Про внесення змін до Правил охорони життя людей на водних обєктах України

Відповідно до Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України , затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402, з метою вдосконалення порядку запобігання нещасним випадкам з людьми на водних об'єктах України та приведення власних нормативно-правових актів у відповідність з чинним законодавством

1. Внести зміни до Правил охорони життя людей на водних об'єктах України , затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03 грудня 2001 року № 272, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за № 95/6383, виклавши їх у новій редакції, що додається.

2. Департаменту управління рятувальними силами (Марченко Г.Б.) та Управлінню правового забезпечення (Поворозник Р.Р.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України у встановленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Квашука В.П.

1.1. Ці Правила розроблено з метою попередження нещасних випадків і надзвичайних ситуацій на водних об'єктах України і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також для громадян України, іноземців та осіб без громадянства.

1.2. У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

засоби розваг на воді - несамохідні розважальні пристрої на воді (банан, шайба, парашут тощо), що використовуються для розваг на воді методом буксирування маломірним (малим) судном;

зона відповідальності рятувального поста - частина пляжу, на якій розміщено рятувальний пост, та прилеглого до нього водного об’єкта, де ведеться постійне зорове спостереження і забезпечується своєчасне виявлення людей, що зазнають лиха, та надання їм допомоги;

комплект спорядження № 1 - спорядження, що складається з дихальної трубки, маски та ластів;

комплект спорядження № 2 - спорядження, що складається з акваланга, маски та ластів;

місця масового відпочинку людей на водних об’єктах - земельні ділянки берегової території з прилеглим водним простором, призначені для організованого відпочинку людей на прибережних захисних смугах водних об'єктів або островах, та водні об'єкти, на яких розташовані засоби розваг і атракціони, а також місця для занять водними видами спорту та місця любительського і спортивного рибальства;

охорона життя людей на водних об'єктах - комплекс заходів, спрямованих на попередження нещасних випадків і надзвичайних ситуацій на водних об'єктах під час відпочинку на воді, переправ через водні перешкоди, занять водними видами спорту, промислової та аматорської рибалки як улітку, так і взимку;

паспорт пляжу - документ, що засвідчує придатність пляжу до експлуатації;

пляж - земельна ділянка берегової території, яка прилягає до водного об’єкта та призначена для масового відпочинку людей;

рятувальний пост - структурний підрозділ підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що знаходиться у визначеному, обладнаному і оснащеному рятувальними засобами та іншим спеціальним спорядженням місці; постійно, сезонно чи тимчасово вирішує завдання охорони життя людей у зоні відповідальності рятувального поста;

рятувальні засоби - технічні засоби спеціального призначення (рятувальні шлюпки, плавучі прилади, рятувальні жилети або нагрудники, пляжні круги, рятувальні костюми - комбінезони, засоби зв'язку, техніка та інше спеціальне обладнання та спорядження), призначені для проведення пошуково-рятувальних робіт.

1.3. Порядок користування водними об'єктами на всій території України визначається Водним кодексом України , Порядком обліку місць масового відпочинку населення на водних об’єктах , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2002 року № 264, а порядок попередження нещасних випадків і надзвичайних ситуацій на водних об'єктах - цими Правилами.

1.4. Керівники підприємств, установ та організацій, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні об’єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей, та організатори масових заходів відповідають за охорону життя людей у межах закріпленої ділянки водної поверхні чи прибережної частини моря, обладнують і утримують рятувальні пости, забезпечують їх приміщеннями та рятувальними засобами.

1.5. Умови використання водних об’єктів погоджуються відповідно до законодавства України з відповідними місцевими органами влади, територіальними органами Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної інспекції техногенної безпеки України, Державної санітарно-епідеміологічної служби України, в контрольованих прикордонних районах - регіональними управліннями Державної прикордонної служби України.

1.6. Проведення на водних об’єктах спортивних змагань, свят, регат маломірних суден дозволяється в місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до Порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об’єктах , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2002 року № 264, у контрольованих прикордонних районах на внутрішніх водних об’єктах і в прибережних морських районах - з урахуванням вимог Положення про прикордонний режим , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147, та Переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони , наведеного у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1199.

1.7. Місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування спільно з відповідними підрозділами Держприкордонслужби України у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району визначаються місця масового відпочинку людей, купання, рибальства, використання водних об’єктів з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою.

1.8. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з метою забезпечення охорони життя людей на водних об'єктах України щороку перед початком літнього купального сезону подають затверджені копії карт-схем земельних ділянок та водного простору, придатних для організації пляжів, пунктів прокату плаваючих засобів (далі - плавзасоби), водних атракціонів, місць для занять водними видами спорту, любительського і спортивного рибальства, територіальним органам Міністерства надзвичайних ситуацій України та аварійно-рятувальним службам, які обслуговують водні об'єкти у своїй зоні відповідальності.

