Про затвердження Інструкції щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур

Відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" , підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119, із змінами

1. Затвердити Інструкцію щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур, що додається.

2. Департаменту тваринництва забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1. Ця Інструкція визначає порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання тварин на ящур, ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед тварин у господарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, дикій фауні та оздоровлення їх від ящуру, поводження з продукцією тваринництва, одержаною в неблагополучних господарствах щодо ящуру, та є обов’язковою для виконання господарствами незалежно від форми власності і підпорядкування, користувачами мисливських угідь, фізичними особами - підприємцями, громадянами, спеціалістами ветеринарної медицини, органами державної влади та місцевого самоврядування.

2. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

випадок захворювання на ящур - будь-яка тварина або туша цієї тварини, інфікована вірусом ящуру, з офіційно підтвердженими клінічними ознаками хвороби або патологоанатомічними ознаками, характерними для ящуру, та/або з офіційним підтвердженням хвороби лабораторними дослідженнями;

власник (утримувач) - будь-яка фізична або юридична особа (особи), у тому числі фізичні особи - підприємці, яка утримує тварин, або здійснює обіг продуктів, сировини з них, або є користувачем мисливських угідь;

господарство - будь-який сільськогосподарський об’єкт, у якому розводять та/або утримують постійно або тимчасово тварин;

Державна надзвичайна протиепізоотична комісія (далі - ДНПК) - постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, місцевих органах влади, який здійснює оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, державних служб, підприємств, установ, організацій та осіб щодо запобігання спалахам масових хвороб тварин і отруєнням та їх ліквідації;

екстрена вакцинація - щеплення тварин, що здійснюється у неблагополучному пункті та навколо нього з метою недопущення поширення захворювання;

епізоотичне вогнище ящуру - місце прояву захворювання: ферми, господарства, прикордонні інспекційні пости, пасовища (урочища), мисливські угіддя, м’ясокомбінат, а також інші об’єкти, де є хворі на ящур тварини та/або де зберігається продукція, біоматеріал, отриманий від хворих або перехворілих на ящур тварин;

забій - будь-який спосіб досягнення смерті тварини з обезкровленням;

закритий режим роботи - комплекс адміністративно-господарcьких заходів, спрямованих на недопущення занесення на територію господарства збудників інфекційних захворювань, який в тому числі передбачає створення суцільної огорожі території господарства, наявність ветсанпропускника, діючих дезбар’єрів, дезкилимків, особливий режим роботи персоналу;

знезараження - комплекс заходів, спрямованих на знищення або видалення збудників заразних хвороб;

знищення - механічна, фізико-хімічна, біологічна або інша обробка та розміщення (захоронення) продукції або її залишкових компонентів у спеціально визначених місцях з метою зниження ризиків поширення будь-яких інфекційних хвороб;

зона вакцинації - територія, на якій застосовується вакцина проти ящуру;

зона захисту - територія радіусом не менше 3 км, яка безпосередньо межує з епізоотичним вогнищем;

зона спостереження (нагляду) - територія радіусом не менше 10 км від епізоотичного вогнища ящуру;

інкубаційний період - час між зараженням тварини та проявом клінічних ознак захворювання на ящур;

інфікований об’єкт - об’єкт, заражений вірусом ящуру або на території якого знаходяться тварини, хворі на ящур;

компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;

контактне господарство - господарство, куди збудник захворювання ящуру міг бути занесений різними шляхами (переміщення людей, тварин, транспортних засобів тощо);

неблагополучний пункт - населений пункт, тваринницькі ферми з приміщеннями й прилеглими до них вигонами, пасовищами, водоймами, окремі пасовиська й урочища та інші об’єкти, на території яких виявлено вогнище ящуру;

первинний випадок захворювання на ящур - будь-який випадок захворювання на ящур, виявлений вперше;

переробка - будь-яка обробка біологічного матеріалу, що забезпечує знищення вірусу ящуру;

період підозри - час між встановленням підозри на захворювання тварин на ящур до підтвердження діагнозу або його спростування шляхом отримання результатів лабораторних досліджень;

профілактична вакцинація - вакцинація в господарствах з метою захисту тварин, сприйнятливих до ураження вірусом ящуру;

санітарний забій - забій тварин у випадках крайньої необхідності, що відповідно до епізоотологічних даних, клінічних даних або за результатами лабораторних досліджень не вважаються інфікованими або зараженими вірусом ящуру;

сприйнятливі тварини - будь-яка домашня або дика тварина з підряду жуйних, свиноподібних та мозоленогих ряду парнокопитих;

стадо - група тварин, що утримуються в господарстві як епізоотична одиниця. Якщо в господарстві утримується кілька стад, які мають такий самий стан здоров’я тварин, кожне з цих стад формує окрему одиницю;

супресивна вакцинація - вакцинація, що здійснюється виключно в рамках реалізації повного санітарного забою (стемпінг-ауту) в господарстві або на території, в межах якої існує необхідність скорочення кількості вірусу ящуру;

тварина, в якої підозрюється зараження, - будь-яка тварина, що відповідно до зібраної епізоотичної інформації могла безпосередньо або опосередковано контактувати з вірусом ящуру;

тварина, в якої підозрюється захворювання, - будь-яка тварина, в якої проявляються клінічні симптоми, або післязабійні патологічні зміни, або реакції на лабораторні дослідження, що дають ґрунтовні підстави підозрювати наявність захворювання на ящур;

тимчасова зона контролю - територія, на якій застосовуються обмежувальні заходи при виявленні підозри у захворюванні тварин на ящур з моменту виникнення підозри до підтвердження або виключення діагнозу.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законах України "Про ветеринарну медицину", "Про мисливське господарство та полювання".

