Про затвердження Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж (НПАОП 40.1-1.02-01)

За температури теплоносія теплової мережі більше плюс 75 град. C ремонт і заміну обладнання на тепловому пункті слід проводити тільки після виведення з дії системи головними засувками на тепловому пункті та засувками на відгалуженні до абонента (у найближчій камері).

Засувки на відгалуженні до абонента (у найближчій камері) та систему опалення повинні виводити з дії працівники, у віданні яких перебуває це обладнання.

Не дозволяється проводити ремонт арматури без нумерації, а також за нарядами, в яких не зазначені номери вимикальних, спускових, а також тих засувок і вентилів, що підлягають виведенню у ремонт.

Не дозволяється проводити роботи на арматурі трубопроводів, що не мають дренажів і повітряних клапанів, а також у разі крапання з дренажів води, нагрітої до температури більше плюс 45 град. C.

13.26. Для заміни корпуса елеватора слід зняти болти з двох найближчих фланців вставки перед елеватором.

Не дозволяється виймати конус елеватора відтягуванням ділянок труби перед елеватором.

13.27. У разі введення в дію теплового пункту та системи, що живляться парою, слід попередньо відкрити дренажі та прогріти трубопроводи і обладнання зі швидкістю, що не допускає виникнення гідравлічних ударів.

13.28. Роботи з шурфування підземних прокладок слід проводити відповідно до вимог підрозділу 4.15 цих Правил.

13.29. У випадку розривання трубопроводу і розтікання гарячої води небезпечну зону необхідно обгородити, виставити наглядачів, на огородженні установити застережні знаки безпеки, а вночі - сигнальне освітлення.

13.30. Під час проведення демонтажу окремих ділянок трубопроводів необхідно стежити, щоб решта трубопроводів перебувала у сталому положенні. Консольні кінці трубопроводів, що висять, повинні спиратись на тимчасові стояки.

Не дозволяється під час укладання великогабаритних вузлів трубопроводів залишати без закріплення відгалуження, що нависають.

13.31. Перед початком проведення монтажу трубопроводів необхідно перевірити стійкість укосів і міцність кріплення траншей, в які будуть укладені трубопроводи, міцність кріплень стінок, а також необхідну за умовами безпеки крутість схилів та траншей, вздовж яких очікується переміщування машин.

13.32. Перебувати працівникам у траншеї, камері, каналі (тунелі) під час опускання в них труб або інших елементів обладнання та арматури, а також стояти під обладнанням і вузлами трубопроводів, що установлюються, до остаточного закріплення їх заборонено.

13.33. У тунелях повинна бути припливно-витяжна вентиляція.

Під час проведення робіт у тунелях за температури повітря понад плюс 45 град. C працівники повинні бути одягнені у теплу (ватяну) одежу.

Не дозволяється перебувати у тунелях за температури повітря понад плюс 50 град. C.

13.34. Після закінчення будівельно-монтажних робіт перед прийманням трубопроводів необхідно провести випробування їх на міцність і герметичність.

Крім того, конденсатопроводи і трубопроводи водяних теплових мереж необхідно промити, паропроводи продути парою, а трубопроводи водяних теплових мереж у разі відкритої системи теплопостачання та мережі гарячого водопостачання - промити та продезинфікувати.

13.35. Перед початком проведення випробувань керівник робіт повинен:

- перевірити виконання усіх підготовчих заходів;

- організувати перевірку стану засобів вимірювань, необхідних для проведення випробувань;

- проінструктувати всіх членів бригади про їхні обов'язки під час проведення кожного окремого етапу випробувань і про заходи безпеки;

- перевірити від'єднання передбачених програмою відгалужень і теплових пунктів.

13.36. Від'єднувати теплопроводи для ремонту слід відповідно до вимог виробничих інструкцій. За наявності складних схем теплопроводів слід використовувати бланки перемикань.

13.37. Знижувати тиск і дренувати воду із трубопроводів слід через спускову арматуру - дренажі і повітряні клапани.

Знижувати тиск у трубах і дренувати їх послабленням частини болтів фланцевих з'єднань дозволяється лише в окремих випадках, - коли неможливо випорожнити трубопровід через спускову арматуру. Температура води, що дренується, у цьому випадку повинна бути менше плюс 45 град. C.

Послаблювати болтові з'єднання необхідно з боку, протилежного перебуванню працівника, який виконує ці роботи.

13.38. Не дозволяється під час проведення ремонту теплових мереж використовувати демонтовані збірні залізобетонні і бетонні елементи тримальних конструкцій з наявними слідами пошкоджень.

