Про затвердження Правил запобігання забрудненню із суден внутрішніх водних шляхів України

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 N 789, та з метою забезпечення екологічної безпеки на внутрішніх водних шляхах України

1. Затвердити Правила запобігання забрудненню із суден внутрішніх водних шляхів України, що додаються.

2. Державному департаменту морського і річкового транспорту (Кушніренко А.В.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Забезпечити доведення цього наказу до відома всіх заінтересованих підприємств, організацій та установ.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Касапчука В.А.

1.1. Ці Правила встановлюють основні вимоги до цивільних суден усіх типів і призначень щодо запобігання забрудненню внутрішніх водних шляхів України (далі - ВВШУ) нафтою, шкідливими речовинами, залишками небезпечних хімічних речовин, що перевозяться навалом та в упаковці, нафтовмісними, стічними водами і сміттям.

1.2. Дія цих Правил поширюється на судна незалежно від форм власності, які перебувають на ВВШУ в експлуатації, в ремонті, в процесі модернізації або будівництва.

1.3. Нормативні посилання

При розробці цих Правил були використані такі нормативно-правові акти: Водний кодекс України;

Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів";

Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99 N 1109.

1.4. Терміни і скорочення

Терміни, що використовуються в цих Правилах, вживаються в таких значеннях:

баласт забруднений - баластна водяна суміш (з нафтою або іншими забруднювальними речовинами), яка утворюється в неочищених суднових танках (нафтотанках) після приймання до них водяного баласту;

ВВШУ - судноплавні шляхи, що проходять акваторіями рік, озер, водосховищ і належать до категорії внутрішніх водних шляхів України;

ізольований баласт - баластна вода, прийнята в танк, який повністю відділений від вантажної та паливної систем і призначений тільки для перевезення баластних вод;

інсинератор - суднова установка для спалювання твердих і рідких побутових та виробничих відходів;

приймальна споруда - берегова чи плавуча споруда для приймання з суден будь-яких видів забруднень з метою передавання їх на очищення, утилізацію, знищення тощо.

Регістр судноплавства України (далі - Регістр) - національне класифікаційне товариство, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України;

СЗП - судна змішаного "ріка-море" плавання.

2.1. Вимоги цих Правил обов'язкові для капітанів, екіпажів і пасажирів усіх суден, уключаючи малі судна, керівництва та персоналу судноплавних компаній, портів, промислових підприємств, технічних дільниць водних шляхів, судноплавних гідротехнічних споруд, суб'єктів річкового транспорту, діяльність яких пов'язана з експлуатацією і обслуговуванням суден річкового флоту на ВВШУ, його ремонтом, модернізацією, а також розробкою проектів і будівництвом нових суден.

2.2. Відповідальними за виконання комплексу організаційно-технічних заходів щодо запобігання забрудненню ВВШУ із судна є його капітан, командир, шкіпер (далі - капітан).

Капітан відповідає за:

роз'яснення екіпажу і реалізацію на судні вимог стосовно запобігання забрудненню ВВШУ;

дотримання положень цих Правил, інших нормативно-правових актів з охорони навколишнього природного середовища;

видання відповідних наказів;

перевірку знань екіпажем експлуатації суднових технічних засобів і процедур щодо забезпечення запобігання забрудненню ВВШУ.

Капітан приймає рішення щодо захисту водного середовища ВВШУ від забруднення судновими відходами і скидами.

Капітан судна повинен інформувати судновласника про технічні несправності та експлуатаційні порушення, які можуть спричинити забруднення ВВШУ і потребують сприяння судновласника для їх усунення.

Екіпаж судна повинен керуватися цими Правилами, указівками, наказами капітана щодо забезпечення природоохоронних вимог, відповідально відноситися до завдань стосовно запобігання забрудненню водного середовища.

2.3. Контроль за виконанням вимог цих Правил на суднах здійснюють територіальні підрозділи спеціально уповноважених державних органів:

Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства Міністерства транспорту та зв'язку України (окрім флоту рибної промисловості, військово-морських суден збройних сил і суден Державної прикордонної служби);

Державної інспекції з безпеки мореплавства Державного комітету рибного господарства України - стосовно флоту рибної промисловості;

Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;

Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерства охорони здоров'я України (Державна санітарно-епідеміологічна служба на водному транспорті).

2.4. Уповноважені посадові особи спеціально уповноважених державних органів мають право:

зупиняти, відвідувати й оглядати судна та інші плавучі засоби з метою з'ясування причин і обставин скидання або втрати речовин, шкідливих для здоров'я людей і живих ресурсів ВВШУ, і сумішей, які містять ці речовини понад встановлені норми, проводити перевірку правильності реєстрації в суднових документах операцій з цими речовинами і сумішами, а також давати приписи стосовно усунення виявлених порушень.

Капітан судна повинен сприяти виконанню контрольних функцій вищевказаними посадовими особами.

2.5. Організація виконання вимог цих Правил і комплексу організаційно-технічних заходів, спрямованих на запобігання забрудненню з суден, покладається на судновласника.

3.1. Технічний нагляд за суднами внутрішнього плавання та встановленим на них природоохоронним обладнанням здійснює Регістр, за суднами змішаного "ріка-море" плавання - класифікаційне товариство, обране судновласником.

3.2. Періодичність огляду обладнання, систем, пристроїв і приладів, призначених для запобігання забрудненню ВВШУ із суден, установлюється відповідно до вимог Регістру, передбачених Положенням про Регістр судноплавства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.98 N 814, і міжнародних документів, ратифікованих Україною, що стосуються технічних приписів для суден внутрішнього плавання.

Капітан судна повинен дотримуватися вказаних строків і завчасно готувати природоохоронне обладнання до чергового огляду, а також заявляти про всі аварії, вихід з ладу або заміну обладнання, які виникали в період після здійснення останнього огляду класифікаційним товариством.