3. Ящур (Food-and-mouth disease, Aphthous fever, Epizootic aphthae (англ.)) - гостра, висококонтагіозна хвороба тварин, що відносяться до ряду парнокопитих підряду жуйних, а також сімейства свиней та виду Camelus bactrianus із сімейства верблюдових.

До вірусу ящуру сприйнятливі велика рогата худоба, свині, вівці, кози, верблюди, буйволи, яки, олені, косулі, джейрани, сайгаки, тури, лосі, кабани, антилопи, слони, ведмеді, зебри та інші парнокопиті. На ящур може хворіти й людина. Люди заражаються при споживанні необеззараженого молока від хворих тварин.

Переносниками ящуру можуть бути і несприйнятливі до хвороби тварини - собаки, коти, коні, а інколи кури, качки, гуси, синантропна птиця тощо.

Хвороба проявляється лихоманкою, везикулярним враженням ротової порожнини, вінчика, у корів - вим’я, а у молодих тварин враженням міокарда та скелетних м’язів.

Клінічні ознаки: слинотеча, наявність невеликої круглої або овальної форми виразки слизової оболонки рота (афт), ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, підвищення температури тіла, кульгавість та зниження апетиту. Можливе повторне захворювання тварин з нечіткими клінічними ознаками. У новонародженого молодняку ящур проходить у гострій формі з подальшою загибеллю тварин, без утворення афт.

4. Збудник відноситься до родини пікорнавірусів, відзначається значною антигенною варіабельністю.

Типи вірусів ящуру: А, О, С, SAT I, SAT II, SAT III та Азія I.

Тварини, які перехворіли на ящур одного типу, можуть повторно захворіти у разі інфікування вірусом іншого типу.

5. Основним джерелом інфекції є тварини, хворі на ящур, та тварини, які перебувають в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби. Інфіковані тварини передають вірус при диханні, зі слиною, носовим слизом, лімфою із лопнувших афт, молоком, сечею та каловими масами. Зараження відбувається шляхом безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими. З моменту зараження до моменту прояву перших клінічних ознак проходить від 7 до 14 днів у великої рогатої худоби та 21 день у інших сприйнятливих тварин.

6. Інфікована тварина контамінує корми, підстилку, годівниці, воду, напувалки, інвентар, приміщення, одяг та взуття обслуговуючого персоналу, які і є факторами передачі вірусу ящуру.

7. Об’єктом ризику є і підприємства з виробництва імунобіологічних препаратів, що працюють з вірусом ящуру.

8. Вірус ящуру стійкий до ефіру, чотирихлористого вуглецю, фреону, ацетону, але швидко інактивується при рН 6. Вапно, хлорне вапно, креолін, крезол, фенол, сулема вбивають вірус протягом декількох годин, розчини лугів (2 %) - за 10 хвилин, формальдегід в концентрації 0,009 % інактивує 90 % вірусу при 4 °С протягом однієї доби.

Найкращими дезінфікуючими засобами є 2 % або 3 % гарячі розчини NaOH та 1 %-й розчин формальдегіду.

Стійкість вірусу при різних температурах залежить від штамму, субстрату, ступеня очистки та інших факторів. Висока температура згубно впливає на вірус, а саме: 90 % вірусу втрачає активність при 64 °С та рН 7,5 протягом 3 секунд, при 49 °С - за 1 годину, при 37 °С - за 21 годину. Повна інактивація вірусу ящуру типу О в молоці настає при температурі від 66 оС до 78 °С через 40 секунд.

Низька температура консервує вірус: при - 70 °С вірус зберігає свої біологічні якості протягом декількох років, в гної - 39 днів, в стічних водах - до 103 днів. У сіні вірус гине в літній період протягом дня, в осінній період - через 3-10 днів.

Сприятливими умовами для збереження вірусу в навколишньому середовищі є низька температура, підвищена вологість і нейтральне середовище інфікованих об’єктів.

Протягом інкубаційного періоду вірус виділяється зі слиною, молоком за 7 днів до появи ознак захворювання, зі спермою за - 4 дні. У період, коли хвороба проявляється клінічно, епітелій та рідина везикул містять велику кількість вірусу. Більшість секретів та екскретів інфекційні протягом 4-5 днів, слина - 11 днів.

У овець ящур може протікати безсимптомно. Серед клінічно здорових овець після одужання 50 % можуть бути носіями вірусу протягом 7 місяців. Біля 50 % великої рогатої худоби (далі - ВРХ) після одужання виділяють вірус протягом 8 місяців, деякі до двох років.

У свиней персистентного вірусоносійства не встановлено.

Тварини, які перехворіли на ящур, щеплені проти ящуру або утримувались разом із хворими впродовж тривалого часу (до року), можуть бути вірусоносіями та потенційним джерелом збудника інфекції.

1. З метою запобігання занесенню ящуру на територію України Головним державним інспектором ветеринарної медицини України вводяться обґрунтовані обмеження щодо ввезення на територію України товарів, які можуть становити ризик поширення ящуру з неблагополучних країн, зон.

2. Усі господарства незалежно від форми власності зобов’язані дотримуватись вимог закритого режиму роботи, а саме належних умов утримання, годівлі та експлуатації сільськогосподарських тварин.

3. Усі суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з утриманням і обігом тварин, повинні забезпечувати дотримання:

1) охоронно-обмежувальних заходів при перевезеннях (переміщеннях) тварин, продукції тваринного та рослинного походження, а також контролю за формуванням ферм, стад, отар тощо;

2) обов’язкового профілактичного карантинування тварин, які надходять в господарство;

3) контролю за станом здоров’я тварин на усіх етапах їх утримання, у тому числі при карантинуванні тварин, які надходять у господарство;

4) регулярного очищення й дезінфекції приміщень, інвентарю, територій;

5) забезпечення обслуговуючого персоналу спецодягом, взуттям і предметами особистої гігієни;

6) обмеження доступу на тваринницькі ферми сторонніх осіб, обов’язкової наявності санпропускників, дезбар’єрів, огородження.

