9.7.2. Вогневі роботи на копрах, підшківних майданчиках, а також біля устя ствола (у радіусі 10 м) дозволяється проводити після виконання наступних додаткових заходів:
перевірка справності пристроїв для створення водяних завіс в усті ствола та системи пожежогасіння на копрі шляхом їх випробування;
закриття пожежних ляд ствола та покриття їх шаром піску чи інертного пилу завтовшки не менше 50 мм;
ретельне очищення та видалення мастила з вузлів, які зварюються, та прилеглих до них конструкцій, а також облаштування їх негорючим матеріалом;
розміщення біля місця ведення робіт не менше чотирьох вогнегасників, двох відер з піском, пожежного рукава зі стволом, підключеного до трубопроводу з водою під тиском (біля місця робіт) не менше 0,4 МПа (4 кгс/кв. см) при витраті води через ствол не менше 30 куб. м/год.
9.8. Паяльні роботи
9.8.1. Робоче місце у разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинне бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, що знаходяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача тощо).
9.8.2. Паяльні лампи необхідно утримувати в повній справності та один раз на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не рідше одного разу на рік слід проводити контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.
9.8.3. Кожна паяльна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульовані на заданий тиск.
9.8.4. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених з цією метою місцях.
9.8.5. Для запобігання викиданню полум'я з паяльної лампи пальне, яким заправляють лампи, повинне бути очищене від сторонніх домішок та води.
9.8.6. Заборонено:
застосовувати як пальне для ламп, які працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;
підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий тиск, який зазначений у паспорті;
заповнювати лампу пальним більш ніж на 3/4 об'єму її резервуара;
відгвинчувати повітряний гвинт та наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола;
ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню.
9.9. Вогневі роботи на шахтах, які будуються, ліквідуються, та на відокремлених об'єктах шахт, що реконструюються
9.9.1. Вогневі роботи проводяться відповідно до затвердженого плану, в якому повинні бути зазначені місця, види і час вогневих робіт. Виконувані субпідрядними монтажними організаціями вогневі роботи повинні включатися до місячних планів ШБУ. Ведення вогневих робіт, не зазначених у планах, заборонено. У разі проведення аварійних робіт директор шахти видає разовий дозвіл головному інженерові ШБУ, який повідомляє про це підрозділу ВГРЗ та державному інспектору Держнаглядохоронпраці, закріпленому за шахтою.
При цьому повинні бути внесені необхідні корективи в проведення планових вогневих робіт.
9.9.2. Проведення вогневих робіт відповідно до плану здійснюється за спеціальним планом заходів, який складається для кожного об'єкта або окремої дільниці, затвердженим головним інженером ШБУ та погодженим з командиром (помічником) ВГРЗ та державним інспектором Держнаглядохоронпраці, закріпленими за шахтою.
На шахтах, які реконструюються, з єдиною системою провітрювання перелік заходів щодо забезпечення безпечного ведення вогневих робіт ШБУ або іншими підрядними організаціями надає головний інженер ШБУ та затверджує директор шахти.
Головний механік ШБУ, головний інженер ШБМУ або їх заступники після затвердження переліку заходів видають узгоджений з начальником дільниці ВТБ та державним інспектором Держнаглядохоронпраці, закріпленим за шахтою, письмовий наряд на виконання вогневих робіт (додаток 15), у якому повинні бути зазначені місце, час, характер та обсяг різання або зварювання металу, прізвища та посади виконавців вогневих робіт.
Наряд видається щозміни у двох примірниках в книзі бланків і є підставою для одержання апарата для проведення вогневих робіт або ключа від камери, приміщення або металевого ящика, у якому зберігається електрозварювальний апарат на місці роботи.
Відповідальність за організацію зберігання та видавання електрозварювальних апаратів, гасорізів і транспортних балонів з киснем покладається на головного механіка ШБУ. Порядок їх видавання визначається підпунктом 9.4.17 цих Правил.
9.9.3. Вогневі роботи проводяться під безпосереднім керівництвом головного механіка ШБУ (ШБМУ) або особи, яка його заміщує, у присутності представника ВГРЗ та гірничого майстра дільниці ВТБ, який має прилади для контролю концентрації в повітрі метану та оксиду вуглецю.
Зазначені особи повинні безпосередньо на місці перевірити виконання заходів щодо забезпечення безпеки ведення вогневих робіт, зробити про це відмітки в наряді і лише після цього дати дозвіл на проведення вогневих робіт.
9.9.4. Під час проведення вогневих робіт у вертикальних стволах та шурфах безпосередньо в місці їх виконання присутній керівник робіт, який після перевірки дотримання заходів безпеки дозволяє проведення робіт. Представник дільниці ВТБ повинен бути в приствольному дворі найближчого горизонту (за ходом вентиляційного струменя) і вести спостереження за концентрацією в повітрі метану та оксиду вуглецю. Представники ВГРЗ повинні знаходитися біля місця робіт та біля місця, куди можливе потрапляння (падіння) розплавленого або розжареного металу та електродів (предметів).
9.9.5. Під час проведення вогневих робіт субпідрядною монтажною організацією дозвіл на ведення цих робіт видає головний інженер ШБУ на підставі переліку заходів, поданого головним інженером субпідрядної організації. Під час виконання вогневих робіт монтажною організацією допускається покладати безпосереднє керівництво роботою на посадову особу, якій спеціальним наказом цієї організації дозволене ведення вогневих робіт. Загальне керівництво та контроль за безпечним веденням робіт у цьому разі покладається на головного інженера ШБУ або на особу, яка його заміщує.
9.9.6. На шахтах, які будуються та реконструюються, до організації провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та улаштування другого запасного виходу перед проведенням вогневих робіт необхідно евакуювати всіх людей, за винятком осіб, що забезпечують безпеку, з виробок, шляхи виведення людей з яких лежать на вихідному струмені від місця проведення вогневих робіт.