3.3. Безпосередній нагляд за технічним станом природоохоронного обладнання суден внутрішнього плавання, танкерів-заправників, суден-збирачів, очисних плавучих станцій і правильною експлуатацією, обслуговуванням, ремонтом забезпечують технічні служби, які формуються керівництвом судновласника з урахуванням завдань і специфіки підприємства (судноплавна компанія, порт, технічна дільниця шляху, промислове підприємство).

4.1. Судна і всі інші плавзасоби (далі - судна), які експлуатуються на ВВШУ, повинні бути оснащені системами і цистернами для збирання та накопичування нафтовмісних і стічних вод, а також змінними контейнерами для сміття.

На суднах довжиною менше 25 м і суднах з сумарною потужністю всіх двигунів внутрішнього згоряння менше 220 кВт допускається накопичувати нафтовмісні (підсланеві) води в трюмі машинного відділення.

4.2. На ВВШУ скидання із суден нафти, шкідливих речовин, залишків вантажу, сміття, забруднених і нормативно очищених вод не дозволяються. Винятком є ізольований водяний баласт, процедури приймання і скидання якого визначено підпунктом 4.10 та розділом 8 цих Правил.

4.3. Накопичені на судні під час рейсу, відстою або ремонту лляльні, підсланеві і стічні води, відпрацьовані мастила, нафтошлами та інші відходи необхідно здавати на судна-збирачі, очисні плавстанції та причали комплексного обслуговування флоту, примірний перелік яких наведено в додатку 1, згідно з технологічною схемою, наведеною в додатку 2.

4.4. Залежно від типу і призначення судна, а також виду забруднювальних речовин операції здавання суднових рідких та твердих відходів реєструються:

у спеціальних журналах:

1) журнал нафтових операцій;

частина I - Операції у машинному відділенні (для всіх суден);

частина II - Вантажні та баластні операції (для танкерів);

2) журнал вантажних операцій - для суден, які перевозять шкідливі рідкі речовини наливом;

у машинному, судновому або диспетчерському журналах з обов'язковим зазначенням:

1) виду забруднювальної речовини;

2) суті операції;

3) часу початку і закінчення операції;

4) координат або назви порту проведення операції;

5) кількості шкідливих речовин, яку було перероблено, у куб. м.;

6) номерів або позначень суднових вантажних, паливних, мастильних та інших цистерн відповідно до технічної документації, яка є на судні.

Капітан судна повинен отримати від оператора портових приймальних споруд або від капітана судна, що приймає суднові рідкі і тверді відходи, розписку або довідку, де зазначається кількість перевантажених відходів. Розписки або довідки зберігаються на борту судна, що здає відходи, разом з журналом реєстрації операцій з судновими рідкими і твердими відходами протягом двох років.

Зазначені вище вимоги поширюються на всі пасажирські судна; непасажирські самохідні судна з потужністю головного двигуна 55 кВт і більше (крім малих суден); самохідні і несамохідні судна валовою місткістю 80 реєстрових тонн (далі - реєстр. т) і більше; засоби плавучої механізації, технічний флот, стоїчний флот (плавучі майстерні, бункербази, брандвахти, плавучі ресторани).

4.5. Операції з нафтою на суднах змішаного "ріка-море" плавання (далі - СЗП) - нафтових танкерах валовою місткістю 150 реєстр. т і більше, суховантажних суднах валовою місткістю 400 реєстр. т і більше, які мають міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню нафтою, підлягають реєстрації в журналі нафтових операцій.

4.6. Операції з нафтою на суднах внутрішнього плавання, каботажних СЗП, суднах технічного, портового і службово-допоміжного флоту підлягають реєстрації в журналі нафтових операцій (частина 1) або у машинному, судновому чи диспетчерському журналі.

4.7. Операції зі шкідливими речовинами, які перевозять на суднах в упаковці, контейнерах, знімних танках, насипом, навалом або в автомобільних і залізничних цистернах, підлягають реєстрації в транспортних документах і в судновому журналі.

4.8. Операції зі стічними водами на суднах, які мають на борту екіпаж і пасажирів в кількості 10 осіб і більше, а також на всіх суднах і плавзасобах (незалежно від чисельності людей на борту), обладнаних закритими стічними системами або ємностями для накопичення стічних вод, підлягають реєстрації у відповідних журналах.

Операції з стічними водами і сміттям реєструються в машинному журналі, а на суднах, де він не ведеться, - у судновому або диспетчерському журналі.

4.9. На суднах-збирачах і на очисних плавстанціях, крім обліку операцій відповідно до підпунктів 4.6 і 4.8 цих Правил, пов'язаних безпосередньо з експлуатуванням самого судна, підлягають реєстрації операції приймання-здавання й обробки шкідливих речовин у спеціальному журналі реєстрації операцій з шкідливими речовинами на суднах-збирачах і приймальних спорудах у порту або у вахтовому (диспетчерському) журналі.

Кількість прийнятих і зданих на обробку нафтовмісних і стічних вод необхідно реєструвати на суднах-збирачах і очисних спорудах з точністю до (1 куб. м, для чого їх оснащають контрольно-вимірювальними пристроями (вимірювальними рейками, тарованими ємностями)).

4.10. Операції з ізольованим водяним баластом підлягають реєстрації у судновому і машинному журналах із зазначенням:

порту або координат місця приймання-скидання баласту;

наявності дозволу диспетчера порту на виконання баластних операцій на акваторії порту;

інформації щодо забезпечення баластування чистою водою.