4. При виникненні захворювання на території України ДНПК в регіонах, що межують з неблагополучним пунктом, організовують проведення таких заходів:

посилення охорони господарств з метою недопущення будь-якого контакту тварин благополучних щодо ящуру господарств з худобою неблагополучних щодо ящуру пунктів та контакту людей з особами, які обслуговують худобу в цих господарствах та пунктах;

повністю зупиняють господарський зв’язок з неблагополучним щодо ящуру пунктом;

беруть на облік всіх сприйнятливих до ящуру сільськогосподарських тварин;

переводять ферми на суворий ветеринарно-санітарний режим утримання та експлуатації тварин;

забороняють відвідування ферм сторонніми особами.

1. При підозрі захворювання тварин на ящур власник (утримувач) та/або спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, зобов’язані негайно повідомити про це головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідної території і до прибуття спеціалістів компетентного органу у господарство вжити заходів щодо недопущення розповсюдження збудника хвороби.

2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини відповідної території після одержання повідомлення про підозру на захворювання тварин на ящур зобов’язаний:

1) негайно видати розпорядження про встановлення карантинних обмежень;

2) забезпечити державний ветеринарно-санітарний нагляд за господарством, в якому виникла підозра;

3) повідомити Головного державного інспектора ветеринарної медицини області про виникнення підозри;

4) направити спеціалістів ветеринарної медицини для з’ясування обставин на місці, проведення епізоотичного розслідування з метою уточнення діагнозу та обов’язковим відбором проб, необхідних для проведення лабораторних досліджень, встановлення джерел та шляхів можливого занесення збудника хвороби, визначення меж можливого епізоотичного вогнища та вжиття заходів для недопущення поширення збудника хвороби.

3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини області при одержанні повідомлення про підозру на ящур зобов’язаний негайно доповісти про це Головному державному інспектору ветеринарної медицини України.

4. Власник (утримувач) тварин до прибуття представників компетентного органу зобов’язаний у господарстві вжити заходів, направлених на недопущення розповсюдження захворювання, а саме:

1) ізолювати хворих та підозрілих на захворювання тварин у тому самому приміщенні, в якому вони перебували, закріпити за ними окремий обслуговувальний персонал, виключивши контакт його з особами, які обслуговують інших тварин;

2) при в’їзді/виїзді в епізоотичне вогнище виставити карантинні пости та застережні знаки "Вхід заборонено", "В’їзд заборонено", "Об’їзд" тощо;

3) зупинити вивезення тварин, їх туш, м’яса, продукції тваринного та рослинного походження, сперми, яйцеклітин та/або ембріонів, кормів для тварин, інвентарю, матеріалів або відходів, які можуть бути фактором передачі або розповсюдження вірусу ящуру, за межі господарства;

4) припинити забій і реалізацію тварин усіх видів (у тому числі птицю) і продуктів їхнього забою (м’яса, сала, шкіри, шерсті, пір’я тощо);

5) не допускати відвідування господарства сторонніми особами, а також рух транспортних засобів у господарство та з нього;

6) забезпечити проведення дезінфекції на вході/виході з приміщення/господарства;

7) щоденно надавати відомості про облік всіх категорій тварин представнику компетентного органу.

5. Компетентний орган, як тільки отримає повідомлення про наявність підозри на захворювання тварин на ящур, повинен забезпечити організацію таких заходів:

1) облік всіх категорій тварин у господарстві, визначити кількість загиблих тварин, тварин, щодо яких існує підозра на наявність інфекції або зараження за кожною категорією;

2) постійне оновлення даних обліку, визначеного в підпункті 1 цього пункту, з метою врахування тварин, що народилися або загинули впродовж періоду існування підозри;

3) облік всіх запасів молока, молочних продуктів, м’яса, м’ясних продуктів, туш, шкур, вовни, сперми, ембріонів, яйцеклітин, гною, кормів для тварин, підстилки;

4) недопущення ввезення сприйнятливих тварин та продукції з них, визначених у підпункті 3 пункту 4 цього розділу, на територію господарства або їх вивезення з території господарства, крім випадків, коли господарства складаються з окремих виробничих одиниць, не пов’язаних між собою транспортом або персоналом;

5) утримання всіх сприйнятливих тварин в господарстві в межах відокремлених приміщень або в інших місцях, в яких вони можуть бути ізольовані;

6) здійснення дезінфекції в місцях входу до та виходу із приміщень або місць, в яких утримуються сприйнятливі тварини, та з господарства в цілому;

7) відбір проб, необхідних для здійснення лабораторних досліджень;

8) визначення межі зони захисту навколо господарства, в межах якої повинні застосовуватись заходи біологічного захисту.

6. Якщо цього вимагає епізоотична ситуація та, зокрема, у випадках високого скупчення сприйнятливих тварин, інтенсивного переміщення тварин або осіб, які контактують із сприйнятливими тваринами, затримки із наданням повідомлення про підозрілий стан щодо захворювання або наявності недостатньої інформації щодо ймовірного походження й шляхів занесення вірусу ящуру, може бути встановлена тимчасова зона контролю ящуру.

У тимчасовій зоні контролю, в якій утримуються сприйнятливі тварини, необхідно застосувати заходи, визначені цим розділом.

7. За наявності підозри щодо зараження або інфікування тварин вірусом ящуру у приміщеннях або транспортних засобах, на бойні та/або прикордонному інспекційному посту застосовуються заходи, визначені у цьому розділі.