9.10. Розігрівання (варіння) бітумів та смол
9.10.1. Розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно здійснювати в спеціальних котлах, котрі повинні бути справними та забезпечені кришками з негорючих матеріалів, які щільно закриваються.
Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їхньої місткості. Завантажуваний у котел наповнювач має бути сухим.
9.10.2. Щоб уникнути виливання мастики в топку та її загоряння, котел необхідно встановлювати похило, так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного. Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.
9.10.3. Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно розміщувати на спеціально відведених майданчиках, обносити валом або бортиком з негорючих матеріалів не менше 0,3 м заввишки.
9.10.4. Місце розігрівання (варіння) бітумів і смол необхідно забезпечити ящиками із сухим піском місткістю не менше 0,5 куб. м, лопатами та не менше ніж двома порошковими вогнегасниками.
9.10.5. Під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості не більше двох повинні розміщуватися у вентильованих шафах з негорючих матеріалів, установлюваних на відстані не менше 20 м від робочого місця.
Вказані шафи необхідно тримати постійно замкненими.
9.10.6. У разі розміщення бітумного котла під відкритим небом над ним слід установити навіс з негорючих матеріалів.
9.10.7. Котли допускається встановлювати групами. Кількість котлів у групі не повинна перевищувати трьох. Відстань між групами котлів - не менше 9 м.
9.10.8. Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід у бачках з електропідігріванням. Заборонено застосовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем.
9.10.9. Доставляння гарячої бітумної мастики на робочі місця повинно здійснюватися:
у спеціальних металевих бачках, які мають форму зрізаного конуса, оберненого широкою частиною донизу, з кришками, які щільно закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що унеможливлює відкривання у разі випадкового падіння бачка;
насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних дільницях будівельної конструкції, не допускаючи при цьому протікань. На горизонтальних дільницях дозволяється подавання мастики через термотривкий шланг. У місці з'єднання шланга із сталевою трубою повинен надягатися запобіжний футляр довжиною 0,4-0,5 м (із брезенту або інших матеріалів).
Після наповнення резервуара установки для нанесення мастики повинне бути проведене відкачування мастики з трубопроводу.
9.10.10. Не дозволяється:
залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);
установлювати котли в горищних приміщеннях та на дахах будівель чи споруд;
продовжувати топлення котлів з бітумами (смолами) у разі появи витікання. При витіканні слід негайно припинити топлення, очистити котел та відремонтувати або замінити його.
9.11. Фарбувальні та малярські роботи
9.11.1. Фарбувальні роботи
9.11.1.1. Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення фарбувальних дільниць (приміщень) повинні відповідати вимогам чинних будівельним норм.
9.11.1.2. На підприємствах лакофарбові матеріали дозволяється зберігати:
безпосередньо в приміщенні фарбоприготування без улаштування окремої комори, якщо добова витрата цих матеріалів не перевищує 300 кг;
у цеховій коморі - у кількості, яка не перевищує змінну потребу;
на робочих місцях - у кількості, яка не перевищує місткість фарбонагнітального бака або стандартної фляги (40 л), при цьому тара повинна бути щільно закрита.
9.11.1.3. На кожній бочці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом (розчинником тощо) повинна бути табличка або бирка з його точною назвою та зазначенням пожежонебезпечних властивостей.
Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно закрита, зберігатися на спеціально відведених майданчиках.
9.11.1.4. Фарбувальні та сушильні камери, інше обладнання приміщень для ведення фарбувальних та фарбоприготувальних робіт повинні виготовлятися з негорючих матеріалів.
9.11.1.5. Внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на висоту не менше 2 м повинні бути облицьовані негорючим матеріалом, який допускає легке очищення від забруднення.
9.11.1.6. Приміщення фарбувальних та фарбоприготувальних дільниць мають бути обладнані самостійною примусовою припливо-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсосів із фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів ручного фарбування, сушильних камер тощо.
Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, коли відключені системи вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, яке унеможливлює подавання матеріалів (або стисненого повітря) до розпилюючих пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову або світлову сигналізацію, яка сповіщує про припинення їх роботи.
9.11.1.7. Вентилятори витяжних систем від фарбувальних дільниць, фарбувального та сушильного устатковання повинні бути у вибухобезпечному виконанні.
9.11.1.8. Перед зміною фарби, у разі використання в одній камері різних лакофарбових матеріалів (нітроцелюлозних, масляних, алкідних тощо), її необхідно ретельно очищати від осілої фарби іншого типу.
9.11.1.9. Фарбувальні та сушильні камери, установки струминного обливання та занурення, а також дільниці безкамерного фарбування на ґратах мають бути обладнані АУП.
9.11.1.10. У разі ручного фарбування внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів необхідно передбачати в них не менше двох отворів (люків) із протилежних сторін: один - для витяжки, другий - для підсмоктування свіжого повітря. Об'єм вентильованого повітря розраховується на розведення парів розчинників у середньому до гранично допустимих концентрацій.
9.11.1.11. Повітря, яке відсмоктується від місця фарбування розпиленням (камери, кабіни, ґрати на підлозі), повинне очищатися від часток горючих фарб та лаків за допомогою гідрофільтрів ("мокрий" спосіб) чи інших ефективних пристроїв очищення.
9.11.1.12. Під час фарбування розпиленням фарбонагнітальні бачки повинні розміщуватися поза фарбувальними камерами. Фарборозпилювачі повинні бути заземлені.
9.11.1.13. Фарборозпилювачі та шланги в кінці зміни повинні бути очищені від залишків лакофарбових матеріалів та промиті.