13.39. У разі виконання робіт, пов'язаних з прокладанням, ремонтом і переобладнанням підземних споруд теплових мереж в місцях можливого перебування людей, керівники теплових мереж повинні узгоджувати порядок проведення таких робіт з відповідальними службами місцевих органів виконавчої влади.

14.1. Вмикати і вимикати первинні (запірні) вентилі датчиків автоматики, контрольно-вимірювальних приладів (далі - КВП) і захистів повинні працівники, які обслуговують ТМО. Обслуговувати інші вентилі, установлені перед датчиками автоматики, КВП і захистів, а також оглядати пристрої цеху ТАВ на ТМО та здійснювати внутрішній огляд теплових щитів, панелей тощо повинні працівники цеху ТАВ з відома працівників, які обслуговують ТМО.

14.2. Огляд, налагоджування, ремонт пристроїв контролю і авторегуляторів, установлених на посудинах, трубопроводах і арматурі, слід проводити з дотриманням вимог пунктів 4.11.5 - 4.11.8, 4.11.12, 4.11.13, 4.11.17, 4.11.21 цих Правил.

14.3. Комплексне випробування технологічних захистів після капітального ремонту або монтажу, налагоджування схем автоматики із зніманням характеристик основного і допоміжного обладнання і випробування комплектів автоматики слід проводити за спеціальними програмами із зазначенням в них заходів, що створюють безпечні умови праці під час проведення цих робіт.

14.4. Від'єднувати датчики від трубопроводів (посудин) слід перекриванням первинних (відбиральних) вентилів, установлених на імпульсних лініях, - без використання важеля. Якщо імпульсні лінії датчика під'єднані до різних відбиральних пристроїв, необхідно перекрити первинні (відбиральні) вентилі на всіх цих пристроях.

Від'єднувати датчики від трубопроводів (посудин) з тиском понад 6 МПа (60 кгс/кв.см) слід перекриванням двох послідовно установлених запірних вентилів, один з яких (відбиральний) розташований безпосередньо біля трубопроводу (посудини), а другий - на імпульсній лінії перед датчиком.

14.5. Від'єднувати імпульсні лінії, що виводяться в ремонт, від діючого обладнання слід двома послідовно установленими вентилями. Між ними повинен бути дренажний пристрій, сполучений безпосередньо з атмосферою.

У разі неможливості здійснити від'єднання імпульсної лінії з тиском понад 6 МПа (60 кгс/кв.см) двома вентилями трубопровід (посудину) слід вивести з дії.

Допускається від'єднувати одним вентилем імпульсні лінії з тиском до 6,0 МПа (60 кгс/кв.см). У цьому разі пара не повинна виходити в атмосферу через відкритий дренаж на ділянці, що від'єднується.

14.6. Якщо трубопровід або посудина, до яких приєднані імпульсні лінії, залишаються під тиском, то запірні вентилі імпульсних ліній повинні бути перекриті і на них слід вивісити заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди".

14.7. Відсутність тиску у від'єднаній імпульсній лінії слід перевіряти сполученням її з атмосферою.

Якщо на імпульсній лінії немає продувальних пристроїв, відсутність тиску слід перевіряти від'єднанням цієї лінії від датчика: накидну гайку, що приєднує лінію до датчика, слід обережно відгвинчувати гайковим ключем доти, доки з-під гайки не з'явиться вода, не знизиться тиск у лінії і не зменшиться витікання. Через 30 - 40 с треба відгвинтити гайку ще на півоберта-оберт і зняти тиск. У міру зниження тиску гайку слід відгвинтити далі з таким розрахунком, щоб до моменту повної відсутності тиску вона була загвинчена на штуцер в 3 - 4 оберти.

Якщо в міру відгвинчування гайки із штуцера тиск в лінії не знижується, слід загвинтити гайку і вжити заходів щодо більш повного від'єднання імпульсної лінії. Ці операції необхідно проводити в рукавицях.

Від'єднувати імпульсні лінії води за температури більше плюс 45 град. C і з тиском понад 1,2 МПа (12 кгс/кв.см ) заборонено. За температури води менше плюс 45 град. C тиск не повинен перевищувати 6,0 МПа (60 кгс/кв.см).

14.8. Врізування імпульсних ліній на трубопроводах і посудинах, розбирання фланців вимірювальних діафрагм, арматури, врізування гільз термопар, установлення чутливих елементів манометричних термометрів повинні проводити працівники основних цехів, за якими закріплено обладнання, у присутності представника цеху ТАВ. Зазначені роботи слід проводити тільки після того, як у трубопроводах і посудинах знято тиск, а також у разі відкритих дренажів.

