в тому числі епідеміологічно значимими мікроорганізмами, шляхом прямого або опосередкованого контакту з пацієнтом або об'єктами внутрішнього середовища ЗОЗ або ЗСЗ.

19. Контактні заходи захисту обов'язково слід застосовувати при догляді за пацієнтами з дренажами, нетриманням калу, сечі або слини, причому таких пацієнтів слід розміщувати в одномісних палатах. В разі неможливості одномісного розміщення таких пацієнтів, заходи ПІІК мають бути розроблені індивідуально КІК.

20. Контактні заходи захисту полягають в надяганні ХЗІА і рукавичок при будь-якій взаємодії з пацієнтами, включно з контактами з об'єктами оточення пацієнтів. Причому ХЗІА і рукавички мають надягатися при вході в кімнату/палату пацієнта і зніматися на виході, що забезпечує нерозповсюдження інфекційних агентів шляхом переносу (наприклад, ВРЕ, C. difficile, норовіруси та інші інфекційні агенти, які уражують шлунково-кишковий тракт, РСВ).

21. Крапельні заходи захисту призначені для недопущення інфікування працівників патогенними мікроорганізмами при контакті слизових оболонок ротоглотки, очей, носа або верхніх дихальних шляхів зі слизом з верхніх дихальних шляхів пацієнта, який генерується при кашлі або чханні. Оскільки для інфекційних агентів з крапельним шляхом інфікування (наприклад, N. meningitides та стептококи групи А в перші 24 години після початку антибіотикотерапії, B. pertussis, вірус грипу, риновірус) не характерне збереження контагіозності (заразності) при передаванні на великі відстані, заходи із знезараження повітря використовувати недоцільно.

22. Пацієнтів з інфекційними хворобами, які викликані мікроорганізмами з крапельним шляхом інфікування, слід розміщувати в одномісних кімнатах/палатах. В разі неможливості одномісного розміщення таких пацієнтів, заходи ПІІК мають бути розроблені індивідуально КІК. Когортна ізоляція цієї категорії хворих можлива при дотриманні відстані між ліжками не менше одного метра і наявності ширми або іншого бар'єру між пацієнтами.

23. Крапельні заходи захисту полягають в носінні маски і захисних окулярів або щитка працівниками при догляді за пацієнтом та за умови перебування в зоні догляду. З метою ефективного захисту в ЗОЗ/ЗСЗ, працівники повинні надягати маску і захисні окуляри/щиток при вході в кімнату/палату. Крім того, до крапельних заходів захисту входить надягання масок пацієнтами при виході з кімнати/палати. Також пацієнти з респіраторними симптомами мають дотримуватися етикету кашлю і респіраторної гігієни.

24. Повітряні заходи захисту призначені для недопущення інфікування патогенними мікроорганізмами, для яких характерно збереження контагіозності (заразності) при переміщенні повітряними потоками на великі відстані (основними інфекційними агентами, що зустрічаються на території України, є віруси кору та вітряної віспи і M. tuberculosis). З метою недопущення розповсюдження даної групи інфекційних хвороб в ЗОЗ та ЗСЗ, розміщуватися такі хворі мають виключно у ПІПАІ.

25. Повітряні заходи захисту включають:

1) навчання і підготовку щодо використання респіраторів (показання до носіння, проведення якісного тесту на прилягання до обличчя (фіт тестування), відпрацювання практичних навичок з надягання, знімання, зберігання та утилізації респіратора);

2) планову вакцинацію працівників ЗОЗ, які можуть бути задіяними в наданні допомоги пацієнтам з аерогенною інфекцією, в разі невизначального або низького титру антитіл до вакцинокерованих інфекційних хвороб з повітряним шляхом інфікування (IgG до Measles morbillivirus та IgG до varicella-zoster virus);'

3) навчання і підготовку щодо експлуатації ПІПАІ;

4) навчання і підготовку пацієнтів щодо етикету кашлю і респіраторної гігієни;

5) навчання і підготовку щодо правил транспортування пацієнтів з аерогенною інфекцією.