Фарбувальні камери очищаються від осілої фарби в міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення зміни (коли працює вентиляція).
Ванни гідрофільтрів фарбувальних камер слід у міру накопичення фарб, але не рідше одного разу на тиждень очищати від осілої фарби та отвори від фарби, яка плаває на поверхні води, - не рідше одного разу на зміну.
Огляд форсунок гідрофільтрів слід здійснювати один раз на добу та при необхідності очищати їх.
9.11.1.14. У разі фарбування методом безповітряного розпилення забороняється включати в роботу електронагрівник установки з підігріванням до повного заповнення гідросистеми. Фарборозпилювач, який перебуває під високим тиском лакофарбового матеріалу, повинен мати попереджувальний напис "Вогненебезпечно! Високий тиск". Сітчасті фільтри установок безповітряного розпилення слід виймати та промивати не рідше одного разу та тиждень.
9.11.1.15. У разі фарбування виробів в електростатичному полі високої напруги роботи слід проводити в спеціальній облаштованій електрофарбувальній камері. Відкриті отвори в огорожі камери можуть улаштовуватися лише для проходження транспортних засобів з виробами, які фарбуються.
Конструкція підвісок для виробів на конвеєрі має бути такою, щоб вироби, які фарбуються, під час роботи не розгойдувалися.
У електрофарбувальних установках необхідно мати захисне блокування, яке унеможливлює вмикання розпилювальних пристроїв, коли вимкнена вентиляція або коли конвеєр нерухомий, а також яке відключає електростатичне поле у разі припинення роботи вентиляції.
9.11.1.16. Для аварійного відключення електрофарбувальної камери і конвеєра поблизу камери слід встановлювати кнопку "Стоп". Місце розташування аварійних кнопок повинне бути відоме персоналові, який обслуговує дільницю електростатичного фарбування.
9.11.1.17. Підвіски для деталей у разі конвеєрного виробництва слід очищати в міру забруднення, але не рідше двох разів на тиждень. Очищення всередині електрофарбувальної камери повинне проводитися після кожної зміни, коли працює вентиляція.
9.11.1.18. Робота з ручною електростатичною установкою має здійснюватися відповідно до інструкції з експлуатації цієї установки. Після закінчення роботи слід промивати систему відповідним розчинником, коли вимкнена висока напруга.
9.11.1.19. Не дозволяється:
проводити в фарбоприготувальному відділенні будь-які роботи, крім готування фарби;
об'єднувати між собою спільною витяжною системою місцеві відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та іншого технологічного фарбувального устатковання, а також вентиляційні системи фарбувальних приміщень та фарбоприготувальних відділень (між собою та з вентиляційними системами інших виробництв);
захаращувати фарбоприготувальні відділення та фарбувальні камери бідонами, відрами з фарбою та розчинниками, обтиральними матеріалами тощо;
залишати фарбувальні установки, що працюють, без нагляду;
готувати фарби та лаки безпосередньо на робочому місці;
застосовувати лакофарбові матеріали та розчинники невідомого складу, а також речовини та матеріали, на які відсутні характеристики їх пожежної небезпеки.
9.11.2. Малярські роботи
9.11.2.1. До роботи з горючими речовинами та матеріалами (рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять вогненебезпечні речовини тощо) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).
9.11.2.2. Наносити горючі покриття на підлогу слід, як правило, у світлу частину доби. Роботи необхідно починати з місць, найбільш віддалених від виходів з приміщень, а в коридорах - після завершення робіт у приміщеннях.
9.11.2.3. Наносити епоксидні смоли, клеї, мастики, у тому числі лакофарбові на основі синтетичних смол, наклеювати плиткові та рулонні полімерні матеріали слід після закінчення всіх будівельно-монтажних та санітарно-технічних робіт перед остаточним пофарбуванням приміщень.
9.11.2.4. Під час готування бітумної мастики розігрівати розчинники не дозволяється.
Під час змішування розігріту мастику слід вливати в розчинник (бензин, скипидар тощо), перемішуючи її дерев'яною мішалкою. Температура мастики в момент приготування суміші не повинна перевищувати 70 град. С.
Забороняється користуватися відкритим вогнем у радіусі менше 20 м від місця змішування смоли з розчинниками (бензином, скипидаром тощо).
9.11.2.5. Не дозволяється використовувати речовини, матеріали та вироби, які не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій щодо безпечного виконання робіт.
9.11.2.6. Для виконання робіт з використанням мастик, клеїв та інших горючих речовин повинен застосовуватися інструмент, виготовлений з матеріалів, які не дають іскор під час ударів (алюміній, мідь, пластмаса, бронза тощо). Промивати інструмент та обладнання, застосовуване під час виконання робіт з пальними речовинами, необхідно на відкритому майданчику або в приміщенні, що має вентиляцію.
9.11.2.7. У разі використання горючих речовин їх кількість на робочому місці не повинна перевищувати змінної потреби. Резервуари з горючими речовинами необхідно відкривати лише перед використанням, не тримати їх відкритими, після закінчення роботи здавати на склад.
Тара з-під цих речовин повинна зберігатися в спеціально відведеному місці поза приміщеннями.
9.11.2.8. Приміщення та робочі зони, в яких працюють з горючими речовинами, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною вентиляцією. У цих приміщеннях не повинні виконуватися роботи, які пов'язані з використанням вогню або викликають іскроутворення; не допускається перебування осіб, що не беруть участі у безпосередньому виконанні робіт.
Перед входом у такі приміщення повинні вивішуватися попереджувальні знаки та написи. Приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку: два пінних вогнегасники з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті на кожні 100 кв. м приміщення.