8. Після отримання інформації про підозру на захворювання тварин на ящур в дикій фауні компетентним органом вживаються заходи для проведення епізоотологічного розслідування та відбору проб біологічного матеріалу для проведення лабораторного дослідження від усіх упольованих або загиблих на відповідній території диких парнокопитих.

9. Керівник компетентного органу направляє повідомлення про підозру щодо виникнення ящуру до Мінагрополітики та направляє спеціалістів компетентного органу та Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі - ДНДІЛДВСЕ) та/або інших діагностичних установ (за згодою) для уточнення діагнозу, ретельного епізоотологічного розслідування, клінічного огляду тварин, відбору патологічного матеріалу для лабораторних досліджень, виявлення ймовірних джерел і шляхів занесення збудника хвороби, допомоги в організації комплексу заходів з недопущення поширення та ліквідації ящуру.

10. За відсутності умов зберігання молока в господарстві молоко перевозиться під ветеринарним наглядом транспортними засобами, які обладнані таким чином, що унеможливлюють потрапляння молока в зовнішнє середовище, з метою запобігання поширенню вірусу з господарства до найближчого місця його утилізації або обробки, що гарантує знищення вірусу ящуру.

11. Заходи, визначені в цьому розділі, повинні бути поширені на інші господарства, що мали контакти з неблагополучними пунктами, що могло спричинити занесення вірусу ящуру на їх територію, поки не буде виключено підозру щодо наявності захворювання тварин на ящур.

1. Попередній діагноз на ящур ставлять спеціалісти ветеринарної медицини на місцях на основі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних даних.

Для попередньої діагностики та моніторингових досліджень використовують реакцію прямої імунофлуоресценції, імуноферментний аналіз (ELISA) з визначення антигену та антитіл та інші методи досліджень відповідно до настанов з діагностики.

2. Діагноз на ящур вважається встановленим при отриманні позитивних результатів при проведенні лабораторних досліджень проб біологічного та патологічного матеріалу з використанням полімеразної ланцюгової реакції в ДНДІЛДВСЕ.

Молекулярна характеристика геному вірусу ящуру проводиться в уповноважених акредитованих лабораторіях ветеринарної медицини.

3. Відбір зразків патологічного матеріалу, крові та пересилання їх для лабораторного дослідження:

1) для проведення діагностичних досліджень на ящур й інші везикулярні хвороби відбирають уміст афт (лімфу) на слизовій оболонці язика (велика рогата худоба), на п’ятачку (свині), на шкірі вінчика й міжратицевої щілини (велика і дрібна рогата худоба, свині, верблюди та інші сприйнятливі до ящуру тварини). При відсутності афт для виділення вірусу відбирають проби крові в період підвищення температури тіла в тварин, а також лімфатичні вузли голови та заглоткового кільця, підшлункову залозу і м’язи серця (трупи молодняку всіх видів тварин);

2) афти і лімфу відбирають у кількості не менше 5 грамів. Кількість інших матеріалів, що призначені для виділення вірусу та його подальшої ідентифікації, повинна бути не менше 10 грамів. При неможливості отримання вказаних кількостей матеріали направляють у максимально можливих кількостях;

3) проби патологічного матеріалу без ознак розкладу повинні бути вміщені у флакони з притертими пробками або такими, що герметично закриваються, і замороженими, а за відсутності умов для заморожування - залиті консервувальною рідиною. Для стінок афт консервувальна рідина складається з однакових об’ємів нейтрального гліцерину та 0,85 % розчину хлористого натрію або середовища для культивування клітин (без сироватки). Інші матеріали консервують розчинами антибіотиків із розрахунку 500-1000 ОД на см-3 або 1 грам матеріалу;

4) флакони з пробами герметизують, забезпечують етикетками, на яких вказують: вид тварин, найменування і кількість матеріалу, консерванта. Флакони вміщують у контейнери з льодом або холодоносієм і доставляють в опечатаному вигляді на дослідження нарочним у ДНДІЛДВСЕ або іншу уповноважену акредитовану державну лабораторію ветеринарної медицини у найкоротший термін, але не пізніше 48 годин з моменту відбору. Якщо матеріали можуть бути доставлені протягом 6-12 годин з моменту відбору, їх заморожування і консервація необов’язкові;

5) у супровідному документі на матеріали, що надсилаються для проведення лабораторної діагностики ящуру, повинні бути наведені дані епізоотологічного обстеження неблагополучного господарства (району, області) із зазначенням загального поголів’я тварин, які сприйнятливі до цієї хвороби, дати появи перших ознак захворювання, дати останньої вакцинації, серії використаної вакцини, кількості тварин, які захворіли та загинули, дати відбору проб, клінічних ознак хвороби;

6) у разі первинних спалахів хвороби, а також при її появі серед вакцинованих тварин, наявності атипових форм перебігу, при виникненні вогнищ у прикордонних районах і в безпосередній близькості до міжнародних транспортних вузлів (морські порти, залізничні станції, аеропорти), підприємствах біологічної промисловості й закладах, що працюють з вірусом ящуру, негайно відправляють зібрані матеріали в герметичних і опечатаних контейнерах (термосах) у ДНДІЛДВСЕ (03151, м. Київ, вул. Донецька, 30), про що одночасно повідомляють отримувача телефонними засобами зв’язку.

4. Для ретроспективних діагностичних досліджень на ящур відбирають стравохідно-глотковий слиз у будь-який час після передбачуваного інфікування тварин вірусом, а також парні проби сироватки крові, одна з яких повинна бути отримана відразу ж після появи клінічних ознак захворювання тварини, а друга - через 14 днів після одужання.

Протягом 24 годин з часу підтвердження кожного спалаху хвороби Головним державним інспектором ветеринарної медицини області подається до компетентного органу інформація про:

дату та час відправки патологічного матеріалу в акредитовану державну лабораторію ветеринарної медицини;

місце відбору (область, район, населений пункт, ферма, господарство, лісомисливське господарство, на території яких відібраний матеріал);

час, дату виявлення підозри на ящур;

дату встановлення діагнозу, установу, що проводила лабораторні дослідження, копію експертного висновку;

методи проведення дослідження для підтвердження хвороби;

категорію хворих тварин - наявність хвороби підтверджено у диких або домашніх/сільськогосподарських тварин, що знаходяться на фермі та/або у господарстві, на бойні або в транспортному засобі;

географічне положення місця, де було підтверджено спалах хвороби;

кількість спалахів хвороби, кількість тварин з підозрою на хворобу в таких місцях, на бойні або в транспортному засобі;

кількість загиблих/захворілих тварин кожної категорії в господарстві, на бойні або в транспортному засобі;

для кожної групи - розповсюдженість хвороби та кількість тварин, у яких було підтверджено наявність вірусу ящуру;

епізоотичний зв’язок між спалахом або випадком ящуру та кожним контактним господарством або причини, які викликали підозру на ящур у кожному господарстві з підозрою на ящур;

результати лабораторних тестів, що проводяться на зразках, взятих від тварин після їх забою.

Після одержання інформації про встановлення діагнозу ящуру ДНПК відповідного рівня приймає рішення про оголошення ферми, господарства, населеного пункту, району або кількох районів (залежно від епізоотичної ситуації), мисливського господарства, де виникло захворювання, неблагополучними щодо ящуру та встановлення в них карантину, про що інформує власників (утримувачів) тварин. У рішенні вказують точні епізоотичні межі вогнища ящуру, неблагополучного пункту, зон захисту і спостереження (нагляду) з дислокацією карантинних постів та визначають основні заходи з ліквідації хвороби у епізоотичному вогнищі ящуру й з профілактики ящуру в неблагополучному пункті й зоні захисту, зокрема:

охоронно-карантинні - забезпечення локалізації вогнища інфекції, виконання карантинних заходів з недопущення розповсюдження захворювання;

епізоотичні - обстеження епізоотичних вогнищ та інфікованих об’єктів, аналіз епізоотичної ситуації, розробка і контроль здійснення заходів з ліквідації хвороби;

діагностичні - відбір патологічного матеріалу та його доставка в ДНДІЛДВСЕ та/або інші уповноважені акредитовані державні лабораторії ветеринарної медицини;

матеріально-технічні - забезпечення дезінфекційною технікою, засобами для ліквідації осередку інфекції (технікою, обладнанням тощо), засобами індивідуального захисту осіб, що працюють у епізоотичному вогнищі ящуру.

1. Власники господарств і спеціалісти ветеринарної медицини зобов’язані забезпечити проведення заходів, направлених на ізоляцію епізоотичного вогнища ящуру, знищення і недопущення розповсюдження вірусу, зокрема:

1) облаштувати один вхід на територію епізоотичного вогнища ящуру, встановити біля нього цілодобовий карантинний пост з пароформаліновою камерою і дезінфекційною установкою, який діє до знищення сприйнятливих тварин, провести очищення та дезінфекцію приміщень і території;

2) виділити постійний транспорт, інші матеріали, необхідні для обслуговування тварин і проведення інших господарських робіт на території епізоотичного вогнища ящуру, без права виїзду за його межі. Для підвезення кормів, продуктів харчування, різних необхідних матеріалів при вході у вогнище обладнати перевальний майданчик, на якому вантажі ззовні доставляють окремим транспортом;

3) для персоналу, який здійснює догляд за хворими тваринами, встановити санітарно-пропускний режим. Заходити на територію епізоотичного вогнища ящуру та виходити з нього персоналу, який працює у вогнищі, дозволяється тільки через санпропускник з обов’язковою зміною всього одягу та взуття при вході й виході, прийняттям гігієнічного душу;

4) не допускати винесення з епізоотичного вогнища ящуру будь-яких речей, інвентарю, обладнання, продукції та будь-яких інших предметів;

5) здійснювати знезараження молока, переробку й зберігання молочних продуктів у межах епізоотичного вогнища ящуру;

6) проводити щоденну дезінфекцію території вогнища й особливо приміщень, у яких утримуються хворі тварини, а також предметів догляду за ними (2 % розчином формальдегіду при експозиції - 1 година або 2 % розчином їдкого натру - 10 хвилин);

7) знищувати гризунів на фермах і на подвір’ях громадян, а також проводити заходи щодо недопущення потрапляння у місця, де утримуються хворі на ящур тварини, собак, котів, птахів та інших тварин.

2. Молоко, що отримане від корів у епізоотичному вогнищі ящуру, переробляють на місці. У їжу людям і в корм тваринам використовують тільки молоко (молочні продукти), знезаражене кип’ятінням (5 хвилин) або пастеризацією при температурі 85 °C протягом 30 хвилин.

Гній, залишки корму й підстилку регулярно прибирають і складають на території вогнища для біотермічного знезараження або спалюють.

3. У разі виявлення захворювання тварин на ящур вперше відповідні ДНПК приймають рішення про негайний забій (знищення) на місці шляхом спалювання або закопування на глибину 2 метрів всіх хворих і підозрілих на захворювання на ящур тварин та тварин, що контактували з ними, залишків кормів, підстилок, гною, дрібного господарського інвентарю тощо з проведенням забою (знищення) і дезінфекції тваринницьких приміщень, вигульних дворів, а також спецодягу й взуття осіб, що доглядають за худобою. Здійснюють комплекс інших заходів, що спрямовані на ліквідацію і недопущення поширення хвороби в епізоотичному вогнищі ящуру.

4. Забій таких тварин проводять на спеціально організованому тимчасовому забійному майданчику на місці їх перебування під безпосереднім контролем головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідної території з подальшою дезінфекцією всієї території майданчика (місця забою). Вивезення хворих тварин для забою на м’ясокомбінат забороняється.

5. ДНПК застосовує заходи, направлені на ізоляцію епізоотичного вогнища ящуру, знищення і недопущення розповсюдження хвороби до епізоотологічно пов’язаних виробничих одиниць або прилеглих господарств, якщо відомості про епізоотичну ситуацію або інші свідчення дають підстави підозрювати можливе зараження цих господарств.

Для ізоляції епізоотичного вогнища ящуру ДНПК відповідного рівня може прийняти рішення про обов’язковий забій в епізоотичному вогнищі ящуру не тільки сприйнятливих до вірусу ящуру тварин, а і несприйнятливих і обов’язкову обробку їх трупів в такий спосіб, що забезпечує запобігання ризику поширення вірусу ящуру, крім тварин несприятливих до ящуру видів за умови їх ізоляції, ефективної очистки та дезінфекції приміщень/територій, в яких вони утримуються, та за умови індивідуальної ідентифікації.

В інших випадках вимушений забій тварин у неблагополучному щодо ящуру пункті допускається лише за згодою лікаря ветеринарної медицини. При цьому складається акт, у якому вказують причину вимушеного забою.

6. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити відстеження та/або обробку:

1) тварин, відправлених із вогнища та неблагополучного пункту, протягом щонайменше 21 дня перед орієнтовною датою зараження тварин в господарстві;

2) молока, молочних продуктів, м’яса, м’ясних продуктів, туш, шкір, вовни, сперми, ембріонів, яйцеклітин, гною, а також кормів для тварин і матеріалів, що використовуються як підстилка і які походять від сприйнятливих тварин і відібрані в господарствах, в яких спалах захворювання на ящур був підтверджений;

3) сперми, яйцеклітин й ембріонів, відібраних від сприйнятливих тварин, що перебували в таких господарствах впродовж часу між ймовірним занесенням хвороби до господарства та запровадженням офіційних заходів, методами, що гарантують руйнування вірусу ящуру. Інші речовини, крім сперми, яйцеклітин й ембріонів, мають оброблятися під офіційним наглядом та в такий спосіб, щоб забезпечити знищення вірусу ящуру та запобігти ризику його поширення.

7. Усі органи державної влади, причетні до ліквідації спалаху хвороби, співпрацюють під час відстеження переміщення свіжого м’яса, м’ясних продуктів, сирого молока та вироблених із сирого молока продуктів, отриманих від сприйнятливих тварин, що походять із захисної зони та вироблені протягом 21 дня від орієнтовної дати занесення вірусу ящуру до дати введення в дію заходів з ліквідації. Таке свіже м’ясо, м’ясні продукти, сире молоко та вироблені із сирого молока продукти підлягають обробці, що гарантує знищення вірусу ящуру, або мають бути затримані до моменту підтвердження відсутності їх зараження вірусом ящуру.

8. Якщо спалах хвороби загрожує зараженням сприйнятливих тварин у лабораторії, зоопарку, заповіднику, на огородженій території або в установах, інститутах, центрах, в яких тварини утримуються в наукових цілях або в цілях, пов’язаних зі збереженням видів або генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин, власник (утримувач) тварин зобов’язаний забезпечити застосування всіх відповідних заходів біологічної безпеки з метою захисту цих тварин від інфекції.

9. Застосування заходів біологічної безпеки можуть переглядатись за рішенням ДНПК та за умови, що стан здоров’я тварин не перебуває під загрозою та застосовуються достатні заходи для запобігання будь-яким ризикам поширення вірусу ящуру.

10. Оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій з ліквідації ящуру здійснюють відповідні ДНПК.

11. За умовами карантину щодо ящуру забороняється:

увозити та вивозити в неблагополучні пункти тварин усіх видів, а також продуктів та сировини тваринного походження, інвентарю, матеріалів які можуть містити фактори передачі вірусу ящуру;

заготовляти в неблагополучному пункті та вивозити з нього продукцію тваринного і рослинного походження, корми, а також вивозити інфікований інвентар, матеріали та інші матеріально-технічні засоби тощо;

перегруповувати (переводити) тварин усередині господарства та заходити на ферми, у тваринницькі приміщення особам, які не пов’язані з обслуговуванням тварин та реалізацією заходів з ліквідації захворювання;

проводити виставки, ярмарки, торгівлю тваринами і продукцією тваринництва, а також інші заходи, що пов’язані зі скупченням тварин, людей і транспорту;

вивозити з неблагополучного пункту та використовувати молоко, молочні продукти в незнезараженому вигляді. Молоко та молочні продукти знезаражують методом пастеризації у пастеризаторах при температурі 85 °C протягом 30 хвилин або кип’ятінням;

вивозити сперму, яйцеклітини та ембріони;

пересікати всіма видами транспорту територію неблагополучного пункту. Для проїзду транспорту до місця призначення повинні бути визначені та позначені покажчиками шляхи об’їзду неблагополучного пункту;

виїжджати транспортом будь-якого виду, що належить господарствам, іншим підприємствам та організаціям або власникам (утримувачам), із неблагополучного пункту.

У разі встановлення карантину на території району або декількох районів, області, Автономної Республіки Крим забороняється завозити (вивозити) за їх межі сприйнятливих тварин, сільськогосподарську продукцію, що може містити вірус ящуру, до зняття карантину.

12. Порядок вивезення молока після пастеризації або кип’ятіння на пункти прийому молока або молочні заводи, а також порядок дезінфекції посуду, інвентарю і транспорту визначаються головним державним інспектором ветеринарної медицини відповідної території.