26. У випадку якщо повітряні заходи захисту не можуть бути реалізовані через обмеженість інженерних ресурсів (відсутня ПІПАІ), при виявленні пацієнта з аерогенною інфекцією слід дотримуватися наступної послідовності дій:

1) працівникам, які проводять догляд за хворим, надягнути респіратор класу захисту не нижче FFP2, на пацієнта надягнути маску;

2) помістити пацієнта в окрему кімнату/палату з/без передпокоєм/повітряним шлюзом (перевагу слід надавати кімнатам/палатам з передпокоєм) з санвузлом та дверима, які щільно зачиняються; при можливості забезпечити деконтамінацію повітря (наприклад, УФ-опромінення верхньої частини приміщення (екранований УФ-опромінювач) та природна вентиляція (слід унеможливити потрапляння "брудного" повітря в інші приміщення, в тому числі через будь-які вентиляційні канали);

3) обмежити вхід в кімнату/палату, яка виконує функцію тимчасового ізолятора, і забезпечити носіння працівниками респіратора при роботі в ній (наприклад, на дверях розмістити напис "Обережно! Зона високого ризику! Надягни респіратор!");

4) організувати переведення пацієнта у ЗОЗ, в якому наявна ПІПАІ, після надання невідкладної допомоги;

5) в спеціалізований протитуберкульозний ЗОЗ пацієнта слід перевести, якщо у нього туберкульоз легень з бактеріовиділенням, з метою призначення та контролю протитуберкульозної терапії, та відсутні показання до проведення інших видів медичної допомоги (наприклад, невідкладну хірургічну допомогу слід надати по місцю звернення або виявлення, дотримуючись повітряних заходів захисту);

6) транспортування пацієнта має відбуватися з дотриманням вимог, які зазначені в пункті 2 розділу V цих Заходів.

27. Діагностика деяких інфекційних хвороб потребує лабораторного підтвердження, що займає певний проміжок часу (наприклад, лабораторні дослідження методом культивування потребують двох і більше днів для завершення), тому заходи захисту засновані на недопущення інфікування слід розпочинати в залежності від клінічної картини захворювання (наявності тих чи інших симптомів) і можливих збудників.

28. Проспективно визначити всіх пацієнтів, догляд за якими потребуватиме використання заходів захисту заснованих на недопущення інфікування, неможливо. Тому КІК, в залежності від місцевого контексту (наприклад, наявність сезонних спалахів, підвищений рівень захворюваності на певні інфекційні хвороби, можливість завезення інфекційних агентів через об'єкти транспортного сполучення), слід адаптувати та затвердити на рівні ЗОЗ або ЗСЗ заходи захисту, які мають бути застосовані в залежності від клінічних проявів (симптомів) інфекційного захворювання, що наведені в додатку 3 до цих Заходів.

29. Заходи захисту засновані на недопущенні інфікування мають реалізовуватися протягом періоду контагіозності (заразності) пацієнта. Терміни наведені в додатку 1 до цих Заходів.

30. Виключенням щодо необхідності дотримання заходів захисту заснованих на недопущенні інфікування можуть бути пацієнти з імунодефіцитом, в яких виділення інфекційного агенту може продовжуватися навіть після клінічного одужання. Тому підходи до ПІІК щодо таких пацієнтів мають розроблятися індивідуально КІК.

31. Контактних заходів захисту при догляді за пацієнтами, які інфіковані або колонізовані МРМО, працівники мають дотримуватися постійно, так як відсутні ефективні схеми деколонізації і можливості щодо підтвердження їх ефективності. Виключенням є носійство МРЗС на слизовій оболонці носа, щодо якого використовується лікування мупіроцином з обов'язковими контрольними посівами. Колонізація МРЗС інших ділянок тіла та декількох ділянок одразу деколонізації не підлягає.