9.11.2.9. Доступ людей до закритих резервуарів або приміщень відразу ж після закінчення робіт з ґрунтовки чи фарбування горючими рідинами не дозволяється, про що повинні попереджати вивішені таблички. Поновлення робіт у цих резервуарах (приміщеннях) можливе тільки після одержання дозволу керівника робіт.
10. Вугільні розрізи
10.1. Проекти вугільних розрізів повинні відповідати вимогам пожежної безпеки відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку", будівлі та споруди промислового призначення вугільних розрізів повинні задовольняти також вимоги ВНТП 27-82, ДБН А.2.2-1-95, ГСТУ 10.1.00174125.001-2002, цих Правил.
10.2. Категорію пожежонебезпеки вугільного розрізу визначають (додаток 20) відповідно до "Временного руководства по профилактике и тушению эндогенных пожаров на разрезах" у залежності від кількісного критерію пожежонебезпеки (таблиця 5).
Таблиця 5
КЛАСИФІКАЦІЯ
вугільних розрізів з пожежонебезпеки
10.3. У виробничих приміщеннях, на вугільних складах, бункерах, стрічкових конвеєрах, екскаваторах, відвалоутворювачах та інших гірничих машинах повинні бути первинні засоби пожежогасіння. Їх кількість і місце розташування визначаються відповідно до чинних нормативних документів, затверджуються головним інженером розрізу за узгодженням з органами Державного пожежного нагляду.
10.4. На розрізі повинні бути пожежні автомобілі та (або) прокладений пожежний водопровід, підключений до системи загального водопостачання та обладнаний через кожні 100 м колодязями з гідрантами.
10.5. Необхідний пожежний запас води приймається за найбільшими пожежними витратами (30 л/с або 108 куб. м/год.) та максимальними господарськими витратами води (75 куб. м/год. за 3 години гасіння пожежі). Нормативний напір при пожежегасінні 45 м. Необхідний напір води та її витрати повинні забезпечуватися:
резервуарами місткістю 500 куб. м кожний;
пожежними насосами марки Д 3250-50 (робочі та резервні).
10.6. На розрізах слід здійснювати контроль за рівнем води в запасних резервуарах, а також дистанційне керування пожежними насосами. Насоси повинні бути розташовані в опалювальних приміщеннях, які виконані із негорючих матеріалів. У цих приміщеннях повинен бути зосереджений пожежний інвентар.
10.7. Приміщення будівель та споруд розрізу повинні бути оснащені засобами автоматичної пожежної сигналізації відповідно до ДБН В.2.5-13-98.
10.8. Приймальна станція пожежної сигналізації повинна розміщуватися в центральному диспетчерському пункті розрізу.
10.9. Екскаватори, привідні станції та пункти пересипання стрічкових конвеєрів повинні бути обладнані системами пожежної сигналізації та АУП. Арматура керування АУП на привідних станціях стрічкових конвеєрів повинна розміщуватися в утепленому колодязі, а підвідний трубопровід - захищений від перемерзання.
10.10. Усі стрічкові конвеєрні лінії вугільних розрізів повинні бути оснащені пожежобезпечними стрічками згідно з ГСТУ 12.11.402-97 та мати пристрій для аварійної зупинки конвеєра з будь-якого місця його довжини.
10.11. Пожежний захист комплексу транспортно-відвального моста повинен здійснюватися за затвердженою головним інженером підприємства інструкцією, яка містить конкретні протипожежні заходи, а також визначає необхідну кількість засобів пожежогасіння та місця їх розміщення. Ця інструкція повинна бути узгоджена з органами Держпожежнагляду.
10.12. Утримання рухомого складу, рейкових шляхів та сигналізації на залізничному транспорті розрізу повинне відповідати вимогам НАПБ В.01.010-97/510 та ГСТУ 10.1.001741125001-2002. Забороняється допускати до експлуатації локомотиви та інші самохідні одиниці на залізничному ходу у разі несправності або відсутності засобів пожежогасіння.
10.13. Використовуваний на розрізах вантажний транспорт стосовно пожежної безпеки повинен відповідати вимогам НАПБ А.01.001-95 та НАПБ В.01.054-98/510.
10.14. Приміщення пересувних трансформаторних підстанцій та розподільних пунктів на вугільних розрізах повинні бути виконані із негорючих матеріалів.
10.15. Для вугільних складів повинні бути розроблені протипожежні заходи, затверджені керівництвом розрізу.
10.16. Відвали гірничих та окислювальних порід (вуглистий сланець, колчеданні породи тощо) повинні бути розміщені за межами розрізу.
10.17. Порядок утворення та експлуатації відвалів визначається проектом, який містить протипожежні заходи, відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.37-02.
10.18. Для обігрівання людей дозволяється встановлювати в спеціальних будках металеві печі за узгодженням з органами Держпожежнагляду.
10.19. Змащення двигунів, лебідок, конвеєрів та інших механізмів у кар'єрах повинні виконуватися за допомогою спеціальних закритих пристроїв (автоматичне змащення, маслянки, дозувальні шприці тощо).
Змащення вагонеток, вагонів, електровозів та інших рухомих механізмів необхідно виконувати в спеціально відведених для цього місцях. Місця (майданчики) для змащення рухомого складу повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння. Категорично забороняється використання відкритого вогню та паяльних ламп для розігрівання мастил та води.
10.20. Мастильні матеріали на гірничих та транспортних машинах повинні зберігатися в закритих металевих ящиках у кількості, яка не перевищує одноденну потребу.
Використані обтиральні матеріали слід складати в спеціальні металеві ящики з кришкою та виносити за межі вугільного кар'єру для подальшої утилізації.
10.21. При проведенні робіт з відтавання мерзлого ґрунту паром паропроводи повинні мати теплоізоляцію. Ці роботи під повітряними лініями електропередач заборонені.