5.1. Кожний шланг і шлангове з'єднання (далі - шланг), який використовується для перекачування нафти, відпрацьованих мастил, нафтовмісних і стічних вод або забруднювальних речовин, повинен відповідати вимогам нормативно-технічної документації і мати сертифікат заводу-виробника, де вказано: вид рідини, яку можна перекачувати по шлангу; дата виготовлення; пробний тиск, дати випробувань і значення тиску під час цих випробувань.

5.2. Шланги повинні мати маркування, що дозволяє визначити їхні дані за записами в сертифікаті, формулярі, та зберігатися у відповідних приміщеннях або спеціально обладнаних місцях.

5.3. Сторона, що безпосередньо експлуатує шланги, контролює стан шлангів у період експлуатації, проведення профілактичних оглядів і випробувань, подавання на судно, кріплення до суднових трубопроводів, спостереження під час роботи.

5.4. Вантажні шланги, які входять до суднового забезпечення, щороку перед вводом судна (танкера) в експлуатацію після зимового ремонту повинні проходити гідравлічні випробування пробним тиском і мати клеймо технічного контролю із зазначенням робочого тиску. Акт проведення технічного контролю випробувань повинен бути на судні.

Під час поточного ремонту, відстою, коли роботи виконують суднові екіпажі, дозволяється оформляти гідравлічні випробування актом, підписаним капітаном, механіком судна (танкера) і технічним представником судновласника.

5.5. Перед тим, як приєднати берегові шланги, необхідно пересвідчитися у відсутності будь-яких видимих дефектів (злом або теча, сліди зносу, глибокі зовнішні порізи або потерті місця), у наявності клейма технічного контролю, а також достатньої довжини, щоб уникнути їх розриву у разі переміщення судна біля причалу та зміни осадки судна. Під час подавання шлангів на судно необхідно слідкувати, щоб не було заломів та скручування.

5.6. Під час приєднання і від'єднання берегових шлангів і шлангових пристроїв, а також впродовж усього часу виконання вантажних операцій під місцями з'єднання шлангів або труб з патрубками вантажного трубопроводу мають стояти піддони, з яких нафтопродукти зливаються до вантажного танка або переносної ємності для здавання нафтопродуктів на берег.

5.7. Шланги слід подавати і прибирати із заглушеними кінцями. Віддавати заглушки слід над піддонами для збирання протікань нафти, запірна арматура шлангів повинна бути закритою.

5.8. Шланги повинні опиратися на спеціальну палубну постіль або підтримуватися у висячому положенні вантажною стрілою, краном, шланг-балкою або стендером. Частина шланга, яка знаходиться на причалі, повинна бути захищена від пошкоджень у разі вібрації та переміщення шланга по причалу.

Не допускається защемлення шланга між бортом судна і причалом.

6.1. Пломбування систем для скидання нафтовмісних та стічних вод здійснюється під час здавання судна в експлуатацію представниками адміністрації (уповноваженими для цього особами) підприємства, на якому будувалось, ремонтувалось або відстоювалось судно, пломбіратором у присутності капітана або особи, яка уповноважена для цього капітаном судна.

При цьому на судно передається відбиток пломби, який пред'являється представнику органу контролю з схемою пломбування і відповідним журналом.

6.2. Судновий пломбіратор постійно зберігається в капітана, а в разі відсутності капітана на судні - у особи, яка заміщає його, і видається особі, якій капітан доручає виконати пломбування. Пломбування здійснюється капітаном або особою, уповноваженою на це капітаном. Такими особами можуть бути особи командного складу, які є відповідальними за експлуатацію суднових систем і пристроїв, під час експлуатації яких може відбутися забруднення водного середовища.

Під час стоянки судна в порту в разі порушення вимог цих Правил керівництво порту має право опломбувати суднову запірну арматуру своєю пломбою.

6.3. Судновий пломбіратор на пломбі повинен відтворювати чітке зображення будівельного номера судна або іншого розпізнавального знака, офіційно присвоєного судну відповідними службами судновласника і оголошеного наказом по судну.

6.4. Про кожний випадок пломбування, виконаного з метою запобігання забрудненню ВВШУ із суден, робиться запис у вахтовому журналі.

Запис повинен мати дані:

дату і час накладання пломби;

географічні координати або дані, що точно визначають місцезнаходження судна у момент накладання пломби;

посаду і прізвище, ім'я та по батькові особи, яка проводила пломбування, а також посади і прізвища членів екіпажу, у присутності яких накладалася пломба;

призначення клапана (або іншого запірного пристрою), на який накладена пломба;

робоче положення (відкрито, закрито), у якому клапан зафіксований пломбою;

розпізнавальний знак пломби.

6.5. Після пломбування повинна виключатися будь-яка можливість без порушення пломби вивести запірну арматуру із зафіксованого положення та обходу пломби шляхом віддачі різьбових або інших з'єднань на приводі клапана.

6.6. Якщо зміни робочого положення запірної арматури проводяться місцевим ручним приводом і дистанційно, то пломба ставиться у двох місцях: безпосередньо на місцевому приводі і на посту дистанційного керування.

6.7. Після пломбування клапана на ньому закріплюється табличка з текстом: "Пломба. Не відкривати!", "Увага! Опломбовано, не відкривати".

6.8. На судні повинні бути схеми опломбування запірної арматури систем відкачування за борт нафтовмісних та стічних вод, скидання яких на ВВШУ заборонено чинним законодавством.

6.9. На схемах позначаються місця розміщення пультів дистанційного керування клапанами, якщо це передбачено.

6.10. У разі несанкціонованого зриву пломби необхідно негайно повідомити про це капітана судна або особу, яка його заміщає. Подальші дії здійснюються відповідно до встановлених для цього випадку вимог.

6.11. Про зрив і відновлення пломб робляться відповідні записи у вахтовому журналі.

6.12. Клапани на трубопроводах, які закінчуються на відкритій палубі і спеціально призначені для здавання нафтовмісних та стічних вод із судна на приймальні споруди, не пломбуються, якщо немає власних засобів для відкачування через ці трубопроводи. Пробки (кришки) палубних втулок таких трубопроводів повинні відкриватися тільки для приєднання шлангових з'єднань приймальної споруди.

6.13. Запірна арматура скидних систем на всіх суднах, оснащених установками для очищення нафтовмісних і стічних вод, незалежно від рівня вмісту шкідливих речовин в скидах після очищення, повинна бути закрита і опломбована. При цьому неочищені води накопичуються у збірних цистернах, а потім здаються на судна-збирачі або приймальні очисні споруди і станції біологічного очищення.

7.1. У разі заходу на ВВШУ, акваторію порту, заводу капітан судна повинен заздалегідь ознайомитися з особливостями водоохоронних заходів, викладених у відповідних нормативних актах, і пересвідчитися, що вся відливна (запірна) арматура суднових систем опломбована.

7.2. Знімати пломби і відкривати суднову відливну арматуру під час перебування судна на ВВШУ або в порту дозволяється тільки у випадку загрози судну небезпеки та аварійних ситуацій.

7.3. Заявку на здавання накопичених рідких і твердих відходів капітан судна повинен відправити в порт призначення завчасно, а потім уточнити час підходу судна до причалу або на рейд для проведення зачисних, бункерувальних і екіпірувальних операцій.

Операції з приймання суднових відходів порт здійснює у порядку, установленому чинним законодавством.

7.4. Керівництво порту повинно в найкоротший строк забезпечити виконання заявки судна на приймання відходів за найбільш оптимальною для судна експлуатаційною схемою (біля причалу, на рейді тощо).

7.5. Для організації проведення вказаних операцій керівництво порту призначає відповідальну особу і формує підрозділ, оснащений необхідними технічними засобами для приймання й обробки суднових відходів.

Діючі в порту технологічні схеми збирання із суден шкідливих речовин, нафтошламів, відпрацьованих мастил, залишків вантажу, підсланевих, стічних вод і сміття повинні забезпечувати оперативність операцій і не перешкоджати ефективному виконанню суднорейсів.

7.6. Капітан судна, яке перебуває в порту (біля причалу, на рейді тощо), повинен організувати постійне спостереження за водною поверхнею навколо свого судна силами екіпажу.

Будь-хто із членів екіпажу, незалежно від роду його діяльності, помітивши на прилеглій акваторії плаваючі нафтові плями або сміття, повинен повідомити про це вахтового начальника.

У разі появи поблизу судна нафтових плям і сміття негайно повідомляється диспетчерська служба порту з наступною передачею повідомлення відповідним установам і закладам державної санітарно-епідеміологічної служби на водному транспорті й органам судноплавного нагляду, а також робиться запис у вахтовому журналі.

У разі недотримання зазначених вимог щодо спостереження це судно вважається винним у забрудненні вод.

Процедура скидання із суден ізольованого водяного баласту проводиться відповідно до Інструкції щодо процедур приймання та скидання водяного баласту на акваторії річкових внутрішніх водних шляхів України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.06.2007 N 491, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2007 за N 740/14007, і поширюється на судна річкового транспорту внутрішнього плавання і СЗП, що використовуються для судноплавства на ВВШУ.

9.1. Запобігання забрудненню внутрішніх водних шляхів з танкерів нафтою, яка перевозиться як вантаж

9.1.1. Накопичені на судні нафтові залишки, нафтошлами, відпрацьовані мастила, нафтовмісні підсланеві та баластні води здаються на судна-збирачі, плавучі і стаціонарні очисні споруди.

9.1.2. Ізольований водяний баласт, який використовувався для диферентування судна, може бути злитий ним у порту навантаження або в районах ВВШУ відповідно до процедур, визначених Інструкцією.

9.1.3. На борту кожного танкера повинні бути документи, які стосуються запобігання і ліквідації забруднення ВВШУ нафтою:

відомість про порядок та хід навантаження і розвантаження;

відомість про осадку, поздовжню, поперечну та аварійну остійність та непотоплюваність судна;

судновий план надзвичайних заходів щодо боротьби із забрудненнями нафтою.

Судновласник забезпечує проведення наступних процедур: виконання вантажних операцій, миття вантажних танків; баластування танкера; пломбування клапанів, систем для скидання неочищених нафтовмісних і стічних вод.

Кожен танкер має схеми трубопроводів із зазначенням розташування арматури, приладів, насосів, опис підготовки судна до операцій, які передбачаються, обов'язки членів екіпажу, що беруть у них участь, а також дії конкретних осіб із числа екіпажу для запобігання забрудненню нафтою.

9.1.4. На кожному танкері повинен бути складений і вивішений розклад з тривоги "Забруднення нафтою". Регулярно (не рідше одного разу на місяць) повинні проводитися учбові тривоги для відпрацювання злагодженості дій екіпажу.

9.1.5. Капітан танкера з командного складу призначає особу, відповідальну за належне виконання вантажних і баластних операцій, миття (зачищення) танків і за запобігання забрудненню ВВШУ нафтою.

9.1.6. Відповідальна особа і підпорядкований їй персонал, що бере участь в операціях, під час проведення яких можливе забруднення ВВШУ нафтою, повинні володіти методами і прийомами запобігання забрудненню та боротьби з розливами нафти.

9.1.7. До обов'язків відповідальної особи входить перевірка готовності обладнання танкера, механізмів і систем, укомплектованості та підготовленості персоналу до вантажних і баластних операцій або миття танків.

Вантажні та баластні операції і миття танків здійснюються за наказом відповідальної особи.