2.1. При влаштуванні пляжів та місць масового відпочинку людей необхідно дотримуватися таких вимог:

глибина води в зоні водного об’єкта, що прилягає до пляжу і відведена для купання, повинна бути в межах 1,5-1,75 м;

ширина смуги зони водного об’єкта, відведеної для купання, не повинна перевищувати 50 м від берега, а для занять водними видами спорту, для організації пунктів прокату плавзасобів та катання на човнах, водних мотоциклах і катерах, водних атракціонів, любительського і спортивного рибальства - не повинна бути у межах зони, відведеної для купання;

швидкість течії не повинна перевищувати 0,5 м/сек;

дно акваторії має бути рівне, щільне, з пологим спуском без уступів, піщане, гравійно-піщане або дрібно гравійне (за необхідності спеціально готується), вільне від баговиння, водоростей, очищене від корчів, брухту та інших предметів, що можуть становити небезпеку для життя та здоров'я відпочиваючих;

відсутність скидів стічних промислових, побутових, виходу ґрунтових вод з низькою температурою, вирів;

відсутність мілководдя, що періодично пересихає і може бути місцем виплоду малярійних комарів;

відсутність місць нересту і нагулу риби, ділянок з цінними і рідкісними видами флори і фауни;

якість води повинна відповідати вимогам чинних санітарних норм.

2.2. Місця масового відпочинку людей на водних об’єктах:

розташовуються вище портових споруд, пірсів, причалів, місць скидання промислових та побутових вод, віддалених на відстань, погоджену з органами санітарного нагляду;

обладнуються під’їзними шляхами та спусками на воду рятувальних засобів з встановленням відповідних покажчиків (написів) "ДЛЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ", під’їзди та спуски повинні бути вільні від громадського транспорту;

повинні бути радіофікованими з метою доведення необхідної інформації та організації роз'яснювальної роботи серед громадян стосовно заходів безпеки на воді;

повинні бути розпланованими, обладнаними рятувальними постами, роздягальнями, туалетами.

2.3. У місцях масового відпочинку людей на водних об’єктах повинно бути:

позначено межу купання на акваторії буями помаранчевого або червоного кольору в межах 50 м від берега з пологим спуском без уступів до глибини 1,5-1,75 м;

виділено ділянку акваторії не менше 10% загальної площі акваторії з глибиною не більше ніж 1,2 м з позначеною поплавковою огорожею або буями помаранчевого (червоного) кольору для купання осіб, які не мають навичок плавання, дітей та інвалідів;

встановлено по всій території на відстані не більше ніж 10 м від води стенди з рятувальними засобами (рятувальними пляжними кругами, "кінцями Александрова"); на рятувальних пляжних кругах має бути нанесено назву об'єкта і напис "КИДАЙ ПОТОПАЮЧОМУ";

обладнано стендами з матеріалами щодо попередження нещасних випадків на воді, плакатами "УЧИСЬ ПЛАВАТИ", "СПОСОБИ РЯТУВАННЯ", порадами відпочиваючим щодо порядку купання, прийняття сонячних ванн, прийомів саморятування та надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим;

розміщено на стендах на видних місцях показники: глибина і площа водного об’єкта, нахил берегів і ширина мілководдя, температура та якість води, рівень благоустрою пляжів;

встановлено щити з написами "КУПАТИСЯ ЗАБОРОНЕНО!" у місцях, заборонених для купання, а небезпечні місця на акваторії позначено віхами або буями з написом "НЕБЕЗПЕЧНО!".

2.4. На кожному пляжі і в місцях масового відпочинку людей з метою попередження нещасних випадків та надання допомоги тим, хто потребує допомоги на воді, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні об’єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей, створюють рятувальні пости, організовують постійне чергування кваліфікованих спеціалістів, забезпечують їх рятувальними та медичними засобами.

2.5. Обмеження, припинення або заборона експлуатації водних об’єктів для купання, масового відпочинку людей, плавання на маломірних плавзасобах, спорту та туризму або інших рекреаційних цілей проводиться відповідно до вимог Водного кодексу України та цих Правил з обов’язковим оповіщенням людей через засоби масової інформації, спеціальними інформаційними знаками та іншими способами.

2.6. Відповідальними за безпеку людей, громадський порядок та охорону навколишнього середовища під час проведення масових заходів на водних об’єктах є організатори цих масових заходів або уповноважені ними особи.

У разі відсутності рятувального поста за місцем проведення масових заходів організатори створюють його на час проведення заходу і забезпечують рятувальними засобами.

2.7. Щороку перед початком купального сезону дно акваторії, відведене для купання людей, має бути обстежене водолазним підрозділом аварійно-рятувальної служби і очищене від сторонніх предметів. Замовнику видається паспорт пляжу (додаток 1) з такими документами:

паспорт підводної частини акваторії пляжу (додаток 2);

акт водолазного обстеження дна акваторії пляжу (додаток 3);

карта виміру глибин дна акваторії пляжу;

акт про усунення перешкод з дна акваторії пляжу (додаток 4).