10.22. Проведення вогневих робіт допускається тільки за нарядом та з дозволу головного інженера вугільного розрізу з обов'язковим повідомленням органів аварійно-рятувальної служби.
10.23. На вугільних розрізах, на яких робота супроводжується пилоутворенням та газовиділенням, не рідше одного разу на квартал у місцях найбільшого пилоутворення та скупчення газів необхідно проводити відбирання проб для аналізу повітря. Місця відбирання проб повітря визначаються планом, затвердженим головним інженером розрізу. Запиленість повітря та кількість шкідливих газів на робочих місцях не повинні бути більше встановлених санітарними нормами.
10.24. Вугільний розріз повинен бути обладнаний комплексом технічних засобів, які забезпечують контроль та керування технологічними процесами та безпеку робіт, зокрема засобами звукової сигналізації пожежної тривоги, які сповіщують про пожежу гудками, сиренами тощо.
10.25. Особи, які виявили пожежу на розрізі, повинні негайно сповістити про це змінному гірничому наглядові.
10.26. Змінний гірничий нагляд зобов'язаний:
негайно повідомити про пожежу підрозділам аварійно-рятувальної служби або ДВГРС;
сповістити сигналом пожежної тривоги всіх, хто працює на розрізі;
організувати гасіння пожежі із залученням усіх робітників.
10.27. Під час виникнення пожежі всі роботи на дільницях, повітря яких забруднене продуктами горіння, повинні бути припинені, за винятком робіт, які пов'язані з ліквідацією пожежі.
10.28. Для попередження виникнення ендогенних пожеж на вугільних розрізах необхідно застосовувати спеціальні профілактичні та технологічні заходи (додаток 21).
10.29. На розрізах III категорії пожежонебезпеки та вище профілактичній обробці антипірогенами підлягають вугільні уступи робочого борта, який має геологічні порушення, або уступи, які порушені буропідривними роботами, терміни відпрацьовування котрих перевищують інкубаційний період їх самозаймання; вугільні та породовугільні скупчення невеликих об'ємів, використовувані для аварійних з'їздів, насипу залізничних колій та конвеєрних ліній.
10.30. Обробку вугільних ціликів у залежності від їх стану необхідно проводити методом зрошення, а в окремих випадках - шляхом нагнітання антипірогенної рідини (за її відсутності - води) у вугільний масив через свердловини. Зрошенню підлягають дільниці укосів уступів з вугільними порушеннями, дільниці, які консервуються на термін, що перевищує інкубаційний період, а на розрізах VI категорії пожежонебезпеки - і робочі майданчики вугільних уступів у місцях геологічних порушень та проведення підривних робіт.
10.31. Зрошення необхідно здійснювати шляхом одноразового (або дворазового з інтервалом не більше семи днів) нанесення антипірогену на оброблювану поверхню за допомогою пожежних, поливально-миючих або спеціально переустаткованих машин.
При первинній обробці питома витрата антипірогену повинна бути 5-8 л/кв. м, при повторному нанесенні - 4-5 л/кв. м.
10.32. Для своєчасного виявлення осередків самонагрівання вугілля повинні систематично здійснюватися за участю місцевих органів Держнаглядохоронпраці:
контроль за зовнішніми видимими ознаками самозаймання вугілля (запотівання, виділення пари, диму, запаху);
вимірювання температури та контроль повітря на наявність оксиду вуглецю в районі потенційних пожежних дільниць.
10.33. Місця осередків розташування пожеж повинні наноситися на місячні плани гірничих робіт. Кожний осередок нумерується в порядку черговості його появи на даному розрізі.
10.34. Для попередження займання вугільного пилу під час підривних робіт на вугільному уступі розрізів VI категорії пожежонебезпеки перед висадженням необхідно попередньо зволожити водою верхній горизонтальний майданчик, підготовлений до вибуху блоку, а при низькій змочуваності вугілля - розчином поверхово-активних речовин.
10.35. Для попередження пожеж та зменшення загазованості на розрізах слід щорічно планувати заходи щодо протипожежного захисту, узгоджені з органами пожежного нагляду та затверджені технічним керівництвом розрізу.
10.36. Вугільні уступи, які підлягають консервації або тривалому вистоюванню без подальшого відновлення, необхідно відпрацьовувати до займаного масиву гірничих порід, а їхні укоси засипати негорючими породами.
10.37. Не дозволяється:
розведення багать на вугільних уступах;
робота локомотивів та автотранспорту, не обладнаних іскрогасниками, на дільницях з вугіллям;
навантаження вугілля, яке горить, на стрічкові конвеєри, у залізничні вагони та автотранспорт;
викидання розжареної золи та шлаку з топок локомотивів на вугільні уступи;
зберігання на машинах та локомотивах бензину та інших легкозаймистих речовин;
спалювання обтиральних матеріалів, ганчірок, облитих горючими рідинами, а також застосування смолоскипів для відігрівання замерзлих труб та механізмів на території розрізів;
розведення багать поблизу гирла свердловин дренажних шахт відкритим полум'ям;
стоянка поблизу усть машин із працюючим двигуном внутрішнього згорання;
паління тютюнових виробів у не визначених для цього місцях.
11. Вуглезбагачувальні та вуглебрикетні фабрики
11.1. Будівлі та споруди вуглезбагачувальних і вуглебрикетних фабрик повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості та розподілятися за технологічним потоком протипожежними стінами 2-го типу на окремі відсіки. Дерев'яні будівлі та споруди діючих фабрик із внутрішньої та зовнішньої сторони повинні бути оброблені вогнезахисними складами, які забезпечують I групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363-98.
11.2. Стіни та укоси помостів металоконструкцій повинні виконуватися з матеріалів, з яких можна змивати вугільний пил.
11.3. На кожному діючому підприємстві повинен бути розроблений проект комплексного знепилення, затверджений головним інженером.
