Водопостачання. Для ПРУ водопостачання слід передбачати від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі, яка передбачена для умов експлуатації приміщень у мирний час.
При відсутності водопроводу у ПРУ необхідно передбачати місця для розташування переносних баків для питної води з розрахунку 2 л/д на одну особу, що укривається.
Каналізація. У ПРУ, які розташовані у будівлях з каналізацією, слід передбачати улаштування промивних убиралень з відведенням стічних вод у зовнішню каналізаційну мережу. Допускається відмітку підлоги біля санітарних приладів піднімати вище відмітки підлоги приміщення. При цьому висота від підлоги біля приладів до стелі повинна бути не менше ніж 1,7 м.
При відведенні стічних вод з приміщень підвалів самопливом слід передбачати засоби, які виключають затоплення підвалів стічними водами при підпорі у зовнішній каналізаційній мережі.
У неканалізованих приміщеннях необхідно передбачати пудр-клозет або резервуар-вигріб з можливістю видалення нечистот асенізаційним транспортом. Ємкість резервуара слід приймати з розрахунку 2 л/д на одну особу, що укривається.
У приміщеннях, які пристосовані під ПРУ місткістю 20 осіб, при відсутності каналізації для приймання нечистот можна використовувати тару, яка щільно закривається.
2.3. Електротехнічні пристрої і зв'язок
За надійністю електропостачання електроспоживачі сховищ належать до II категорії, а електроспоживачі систем протипожежного захисту - до I категорії.
Електропостачання сховищ повинне здійснюватися від мережі міста (підприємства). Електропостачання сховищ для нетранспортабельних хворих при наявності операційного блоку повинне здійснюватися від двох незалежних джерел міста (підприємства).
У сховищах, в яких передбачений режим регенерації або повітроохолоджуючі установки, а також у сховищах для нетранспортабельних хворих передбачається захищене джерело електропостачання.
Електропостачання ПРУ здійснюється тільки від мережі міста (підприємства), а ПРУ закладів охорони здоров'я хірургічного профілю та у пологових будинках - від двох незалежних джерел електроживлення.
Корпуси електродвигунів повинні обов'язково мати захисне заземлення з опором не менше ніж 10 Ом. Для силових приймачів електроенергії застосовують магнітні пускачі у захищеному виконанні, для приймачів електроенергії потужністю до 2 кВт - автоматичні вимикачі АП50-ЗМТ, АК-63 тощо.
Усі металеві частини електроустановок повинні бути надійно заземлені відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", затверджених наказом Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 (далі - ДНАОП 0.00-1.32-01).
2.3.1. Електроосвітлення
Для усіх приміщень захисних споруд передбачається загальне освітлення за нормами ДБН В 2.2.5-97. Використання люмінесцентних ламп для систем освітлення захисних споруд не допускається.
При переході на режим сховища (ПРУ) необхідно відключати частину світильників, запроектованих для мирного часу.
У сховищах з ДЕС необхідно передбачати аварійний світильник у приміщенні машинного залу ДЕС і електрощитової. Живлення аварійних світильників повинне здійснюватися від стартерної акумуляторної батареї дизель-генератора.
У сховищах без ДЕС та ПРУ необхідно передбачати місцеві джерела освітлення від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних світильників тощо.
У сховищах при висоті установлення світильників над підлогою менше ніж 2,5 м необхідно передбачати застосування світильників, що виключають доступ до ламп без спеціальних пристосувань.
У сховищах, приміщення яких у мирний час використовуються під гаражі (стоянки автомобілів), у санпропускниках сховищ на атомних станціях необхідно застосовувати світильники у захищеному виконанні відповідно до зони захисту таких приміщень за ДНАОП 0.00-1.32-01.
Живлення покажчиків "Вхід" і світильників сходів і тунелів, а також світильників тамбурів і тамбурів-шлюзів необхідно виділяти в окрему групу.
Світильники для санітарних пропускників, душових необхідно застосовувати у вологозахисному виконанні.
Електричні освітлювальні мережі у сховищах повинні мати захист від перевантажень незалежно від способу їх прокладання.
При ремонті або заміні відключаючої і освітлювальної електроарматури необхідно дотримуватись запобіжних заходів (знеструмлення, заземлення тощо).
Якщо електропроводка розміщується у металевих трубах, їх фарбують у чорний колір.
2.3.2. Захищені дизельні електростанції
Захищені дизельні електростанції після випробувань підлягають консервації. Розконсервація проводиться у період переводу захисної споруди на режим сховища та у період навчань. Після розконсервації не рідше одного разу на тиждень необхідно запустити дизель-агрегат і випробувати його під навантаженням протягом 30 хвилин.
Під час випробувань необхідно перевіряти:
щільність з'єднання трубопроводів усіх систем і відсутність підтікань у вентилях, насосах і ємкостях;
герметичність систем газовикиду і повітрозабору;
ручне управління дизель-генератором з місцевого пульта;
надійність зупинки агрегату стоп-пристроєм;
регулювання числа обертів;
температуру води першого контуру охолодження і мастила;
роботу систем подачі палива і мастила;
роботу системи видалення тепла від вузла охолодження.
У агрегатів, які мають електричний пуск, необхідно контролювати зарядку акумуляторних батарей. У агрегатів, що мають пуск стисненим повітрям, контролюється тиск у пускових балонах. Пускові балони при необхідності дозаправляються стисненим повітрям.