2.8. Паспорт пляжу підписується заступником керівника місцевого органу виконавчої влади - відповідальним за введення місць масового відпочинку в експлуатацію після погодження головним державним санітарним лікарем (заступником) адміністративної території, представниками територіального органу МНС України та Держтехногенбезпеки України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, керівником аварійно-рятувальної служби, яка проводила водолазне обстеження дна акваторії водного об’єкта.

2.9. Водолазне обстеження дна акваторії водного об’єкта здійснюється тільки водолазним підрозділом аварійно-рятувальної служби, сертифікованої на виконання водолазних робіт та атестованої відповідно до Порядку атестації аварійно-рятувальних служб та рятувальників , затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19 червня 2003 року № 201, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24 липня 2003 року за № 640/7961 (із змінами), крім пляжів Військово-морських сил України та Держприкордонслужби України.

2.10. Керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні об’єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей, щороку перед початком купального сезону організовують та проводять такі заходи:

підготовку водного об’єкта (пляжу) до масового відпочинку людей;

отримання паспорта пляжу з документами щодо обстеження і очистки дна акваторії водного об’єкта;

уточнення межі зони відповідальності рятувального поста;

забезпечення рятувальних постів приміщеннями та рятувальними засобами;

підготовку і утримання посадових осіб рятувального поста;

розроблення посадових інструкцій матросів-рятувальників (плавців-рятувальників) рятувального поста;

виставлення буїв помаранчевого або червоного кольору в межах 50 м від берега до глибини 1,5-1,75 м у зоні купання людей;

позначення буями або чорними кулями в акваторії водного об’єкта місця, небезпечного для життя та здоров'я людей, відповідно до карти виміру глибин акваторії пляжу у поперечному профілі;

установлення на території водного об’єкта на видних місцях інформаційних матеріалів щодо заходів безпеки на воді, способів надання допомоги потерпілому та саморятування;

розроблення схеми під’їзних шляхів та спусків на воду рятувальних засобів з установленням відповідних покажчиків (табличок) "ДЛЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ";

спостереження за акваторією місця масового відпочинку людей відповідно до карти-схеми зони відповідальності рятувального поста, зв'язку з підрозділами екстреної медичної допомоги населенню, правоохоронними органами, аварійно-рятувальними службами, територіальними органами Державної санітарно-епідеміологічної служби України;

відпрацювання і дотримання порядку інформування відпочиваючих щодо заходів безпеки на воді, проведення масово-роз'яснювальної та профілактичної роботи.

2.11. Забороняється відкриття і експлуатація місць масового відпочинку без паспорта пляжу та без наявності розгорнутого рятувального поста.

3.1. Дія рятувальних постів може бути постійною, сезонною. Залежно від мети (будівництво на водному об’єкті, повінь, переправа тощо) рятувальні пости можуть бути тимчасовими.

Рятувальний пост розташовується у приміщенні літнього типу з вишкою та оглядовим майданчиком для спостережень. Тимчасовий рятувальний пост допускається розміщувати у наметі.

3.2. Рятувальні пости розподіляються за такими категоріями:

першої категорії створюється на пляжі довжиною берегової смуги більше 900 м;

другої категорії - від 300 до 900 м;

третьої категорії - до 300 м.

3.3. Рятувальний пост складається з групи підготовлених рятувальників у мінімально допустимому складі, які виконують свої функції щодо охорони життя людей на воді в зоні відповідальності:

начальник поста - 1;

матрос-рятувальник або плавець-рятувальник - 2-3.

Склад рятувальних постів збільшується із розрахунку: 1 матрос-рятувальник або плавець-рятувальник на кожні додаткові 300 м пляжу.

Начальник поста повинен мати обов’язкову підготовку за професією матрос-рятувальник.

Для пляжів першої категорії до штатного розпису включаються посади лікаря або фельдшера за напрямом підготовки "Медицина", спеціалізація "Медицина невідкладних станів".

3.4. Матроси-рятувальники повинні мати документ державного зразка про закінчення навчального закладу за відповідною професією.

Плавці-рятувальники рятувальних постів проходять підготовку за спеціальною програмою, розробленою МНС України, в аварійно-рятувальній або водолазно-рятувальній службі, яка пройшла атестацію в Центральній міжвідомчій атестаційній комісії.

3.5. Рятувальний пост забезпечується:

3.5.1. Для поста першої категорії:

легким моторним човном (водним мотоциклом);

сумкою-укладкою лікаря (фельдшера);

плавучими кінцями з плавучими кулями по 2 шт.;

рятувальними кругами по 1 шт. на кожні 50 м пляжу;

страхувальними кінцями довжиною 40 м по 1 шт.;

мегафоном на кожні 300 м пляжу;

свистком по 1 шт. на посадову особу поста;

рятувальним поясом (жилетом) по 1 шт. на посадову особу поста;

засобами зв’язку (стаціонарним або мобільним);

біноклем;

комплектом спорядження № 1;

комплектом спорядження № 2.