32. У випадках, коли у пацієнта інфекційне захворювання спричинено збудником з невизначеними шляхами передавання та інфікування, мають застосовуватися стандартні заходи захисту та всі заходи захисту направлені на недопущення інфікування. Слід зауважити, що в таких випадках ЗІЗ можуть бути використані лише одноразово, окрім ЗІЗ багаторазового використання, які дозволено очищати і дезінфікувати відповідно до рекомендацій виробника (наприклад, враховуючи можливість контактного шляху інфікування, повторно використовувати респіратор заборонено через можливість його контамінації (забруднення) під час зняття, незважаючи на рекомендований час експлуатації).

1. Захисна ізоляція, в першу чергу, призначена для пацієнтів, яких готують до проведення або після проведення алогенної трансплантації.

2. Захисна ізоляція направлена на мінімізацію кількості грибкових спор в повітрі і зниження ризику розвитку інвазивних грибкових інфекційних хвороб. Крім того захисна ізоляція має захищати пацієнта від можливого інфікування іншими мікроорганізмами.

3. Захисна ізоляція направлена на забезпечення чистоти повітря (очищення від мікроорганізмів, пилу, токсичних речовин, алергенів) та реалізується шляхом заходів контролю, що включають:

1) очищення повітря за допомогою хепа-фільтрів;

2) направлений потік повітря в приміщенні;

3) позитивний тиск повітря в приміщенні відносно коридору;

4) добре ізольовані приміщення - герметичні стіни, стеля, підлога, вікна, електричні розетки, для унеможливлення притоку повітря ззовні;

5) припливну механічну вентиляцію, яка забезпечує дванадцятикратний обмін повітря за годину;

6) реалізацію програми з мінімізації кількості пилу (наприклад, очищення поверхонь шляхом миття, заборона на використання килимового покриття, регулярне очищення щілин);

7) заборону на розміщення в приміщенні квітів (натуральних, сухих і штучних) і кімнатних рослин (на рослинах в горщиках можуть знаходитися Aspergillus terreus).

4. З метою забезпечення захисної ізоляції пацієнти мають бути розміщені в палатах захисної ізоляції пацієнта (далі - ПЗІП).

5. Перед виходом з ПЗІП пацієнтам слід надягати маску, а під час проведення будівельних або ремонтних робіт в ЗОЗ - респіратор класу захисту не нижче FFP2 з метою недопущення вдихання грибків та інших мікроорганізмів з пилом. Респіратор можна замінити на маску після виходу із зони проведення будівельних або ремонтних робіт. Маску пацієнту рекомендовано знімати лише після повернення в ПЗІП.

6. Інші види трансплантації, окрім алогенної, не потребують рутинного використання ПЗІП.

7. Будь-яких додаткових заходів захисту, окрім стандартних і заснованих на недопущення інфікування, використовувати не рекомендовано. Однак слід розуміти, що заходи захисту мають бути адаптовані таким чином аби не інфікувати пацієнта.

Критерії, які були застосовані для визначення заходів заснованих на недопущення інфікування:

заходи засновані на недопущення інфікування зазначалися, у випадках коли були наявні достовірні дані передачі інфекційного агенту від людини до людини крапельним, контактним або повітряним шляхом в ЗОЗ або ЗСЗ;

в разі якщо зазначений один із комплексу заходів заснованих на недопущення інфікування (контактні, крапельні або повітряні), це означає що зазначений шлях інфікування найбільш характерний для цього інфекційного агенту;

у випадку, якщо не було доведено інфікування збудником контактним, крапельним або повітряним шляхом, зазначено необхідність використання стандартних заходів захисту;

стандартні заходи захисту зазначені для недопущення інфікування вірусами гепатитів B і C та ВІЛ, так як проведені дослідження довели їх ефективність.

Вид і тривалість заходів захисту, що слід використовувати при окремих інфекційних хворобам та станах