Фундамент під дизель-агрегат фарбують масляною фарбою. У процесі експлуатації необхідно стежити за тим, щоб машинне мастило або дизельне паливо не потрапляли на фундамент. При появі тріщин або осіданні фундаменту необхідно з'ясувати причину їх виникнення і негайно її усунути. Також масляною фарбою фарбують фундаменти, що виступають над підлогою під іншим обладнанням.
Запас пально-мастильних матеріалів необхідно розраховувати на безперервну роботу дизель-агрегату протягом усього розрахункового терміну і з урахуванням проведення технічного обслуговування, а також з урахуванням короткочасних запусків дизель-агрегату протягом року (не більше ніж 15% запасу).
У приміщеннях машинного залу ДЕС допускається зберігати пально-мастильні матеріали об'ємом до 1,5 куб.м, а при розміщенні ДЕС під житловими і громадськими будівлями - об'ємом до 1 куб.м.
Для попередження розтікання пально-мастильних матеріалів місця розташування ємкостей у машинному залі повинні бути обладнані металевими піддонами або залізобетонними коритами з виступаючими по висоті бортами, їх об'єм повинен перевищувати об'єм паливних баків не менше ніж на 5%.
Для зберігання розрахункового запасу палива і мастила необхідно застосовувати герметичні сталеві баки, установлені на висоті, що забезпечує надходження палива і мастила до дизелів самопливом.
Витратні баки повинні бути обладнані оглядовими люками, покажчиками рівня, приймальними фільтруючими сітками, вогневими запобіжниками, суміщеними механічними дихальними клапанами (далі - СМДК). Для зберігання мастила у кількості до 60 л допускається використання переносних ємкостей (по 10-20 л), які установлюються у приміщенні ДЕС.
Дихальні трубопроводи витратних паливних ємкостей повинні бути виведені у витяжну камеру системи вентиляції.
ДЕС повинна бути обладнана контрольно-вимірювальними приладами і приладами управління і сигналізації. Генератор ДЕС повинен мати захист від коротких замикань і перевантажень.
Підлоги у приміщеннях ДЕС повинні мати покриття, стійке до впливу палива і мастила (з метласької плитки), канали для прокладення технологічних трубопроводів прикриваються неспалимими щитами.
Основні вимоги до експлуатації ДЕС. Для обслуговування резервних ДЕС сховищ необхідно створювати ланки електропостачання, укомплектовані з інженерно-технічного персоналу, знайомого з дизельними електростанціями.
У мирний час ДЕС, як правило, знаходиться у законсервованому стані, що дозволяє протягом декількох годин привести її у готовність до пуску. Відповідальність за це несе командир ланки електропостачання. Він відповідає за електропостачання сховища як від зовнішнього джерела (кабельні уведення від міської або об'єктової енергомережі), так і від резервної електростанції.
До обслуговування дизель-генераторів, щитів керування та іншого силового устаткування особовий склад ланки можна допускати до роботи тільки після завершення підготовки і перевірки знання правил технічного обслуговування устаткування та техніки безпеки.
Обслуговуючий персонал ДЕС зобов'язаний дотримуватись установлених правил експлуатації дизель-генератора і його систем, а також підтримувати у приміщенні ДЕС необхідний температурно-вологісний режим, чистоту і порядок.
У приміщенні, де установлений дизель-генератор, забороняється зберігати речовини, здатні викликати корозію металу (кислоти, луги, хімікати). При працюючій ДЕС температура повітря повинна підтримуватись у межах 16 - 35 град. С. Для усунення пилу з металевих частин обладнання використовують промаслене ганчір'я, з обмоток генератора пил здувається струменем стиснутого повітря від компресора.
Дизельне пальне повинне відповідати вимогам технічних умов. Під час приймання пального необхідно брати проби для перевірки його якості.
Відра і лійки, які застосовуються при заправленні робочих систем дизель-генератора, необхідно тримати у чистоті і зберігати у визначеному місці.
Машинний зал і приміщення, де зберігаються пально-мастильні матеріали, обладнуються протипожежними засобами, які повинні бути завжди готовими до застосування.
Допоміжне технічне обладнання (трубопроводи, баки і відстійники пально-мастильного господарства, паливні фільтри і водяні баки) ретельно оглядають, чистять не рідше 1 разу на рік, замінюючи при цьому застарілу арматуру та усуваючи нещільності у місцях з'єднань, та фарбують.
Розподільні пристрої високої напруги повинні мати сітчасті огородження, біля яких необхідно вивішувати попереджувальні плакати.
Вся технічна документація з експлуатації електроустановок повинна знаходитися у приміщенні щитової. Це принципова схема електропостачання сховища, монтажні схеми управління, блокування, захисту і сигналізації окремих електричних установок, схема автоматичних пристроїв, книга обліку поточного ремонту електрообладнання, правила технічної експлуатації і правила техніки безпеки.
З метою перевірки роботи дизель-генератора рекомендується систематично, але не рідше ніж 1 раз на 3 місяці робити його запуск із роботою протягом 1,5 - 3 год з поступовим наростанням навантаження до 50%. Перед зупинкою навантаження знімається і дизель-генератор працює у холостому режимі протягом 3 - 5 хв. Після його зупинки здійснюють загальний зовнішній огляд, особливу увагу звертають на ступінь нагрівання підшипників, стан з'єднань двигуна дизель-генератора, цілість і надійність шплінтів і замків, що запобігають розгвинчуванню гайок і болтів.
У приміщенні щитової основні пристрої щита управління (головний розподільний щит, пульт дистанційного управління, панелі релейного захисту тощо) повинні утримуватися сухими, чистими і з підтягнутими контактними з'єднаннями. При значних проміжках між роботою пристрою нефарбовані деталі і з'єднання необхідно змащувати технічним вазеліном.