3.5.2. Для поста другої категорії:

легким моторним човном (водним мотоциклом);

санітарною сумкою з медикаментами;

плавучими кінцями з плавучими кулями по 2 шт.;

рятувальними кругами по1 шт. на кожні 50 м пляжу;

страхувальними кінцями довжиною 40 м по 1 шт.;

мегафоном на кожні 300 м пляжу;

свистком по 1 шт. на посадову особу поста;

рятувальним поясом (жилетом) по 1шт. на посадову особу поста;

засобами зв’язку (стаціонарним або мобільним);

біноклем;

комплектом спорядження № 1;

комплектом спорядження № 2.

3.5.3. Для інших рятувальних постів:

легким моторним човном (водним мотоциклом), а для інших рятувальних постів на малих річках та ставках - весловим човном;

санітарною сумкою з медикаментами;

плавучими кінцями з плавучими кулями по 2 шт.;

рятувальними кругами по 1 шт. на кожні 50 м пляжу;

страхувальними кінцями довжиною 40 м по 1 шт.;

мегафоном;

свистком по 1 шт. на посадову особу поста;

рятувальним поясом (жилетом) по 1 шт. на посадову особу поста;

засобами зв’язку (стаціонарним або мобільним);

комплектом спорядження № 1.

Рятувальні пости можуть бути укомплектовані додатковими рятувальними засобами, спеціальним обладнанням і спорядженням за рішенням керівництва підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які використовують водні об’єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей.

3.6. Рятувальні засоби та інше спеціальне обладнання і спорядження, призначене для рятування, повинні зберігатись у спеціально визначених місцях, підтримуватись у справному стані й бути готовими до негайного використання.

Начальник рятувального поста зобов'язаний перевіряти комплектність та справність рятувальних засобів, спеціального обладнання і спорядження, призначеного для здійснення рятувальних заходів.

3.7. На рятувальному посту повинна бути така документація:

вахтовий журнал;

карта-схема зони відповідальності рятувального поста;

перелік майна;

інформаційні матеріали з надання першої невідкладної медичної допомоги постраждалим;

журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці;

посадові інструкції посадових осіб рятувального поста;

комплект наочної агітації (заходи безпеки та правила надання допомоги на воді, льоду, переправах);

телефонний довідник з номерами телефонів підрозділів екстреної медичної допомоги населенню, правоохоронних органів, аварійно-рятувальних служб, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальних органів Державної санітарно-епідеміологічної служби України, оперативних чергових територіальних органів МНС України.

3.8. Вахтовий журнал є основним документом, який відображає роботу та повсякденну діяльність рятувального поста, а саме:

час заступання на чергування, склад чергової зміни;

готовність рятувальних засобів та водолазного оснащення;

кількість та склад рятувальних постів у межах місця масового відпочинку, зона відповідальності кожного рятувального поста;

стан погоди, ступінь хвилювання води, температура повітря та води;

інформація про нещасні випадки і надзвичайні ситуації на воді, вжиті заходи, профілактичну роботу щодо охорони життя людей на водних об’єктах;

підписи осіб, які здали та прийняли чергування;

зауваження осіб, які перевіряли несення служби.

Вахтовий журнал повинен бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою керівника підприємства, установи та організації незалежно від форм власності або підписаний громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які використовують водні об’єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей.

У вахтовому журналі не допускається закреслювати, підтирати та вставляти нові слова у текст, виривати та вклеювати сторінки.

3.9. Контроль за діяльністю рятувального поста здійснюють керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водний об'єкт, прибережну смугу моря, місце масового відпочинку, пляж з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей.

4.1. Основними завданнями рятувального поста в межах визначеної акваторії є:

проведення робіт, направлених на пошук і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров'я стані, та вжиття в разі потреби заходів щодо транспортування зазначених осіб до найближчих закладів охорони здоров’я;

проведення профілактичної роботи з охорони життя та попередження нещасних випадків на водному об’єкті;

здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства України, у тому числі цих Правил.

Завдання і функції рятувальників рятувального поста на визначеному водному об'єкті передбачаються відповідно до їх посадових інструкцій, що затверджуються керівниками підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, відповідальними за користування водним об’єктом.

4.2. У період роботи рятувальники рятувального поста:

ведуть безперервне спостереження за відпочиваючими в зоні відповідальності;

при виявленні втомленого або потопаючого плавця негайно надають йому допомогу;

надають першу невідкладну медичну допомогу потерпілому, здійснюють виклик підрозділів екстреної медичної допомоги;

уживають заходів щодо недопущення спроби запливу громадян за межі купання акваторії водного об’єкта, перебування дітей на пляжі без нагляду дорослих, купання громадян у стані алкогольного сп’яніння;

не дозволяють користуватись у воді автомобільними камерами, плотами, лежаками, дошками;

припиняють ігри на воді, пов'язані з небезпекою для життя людей, стрибки з причалів, пірнання в місцях мілководдя та в інших, не передбачених для цього місцях;