14.9. Замінювати, налагоджувати термопари і термометри опору, розміщені у важкодоступних місцях і в місцях, де температура перевищує зазначену в пункті 4.4.18 цих Правил, повинні не менше ніж два працівники з дотриманням вимог пункту 4.10.13 цих Правил.

Проводити роботи у місцях за температури повітря більше плюс 60 град. C заборонено.

14.10. За відсутності спеціальних продувальних пристроїв або у разі забитих продувальних ліній продування імпульсних ліній води за температури більше плюс 45 град. C дозволяється проводити за умови, що тиск не перевищує 1,2 МПа (12 кгс/кв.см).

Продування імпульсних ліній води за температури до плюс 45 град. C допускається проводити за умови, що тиск не перевищує 6,0 МПа (60 кгс/кв.см).

Продування слід виконувати за нарядом у такій технологічній послідовності:

- від'єднати датчик, - для чого спочатку слід прикрити плюсовий і мінусовий вентилі, а потім повністю відкрити зрівняльний вентиль; після цього повністю закрити плюсовий і мінусовий вентилі;

- один працівник повинен залишатись на місці продування, другий повинен перекривати запірні вентилі у місці приєднання лінії до трубопроводу або апарата, і подати першому працівникові знак про те, що лінія від'єднана;

- перший працівник повинен відгвинтити гайки, що з'єднують лінію з датчиком, стравити через них тиск, а потім відгвинтити їх повністю. Переконавшись у тому, що тиск стравлено, лінію відводять від датчика і закріплюють;

- другий працівник повинен поступово повністю відкрити запірний вентиль на початку лінії продування. Продування повним струменем слід проводити протягом 1,2 - 2 хв, після чого за сигналом першого працівника перекрити запірний вентиль. Після закінчення продування однієї із з'єднувальних ліній слід починати продування другої лінії;

- після припинення виходу пари з ліній перший працівник повинен приєднати їх до датчика. Накидні гайки у цьому разі повністю не затягують. Запірний вентиль на початку лінії відкривають на півоберта;

- після появи води через накидну гайку і видалення повітря з лінії накидні гайки слід щільно затягнути;

- через 5 - 10 хв після приєднання датчика і заповнення імпульсних ліній конденсатом запірні вентилі необхідно повністю відкрити;

- продування плюсової і мінусової з'єднувальних ліній слід вести окремо.

На час від'єднування датчика від імпульсної лінії на всіх запірних вентилях лінії необхідно вивішувати заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди".

Якщо продувальні лінії об'єднані на стенді датчиків у дренажний колектор, а зливання з нього через відкриту лійку здійснюють у зливний колектор, то під час продування імпульсних ліній необхідно дотримуватись застережних заходів.

Слід враховувати, що у разі забивання колектора зливу іржею, накипом з відкритої лійки може утворюватись відбитий струмінь гарячої води і пари, який може травмувати працівників.

Режим продування імпульсних ліній повинен бути поступовим, і вони повинні продуватись тільки до того стану, коли зливання води відбувається без утворення зворотного потоку із зливальної лійки.

Під час проведення вищезазначених робіт слід користуватись захисними щитками і рукавицями.

14.11. У випадку виникнення аварійних ситуацій продування імпульсних ліній слід припинити, а арматуру - перекрити.

14.12. Під час проведення робіт на мастильних імпульсних лініях з них необхідно повністю злити мастило.

Зливання мастила повинно здійснюватись від'єднуванням лінії біля первинного вентиля і приладу через нижню точку.

Якщо імпульсна лінія біля первинного вентиля приварена і злити з неї мастило неможливо, то з боку манометра в лінію слід ввести хлорвінілову трубку, через яку мастило слід відсмоктувати грушею. Довжину трубки слід вибирати з розрахунку звільнення від мастила ділянки імпульсної трубки до 1,5 м від місця зварювання.

Мастило з трубок слід зливати у посудину, - щоб уникнути попадання його на підлогу.

14.13. Замінювати манометри, датчики слід тільки після перекривання первинних (відбиральних) вентилів.

Накидні гайки манометрів, датчиків слід відгвинчувати поступово, - як це зазначено у підрозділі 14.7 цих Правил.

14.14. Огляд, налагоджування, ремонт пристроїв контролю і авторегуляторів всередині топок котлів, газоходів, повітроводів, барабанів котлів слід проводити з дотриманням вимог підрозділу 4.10 і пунктів 7.5.1 - 7.5.34 цих Правил.

