2. Для поточного запасу мішків, що підлягають обробці, біля кожної машини із зручної сторони передбачають вільне місце. Мішки знаходяться на столах не нижче 0,6 м від підлоги.
3. Незалежно від аспірації мішкотріпальних, швейних та інших машин передбачається припливно-витяжна вентиляція для вилучення пилу, що утворюється у робочій зоні під час приймання, класифікації, очищення і ремонту мішків.
4. Поряд із загальним та штучним освітленням в приміщеннях для очищення і лагодження мішків передбачається місцеве освітлення.
5. Подача мішків до швейних та інших машин в цехах продуктивністю 5000 мішків в зміну та більше повинна бути механізована із застосуванням стрічкових транспортерів з пристроєм спеціальної сигналізації.
6. Тканинні мішки, не спресовані в рулонах, укладаються складеними навпіл в стоси десятками, середня потовщена лінія складки виходить назовні. Висота укладання яруса - не більше 2,5 м, ширина проходів між штабелями мішків - не менше 1,5 м, а в місцях проїзду візків - 2,5 м.
7. Швейні машини для ремонту мішкотари встановлюють на загальному столі довжиною не більше 15 м та міцно закріплюють. Голівки машини не повинні вібрувати. Біля кожної машини розміщено місцевий відсмоктувач для вилучення пилу та тканинного ворсу.
8. Швейні машини забезпечуються запобіжними пристроями, що виключають потрапляння рук під голку, та мають швидкодіючі гальма. Біля лопатки голкотримача закріплюють дуговидну пластину, а біля ніжки голкотримача - лезо для зрізання нитки.
9. Поміж кромкою стола та огородженням ножового диска верстата для різання латок має бути зазор не більше 0,003 м.
10. Привідний вал з дисковими ножами верстата збалансовують. Верстат з усіх сторін має проходи не менше 1,0 м; диски огороджують.
11. Мішкотріпальні машини дозволяють позбавлятися ручного утримання мішка у процесі його очищення. Застосовувати машини з ручним утримуванням мішка забороняється.
12. У машинах і апаратах для очищення тканинних мішків існують пристрої, що унеможливлюють потрапляння рук працівника у робочу зону струшуючого (очищувального) та транспортного механізмів.
13. При використанні у машинах повітряного потоку для очищення тканинних мішків не допускають утворення протягів на робочому місці працівників.
14. Машини і апарати для очистки тканинних мішків аспірують.
15. У мішкотріпальних машинах збалансовують бичові барабани, бичі однакової довжини не мають мати гострих країв та задирок. Бичі вільно проходять між ґратами, не торкаючись нерухомих частин машин, та надійно закріплюються на своїх барабанах. Кришки, люки і дверці мішкотріпальних машин ущільнюють на гумових та тканинних підкладках, щоб не пропускали пил.
16. Під час роботи на мішкотріпальних машинах забороняється знімати мішки з мішкоутримувачів чи гаків ланцюга транспортерів та механізмів скидання.
17. Дверці завантажувального люка, розвантажувального вікна і двері для входу в камеру теплової обробки мішків щільно зачиняються та мають надійні ущільнення. Завантажувальний пристрій для мішків обладнують аспірацією.
18. Забороняється відкривати двері камери теплової обробки під час подачі пари у систему калориферів, а також входити у приміщення камери під час роботи ланцюгового транспортера.
11. Вимоги безпечної експлуатації зерносушарок
1. Експлуатацію газопроводів та газового устаткування зерносушарок, що працюють на газоподібному паливі, здійснюють відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119.
2. Під час експлуатації топок, що працюють на рідкому паливі, перед розпалюванням впевнюються про відсутність підтікання палива в нижній площині. Щозміни перевіряють місця з’єднань паливних комунікацій і провертають рукоятку паливного фільтра на 1-2 оберти для його очищення. Тиск палива в паливопроводі повинен бути в межах 0,1-0,2 МПа (1-2 кгс/см-2).
3. Забороняється розпалювати топки зерносушарок, що працюють на твердому паливі, легкозаймистими речовинами.
4. Дистанційний та місцевий пуск машин, механізмів та топок зерносушарок здійснюють після подання попереджувального звукового сигналу щодо пуску до всіх робочих приміщень.
5. Обслуговування топок запалювання палива допускається тільки після продувки топки. У передтопковому приміщенні вивішують плакат "Для уникнення вибуху запалювання палива дозволяється після продувки топки протягом часу, передбаченого експлуатаційною документацією". Система автоматики та блокування зерносушарок, що працюють на газоподібному або рідкому паливі, забезпечує виконання цієї вимоги. Перед пуском сушарки переконуються у відсутності в ній осередків загоряння і стороннього запаху. Пуск сушарки починають після завантаження бункера зерном.
6. З метою запобігання виникненню протягу забір повітря для спалювання твердого палива та створення теплоносія (теплого повітря) відбувається поза топковим простором.
7. Топки для рідкого чи газоподібного палива мають автоматичну систему, що не допускає:
подачі палива в топку при загаслому факелі;
розпалювання палива без попереднього запуску вентилятора та продувки топки для вилучення застійних парів палива.