Мастилопроводи ДЕС фарбують у коричневий колір.
Порядок пуску і роботи ДЕС. При одержанні особливих вказівок перевіряється готовність ДЕС до роботи, поповнюються запаси пально-мастильних матеріалів і усуваються усі виявлені несправності та дефекти.
Дизельну електростанцію включають при виході з ладу зовнішнього джерела електропостачання за командою командира ланки з обслуговування сховища або автоматично. Після пуску дизель-генератора обслуговуючий персонал вживає заходи, необхідні для забезпечення тривалої і сталої роботи ДЕС.
Усі переключення на щиті управління роблять з дозволу командира ланки (поста) електропостачання. Тільки при аваріях черговий електрик-моторист самостійно приймає рішення і потім доповідає командиру ланки про вжиті заходи.
2.3.3. Зв'язок
Кожне сховище повинне мати телефонний зв'язок з пунктом управління підприємства і гучномовці, підключені до міської та місцевої радіотрансляційних мереж.
Пункт управління підприємства необхідно обладнувати засобами зв'язку, що забезпечують:
управління засобами оповіщення цивільної оборони об'єкта;
телефонний зв'язок керівництва і оперативного персоналу з підрозділами (службами) цивільної оборони об'єкта і управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту міста (району), громадськими установами міста, району, області;
телефонний зв'язок із сховищами підприємства і з основними цехами, що не припиняють виробництво за сигналом "Повітряна тривога";
радіозв'язок із запасним пунктом управління міста (району).
Засоби радіозв'язку і оповіщення пунктів управління узгоджуються з управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту міста (району).
Для резервування проводового мовлення необхідно передбачати радіоприймач. Відстань між розетками мережі проводового мовлення і електропостачання повинна бути не менше ніж 1 м. Усі розетки повинні мати трафаретні позначення: "Радіо", "Телефон", "220 В" (на стіні або у вигляді табличок).
Для електроживлення стаціонарного обладнання зв'язку, установленого у пунктах управління підприємств, слід передбачати системи, що не потребують застосування акумуляторних батарей.
У пунктах управління підприємств, що знаходяться у зонах можливого затоплення, проводові засоби зв'язку необхідно резервувати радіозасобами.
2.4. Температурно - вологісний режим і параметри повітряного середовища приміщень
Довговічність конструкцій і внутрішнього обладнання, експлуатаційний стан сховища залежать значною мірою від температурно-вологісного режиму у приміщеннях захисної споруди. Основними причинами підвищення вологості і появи вогкості є:
неправильне провітрювання або вентилювання, що призводить до конденсації водяної пари у приміщеннях;
попадання у приміщення ґрунтових або поверхневих вод внаслідок недостатньої гідроізоляції, її ушкодження або незадовільного стану дренажу, вимощення, які забезпечують відведення атмосферних опадів від споруди;
несправність трубопроводів, арматури і приладів на мережах водопроводу, опалення, гарячого водопостачання, каналізації, а також аварії на цих мережах як усередині будинків, так і на зовнішніх мережах.
У практиці експлуатації захисних споруд не слід допускати такого температурно-вологісного режиму, при якому можливе утворення конденсату.
Це досягається регулярним і правильним провітрюванням шляхом відкривання дверей. Для короткочасного провітрювання можна використовувати вентилятори з включенням їх у режимі чистої вентиляції.
При провітрюванні необхідно ураховувати стан зовнішнього повітря залежно від пори року і характеру погоди; не можна провітрювати приміщення вологим повітрям, тобто під час дощу чи відразу після нього, а також у сиру погоду. Рекомендована тривалість провітрювання наведена у таблиці тривалості провітрювання захисних споруд, яка приведена у додатку 5.
Для визначення можливості провітрювання на підлогу захисної споруди ставлять скляну пляшку з водою, а потім через 30 - 40 хвилин виносять її на вулицю. Якщо пляшка з водою покриється росою, приміщення провітрювати не можна - на стінах і металевих частинах буде осідати волога. Нормальною у сховищі вважається вологість не вище ніж 65-70%.
Для визначення відносної вологості повітря, як правило, користуються психрометром, що складається з двох термометрів, сухого і мокрого. Ртутна кулька мокрого термометра обгорнута батистом, марлею або іншою тканиною, що безупинно змочується водою. У невелику посудину занурений вільний кінець тканини, при цьому ртутна кулька не торкається води.
Чим менше вологість повітря, тим інтенсивніше випаровується вода з поверхні тканини, якою обгорнута кулька, тим більше знижується температура вологого термометра. Таким чином, за різницею показників сухого і мокрого термометрів можна зробити висновок про ступінь вологості повітря. Для цього необхідно зняти показники сухого і мокрого приладів, а потім за психрометричною таблицею визначити вологість повітря.
При виявленні вологого повітря у приміщеннях вище допустимої норми необхідно терміново з'ясувати причини появи підвищеної вологості і вжити заходи до їх усунення.
Температура у приміщеннях сховища у зимовий і літній періоди повинна підтримуватися відповідно до вимог з експлуатації споруди у мирний час. У сховищах, що не використовуються, вона повинна бути узимку не нижче ніж 10 град. С.
У захисній споруді температуру повітря вимірюють ртутним термометром з ціною поділки 0,2 град. С. Прилад закріплюють на дерев'яній дошці так, щоб повітря вільно обтікало кінець термометра. Щоб уникнути помилок при вимірі термометр вішають на стіну або колону на висоті 1,5 м від підлоги на віддалі від нагрівальних приладів і обладнання, що випромінює тепло.