14.15. Роботи, що потребують розкриття люків бункерів для доступу до датчиків, слід проводити з дотриманням заходів безпеки, зазначених у пунктах 7.2.1 - 7.2.17 цих Правил.

14.16. Ремонтувати, усувати дефекти, змащувати пристрої, установлені на конвеєрах паливоподачі, слід тільки після зупинення конвеєра і зняття напруги з його електродвигуна. На вимикальному пристрої слід вивісити заборонний знак безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

Налагоджування, регулювання датчиків, що контролюють наявність вугілля на стрічці, сигналізаторів перекосу стрічки, регулювання гальм тощо дозволяється виконувати під час роботи конвеєра з дотриманням заходів безпеки, зазначених у пунктах 6.4.1 - 6.4.20 цих Правил.

Працівники, які налагоджують, регулюють датчики, сингалізатори тощо, повинні знати місце розташування пристроїв аварійної зупинки конвеєрів і вміти ними користуватись.

14.17. Під час обслуговування пристроїв ТАВ на обладнанні мазутного господарства слід дотримуватись вимог пунктів 4.1.35, 4.2.23, 4.10.21, 6.5.15, 6.5.22 - 6.5.24, 6.6.1 - 6.6.3 і підрозділу 4.10 цих Правил.

14.18. Під час обслуговування пристроїв контролю і автоматики у газовому господарстві слід дотримуватись вимог пунктів 4.1.31, 4.1.32, 4.10.1, 4.10.7, 4.10.21, 7.3.1 - 7.3.5 і підрозділу 4.10 цих Правил.

14.19. Контрольно-вимірювальні прилади слід приєднувати до газопроводів тиском більше 0,1 МПа (1 кгс/кв.см) металевими трубками, а у разі тиску газу, меншого, ніж 0,1 МПа (1 кгс/кв.см), - гумовими трубками завдовжки до 1 м, закріпленими хомутами. На відводах до приладів слід передбачати вимикальні пристрої.

Після знімання датчиків КВП, автоматики, захистів на від'єднані від датчика імпульсні лінії слід установлювати заглушки.

14.20. На манометрах, установлених на газопроводах, червоною рискою слід зробити позначку робочого тиску.

14.21. Під час проведення робіт в пристроях автоматики, теплотехнічних вимірювань і захистів, розміщених на обладнанні хімічного цеху, слід дотримуватись вимог підрозділів 4.10, 4.11 і розділу 11 цих Правил.

14.22. Імпульсні лінії, арматура і датчики, що підлягають ремонту і приєднані до кислото- та лугопроводів або до резервуарів з кислотами та лугами, необхідно звільнити від кислоти або лугу та від'єднати від працюючих трубопроводів і резервуарів заглушками. Після цього імпульсні лінії, арматуру, датчики, що підлягають ремонту, слід ретельно промити водою - до нейтральної реакції промивальних вод.

Перед початком проведення робіт працівники цеху ТАВ у присутності оперативних працівників зміни хімічного цеху повинні переконатись у тому, що імпульсні лінії, які підлягають ремонту, відглушені від діючого обладнання, а також усунена можливість попадання в них кислоти або лугу і повністю видалені реагенти.

14.23. Роботи на імпульсних лініях та апаратурі цеху ТАВ, установлених в хімічному цеху, під час проведення яких можуть трапитись випадкові викиди агресивного середовища (кислоти, лугу, коагулянту), слід виконувати у гумових рукавицях, прогумованому фартусі і захисному щитку.

14.24. Працівники цеху ТАВ, які виконують роботу у приміщеннях хімічного цеху, повинні знати основні властивості реагентів, що використовуються, і правила поводження з ними згідно з додатком 4 до цих Правил.

15.1. Під час роботи з ртуттю, її сполуками і приладами із ртутним заповненням слід дотримуватись вимог "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением", затверджених МОЗ СРСР 04.04.88.

15.2. Основні роботи з ртутними приладами (зливання і заповнення ртуттю, розбирання, збирання, ремонт і очищення ртутних приладів, очищення і фільтрація ртуті тощо) слід проводити у спеціально відведених для цього ртутних кімнатах, ізольованих від інших приміщень.

15.3. Обладнання ртутних кімнат, захист їхніх будівельних конструкцій і робочих меблів від пари ртуті, вентиляція, опалення, освітлення, водопостачання та каналізація, обладнання, утримання побутових приміщень повинні задовольняти вимогам "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением".

15.4. Ртутні кімнати повинні мати таке обладнання:

- стенд для розбирання і складання приладів;

- жолоб із чорного металу під стендом, установлений з нахилом; до жолоба повинна бути приварена зливна трубка, під якою розміщують посудину з водою;

- стіл із гладенькою мармуровою або виготовленою з чорного металу похилою плитою з жолобами по краях і зливною трубою, під якою установлюють посудину з водою.