11.4. Прибирати вугільний пил з устатковання необхідно не рідше одного разу на зміну.
Терміни періодичності прибирання пилу в спорудах у залежності від інтенсивності пилоутворення установлюються графіком, який щокварталу затверджує головний інженер підприємства. Під час прибирання пил не повинен переходити в завислий стан.
11.5. На підприємстві повинне застосовуватися мокре і сухе прибирання пилу. Мокре прибирання проводиться змивом пилу водою із стволів-розпилювачів. При сухому способі прибирання повинні застосовуватися як пересувні, так і стаціонарні пилососні установки.
11.6. Забороняється робота машин та механізмів за відсутності або несправності пилозахисних укриттів та інших засобів пилопридушення, передбачених проектом комплексного знепилювання. Запилене повітря, яке відсмоктується, перед видаленням в атмосферу підлягає очищенню до гранично допустимих концентрацій пилу.
11.7. Незалежно від загальної вентиляції в місцях утворення пилу повинні встановлюватися місцеві спеціальні пристрої (пилососи) таким чином, щоб пил відсмоктувався безпосередньо біля місць його утворення.
11.8. На діючих підприємствах пилогазовий режим уводиться наказом керівника підприємства на підставі конкретних випробувань вугільного пилу на вибуховість, проведених МакНДІ, та даних шахт з газовиділення вугільних пластів. Результати випробувань вибуховості вугільного пилу направляються підприємству в 30-денний термін. Повторні випробування проводяться один раз на три роки, а при зміні сировинної бази проводяться позачергові випробування.
11.9. Концентрація метану в місцях можливого його скупчення (бункери, надбункерні приміщення, вуглеприймальні ями тощо) повинна контролюватися щозміни за допомогою стаціонарних та переносних газоаналізаторів.
У разі концентрації метану в повітрі понад 2% усі роботи повинні бути припинені та вжиті заходи до негайного провітрювання загазованої дільниці.
11.10. Для попередження поширення пожежі в сусідні приміщення в місцях прилягання конвеєрних галерей до будівель, споруд, а також у отворах протипожежних стін (брандмауерів) повинні бути встановлені протипожежні двері та водяні завіси.
11.11. Зберігання спецодягу у виробничих приміщеннях категорично забороняється.
11.12. Мастильні та обтиральні матеріали в кількості, яка не перевищує добової потреби, необхідно зберігати в металевих ящиках з кришками, що щільно закриваються.
11.13. На підприємствах забороняється захаращувати проходи та виходи, підступи до механізмів, установок і засобів пожежогасіння.
11.14. У всіх приміщеннях і на території фабрик забороняється користуватися відкритим вогнем.
Курити дозволяється тільки в спеціально відведених місцях, облаштованих металевими урнами. У цьому місці повинен бути вивішений напис "Місце для куріння".
11.15. Усі трубопроводи, які подають пару і воду з температурою понад 50 град. С, повинні мати теплову ізоляцію.
Температура поверхні зовнішнього шару ізоляції не повинна перевищувати 50 град. С.
11.16. Будова, експлуатація, гасіння та розбирання породних відвалів виконуються відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.37-02, ДНАОП 1.1.30-1.01-00.
11.17. Робота преса з появою полум'я (іскор) у каналах формувального інструмента прес-блоку не допускається.
11.18. Дії обслуговувального персоналу у разі виникнення займання та вибуху нагрітої пилогазової суміші в сушильному тракті в періоди пуску, зупинки та перебоїв подавання вугілля в сушарку повинні відповідати робочій інструкції з експлуатації сушильних установок.
11.19. Пуск сушильної установки в роботу дозволяється тільки зі справною контрольно-вимірювальною апаратурою та справними запобіжними клапанами на тракті газів та пиловловлювачів.
11.20. Експлуатація газових сушильних установок без обмеження з концентрації кисню допускається при сушінні антрациту, напівантрациту, а також кам'яного вугілля з початковою температурою (на вході в апарат) до 400 град. С та температурі відпрацьованих газів або повітря (перед або після димососа) до 70 град. С.
11.21. Контроль за концентрацією кисню повинен проводитися за показниками стаціонарних автоматичних газоаналізаторів.
11.22. Температура газів перед димососом повинна бути не більше 120 град. С (для установок без обмеження концентрації кисню - 70 град. С).
11.23. Кожна газова сушильна установка повинна мати блокувальні пристрої:
перешкоджаючі включенню електродвигунів димососів та сушильного барабана за відсутності захисної пари (інертного газу) у підвідному трубопроводі до сушарки та води на мокрі пиловловлювачі;
які відключають установку при досягненні температури перед димососом 120 град. С (70 град. С для установок без обмеження концентрації кисню).
11.24. Забороняється пуск та робота газових сушильних установок у разі:
відсутності або несправності контрольно-вимірювальних приладів, сигналізації та блокування;
несправності устатковання, укриттів та систем промислової вентиляції;
відсутності захисної пари або інертного газу;
відсутності води в мокрих пиловловлювачах;
засмічення або забиття вугіллям труб;
наявності осередку пожежі в сушильному тракті;
засмічення відводів і несправності запобіжних клапанів;
тертя барабана об кожух розвантажувальної камери;
перевищення значення температури перед димососом, яке установлене режимною картою.
11.25. Для гасіння пожежі повинна подаватися захисна пара (інертний газ) в усі ступені сухого пиловловлювання та в усі резервуари з висушеним продуктом, а також для барабанних сушарок - у зону закидання вугілля, для установок киплячого (завислого) шару та класифікаторів, які працюють з початковою температурою газів понад 150 град. С, - над ґратами.