інформують громадян про наближення сильного вітру і хвилювання води сигналом "ШТОРМОВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ!", забороняють купання громадян, а також вихід маломірних плавзасобів в акваторію пляжу на цей час;

реєструють порушення правил судноплавства маломірними плавзасобами поблизу пляжів, а також забруднення акваторії і території пляжів з відповідними записами у вахтовому журналі та повідомленнями в Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті;

реєструють усі події, випадки порушень заходів безпеки на водному об’єкті у вахтовому журналі, про всі випадки на воді інформують оперативного чергового територіального органу МНС України та керівника підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також громадянина України, іноземця та особу без громадянства, відповідального за користування водним об’єктом;

проводять з відпочиваючими у місцях масового відпочинку на водних об’єктах (по радіо або через мегафон) профілактичну роботу з попередження нещасних випадків на воді.

5.1. Купання та масовий відпочинок людей дозволяється тільки у місцях масового відпочинку на водних об’єктах, визначених місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, згідно з Порядком обліку місць масового відпочинку населення на водних об’єктах , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2002 року № 264, за наявності паспорта пляжу та розгорнутого рятувального поста.

5.2. Людям, які відпочивають у місцях масового відпочинку на водних об’єктах, забороняється:

запливати за межу купання на акваторії, яку огороджено буями;

підпливати до моторних суден, вітрильників, веслових човнів та інших плавзасобів;

залізати на технічні та попереджувальні знаки, буї та інші предмети;

використовувати рятувальні засоби не за призначенням;

стрибати у воду зі споруд, не пристосованих для цього, і в місцях, де невідомі глибина та стан дна;

розпивати спиртні напої і купатися в нетверезому стані;

організовувати у воді ігри, пов'язані з пірнанням та захватом тих, хто купається;

забруднювати і засмічувати водні об’єкти та територію пляжів;

подавати обманні сигнали тривоги заради жарту;

залишати без нагляду малолітніх дітей;

використовувати для плавання автомобільні камери, плоти, лежаки, дошки;

використовувати моторні, вітрильні, веслові човни, інші гребні і моторні плавзасоби, водні велосипеди, швидкісні моторні плавзасоби, водні мотоцикли в зонах пляжів, у громадських місцях купання при відсутності буйкового огородження пляжної зони і в межах цієї зони;

приводити із собою собак та інших тварин.

5.3. Вимоги безпеки людей при організації розваг на водних об’єктах, коли самохідний плавзасіб буксирує несамохідний плавзасіб, на якому перевозяться люди, вимагають вжиття таких заходів:

судноводій самохідного судна повинен мати відповідні кваліфікаційні документи, які надають право управляти плавзасобом;

судноводій, а також люди, які перебувають на несамохідному плавзасобі, повинні бути одягнені у рятувальні жилети;

відхід від берега та підхід до нього повинен здійснюватись у спеціально встановлених місцях, які огороджено червоними буями з обох сторін через 1,0 метр від берега протягом 50 метрів, білими буями з обох сторін через кожні 1,5 метра від берега протягом 50 метрів до 120 метрів в глибину водного об’єкта;

при відході самохідного плавзасобу, який буксирує несамохідний, на якому знаходяться люди, за 20 метрів від берега повинен постійно чергувати катер з рятувальником;

крайні точки акваторії, на якій здійснюються розваги, помічаються червоними буями.

5.4. Заходи безпеки на льоду наведено у додатку 5 до цих Правил.

5.5. Дії при рятуванні потерпілих на водних об’єктах та наданні першої невідкладної медичної допомоги наведено у додатку 6 до цих Правил.

6.1. Безпека дітей на водних об’єктах забезпечується правильним вибором і обладнанням місць купання, організацією і контролем за купанням, проведенням роз’яснювальної роботи серед дітей і дорослих щодо правил поведінки на воді.

6.2. За безпеку відпочинку дітей в дитячих оздоровчих закладах незалежно від форм власності відповідають керівники цих закладів.

6.3. Керівник дитячого оздоровчого закладу:

призначає наказом особу, відповідальну за купання та дотримання правил безпеки дітей на воді;

здійснює контроль за оздоровчо-виховним процесом та процесом відпочинку на воді, забезпечує створення належних умов для відпочинку дітей на воді;

організовує інструктаж з працівниками дитячого закладу, проводить заходи щодо запобігання нещасним випадкам з дітьми, а також надання першої невідкладної медичної допомоги.

6.4. Педагогічні працівники, які працюють в дитячому оздоровчому закладі, повинні мати педагогічну освіту або споріднену їй. До такої роботи можуть також залучатися студенти старших курсів педагогічних вищих навчальних закладів.

6.5. Купання дітей, які відпочивають в оздоровчих закладах поблизу водного об’єкта, дозволяється тільки в спеціально відведених і обладнаних місцях, які відповідають вимогам цих Правил і нормам санітарного законодавства.

Умови використання та обладнання таких місць для купання повинні бути узгоджені до початку купального сезону відповідно до вимог цих Правил.