15.5. Все обладнання і меблі ртутних кімнат (стенди, робочі столи, шафи та ін.) повинні бути на ніжках заввишки не менше 200 мм; у таких кімнатах використовувати м'які меблі, гардини, штори і завіси заборонено.

Робочі меблі повинні мати яскраве маркування, - щоб унеможливити використання їх в інших місцях.

Металеві частини апаратів і приладів (каркаси, підставки, стояки тощо) повинні бути гладенькими і пофарбованими нітроемалями і лаками.

Під робочою поверхнею столів і витяжних шаф для роботи з ртуттю не повинно бути шухляд, шаф.

15.6. Приміщення, в яких проводять роботу із ртуттю (ртутні кімнати), необхідно щотижня перевіряти на вміст пари ртуті у повітрі робочої зони, а результати аналізу записувати в журнал реєстрації аналізів (довільної форми).

Виробничі приміщення, в яких установлені прилади і апарати з ртуттю, слід перевіряти шляхом аналізу повітря не рідше двох разів на рік.

15.7. У ртутних кімнатах, крім періодичних перевірок шляхом аналізу повітря, слід проводити повсякденний контроль повітряного середовища за допомогою реактивних папірців, які за наявності у повітрі пари ртуті набувають рожевого відтінку.

Реактивні папірці слід підвішувати біля робочих місць на рівні дихання працівника - на висоті приблизно 1,5 - 1,7 м від підлоги на термін не більше однієї доби.

15.8. Підрозділи підприємства, працівники якого проводять роботу з ртуттю, повинні мати місцеві інструкції щодо заходів безпеки під час роботи з ртуттю, складені з урахуванням вимог цих Правил, "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением", а також специфіки умов праці на даному підприємстві.

15.9. У приміщеннях ртутних кімнат ртуть повинна зберігатись у витяжній шафі у товстостінному скляному посуді або такому, що не б'ється, з притертими пробками (на вакуумній замазці), установленому в амортизаційний футляр на металевих піддонах.

Невеликі кількості ртуті (від 20 до 30 мл) дозволяється зберігати в шафі у запаяних скляних ампулах, укладених у пластмасові або металеві футляри.

Щодня, не менше ніж за 15 хв до початку проведення робіт, в цих приміщеннях слід вмикати припливно-витяжну вентиляцію.

15.10. Заповнення ртуттю приладів та апаратів та її зливання дозволяється проводити тільки у ртутній кімнаті - над піддоном з чорного металу під витяжним зонтом і за умови увімкненої витяжної вентиляції.

Розбирати ртутні прилади і апарати слід у ртутних кімнатах на піддоні або спеціально обладнаному столі.

Категорично заборонено розбирати ртутні прилади і апарати у виробничих приміщеннях.

У разі пошкодження приладів або апаратів, в інших аварійних випадках та надзвичайних ситуаціях допускається зливати ртуть безпосередньо у виробничих приміщеннях.

15.11. Зливати ртуть із приладів і апаратів як у ртутних кімнатах, так і у виробничих приміщеннях допускається тільки в посудини, заповнені водою.

Всі посудини з водою, призначені для тимчасового приймання ртуті, що розлилася або зливається, перед закінченням зміни необхідно звільнити від ртуті і знову залити водою.

Для недопущення розливання ртуті на підлогу посудини з нею необхідно установлювати на піддони з чорного металу або емальовані.

Зважувати, очищати і фільтрувати ртуть дозволяється тільки у ртутних кімнатах у витяжній шафі за умови увімкненої витяжної вентиляції, яку дозволяється вимкнути лише через 30 хв після закінчення роботи з ртуттю.

15.12. Очищення, дистилювання ртуті, заповнення нею приладів та інші роботи з відкритою ртуттю слід проводити у хлорвінілових або тонких гумових рукавицях, головному уборі і в окулярах; брати ртуть незахищеними руками або відсмоктувати її ротом категорично заборонено.

Під час розливання ртуті або у разі виходу з ладу місцевої витяжної вентиляції необхідно працювати у протигазах з фільтрувальними коробками.

15.13. Не допускається стикання з ртуттю деталей приладів з кольорових металів.

Виявлені під час розбирання приладів і апаратів амальговані деталі слід зберігати в ртутних кімнатах у спеціальних посудинах з водою.

Знімати амальгаму з амальгованих деталей нагріванням дозволяється тільки всередині витяжної шафи і за умови увімкненої вентиляції.

