14. Для групи винаходів відомості щодо суті винаходу і технічного результату наводяться для кожного з винаходів.
15. У розділі "Перелік фігур креслень" наводиться перелік фігур креслень, а також стислі пояснення того, що зображено на кожній з них.
16. У розділі "Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі)" наводиться детальний опис принаймні одного з прикладів здійснення винаходу (корисної моделі) таким чином, щоб показати можливість реалізації його (її) призначення та одержання зазначеного в розділі "Суть винаходу (корисної моделі)" технічного результату. При цьому для характеристики наведеного в прикладі об'єкта повинні використовуватися такі самі поняття, якими суть винаходу (корисної моделі) охарактеризовано в описі та формулі.
17. Можливість здійснення винаходу (корисної моделі), суть якого (якої) охарактеризована з використанням ознаки, вираженої загальним поняттям, зокрема, на рівні функціонального узагальнення, повинна бути підтверджена достатньою з точки зору фахівця кількістю прикладів її втілення, наприклад описом засобу (засобів) для здійснення відповідної функції або посиланням на джерело, з якого такий засіб (засоби) відомий.
18. Якщо для характеристики заявленого винаходу (корисної моделі) використовуються виражені у вигляді інтервалу значень кількісні ознаки будь-яких параметрів (наприклад, вміст інгредієнтів, температура, тиск, тощо), у прикладах здійснення винаходу (корисної моделі) повинні бути наведені відомості, що підтверджують можливість реалізації його (її) призначення та одержання технічного результату в межах зазначеного інтервалу.
5. Формула винаходу (корисної моделі)
1. Відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону формула винаходу (корисної моделі) визначає обсяг правової охорони.
2. Відповідно до частини восьмої статті 12 Закону формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його (її) суть і бути викладена ясно та стисло.
3. Формула визнається такою, що виражає суть винаходу (корисної моделі), якщо вона містить сукупність його (її) суттєвих ознак, достатню для досягнення зазначеного заявником технічного результату.
4. Формула повинна базуватися на описі, тобто виражена формулою суть винаходу (корисної моделі) повинна бути розкрита заявником в описі, а визначений нею обсяг правової охорони повинен підтверджуватися наведеними в описі достовірними даними, зокрема прикладами здійснення заявленого винаходу (корисної моделі) з досягненням зазначеного в описі технічного результату.
5. Ознаки винаходу (корисної моделі) у формулі повинні бути викладені таким чином, щоб забезпечити можливість їх ідентифікації, тобто однозначного розуміння їх змісту фахівцем на основі відомого рівня техніки. За відсутності можливості ідентифікації ознаки така ознака не береться до уваги під час експертизи заявки.
Формула не повинна містити власних імен, у тому числі імені винахідника, вигаданих назв, фірмових (комерційних) найменувань, торговельних марок, абревіатур, що не є загальновживаними, слів "і т. д.", "патент" і подібних, які не відповідають цілям ідентифікації винаходу (корисної моделі).
6. Якщо заявка містить креслення, для кращого розуміння зв'язку зазначених у формулі ознак з їх зображеннями на кресленнях, у формулі допускається після зазначення певної ознаки проставляти в дужках позначення (переважно цифрове) відповідного елемента на кресленні.
7. Характеристика ознаки у формулі не може бути замінена посиланням на опис, креслення чи інший документ. Заміна ознаки посиланням на креслення допускається тільки в тих випадках, якщо ознаку неможливо виразити інакше. При цьому заявник повинен пояснити необхідність такої заміни в описі.
8. Ознаку винаходу (корисної моделі) слід характеризувати загальним поняттям, що виражає функцію, властивість тощо, яке охоплює різні окремі форми його реалізації, якщо саме ці характеристики, які містяться в загальному понятті, забезпечують у сукупності з іншими ознаками досягнення зазначеного заявником технічного результату.
Якщо таке поняття відсутнє або узагальнення не є можливим, воно може бути замінено ознаками, вираженими як альтернатива з урахуванням пунктів 19 - 21 цієї глави.
Ознака винаходу (корисної моделі) може бути виражена як альтернатива за умови, що така ознака в разі будь-якого зазначеного в альтернативі вибору у сукупності з іншими ознаками забезпечує досягнення того самого технічного результату.
9. Формула винаходу (корисної моделі) за своєю структурою може бути одноланковою чи багатоланковою і включати відповідно один або більше пунктів.
10. Одноланкова формула застосовується для характеристики одного винаходу (корисної моделі) або групи винаходів, заявлених як альтернатива, що характеризуються сукупністю суттєвих ознак, які не мають розвитку чи уточнення щодо окремих випадків виконання або використання винаходу (корисної моделі) чи винаходів групи. Отже, одноланкова формула складається з одного незалежного пункту і не містить додаткових залежних пунктів.
11. Багатоланкова формула застосовується для характеристики одного винаходу (корисної моделі) з розвитком і/або уточненням сукупності його (її) ознак щодо окремих випадків виконання чи використання винаходу (корисної моделі) або для характеристики групи винаходів.
12. Багатоланкова формула, що характеризує один винахід (корисну модель), має один незалежний пункт і наступний (наступні) за ним один або декілька залежних пунктів.
13. Багатоланкова формула, що характеризує групу винаходів, має два або більше незалежних пунктів, кожен з яких характеризує один з винаходів групи. При цьому кожен незалежний пункт може мати один або більше підпорядкованих йому залежних пунктів.
14. Кожен незалежний пункт багатоланкової формули винаходу може характеризувати групу винаходів, заявлених як альтернатива.