8. У топках для спалювання рідкого чи газоподібного палива розміщено пристрій для автоматизованого вимкнення доступу палива у випадку згасання факела.
9. Після кожного згасання факела ретельно провітрюють топку для запобігання накопиченню в ній парів палива чи газу, що утворюють вибухонебезпечну суміш. Забороняється залишати працюючу топку без нагляду.
10. Простір топок, в якому відбувається спалювання рідкого чи газоподібного палива, обладнують вибухорозрядними пристроями (клапанами), якщо це передбачено конструкцією зерносушарки та зазначено у паспорті або інструкції заводу-виробника.
11. Паливопроводи, паливна арматура мають бути міцнішими та щільними. Витікання з них рідкого чи газоподібного палива не допускається. Сумісна їх прокладка чи підвішування з електрокабелем забороняється.
12. Гарячі конструктивні частини зерносушарок (вентилятори, повітропроводи, стінки топок тощо) покривають теплоізоляцією, якщо це передбачено конструкцією зерносушарки та встановлено у паспорті або інструкції заводу-виробника. Температура зовнішніх поверхонь не повинна перевищувати 45° С.
13. Забороняється відкривати оглядові люки повітропроводів під час роботи вентиляторів через небезпеку опіків теплоносієм.
14. Конструктивні частини зерносушарок (камери нагріву, шахти, тепловологообмінювачі, повітропроводи тощо) мають бути герметичні і не пропускати агент сушки у робоче приміщення. Двері до відвідних камер шахт зерносушарок щільно зачиняють під час роботи зерносушарок. Конструкція дверей передбачає пристрої, що унеможливлюють доступ працівників до зерносушарки під час роботи. Двері відкриваються всередину камери і зблоковані з приводом вентилятора.
15. Під час роботи сушарки постійно стежать за справним станом випускних механізмів та не допускають їх засмічення. У сушарках з безперервним випуском зерна забороняється затримувати його випуск без попереднього припинення доступу у сушильну камеру теплоносія (агента сушки).
Вантажно-розвантажувальні механізми сушарки очищають від пилу через кожну добу їхньої роботи, якщо інше не передбачено інструкцією виробника сушарки.
16. Проби зерна з гарячих зон зерносушарки відбирають тільки за допомогою спеціальних совків з дерев’яними ручками.
17. Ліквідацію пошкоджень, завалів і підпорів зерна, а також ремонт та очистку устаткування сушарки, здійснюють за нарядом-допуском тільки після повної її зупинки. Під час перебування працівника у зерносушарці чи нижньому бункері вживають заходів, що унеможливлюють пуск вентиляторів або доступ зерна. 3 цією метою вивішуються попереджувальні написи на пусковій апаратурі, а для надання допомоги (за необхідності) поблизу зерносушарки має бути інший працівник.
18. Відстань між складом зерна та пересувним сушильним агрегатом повинна бути не менше 10 м.
19. Усі стаціонарні і пересувні сушильні агрегати обладнуються автоматичним регулюванням доступу рідкого і газоподібного палива в топкові пристрої та системи регулювання температури теплоносія (агента сушки), що подається в сушильну зону.
20. Пульти управління зерносушарок надійно заземлюють.
21. В камерах нагріву та надсушарних бункерах рециркуляційних сушарок, у пристроях для попереднього нагріву зерна, якщо це передбачено конструкцією зерносушарки та встановлено у паспорті або інструкції заводу-виробника, нових та реконструйованих зерносушарок передбачають вибухорозрядні пристрої.
22. В тепловологообмінювачі рециркуляційних сушарок передбачають датчики рівня зерна з відповідним блокуванням та встановлюють зливні самопливи.
23. Зберігання палива і мастильних речовин на відстані менше 20 м від сушарки не допускається. Поблизу сушарки встановлюють первинні засоби пожежогасіння відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697. Дерев’яні споруди повинні бути на відстані від топки і розтопної труби не менше ніж на 5 м.
24. Електродвигун паливного насоса, що знаходиться під паливним баком, накривають листовим металом для попередження потрапляння на нього палива.
25. У зерносушарок відкритого типу передтопковий простір має бути з укриттям від атмосферних опадів і вітру, приміщення для працівників, експлуатуючих сушарку, - ізольованим від загазованості і шуму. Приводи зерносушарок відкритого типу та інші їхні механізми необхідно укривати від опадів (якщо це передбачено конструкцією заводу-виробника сушарок).
26. Пересувні сушарки перед початком експлуатації надійно встановлюють та фіксують на домкратах, щоб унеможливити їх зсув.
27. У випадку виявлення запаху підгорілого зерна негайно вимикається подача палива в топку, зупиняються вентилятори, що подають теплоносій в сушильну камеру, і припиняється випуск зерна із сушарки. Подачу вологого зерна допускається припиняти тільки у тому випадку, коли сушарка заповнена зерном. Необхідно виявити та ліквідувати причини появи запаху підгорілого зерна.
12. Вимоги безпечної експлуатації розподільчого устаткування, засувок, насипних лотків, поворотних труб
1. Засувки рейкові, шибери, клапани перекидні, що управляються за допомогою ланцюгових, тросових приводів, мають обмежувачі від випадання.