15.14. Щоб уникнути витікання ртуті з посудин, вакуумметрів, необхідно щільно закривати ці посудини гумовими пробками з виведенням скляної трубки заввишки від 50 до 60 мм, що сполучає посудини з атмосферою.

15.15. У робочих приміщеннях не повинні зберігатись прилади та апарати, що не застосовуються; у цих приміщеннях не дозволяється використовувати биті прилади та апарати з ртуттю, барометри і вакуумметри, в яких ртуть міститься у відкритих посудинах.

15.16. У виробничих приміщеннях ртутні прилади з крихкими скляними деталями слід захищати від ударів.

15.17. Установлені у виробничих приміщеннях прилади і апарати з ртуттю слід обладнати уловлювальними посудинами, - щоб не допустити витікання з них ртуті у разі випадкового порушення герметичності.

15.18. Термометри з ртутним заповненням слід зберігати і транспортувати у футлярах.

Термометри, установлені на робочих місцях, повинні мати захисні металеві кожухи (оправки).

15.19. Продувати, вводити в дію і виводити з дії прилади, заповнені ртуттю, слід обережно, - уникаючи витікання ртуті у трубопроводи або виробничі приміщення.

15.20. Розлиту ртуть слід негайно і ретельно зібрати у герметичний балон, емальований або фарфоровий посуд.

Краплі розлитої ртуті слід збирати гумовою грушею або іншим пристосуванням з боків забрудненої ділянки у напрямку до центру, - щоб уникнути проникнення ртуті у підлогу і розповсюдження її по всьому приміщенню.

Повноту збирання ртуті перевіряють за допомогою лупи.

Ртуть, що залишилась, слід прибирати з підлоги ганчіркою, змоченою у 0,2%-му підкисленому розчині марганцевокислого калію або 20%-му розчині хлорного заліза.

15.21. У випадку виявлення ртуті, що витекла у приміщення, працівники, які помітили її витікання, повинні негайно доповісти про це керівництву підрозділу - для вжиття невідкладних заходів.

Після відповідної обробки зараженої ділянки виробничого приміщення слід провести аналіз повітря в ньому на вміст пари ртуті, який не повинен перевищувати граничних значень.

15.22. Спецодяг повинен зберігатись у тому самому приміщенні, в якому проводиться робота з ртуттю, - в окремих гардеробах, обладнаних індивідуальними шафами з місцевою витяжкою.

Шафи для зберігання одягу повинні виготовлятись з листової сталі і мати відділення для зберігання предметів особистої гігієни і засобів захисту.

15.23. Відносити спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, додому, а також ходити у ньому в їдальню заборонено.

15.24. Прати спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, слід щотижня - окремо від іншого спецодягу. Прати цей спецодяг у домашніх умовах заборонено.

15.25. Одночасно з пранням спецодягу слід промивати шафи, де він зберігається, гарячою водою з милом, а потім 0,1%-м розчином марганцевокислого калію.

15.26. Спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, перед пранням гарячою водою за температури плюс 70 - 80 град. C у мильно-содовому розчині (з розрахунку 4 л розчину на 1 кг одягу), повинен бути знепилений і промитий у пральній машині холодною водою протягом 30 хв.

Спецодяг необхідно прати двічі. Після першого прання його слід промити у пральній машині спочатку гарячою, а потім холодною водою - для видалення лугу і протягом 30 хв обробляти 1-2%-м розчином соляної кислоти. Вдруге спецодяг слід прати лужним розчином за температури плюс 70 - 80 град. C протягом 20 хв, потім полоскати в холодній воді, крохмалити, віджимати, сушити і прасувати.

15.27. Палити, а також зберігати їжу, їсти і пити воду в приміщеннях, де проводяться роботи з ртуттю, категорично заборонено.

15.28. Працівники, які виконують роботу з ртуттю, повинні дотримуватись таких гігієнічних вимог:

- перед прийманням їжі спецодяг та індивідуальні засоби захисту необхідно знімати, ретельно мити руки теплою водою з милом і щіткою, прополіскувати рот слабким розчином марганцевокислого калію (рожевого кольору). Перед тим, як зняти рукавиці з рук, рукавиці слід ретельно вимити;

- щодня після закінчення роботи необхідно знімати спецодяг, очищати його пилососом і прибирати у шафу, ретельно прополіскувати рот слабким розчином маргенцевокислого калію (рожевого кольору), приймати душ і чистити зуби.

15.29. В ртутних кімнатах слід щодня проводити вологе прибирання, а один раз на місяць - обов'язково обмивати теплою мильною водою стелі, стіни, меблі, віконні рами, скло та підвіконня, двері тощо.

Один раз на квартал вищезазначене прибирання слід проводити із застосуванням засобів хімічної демеркуризації з наступним змиванням розчину з підлоги водою.

15.30. Інвентар для прибирання приміщень, в яких проводяться роботи з ртуттю, не дозволяється використовувати для прибирання інших приміщень; цей інвентар слід зберігати у металевому ящику, що щільно зачиняється і має пристрій місцевого відсмоктування і пофарбований у яскравий застережний колір. На відміну від іншого цей інвентар повинен бути пофарбований у червоний колір.

Після прибирання інвентар слід обробити розчинами демеркуризації.

15.31. Біля виходу із приміщень, де проводяться роботи з ртуттю, повинні бути килими з рифленої гуми, які необхідно щодня обробляти у піддонах з чорної листової сталі розчином маргенцевокислого калію, підкисленого соляною кислотою.

15.32. Виробничі приміщення, де встановлено прилади і апарати з ртуттю, повинні відповідати "Санитарным правилам при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением".

15.33. Зовнішні поверхні виробничого обладнання, де використовується ртуть, не повинні допускати сорбцію ртуті, хімічну взаємодію між ртуттю і матеріалом поверхні.

На цих поверхнях слід проводити прибирання і демеркуризацію.

15.34. Електродвигуни та електроапаратура, що установлюються в ртутних кімнатах або інших приміщеннях, де можливе виділення пари ртуті, за наявності в них проводів і деталей з кольорових металів, повинні бути покриті речовинами, стійкими до ртуті.

У резервуарах і підземних спорудах найчастіше містяться такі вибухонебезпечні і шкідливі гази: метан, пропан, пропілен, бутилен, окис вуглецю, вуглекислий газ, сірководень, аміак, хлор, ацетилен.

Метан CH4 (болотний газ) - безбарвний горючий газ, без запаху, легший за повітря. Проникає у підземні споруди крізь грунт. Утворюється під час повільного гниття без доступу повітря решток рослин (клітковини під водою - у болотах, стоячих водах, ставках або розкладання решток рослин - у покладах кам'яного вугілля). Метан є складовою частиною промислового газу; у випадку несправного газопроводу він може проникати у підземні споруди. Не отруйний, але його присутність зменшує кількість кисню у повітряному середовищі підземних споруд, що призводить до порушення нормального дихання під час проведення робіт у цих спорудах. Якщо вміст метану у повітрі становить 5-15% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.

Пропан C3H8, бутан C4H10, пропілен C3H6 і бутилен C4H8 - безбарвні горючі гази, важчі за повітря, без запаху, важко змішуються з повітрям. Вдихання пропану і бутану у невеликих кількостях не викликає отруєння; пропілен і бутилен діють наркотично.

Зріджені гази у суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні суміші за такого вмісту, % від об'єму:

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальні протигази.

Окис вуглецю CO - безбарвний газ, без запаху, горючий і вибухонебезпечний, трохи легший за повітря. Окис вуглецю дуже отруйний. Фізіологічний вплив окису вуглецю на людину залежить від його концентрації у повітрі і тривалості вдихання.

Вдихання повітря, що містить окис вуглецю понад ГДК (20 мг/куб.м), може призвести до отруєння і навіть до смерті. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі становить 12,5-75% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засіб захисту - фільтрувальний протигаз типу CO.

Вуглекислий газ CO2 (двоокис вуглецю) - безбарвний газ, без запаху, кислуватий на смак, важчий за повітря. Проникає у підземні споруди крізь грунт. Утворюється у результаті розкладання органічних речовин. Утворюється також у резервуарах (баках, бункерах та ін.) за наявності в них сульфовугілля або вугілля внаслідок його повільного окислення.

Потрапивши у підземну споруду, вуглекислий газ витискує повітря, заповнюючи з дна простір цієї споруди. Вуглекислий газ не отруйний, але діє наркотично і може подразнювати слизові оболонки очей. За високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню у повітрі.

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Сірководень H2S - безбарвний газ, має запах тухлих яєць, трохи важчий за повітря. Отруйний, діє на нервову систему, подразнює дихальні шляхи і очі.

Якщо вміст сірководню в повітрі становить 4,3-45,5% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту - фільтрувальні протигази типів В, КД.

Аміак NH3 - горючий газ з різким характерним запахом, легший за повітря, отруйний, подразнює очі і дихальні шляхи, викликає розлад дихання. Якщо вміст аміаку у повітрі становить 15-28% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту - фільтрувальний протигаз типу КД.