13. У разі потреби допускається в’їзд у неблагополучний пункт і виїзд з нього транспортних засобів тільки за згодою з головним державним інспектором ветеринарної медицини відповідної території. При цьому транспортні засоби, верхній одяг і взуття осіб, які виїжджають, піддають обов’язковій дезінфекції при виїзді із неблагополучного пункту. Для цього відводять одну дорогу, на якій біля межі неблагополучного пункту встановлюють дезкамеру для знезараження верхнього одягу осіб, які виїжджають (або виходять), ємності з дезрозчином і щітками для дезінфекції взуття, дезустановку для дезінфекції транспортних засобів, розміщують приміщення для карантинного поста, для знаходження вказаних осіб на період санітарної обробки.

14. При встановленні карантину на території залізничних станцій, морських і річкових портів і пристаней, аеропортів, а також господарств і населених пунктів, що прилягають до них у радіусі до 10 км, забороняються завантаження та вивантаження сприйнятливих тварин та інших вантажів, що можуть становити ризик розповсюдження ящуру, на станціях, пристанях, в портах, аеропортах та проводяться ветеринарно-санітарні заходи, направлені на недопущення поширення хвороби.

15. Дозволяється вивозити продукцію тваринного та рослинного походження, заготовлену у благополучних господарствах неблагополучних щодо ящуру областей, Автономної Республіки Крим, за умови, якщо ця продукція не контактувала з продукцією неблагополучних господарств, що встановлено результатами епізоотологічного розслідування.

16. Вивезення продукції повинно відбуватись з обов’язковим дотриманням діючих правил перевезення відповідними видами транспорту. Завантаження транспорту не допускається на залізничних станціях, пристанях, у портах, що знаходяться на карантинній щодо ящуру території.

17. У разі виявлення спалаху хвороби під час транспортування тварин негайно проводять забій (знищення) таких тварин у визначеному місцевою ДНПК місці.

18. З метою недопущення поширення ящуру головні державні інспектори ветеринарної медицини відповідних територій установлюють контроль за дотриманням карантинних заходів на скотопрогінних трасах, скотобазах, м’ясокомбінатах, бойнях, забійних пунктах, заводах та інших підприємствах з переробки й зберігання продукції тваринного походження.

1. При виявленні на м’ясокомбінаті, бойні, пункті забою тощо тварин, хворих та підозрілих у захворюванні на ящур, усіх тварин негайно забивають.

Одночасно на підприємстві проводять такі самі заходи, як і у епізоотичному вогнищі ящуру.

2. При цьому адміністрація та власники м’ясокомбінату, бойні, пункту забою зобов’язані провести заходи з недопущення розповсюдження вірусу ящуру, зокрема:

організовують очищення від гною, залишків корму, сміття транспортних засобів, на яких перевозилися тварини, забійного цеху та інших виробничих приміщень, інвентарю, а також піддають їх дезінфекції з використанням дезінфекційних засобів, що гарантують знищення вірусу ящуру;

забезпечують утилізацію або знезараження гною і каниги біотермічним способом у обладнаних гноєсховищах на території інфікованого об’єкта, а також знезараження стічних вод;

проводять епізоотологічне розслідування при виявленні продукції, сировини, відходів, шкір інфікованих тварин, які підлягають знищенню;

організовують санітарну обробку осіб, які брали участь у доставці неблагополучної щодо ящуру худоби, проводили забій, переробку отриманих продуктів та сировини, проводили роботи з очищення, дезінфекції виробничих приміщень, а також знезараження одягу та взуття.

3. Головним державним інспектором ветеринарної медицини відповідної території негайно вводяться карантинні обмеження, якими передбачають:

припинення приймання для забою нових тварин до закінчення забою всього поголів’я тварин;

завершення необхідних ветеринарно-санітарних заходів із знезараження інфікованих об’єктів, крім тварин, підозрілих у захворюванні, які підлягають знищенню;

недопущення завезення (вивезення) з інфікованих об’єктів будь-яких продуктів та сировини, відходів тваринного походження у знезараженому вигляді.

4. Забороняється відвідування інфікованих об’єктів сторонніми особами, які не мають безпосереднього відношення до виробництва.

1. Якщо господарства складаються із двох або більше окремих епізоотологічних виробничих одиниць, ДНПК може переглянути рішення щодо застосування запроваджених заходів біологічної безпеки на території у виробничих одиницях господарств, не вражених вірусом ящуру, що підтверджено лабораторно.

2. Перегляд рішення здійснюється лише після підтвердження лікарем ветеринарної медицини під час офіційного розслідування, що устаткування, тварини, несприйнятливі до захворювання на ящур, обладнання, установки, інструменти, обладнання для дезінфекції, що використовуються у виробничих одиницях, є повністю відокремленими та протягом щонайменше двох інкубаційних періодів перед датою виявлення спалаху хвороби діяльність окремих виробничих одиниць (ферм, господарств), зокрема управління/обслуговування стайнями та пасовищами, годування, видалення посліду або гною, відбувалося повністю відокремлено та здійснювалося різними працівниками.

1. Господарства визнаються контактними, якщо лікар ветеринарної медицини засвідчує або на підставі підтверджених даних вважає, що вірус ящуру міг бути занесений в результаті переміщення осіб, тварин, продуктів тваринного походження, транспортних засобів або в будь-який інший спосіб з неблагополучного господарства.

За рішенням лікаря ветеринарної медицини визнання господарства контактним може бути обмежено однією виробничою одиницею відповідно до епізоотологічної ситуації на фермі та/або у господарстві.

2. До контактних господарств застосовуються заходи біологічної безпеки до виключення підозри про наявність вірусу ящуру в цих господарствах.

3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини відповідної території зобов’язаний заборонити переміщення тварин із контактних господарств протягом інкубаційного періоду, крім перевезення сприйнятливих тварин під офіційним наглядом до найближчих визначених боєнь для санітарного забою.

4. Якщо епізоотологічний зв’язок між спалахом хвороби та виробничими одиницями не може бути виключений, власники (утримувачі) тварин повинні забезпечити застосування заходів біологічної безпеки, визначених у цьому розділі.

1. У літній період у зонах відгінного тваринництва з території радіусом не менше 10 км від межі з неблагополучним пунктом на період карантину виводять всіх тварин, сприйнятливих до ящуру.

2. Організовують охорону або обгородження (обкопування) сіна, інших грубих кормів для обмеження доступу до них домашніх і диких тварин.

3. Забезпечують ветеринарно-санітарний нагляд за переміщенням худоби, продукції тваринного походження на бойнях, складах шкірсировини, на переробних підприємствах (шкірзаводи, мийки шерсті, молочні й сироварні заводи тощо).

4. Повідомляють власників (утримувачів) тварин та керівників господарств, підприємств та населення про загрозу занесення вірусу ящуру і заходи з попередження виникнення захворювання, проводять серед населення роз’яснювальну роботу з цих питань.

5. У місцях мешкання і міграції диких парнокопитих тварин за рішенням місцевої ДНПК періодично проводять моніторинг шляхом вибіркового відлову (відстрілу) ослаблених та підозрілих на захворювання тварин з метою їх огляду та своєчасного встановлення діагнозу.

6. На молочних заводах, сепараторних і молокоприймальних пунктах молоко, що надходить із загрозливих щодо ящуру господарств, обов’язково пастеризують.

Посуд для збирання молока (бідони, фляги тощо) та автоцистерни, у яких доставлялося молоко, перед поверненням у господарства, а також забірні шланги, молокоприймальні танки, пастеризаційні установки ретельно миють гарячими (75 °C і вище) мийними розчинами і дезінфікують.

7. При наявності в області, Автономній Республіці Крим захворювання тварин на ящур переміщення тварин, продукції тваринного походження із одних районів в інші райони тієї самої області, Автономної Республіки Крим допускається лише за згодою з головним державним інспектором ветеринарної медицини області, Автономної Республіки Крим.

Міжобласні перевезення та перевезення між країнами - за згодою компетентного органу.

8. Відповідальними за проведення організаційно-господарських заходів з попередження і ліквідації ящуру, дотримання заходів карантину, що передбачені цією Інструкцією, є керівники господарств усіх форм власності, підприємств і власники (утримувачі) тварин.

9. Контроль за здійсненням заходів з попередження і ліквідації захворювання худоби на ящур покладається на ДНПК та компетентний орган.

1. У зоні захисту забороняються:

переміщення і транспортування між господарствами сприйнятливих тварин;

проведення ярмарків, здійснення торгівлі на ринках, проведення виставок або інших заходів, що передбачають зібрання тварин та людей;

діяльність пересувних/мобільних служб, яка пов’язана з обслуговуваням тварин, їх розведенням тощо;

штучне осіменіння та відбір яйцеклітин і ембріонів від сприйнятливих тварин.

2. За рішенням головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідної території обмеження на переміщення та транспортування тварин і отриманих від них продуктів також поширюються на:

1) будь-які зібрання людей, під час яких ймовірний контакт із сприйнятливими тваринами, що сприяє ризикам поширення вірусу ящуру;

2) штучне осіменіння, відбір яйцеклітин та ембріонів від тварин, не сприйнятливих до захворювання на ящур;

3) переміщення транспортних засобів, призначених для транспортування тварин, крім вивезення тварин на забій;

4) забій в господарстві сприйнятливих тварин, призначених для власного споживання;

5) транспортування товарів, що можуть становити ризик розповсюдження захворювання, дo господарств, в яких утримуються сприйнятливі тварини.

3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини відповідної території має право дозволити:

1) транзит тварин будь-якого виду через територію зони захисту, що здійснюється виключно вздовж основних транспортних магістралей та/або залізниць;

2) транспортування сприйнятливих тварин, що були визначені офіційним ветеринаром як такі, що завозяться із господарств, які розташовані поза межами захисної зони, та перевозяться за визначеними маршрутами безпосередньо до призначеного місця здійснення забою для негайного забою за умови, що транспортні засоби очищуються й дезінфікуються після доставки під офіційним наглядом та відомості про таке знезараження транспортного засобу реєструються у відповідному журналі;

3) штучне осіменіння тварин у господарстві, що проводиться персоналом цього господарства, з використанням сперми, відібраної від тварин у цьому господарстві, або сперми, що зберігається в цьому господарстві, або сперми, що постачається з центру відбору сперми до зовнішнього периметра цього господарства;

4) переміщення та транспортування коней;

5) транспортування за певних умов товарів, що можуть становити ризик розповсюдження захворювання, дo господарств, в яких утримуються сприйнятливі тварини.

1. Сприйнятливих тварин в зоні захисту забивають виключно під контролем офіційного лікаря.

Вироблені в зоні захисту м’ясо та м’ясопродукти транспортуються в закритих контейнерах до підприємства, визначеного компетентним органом, для переробки на м’ясні продукти методом, що гарантує знищення вірусу.

2. Обмеження на забій тварин та транспортування м’яса і м’ясопродуктів не стосується свіжого м’яса та м’ясопродуктів, вироблених не раніше 21 дня перед орієнтовною датою інфікування тварин у господарстві в зоні захисту та які з моменту вироблення зберігалися та транспортувалися відокремлено від м’ясних продуктів, вироблених після цієї дати. На таке м’ясо має бути нанесено маркування для його ідентифікації.

1. Забороняється розміщення на ринку молока, що отримали від сприйнятливих тварин, що походять із зони захисту, а також молочних продуктів, вироблених із такого молока, розміщення на ринку молока та молочних продуктів, що отримали від сприйнятливих тварин, вироблених на підприємствах, розташованих у зоні захисту.