9.1.8. Вахтовий начальник, який заступає на вахту або чергування, повинен отримати від відповідальної особи і особи, яка здає вахту, повну інформацію про заплановану послідовність виконання операції та про фактичне виконання цього плану, про наявність додаткових вказівок і рішень стосовно подальшого виконання операцій, про розстановку членів екіпажу, що беруть участь в операції, та обсяг отриманого ними інструктажу, про способи підтримання зв'язку з відповідальною особою об'єкта, який подає або приймає нафту, з постами екстреного припинення операції тощо.

9.1.9. Капітан танкера в процесі експлуатації забезпечує чітке дотримання графіків оглядів та ремонтів обладнання і систем, несправність яких може призвести до забруднення ВВШУ нафтою.

9.1.10. У разі скидання нафти з танкера капітан негайно припиняє операції, під час виконання яких відбулося скидання нафти, і, залежно від місця перебування судна, повідомляє про це відповідальну особу берегового персоналу, судновласника, диспетчера порту і представника Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства. Операції відновлюються тільки після усунення причин, які спричинили скидання нафти, і за згодою керівництва порту.

9.1.11. На кожному танкері біля входу до відділення вантажних насосів, біля пульта дистанційного керування насосами, клапанами і пристроями для вимірювання рівня вантажу на видному місці прикріплюються плакати і написи про заборону скидання нафти.

9.1.12. Перед прибуттям судна в порт навантаження (розвантаження) нафти капітан перевіряє технічний стан корпусу та вантажної системи судна і в разі порушення герметичності корпусу або несправності вантажної системи повідомляє про це диспетчера порту.

9.1.13. Судно, що прибуває в порт для проведення вантажних операцій, повинно бути технічно справним і мати чинні документи Регістру. Перед початком навантаження (розвантаження) нафти судно підлягає обов'язковому огляду відповідальними особами із членів екіпажу судна і берегового персоналу на предмет справності корпусу та вантажних систем. За результатами огляду складається декларація "Аркуш контролю безпеки на судні та березі" згідно з додатком 3. Під час огляду підлягають перевірці щільність люкових кришок, справність клінкетів, вентилів, вантажних шлангів, наявність піддонів і заглушок на маніфольдах (колекторах).

9.1.14. Для проведення вантажних операцій танкер пришвартовується до причалу, бочок або іншого судна. За станом швартових постійно ведеться спостереження.

Для попередження суден, які рухаються поблизу причалів, про додаткові застережні заходи необхідно вести безперервну радіовахту на викликовому каналі радіостанції; подавати сигнали, які встановлені Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 N 91, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12.07.2004 за N 872/9471.

9.1.15. У випадку прибуття технічно несправного танкера (судна) в пункт навантаження (розвантаження) і в разі виникнення загрози аварійного розливу нафти керівництвом порту створюється спеціальна комісія з відповідальних осіб суднового екіпажу і берегового персоналу для проведення огляду танкера (судна) і розроблення технології вантажних операцій з урахуванням необхідності надзвичайних водозахисних заходів (установлення бонового плавзагородження, приведення до готовності нафтозбірних засобів тощо).

9.1.16. Капітан танкера (судна) забезпечує всі необхідні умови для виконання представником порту, направленого на судно для координації дій судна і берегових служб на період вантажних операцій у разі технічної несправності танкера, контрольних і оперативних функцій.

9.1.17. Під час підготовки танкера (судна) до вантажних операцій необхідно:

закрити пробками або заглушками всі шпігати на вантажній палубі, через які в акваторію ВВШУ може потрапити нафта;

підготувати матеріали, які вбирають нафту (сорбент, ганчір'я), а також совки, відра на випадок збирання розлитої на палубі нафти;

установити піддони під патрубки палубного вантажного і зачисного трубопроводів, до яких будуть приєднуватися берегові шланги;

заглушити патрубки палубного вантажного і зачисного трубопроводів, що не використовуються під час вантажних операцій;

перевірити готовність до вантажних операцій вантажного і зачисного трубопроводів, газовідвідної системи танкера та пристрою для вимірювання рівня вантажу в танках;

забезпечити в темний час доби достатнє для спостереження за вантажними операціями освітлення робочої зони;

привести до робочого стану і випробувати засоби зв'язку (сигналізації) танкера (судна) з берегом, іншим судном;

перед кожним навантаженням капітан повинен складати план навантаження судна з зазначенням контрольних рівнів вантажу у вантажних танках;

після закінчення підготовки танкера (судна) до вантажних операцій капітан повинен повідомити диспетчера навантажувально-розвантажувальних робіт і зробити про це запис у вахтовому журналі;

перевірити готовність до практичного використання всіх систем та засобів пожежогасіння.

9.1.18. Перед початком вантажних операцій персоналом танкера (судна) і береговими робітниками або робітниками перекачувальних станцій узгоджується питання стосовно послідовності та інтенсивності вантажних операцій, засобів зв'язку, сигналів про початок і закінчення операцій, аварійних заходів.

9.1.19. У наказі про вантажні операції диспетчером навантажувально-розвантажувальних робіт зазначаються особливості навантаження (розвантаження) нафти (інтенсивність, кількість вантажу, що надходить в танкер (судно) після сигналу з танкера (судна) про припинення наливу тощо).

9.1.20. Під час навантаження і розвантаження нафтопродуктів на палубі танкера (судна) повинні знаходитися не менше ніж три особи: вахтовий начальник і два члени екіпажу - один для контролю за станом швартових, другий - для контролю за герметичністю фланцевих з'єднань, безпечними межами переміщення стендерів шлангових пристроїв.

9.1.21. На танкерах водотоннажністю менше 600 т і нафтоналивних баржах у період навантаження чи розвантаження нафти на палубі повинні знаходитися дві особи: шкіпер і матрос.