Водень H2 - безбарвний газ, без смаку і запаху, набагато легший за повітря. Водень - фізіологічно інертний газ, але за високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню. Водень утворюється під час зіткнення реагентів, що містять кислоту, з металевими стінками ємкостей, що не мають антикорозійного покриття. Якщо вміст водню у повітрі становить 4-75% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Кисень O2 - безбарвний газ, без запаху і смаку, важчий за повітря. Не має токсичних властивостей, але у разі тривалого вдихання чистого кисню (за атмосферного тиску) спричиняє смерть внаслідок розвитку плеврального набрякання легенів.

Кисень не горючий, але є основним газом, що підтримує горіння речовин. Дуже активний, сполучається з більшістю елементів. З горючими газами кисень утворює вибухонебезпечні суміші.

Хлор Cl2 - жовто-зелений газ з різким подразливим запахом, важчий за повітря. Хлор хімічно дуже активний, безпосередньо сполучується майже з усіма металами і неметалами. Суміші хлору з воднем вмістом від 5,8 до 85,5% вибухонебезпечні.

Хлор подразнює слизові оболонки очей і дихальні шляхи.

Під час вдихання середніх і низьких концентрацій хлору спостерігаються стиснення і біль у грудях, сухий кашель, часте дихання, різь в очах, слізливість, підвищення температури тіла. Можливе набрякання легенів, судороги.

ГДК хлору у повітрі становить 1 мг/куб.м.

Засоби захисту - фільтрувальні протигази типу В.

Ацетилен C2H2 - безбарвний горючий газ, легший за повітря. Суміші з повітрям вмістом від 2,3% до 80,7 вибухонебезпечні. Ацетилен діє наркотично.

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2; киснеізолювальні протигази.

Примітка 1. У разі виконання робіт за нарядами заповнюються тільки колонки 1, 7, 8.

Примітка 2. У разі виконання робіт за розпорядженнями заповнюються всі колонки, крім колонки 1.

На електростанції аміак надходить у вигляді водних розчинів, що містять від 22 до 25% NH3 (густина 0,9 г/куб.см за температури плюс 15 град. C).

Водний розчин аміаку має лужні властивості. Значення pH 1%-го розчину становить 11,7. Водні розчини аміаку здатні викликати отруєння організму. Під час вдихання повітря, яке містить 5% аміаку, починається різкий розлад дихання, слізливість, біль в очах, сильні припадки кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання. За високої концентрації аміак може викликати опіки слизової оболонки очей і призвести до сліпоти.

Індивідуальні засоби захисту: гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, захисні окуляри, прогумований фартух, фільтрувальні протигази типів К, КД або М.

Хімічно чиста сірчана кислота - безбарвна масляниста рідина, що застигає у кристалічну масу за температури плюс 10 град. C. Технічна концентрована сірчана кислота має густину 1,84 г/куб.см і містить близько 98% H2SO4; з водою змішується у будь-яких пропорціях з виділенням великої кількості теплоти (до 92 кДж на 1 моль (22 ккал на 1 грам-молекулу) кислоти). Тому, щоб уникнути розбризкування, слід кислоту лити у воду, а не навпаки.

Під час нагрівання сірчаної кислоти утворюється пара сірчаного ангідриду, яка, у разі сполучення з водяною парою повітря, утворює кислотний туман.

Сірчана кислота, у разі попадання на шкіру, викликає сильні опіки, дуже болючі, що важко піддаються лікуванню. Під час вдихання пари сірчаної кислоти подразнюються і припікаються верхні дихальні шляхи.

Попадання міцної сірчаної кислоти в очі загрожує втратою зору; тому під час роботи з нею необхідна особлива обережність.

Працівники, які проводять зливання кислоти, повинні працювати в одязі з кислотозахисної тканини, прогумованих фартухах, гумових чоботях, гумових кислото- і лугостійких рукавицях, захисних щитках типу НБХ, мати фільтрувальні протигази типів В, БКФ, М або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Під час розливання сірчаної або будь-якої іншої кислоти на підлогу її слід негайно нейтралізувати - посипати содою або негашеним вапном, прибрати лопатою, а потім ретельно промити це місце сильним струменем води. Під час прибирання кислоти ніс і рот слід закривати пов'язкою, змоченою содовим розчином, а очі захищати спеціальними окулярами.

У разі попадання кислоти на одяг її необхідно змити сильним струменем води, нейтралізувати 2-3%-м розчином соди і знову промити водою.

Хімічно чиста соляна кислота - безбарвна рідина густиною 1,19 г/куб.см, містить близько 37% хлористого водню, на повітрі "димить".