Постійний контроль за параметрами повітряного середовища: температурою, вологістю, вмістом у повітрі двоокису вуглецю (СО2), окису вуглецю (СО) і кисню (О2) здійснюється під час укриття населення ланкою з обслуговування фільтровентиляційного обладнання захисної споруди.
Для виявлення радіоактивного забруднення у районі розміщення і усередині захисної споруди використовуються дозиметричні прилади типу ДП-5В, МКС-У. Ступінь радіоактивного опромінення людей вимірюють індивідуальними дозиметрами типу ІД-1, ДКС-02К.
Для визначення забруднення повітря БОР та НХР на поверхні землі у районі сховища можуть бути застосовані військові прилади хімічної розвідки.
Процентний вміст у повітрі вуглекислого газу визначають газоаналізаторами типу ГМУ-2, РАС II, РАС III.
Місця виміру параметрів повітря вибирають з урахуванням особливостей планування захисних споруд. Виміри у приміщеннях площею більш ніж 300 кв.м проводять у центрі і чотирьох точках, максимально віддалених від центра. У захисних спорудах, розташованих у гірничих виробках, виміри необхідно проводити через кожні 100 м.
Особливу увагу необхідно звертати на правильне зберігання приладів: вони повинні бути упаковані та знаходитися у сухих місцях, віддалених від опалювальних або інших нагрівальних пристроїв.
При тривалому зберіганні приладів слід періодично перевіряти їх роботу, ремонт та обслуговування проводити у відповідності з вимогами інструкцій щодо їх експлуатації. Після ремонту, при тривалій експлуатації або зберіганні точність показників приладів з часом зменшується. Виявляють похибки вимірів при перевірці градуювання приладів у спеціалізованих лабораторіях.
2.5. Організація обслуговування та ремонту захисних споруд
Підприємства, організації та установи, що утримують захисні споруди, незалежно від форм власності та господарювання призначають відповідальних осіб, в обов'язки яких входить здійснення систематичного контролю за правильним утриманням приміщень, збереженням захисних пристроїв та інженерно-технічного обладнання захисних споруд. У окремо розміщених захисних спорудах, як правило, призначається штатна одиниця - комендант.
Для обслуговування захисних споруд у період використання їх для укриття населення і для експлуатації інженерно-технічного обладнання залежно від місткості захисних споруд утворюють формування з обслуговування захисних споруд (ланки або групи).
Схеми організації формувань з обслуговування захисних споруд наведені у додатку 6.
Командир формування з обслуговування захисної споруди призначається зі складу інженерно-технічних працівників об'єкта (цеху), підпорядковується начальнику підрозділу, за яким закріплена захисна споруда, і оперативно, начальнику штабу ЦО і начальнику ЦО об'єкта.
У житловому секторі особовий склад груп з обслуговування захисних споруд призначається зі складу технічного і обслуговуючого персоналу житлово-експлуатаційної установи.
Формування з обслуговування захисних споруд створюються у кожній працюючій зміні підприємства незалежно від її чисельності, до його складу включаються фахівці, що не мають мобілізаційних розпоряджень військкоматів. Склад формування оголошується наказом по об'єкту.
Підтримка належного технічного стану приміщень захисних споруд і їх ремонт проводиться відповідно до діючих положень про проведення планово-попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від їх призначення у мирний час.
Для ремонту будівельних конструкцій і спеціального обладнання захисних споруд передбачені два види ремонту - поточний і капітальний.
До поточного ремонту належать роботи зі систематичного і своєчасного захисту конструкцій від передчасного зношення шляхом проведення запобіжних заходів і усунення дрібних пошкоджень і поломок. При поточному ремонті захисна споруда може використовуватись за прямим призначенням.
До капітального ремонту належать роботи, у процесі яких проводиться заміна та підсилення зношених конструкцій споруди. Для проведення капітального ремонту обов'язкове розроблення в установленому порядку проектно-кошторисної документації.
Щорічні і перспективні плани ремонту захисних споруд затверджуються керівниками підприємств, установ та організацій, на балансі яких перебувають споруди. Для зручності складання плану ремонту використовується таблиця періодичності проведення планових ремонтів захисних споруд, форма якої наведена у додатку 7.
Форма викреслюється на щільному папері і заповнюється олівцем або вводиться у комп'ютер. До неї вносяться всі наявні захисні споруди. Обчислення терміну ремонту починається від терміну введення захисної споруди або від останнього капітального ремонту. Спочатку заповнюються графи капітального ремонту, а потім поточного. У рік проведення капітального ремонту поточний ремонт (при збігу термінів) не планується, термін поточного ремонту переноситься на відповідну кількість років. Після заповнення або коригування форми складається план ремонту захисних споруд з включенням до нього тих сховищ, обладнання та конструкції яких підлягають ремонту в наступному році. При необхідності до плану включаються й інші роботи (побілка, фарбування тощо). Після виконання ремонту та відміток про виконання в плані ремонту до форми вносяться відповідні зміни (проставляються нові терміни). Зміни вносяться і при перенесенні (з об'єктивних причин) термінів ремонту. У цій таблиці також відзначаються дати комплексних перевірок та планових оглядів.
Зразок оформлення плану ремонту захисних споруд наведений у додатку 8 .
Затверджений і зареєстрований план ремонту є підставою для подання заявок на виконання робіт та виділення матеріальних ресурсів.