9.1.22. За годину до закінчення навантажувальних (розвантажувальних) робіт на танкері відповідальними особами екіпажу танкера і берегового персоналу узгоджується процедура закінчення цих робіт і взаємодії екіпажу судна і робітників нафтопричалу під час цієї процедури.

9.1.23. Вахтовий начальник, який є відповідальним за вантажні операції, під час приймання вахти повинен пересвідчитися у справності вантажних систем (клінкетних засувок, вентилів, систем охолодження вантажних насосів, системи паропідігріву, люкових закриттів, газовитяжної системи), надійності швартування і результати огляду записати у вахтовий журнал.

9.1.24. Під час приймання-здавання вахти у вахтовому журналі вказується осадка судна та рівень вантажу в танках, а також інтенсивність навантаження (розвантаження) нафти.

9.1.25. У разі виникнення технологічних порушень під час вантажних операцій (заїдання клінкетів, поява випинань на шлангах, зміщення патрубків, попадання вантажу в міждонні відсіки і кофердами, теча вантажу за борт тощо) вахтовий начальник негайно повідомляє відповідальним особам на судні і березі про появу несправності і припиняє вантажні операції. Вантажні операції продовжуються після усунення несправностей.

9.1.26. Розпочинати навантаження (розвантаження) нафти слід із зниженою інтенсивністю, що при навантаженні регулюється засувками берегового трубопроводу, а при розвантаженні - засувками на вантажній магістралі танкера (судна).

9.1.27. Припиняти навантаження нафти слід шляхом закриття берегових засувок, розвантаження - суднових засувок.

9.1.28. Перед заходом у порт капітан танкера (судна) ознайомлюється з чинними правилами плавання і специфічними експлуатаційними вимогами та керується ними під час виконання швартових, вантажних та інших операцій.

9.1.29. У разі порушення надійності швартування (зміщення судна, сильний натяг швартових, перегин шланга, відсутність слабини у шланга або шарнірного трубопроводу) вантажні операції необхідно припинити, нафтопродукти злити з шланга та усунути несправність.

9.1.30. Під час навантаження необхідно підтримувати постійний зв'язок з причалом та нафтобазою і постійно контролювати рівень вантажу в танках.

9.1.31. Перед закінченням навантаження необхідно зменшити інтенсивність напору нафти.

9.1.32. Якщо під час навантаження нафти в основні вантажні приміщення танкера виникає загроза переливання нафти, слід перепускати її у порожні танки, припинивши навантаження.

9.1.33. У всіх випадках вимушеного перепускання нафти в інші танки відповідальними особами суднового екіпажу і берегового персоналу складається акт і проводиться розслідування причин виникнення аварійної ситуації та порушення технології навантаження.

9.1.34. На суднах, обладнаних системами автоматизації, дистанційного керування і сигналізації, необхідно слідкувати за справністю роботи і точністю показників цих пристроїв через дублюючі системи та пристрої контролю.

9.1.35. Після закінчення вантажних операцій шланги необхідно спорожнити і ретельно перекрити всі засувки вантажної і зачисної систем танкера (судна).

9.1.36. Від'єднувати шланги від суднового трубопроводу необхідно над піддоном. Після від'єднання шлангів кінці їх слід заглушити і поставити заглушки на маніфольді (колекторі).

9.1.37. Після проведення вантажних операцій усі перебіркові клінкети необхідно надійно закрити.

9.1.38. Необхідно слідкувати за герметичністю нафтопідігрівачів, щоб запобігти протіканню нафти. Результати контролю записуються у вахтовий журнал (на танкерах).

Під час підігрівання нафти необхідно слідкувати за конденсатом, який витікає. У разі виявлення слідів нафти в конденсаті паропідігрів негайно припинити, вихід конденсату за борт надійно перекрити.

9.1.39. Під час підігрівання вантажу необхідно слідкувати за рівнем і температурою вантажу в танках. Результати спостережень записуються у вахтовий журнал (на танкерах).

9.1.40. Робота танкера з несправним паропідігрівачем за умови зливання конденсату в спеціальні ємності або вантажний танк узгоджується з керівництвом порту .

9.1.41. Під час рейсу будь-які ремонтні роботи на вантажній та зачисній системах, клінкетах і насосах виконуються за умов, які виключають попадання нафти у водне середовище.

9.1.42. У разі зміни рівнів вантажу в танках слід виявити причину зміни і провести вимірювання обводненого вантажу. У разі виявлення несправності повідомити диспетчерську службу найближчого порту.

9.1.43. На танкерах необхідно постійно слідкувати за герметичністю перебірок баластних відсіків, не допускати попадання до них нафти з вантажних танків.

Про всі випадки виявлення слідів нафти в баластних відсіках необхідно зробити записи у вахтовому журналі та повідомити судновласника.

9.1.44. Якщо під час баластного переходу танкера необхідно зберегти на борту нафтовий залишок, то у порту навантаження слід перевірити його наявність. Результати замірів записуються у вахтовий журнал.

9.1.45. Зачищення нафтоналивного та інших суден від залишків нафти слід проводити біля зачисних станцій або пристосованих для цього інших суден. Залишок нафти з нафтоналивного судна засобами зачисної станції або судна подається в ємність зачисної станції або іншого судна з додержанням основних вимог до шлангів, способу їх з'єднання та установлення, визначених розділом 5 цих Правил.

9.1.46. Під час зачищення аварійних суден персоналом зачисної станції та екіпажем судна необхідно вжити заходів для запобігання попаданню нафти і промивної рідини за борт.