15. Під час складання багатоланкової формули заявник повинен дотримуватися таких вимог:
незалежні пункти формули не повинні містити посилань на інші пункти, при цьому такі посилання допускаються в разі, якщо вони дають змогу викласти незалежний пункт без повторення в ньому повного змісту інших пунктів;
залежні пункти формули, наскільки це можливо і доцільно, групуються разом з тим незалежним пунктом, якому вони підпорядковані;
пункти багатоланкової формули нумеруються арабськими цифрами в порядку їх викладення, починаючи з "1".
16. Пункт формули складається, якщо це доцільно, з обмежувальної частини, яка включає ознаки винаходу (корисної моделі), які збігаються з ознаками найближчого аналога, у тому числі родове поняття, що характеризує призначення об'єкта, та відмітної частини, яка містить ознаки, що відрізняють винахід (корисну модель) від найближчого аналога.
Якщо винахід (корисна модель) має найближчий аналог, незалежний пункт формули поділяється на обмежувальну та відмітну частину.
Обмежувальна частина може складатися лише з родового поняття, яке характеризує призначення об'єкта.
Обмежувальна і відмітна частини пункту формули відокремлюються одна від одної виразом: "який (яка, яке) відрізняється тим, що...".
Поділ пункту формули на обмежувальну і відмітну частини не вимагається в разі, якщо внаслідок такого поділу погіршується ясність та стислість його змісту.
Без поділу формули на обмежувальну і відмітну частини може складатися формула, яка характеризує, зокрема:
індивідуальну сполуку;
штам мікроорганізму, культуру клітин рослини або тварини;
винахід, який полягає в об'єднанні відомих частин;
винахід (корисну модель), що не має найближчого аналога чи він не відомий заявнику.
17. Кожен пункт формули викладається одним реченням.
18. Незалежний пункт формули стосується лише однієї корисної моделі, або, як правило, одного винаходу.
Незалежний пункт формули не повинен характеризувати об'єкти різного виду (продукт і процес) чи сукупність об'єктів, кожен з яких має своє власне призначення, а зазначена сукупність не реалізує спільного призначення. При цьому допускається, щоб в одному незалежному пункті формули винаходу була охарактеризована група винаходів за умови, що вони є варіантами, які відрізняються ознаками, вираженими як альтернатива.
19. Незалежний пункт формули, який містить ознаки, виражені як альтернатива, вважається таким, що стосується одного винаходу (корисної моделі), якщо ці ознаки не є функціонально самостійними, а характеризують, зокрема, властивості функціонально самостійної ознаки (наприклад, розміри, геометричні форми, механічні або інші фізичні, хімічні, біологічні властивості). Функціонально самостійними ознаками є ознаки, які характеризують елементи, яким властива можливість виконання певної функції (наприклад, такими є вузол чи деталь пристрою, окрема дія або сукупність дій процесу, речовина, матеріал, пристосування, що використовується в процесі, інгредієнт композиції).
20. Застосування альтернативи для характеристики винаходу (групи винаходів) або корисної моделі в одному пункті формули допускається за умови, що це не порушує вимоги частини восьмої статті 12 Закону та пункту 2 цієї глави щодо ясності та стислості викладення формули. При цьому, порушенням зазначеної вимоги вважається, зокрема, викладення пункту формули таким чином, щоб вибір однієї з альтернативних ознак залежав від вибору, який зроблено щодо іншої ознаки.
21. У незалежний пункт формули повинна бути включена сукупність суттєвих ознак, достатня для досягнення технічного результату.
22. Під час складання незалежного пункту формули слід ураховувати, що сукупність суттєвих ознак, достатня для досягнення технічного результату, повинна бути виражена певним набором ознак, які властиві об'єкту винаходу (корисної моделі) та зазначені в главах 8 - 11 цього розділу. Використання замість ознак певного об'єкта лише даних про його експлуатаційні показники і споживчі властивості, ефектів та явищ, що мають місце при його здійсненні та/або використанні, не допускається.
23. До залежного пункту формули повинні бути включені ознаки, що розвивають чи уточнюють сукупність ознак, зазначену в незалежному пункті формули, у тому числі шляхом додання до цієї сукупності інших ознак та/або конкретизації зазначених ознак, та необхідні лише в окремих випадках виконання заявленого винаходу (корисної моделі) або його (її) використання.
24. Обмежувальна частина залежного пункту формули повинна включати родове поняття, що характеризує призначення винаходу (корисної моделі), викладене, як правило, у скороченому вигляді порівняно з тим, що наведений у незалежному пункті, і містити посилання на незалежний пункт та/або інший залежний пункт (пункти), якого (яких) він стосується.
25. Підпорядкованість залежних пунктів формули незалежному може бути безпосередньою та опосередкованою.
26. Безпосередня підпорядкованість залежного пункту формули незалежному застосовується в разі, якщо для характеристики заявленого винаходу (корисної моделі) в окремому випадку його виконання чи використання поряд з ознаками цього пункту необхідні лише ті ознаки, які зазначені в незалежному пункті.
27. Опосередкована підпорядкованість залежного пункту формули незалежному зазначається шляхом посилання на один або більше залежних пунктів і застосовується в разі, якщо для характеристики винаходу (корисної моделі), крім ознак незалежного пункту формули, необхідні ще й ознаки одного чи декількох інших залежних пунктів формули.
28. У разі підпорядкованості залежного пункту формули декільком пунктам формули посилання на них зазначаються з використанням альтернативи, наприклад "за пунктом 1 або пунктом 2" або "за будь-яким із пунктів 1, 2, 4".
29. У залежному пункті формули поняття "пристрій (речовина, штам, спосіб тощо) за пунктом..." означає повний зміст пункту формули, на який посилаються, тобто розуміється сукупність усіх без винятку ознак, наведених в обмежувальній і відмітній частинах незалежного пункту, на який прямо або опосередковано посилаються.
