Про затвердження Правил визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України

Відповідно до статей 33, 34 та 38 Закону України "Про Національний банк України" та з метою удосконалення врегулювання взаємовідносин між фізичними особами, юридичними особами та банками під час приймання та видачі банкнот і монет Національного банку України за всіма видами готівкових платежів, для переказів, зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, здійснення касових операцій, обміну тощо Правління Національного банку України

1. Затвердити Правила визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України (далі - Правила), що додаються.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 31.03.99 N 152 "Про затвердження Правил визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16.04.99 за N 242/3535;

постанову Правління Національного банку України від 22.12.2000 N 494 "Про внесення змін до Правил визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.01.2001 за N 31/5222.

3. Департаменту готівково-грошового обігу (Н.В.Дорофєєва) не пізніше наступного дня після одержання зареєстрованої Міністерством юстиції України постанови довести її зміст до відома Операційного, територіальних управлінь, Центрального сховища Національного банку України та банків для використання в роботі.

4. Територіальним управлінням і банкам:

не пізніше наступного дня після одержання постанови довести її зміст до відома юридичних осіб, яких вони обслуговують, для ознайомлення;

розмістити Правила в місцях, доступних для населення.

5. Постанова набирає чинності через 30 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України В.Л.Кротюка та директора Департаменту готівково-грошового обігу Н.В.Дорофєєву.

1.1. Ці Правила розроблені згідно з вимогами Закону України "Про Національний банк України", Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 N 337 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за N 768/8089 (із змінами), інших нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).

Національному банку відповідно до статті 34 Закону України "Про Національний банк України" належить виключне право введення в обіг банкнот і монет, організація їх обігу та вилучення з обігу.

1.2. У цих Правилах терміни вживаються в такому значенні:

справжні банкноти (далі - банкноти) - це введені в обіг Національним банком як законний засіб платежу паперові грошові знаки, що мають прямокутну форму встановленого розміру і виготовлені на спеціальному папері з елементами захисту, на яких зазначені реквізити (найменування банку-емітента, назва грошової одиниці, номінал, рік затвердження Головою Національного банку зразка або рік виготовлення, серія та номер), інші елементи дизайну і захисту;

справжні монети (далі - монети) - це введені в обіг Національним банком як законний засіб платежу металеві грошові знаки, що мають установлену форму, технічні характеристики, геометричні розміри, у яких розрізняють лицьовий бік (аверс), зворотний бік (реверс) й обріз (гурт), на яких зображені герб, написи з елементами захисту, номінал, найменування держави, рік карбування;

зразок банкноти - контрольний примірник банкноти відповідного номіналу, виготовлений на замовлення Національного банку, з повною системою ознак платіжності та захисних елементів, який має нульову нумерацію і на якому за допомогою перфорації або друку нанесено слово "ЗРАЗОК" або "SPECIMEN";

виведені з обігу банкноти (монети) - банкноти (монети) відповідного зразка (року виготовлення), які з дати, оголошеної Національним банком, перестали бути законним засобом платежу;

вилучення з обігу банкнот (монет) - банківська операція, під час якої банкноти (монети) переводяться до категорії неплатіжних або приймаються на дослідження експертами системи Національного банку з метою винесення висновку щодо платіжності;

платіжні банкноти (монети) - це справжні банкноти (монети), що за встановленими Національним банком критеріями можуть використовуватися для розрахунків за всіма видами готівкових операцій або прийматись банками до обміну та інших банківських операцій;

придатні до обігу банкноти (монети) - це платіжні банкноти (монети), що не мають ознак зношення, пошкодження та дефектів, визначених Національним банком;

непридатні до обігу банкноти (монети) - це платіжні банкноти (монети), які в процесі обігу набули ознак зношення та пошкодження, що встановлені Національним банком, а також такі, що мають дефекти виробника і повинні вилучатися банками з обігу;

неплатіжні банкноти (монети) - це справжні банкноти (монети), що не можуть використовуватися як засіб платежу (для взаєморозрахунків за готівковими платежами і переказами, для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви тощо) у зв'язку з набуттям у процесі обігу ознак зношення та пошкодження, які перевищують установлені Національним банком критерії, а також підроблені банкноти (монети) і такі, що виведені Національним банком з обігу, та зразки банкнот;

підроблені банкноти (монети) - банкноти (монети), що виготовлені будь-яким способом, уключаючи промисловий, усупереч установленому законодавством України порядку та імітують (фальсифікують) справжні банкноти (монети), уведені Національним банком в обіг. До підроблених належать також перероблені банкноти (монети), на яких будь-яким способом (наклеюванням, малюванням, друкуванням тощо) змінені зображення, що визначають номінал, рік затвердження зразка (виготовлення), банк-емітент, інші реквізити та елементи дизайну, і які за зовнішнім виглядом можуть бути сприйняті як справжні банкноти (монети);

ознаки підроблення банкноти (монети) - елементи дизайну чи захисту, які відрізняють підроблену банкноту (монету) від справжньої;

сумнівні банкноти (монети) - це банкноти (монети), які викликають сумнів щодо їх відповідності встановленим Національним банком ознакам справжності та платіжності.