9.1.47. Проведення робіт з підйому та установлення аварійних суден на суднопідйомні споруди (сліп, кренувач тощо) і технологія їх зачищення визначається для кожного конкретного випадку оперативною групою, до складу якої входять спеціалісти технічних служб судновласника, порту, суднобудівного-судноремонтного заводу та аварійно-рятувальних служб.

9.1.48. За результатами обстеження стану аварійного судна оперативною групою складається акт, у якому вказуються заходи, які слід вжити для запобігання витіканню нафти і поширенню нафтової плями, а також даються рекомендації щодо технології зачищення аварійного судна.

9.1.49. Перед тим, як поставити аварійне судно під зачищення, персонал зачисної станції або порту повинен привести до стану негайної готовності спеціальні технічні засоби локалізації і збирання нафти в порту (на зачисній станції) .

9.1.50. Тверді та густі залишки з танків (відсіків) та обтиральний матеріал, який використовується під час зачищення (ганчір'я, тирса), а також забруднені нафтою відходи, які утворюються в процесі ремонту, необхідно збирати в спеціально встановлені на судні контейнери і здавати на берег.

9.1.51. Не дозволяється очищення палуби, надбудов і обшивки судна від плям нафти з допомогою струменя води, стиснутого повітря та інших механічних засобів, що не вбирають нафту. Ці роботи слід виконувати тільки за допомогою матеріалів, що вбирають нафту, які після використання необхідно зібрати в контейнер і здати на берег.

9.2. Запобігання забрудненню внутрішніх водних шляхів нафтою із суден, крім танкерів.

9.2.1. Скидати за борт ізольований водяний баласт, який використовується для диферентування судна в рейсі, необхідно з дотриманням вимог, визначених Інструкцією.

9.2.2. Бункерування суден необхідно виконувати тільки закритим способом під наглядом механіка або особи, яка його заміщає. Під час бункерування повинен бути надійний зв'язок між персоналом судна, відповідальним за бункерування, і бункерувальною базою. Біля шланга, по якому пальне подається на судно, необхідно виставити для спостереження пост із одного члена екіпажу.

9.2.3. Перед початком бункерування необхідно перевірити стан міряльних, переливних і повітряних труб, заміряти рівні в паливних та мастильних цистернах і зробити відповідний запис в машинному журналі для суден без суміщення професій або в єдиному вахтовому журналі для суден із суміщенням професій.

9.2.4. Під час бункерування судно повинно бути надійно пришвартоване.

9.2.5. Не дозволяється бункерування на рейді за погоди, що загрожує цілісності швартових і шлангів.

9.2.6. Місця з'єднання приймальних пристроїв на палубі судна необхідно забезпечити спеціальними захисними конструкціями і піддонами. Усі шпігати на палубі, через які у водне середовище може потрапити нафта, повинні бути закриті пробками або заглушками. Наливні шланги бункерувальних суден повинні бути оснащені автоматичними пристроями для припинення навантаження пального у разі роз'єднання шлангів.

9.2.7. Для кожного судна встановлюється пропускна спроможність паливного і мастильного трубопроводів у залежності від їх технічних характеристик. Бункерування слід проводити з інтенсивністю, що не перевищує встановлену, та з тиском, який не перевищує допустимий робочий тиск шлангів.

9.2.8. Під час бункерування необхідно контролювати рівень пального або мастила в цистернах, які заповнюються. Перед закінченням заповнення цистерн інтенсивність бункерування знижується.

9.2.9. Стан шлангів для бункерування необхідно перевіряти перед кожною операцією. Вимоги до шлангів під час роботи з ними визначені розділом 5 цих Правил.

9.2.10. Після закінчення бункерування необхідно вжити заходів, щоб під час від'єднання шлангів від приймальних пристроїв судна витікання нафти у місці рознімання було мінімальним і не перевищувало місткості піддону, установленого під ним.

9.2.11. Залежно від типу і призначення судна, яке бункерується, про закінчення навантаження пального (мастила) робиться запис у журналі нафтових операцій (частина I), машинному журналі для суден без суміщення професій або в єдиному вахтовому журналі для суден із суміщенням професій.

9.2.12. Під час перекачування пального на судні, наприклад, із цистерн основного запасу до витратної цистерни, необхідно вжити заходів, щоб запобігти переливанню пального.

9.2.13. Перед початком перекачування слід перевірити стан повітряних труб. Особа, відповідальна за операцію перекачування пального, пересвідчується, що переливний трубопровід у робочому стані, переливна цистерна не заповнена, сигналізація про переповнення і покажчик рівня в цистерні в робочому стані.

9.2.14. Під час перекачування пального ведеться спостереження за рівнем його в цистерні. Перед закінченням перекачування інтенсивність подання пального зменшується, щоб уникнути переливання його із заповнюваної цистерни.

9.2.15. Для локалізації нафтовмісних (підсланевих) вод по периметру відділяються агрегати, з яких може прокрапувати нафта (двигуни внутрішнього згоряння, компресори, паливні насоси тощо), шляхом заглушки голубниць або будівництва глухих шпацій від решти простору машинного відділення.

9.2.16. Для зменшення кількості нафти, яка попадає в підсланевий простір, необхідно:

не допускати течі в рознімних з'єднаннях трубопроводів, сальниках арматури, ущільненнях валів і штоків, насосів, картерних кришок двигунів тощо шляхом установлення піддонів та усунення несправностей;

вчасно видаляти з піддонів накопичену в них нафту і вичищати піддони від осаду;

періодично чистити стічні труби, які йдуть від лійок і піддонів, установлених під обладнанням, пробними і спускними кранами паливної і мастильної систем, що дає можливість нафті вільно стікати в цистерни;

зливати в спеціально призначені стаціонарні або переносні ємності пальне і мастило з діючих машин або тих, що ремонтуються, з механізмів та пристроїв, від продування систем, у яких міститься або накопичується пальне чи мастило;

не допускати переповнення ємностей для пального і мастила, ємностей для збирання відстою, течі пального і мастила, а також цистерн для збирання різноманітних нафтовмісних решток вантажу;

тримати справною систему сигналізації верхнього граничного рівня заповнення ємностей, із яких можливе переливання пального, мастила або нафтовмісних вод, а також попереджувальну сигналізацію про появу води в трюмах машинних відділень.