Не допускається складання залежного пункту формули таким чином, що наслідком стає заміна або вилучення ознаки, що міститься в пункті, якому зазначений залежний пункт підпорядкований.
6. Креслення
1. Креслення (включаючи кресленики, схеми, діаграми та інші штрихові графічні зображення) надаються в разі, якщо вони, на думку заявника, необхідні для кращого розуміння заявленого винаходу (корисної моделі) або сприяють такому розумінню
Фотографії та інші напівтонові зображення не вважаються кресленнями.
2. Креслення повинні бути оформлені на окремому аркуші (аркушах). Окремі фігури повинні бути розміщені таким чином, щоб аркуші були заповнені максимально.
Якщо фігури, що розміщені на двох і більше аркушах, є частинами єдиного креслення (наприклад, фіг. 1), вони мають бути розміщені так, щоб креслення можна було скомпонувати без пропусків будь-якої із зображених на різних аркушах фігур, при цьому кожна частина повинна додатково нумеруватися, наприклад фіг. 1.1, фіг. 1.2 і т. д.
На одному аркуші можна розміщувати декілька фігур, при цьому вони повинні бути чітко відділені одна від одної.
3. Креслення виконуються темними чіткими лініями і штрихами, без розтушовування і розмальовування, з можливістю їх подальшого репродукування, у тому числі як чорно-біле зображення.
4. Масштаб креслень, колір, контрастність і чіткість їх зображення повинні бути вибрані такими, щоб у разі їх репродукування, у тому числі як чорно-біле зображення, з лінійним зменшенням розмірів до 2/3 на кресленні було видно всі деталі.
Висота цифр і літер на кресленнях повинна бути не менше ніж 3,2 мм. Цифрові та літерні позначення повинні бути чіткими. Цифри і літери в дужки та лапки не беруться.
5. Кожен елемент на кресленні повинен бути виконаним пропорційно до всіх інших елементів, за винятком випадків, якщо для чіткого зображення елемента порушення такої пропорційності є доцільним.
6. Розміри на кресленнях не вказуються, а в разі необхідності їх можна позначити на кресленнях літерами кириличного, латинського або грецького алфавітів, а їх значення слід навести в описі.
Креслення, як правило, не повинні містити будь-яких написів. При цьому для кращого розуміння креслення допускається зазначити на ньому українською мовою назви елементів пристрою, окремих дій процесу, такі слова як: "вода", "пара", "відкрито", "закрито", "розріз за А-А" та подібні.
7. Елементи фігур позначаються арабськими цифрами відповідно до посилань на них в описі. Одні й ті самі елементи на декількох фігурах повинні бути позначені одними й тими самими цифрами.
Позначення, про які в описі не згадується, не повинні міститися на кресленнях і навпаки.
8. Якщо креслення представлені у вигляді схеми, для її виконання повинні застосовуватися стандартизовані умовні графічні позначення.
Якщо схема представлена у вигляді прямокутників як графічних позначень елементів, безпосередньо в прямокутнику слід розмістити цифрове позначення і за можливості назву елемента. Якщо розміри графічного позначення елемента не дають змоги цього зробити, цифрове позначення елемента та/або його назву можна вказати на виносній лінії або безпосередньо під цим елементом.
На схемах одного виду допускається зображення окремих елементів схем іншого виду (наприклад, на електричній схемі розмістити зображення елементів кінематичних, гідравлічних схем тощо).
9. Фігури креслень повинні бути пронумеровані послідовно арабськими цифрами (фіг. 1, фіг. 2 тощо) відповідно до черговості наведення їх у тексті опису незалежно від виду креслень і нумерації аркушів. Якщо в описі винаходу (корисної моделі) пояснено лише одне креслення, воно не нумерується.
10. Якщо до заявки додано фотографії або інші напівтонові зображення як графічні матеріали (наприклад, для ілюстрації мікроструктури матеріалу), вони розміщуються на аркушах, вимоги до яких визначені в главі 2 цього розділу, таким чином, щоб вони не виходили за межі полів аркуша, що складають не менше ніж 1 см, нумеруються відповідно до пункту 2 цієї глави.
7. Реферат
1. Реферат є скороченим викладенням змісту винаходу (корисної моделі), який повинен включати назву винаходу (корисної моделі), призначення, якщо це не зрозуміло з назви, і найважливіші технічні особливості представленого винаходу (корисної моделі).
Якщо в рефераті використовується суттєва ознака, проілюстрована кресленням у заявці, у дужках може бути проставлена її позиція на кресленні.
Реферат і назва винаходу (корисної моделі) складаються лише з інформаційною метою, щоб вони могли бути ефективним засобом пошуку у відповідній галузі техніки. При цьому вони не беруться до уваги при тлумаченні формули та визначенні обсягу правової охорони.
2. Рекомендований обсяг тексту реферату становить до 1000 знаків.
Текст реферату викладається короткими реченнями з уникненням за можливості занадто складних стилістичних зворотів.
Якщо в рефераті необхідно посилання на креслення, вони розміщуються на окремому аркуші та додаються до реферату.
Математичні і хімічні формули включаються до реферату лише за необхідності.
8. Особливості змісту заявки на винахід (корисну модель), об'єктом якого (якої) є пристрій
1. Для характеристики пристрою використовуються, зокрема, такі ознаки:
конструктивний елемент (елементи);
зв'язки між елементами;
взаємне розташування елементів;
форма виконання елемента (елементів) або пристрою в цілому;
форма виконання зв'язків між елементами;
параметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємозв'язок;
матеріал, з якого виготовлено елемент (елементи) або пристрій в цілому;
середовище, що виконує функцію елемента, та/або інші характеристики пристрою.