1.3. Ці Правила регулюють взаємовідносини між фізичними особами, юридичними особами та банками під час приймання та видачі банкнот і монет, уведених в обіг Національним банком, за всіма видами готівкових платежів, для переказів, зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, здійснення касових операцій, обміну тощо.

1.4. Перед уведенням в обіг банкнот і монет нового зразка, а також у разі внесення змін до їх дизайну або захисту від підроблення Національний банк оприлюднює опис банкнот і монет та розсилає зразки банкнот українським і центральним зарубіжним банкам, іншим установам.

2.1. До платіжних належать банкноти (монети), які не мають ознак зношення і пошкодження, а також з дефектами та ознаками зношення і пошкодження в межах критеріїв, визначених пунктами 2.4-2.6 цих Правил.

Платіжні банкноти і монети поділяються на придатні до обігу та непридатні до обігу.

2.2. До придатних до обігу банкнот (монет) належать банкноти (монети), які за дизайном і елементами захисту від підроблення повністю відповідають зразкам та описам, що наведені в офіційних повідомленнях Національного банку, і під час обігу не набули ознак зношення та пошкоджень, визначених у пунктах 2.4 і 2.5 цих Правил. На монетах допускається наявність незначних ознак корозії та потемніння.

Придатні до обігу банкноти і монети можуть видаватися банками фізичним та юридичним особам, обов'язкові до приймання без будь-яких обмежень фізичними та юридичними особами до всіх видів готівкових платежів, переказів, а банками, крім того, для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви тощо.

2.3. За ступенем зношення, пошкодження та наявності дефектів непридатні до обігу банкноти (монети), у свою чергу, поділяються на зношені банкноти і монети, значно зношені банкноти, банкноти та монети з дефектами виробника, ознаки яких визначені відповідно в пунктах 2.4-2.6 цих Правил.

Під час приймання таких банкнот і монет банки зобов'язані їх перевіряти на відповідність цим ознакам.

2.4. Зношені банкноти - це банкноти, які мають одну або більше з таких ознак зношення або пошкодження:

потертості, часткова втрата фарби на зображеннях, розпушення паперу, втрату папером жорсткості;

загальне або локальні забруднення, плями та написи (уключаючи видимі в ультрафіолетових променях) площею кожні понад 400 кв. мм, колір яких контрастує з кольором навколишнього зображення або навколишньої незадрукованої ділянки банкноти;

відбитки штампів площею понад 400 кв. мм, уключаючи видимі в ультрафіолетових променях, крім штампів про погашення;

надриви або надрізи довжиною кожний понад 5 мм, у тому числі склеєні;

отвори та проколи, відірвані краї або кути, площа кожного з яких більша ніж 10 кв. мм.

Зношені монети - це монети з ознаками хімічної дії, унаслідок чого змінився колір, або механічного пошкодження (спотворені елементи дизайну) за умови, що вони не мають надломів, надрізів та отворів, недеформовані і зберегли масу, зображення малого Державного Герба України, номіналу, назви розмінної одиниці та рельєф або текст на гурті, якщо він має бути згідно з офіційним повідомленням Національного банку.

Зношені банкноти і монети, якщо вони не мають ознак підроблення, повинні без обмежень прийматися фізичними й юридичними особами до всіх видів готівкових платежів, для переказів тощо. Банки зобов'язані без обмежень приймати такі банкноти і монети разом з виручкою підприємств, установ і організацій, а також від фізичних і юридичних осіб до всіх видів готівкових платежів, для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та обміну на придатні до обігу банкноти і монети.

2.5. Значно зношені банкноти - це банкноти, які мають одну або більше з наведених нижче суттєвих ознак зношення або пошкодження (незалежно від наявності ознак зношення, зазначених у пункті 2.4 цих Правил):

банкноти з утраченими частинами, якщо разом з отворами (дірками) збереглася ціла частина банкноти, площа якої не менше ніж 55% її початкової площі;

банкноти, розірвані та розрізані на дві або більше частин, уключаючи склеєні, якщо не менше ніж 55% загальної площі частин, що залишилися, безумовно належать одній банкноті;

банкноти, що складені (склеєні) з половин двох різних банкнот одного номіналу і дизайну, розірваних (розрізаних) навпіл, загальною площею не менше ніж 92% початкової площі банкноти;

банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, які спричинили деструкцію та обвуглення паперу на окремих ділянках або по всій площі банкноти, якщо разом з пошкодженими ділянками збереглося не менше ніж 55% її початкової площі.

Якщо частку пошкодженої банкноти, що збереглася, візуально оцінити важко, рекомендується застосовувати процедуру, наведену в додатку 1.

Банки мають приймати без обмеження від юридичних і фізичних осіб для обміну на придатні до обігу банкноти, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, для готівкових платежів тощо пошкоджені банкноти без ознак підроблення, які:

зберегли цілу частину площею не менше ніж 55% своєї початкової площі;

розірвані (розрізані) на дві частини, на яких збереглись обидва однакові номери та серія, і загальна площа цих частин є не меншою, ніж 55% початкової площі банкноти.

Усі інші пошкоджені банкноти, які складені з двох або більше частин, банки мають вилучати як сумнівні щодо платіжності та в установленому порядку надсилати для проведення досліджень до відповідних територіальних управлінь Національного банку. За результатами цих досліджень експерт Національного банку оформляє відповідний акт, на підставі якого банкноти (монети) можуть бути визнані платіжними, неплатіжними чи підробленими.

Не приймаються банками та іншими юридичними особами лише банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, площа яких під час приймання та оброблення може стати меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. З метою обміну таких банкнот фізичні та юридичні особи мають звертатися безпосередньо до територіальних управлінь Національного банку, які зобов'язані прийняти рішення про обмін банкнот у присутності пред'явника або прийняти їх на дослідження за його заявою, форма якої наведена в додатку 2.

Якщо пошкодження двох або більшої кількості банкнот призвело до їх склеювання (спікання), пред'явнику не рекомендується самостійно порушувати цілісності групи склеєних банкнот.

2.6. Банкноти і монети з дефектами виробника - це банкноти і монети з будь-якими відхиленнями від зразка, допущеними під час виготовлення (на банкнотах - відсутні графічні зображення, одна або кілька фарб, номери, немає або неправильно розміщений водяний знак або захисна стрічка, невідповідність водяного знака або захисної стрічки номіналу тощо; на монетах - тріщини, відколи, зміщення зображення, перевернуте зображення реверсу щодо аверсу, нечіткість чеканки тощо), які помилково випущені в обіг, але не втратили платіжності за ступенем зношення.

Банкноти та монети з дефектами виробника, якщо вони не мають ознак підроблення, банки зобов'язані без обмеження приймати від юридичних і фізичних осіб для обміну на придатні до обігу банкноти та монети, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для готівкових платежів тощо.

2.7. Обмін банками непридатних до обігу банкнот і монет (зношених, значно зношених та з дефектами виробника) здійснюється безоплатно.

Банкам забороняється використовувати непридатні до обігу банкноти і монети для розрахунків, обміну, видачі клієнтам (юридичним і фізичним особам).

Національний банк без будь-яких обмежень приймає від банків непридатні до обігу банкноти і монети.

2.8. Неплатіжні банкноти і монети не підлягають прийманню до платежів та для переказів фізичними і юридичними особами, а банками також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, до обміну і видачі клієнтам.

Виняток становлять лише банкноти і монети, виведені Національним банком з обігу. Такі банкноти і монети, якщо вони відповідають вимогам, установленим пунктами 2.2, 2.4-2.6 цих Правил, і не мають ознак підроблення, підлягають обміну банками на придатні до обігу банкноти і монети протягом періоду та в порядку, визначеному Національним банком.

Банкноти і монети, визнані неплатіжними за результатами досліджень, проведених відповідними територіальними управліннями, Центральним сховищем або Департаментом готівково-грошового обігу Національного банку, повертаються пред'явнику або банку лише в разі надходження відповідного запиту про повернення (запити приймаються протягом двох місяців після відповідного інформування про результати досліджень).

Неплатіжні банкноти і монети, які не були запитані пред'явником або банком, зберігаються в грошовому сховищі територіального (Операційного) управління протягом трьох місяців, після чого надсилаються до Центрального сховища для подальшого знищення.

Банкноти і монети, які мають ознаки підроблення (перероблення), обміну не підлягають і не повертаються пред'явникам. Банки в установленому порядку мають вилучати такі банкноти і монети з обігу для проведення досліджень. У разі виявлення в одного клієнта двох або більше підроблених банкнот банк має терміново по телефону та не пізніше наступного робочого дня письмово, з поданням копії документа про вилучення, повідомити про це правоохоронний орган за місцезнаходженням банку.

Національний банк не відшкодовує пред'явникам або банкам вартість підроблених і неплатіжних банкнот.