Фарбування приміщень і конструктивних елементів захисної споруди повинне проводитись з періодичністю:
при клеєвому фарбуванні - не більше 3-х років;
при масляному фарбуванні - не більше 5-ти років;
при вапняному фарбуванні - не більше 3-х років.
Фарбування приміщень загального користування виконується 1 раз на рік.
Фарбування приміщень, які потрапили під дію вологи та агресивного середовища, - не менше 2-х разів на рік.
Періодичність проведення технічного обслуговування та ремонту спеціального обладнання захисних споруд наведена у таблиці 2.
Зміст технічного обслуговування та планово-попереджувальних ремонтів:
Технічне обслуговування N 1 :
- зовнішній догляд за обладнанням;
- перевірка стану кріпильних з'єднань, наявності та стану мастила, справності контрольно-вимірювальних приладів.
Технічне обслуговування N 2:
- виконання робіт, які входять у технічне обслуговування N 1;
- випробовування спеціального обладнання у роботі.
Технічне обслуговування N 3:
- виконання робіт, які входять у технічне обслуговування N 1, 2;
- поповнення або заміна мастила, заміна набивки у сальниках.
Поточний ремонт:
- виконання робіт, передбачених технічним обслуговуванням N 3;
- розбирання деяких вузлів для заміни швидкозношуючих деталей, стан яких не забезпечує роботу обладнання до чергового ремонту;
- поновлення посадок, регулювання люфту та зазорів зношених деталей;
- притирання пробок клапанів, кранів або їх заміна;
- заміна прокладок трубопроводів, підтягування кріпильних деталей;
- заміна при необхідності електричних контактів, пускових кнопок, вимикачів, ділянок кабелів та проводів;
- чищення і промивання трубопроводів і мереж;
- огляд і при необхідності дрібний ремонт редукторів та з'єднувальних муфт;
- заміна несправних електровимірювальних приладів;
- заміна мастила, регулювання та випробовування обладнання;
- виявлення інших дефектів та їх усунення;
- поновлення пофарбованого покриття;
Таблиця 2
Періодичність проведення технічного обслуговування та ремонту спеціального обладнання захисних споруд
------------------------------------------------------------------
| Найменування |Технічне |Технічне | Технічне |Поточ- | Капі- |
| спеціального |обслуго- |обслуго- |обслугову-| ний |тальний|
| обладнання | вування | вування |вання N 3 |ремонт |ремонт |
| | N 1 | N 2 | | | |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Двері захисні і |1 місяць | - |6 місяців |2 роки | 10 |
|герметичні | | | | | років |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Ставні захисні і |1 місяць | - |6 місяців |2 роки | 10 |
|герметичні | | | | | років |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Клапани |1 місяць | |6 місяців |2 роки | 10 |
|герметичні | | | | | років |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Електропривід |1 місяць |3 місяці |6 місяців | 1 рік |3 роки |
|герметичних | | | | | |
|клапанів | | | | | |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Противибухові |1 місяць | - | 3 місяці |2 роки | 10 |
|пристрої | | | | | років |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Клапани |1 місяць | - | 1 рік |2 роки | - |
|надмірного тиску | | | | | |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Електроручні |1 місяць |3 місяці | 1 місяць |3 роки |6 років|
|вентилятори | | | | | |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Фільтри ячейкові | | | По |3 роки | |
| | | |забрудне- | | |
| | | | нню і | | |
| | | |збільшенню| | |
| | | |опору, але| | |
| | | |не рідше 1| | |
| | | |разу на 6 | | |
| | | | місяців | | |
|-----------------+---------+---------+----------+-------+-------|
|Резервуари питної| | | 3 місяці |2 роки | 10 |
|води | | | | | років |
------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Результати технічного обслуговування і ремонтів відображуються у журналах перевірки стану сховищ (протирадіаційних укриттів).
2. Технічне обслуговування та ремонт іншого обладнання, відсутнього у табл.2, здійснюється відповідно до положень про планово-попереджувальні ремонти такого обладнання або згідно з інструкцією щодо його експлуатації.
Капітальний ремонт:
- виконання робіт, передбачених поточним ремонтом;
- повне розбирання обладнання на вузли, вузлів на деталі, промивання, прочищення та їх дефектування;
- заміна ущільнювальних пристроїв і матеріалів;
- ремонт або заміна зношених деталей, заміна підшипників;
- ремонт або заміна електроапаратури;
- ремонт фундаментів;
- ремонт або заміна редукторів;
- збірка вузлів з поновленням посадок і регулювань;
- повна заміна мастила;
- повне пофарбування.
Після проведення фарбувальних робіт і висихання фарби необхідно відновити легкість ходу регулювальних заглушок, шиберів, рукояток гермоклапанів й інших механізмів, для чого порушити засохлу фарбу та змастити прилеглі поверхні мінеральним мастилом.
Після робіт з побілки необхідно зняти (змити) її сліди з покажчиків "Відкр.", "Закр." на гермоклапанах й інших механізмах, очистити від побілки труби та особливо електропроводку, щоб відновити їх первинний колір.
2.6. Протипожежні вимоги
Труби системи пожежогасіння повинні бути пофарбовані у червоний колір.
Для внутрішнього оздоблення приміщень захисних споруд повинні застосовуватися негорючі (НГ) матеріали або матеріали групи Г1 за ДБН В.1.1-7-2002.
Забороняється застосування горючих синтетичних матеріалів для виготовлення нар та іншого обладнання.
При використанні під захисні споруди гардеробних приміщень, які розміщуються у підвалах, домашній і робочий одяг повинен зберігатися на металевих вішалках або у металевих шафах.