2. У розділі опису "Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі)" повинен бути наведений опис пристрою у статичному стані. При описуванні конструктивних елементів пристрою слід посилатися на фігури креслень. Цифрові позначення конструктивних елементів в описі повинні відповідати цифровим позначенням на кресленнях.
3. Після описування пристрою в статичному стані повинна бути описана дія (робота) цього пристрою або спосіб його використання з посиланням на цифрові позначення елементів конструкції, які зображені на кресленнях.
Інша послідовність викладення цього розділу допускається, якщо це необхідно для кращого розуміння винаходу (корисної моделі) та стислості викладення опису.
4. Якщо пристрій містить елемент, охарактеризований на функціональному рівні, і форма його реалізації передбачає використання багатофункціонального засобу, що програмується (настроюється), повинні бути наведені відомості, що підтверджують можливість здійснення таким засобом конкретної функції, призначеної такому елементу в складі пристрою.
Якщо крім зазначених відомостей наведено алгоритм, наприклад обчислювальний, він повинен бути представлений у вигляді блок-схеми або за можливості відповідного математичного виразу.
5. У формулі винаходу (корисної моделі) пристрій характеризується в статичному стані. Характеристика пристрою в дії (роботі) під час його використання допускається, якщо це доцільно для стислості викладення формули і при цьому не погіршується ясність. За необхідності слід зазначити про можливість реалізації елементом пристрою певної функції, про виконання певного елемента рухомим (наприклад, з можливістю повертання або обертання).
9. Особливості змісту заявки на винахід, об'єктом якого є речовина
1. Для характеристики індивідуальних хімічних сполук використовуються, зокрема, такі ознаки:
для низькомолекулярних сполук - хімічний склад і структура;
для високомолекулярних сполук - хімічний склад і структура однієї ланки макромолекули, структура макромолекули в цілому, періодичність ланок, молекулярна маса, молекулярно-масовий розподіл, геометрія і стереометрія макромолекули, її кінцеві та бокові групи;
для індивідуальних сполук невизначеного складу - фізико-хімічні та/або інші характеристики, зокрема ознаки способу одержання, що дають змогу розпізнати індивідуальну сполуку.
2. Для характеристики композицій використовуються, зокрема, якісний склад (інгредієнти), кількісний склад (вміст інгредієнтів), структура композиції, структура інгредієнтів.
3. Для характеристики композицій невизначеного складу використовуються, зокрема, фізико-хімічні, фізичні та утилітарні (такі, що належать до практичного застосування) показники та ознаки способу одержання.
4. Для характеристики речовин, одержаних шляхом ядерного перетворення, зокрема, використовуються якісний (ізотопний) склад, кількісний склад (вміст ізотопів), основні ядерні характеристики: період напіврозпаду, тип та енергія випромінювання (для радіоактивних ізотопів).
Для характеристики кристалічних форм сполук (поліморфів) використовуються, зокрема, дані кута 2q порошкових рентгенограм, а також параметри кристалічної ґратки, просторова група, кристалічна система.
5. До назви винаходу, що є індивідуальною сполукою, повинно бути включено її найменування за однією з прийнятих у хімії номенклатур (як правило, міжнародної номенклатури хімічних сполук IUPAC). До назви також може бути включено зазначення конкретного призначення сполуки, а для біологічно активних сполук - вид біологічної активності.
6. У розділі опису "Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу" для нової індивідуальної сполуки з визначеною структурою повинні бути наведені структурна формула, визначена відомими методами, та фізико-хімічні константи, описані спосіб одержання сполуки і можливість її застосування за певним призначенням.
7. Для біологічно активної сполуки в описі повинні бути вказані показники кількісних характеристик активності та токсичності і за необхідності вибірковість дії та інші показники.
8. Якщо винаходом є група (ряд) нових індивідуальних сполук з визначеною структурою, що описується загальною структурною формулою, в описі повинна бути описана можливість одержання всіх сполук групи шляхом зазначення загальної схеми способу одержання, а також принаймні одного прикладу одержання конкретної сполуки групи (ряду). Якщо група (ряд) містить сполуки з різними за хімічною природою радикалами, кількість прикладів повинна бути достатньою для підтвердження можливості одержання сполук з цими різними радикалами. Одержані сполуки описуються відповідно до пунктів 6 і 7 цієї глави.
9. Якщо винахід є проміжною сполукою, в описі повинна бути описана можливість одержання з неї нового кінцевого продукту з конкретним призначенням чи з біологічно активними властивостями або можливість переробки її у відомий кінцевий продукт.
Якщо винахід є кристалічною формою сполуки (поліморфом), в описі повинна бути описана можливість одержання такого поліморфу, наведені дані, які характеризують цей поліморф, а також його властивості, наприклад стабільність, технологічність, а також порівняння властивостей даної кристалічної форми з аморфною формою або іншою відомою кристалічною формою.
Якщо винахід є оптичним ізомером сполуки (відомої), в описі повинна бути описана можливість одержання такого оптичного ізомеру, наведені дані, які характеризують цей оптичний ізомер, а саме дані його абсолютної конфігурації, наприклад дані ренгено-структурного аналізу, а також його властивості (кут обертання площини поляризації світла, біологічна активність), а також порівняльні характеристики біологічної активності цього оптичного ізомеру відносно рацемату.
10. Якщо винахід є засобом для лікування, профілактики або діагностування певного захворювання, в описі повинні бути наведені дані, які підтверджують його придатність для лікування, профілактики або діагностування зазначеного захворювання.
11. Якщо винахід є композицією, у наведених прикладах повинні бути зазначені інгредієнти, що входять до її складу, їх характеристика та кількісне співвідношення. Якщо композиція містить нову сполуку, описується спосіб одержання композиції та цієї сполуки.
12. Вміст кожного інгредієнта в усіх прикладах повинен бути наведений у такому одиничному значенні, яке відповідає зазначеному у формулі винаходу інтервалу значень, а саме при вираженні кількісного співвідношення інгредієнтів у формулі у відсотках за масою або за об'ємом сумарний вміст усіх зазначених у прикладі інгредієнтів повинен дорівнювати 100 %.
13. У формулу винаходу, що характеризує індивідуальну хімічну сполуку будь-якого походження, повинна бути включена її назва або позначення, а також призначення сполуки або вид її біологічної активності.
Для ідентифікованої сполуки повинна бути включена її структурна формула, а для сполуки невизначеного складу - фізико-хімічні та інші характеристики сполуки, які дають змогу її розпізнати.
У формулу винаходу, що характеризує кристалічну форму сполуки (поліморф), повинні бути включені дані кута 2q порошкових рентгенограм (щонайменше значення 2 - 5 основних піків), а також за необхідності параметри кристалічної ґратки, просторова група, кристалічна система.
У формулу винаходу, що характеризує оптичний ізомер сполуки, повинні бути включені дані щодо абсолютної конфігурації.
14. У формулу винаходу, що характеризує композицію, повинні бути включені якісний склад (інгредієнти) та за необхідності кількісний склад (вміст інгредієнтів) композиції, її структура та структура інгредієнтів.
15. Кількісний вміст інгредієнтів композиції виражається в будь-яких однозначних одиницях, як правило, двома значеннями, які характеризують мінімальну (нижню) і максимальну (верхню) межі вмісту, при цьому вміст одного з інгредієнтів допускається зазначати словом "решта".
Зазначення кількісного вмісту антибіотиків, ферментів, анатоксинів тощо допускається характеризувати в інших одиницях, ніж одиниці решти компонентів у композиції, наприклад у тис. од. відносно масової кількості решти інгредієнтів композиції.
16. Для композицій, призначення яких визначається лише активним інгредієнтом, а інші компоненти є нейтральними носіями з тих, що традиційно застосовуються в композиціях такого призначення, допускається зазначення у формулі винаходу лише цього активного інгредієнта та за необхідності його кількісного вмісту в складі композиції.
17. Якщо як ознаку винаходу вказано складну відому речовину, допускається використання її специфічної назви з обов'язковим зазначенням функції або властивостей цієї речовини та її основи. У цьому разі в описі винаходу повинно бути зазначено джерело інформації, у якому ця речовина описана, і за необхідності повний склад і спосіб її одержання.
10. Особливості змісту заявки на винахід, об'єктом якого є біологічний матеріал
1. Для характеристики нуклеїнових кислот або пептидів використовуються, зокрема, такі ознаки:
нуклеотидна послідовність (для нуклеїнових кислот);
фізична карта (для рекомбінантних нуклеїнових кислот і векторів);
амінокислотна послідовність (для пептидів);
фізико-хімічні та/або інші характеристики, що дають змогу ідентифікувати біологічний матеріал.
Нуклеотидна чи амінокислотна послідовність надається шляхом зазначення її номера в переліку послідовностей, а саме: "SEQ ID NO:..." з наведенням відповідного тексту, якщо характеристика послідовності в переліку послідовностей представлена з використанням такого тексту.
Перелік послідовностей є окремою невід'ємною частиною опису і складається з дотриманням вимог Стандарту ВОІВ ST. 26, крім послідовностей, які не можуть бути включені до переліку послідовностей відповідно до цього Стандарту.
Заявка, яка містить перелік послідовностей відповідно до Стандарту ВОІВ ST. 26, може бути подана у формі електронного документа з використанням спеціалізованого програмного забезпечення в ІКС УКРНОІВІ.
Для цілей сплати зборів, передбачених Порядком, послідовності відповідно до Стандарту ВОІВ ST. 26 буде перетворено у формат, здатний бути сприйнятий людиною, з такими параметрами: аркуш формату А4, поля 30 мм - ліве, 10 мм - праве, 20 - верхнє та нижнє, з використанням гарнітури Times New Roman та шрифту розміром 12 друкарських пунктів, інтервал шрифту звичайний, міжрядковий інтервал одинарний.
2. Для характеристики генетично модифікованої клітини використовуються, зокрема, такі ознаки:
таксономічні характеристики організму, з якого походять клітини, наведені латинською мовою (рід та/або вид);
для багатоклітинного організму - орган та/або тканина, до якого (яких) клітина належить;
характер модифікацій (вставка, видалення, заміщення або інші модифікації гену) із зазначенням послідовностей, у яких (за допомогою яких) здійснюють зазначені модифікації;
властивості, що набуваються клітиною.
3. Для характеристики генетично модифікованої рослини використовуються, зокрема, такі ознаки:
таксономічні характеристики рослини, наведені латинською мовою (рід і/або вид);
характер модифікацій (вставка, видалення, заміщення або інші модифікації гену) із зазначенням послідовностей, у яких чи за допомогою яких здійснюють такі модифікації;
властивості, що набуваються рослиною;
модифікований продукт, що продукується рослиною.
4. Для характеристики генетично модифікованої тварини використовуються, зокрема, такі ознаки:
таксономічні характеристики тварини, наведені латинською мовою (рід і/або вид);
характер модифікацій (вставка, видалення, заміщення або інші модифікації гену) із зазначенням послідовностей, у яких чи за допомогою яких здійснюють такі модифікації;
властивості, що набуваються твариною;
модифікований продукт, що продукується твариною.
5. Для характеристики штаму мікроорганізму використовуються, зокрема, такі ознаки:
таксономічні характеристики мікроорганізму, наведені латинською мовою (рід і/або вид);
походження (джерело виділення) штаму мікроорганізму;
наявність та характер модифікацій (вставка, видалення, заміщення або інші модифікації гену) із зазначенням послідовностей, у яких чи за допомогою яких здійснюють такі модифікації;
культурально-морфологічні характеристики із зазначенням складу середовища, клітин-хазяїв (для вірусів), умов культивування, використання додаткових речовин, потреби молекулярного кисню (аероби, анаероби тощо), віку культури, кількості пасажів тощо;
фізіолого-біохімічні характеристики;
маркерні характеристики: генетична, антигенна, біохімічна, фізіологічна;
біотехнологічна характеристика: назва корисної (цільової) речовини, яку виробляє штам, або інше призначення штаму із зазначенням стабільності корисної властивості при тривалому культивуванні, рівень активності (продуктивності);
вірулентність, антигенна структура, імуногенність, серологічні особливості, онкогенність, чутливість до антибіотиків, антагоністичні властивості (для штамів мікроорганізмів медичного та ветеринарного призначення);
характеристика батьківських штамів (партнерів), принцип гібридизації (для штамів гібридних мікроорганізмів), і/або інші характеристики, які дають змогу ідентифікувати штам мікроорганізму.
6. Для характеристики культури клітин рослини або тварини використовуються, зокрема, такі ознаки:
таксономічні характеристики організму, з якого походять клітини, наведені латинською мовою (рід і/або вид), за можливості - сорт/лінія для рослин або порода/лінія для тварин;
для багатоклітинного організму - орган і/або тканина, з яких виділений первинний експлант;
число пасажів на час паспортизації;
умови культивування;
ростові (кінетичні) характеристики;
характеристика культивування в організмі тварини (для гібридом);
цитогенетичні та/або цитоморфологічні характеристики;
здатність до морфогенезу (для клітин рослин);
онкогенність (для культур клітин тварин, включаючи гібридоми);
маркерні характеристики: цитогенетичні, імунологічні, біохімічні, фізіологічні;
контамінаційні характеристики (найпростіші гриби, дріжджі, бактерії, мікоплазми, віруси);
біотехнологічні характеристики: назва та/або характеристика корисної (цільової) речовини, яку продукує культура, чи інше призначення культури із зазначенням стабільності корисної властивості при тривалому культивуванні, вихід продукту в середовище, рівень активності (продуктивності);
і/або інші характеристики, що дають змогу ідентифікувати культуру.
7. Для характеристики консорціуму мікроорганізмів додатково до ознак, зазначених у пункті 5 цієї глави, використовуються, зокрема, такі ознаки:
фактори та умови адаптації та селекції;
таксономічний склад;
домінуючі компоненти та їх співвідношення;
культурально-морфологічні та фізіолого-біохімічні ознаки індивідуальних компонентів;
тип і фізіологічні особливості консорціуму в цілому;
співвідношення та замінність штамів, характеристики нових штамів та/або інші характеристики, які дають змогу ідентифікувати консорціум.
8. До назви винаходу, що є біологічним матеріалом, включаються назва цього матеріалу та, якщо це доцільно, його призначення.
До назви винаходу, що є штамом мікроорганізму або культурою клітин рослини чи тварини, включаються латинська назва роду і виду, до якого належить цей штам чи культура, та його (її) призначення.
Назва штаму мікроорганізму та культури клітин рослини чи тварини викладається за правилами міжнародного кодексу відповідної біологічної номенклатури.
9. Можливість здійснення винаходу, що є біологічним матеріалом, підтверджується шляхом опису способу його одержання.
Спосіб одержання біологічного матеріалу повинен бути описаний так, щоб фахівець міг здійснити винахід.
Якщо спосіб одержання біологічного матеріалу не може бути описаний у заявці таким чином, щоб фахівець міг здійснити винахід, можливість здійснення винаходу вважається підтвердженою лише за умови, що біологічний матеріал було депоновано не пізніше дати подання заявки або дати її пріоритету, якщо заявлено пріоритет, а заявка містить відомості, достатні для ідентифікації депонованого біологічного матеріалу.
Заявник також повинен надати відомості про депонування біологічного матеріалу разом із заявкою або не пізніше шістнадцяти місяців з дати її подання, а якщо заявлено пріоритет, з дати пріоритету.
Такі відомості повинні містити:
назву та місцезнаходження депозитарію, у якому здійснено депонування;
дату депонування в цьому депозитарії;
реєстраційний номер, присвоєний депонованому біологічного матеріалу.
Депонування біологічного матеріалу з метою патентної процедури вважається таким, що відбулося, якщо воно було здійснено у визнаних Україною депозитаріях.
Якщо заявник є іноземцем, іноземною юридичною особою чи особою, що проживає або має постійне місцезнаходження поза межами України, або, якщо певний вид біологічного матеріалу не може бути задепонованим у депозитаріях України, депонування може бути здійснено в будь-якій установі, яка має статус Міжнародного органу з депонування відповідно до Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури, до якого Україна приєдналася згідно із Законом України від 01 листопада 1996 року № 474/96-ВР "Про приєднання України до Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури від 28 квітня 1977 року та Інструкції до нього від 31 січня 1981 року".
Якщо депонування здійснено у філії депозитарію України, зазначені відомості повинні містити найменування і місцезнаходження депозитарію - юридичної особи, підрозділом якого є ця філія.
10. У відомостях, які надаються заявником на підтвердження можливості здійснення винаходу для штаму мікроорганізму, культури клітин рослини і тварини, повинні бути зазначені:
номенклатурні дані та дані про походження штаму, культури клітин рослини чи тварини;
дані щодо кількісного та якісного складів живильних середовищ (посівного і ферментаційного), умов культивування, часу ферментації, рівня активності (продуктивності) штаму та способів її визначення (тестування);
характеристики біосинтезу, корисних (цільових) продуктів, виходу продукту в середовище.
Якщо штам мікроорганізму чи культура клітини є продуцентом речовини, повинні бути надані відомості про продуковану речовину.
Для продуцентів нових продуктів (наприклад, антибіотиків, ферментів, моноклональних антитіл) повинен бути зазначений спосіб виділення та очищення цільових продуктів.
11. Для консорціумів мікроорганізмів в описі винаходу повинні бути зазначені відомості про:
метод перевірки наявності компонентів, що повинні входити до складу консорціуму;
метод виділення або селекції консорціуму, ознаки, за якими проводилася селекція;
стабільність консорціуму як такого при тривалому культивуванні та стійкість його до зараження побічними мікроорганізмами.
12. У формулу винаходу, що є біологічним матеріалом, повинна бути включена назва цього біологічного матеріалу, його характеристики, визначені в пунктах 1 - 11 цієї глави, призначення і, якщо біологічний матеріал задепоновано, назва чи абревіатура офіційної колекції - депозитарію та реєстраційний номер задепонованого біологічного матеріалу.
11. Особливості змісту заявки на винахід (корисну модель), об'єктом якого (якої) є процес (спосіб)
1. Для характеристики процесу використовуються, зокрема, такі ознаки:
дія або сукупність дій;
порядок виконання дій у часі (послідовно, одночасно, у різних комбінаціях);
умови виконання дій, зокрема, режим (температура, тиск тощо), використання пристроїв (пристосувань, інструментів, обладнання тощо), речовин (вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), біологічного матеріалу (нуклеїнових кислот, білків, штамів мікроорганізму, культур клітин рослин або тварин тощо).
2. До назви винаходу (корисної моделі), що є процесом одержання високомолекулярної сполуки невизначеного складу, повинна бути включена назва цієї сполуки і за потреби її призначення.
До назви винаходу (корисної моделі), що є процесом одержання речовини невизначеного складу, повинно бути включено призначення або біологічно активні властивості цієї речовини.
3. У розділі опису "Рівень техніки" для винаходу (корисної моделі), що є процесом одержання нової індивідуальної, у тому числі високомолекулярної сполуки, повинні бути зазначені відомості про процес одержання її відомого структурного аналога.
Якщо винахід (корисна модель) є процесом одержання суміші невизначеного складу з конкретним призначенням або біологічно активними властивостями, аналогом може бути процес одержання суміші з тим самим призначенням або з тими самими біологічно активними властивостями.
4. У розділі опису "Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі)" повинен бути зазначений принаймні один приклад здійснення процесу із зазначенням виконуваних дій (заходів, операцій) щодо матеріальних об'єктів, порядку їх виконання, умов виконання цих дій, конкретних режимів (температура, тиск тощо) і за необхідності пристроїв, речовин, біологічного матеріалу, які при цьому використовуються.
5. У разі використання в процесі нових речовин повинен бути розкритий спосіб їх одержання.
Під час описування процесу, що характеризується використанням відомих засобів (пристроїв, речовин, біологічного матеріалу), у розділі опису "Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі)" достатньо зазначити ці засоби.
У разі якщо при здійсненні винаходу (корисної моделі) використовуються невідомі засоби, зазначається їх характеристика, а в разі використання біологічного матеріалу - де або як може бути одержано цей матеріал.
6. Якщо процес стосується біологічного матеріалу, можливість здійснення винаходу (корисної моделі) підтверджується наведенням відомостей щодо такого біологічного матеріалу відповідно до пункту 9 глави 10 цього розділу.
7. Для винаходу (корисної моделі), що є процесом одержання індивідуальної хімічної сполуки невизначеної структури, повинні бути зазначені необхідні для ідентифікації цієї сполуки дані про вихідні реагенти, які використовуються для її одержання, та відомості, які підтверджують можливість реалізації зазначеного заявником призначення вказаної сполуки, і за можливості відомості про властивості, що зумовлюють це призначення.
8. Для винаходу (корисної моделі), що є процесом одержання суміші невизначеного складу та/або структури, повинні бути наведені такі самі дані, що зазначені в пункті 7 цієї глави для винаходу (корисної моделі), що є процесом одержання індивідуальної хімічної сполуки невизначеної структури.
9. Для винаходу (корисної моделі), що є процесом одержання нової групи (ряду) сполук, яку можна описати загальною структурною формулою, повинен бути зазначений принаймні один приклад одержання конкретної сполуки групи (ряду). Якщо група (ряд) містить сполуки з різними за хімічною природою радикалами, кількість прикладів повинна бути достатньою для підтвердження можливості одержання сполук з цими різними радикалами. Для сполук, що входять до групи (ряду), повинні бути зазначені структурні формули і їх фізико-хімічні характеристики, підтверджені відомими методами. В описі також повинні бути наведені відомості про призначення або біологічно активні властивості нових сполук.
10. Якщо винахід (корисна модель) є процесом профілактики певного стану тіла людини або тварини, повинні бути зазначені дані, що підтверджують його придатність для цієї цілі. Процеси профілактики, які спрямовані на повернення тіла з патологічного стану в нормальний, здоровий стан або на запобігання патологічному стану, та/або які включають дії, що виконуються кваліфікованим медичним персоналом, вважаються процесами лікування.
11. Для винаходу (корисної моделі), що є процесом одержання виробу, який у цілому або принаймні один з елементів якого виготовлений з матеріалу невизначеного складу та/або структури, повинні бути зазначені дані про властивості використовуваного матеріалу та експлуатаційні характеристики цих елементів і/або виробу в цілому.
12. Для характеристики дії (операції) як ознаки процесу використовуються дієслова переважно активного стану дійсного способу теперішнього часу третьої особи множини (наприклад, "нагрівають", "зволожують", "загартовують").
IV. Подання заявки та реєстрація документів заявки
1. Подання заявки
1. Заявка подається до УКРНОІВІ безпосередньо або надсилається на адресу УКРНОІВІ засобами поштового зв'язку.
Заявка подається в одному примірнику.
2. Електронна заявка подається до УКРНОІВІ виключно через ІКС УКРНОІВІ, розміщену на його вебсайті.
Електронна заявка з обов'язковими реквізитами, у тому числі з кваліфікованим електронним підписом або вдосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису заявника чи його представника, оформлена та подана відповідно до цих Правил, є оригіналом заявки та має юридичну силу.
Електронна заявка подається з дотриманням вимог цього розділу.
3. Заявка подається особою, яка бажає зареєструвати винахід (корисну модель) і має на це право та зазначена в заявці як заявник, або її представником.
4. Заявка, заявником у якій зазначено іноземця, особу без громадянства, іноземну юридичну особу або іншу особу, що має місце постійного проживання чи постійне місцезнаходження за межами України, подається представником у справах інтелектуальної власності (патентним повіреним), якщо міжнародним договором України не встановлено інше.
Зазначені заявники можуть самостійно без залучення представника у справах інтелектуальної власності вчиняти такі дії:
подання заявки для цілей установлення дати її подання;
сплата збору та державного мита;
надання копії раніше поданої заявки для встановлення дати подання заявки;
надання копії попередньої заявки для встановлення дати пріоритету;
одержання розписки та повідомлення щодо будь-якої з дій, перелічених в абзацах третьому - шостому цього пункту, за умови зазначення в заявці адреси для листування на території України.
( абзац сьомий пункту 4 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства економіки України від 20.09.2024 р. № 23936 )
Заявка може бути подана без залучення представника у справах інтелектуальної власності, якщо в ній зазначено два заявники чи більше і один з них не є іноземцем, особою без громадянства, іноземною юридичною особою, або іншою особою, яка має місце постійного проживання чи постійне місцезнаходження за межами України, за умови зазначення в заявці адреси для листування на території України.
5. Заявка, у якій зазначено два заявники і більше, може подаватись через їх спільного представника, яким, зокрема, може бути один із заявників, призначений усіма іншими заявниками.
6. Представником може бути фізична та/або юридична особа.
7. У разі якщо заявка підписана і подається представником, до неї додається довіреність, а також переклад довіреності українською мовою, якщо вона викладена іншою мовою, чи документ, передбачений законодавством для представництва за законом.
У разі якщо оригінал довіреності, що засвідчує повноваження представника на подання заявки, знаходиться в УКРНОІВІ та міститься в матеріалах іншої заявки або свідоцтва, до цієї заявки додається копія довіреності з посиланням на оригінал.
Копія довіреності може бути засвідчена представником, якщо про право на засвідчення ним копій документів зазначено в довіреності. У такому випадку вірність копії довіреності з оригіналу довіреності забезпечується представником.
Довіреність може стосуватися однієї чи декількох заявок.
Довіреність вчиняється в довільній письмовій формі з урахуванням вимог, установлених Цивільним кодексом України. При цьому в довіреності зазначаються:
ім'я (повне найменування) особи, якій видана довіреність;
ім'я (повне найменування) особи, яку представляють;
найменування органу (УКРНОІВІ), для представництва перед яким призначено особу, якій видана довіреність;
чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику;
дата її вчинення.
Право представника на вчинення дій щодо відкликання заявки або передачі права за заявкою окремо визначається в довіреності.
Заявник може призначити представника для певних юридичних дій і призначити іншого представника для інших юридичних дій.
Довіреність підписується особою, яка її видала. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом чи установчим документом особи і засвідчується печаткою цієї юридичної особи (за наявності).
Представник зобов'язаний вчиняти дії щодо заявки за наданими йому повноваженнями особисто або може передоручити їх вчинення, якщо про це окремо визначено в довіреності.
Порядок видачі і строк довіреності, виданої поза межами України, визначаються правом держави, в якій видана довіреність.
У разі подання представником заявки в електронній формі він може додати до неї довіреність в електронній формі, підписану з використанням кваліфікованого електронного підпису або вдосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, або скановану електронну копію довіреності, засвідчену з використанням кваліфікованого електронного підпису або вдосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. При цьому вірність сканованої електронної копії довіреності з оригіналу довіреності забезпечується представником.
8. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, визначаються статтями 248-250 Цивільного кодексу України.
Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це УКРНОІВІ. Датою такого повідомлення вважається дата одержання УКРНОІВІ відповідного письмового повідомлення.
Таке повідомлення може міститися в довіреності, виданій новому представнику.
Повідомлення від нового представника, в якому відсутнє засвідчене заявником прохання про скасування виданої раніше довіреності, не є підставою для зупинення повноважень представника, уповноваженого на представлення інтересів заявника раніше.
Із припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.
9. Якщо заявка, що повинна містити довіреність, її не містить, представник повинен додати її до заявки самостійно або у відповідь на повідомлення УКРНОІВІ.
Якщо дата подання до УКРНОІВІ заявки або перекладу міжнародної заявки передує даті вчинення довіреності, представник повинен подати разом з довіреністю заяву або інший документ заявника про наступне схвалення ним подання заявки представником відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України. Така заява може бути зроблена в довіреності.
10. За подання заявки сплачується збір згідно з Порядком.
Збір сплачується до спливу двох місяців з дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу або протягом двох місяців після його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання згідно з Порядком.