6.6. Місце для купання дітей в природних водоймищах повинно відповідати таким вимогам:

бути не ближче ніж за 500 м від причалів, пристаней, гребель та інших гідротехнічних споруд;

повинно бути рівним, піщаним або дрібногальковим і очищеним від корчів, каміння, водоростей;

глибина води в них має бути не більш як 1,2 м;

швидкість течії (руху) води - не більш як 0,3 м;

місця купання повинні бути огороджені на суші та у воді;

ділянка акваторії не менше 10% загальної площі акваторії з глибиною не більше ніж 1,2 м позначається поплавковою огорожею або буями помаранчевого (червоного) кольору для купання осіб, які не мають навичок плавання;

огорожа за периметром акваторії виготовляється за допомогою каната із закріпленими на ньому прапорцями червоного кольору на поплавцях (пінопластові, дерев’яні, коркові пластини) з таким розрахунком, щоб вони були помітні із суден, які проходять водоймищем;

у місці купання не повинно бути виходу ґрунтових вод з низькою температурою, джерел забруднення води, вирів;

оптимальні кліматичні умови - безвітряна сонячна погода з температурою повітря 22-24°С і води не нижче 20°С.

6.7. Перед відкриттям купального сезону дно акваторії місця купання дитячого оздоровчого закладу обстежується водолазами і очищується від сторонніх предметів, що становлять небезпеку при купанні.

Обстеження дна акваторії місця купання для дітей організовується відповідно до вимог цих Правил.

6.8. На відстані 3 м від зрізу води встановлюються щити з рятувальними кругами (фали) та плавучими кулями (плавучі фали).

6.9. На території місця купання дітей з метою попередження нещасних випадків на воді встановлюють стенди з правилами поведінки на воді, а також стенд з кліматичними умовами: температура повітря та води, сила і швидкість вітру.

6.10. Дитячий оздоровчий заклад повинен мати пункт охорони здоров’я (фельдшерський пункт) з набором усіх необхідних медичних препаратів і пристосувань.

Під час проведення купання дітей обов’язково має бути присутнім медичний працівник з набором медичних препаратів для надання першої невідкладної медичної допомоги.

6.11. Кожний дитячий оздоровчий заклад, розташований поблизу водного об’єкта, повинен мати рятувальний пост, організований і обладнаний підприємством, установою та організацією незалежно від форм власності, якій належить цей оздоровчий заклад.

Купання дітей при відсутності рятувального поста заборонено.

6.12. Склад груп дітей для купання у природних водоймищах має бути не більше 8-10 осіб.

Перед початком купання вихователь, який приводить групу дітей на водоймище для купання, повинен провести інструктаж з правил поведінки на воді і тільки після цього дозволити групі зайти у воду.

Вихователі, які відповідають за купання дітей, та інструктори з плавання повинні безперервно стежити за порядком та безпекою дітей, які перебувають у воді. При виникненні будь-якої небезпечної ситуації у воді подається сигнал свистком про вихід дітей з води.

6.13. Під час купання дітей на території, що визначена як дитячий пляж, не дозволяється присутність сторонніх осіб і катання на плавзасобах.

6.14. Для катання на човнах та інших плавзасобах в акваторії місця масового відпочинку визначається місце, що огороджується віхами чи буйками.

6.15. Перед початком купання дітей необхідно оглянути місце купання, устаткування та інвентар, у разі наявності факторів, які заважають проведенню купання (наявність сторонніх осіб, забрудненість акваторії пляжу, хмарна погода тощо), вихователь (керівник групи) повинен вжити заходів щодо їх усунення, а в разі неможливості це зробити - відмінити купання дітей.

6.16. Купання дітей, які не мають навичок плавання, треба проводити в спеціально встановлених місцях відповідно до вимог цих Правил.

6.17. Для навчання дітей плаванню на кожному дитячому пляжі обладнується навчальний пункт. Навчальний пункт огороджується на суші та на воді сіткою, штахетником та забезпечується плавальними дошками, підтримувальними поясами, мегафоном. Навчальний пункт повинен мати розклад занять, навчальні плакати з методики і техніки плавання та правила поведінки дітей на воді.

6.18. Група дітей, які навчаються плаванню, не повинна перевищувати 10 осіб. Навчання плаванню проводять інструктори з плавання (тренери), призначені наказом керівника дитячого оздоровчого закладу.

6.19. Особа, що призначена наказом керівника дитячого оздоровчого закладу відповідальною за купання та дотримання правил безпеки дітей на воді, після закінчення часу для купання дітей проводить обстеження місця купання та контроль за кількістю дітей у групах.

6.20. Під час походів, екскурсій, прогулянок, якщо за їх маршрутом передбачено перебування на водних об’єктах, відповідно до Правил проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України , затверджених наказом Міністерства освіти України від 06 квітня 1999 року № 96, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 травня 1999 року за № 320/3613 (із змінами), керівник групи повинен вміти плавати та мати досвід участі у таких походах, екскурсіях.