9.2.17. Для зменшення кількості води, яка збирається в підсланевому просторі, необхідно:

довести до мінімуму протікання води через дейдвудні пристрої, нещільності у з'єднанні трубопроводів і сальниках трубопровідної арматури, а також попадання в підсланевий простір води, яка використовується для миття корпусних конструкцій і суднового обладнання;

на землесосах під ґрунтовими насосами встановити піддони, що унеможливлюють попадання в підсланевий простір води із насосів під час їх розкриття;

постійно контролювати і вживати заходів для зменшення фільтрації води через нещільності в корпусі судна.

9.3. Експлуатація суднового обладнання, призначеного для запобігання забрудненню нафтою.

9.3.1. Усе суднове обладнання, призначене для запобігання забрудненню водного середовища нафтою, повинно постійно перебувати в робочому стані та мати необхідну кількість запасних частин і матеріалів.

9.3.2. Капітан і механік є відповідальними за забруднення ВВШУ нафтопродуктами, спричинене несправністю обладнання, неправильною його експлуатацією.

9.3.3. Про будь-яку несправність в роботі цього обладнання необхідно зробити запис у машинному (єдиному вахтовому) журналі з описом причин несправності та зазначенням часу виходу з ладу обладнання.

Після закінчення ремонту слід зробити запис про час відновлення роботи обладнання (дата, час).

9.4. Аварійні та інші надзвичайні випадки скидання нафти.

9.4.1. У всіх випадках транспортних подій капітан повинен організувати боротьбу за живучість судна відповідно до чинних нормативно-правових актів стосовно боротьби за живучість на суднах внутрішнього плавання та суднового плану надзвичайних заходів для боротьби із забрудненням нафтою. При цьому слід вжити всіх заходів, які можливі і доцільні, щоб запобігти або зменшити скидання нафти на ВВШУ.

9.4.2. Першочерговими заходами, спрямованими на запобігання або зменшення скидання нафти на ВВШУ, є:

перекачування нафти з аварійного танка (цистерни) у порожні або неповністю заповнені танки (цистерни);

локалізація та герметизація пробоїн;

перекриття трубопроводів, з'єднаних із пошкодженим танком (цистерною);

перекачування нафти на інше судно.

9.4.3. Перекачування нафти в межах судна здійснюється відповідно до вимог підпунктів 9.2.12-9.2.14 цих Правил з урахуванням рекомендацій заводу-будівника судна стосовно забезпечення загальної поздовжньої міцності корпусу та остійності судна.

9.4.4. У зв'язку з тим, що положення пробоїни відносно ватерлінії визначає кількість нафти, яка витікає з пошкодженого танка (цистерни), необхідно:

якомога швидше приступити до відкачування нафти із пошкодженого танка (цистерни) у порожні або не повністю заповнені;

із пошкодженого відсіку відкачувати нафту доти, поки рівень нафти не опуститься нижче краю пробоїни;

перекачуванням нафти із пошкодженого відсіку, у разі необхідності і паралельного відкачування з інших відсіків пошкодженого борту, створити допустимий крен на протилежний борт.

9.4.5. Капітан судна або особа, яка його заміщає, повинен негайно сповістити диспетчерській службі найближчого порту, яка повинна передати інформацію відповідним установам і закладам з охорони навколишнього природного середовища та державної санітарно-епідеміологічної служби на водному транспорті про:

скидання нафти, яке готується або відбулося в акваторію ВВШУ;

виявлені сліди розливу нафти на ВВШУ.

Повідомляється також про скидання:

не дозволене чинним законодавством;

з метою забезпечення безпеки судна або врятування людського життя;

унаслідок пошкодження судна або його обладнання;

з метою проведення необхідних наукових досліджень стосовно боротьби із забрудненням або контролю за ним.

9.4.6. Кожне повідомлення передається швидким і доступним у момент скидання нафти способом згідно з установленою для кожного судна організацією зв'язку. При цьому оповіщення відповідно до додатка 4 по радіо передається в першу чергу.

9.4.7. Усі транспортні події, пов'язані зі скиданням нафти та з повідомленнями про розливання нафти, реєструються у вахтовому журналі.

10.1. Перевезення шкідливих і небезпечних вантажів ВВШУ здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

10.2. Капітан судна перед навантаженням вантажів навалом і шкідливих речовин в упаковці, контейнерах, цистернах та в іншій тарі (далі - речовини в упаковці) повинен проінструктувати членів екіпажу про властивості цих речовин, ступінь шкідливості для людини і водних живих організмів.

10.3. Кожна упаковка, у якій міститься шкідлива речовина, повинна відповідати встановленим стандартам або технічним умовам і мати належне маркування.

10.4. Навантаження (розвантаження) навалочних вантажів та шкідливих вантажів в упаковці на судно слід здійснювати під безпосереднім наглядом відповідальної особи, призначеної капітаном.

10.5. Навалочні вантажі та шкідливі вантажі в упаковці необхідно укладати і закріплювати таким чином, щоб уникнути переміщення і випадкового попадання їх у ВВШУ.

10.6. Якщо вантажі з шкідливими речовинами в упаковці перевозяться на палубі, то їх надійно закріплюють, щоб унеможливити їх переміщення і скидання за борт судна. Вантаж необхідно надійно захистити від впливу води й атмосферних опадів.