У складських приміщеннях, що пристосовуються під захисні споруди місткістю 600 осіб і більше або площею 700 кв.м і більше, необхідно передбачати улаштування автоматичних систем пожежогасіння, а також вентиляції, яка використовується для димовидалення.
При пристосуванні під захисні споруди приміщень, у яких у мирний час розміщуються виробництва категорій В, стоянки легкових автомобілів, склади негорючих матеріалів у тарі з горючих матеріалів, слід передбачати можливість видалення диму при пожежі за допомогою витяжної системи вентиляції.
Об'єм повітря, що видаляється, повинен складати не менше чотирикратного об'єму повітря, що знаходиться у захисній споруді.
Захисні споруди відповідно до їх використання у мирний час повинні мати первинні засоби пожежогасіння (ручні пінні вогнегасники, пісок тощо) у кількостях, передбачених Правилами пожежної безпеки в Україні.
Приміщення ДЕС укомплектовуються ручними пінними або вуглекислотними вогнегасниками, азбестовими покривалами і ящиками з піском.
Необхідність обладнання приміщень системою автоматичної сигналізації визначається нормативними документами.
Місця розташування первинних засобів пожежогасіння, план евакуації із захисної споруди позначаються і освітлюються.
3. Підготовка захисних споруд цивільної оборони до укриття населення
3.1. Приведення захисних споруд у готовність до використання за призначенням
Захисні споруди повинні приводитись у готовність до прийому осіб, що укриваються, у терміни, які не перевищують 12 годин, а захисні споруди атомних станцій (далі - АС) і у 30-кілометровій зоні від АС, а також захисні споруди на хімічно небезпечних та пожежовибухонебезпечних об'єктах повинні утримуватись у постійній готовності до прийому осіб, що укриваються.
Режим постійної готовності захисної споруди передбачає:
справність несучих огороджувальних конструкцій і захисних пристроїв захисної споруди;
надійну герметичність захисної споруди і справний стан фільтровентиляційної системи, які забезпечують нормативну тривалість перебування осіб, що укриваються у зоні ураження, у зоні пожежі, а також, при відповідному обладнанні, у зоні катастрофічного затоплення;
справність санітарно-технічного та іншого обладнання і готовність його до роботи, наявність нормативних аварійних запасів води, паливних та мастильних матеріалів, а також майна, необхідного для життєзабезпечення осіб, що укриваються;
підготовленість обслуговуючого персоналу формування з обслуговування захисних споруд;
пожежну безпеку;
належний санітарний стан приміщень.
У загальному випадку для підготовки захисної споруди до прийому людей необхідно виконати такі підготовчі роботи:
розкрити опечатані приміщення, розконсервувати і задіяти все обладнання і прилади;
відкрити всі входи для прийому осіб, що будуть укриватися;
припинити роботу технологічного обладнання (при необхідності);
закрити (задраїти) технологічні прорізи (вантажні люки, шахти ліфтів, вентиляційні отвори);
закласти виступаючі над поверхнею землі прорізи в огороджувальних конструкціях ПРУ;
провітрити і при необхідності здійснити дезінфекцію приміщень;
винести з приміщень громіздке устаткування, матеріали і вироби, що перешкоджають розміщенню людей;
розчистити підходи до захисних споруд, установити написи-покажчики і включити світлові сигнали "Вхід";
установити і підключити репродуктори (гучномовці) та телефони;
установити нари і лавки для розміщення людей, при цьому необхідно зберегти максимальну місткість захисної споруди;
перевірити системи повітропостачання, водопостачання, каналізації і електропостачання, справність відключаючих пристроїв, провести розконсервацію і пробний пуск дизельної електростанції;
перевірити герметичність сховища;
забезпечити необхідний запас медикаментів;
забезпечити необхідний запас продуктів харчування;
заповнити баки питною водою (для цього відкривають засувку на підведенні до баків і відкривають вентиль на повітряній лінії від баків);
забезпечити захисну споруду відсутнім інструментом, приладами, матеріалами.
Термін проведення необхідних робіт у всіх випадках не повинен перевищувати установленого. Ці й інші необхідні заходи заносяться у "План приведення захисної споруди у готовність", що складається завчасно, з призначенням відповідальних осіб і затверджується керівником підприємства, організації, на балансі яких знаходиться захисна споруда.
Роботи з підготовки виконує особовий склад формувань з обслуговування захисних споруд під керівництвом і контролем підприємств, організацій, місцевих органів управління цивільного захисту.
Формування з обслуговування захисних споруд забезпечуються засобами індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки, зв'язку, медичним майном та інструментом відповідно до норм оснащення формувань з обслуговування захисних споруд (додаток 9).
Захисна споруда комплектується необхідним майном на розрахункову кількість осіб, що укриваються, відповідно до переліку майна, необхідного для укомплектування захисної споруди (додаток 10).
При наявності у формуванні з обслуговування захисної споруди фельдшера - комплектується додатково набір фельдшерський, лікаря - набір лікарський.
Колективні аптечки і набори комплектуються медичними пунктами, медсанчастинами, амбулаторіями або поліклініками підприємств, або їх слід придбати в аптечній мережі.
Перелік медикаментів і лікарських засобів для укомплектування запасів медичного майна у захисних спорудах наведений у додатку 11.
3.2. Функціональні обов'язки формування з обслуговування захисної споруди
Командир формування з обслуговування захисної споруди. При використанні захисної споруди у режимі укриття відповідає за підготовку її до прийому осіб, що укриваються, організацію її заповнення, правильну експлуатацію захисної споруди під час перебування у ній осіб, що укриваються. Командир формування підпорядковується начальнику цивільної оборони об'єкта.