Купання дітей під час проведення таких заходів дозволяється за умови, якщо місця купання обладнані відповідно до пункту 6.6 цього розділу.

6.21. Купання дітей, які не вміють плавати, під час походів, екскурсій, прогулянок заборонено.

6.22. Катання дітей на човнах та інших плавзасобах дозволяється тільки у присутності дорослих за умови виконання всіх заходів безпеки - наявності рятувальних засобів (жилет, пояс).

До керування човнами та іншими плавзасобами допускаються особи, які мають посвідчення на право керування плавзасобами.

6.23. Під час купання дітям не дозволяється:

підпливати до буїв;

організовувати у воді ігри, розваги, пов’язані з пірнанням та небезпекою для тих, хто поруч перебуває у воді;

подавати обманні сигнали тривоги заради жарту.

6.24. Під час катання дітей на човнах та інших плавзасобах дорослі, що організовують ці заходи, повинні стежити за тим, щоб човен не був перевантажений понад установлену вантажопідйомність.

6.25. Дітям, які перебувають на плавзасобах, не дозволяється сидіти на бортах, переходити з місця на місце, розгойдувати човен, пірнати з човнів у воду.

6.26. Користуватися плавзасобами дітям до 16 років не дозволяється.

6.27. Самостійне купання дітей до 12 років без нагляду батьків не дозволяється. За безпеку дітей під час самостійного відпочинку на воді відповідають їх батьки.

7.1. Самохідні і несамохідні плавзасоби, що належать підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, а також громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, повинні бути приписаними до човнових станцій (баз), пунктів (баз) прокату.

7.2. На кожній човновій станції (базі), пункті (базі) прокату і базі-стоянці маломірних плавзасобів має бути розгорнутий постійний рятувальний пост для здійснення контролю за охороною життя людей на водних об’єктах та надання допомоги потерпілим на воді. Експлуатація човнових станцій (баз), пунктів (баз) прокату та баз-стоянок маломірних плавзасобів без рятувального поста забороняється.

Керівник човнової станції (бази), пункту (бази) прокату і бази-стоянки маломірних плавзасобів повинен за вимогою рятувальників рятувального поста виділяти плавзасоби для надання допомоги на воді.

7.3. На човнових станціях (базах), пунктах (базах) прокату і базах-стоянках маломірних плавзасобів на видних місцях повинні бути:

стенди з матеріалами щодо заходів безпеки при користуванні плавзасобами та заходи безпеки масового відпочинку людей на воді (витяги з цих Правил та правил користування плавзасобами);

схеми кордонів плавання плавзасобів на конкретних акваторіях чи в конкретному районі;

переліки телефонних номерів підрозділів екстреної медичної допомоги населенню, правоохоронних органів, оперативного чергового територіального органу МНС України.

7.4. Бази-стоянки маломірних (малих) суден повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16 липня 2004 року № 642, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 липня 2004 року за № 915/9514.

7.5. Усі самохідні і несамохідні плавзасоби повинні бути зареєстровані, пройти технічний огляд щодо придатності їх до експлуатації. Експлуатація незареєстрованих плавзасобів і тих, що не пройшли технічний огляд, забороняється. На кожному маломірному плавзасобі на внутрішньому боці бортів і на транцевій дошці (у кормовій частині) має бути напис про пасажиромісткість плавзасобу.

7.6. Маломірні самохідні і несамохідні плавзасоби та вітрильники під час експлуатації повинні мати на борту:

комплект весел, кочети, водовідливне устаткування;

рятувальні засоби та інше спеціальне обладнання і спорядження (допустима мінімальна кількість: рятувальні нагрудники (жилети) на кількість осіб, які перебувають на плавзасобі, рятувальні круги із плаваючою линвою 15 м із розрахунку 1 круг на 4 особи та не менше одного на плавзасіб).

7.7. При користуванні громадянами самохідними, несамохідними плавзасобами та вітрильниками забороняється:

завантажувати плавзасоби понад визначену вантажопідйомність і пасажиромісткість;

заходити на плавзасобах в акваторії, відведені для купання;

плавати і підходити до берега в місцях масового відпочинку людей;

підходити до інших (немалих і немаломірних) плавзасобів, що рухаються, і перетинати їх курс на небезпечній відстані (менше 500 м);

порушувати правила розходження плавзасобів;

пірнати з плавзасобів;

брати на плавзасоби дітей віком до 7 років;

видавати на прокат плавзасоби і кататися на них дітям до 16 років без супроводу дорослих;

розпивати спиртні напої і користуватись плавзасобами у стані сп'яніння;

сидіти на носі, кормі чи бортах човна, звісивши ноги за борт плавзасобу;

використовувати рятувальні засоби та інше спеціальне обладнання і спорядження не за призначенням;

користуватися плавзасобами особам, які не вміють плавати;

пірнати у воду з борту плавзасобу, переходити під час руху з плавзасобу на плавзасіб, з місця на місце в плавзасобі.