2.9. Як виняток, банкноти без ознак підроблення, які втратили ознаки платіжності внаслідок пожежі, катастрофи, іншого нещасного випадку чи стихії, можуть обмінюватися Операційним управлінням Національного банку за рішенням Департаменту готівково-грошового обігу Національного банку. Приймання таких банкнот від фізичних та юридичних осіб для подальшого передавання до Операційного управління здійснюють територіальні управління Національного банку.

2.10. Комісія територіального управління з трьох осіб приймає та обстежує в присутності пред'явника банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, площа яких менше ніж 55% їх початкової площі або може стати такою під час їх приймання та оброблення. Разом з цим робиться ксерокопія (фотографія) значно пошкодженої банкноти (групи банкнот) у тому вигляді, у якому вони пред'явлені до територіального управління.

Результати обстеження банкнот оформляються відповідним актом (додаток 3).

Значно пошкоджені банкноти або група банкнот, площа цілої частини кожної з яких разом з обвугленими ділянками дорівнює або більше 55% початкової площі цілої банкноти (якщо немає сумніву щодо їх справжності), обмінюються відповідними територіальними управліннями.

Окремі банкноти, площа яких разом з обвугленою ділянкою менше ніж 55% її початкової площі, та група значно пошкоджених банкнот, серед яких є хоча б одна така банкнота, за бажанням пред'явника надсилаються територіальними управліннями в установленому порядку до Операційного управління Національного банку для прийняття Департаментом готівково-грошового обігу остаточного рішення. До акта про обстеження обов'язково додаються ксерокопії (фотографії) банкнот, що зроблені під час їх пред'явлення до територіального управління.

3.1. Касовий працівник банку зобов'язаний приймати банкноти і монети до платежів, обміну тощо, якщо немає сумніву щодо їх справжності та платіжності.

Банкноти і монети, що викликали сумнів касового працівника банку щодо справжності, та ті, на яких виявлені ознаки підроблення, банк зобов'язаний примусово, а справжні банкноти і монети, що викликали сумнів щодо платіжності, на бажання пред'явника в установленому порядку вилучати з обігу і передавати для досліджень та винесення остаточного висновку до відповідного територіального управління Національного банку.

Якщо касовий працівник банку впевнений, що справжня банкнота є неплатіжною, вона після нанесення відбитка штампа "неплатіжна" (з назвою банку, датою, номером штампа або підписом касового працівника) повертається пред'явнику.

3.2. У разі пред'явлення банку фізичною або юридичною особою пошкоджених банкнот, рішення про можливість обміну яких згідно з пунктами 2.5 і 2.9 цих Правил мають приймати територіальні управління та Департамент готівково-грошового обігу Національного банку, касовий працівник банку в усній формі або банк на бажання пред'явника письмово зобов'язані надати йому роз'яснення щодо встановленого порядку.

3.3. Банки, їх керівники та касові працівники несуть відповідальність за порушення вимог цих Правил щодо визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку згідно із законодавством України.

Ця процедура використовується, якщо частку пошкодженої банкноти, що збереглася, візуально оцінити важко.

Для визначення частки банкноти, що збереглася, застосовується сітка, яка наноситься на папір (для зручності бажано прозорий). Сітка - це прямокутник, розміри якого відповідають зразку відповідної банкноти, який розграфлено на 200 однакових клітинок (приклад такої сітки наведено нижче).

Банкнота або її частини розміщуються на паперовій сітці зворотним боком до неї. Збережені краї і кути банкноти мають збігатися з відповідними краями і кутами сітки, а краї розривів й елементи зображень однієї частини банкноти - з відповідними краями розривів і елементами зображень інших її частин (не накладаючись одна на одну). Для полегшення дослідження дуже пошкодженої банкноти (наприклад, якщо повністю втрачена частина, що безпосередньо межувала із збереженою) під сітку, що нанесена на прозорий папір, можна підкласти зразок відповідної банкноти.

Перелічуються ті клітинки, які пошкоджена банкнота не закриває (Н1), і ті, що закриваються її краями частково, більшою чи меншою мірою (Н2). Отвори на банкноті до уваги не беруться. Частка пошкодженої банкноти, що збереглася (%), розраховується так: (200 - Н1 - 0,5Н2) : 2. Отримане число округлюється до цілого.

Якщо площа пошкодженої банкноти, що збереглася, не менша ніж 55%, то ця банкнота (за наявності інших ознак платіжності) є платіжною.

Сітка для визначення частки банкноти, що збереглася, містить 20 клітинок за довжиною та 10 клітинок за шириною зразка відповідної банкноти.

Для довідки: Банкноти (монети), які визначені територіальним управлінням (Департаментом готівково-грошового обігу) як неплатіжні, повертаються територіальним управлінням пред'явнику на його вимогу протягом шести місяців. Після закінчення цього строку неплатіжні банкноти знищуються територіальним управлінням (Центральним сховищем) Національного банку.