У випадках, коли захисну споруду обслуговує персонал, що не входить до складу формувань (при ремонтних роботах тощо), командир відповідає за організацію контролю за якістю робіт і за підтримкою максимально можливої готовності захисної споруди до використання за призначенням.
Командир формування з обслуговування захисної споруди зобов'язаний:
знати конструкцію об'єкта, планування його приміщень, правила експлуатації захисної споруди і обладнання, установленого у ній;
знати розташування і призначення основних комунікацій, що проходять поблизу захисної споруди, місця їх вводу і вміти користуватися відключаючими пристроями;
знати місця перебування і номери телефонів територіальних управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту міста (району), лікувальних установ, а також місцезнаходження найближчих сховищ (ПРУ);
завчасно готувати формування до швидкого приведення у готовність захисної споруди, для чого повинен проводити з ним регулярні тренувальні заняття безпосередньо у захисній споруді з обов'язковим відпрацьовуванням правил її експлуатації;
перевіряти наявність інвентарю, протипожежного і аварійного обладнання та інструменту відповідно до табеля оснащення захисної споруди і формування з його обслуговування;
стежити за своєчасним виконанням регламентних робіт і перевірок інженерно-технічного обладнання захисної споруди, за своєчасним її прибиранням і провітрюванням;
проводити огляди і брати участь у контрольних перевірках фільтрів-поглиначів;
особисто перевіряти роботу внутрішнього обладнання захисної споруди і вживати заходи щодо термінового усунення несправностей, стежити за робочим станом засобів зв'язку, уміти користуватися ними;
вести і підтримувати у належному стані документацію, зберігати і заповнювати відповідні графи формулярів інженерно-технічного обладнання, яке установлене у захисній споруді;
особисто керувати роботами з приведення у готовність захисної споруди, коригувати план приведення захисної споруди у готовність при проведенні навчань (тренувань);
знати і вміти користуватися приладами розвідки і контролю (типу ДП-5В, ВПХР, ДП-64, ГМУ-2 і ін.) і навчати роботі з ними особовий склад ланки (групи).
Командир формування з обслуговування захисної споруди при отриманні сигналів цивільної оборони зобов'язаний:
розставити особовий склад формування з обслуговування захисної споруди по місцях (постах) згідно з його обов'язками;
організувати приймання, облік і розміщення осіб, що укриваються;
зупинити заповнення сховища через входи без шлюзів і закрити захисно-герметичні і герметичні двері (ворота) після отримання команди або прийняття рішення про закриття захисної споруди;
організувати контроль параметрів повітряного середовища, радіаційної і хімічної обстановки усередині і зовні захисної споруди;
включити систему вентиляції у відповідному режимі;
довести до осіб, що укриваються, правила поведінки у захисній споруді та контролювати їх дотримання;
організувати харчування і медичне обслуговування осіб, що укриваються;
інформувати осіб, що укриваються, про обстановку зовні захисної споруди;
віддати команду про застосування індивідуальних засобів захисту при небезпечних концентраціях отруйних речовин у повітрі ПРУ;
віддати команду працівникам за лінією герметизації, а також персоналу, що обслуговує ДЕС, працювати у протигазах;
прийняти за необхідністю рішення про вимушену евакуацію із захисної споруди.
За сигналом "Відбій" командир формування з обслуговування захисної споруди:
уточнює обстановку у районі захисної споруди, шляхи і напрямок виходу з неї;
установлює за необхідністю порядок виходу із захисної споруди;
після звільнення захисної споруди організовує прибирання, провітрювання і за необхідністю дезактивацію приміщень;
виконує заходи підготовки до повторного прийому осіб, що укриваються.
Формування з обслуговування захисної споруди.
Особовий склад формування з обслуговування захисної споруди зобов'язаний:
знати вимоги щодо утримання сховищ, ПРУ, які визначені цією Інструкцією, уміти користуватися інженерно-технічним обладнанням, установленим у захисних спорудах;
знати конструкцію захисних споруд, уміти користуватися тамбур-шлюзом аварійного виходу, знати розміщення запірної арматури інженерних комунікацій;
уміти користуватися контрольно-вимірювальними приладами;
негайно і правильно виконувати усі команди і розпорядження командира формування.
Ланка із заповнення і розміщення осіб, що укриваються (контролер):
забезпечує звільнення захисної споруди від майна, розміщує нари та виконує інші заходи у приміщеннях для осіб, що укриваються;
перевіряє готовність дверей (воріт) до закриття, при виявленні несправностей усуває їх;
позначає маршрути руху осіб, що укриваються, до захисної споруди;
організовує зустріч, приймання і розміщення осіб, що укриваються, по відсіках захисної споруди;
закриває двері (ворота) входів;
забезпечує пропускання людей у сховище через тамбур-шлюзи після закриття захисної споруди;
слідкує за порядком у відсіках захисної споруди;
забезпечує охорону входів і аварійного виходу захисної споруди;
організовує вихід осіб, що укриваються, через входи або аварійний вихід захисної споруди.
Ланка електропостачання (електрик, електрик-моторист):
обслуговує дизельну електростанцію, електричну мережу і електрообладнання захисної споруди;
забезпечує справність аварійного освітлення і включення його при виході з ладу інших джерел.