7.8. До користування моторними човнами і вітрильниками допускаються особи, які мають відповідні документи на право керування цими плавзасобами.

7.9. Користувачі плавзасобами зобов'язані надавати допомогу людям, які потерпають на воді.

7.10. Під час проведення тренувань, змагань чи інших заходів на водних об’єктах за забезпечення безпеки плавання плавзасобів і безпеку учасників відповідають керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють ці заходи.

8.1. Занурення підводних плавців (спортсменів-підводників, підводників-любителів, мисливців-підводників), інструкторів підводного плавання і тренерів із видів підводного спорту, які здійснюють любительські занурення і організовують тренування і проведення змагань із видів підводного спорту на території України, з метою відпочинку, пізнання навколишнього світу, фізичного розвитку і досконалості або досягнення високих спортивних результатів дозволяється в спеціально відведених місцях для занять підводним спортом та полюванням.

Місця для підводних спусків визначаються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а в межах прикордонної смуги та контрольованих прикордонних районів - за узгодженням з відповідними органами охорони державного кордону Держприкордонслужби України.

8.2. З метою уникнення нещасних випадків місця для занять підводним спортом та полюванням:

повинні бути віддалені одне від одного, від пляжів і від судноплавних маршрутів;

на підводній частині акваторій районів не повинно бути природних чи штучних перешкод;

дно акваторії пляжу повинно бути маломулистим, швидкість течії не повинна перевищувати 0,5 м/сек і прозорість води повинна бути не менше 2 метрів.

8.3. До підводних занурень допускаються особи з 16-літнього віку, які пройшли медичний огляд і придатні за станом здоров'я, вміють добре плавати (пройшли спеціальне навчання), знають заходи безпеки при зануреннях та перебуванні під водою, володіють прийомами рятування на воді.

8.4. Члени юнацьких клубів (секцій) до практичних підводних спусків допускаються з 14 років під керівництвом і контролем відповідальних осіб клубу (секції) з дотриманням усіх вимог безпеки і в присутності медичного працівника.

8.5. Керівник занять (спусків) повинен знати місце розташування найближчої декомпресійної камери і мати засоби своєчасної доставки до неї потерпілого.

8.6. За проведення безпечних спусків та дотримання заходів безпеки відповідають керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які організовують любительські занурення, тренування, змагання із видів підводного спорту на території України.

8.7. За безпечне користування підводним спорядженням, безпосередню організацію навчання підводному плаванню та іншим видам підводної діяльності відповідають керівники клубів, шкіл підводного плавання, дайв-центрів.

8.8. Перед початком підводних спусків повинно бути:

піднято попереджувальні сигнали на березі чи на плавзасобах: на річках та озерах - білий прапор з синьою косинкою, на морі - сигнал "А" (альфа) - "У МЕНЕ СПУЩЕНИЙ ВОДОЛАЗ, ТРИМАЙТЕСЬ ПОДАЛІ ВІД МЕНЕ";

уточнено місце розташування найближчої декомпресійної камери;

укомплектовано плавзасіб рятувальними засобами та іншим спеціальним обладнанням і спорядженням, трапами;

підготовлено засоби для доставки потерпілого під час підводного спуску до декомпресійної камери.

8.9. Спуск водолазів-любителів в апаратах на стиснутому повітрі необхідно проводити лише в складі групи не менше 4-5 осіб, двоє з яких на страхувальному човні супроводжують і стежать за сигналами, буйками плавців-підводників; один з тих, хто перебуває у човні, має бути готовим до негайного спуску під воду для надання допомоги плавцям, які перебувають під водою.

У всіх випадках до спусків мають бути підготовлені не менше 2 комплектів спорядження № 2 (один для того, хто спускається під воду, інший - для страхувальника). Плавці, які забезпечують безпеку спусків, повинні мати щонайменше комплект спорядження № 1.

8.10. Забороняється проведення підводних спусків:

з плавзасобів на ходу, з високобортних суден, набережних, причалів та уривчастих берегів, у районах руху суден, у заборонених для купання зонах, у місцях масового відпочинку людей на воді;

у несправному та неперевіреному спорядженні;

при медичних протипоказаннях (нездужання, ознаки перевтоми, стан сп'яніння, хвороба тощо);

при хвилюванні моря (водойми) понад 2 бали;

при течії понад 0,5 м/сек;

при температурі води нижче 10°C;

одинакам і групам у складі менше 4 осіб.

Обов'язковою умовою безпеки є неухильне дотримання вимог заводських інструкцій з експлуатації водолазних апаратів.

8.11. До використання допускаються апарати, попередньо перевірені в роботі, за наявності аналізів повітря в апаратах та компресорах, якими вони набивались.

Під час перевірки необхідно керуватись вимогами чинного законодавства України, яке регулює безпеку праці на водолазних роботах.

9.1. Організатори фізкультурних, спортивних та інших масових заходів на водних об’єктах відповідають за охорону життя людей і забезпечують роботу рятувальних постів під час проведення цих заходів.