2. Шибери засувок рухаються у пазах без перекосів і мають обмежувачі від випадання. При’єднання засувок до самопливів повинно бути щільним.
3. Насипні лотки встановлюють виключно по вісі транспортера, боковини та щиток підганяють за місцем встановлення. Насипний лоток не повинен мати гострих країв та задирок. Лагодити фартух насипного лотка, виймати сторонні предмети та брати проби під час руху транспортера забороняється.
4. Насипні лотки аспірують. Забороняється пиловиділення та засмічення зерна.
5. Поворотні труби і фасонні деталі самопливів надійно закріплюють, щільно з’єднують між собою та забезпечують пилонепроникність.
6. В місцях з’єднання елементів самопливних труб, матеріалопроводів та повітропроводів, ущільнення та підкладки не повинно бути кромок, що заглиблені всередину, а з’єднувальні фланці та стики деталей зовні мають бути без гострих кутів і задирок.
7. Люки для прочищення і відбирання зразків розташовують у зручних для обслуговування місцях зі щільними кришками. Забороняється усувати затори продукту ударами твердих предметів по трубах. Під час руху продуктів не допускається залишати люки відкритими.
8. Перекидні клапани, дільники розташовуються у місцях, зручних для обслуговування, та мають люки для обслуговування.
9. При відкритому прокладанні матеріалопроводів між спорудами на підвісках або опорах передбачають можливість доступу до фланцевих з’єднань труб. Теплову ізоляцію матеріалопроводів здійснюють сухим способом.
10. За умови проходу матеріалопроводів через перекриття або стіни укладають їх у патрубки (відрізки труб більшого діаметра), що дозволяє допускати зміщення труб при температурних коливаннях.
11. Для спостереження за рухом продукту матеріалопроводи мають зручні (на висоті 1,6 м від підлоги) прозорі вставки з органічного скла, щільно закріплені в трубах. Для зняття статичної електрики краї матеріалопроводів та вставки з’єднують гнучким металевим провідником, що обвиває вставку з органічного скла з кроком 0,2 м.
12. Аспіраційні повітропроводи необхідно за можливості прокладати вертикально з ухилом не менше 60° до горизонту з мінімальною довжиною горизонтальних ділянок, які слід розміщувати в місцях, зручних для обслуговування, на висоті не більше 3 м.
13. Усередині повітроводів не допускаються виступи, нерівності і шорсткості, що сприяють утриманню і осадженню пилу.
14. У горизонтальних ділянках люки для чищення повітропроводів встановлюються на відстані один від одного не більше 4 м. Люки також розміщені у фасонних деталях повітроводів (відводи, трійники, хрестовини).
15. Розташування люків для чищення повітроводів, а також отворів і штуцерів для аеродинамічних вимірювань дозволяє безпечне обслуговування та проведення робіт з випробування, регулювання аспіраційних та пневмотранспортних установок.
13. Вимоги безпечної експлуатації устаткування пневматичного транспорту і аспіраційних установок
1. Шлюзові затвори системи пневмотранспорту обладнують реле контролю швидкості (ця вимога не застосовується для шлюзових затворів з комплекту високопродуктивного устаткування).
2. Люки у самопливах, по яких подається і виводиться продукт з шлюзових затворів, розміщують на відстані не менше 0,25 м від корпусу затворів для забезпечення безпеки під час відбирання проб та очищення самопливу.
3. Обертання крильчатки затвору під час випробуваня проводять за кінець вала. Обертати крильчатку руками за лопаті забороняється.
4. Очищення шлюзового затвору від продукту та налипання на стінках крильчатки виконується шляхом продувки їх повітрям при виключеному приводі.
5. Знімне днище приймального патрубка типу "Сопло" має пристрій, що забезпечує його зручне та швидке знімання.
6. Пневможивильники з механічним спонуканням забезпечені блокуючим пристроєм для відключення подачі продукту на ротор при завалі пневможивильника. Отвір для підсмоктування повітря в цих живильниках обтягують сіткою.
7. Фланцеві з’єднання циклонів щільні і виключають пропускання повітря.
8. Пил та інші складові виводяться із циклонів безперервно. Роботу шлюзових затворів в циклонах контролюють систематично. Робота циклонів під час їх переповнення пилом забороняється.
9. Рукави всмоктуючих фільтрів мають бути цілі, без проривів та виготовлені з щільної фільтрувальної тканини, що забезпечує очищення повітря від пилу до установлених норм. Натяг рукавів рівномірний.
10. Забороняється робота фільтрів з механічним струшуванням рукавів та пристроєм для зворотної продувки атмосферним повітрям з несправним струшуючим механізмом або із зменшеною кількістю ударів.
11. Під час роботи фільтрів забороняється надівати ремінь та виконувати ремонтні і налагоджувальні роботи зі струшуючим механізмом, очищати жолоб, шнеки, збірник та випускний клапан. Забороняється торкання лопат шнека за дно жолоба.
12. У фільтрі-циклоні з імпульсною продувкою перевіряють справність пристрою управління та електропневматичний клапан.
13. Дверцята для обслуговування рукавів мають бути герметичними. Під час обслуговування рукавів допускається застосовувати приставну драбину.
14. Дротові каркаси фільтрувальних рукавів заземлені на корпус стрічками фольги.
14. Вимоги безпечної експлуатації компресорів, повітродувок та вентиляторів
1. Забороняється експлуатація компресора без автоматики, системи захисту від підвищення температури, тиску повітря, тиску та рівня мастила, без зворотного клапана, встановленого перед водомастиловідбирачем, і запобіжного клапана, який розміщений за водомастиловідбирачем.
2. Для компресора з водяним охолодженням встановлюють автоматичні пристрої, що подають охолоджувальну воду та контролюють наявність її протоку і температуру.
3. Автоматичний пуск компресорів здійснюють за допомогою блокувань включення за наявності протоку води охолодження, тиску і температури мастила в системі змащування, температури та тиску повітря на виході з компресора.
4. Водомастиловідбирачі і ресивери комплектують запобіжними клапанами, люками для очищення, спускним краном та манометром з триходовим краном. Запобіжний клапан повинен бути випробуваний на граничний тиск, що перевищує максимальний робочий тиск не більше ніж на 10 %.
5. Воду, мастило та бруд виводять з водомастиловідбирача щодоби, а з повітряних ресиверів у зимовий період - після кожної зупинки компресора для запобігання замерзанню води. Не рідше одного разу на шість місяців ресивер необхідно очищати.
6. Трубу між компресором і ресивером очищають кожні шість місяців та промивають 5 % розчином каустичної соди.
7. Ротаційні повітродувки забезпечені індивідуальним електроприводом, системою змащування, глушником, запобіжним клапаном та манометром.
8. Між вентилятором та приєднаними до нього трубами встановлюють гнучкі патрубки (вставки) з прогумованої тканини або подвійного брезенту на дротяному каркасі.
9. Під час роботи вентиляторів з відкритими всмоктувальними отворами отвори закривають сітками з розміром чарунок 0,02х0,02 м.
10. Для зниження шуму, створеного повітродувками та вентиляторами, застосовують глушники аеродинамічного шуму.
11. Компресори, повітродувки, вентилятори встановлюють на самостійних шумоізолювальних фундаментах і підставках, віброізолювальних від підлоги та інших конструкцій спорудах, а коли цього недостатньо - в окремих ізольованих приміщеннях. Не допускається жорстке закріплення таких агрегатів безпосередньо до огороджуючих конструкцій споруд.
15. Вимоги безпечної експлуатації стаціонарного підйомно-транспортного устаткування, норій стрічкових
1. Норійна стрічка натягується рівномірно та регулюється по ширині відносно центра барабана для запобігання збігу її з барабана. Стрічка та ковші не повинні торкатися стінки труб, кожухів, головки та башмака норії. При ударах або терті частин, що рухаються, а також при завалі норії її необхідно зупинити.
2. Для обслуговування голівок норій, вісі приводних барабанів, які розташовані на висоті від підлоги більше 1,5 м, передбачають спеціальні майданчики з поручнями висотою не менше 1 м із зашивкою знизу на 0,15 м і забезпеченням проходів для обслуговування. Для підйому на майданчики облаштовують стаціонарні сходи з поручнями шириною не менше 0,7 м або стаціонарні вертикальні драбини.
3. Норії продуктивністю 50 т/год та більше забезпечені гальмівними пристроями та пристроями від зворотного ходу стрічки.
4. При дистанційному управлінні пуск норії з пульта здійснюють тільки після попереджувального сигналу. При місцевому керуванні пускову кнопку розташовують біля голівки норії поблизу електродвигуна.
5. Зупинку норії здійснюють кнопкою "Cтоп" біля голівки та башмака норії. Кнопка "Cтоп" працює у режимах місцевого і дистанційного управління. Обладнання пронумеровують, а кнопки розміщують у зоні видимості.
6. На башмаках норій встановлюють датчики підпору та реле контролю швидкості норійної стрічки.
7. Під час роботи норій на важкосипучих продуктах передбачають пристрої, що запобігають їхнім завалам, - живильники над приймальними носками башмаків норій. Подачу сировини, крім зернової та ґранульованої, здійснюють по напрямку руху стрічки.
8. Отвори для болтів у задній стінці ковшів повинні бути без гострих кромок та задирок, гвинти забезпечуються голівкою із сферичною поверхнею.
16. Вимоги безпечної експлуатації транспортерів стрічкових, ланцюгових, безроликових, гвинтових та аерожолобів
1. Установка завантажувальних та розвантажувальних пристроїв забезпечує рівномірну та відцентровану подачу вантажу на транспортер у напрямку його руху. Завантажувальні та розвантажувальні пристрої унеможливлюють заклинювання і зависання в них вантажу, утворення просипів або випадання штучних вантажів та перевантаження транспортера.
2. Місця передачі вантажу, що транспортується з одного транспортера на інший або на машину, забезпечують пристроями, що виключають падіння вантажу з транспортера або машини. Транспортери для тарних вантажів мають по всій довжині борти висотою не менше 0,2 м.
Для запобігання падінню мішків з транспортера кінці відвідних шлагбаумів щільно примикають до борта транспортера або спуску.