Ланка з обслуговування фільтровентиляційного обладнання (слюсар з вентиляції):
забезпечує роботу систем повітропостачання у заданих режимах, слідкує за станом захисно-герметичних пристроїв і усуває їх несправності;
контролює кількість повітря, яке подається у захисну споруду, періодично перевіряє його підпір;
слідкує за рівномірним розподілом повітря в окремих приміщеннях (відсіках) захисної споруди;
вимірює температуру повітря (при режимі I - через кожні 4 год, режимі II - через кожні 2 год, режимі III - через кожну 1 год), відносну вологість повітря (через кожні 4 год), газовий склад повітря (при режимі I - не рідше ніж 1 раз на 12 год, при режимі II - через кожні 2 год, при режимі III - через кожну 1 год). За наявності пожеж у зоні, де знаходиться захисна споруда, аналіз газового складу повітря повинен проводитися через кожні 30 хв. У випадку досягнення у захисній споруді граничнодопустимих величин параметрів мікроклімату і газового складу повітря негайно доповідає заступнику командира групи (командиру ланки). Результати вимірів заносять у спеціальний журнал.
Ланка з водопостачання і каналізації (слюсар з водопроводу і каналізації):
забезпечує справність систем водопостачання і каналізації у захисній споруді;
організовує роздачу питної води із ємкостей запасу води, які знаходяться у захисній споруді (при відсутності або виході із ладу зовнішньої водопровідної мережі);
слідкує за порядком у санітарних вузлах захисної споруди, організовує збір відходів.
Ланка зв'язку і розвідки (телефоніст, розвідник-хімік, розвідник-дозиметрист):
забезпечує зв'язок із штабом ЦО об'єкта (району, міста);
утримує у справності засоби оповіщення;
контролює забруднення повітря радіоактивними і отруйними речовинами усередині захисної споруди;
проводить радіаційну і хімічну розвідку поза спорудою і на маршрутах евакуації із зони ураження;
забезпечує дозиметричний контроль осіб, що укриваються;
визначає придатність підвалів, цокольних поверхів та інших приміщень для розміщення осіб, що укриваються, у випадку непередбаченого виводу їх із захисної споруди.
Медична ланка (лікар, фельдшер, сандружинниця):
доукомплектовує аптечки колективні, набори фельдшерські і лікарські до установлених норм;
забезпечує постійний нагляд за поведінкою і станом здоров'я осіб, що укриваються, з метою виявлення та ізоляції хворих;
надає першу медичну допомогу ураженим і хворим, які знаходяться у захисній споруді;
контролює санітарний стан захисної споруди;
забезпечує санітарний нагляд за зберіганням і роздачею продуктів харчування та питної води;
оцінює загальний стан і здоров'я осіб, що укриваються, та визначає можливі строки їх перебування у захисній споруді;
супроводжує (при евакуації із захисної споруди) хворих і уражених на пункт збору уражених або на місце отримання першої медичної допомоги.
Ланка організації харчування організовує одержання і закладення запасів продовольства, фасування та видачу його особам, що укриваються.
Функціональні обов'язки особового складу формувань з обслуговування захисних споруд і дії їх ланок (окремих постів) за командами і сигналами ЦО розробляються на місцях для кожної захисної споруди посадовими особами, які призначені відповідальними за утримання захисних споруд в організаціях, на об'єктах, з урахуванням вимог цієї Інструкції та технічних характеристик захисної споруди.
3.3. Порядок заповнення захисних споруд і перебування у них
Заповнення захисних споруд проводиться за сигналами цивільної оборони. Для швидкого заповнення захисної споруди особи, що укриваються, повинні заздалегідь вивчити маршрути руху. Напрямок руху до захисних споруд від місць масового перебування людей слід вказувати покажчиками маршруту руху, вивішеними чи намальованими на видимих місцях.
У нічний час написи, покажчики і входи повинні бути освітлені або дубльовані світловими покажчиками.
Особи, що укриваються, повинні прибувати у захисну споруду із засобами індивідуального захисту та дводобовим запасом продуктів у поліетиленовій упаковці (якщо вони не закладені у захисній споруді) та мати при собі найбільш необхідні речі. Забороняється приносити у захисну споруду легкозаймисті речовини або речовини, що мають сильний запах, а також громіздкі речі, приводити тварин.
Заповнювати захисні споруди необхідно організовано, без паніки. Розміщує людей у відсіках особовий склад формувань з обслуговування захисних споруд. Осіб, що прибули з дітьми, розміщують в окремому відсіку чи у місці, спеціально відведеному для них. Дітей, людей похилого віку і людей з поганим самопочуттям розміщують у медичній кімнаті або біля огороджувальних конструкцій і ближче до повітроводів. Розміщення здійснюється, як правило, за виробничим або територіальним принципами (цех, бригада, будинок), місця розміщення таких груп позначають табличками відповідного змісту.
Особи, що укриваються, під час перебування у захисній споруді повинні виконувати усі вказівки командира і особового складу формування, що стосуються перебування у споруді, надавати їм необхідну допомогу.
Закриття захисно-герметичних та герметичних дверей сховищ і зовнішніх дверей ПРУ виконується за командою начальника ЦО об'єкта або, не чекаючи його команди, після заповнення усієї місткості захисної споруди, командиром формування з її обслуговування.
За наявності тамбур-шлюзів заповнення може продовжуватись методом шлюзування і після їх закриття.
При шлюзуванні закриваються внутрішні двері тамбур-шлюза, відкриваються зовнішні двері і тамбур-шлюз заповнюється. Контролер біля зовнішніх дверей закриває їх і подає сигнал контролеру внутрішніх дверей на їх відкриття. Особи, що укриваються, заповнюють сховище, після чого внутрішні двері закриваються. Цикл шлюзування повторюється.