11.26. Трубчасті парові сушарки на вугільних брикетних фабриках повинні мати світлову та звукову сигналізації, розміщені на щиті оператора сушильно-пресового корпусу, що спрацьовують при:
досягненні температури перед електрофільтром 107 град. С;
зниженні витрати пари менше встановленого мінімального рівня;
досягненні нижньої межі температури пароповітряної суміші (80 град. С);
знятті напруги з електрофільтра;
несправності струшувальних механізмів;
несправності шлюзових затворів бункерів пилу.
11.27. Трубчаста парова сушильна установка повинна мати блокувальні пристрої:
які перешкоджають включенню електродвигуна привода сушарки та відключають його при зупинці збірного конвеєра висушеного вугілля;
які забезпечують відключення електрофільтра та припинення подавання пари на сушильний барабан при досягненні температури пароповітряної суміші 110 град. С;
які відключають електрофільтр при подаванні захисної пари.
11.28. Сушильні відділення повинні мати систему аспірації та діючу припливно-витяжну вентиляцію.
11.29. Для гасіння вибухового тиску та відведення із сушильного відділення газів, що утворилися під час вибуху, поверхня поздовжньої зовнішньої стінки з боку систем газоочистки повинна мати одинарне засклення з площею не менше 30% поверхні. Застосування армованого скла та склоблоків для засклення зовнішньої стіни сушильного відділення з боку систем газоочистки не допускається.
11.30. Розвантажувальні камери, провальна частина труб-сушарок та пилоуловлювальні апарати сухого очищення газів для вивантаження сухого вугілля та пилу повинні обладнуватися герметизуючими пристроями, які перешкоджають проникненню вибухових газів до приміщень та підсмоктуванню повітря до сушильних трактів.
11.31. Монтаж та експлуатація електрофільтрів повинні проводитися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 та НАОП 1.1.30-1.03-90.
Відповідальною за експлуатацію електрофільтрів та безпечне ведення робіт наказом керівника фабрики призначається особа з числа інженерно-технічних працівників, яка має відповідне посвідчення з електробезпеки.
11.32. Приміщення підвищувально-випрямної підстанції електрофільтрів повинне бути ізольоване від виробничих приміщень, які містять вугільний пил.
11.33. Електрофільтри необхідно включати в роботу тільки із справними трансформаторними пристроями для видалення уловленого вугільного пилу.
11.34. Електрофільтри з металевими кожухами, щоб уникнути конденсації і налипання на електроди вугільного пилу, повинні мати теплову ізоляцію. Корпус електрофільтра повинен бути герметичним щодо вугільного пилу і газу.
11.35. Включати електрофільтри дозволяється після одержання сигналів про нормальну витрату пари не нижче встановленої режимною картою сушильного барабана та за нормальної температури пароповітряної суміші не менше 78 град. С.
11.36. Кожен електрофільтр повинен мати пристрій, що автоматично відключає його у разі підвищення сили струму понад установлену межу.
11.37. Під час зменшення подавання вугілля в сушильний барабан нижче встановленої норми напруга в електрофільтрах повинна автоматично відключатися. За відсутності автоматики відключення напруги в електрофільтрі повинне здійснюватися до припинення подавання вугілля в сушильні барабани.
11.38. Двері, які ведуть на дах приміщення електрофільтрів, повинні бути постійно зачинені на замок. Ключі повинні зберігатися в особи, яка відповідальна за експлуатацію електрофільтрів.
На дах фабрики та у приміщення електрофільтрів дозволяється входити лише за спеціальним допуском.
11.39. Під час зниження витрати пари в сушильному барабані менше необхідного та при температурі пароповітряної суміші понад 110 град. С напруга в електрофільтрах повинна автоматично відключатися.
11.40. Забороняється робота електрофільтрів з несправним блокуванням дверей трансформаторної комірки.
11.41. Гасіння вугільного пилу, який горить у шахті електрофільтра, повинне здійснюватися розпиленим струменем води або іншими вогнегасними речовинами через верхні люки камер при відключеному живленні. Отвори трубок сушильної установки, у яких відбулося загоряння вугілля, необхідно герметизувати глиною або іншими негорючими матеріалами з двох сторін. Ліквідація осередків горіння вугілля повинна проводитися в присутності змінного майстра (начальника зміни).
Після ліквідації загоряння в камері електрофільтра необхідно відкрити двері на розвантажувальній стороні сушильного барабана. Двері необхідно відкривати без поштовхів та ударів, здатних викликати завихрення пилу.
11.42. Електротехнічні установки підприємств та їх експлуатація повинні відповідати вимогам чинних ДНАОП 0.00-1.32-01, ДНАОП 0.00-1.21-98 та Інструкції з монтажу та експлуатації електроустатковання.
11.43. Захист будівель, споруд та зовнішніх установок, які мають вибухонебезпечні зони, від прямих ударів блискавки та її вторинних проявів повинен виконуватися відповідно до РД 34.21.122-87.
11.44. Шляхи евакуації людей, а також робочі місця виробничих приміщень (підбункерна частина вуглеприймання, дробильно-сортувальне, флотаційне, сушильне та пресове відділення, станція збирання та перекачування конденсату, заглиблена насосна, котельня) повинні мати аварійне освітлення, виконане відповідно до ДНАОП 0.00-1.32-01.
Аварійне освітлення повинне мати незалежне джерело електроенергії від іншої підстанції або окремого трансформатора.
На діючих підприємствах допускається застосування як аварійного освітлення шахтних акумуляторних світильників.
11.45. Маневрові локомотиви повинні бути обладнані іскрогасниками.
Забороняється заїжджати локомотивам у будівлю приймальних бункерів. При необхідності подавання вагонів у кінець тупика маневрові локомотиви виконують цю роботу тільки за наявності прикриття з відповідною кількістю вагонів.