3. Стаціонарні стрічкові транспортери обладнують реле контролю швидкості, що повідомляє про зупинку або пробуксовку стрічки на барабані. При послабленні натягу стрічки забороняється змащувати привідні барабани в’язкими речовинами (смола, каніфоль тощо), а збільшують натяг стрічки, тиск притискного ролика. Відстань від нижньої стрічки транспортера до підлоги повинна бути не менше 0,15 м.
4. Транспортери з пересувними засобами обладнують вимикачем. На трасах транспортерів з пересувними завантажувальними або розвантажувальними пристроями встановлюють кінцеві вимикачі та упори, що обмежують хід вантажно-розвантажувальних пристроїв. При переміщенні пересувних транспортерів, перевантажувачів типу КШП стріла знаходитися в крайньому нижньому положенні і фіксується у потрібному положенні. При транспортуванні пересувних транспортерів працівники перебувають тільки в кінцях транспортера.
5. Ланцюгові та стрічкові транспортери у головній та хвостовій частині обладнують аварійними кнопками "Стоп" для зупинки транспортера. Відкриті по всій трасі транспортери у місцях підвищеної небезпеки при необхідності додатково на кожному місці зі сторони проходу для обслуговування обладнують вимикаючими пристроями для їх зупинки в аварійних ситуаціях. Уздовж підсилосних та надсилосних нижніх і верхніх транспортерів складів зі сторони проходу розміщують вимикаючі пристрої для зупинки їх в аварійних ситуаціях.
6. Стаціонарні стрічкові транспортери обладнують кришками. Робота стаціонарних гвинтових транспортерів (шнеків), ланцюгових та стрічкових транспортерів, аерожолобів при відкритих кришках забороняється.
7. У гвинтових транспортерах на дні корита створюють спеціальні отвори з щільно прилеглими засувками для очищення корита при завалах та затисканні продукції, що переміщується. Положення засувки зблоковують з приводом.
8. Ланцюгові транспортери (із зануреними шкребками) та гвинтові транспортери (шнеки) забезпечені в кінці зливними самопливами або запобіжними клапанами, що самі відкриваються при переповненні короба продуктом. За відсутності зливних самопливів та запобіжних клапанів встановлюють датчики підпору, що вимикають транспортери під час переповнення короба.
9. Приводи перемикання клапанів біля аерожолобів огороджують.
10. Розвантажувальні візки стрічкових транспортерів, робочі поверхні колії для переміщення розвантажувальних візків розташовують в одній площині без уступів на стиках. Рейки розміщуються прямолінійно та паралельно вісі транспортера. У кінцевих частинах станини незалежно від наявності кінцевих вимикачів встановлюють надійні механічні упори, що забезпечують зупинку візка.
11. Самохідні розвантажувальні візки стрічкових транспортерів мають надійні механізми вмикання та вимикання з швидкодіючим гальмівним пристроєм. Гальмівний пристрій забезпечує нерухомість візка під час роботи транспортера.
12. Переміщення несамохідного візка під час руху транспортера забороняється. Зусилля переміщення несамохідного розвантажувального візка не повинно перевищувати 150 Н (15 кг).
13. Розвантажувальні візки на елеваторах аспірують.
14. Дистанційне керування візком виконується лише після попереджувального сигналу на поверсі або галереї.
15. Похилі та гвинтові спуски надійно закріплюють до перекриття, стін або приймальних столів.
16. Похилі спуски, встановлені зовні споруди, огороджують від вітру та атмосферних опадів.
17. Приймальні отвори в перекриттях та стінах перед спусками обладнують спеціальними кришками або клапанами (дверцятами), що відкриваються тільки на час доступу або проходження вантажу. Приймальні отвори і місця проходження спусків огороджують поручнями висотою не менше 1 м з обшивкою по низу висотою 0,15 м.
18. Якщо кут нахилу спусків більше 24°, в них встановлюють гальмівні пристрої для мішків.
19. Приймальні столи нахилених та гвинтових спусків мають висоту 1,4 м і обладнуються пристроями, що попереджають падіння мішків.
20. Приймальні прохідні столи обладнані відкидними кришками, міцно закріпленими на петлях.
21. Зварювальні шви рівні по висоті, щільні, без перепалень і зачищені від шлаку.
22. Станини транспортерів стійкі, без перекосів і вигинів. Відхилення станин по висоті та ширині допускається не більше 0,005 м, а по прямолінійності - не більше 0,002 м на 1 погонний метр довжини.
17. Вимоги безпечної експлуатації струмопровідних частин
1. Експлуатацію та утримання, ремонт електричних установок та їх електроустаткування, електричних мереж необхідно здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства.
Під час експлуатації електричних установок забезпечується захист мереж від механічних пошкоджень - струмопровідні частини захищають таким чином, щоб при обслуговуванні не було небезпеки торкання до них.
2. Огородження розміщують так, щоб воно знімалось лише за допомогою інструментів, дверцята замикають ключем.
3. Накопичення пилу і сміття на обмотках та корпусах електродвигунів, комутаційних апаратах, освітлюваній арматурі та інших частинах установок забороняється.
4. Біля кожного розподільчого щита розміщується його однолінійна принципова електрична схема із зазначенням панелей, апаратів та мережі. Біля всіх комутаційних апаратів (автоматичних вимикачів, контакторів, магнітних пускачів, рубильників тощо), а також біля запобіжників, змонтованих на силовому розподільчому щиті, повинні бути чіткі написи, що вказують на їхнє призначення. Напис виконують на незнімній частині.
5. Номінальні струми теплових реле в магнітних пускачах відповідають номінальній силі струму електродвигуна, який захищають від перевантаження. Забороняється без захисту від перевантаження експлуатувати електродвигуни з повторно-короткочасним режимом роботи у приміщеннях з вибухопожежонебезпечними зонами.
6. Приміщення силового розподільчого щита захищають від проникнення пилу і замикають на замок. Обслуговування розміщеного у ньому електрообладнання здійснюють працівники відповідної кваліфікації.
7. Поверхні сталевих труб електропроводок (при відкритій проводці) фарбують. Колір фарбування відрізняється від кольору фарбування приміщень та трубопроводів виробничого призначення.
8. Конструкція та монтаж електричного устаткування відповідають вимогам протипожежної безпеки, вибухобезпеки та захисту людей від нещасних випадків внаслідок контакту з ним.
18. Вимоги безпечної експлуатації машин пересувної механізації
1. Конструкція пересувних і самохідних транспортних механізмів забезпечує стійкість як у роботі, так і під час переміщення їх до місць роботи.
2. Переміщення пересувних несамохідних транспортних і зерноочищувальних машин на нове місце виконується при вимкненому електродвигуні та від’єднаному кабелі від розетки.
3. Переміщення пересувних транспортних і зерноочищувальних машин та перекочування їх вручну виконується зі швидкістю, що не перевищує звичайного кроку людини. Переміщення цих пересувних машин на буксирі за допомогою автомашин, тракторів здійснюється тільки за наявності жорсткого надійного зчеплення з буксиром.
4. Накатування, підйом і встановлення пересувних транспортних і зерноочищувальних машин на платформи складів, містки або інші підвищення виконують за допомогою лебідок по нахилених, міцно укріплених пандусах або інших безпечних спеціальних пристроїв.
5. Встановлення самохідних і транспортних машин виконують таким чином, щоб між ними та іншими машинами і стінами будівель, воріт тощо залишався прохід шириною не менше 1 м.
6. Пересувні механізми, що мають підйомні рами, обладнують страховими болтами для запобігання падінню рами під час обриву троса підйому рами та відповідними з двох сторін рами написами "Під час підйому рами перебування людей під нею заборонено".
7. Верхня незавантажена частина скребкових живильників (самоподавачів) огороджується.
8. Лебідки самоподавачів мають безпечні рукоятки, що дозволяють опускати скребкову частину без відкидання пальця храповика.
9. Під час роботи самоподавача в технологічній лінії у поєднанні з транспортерами або іншою машиною на випадок їхньої зупинки привід самоподавача зблоковують з двигуном машини, що стоїть попереду.
10. Під час роботи самоподавача водію забороняється залишати кермо управління, змащувати робочі органи, ремонтувати, стояти під піднятою фермою скребкового транспортера або під стрічковим транспортером.
11. При переміщенні пересувних транспортерів працівники перебувають тільки на їхніх кінцях чи попереду на шляху руху.
12. У пересувних транспортерів для тарних вантажів зі сторін стрічки закріплюють повздовжні борти висотою 0,2 м. Для приймання мішків з транспортера встановлюють спеціальний стіл.
13. Забороняється працювати з пересувними транспортерами при несправній ходовій частині або відсутності обмежувального болта на підйомній рамі.
14. У транспортерах, що встановлені з нахилом, відсутня можливість довільного пересування елемента з вантажем при відключенні привода.
15. Швидкість руху автомобілів при виїзді на платформу автомобілерозвантажувача повинна бути не більше 3 км/год. Рух вперед на проїзних платформах автомобілерозвантажувачів здійснюють до проїзду задніми колесами автомобіля колісних упорів платформи автомобілерозвантажувача за розвантажування через задній борт, після чого автомобіль від’їжджає назад до торкання з упорами, а на платформах з боковим розвантажуванням автомобілів- до входження транспортного засобу в її габарит. У тупиковому варіанті платформи транспортний засіб рухається тільки до торкання з колісними упорами.
16. Вантажопідіймальність автомобілерозвантажувача відповідає вантажопідіймальності автомобіля (автопоїзда) і базі самого автомобіля, а довжина платформи автомобілерозвантажувача забезпечує вільне встановлення на ній колісної бази автомобіля (автопоїзда).
17. При автоматичному обслуговуванні автомобілерозвантажувача водій в’їжджає на автомобілерозвантажувач тільки при увімкненому сигнальному табло "В’їзд дозволений". У випадку аварійної ситуації з натискуванням кнопки "Аварія" платформу зупиняють. Подальше керування автомобілерозвантажувачем виконується тільки з пульта ручного керування.
18. Для безпечного завантаження і прискорення встановлення автопоїзда на платформі автомобілерозвантажувача НБС-2С фарбою помічають місце встановлення переднього колеса автомобіля. Кабіна автомобіля при встановленні під розвантаження знаходиться поза межами зони дії бортовідкривача.
19. Автомобілерозвантажувач з боковим нахилом платформи повинен мати майданчик обслуговування для безпечного відкривання борту автомобіля, якщо є необгороджені перепади по висоті. Майданчик обслуговування з шириною не менше 0,7 м обладнаний поручнями висотою 1,0 м. Відкритий борт автомобіля опирається на бортовідбійник (колесовідбійник).
20. Автомобілерозвантажувачі з гідравлічним приводом допускаються до роботи тільки за повної справності гідравлічної системи підйомників. Рукоятки крана пульта керування забезпечують фіксацію всіх положень крана. Підйом платформи допускається виконувати тільки на такий кут, який забезпечує повне розвантаження кузова. Під час неповного розвантаження кузова його очищення допускається виконувати тільки довгими скребками, при цьому працівник не повинен перебувати у кузові автомобіля.
21. Автомобілі, що знаходяться на платформах автомобілерозвантажувачів, встановлюються на гальма. Рукоятка перемикання передач встановлена на задній хід для запобігання самовільному скочуванню автомобіля при опусканні платформи. Розвантаження автомобілів із спущеними або послабленими шинами та знаходження водія в кабіні автомобіля під час підйому чи нахилу платформи заборонено.
22. Автомобіль на платформах з вивантаженням через задній борт займає середнє положення для рівномірного навантаження на гідроциліндри.
23. Підпружинені упори платформи виключають можливість самовільного скочування автомобілів. При розвантаженні автомобілів через задній борт обов’язково встановлюються страхувальні ланцюги або троси. Тросове страхувальне пристосування має діаметр троса не менше 0,025 м (по середині робочої гілки). В місцях стропування трос повинен бути зрощений не менше ніж трьома затисками з відстанню між ними і вільним кінцем троса не менше шести його діаметрів. Використання кілець, що виконані ковкою, замість затисків забороняється.
24. Ремонтні роботи під піднятою платформою автомобілерозвантажувача допускається виконувати за умови надійної її фіксації за допомогою підпор або балок діаметром не менше 0,2 м з металевими бандажними кільцями.
25. Колодязь із східцями для доступу до опор гідропідйомників закривають знімною кришкою. Під час роботи автомобілепідйомників відкривати кришку колодязя забороняється.
26. В конструкціях всіх видів навантажувачів передбачають можливість встановлення кабіни чи огородження над головою водія навантажувача.
27. Для робіт у вибухонебезпечних приміщеннях використовують електронавантажувач у вибухозахищеному виконанні.
28. Міжповерхові перекриття і підлоги в складах і нахилених доріжках (пандусах) повинні бути справні, без вибоїн і витримувати навантаження від ваги навантажувача з вантажем на ходу (з урахуванням коефіцієнта динамічності).
29. Нахилені доріжки (пандуси) для в’їзду електронавантажувача у склад з прилеглих до нього майданчиків чи автопоїздів (у зворотному напрямку) виконують з нахилом до горизонту не більше 1:10 (не більше 6°). Для запобігання падінню електронавантажувача на рампах і платформах біля складів встановлюють упорний брус.
30. Транспортування вантажів виконують при такому положенні робочих органів машини: рама повинна бути відхилена назад до кінця, а захватний пристрій забезпечує висоту підйому вантажу від землі (підлоги) не менше величини кліренсу машини і не більше 0,5 м для машини на пневматичних шинах та 0,25 м для машини на вантажострічках.
31. Мішки з продукцією складають у штабелі (на піддони) поперемінно з правильним розташуванням кожного ряду мішків по горизонталі і вертикалі з тим, щоб виключити можливість розвалу штабеля.
32. Піддони для мішків мають бути міцні і розраховані на максимальну вантажопідйомність механічного або електронавантажувача. При укладанні пакета мішків в штабель або зняття пакета із штабеля забороняється перебування поблизу штабеля працівників, за винятком водія навантажувача.
33. Для в’їзду електронавантажувачів у криті залізничні вагони та виїзду з них в склад (на рампу) використовують містки у вигляді сталевого рифленого листа шириною не менше 1,2 м, товщиною 0,007-0,008 м. Знизу до листа приварюють два гаки для закріплення містка за дверну рейку вагона.
34. Для безпеки завантаження вантажів механічними або електронавантажувачами на автомобілі, причепи, у тому числі і відчеплені від автомобілів, та вивантаження з них автомобілі, причепи надійно фіксують упорними башмаками.
35. Забороняється:
піднімати і транспортувати вантаж, що перевищує вантажопідйомність машини та розмір допустимого навантаження на вила навантажувача;
піднімати, опускати і перевозити людей на виловому захваті навантажувача;
класти вантаж вище захисного пристрою, що оберігає робоче місце водія від падіння вантажу на нього.
36. При знятті та встановленні акумуляторів на електронавантажувач стежать, щоб не виникло замикання їх з металевими частинами електронавантажувача.
37. Забороняється торкатися одночасно двох клем акумуляторів металевими предметами для запобігання короткому замиканню.
19. Вимоги безпечної експлуатації рухомих машин та установок
1. Для зменшення вигину та попередження небезпечно надмірного натягу гнучкого кабелю при переміщенні машин кабель кріпиться до рами машин спеціальними затискачами.
2. Живлення штепсельних розеток для підключення гнучких кабелів до електродвигунів пересувних механізмів та машин здійснюють через рубильник або автоматичний вимикач.
3. Приєднання та від’єднання штепсельних вилок на живильних кабелях пересувних машин виконують при вимкненому рубильнику (автоматі) розподільного ящика.
4. При переміщенні самохідних транспортних машин для запобігання наїзду на гнучкий живильний кабель його піднімають або надійно захищають коробом, а при переміщенні несамохідних машин кабель відключають від мережі та згортають у бухту.
Умовне позначення напрямку руху тельфера чи іншого механізму виконують на апараті управління і зберігають протягом всього строку експлуатації. Кнопки для реверсивного пуску кожного механізму заблоковують таким чином, щоб виключити одночасне включення реверсивних контакторів.
ІV. Вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та їх застосування
1. Роботодавець забезпечує працівників засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137, та Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.
2. На кожному підприємстві повинні бути засоби першої домедичної допомоги при нещасних випадках.
3. Для захисту органів слуху застосовують протишумові заглушки або вкладки у слуховий прохід та для зовнішнього прикривання вуха, протишумові або шумозахисні навушники.
4. Для захисту органів дихання при роботах, пов’язаних з виділенням органічного або мікробного пилу, використовують респіратори відповідно до Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976.
5. Захисний спецодяг, спецвзуття, спецбілизна при виконанні робіт з фумігації закріплюються індивідуально за кожним працівником. Засоби захисту працівники надягають безпосередньо перед початком роботи та знімають після її закінчення. Зберігати спецодяг необхідно окремо від пестицидів у спеціально виділеному приміщенні.
6. Користуватись не повністю дегазованими захисними засобами забороняється. Працівників, яким доручають очищення або прання захисних засобів, інструктують щодо заходів безпеки при проведенні цих робіт.
7. У безпосередній близькості від місця проведення робіт, пов’язаних із застосуванням пестицидів, мають знаходитись умивальник з теплою водою і милом, а також герметично запаковані запасні комплекти спецбілизни, спецодягу, спецвзуття, протигази та респіратори.
8. Протигази із шлемами ретельно підбираються за розміром голови та закріплюються індивідуально за кожним працівником.
9. Кожний працівник перед початком роботи зобов’язаний перевірити справність виданого йому протигаза. Протигазова коробка має бути без пошкоджень та вм’ятин, а її шихта не повинна зміщуватися. Після огляду частин протигаза його перевіряють у зборі. У разі несправності будь-якої з частин протигаз підлягає заміні.
10. Працівники надягають протигази до входу на об’єкти, де виконуватимуться роботи з фумігації, або у захисну зону, установлену біля об’єкта, що фумігується.
Перебування без протигаза в приміщеннях, що фумігуються, або у межах захисної зони забороняється.
11. Роботи з вологої дезінсекції з пестицидами для гризунів проводять у респіраторах з протигазовими патронами установлених марок.
| Заступник директора Департаменту заробітної плати та умов праці - начальник відділу | С. Рябоконь |
Додаток 1
до Правил охорони праці для працівників,
зайнятих на роботах зі зберігання
та переробки зерна
(пункт 3 розділу І)
ЗАТВЕРДЖУЮ
Технічний керівник підприємства
________ ______________________
(підпис) (П. І. Б.)
"______" _______________ 20_ р.
ПЕРЕЛІК
робіт підвищеної небезпеки, що виконуються на підприємстві за нарядами-допусками
| № з/п | Цех (підрозділ), місце роботи, назва устаткування | Можливі небезпечні та шкідливі виробничі фактори | Виконавець | Головні заходи | |
| щодо підготовки | щодо безпечного виконання робіт | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
УЗГОДЖЕНО ___________ ____________ ____________ ________
Цех (підрозділ) (назва) (посада) (П. І. Б.) (підпис)
Служба охорони праці ____________ ____________ ________
(посада) (П. І. Б.) (підпис)
Додаток 2
до Правил охорони праці для працівників,
зайнятих на роботах зі зберігання
та переробки зерна
(пункт 3 розділу І)
ЗАТВЕРДЖУЮ
Технічний керівник підприємства
________ ______________________
(підпис) (П. І. Б.)
"______" _______________ 20_ р.
ЖУРНАЛ
реєстрації нарядів-допусків на проведення робіт підвищеної небезпеки
| № з/п | Цех (підрозділ), який видає наряд-допуск | Ким виданий | Керівник робіт | Термін дії наряду-допуску | Дата, час завершення роботи та повернення наряду-допуску |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
Додаток 3
до Правил охорони праці для працівників,
зайнятих на роботах зі зберігання
та переробки зерна
(пункт 11 глави 2 розділу ІІ)
НАРЯД-ДОПУСК
на виконання робіт підвищеної небезпеки
( Див. текст )
Додаток 4
до Правил охорони праці для працівників,
зайнятих на роботах зі зберігання
та переробки зерна
(пункт 51 глави 1 розділу ІІІ)
АКТ
випробування устаткування
( Див. текст )