11.46. Склади зберігання реагентів та рідких зв'язувальних речовин повинні відповідати вимогам пожежної безпеки, викладеним в цих Правилах.
11.47. Живильні баки реагентів об'ємом не більше добової витрати можуть бути в будівлі флотації за умови розміщення їх в окремому ізольованому приміщенні. Двері повинні бути протипожежними 2-го типу.
При цьому зазначене приміщення повинне бути обладнане:
самостійною приливно-витяжною вентиляцією;
стаціонарними паровими або пінними приладами пожежогасіння;
піддоном місткістю не менше 50% об'єму живильних баків, що мають вільний злив у приймальний пристрій поза будинком.
11.48. Заповнення живильних баків реагентом і з'єднувальними речовинами слід здійснювати через трубопроводи спеціальними насосами.
Заповнювати їх вручну категорично заборонено.
11.49. З метою попередження переповнення реагентами та з'єднувальними речовинами баки повинні мати переливні трубопроводи з гідравлічними затворами з виводом їх у резервуари складу або спеціальні резервуари. Трубопроводи подавання реагентів і з'єднувальних рідин мають бути постійно справними.
11.50. Приміщення з живильними баками реагентів та з'єднувальних рідин повинні мати вентиляцію.
11.51. Проливання реагентів на підлогу, стіни та зовнішні частини машин неприпустимо. Розлиті реагенти повинні бути прибрані, а устатковання ретельно витерте.
11.52. Розігрівання антраценового масла в цистернах та резервуарах повинне здійснюватися до температури не більше 70 град. С.
11.53. Зберігання твердого пеку дозволяється тільки в пристосованих для цієї мети приміщеннях (місцях), захищених від дії сонячних променів та вітру.
11.54. Усі приміщення, де здійснюється подрібнення та розмелювання пеку, повинні бути ізольовані та обладнані витяжною вентиляцією.
11.55. Завантаження пеку в дробильні і змішувальні пристрої, а також змішування твердого пеку з вугіллям повинно здійснюватися за допомогою механічних пристроїв та при включеній витяжній вентиляції.
11.56. Конвеєрні стрічки, застосовувані на підприємствах, повинні бути виготовлені з негорючих, важкогорючих та важкозаймистих матеріалів, які не поширюють полум'я по поверхні згідно з ГСТУ 12.11.402-97.
11.57. Вогневі роботи на підприємствах, які переробляють вугілля, небезпечні за вибухом газу або вугільного пилу, проводяться відповідно до НАПБ А.01.001-95, ДНАОП 1.1.30-5.18-02.
11.58. На підприємствах, які перероблюють вугілля, небезпечне за вибухами вугільного пилу або газу, вогневі роботи повинні проводитися відповідно до ДНАОП 0.00-5.12-01, ДНАОП 1.1.30-5.18-02.
11.59. При виконанні вогневих робіт повинні дотримуватися вимоги ГОСТ 12.3.003-86 та цих Правил.
12. Шахти, які працюють у режимі водовідливу ("суха консервація")
12.1. У проекті ліквідації шахти повинен бути розроблений розділ "Протипожежний захист", який підлягає експертизі в НДІГС "Респіратор".
Забороняється передавати шахту на реструктуризацію (закриття або консервацію) за наявності порушень вимог її протипожежного захисту.
12.2. На проммайданчиках ліквідованих шахт повинен бути улаштований пожежний резервуар місткістю не менше 100 куб. м. Заповнення резервуара може здійснюватися від однієї лінії підводного трубопроводу. Для заповнення резервуара може використовуватися освітлена технічна вода.
12.3. Від пожежних резервуарів до кожного ствола та об'єкта проммайданчика ліквідованої шахти повинен бути прокладений водопровід з розрахунковим діаметром, але не менше 100 мм.
12.4. Подавання води з поверхні в гірничі виробки ліквідованої шахти може здійснюватися по одному магістральному трубопроводу, прокладеному вертикальною або похилою виробкою. Як водоподавальні можуть бути використані водовідливні магістралі, повітропроводи тощо. Параметри мережі повинні бути обґрунтовані гідравлічним розрахунком згідно з КД 12.07.403-96.
12.5. Для ліквідованих шахт допускається подавання води в мережу пожежних трубопроводів насосами шахтного водовідливу.
12.6. Параметри пожежного трубопроводу розраховують за сумарною витратою води, необхідною на створення пожежної водяної завіси та на безпосереднє гасіння пожежі суцільним струменем з одного пожежного ствола. Загальна витрата води повинна бути не менше 0,022 куб. м/с (80 куб. м/год).
12.7. Пожежний трубопровід функціонуючих гірничих виробок ліквідованої шахти обладнується пожежними кранами відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
12.8. Тиск води на виході з пожежних кранів, розміщення та кількість первинних засобів пожежогасіння повинні відповідати вимогам ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
12.9. На шахтах, які ліквідуються і перебувають у стадії "сухої консервації", дозволяється природне провітрювання гірничих виробок у холодну пору року за узгодженням з НДІГС "Респіратор" і органами Держнаглядохоронпраці.
| Директор Департаменту із надзвичайних ситуацій та охорони праці | І.О.Ященко |
Додаток 1
до пункту 4.3 Правил
пожежної безпеки
для підприємств вугільної
промисловості України
ОСНОВНІ ВИМОГИ
до інструкцій щодо заходів пожежної безпеки
1. Інструкції повинні розроблятися на основі цих Правил та інших нормативних актів з пожежної безпеки, виходячи зі специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів, технологічного та виробничого устатковання вугільних підприємств.
Вони повинні встановлювати порядок та спосіб забезпечення пожежної безпеки, обов'язки та дії персоналу у разі виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомлення про неї в пожежну охорону, евакуації людей та матеріальних цінностей, застосування засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони.