Виконувати ці роботи необхідно в одязі з кислотозахисної тканини, в прогумованих фартухах, гумових чоботях, гумових кислото- і лугостійких рукавицях і захисних окулярах.
Працівники, які виконують цю роботу, повинні знати властивості основних хімічних речовин, що застосовуються у виробничих процесах під час експлуатації ТМО і теплових мереж і заходи безпечної роботи з ними, згідно з додатком 4 до цих Правил.
9.2.10. Замінювати дерев'яні щити і азбестоцементні листи обшивки витяжної башти градирні необхідно з допомогою вантажопідіймального крана або лебідки.
Приймання дерев'яних щитів або азбестоцементних листів, що розбираються, і складування нових слід проводити на дерев'яному настилі, установленому в площині верхньої відмітки водорозподільної системи.
Щити обшивки витяжної башти слід установлювати знизу догори.
9.2.11. Елементи зрошувача і дерев'яні щити обшивки, що замінюються під час проведення ремонту, повинні оброблятись антисептиками, які не вимиваються (кислим хроматом міді, хромат-арсенатом або аміачним арсенатом міді).
Антисептування деревини повинно проводитись на спеціалізованих заводах під тиском в автоклавах.
9.2.12. Під час просочування азбестоцементних листів, що використовуються для виготовлення щитів, кам'яновугільним пеком, попередньо розігрітим до температури плюс 95 град. C, необхідно дотримуватись вимог "Санитарных правил при транспортировании и работе с пеками", затверджених МОЗ СРСР у 1973 р. за N 1131.
9.2.13. Працівники, які обробляють воду мідним купоросом, повинні знати його властивості; вони повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту: закритими захисними окулярами, гумовими рукавицями, респіраторами типу ШБ-1 "Лепесток", "Астра-2" та ін., головними уборами.
Після закінчення роботи з мідним купоросом слід прийняти душ.
10. Вимоги безпечного обслуговування хлораторних установок
10.1. Загальні вимоги
10.1.1. Для запобігання біологічному обростанню водоводів, градирень, трубок конденсаторів турбін та інших теплообмінників системи водопостачання циркуляційну воду необхідно хлорувати. Хлорування слід проводити з подаванням хлорного розчину по черзі в охолоджувальну воду, яка надходить в один-два конденсатори, - щоб запобігти присутності активного хлору у воді каналів та в водоймищах-охолодниках.
Залежно від схем, що застосовуються для хлорування води, найчастіше використовують рідкий хлор і хлорне вапно.
10.1.2. У випадку попадання хлорного розчину на тіло працівника цю ділянку шкіри слід негайно промити водою з милом.
10.2. Робота з рідким хлором
10.2.1. Рідкий хлор, що надходить в залізничних цистернах, контейнерах-бочках та балонах, повинен задовольняти вимогам Правил безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору (ПБХ-93), затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.93 N 105, зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.02.95 N 14.
10.2.2. За порядком отримання, зберігання, транспортування і експлуатації балонів з хлором необхідно встановити суворий контроль.
10.2.3. Схеми приєднання балонів слід регулярно контролювати, - щоб запобігти попаданню хлору у балони, що призначені для аміаку, і тим самим уникнути утворення сполук хлору і аміаку, - що може спричинити вибух балонів.
10.2.4. Усі роботи, пов'язані із приєднанням арматури і подаванням хлору, зніманням заглушок з обладнання ємкостей та трубопроводів, слід виконувати із застосуванням засобів захисту органів дихання.
Працівники, які проводять зливання рідкого хлору, повинні проходити спеціальний інструктаж; вони повинні бути забезпечені фільтрувальними протигазами (на випадок аварії), захисними герметичними окулярами, гумовими рукавицями і прогумованими фартухами.
10.2.5. Для захисту органів дихання від хлору слід використовувати промислові фільтрувальні протигази - за умови, що концентрація пари хлору у повітрі буде менше 0,5% від об'єму, а у випадку більш високої або неконтрольованої концентрації хлору - ізолювальні дихальні апарати, саморятівники та ізолювальні костюми.
10.2.6. На дверях приміщень складу хлору і хлораторної установки слід вивішувати застережні знаки безпеки "Обережно! Отруйні речовини" і "Працювати з використанням засобів захисту органів дихання!".
Ці приміщення необхідно оснастити автоматичними системами виявлення хлору відповідно до вимог пункту 4.11 Правила безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору (ПБХ-93).
Перед тим, як працівники увійдуть у приміщення, необхідно увімкнути вентиляцію.
10.2.7. У приміщенні складу хлору і хлораторної установки виконувати роботи, не пов'язані з обслуговуванням цієї установки, а також роботи із застосуванням відкритого вогню заборонено; в таких приміщеннях заборонено також палити - оскільки під час паління зменшується чутливість до хлору та збільшується можливість отруєння ним.
10.2.8. Усі робочі місця у приміщеннях складу хлору і хлораторної установки необхідно забезпечити інструкціями з обов'язковим описом в них властивостей хлору та способів захисту від отруєння ним, а також дій працівників під час аварійних ситуацій.
10.2.9. На робочих місцях повинні бути розчини для нейтралізації хлору: 2%-ний розчин гіпосульфіту і 0,5%-ний розчин питної соди.
10.2.10. Ремонтувати хлорні апарати під тиском газу заборонено; якщо їх необхідно відремонтувати, слід попередньо припинити подавання хлору і видалення його залишків.
10.2.11. Обладнання хлораторних установок перед початком ремонту слід очистити інтенсивним промиванням гарячою водою і продути сухим повітрям - до повного видалення хлору.
10.2.12. У разі надходження балонів різних марок і різної довжини під'єднувати їх до одного колектора заборонено.
10.2.13. В хлораторних установках для недопущення попадання води у хлор слід дотримуватись таких вимог:
- повітря, що надходить від компресора для перекачування хлору, повинно бути висушене;
- посудини після проведення гідравлічного випробування повинні бути сухими;
- у спрацьованих посудинах і хлоропроводах повинен зберігатись надлишковий тиск газу.
Під час вимкнення ежекторів слід уникати попадання води в газову лінію.
10.2.14. Місця витікання хлору можуть бути виявлені:
- газоаналізатором;
- за обмерзанням місця витікання;
- за низькою температурою посудини, - що визначається дотиком;
- за густою білою хмарою, - що утворюється у разі наближення до місця витікання хлору вати, змоченої нашатирним спиртом (аміачною водою).
10.2.15. У разі виявлення витікання хлору в приміщенні слід вимкнути вентиляцію.
10.2.16. Розшукувати місця витікання хлору і ліквідовувати їх повинні не менше ніж два працівники. Цю роботу вони повинні виконувати у протигазах - за умови відкритих виходів з приміщень.
10.2.17. Усі працівники хлораторних установок зобов'язані під час чергування мати при собі справний, відповідного розміру протигаз. Решту часу протигаз слід зберігати в особистій закритій шафі.
10.2.18. Біля входу у приміщення складів хлору і хлораторної установки в опечатаному заскленому ящику необхідно зберігати 2 - 4 резервних протигази найбільш поширених розмірів.
10.2.19. Тривалість захисної дії фільтрувальних коробок протигазів слід визначати за графіком, але не рідше двох разів на місяць. Результати перевірки слід записувати в спеціальний журнал.
10.2.20. Як допоміжний засіб індивідуального захисту органів дихання працівників, якщо вони раптово потрапили в середовище з підвищеним вмістом хлору, слід використовувати змочені у воді хустки або частини одягу.
10.3. Робота з хлорним вапном
10.3.1. Хлорне вапно слід зберігати в спеціальному складському приміщення, під навісом.
10.3.2. Приміщення, в якому виготовляють вапняне молоко, повинно мати вентиляцію, що забезпечує шестикратний обмін повітря на годину.
10.3.3. Хлорування необхідно проводити в окремому сухому приміщенні з достатньою вентиляцією і освітленістю.
Наявність води на підлозі приміщення не допускається.
10.3.4. Під час проведення робіт з хлорним вапном необхідно уникати його розсипання і попадання на шкіру і одяг.
10.3.5. Розсипане на підлогу хлорне вапно слід залити розчином гіпосульфіту із содою і змити водою в дренаж.
10.3.6. Працівники, які виконують роботу із застосуванням вапна, повинні надягати протипиловий респіратор, бавовняний костюм, прогумований фартух, захисні герметичні окуляри, гумові рукавиці і гумове взуття.
Допоміжними засобами індивідуального захисту органів дихання під час проведення робіт із застосуванням хлорного вапна можуть бути багатошарові марлеві пов'язки.
11. Вимоги безпеки під час хімічного очищення обладнання
11.1. Роботи з хімічного очищення теплосилового обладнання слід проводити за програмою, затвердженою керівником підприємства.
11.2. У разі проведення хімічного очищення обладнання відповідальним за підготовку схеми, організацію проведення хімічного очищення обладнання і безпечні умови праці працівників, призначених виконувати ці роботи, є начальник цеху, у віданні якого перебуває це обладнання.
11.3. Відповідати за проведення інструктажу з питань безпеки праці під час роботи з хімічними реагентами та за процес хімічного очищення обладнання повинен начальник хімічного цеху, а за проведення інструктажу з питань безпеки праці та за очищення у разі проведення пароводокисневого очищення котлів - начальник котельного (котлотурбінного) цеху.
11.4. У разі проведення хімічного очищення обладнання спеціалізованою організацією відповідальність за проведення хімічного очищення і безпеку працівників, внесених до наряду, повинна покладатись на керівника робіт цієї організації.
11.5. До початку проведення хімічного очищення в зоні обладнання, що підлягає промиванню, та в зоні насосів промивання необхідно:
- перевірити площадки і сходи на відсутність на них сторонніх предметів;
- забезпечити достатнє освітлення всіх робочих місць, проходів, площадок, контрольно-вимірювальних приладів, покажчиків рівня, пробовідбірників;
- обгородити зону і вивісити застережні знаки безпеки;
- передбачити засоби для нейтралізації мийних розчинів - у разі порушення щільності промивального контура;
- забезпечити працівників, які проводять промивання, спецодягом, спецвзуттям і засобами захисту, що відповідають виду хімічного очищення;
- оснастити робоче місце аптечкою з набором медикаментів, необхідних для надання долікарської допомоги у разі попадання на шкіру працівників мийних розчинів.
11.6. Не дозволяється перебувати у небезпечній зоні працівникам, які не беруть участі у промиванні.
11.7. Внутрішній огляд обладнання після закінчення хімічного очищення слід проводити тільки після його вентиляції та аналізу в ньому повітря на відсутність шкідливих речовин, - з дотриманням вимог підрозділу 4.10 цих Правил.
12. Вимоги безпечного обслуговування обладнання хімічних цехів і споруд з очищення стічних вод
12.1. Обслуговування реагентного господарства та установки з гідразинної обробки води
12.1.1. Склади реагентів необхідно ізолювати від приміщень іонітових установок і місць зберігання сипких матеріалів.
12.1.2. Вапно, магнезит, фосфати, коагулянти, сода та інші сипкі реагенти повинні зберігатись в сухих приміщеннях закритого типу із заасфальтованою підлогою. Такі приміщення повинні бути оснащені системою припливно-витяжної вентиляції, що забезпечує трикратний обмін повітря, та пристроями механізованого розвантажування і навантажування реагентів. Для кожного виду реагентів повинен передбачатись окремий склад або відсік.
12.1.3. У приміщеннях, де проводяться операції з реагентами, повинна бути водопровідна вода та аптечка для надання долікарської допомоги.
12.1.4. Приміщення для зберігання фільтрувальних та іонообмінних матеріалів повинні бути сухими, мати опалення та достатню вентиляцію.
12.1.5. Бензин, бензол, толуол та інші леткі органічні сполуки, пара яких адсорбується іонітами, не повинні зберігатись в одному приміщенні з іонітами.
12.1.6. Іоніти слід складувати у заводській упаковці на дерев'яних настилах штабелями за типами та марками. Відстань від штабелів до опалювальних приладів (радіаторів) повинна бути не менше 1 м.
12.1.7. Сульфовугілля слід зберігати в упаковці виробника в закритому складському приміщенні в штабелях. Розміри штабеля повинні бути до 2 х 2 х 2 м і прохід між штабелями повинен бути завширшки 1 м.
Зберігати сульфовугілля без упаковки заборонено, - внаслідок контакту з повітрям воно може спалахнути.
12.1.8. Розвантажувати вапно, магнезит, соду, фосфати та інші сухі реагенти, що можуть створювати пил, а також гасити вапно та розчиняти ці реагенти необхідно у бавовняному костюмі, прогумованому фартусі з нагрудником, захисних окулярах, брезентових, гумових рукавицях, гумовому взутті і протипиловому респіраторі.
12.1.9. Слід пам'ятати, що концентровані розчини кислот, лугів, аміаку, гідразину належать до шкідливих речовин.
12.1.10. Кислоти, луги, розчини аміаку, гідразину та інших шкідливих речовин слід зберігати в ізольованих від робочих приміщень складах-цистернах або в баках, на яких повинно бути чітко написано назву реагенту.
Концентровану сірчану кислоту, "чорну кислоту" (розчин низькомолекулярних органічних кислот), розчини лугу та аміаку необхідно зберігати у сталевих герметичних резервуарах, соляну кислоту - у герметичних сталевих прогумованих резервуарах.
Товарний гідразингідрат, що містить 64 % гідразину, слід транспортувати і зберігати у тарі з нержавіючої сталі або алюмінію.
Розбавлені розчини гідразингідрату (до 30 %) дозволяється зберігати в ємкостях з вуглецевої сталі або в поліетиленових банках.
12.1.11. Ємкості для зберігання кислот і лугів повинні сполучатись з атмосферою за допомогою повітряних клапанів і мати покажчики рівня та переливні труби.
12.1.12. Цистерни для зберігання рідких реагентів, що періодично перебувають під тиском, необхідно зареєструвати у книзі обліку і огляду посудин, яка повинна бути у начальника цеху.
Щомісяця слід проводити зовнішній огляд цистерн і арматури. Внутрішній огляд і гідравлічні випробування цистерн необхідно проводити відповідно до вимог правил Держнаглядохоронпраці. Результати оглядів і випробувань слід фіксувати в журналі (довільної форми).
12.1.13. У хімічному цеху повинна діяти стаціонарна схема зливання кожного реагенту з чіткою нумерацією арматури. Схема і інструкція із зливання і зберігання кожного реагенту повинні бути на робочому місці.
Трубопроводи концентрованих розчинів реагентів повинні бути пофарбовані у розпізнавальні кольори.
Зливати отруйні і агресивні рідини повинні тільки спеціально підготовлені працівники, за якими повинно бути закріплено виконання цієї роботи, під керівництвом старшого чергового зміни цеху (дільниці).
12.1.14. Зливати кислоти і луги з баків зберігання та залізничних цистерн слід через верхній розвантажувальний пристрій за допомогою сифона або створенням в них тиску стисненим повітрям не більше 0,068 МПа (0,7 кгс/кв.см).
Розрідження в приймальній ємкості необхідно створювати вакуум-насосом або ежектором.
Зливати кислоту та луги з цистерни через нижній кран заборонено. Заборонено також для зливання кислоти та лугів використовувати шланги із матеріалів, не стійких до дії кислот та лугів.
12.1.15. Зливати гідразингідрат з бочок слід за допомогою сифона або виготовленого з нержавіючої сталі ежектора у приймальний бак, заповнений до половини водою.
Звільнені від гідразингідрату бочки необхідно промивати кілька разів водою - до нейтральної реакції промивальних вод за індикатором метиленовим червоним, відкачуючи воду в приймальний бак гідразину.
12.1.16. Установку для приготування розчинів гідразингідрату слід розташовувати в ізольованому приміщенні, обладнаному припливновитяжною вентиляцією, до якого підведено технічну воду та влаштовано приямок для збирання і нейтралізації дренажних вод. У приміщенні повинен бути запас хлорного вапна - для нейтралізації розлитого розчину гідразингідрату.
Ззовні приміщення гідразинної установки повинні бути вивішені напис "Гідразингідрат" і запобіжні знаки безпеки "Обережно! Отруйні речовини".
Зберігати у приміщенні гідразинної установки будь-які інші реагенти і матеріали заборонено.
12.1.17. Приміщення гідразинної установки слід замикати на замок, ключі від якого повинні зберігатись у старшого чергового зміни хімічного цеху; видавання та повернення ключів повинно контролюватись.
12.1.18. Під час роботи з гідразингідратом необхідно користуватись прогумованим фартухом, гумовими рукавицями, захисними окулярами і мати при собі фільтрувальний протигаз, підготовлений до використання.
12.1.19. Переливати гідразингідрат необхідно лише за умови увімкненої вентиляції.
Поблизу місця роботи з гідразингідратом не повинно бути окисників, горючих речовин, а також азбесту, активованого вугілля, піску та інших пористих матеріалів.
До початку проведення ремонтних робіт на обладнанні гідразинної установки це обладнання слід промити водою.
12.1.20. Установка для дозування робочого розчину гідразингідрату повинна мати огородження з бетонною відбортовкою і приямок для збирання та нейтралізації розлитого розчину.
На огородженні установки повинні вивішуватись написи "Гідразингідрат" і застережні знаки безпеки "Обережно! Отруйні речовини".
12.1.21. Арматура на трубопроводах та баках розчину гідразингідрату повинна бути захищена від випадкового відкривання - її слід замкнути на замок або зняти з неї маховики.
12.1.22. Випадково розлитий концентрований або розбавлений гідразингідрат слід змивати водою у дренажний приямок і нейтралізувати хлорним вапном.
12.1.23. Працівники, які обслуговують обладнання хімічних цехів, повинні знати властивості основних хімічних речовин, що застосовуються в цих цехах, заходи безпеки у разі роботи з ними і користуватись захисним спецодягом і засобами індивідуального захисту.
12.1.24. На баках-вимірниках і трубопроводах концентрованих розчинів кислот, лугів, аміаку, гідразину мають бути чіткі написи і забарвлення згідно з підрозділом 4.3 цих Правил.
12.1.25. Перед початком проведення ремонту арматури, трубопроводів і насосів, що застосовуються для транспортування агресивних або отруйних речовин, трубопроводи і насоси слід випорожнити, промити (продути). Продукти промивання слід здренувати у спеціально призначене для цього місце.
Виводити з дії і ремонтувати трубопроводи та їхню арматуру слід з дотриманням вимог підрозділу 4.11 цих Правил.
Фланцеві з'єднання трубопроводів спочатку повинні бути послаблені в нижній частині - для зливання рідини, що залишилась, у заздалегідь підставлене відро або в іншу ємкість.
Під час розкриття фланцевих з'єднань слід стояти збоку від них.
Послаблювати затяг болтів фланцевих з'єднань слід поворотом гайок на два-три оберти. Послаблювати і демонтувати всі болти дозволяється тільки після повного витікання рідини.
Перед транспортуванням демонтованої арматури її слід обережно повернути фланцем вниз спочатку одним, а потім другим боком, - щоб витекла рідина, що залишилась у внутрішніх порожнинах.
12.1.26. Насоси-дозатори для перекачування отруйних і агресивних рідин повинні ремонтувати спеціально підготовлені працівники, за якими повинно бути закріплено виконання цієї роботи.
12.1.27. Роботу в резервуарах слід проводити за нарядом з дотриманням вимог підрозділу 4.10 цих Правил.
Ремонт або огляд дренажних пристроїв фільтрів слід проводити після вивантаження гідравлічним способом фільтрувального матеріалу у спеціальні ємкості.
Баки гідроперевантаження, механічні та іонітові фільтри перед розкриванням для огляду або ремонту необхідно заповнити водою з наступним проведенням дренування їх - за умови відкритих повітряних клапанів і вентиляції.
Під час розкриття люків слід стояти збоку від них, поступово послабляючи затяг болтів спочатку у нижній частині люка. Знімати кришку люка слід тільки за умови впевненості у відсутності води в баці або фільтрі.
Перед початком проведення роботи у фільтрі необхідно провести вентиляцію і перевірити повітря в ньому на відсутність шкідливих речовин і достатність кисню у фільтрі (вміст кисню повинен становити 20% від об'єму).
Розкривати люки і працювати у резервуарах слід під безпосереднім контролем керівника робіт.
Ревізію і ремонт баків для зберігання шкідливих речовин слід проводити тільки після відмивання їх водою і перевірки аналізом якості відмивальної води.
Допускати працівників у ці ємкості дозволяється тільки після того, як вони будуть провентильовані і повітря в них буде перевірене на відсутність шкідливих і вибухонебезпечних речовин і достатність кисню (вміст кисню повинен становити 20% від об'єму).
Під час розкриття люків цистерн і баків, в яких містилась кислота, необхідно застосовувати інструмент, що не дає іскріння.
Під час огляду або ремонту баків і цистерн користуватись відкритим вогнем заборонено.
12.1.28. У разі необхідності проведення робіт на перекриттях баків та інших ємкостях слід застосовувати настили або трапи з дощок.
12.2. Вимоги безпечної роботи в хімічних лабораторіях
12.2.1. Хімічні лабораторії повинні розміщуватись у просторих, світлих і опалюваних приміщеннях з припливно-витяжною вентиляцією, а також з водопроводом, каналізацією та гарячим водопостачанням.
Хімічні лабораторії повинні бути обладнані витяжними шафами з примусовою вентиляцією, що забезпечує у разі відчинених на 15 - 20 см стулок шафи швидкість всмоктування повітря в межах від 0,5 до 0,7 м/сек.
Під час роботи із шкідливими речовинами швидкість всмоктування повітря повинна бути від 1,0 до 1,2 м/сек.
Стулки дверцят витяжних шаф слід обладнати фіксаторами - для унеможливлення їхньому падіння у піднятому, а також у проміжних положеннях.
12.2.2. Електричне освітлення у витяжних шафах повинно бути вибухозахищеним. Вимикачі ламп, а також штепсельні розетки повинні установлюватись за витяжною шафою.
12.2.3. Робочі столи та витяжні шафи, що призначені для робіт з нагрівальними приладами, легкозаймистими і вибухонебезпечними речовинами, повинні бути повністю покриті вогнетривким, а у разі виконання робіт з кислотами і лугами - антикорозійним матеріалом і мати бортики з вогнетривкого матеріалу.
12.2.4. Газові та водяні крани на робочих столах і в шафах повинні бути розміщені біля їхніх передніх бортів (країв) і установлені так, щоб самочинне відкривання їх було неможливим.
12.2.5. Під час проведення робіт, що пов'язані з виділенням шкідливих речовин, а також під час обслуговування приладів і установок дверці витяжних шаф повинні бути відчинені, а прозір внизу для тяги - достатнім.
12.2.6. Місця відбирання проб повинні бути винесені у спеціальне закрите приміщення, що має вентиляцію, або безпосередньо в експрес-лабораторію.
12.2.7. Відбирати проби пари і води дозволяється тільки після перевірки стану пробовідбірного пристрою (зонду) і холодильника.
У разі виявлення в них несправностей, що впливають на достовірність проби, що відбирається, або можуть бути небезпечними для працівника, який відбирає пробу, відбирати пробу заборонено.
Про виявлені дефекти слід повідомити начальника зміни відповідного цеху і зробити запис в журналі дефектів цього цеху.
12.2.8. Температура проби, що відбирається, повинна бути не більше плюс 40 град. C. Якщо температура на пробовідбірній лінії більше 40 град. C, необхідно установити холодильники.
12.2.9. Лінії відбирання проб пари і води необхідно обладнати двома послідовно розміщеними після пристрою для відбирання проби запірними вентилями, - одним - зразу після пробовідбірного пристрою або зонда, другим - перед холодильником, а також дросельним голчастим вентилем, установленим після холодильника безпосередньо біля місця відбирання проби.
12.2.10. Проби пари та води слід відбирати тільки за умови сталих режимів роботи обладнання з відома оперативних працівників, які обслуговують це обладнання.
Під час гідроударів у пробовідбірних лініях або за температури проби понад плюс 45 град. C відбирати проби заборонено.
12.2.11. Працівники хімічної лабораторії не мають права самостійно відкривати люки, лази тощо з метою відбирання проб.
Відбирати проби у таких місцях, де потрібно проводити підготовчі роботи (відкривання лазів, люків тощо), а також у місцях, небезпечних для працівників, які відбирають проби (в золовідвалах, мастилобаках, трансформаторах, мастилосистемах, водоскидних пристроях, водоймах, паливоподачі, складах палива тощо), повинні два працівники: один з цеху, до якого належить обладнання, другий - з хімічного цеху.
12.2.12. Відбирати проби твердого палива слід механізованим способом.
За відсутності механізованих пробовідбірників відбирати проби повинні працівники паливно-транспортного цеху з дотриманням вимог пункту 6.2.34 цих Правил.
12.2.13. Проби пилу і золи повинні відбиратись у місцях, спеціально обладнаних для цієї мети.
Ці проби повинні відбирати працівники хімічної лабораторії у присутності працівника, який обслуговує котельні установки, з дотриманням таких умов: у місцях відбирання пилу і золи заглушки (пробки) слід відкривати повільно і після закінчення відбирання проб пробовідбірники необхідно закривати.
Проби золи дозволяється відбирати тільки через спеціальні золовідбірні циклончики. Перед відгвинчуванням стакана із золою пробовідбірний пристрій слід легенько обстукати.
12.2.14. Проби повітря для аналізу необхідно відбирати переносними газоаналізаторами в присутності наглядача, призначеного начальником зміни відповідного цеху.
Під час відбирання проб повітря із резервуарів, колодязів, колекторів, каналів слід дотримуватись вимог підрозділу 4.10 цих Правил.
12.2.15. Проби слід відбирати у посуд без гострих країв і граней, і для транспортування їх використовувати спеціальні ящики. Носити в руках скляні колби з пробами не дозволяється.
12.2.16. Зберігати їжу та їсти в хімічних лабораторіях, а також палити на робочому місці заборонено.
12.2.17. Розчини шкідливих речовин слід переливати тільки під витяжною вентиляцією з використанням ручного насоса, сифона або спеціальної лійки, що має повітровідвідну трубку і запобіжний щиток.
12.2.18. Для приготування розчинів сірчаної кислоти необхідно використовувати посуд з термостійкого скла.
Кислоту слід доливати у воду тонкою цівкою, неперервно помішуючи, - оскільки розведення кислоти супроводжується виділенням тепла з подальшим розбризкуванням кислоти.
Лити воду в сірчану кислоту заборонено.
12.2.19. Використовувати сірчану кислоту в ексикаторах як водопоглинальний засіб заборонено.
12.2.20. Тверді луги слід брати пінцетами або фарфоровими ложечками, а не руками.
Куски твердих лугів дозволяється розколювати тільки у спеціально відведеному для цього місці, загорнувши їх у папір. Цю роботу необхідно виконувати в захисних окулярах.
12.2.21. На всіх склянках з реактивами повинні бути написи з назвою реактиву.
Зберігати у робочих приміщеннях будь-які невідомі речовини заборонено.
12.2.22. Легколеткі та гігроскопічні речовини, що використовуються під час виконання робот в хімічних лабораторіях, повинні міститись у склянках з притертими пробками під витяжною вентиляцією.
12.2.23. Для набирання рідини у піпетку слід користуватись грушею.
12.2.24. Відпрацьовані кислоти, луги та інші шкідливі речовини слід збирати в керамічні банки, скляні бутлі або в інший спеціальний посуд і після нейтралізації їх зливати у каналізацію або у спеціально відведене для цього місце.
12.2.25. Прибирати розлиті розчини шкідливих речовин дозволяється тільки після попередньої нейтралізації. Якщо виділяються шкідливі гази або пара, роботу слід виконувати у протигазі.
12.2.26. Під час роботи з хромовою сумішшю слід уникати попадання її на шкіру, одяг та взуття. Працювати необхідно у гумових рукавицях, фартусі і захисних окулярах.
12.2.27. Усі отруйні речовини (ціанисті солі, металева ртуть та її солі, солі миш'яку, барію, ванадію, бруцин, сірковуглець, сірчаний ефір та ін.) та їхні розчини необхідно зберігати в окремій шафі, що замикається на ключ, з написом "Отрута!".
Посудини з отруйними речовинами повинні бути щільно закриті і мати чіткі яскраві етикетки з назвою речовин і написом "Отрута!".
12.2.28. У випадку використання в хімічній лабораторії отруйних речовин обов'язково повинна бути розроблена спеціальна інструкція щодо заходів безпеки під час роботи з цими речовинами.
12.2.29. За зберіганням і використанням отруйних речовин на підприємстві необхідно призначити наказом відповідального працівника.
12.2.30. Отримання і видавання отруйних речовин слід записувати в спеціальний журнал (довільної форми).
Працівник, який відповідає за використання отрут, повинен під час видавання їх провести інструктаж.
12.2.31. Розчини отруйних речовин, необхідних для повсякденної роботи, слід зберігати в окремій шафі з написом "Отрута!".
Залишати отруйні речовини на робочому столі заборонено.
12.2.32. У разі забруднення одягу отруйними речовинами його слід негайно замінити.
Отруйні речовини, розлиті на підлогу або обладнання, слід зібрати, а забруднене місце - промити.
У разі випадкового розлиття легколетких отруйних речовин, працівників необхідно вивести з приміщення лабораторії, а приміщення провентилювати - до повного випаровування розлитої речовини і видалення її пари.
12.2.33. Роботи, пов'язані з нагріванням отруйних розчинів або з виділенням отруйних газів, необхідно обов'язково проводити у витяжних шафах на водяних банях; просувати голову у шафу під час проведення цих робіт заборонено; заборонено також нагрівати отруйні розчини на відкритому вогні.
12.2.34. Під час вакуум-перегонок, що проводяться за допомогою лабораторних водоструминних насосів, необхідно перед насосом на лінії відсмоктування продуктів перегонки установлювати уловлювачі з хімічними речовинами, що забезпечують поглинання шкідливих газів і пари, що відсмоктуються.
12.2.35. Під час роботи з металевою ртуттю та її сполуками слід дотримуватись вимог розділу 14 цих Правил.
12.2.36. У разі попадання отруйної речовини на зовнішню частину склянки краплі цієї речовини необхідно зняти фільтрувальним папером (оберігаючи руки) і спалити його у витяжній шафі (під тягою).
12.2.37. Зважувати отруйні речовини необхідно у витяжній шафі (під тягою).
12.2.38. Під час роботи із скляним посудом (збирання приладів із скла, різання скляних трубок, надівання гумових трубок на скляні вироби тощо) необхідно надягати бавовняні рукавиці.
Краї скляних трубок слід змочувати водою, гліцерином або вазеліновим мастилом; гострі краї скляних деталей слід обплавляти або обпилювати.
У випадку заїдання притертих скляних пробок слід легенько постукати по шийці склянки дерев'яним предметом; якщо пробка не відкривається, слід намочити чисту ганчірку в гарячій воді і швидко обгорнути нею шийку склянки.
Ці операції слід повторити кілька разів, і якщо й після цього вийняти пробку не вдається, шийку склянки слід обрізати або відмовитись від використання склянки.
Під час роботи із скляним посудом слід дотримуватись таких вимог:
- не допускати нагрівання рідин у закритих колбах або приладах, що не мають сполучення з атмосферою;
- під час нагрівання рідини у пробірці або колбочці слід тримати їх так, щоб отвір був спрямований у бік від себе та від працівників, які перебувають поруч;
- для перенесення посудин з гарячою рідиною слід надягати бавовняні рукавиці або користуватись рушником; посудину у цьому разі слід тримати обома руками: однією - за дно, другою - за шийку;
- великі хімічні стакани з рідиною слід піднімати тільки двома руками; у цьому разі відігнуті краї стакана повинні спиратись на вказівні пальці;
- переносити бутлі з будь-якою рідиною дозволяється тільки у спеціально призначених для цього корзинах або латах;
- розфасовувати рідину слід за допомогою сифонів, а їдку рідину - у довгому прогумованому фартусі, гумових чоботях, рукавицях і в захисній масці.
12.2.39. В лабораторії слід користуватись тільки тим скляним посудом, що не має надколів, тріщин, гострих країв.
12.2.40. Роботи, проведення яких може супроводжуватись бурхливим протіканням хімічного процесу, розбризкуванням гарячих або шкідливих речовин, а також роботи під вакуумом слід обов'язково виконувати у витяжних шафах на листах або піддонах, і під час проведення їх користуватись захисними щитками, гумовим фартухом та рукавицями.
12.2.41. Працювати з полум'яфотометром слід під тягою.
12.2.42. Посудини, призначені для роботи під вакуумом (колби Бунзена, табульовані ексикатори та ін.), необхідно попередньо випробувати під запобіжним сітчастим ковпаком за допомогою повітряного насоса.
12.2.43. Прилади та апарати, що використовуються для одержання газів, повинні бути зібрані таким чином, щоб у разі припинення роботи приладу або апарата газ, що в ньому утворюється, міг виходити через газопромивники.
Для виявлення витікання газу слід користуватись мильним розчином; для цього не дозволяється використовувати відкритий вогонь.
У разі виявлення в приміщенні запаху газу слід негайно закрити газові крани, припинити користування електровимикачами (тумблерами), посилити вентиляцію і, у разі необхідності, викликати аварійну службу.
12.2.44. Речовини, що легко розкладаються, та легколеткі рідини (перекис водню, перекис натрію і калію, ефіри, спирти, ацетон, сірковуглець, бензол та ін.) необхідно зберігати у темному холодному місці в невеликих кількостях.
12.2.45. В робочих приміщеннях хімічної лабораторії дозволяється зберігати не більше 1 кг горючих речовин кожної назви і не більше 4 кг від їхньої загальної кількості. Ці речовини слід тримати в герметично закритому посуді в спеціальній шафі або металевому ящику із застережним знаком безпеки "Обережно! Легкозаймисті речовини".
Для контролю за безпечним зберіганням і використанням вибухонебезпечних і горючих речовин необхідно призначати наказом відповідального працівника.
12.2.46. Користуватись відкритим вогнем під час переливання або перекачування горючих речовин, а також у разі екстрагування з використанням горючих речовин заборонено.
У разі необхідності для підігрівання горючих речовин слід використовувати водяні бані або електричні нагрівники закритого типу.
12.2.47. Роботи, пов'язані з використанням органічних розчинників, слід проводити у витяжній шафі.
12.2.48. Випадково розлиту горючу речовину необхідно засипати піском і прибрати дерев'яною лопаткою або пластмасовим совком. Використовувати для цієї мети сталеві лопатки (совки) заборонено.
12.2.49. Заборонено гасити водою палаючі речовини, що не розчиняються у воді (бензин, скипидар, ефір, мастила та ін.).
12.2.50. Ремонт і контроль ізоляції електрообладнання та електроприладів в хімічній лабораторії повинні виконувати працівники електричного цеху.
12.2.51. Металеві корпуси електрообладнання та приладів (сушильні шафи, муфельні печі, кондуктометри, pH-метри тощо), що живляться від мережі напругою 220 В, повинні бути заземлені.
Користуватись електроплитками з відкритою спіраллю заборонено.
12.2.52. Електронагрівальні прилади слід установлювати на відстані понад 300 мм від стін на столах, захищених сталевими листами і покритих теплоізоляційним матеріалом.
12.2.53. Штепсельні вилки світильників напругою 12 і 42 В не повинні підходити до розеток електричної мережі напругою 127 і 220 В, а розетки напругою 12 і 42 В повинні відрізнятись від розеток мережі напругою 127 і 220 В. На всіх розетках повинні бути написи з вказівкою номінальної напруги.
Вмикати в одну розетку кілька електронагрівальних приладів заборонено.
12.2.54. У разі виявлення дефектів в ізоляції проводів, несправності їхніх пускачів, рубильників, штепселів, розеток, штепсельних вилок та іншої арматури, а також у разі порушення заземлення та огороджень роботу необхідно негайно припинити - до усунення несправності.
Переносити (пересувати) увімкнені прилади і ремонтувати обладнання, що перебуває під напругою, заборонено.
У випадку займання проводів або електроприладів їх необхідно знеструмити і загасити вогонь за допомогою первинних засобів пожежогасіння.
12.2.55. Вмикати нові прилади та електрообладнання, а також збільшувати кількість світильників і електронагрівальних приладів слід тільки з дозволу керівництва електроцеху.
12.2.56. Не дозволяється залишати без нагляду увімкнені електроприлади.
12.2.57. У випадку припинення подавання електроенергії всі електроприлади слід негайно вимкнути.
12.2.58. Зберігати і установлювати безпосередньо у робочих приміщеннях лабораторій балони з отруйними та горючими газами, а також з газами, що підтримують горіння, заборонено.
12.2.59. Газові балони, газові редуктори і рукави, газорозбірних постів необхідно експлуатувати відповідно до вимог Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями.
12.2.60. Під час роботи з балонами слід уникати ударів по них і не забруднювати їх мастилом або жиром.
12.2.61. Відкривати вентилі редукторів слід повільно та плавно, стоячи збоку від редуктора. Безпосередньо перед вентилем у момент його відкривання не повинні перебувати працівники і не повинно бути незакріплених предметів.
13. Вимоги безпечного обслуговування теплових мереж
13.1. Теплові пункти слід розміщувати в окремих ізольованих приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Якщо довжина приміщення теплового пункту перевищує 12 м, приміщення повинно мати не менше двох виходів.
Габарити теплових пунктів повинні забезпечувати можливість нормального обслуговування обладнання (теплообмінних апаратів, перекачувальних пристроїв, арматури, трубопроводів тощо).
13.2. У підземних теплових камерах площею від 2,5 до 6 кв.м повинно бути не менше двох люків, розміщених по діагоналі, а якщо площа камер становить 6 кв.м і більше - чотири люки.
Спускатись у камери слід по стаціонарних металевих сходах і скобах-східцях, розміщених безпосередньо під люками.
13.3. Для переміщування обладнання та арматури в теплових пунктах повинні бути інвентарні підіймально-транспортні пристрої.
Якщо неможливо використати інвентарні пристрої, необхідно передбачати такі стаціонарні підіймально-транспортні пристрої:
- якщо маса вантажу, що переміщується, становить від 0,1 до 1,0 т - монорейки з ручними талями та кішками або підвісні ручні однобалочкові крани;
- те саме, від 1,0 до 2,0 т - підвісні ручні однобалочкові крани;
- те саме, понад 2,0 т - підвісні електричні однобалочкові крани.
Дозволяється використовувати пересувні підіймально-транспортні засоби.
13.4. Під час обслуговування підземних теплопроводів, камер та каналів слід дотримуватись вимог підрозділу 4.10 цих Правил.
13.5. Розпорядженням по району теплових мереж за майстрами та слюсарями слід закріплювати відповідні ділянки теплової мережі з точним визначенням меж обслуговування.
Оперативне обслуговування теплової мережі району протягом зміни повинен здійснювати черговий диспетчер району, а у центральній диспетчерській службі мережі - черговий диспетчер служби.
13.6. Обходи (об'їзди) теплотраси без спускання працівників у підземні споруди повинна здійснювати група не менше ніж з двох працівників.
Під час спускання в камеру або проведення в ній робіт необхідно дотримуватись вимог підрозділу 4.10 цих Правил; бригада повинна бути не менше ніж з трьох працівників.
Під час обходу (об'їзду) теплотраси працівники крім слюсарних інструментів повинні мати: ключ - для відкривання люка камери; гачок - для відкривання камер; огородження - для установлення їх біля відкритих камер і на проїзній частині вулиці; засоби освітлювання (акумуляторні ліхтарі, ручні світильники напругою до 12 В у вибухозахищеному виконанні); газоаналізатор.
Бригада працівників протягом зміни повинна регулярно підтримувати зв'язок з черговим диспетчером району і повідомляти йому про виконану роботу, а у разі виявлення небезпечних для працівників та цілісності обладнання дефектів, працівники повинні вживати заходів щодо негайного виведення обладнання з роботи.
13.7. Роботи, пов'язані з пуском водяних і парових теплових мереж, а також з випробуванням мережі або окремих її елементів та конструкцій, слід проводити за програмою, затвердженою головним інженером теплових мереж (електростанції).
Під час пуску щойно побудованих магістральних мереж, що відходять безпосередньо від колекторів ТЕЦ, у разі використання для промивання трубопроводів сітьових і підживлювальних насосів ТЕЦ і під час проведення випробувань мереж на розрахунковий тиск і розрахункову температуру програми робіт необхідно узгоджувати з головним інженером електростанції, а за необхідності - із споживачами.
У програмах виконання робіт слід передбачати необхідні заходи щодо безпеки працівників.
13.8. Гідропневматичне промивання трубопроводів і випробування мереж на розрахунковий тиск і розрахункову температуру слід проводити за нарядом під безпосереднім керівництвом начальника району (цеху) або його заступника.
Допускається виконувати промивання під керівництвом іншого керівника або спеціаліста району (цеху), призначеного розпорядженням начальника району (цеху).
13.9. У разі пуску теплових мереж теплопроводи слід заповнювати водою під тиском, що перевищує статичний тиск теплової мережі, яка заповнюється, не більше ніж на 0,2 МПа (2 кгс/кв.см), - за умови від'єднання систем споживачів.
Незалежно від джерел водопостачання трубопроводи теплових мереж слід заповнювати водою з температурою до плюс 70 град. C.
13.10. Працівники, які здійснюють нагляд за повітряними клапанами у тепловій камері під час заповнення мережі, повинні перебувати збоку від фланцевих з'єднань. Арматура повинна мати відводи, що спрямовані в бік приямка. Відстань від кінця відводу до верху приямка повинна бути не більше 50 мм.
Відкривати і закривати повітряні клапани слід маховиками вручну, - без застосування замість важелів ключів та інших пристосувань.
Відкривати повітряні клапани під час повторних продувок після заповнення теплової мережі слід особливо обережно, не допускаючи скидання значної кількості води.
13.11. Під час гідропневматичного промивання теплових мереж і проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск системи споживачів і теплові пункти необхідно від'єднати.
Не дозволяється одночасно проводити гідропневматичне промивання теплових мереж і систем споживачів.
13.12. Проводити ремонтні та інші роботи на ділянках теплової мережі під час гідропневматичного промивання їх заборонено.
Заборонено перебування працівників, які безпосередньо не беруть участі у промиванні, поблизу трубопроводів, що підлягають промиванню.
13.13. Місця скидання водоповітряної суміші із трубопроводів, що підлягають промиванню, слід обгородити і не допускати наближення до них сторонніх осіб.
Трубопроводи, з яких скидають водоповітряні суміші, по всій довжині мають бути надійно закріплені.
13.14. У разі використання шлангів для підведення стисненого повітря від компресора до трубопроводів, що підлягають промиванню, їх слід з'єднувати із штуцерами спеціальними хомутами; на штуцерах повинна бути насічка, - щоб уникнути сповзання з них шланга. На кожному з'єднанні повинно бути не менше двох хомутів. Слід наглядати за щільністю і міцністю з'єднань шлангів із штуцерами протягом всього періоду промивання.
Використовувати шланги, що не розраховані на необхідний тиск, заборонено.
Зворотний клапан на повітропроводі необхідно добре притерти та перевірити на щільність гідропресом.
13.15. Не допускається перебування працівників у камерах і прохідних каналах ділянки теплової мережі, що підлягають промиванню, у момент подавання повітря у трубопроводи, що промиваються.
13.16. Перед початком проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск необхідно ретельно видалити повітря з трубопроводів, що підлягають випробуванню.
13.17. Під час проведення випробування теплової мережі на розрахункову температуру від неї необхідно від'єднати системи опалення дитячих і лікувальних установ, системи опалення з безпосереднім приєднанням, відкриті системи гарячого водопостачання, калориферні установки, а також неавтоматизовані закриті системи гарячого водопостачання.
Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск теплові пункти і місцеві системи споживачів необхідно від'єднати від мережі, що підлягає випробуванню.
У випадку порушення щільності відключальної арматури на тепловому пункті, споживачів слід від'єднати від теплової мережі засувками, що містяться у камерах приєднання їх до цієї мережі, або заглушками, установленими на теплових пунктах.
13.18. Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункові параметри теплоносія відповідальний працівник абонента повинен організувати постійне чергування абонентських працівників на теплових пунктах і в системах споживачів.
Крім того, під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункову температуру слід організувати постійний нагляд за всією трасою теплової мережі, для чого вздовж траси, за вказівкою керівника випробувань і з урахуванням місцевих умов, слід розставити наглядачів зі складу працівників, які експлуатують теплові мережі, і абонентів, а також відповідних служб промислових підприємств.
Особливу увагу слід приділяти ділянкам теплової мережі у місцях руху пішоходів і транспорту, ділянкам безканального прокладання, а також ділянкам, на яких раніше траплялися випадки корозійного руйнування труб.
13.19. Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункові параметри теплоносія заборонено:
- виконувати роботи на ділянках, що підлягають випробуванню;
- перебувати працівникам у камерах, каналах, тунелях і спускатись в них;
- стояти проти фланцевих з'єднань трубопроводів та арматури;
- усувати виявлені несправності.
Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск теплоносія заборонено різко підвищувати тиск, а також заборонено його підвищення понад граничне значення, передбачене програмою випробувань.
Температура води у трубопроводах під час проведення випробувань на розрахунковий тиск не повинна перевищувати плюс 45 град. C.
Під час проведення випробувань на розрахункову температуру обходити камери і тунелі слід по верху траси.
Контролювати стан нерухомих опор, компенсаторів, арматури, фланців та ін. слід через люки, не спускаючись у камери.
13.20. Заборонено проводити випробування одночасно на розрахунковий тиск і на розрахункову температуру.
13.21. Для проведення роботи у трубопроводі слід створити безпечні умови праці; у цьому разі необхідно забезпечити відсутність газу у самому трубопроводі та в камерах теплової мережі.
13.22. Залазити в трубопровід для огляду і очищення його від сторонніх предметів дозволяється тільки на прямолінійних ділянках завдовжки не більше 150 м, - якщо діаметр трубопроводу не менше 0,8 м. У цьому разі необхідно забезпечити з обох кінців ділянки трубопроводу вільний вихід.
Відгалуження, що має ділянка, перемички та з'єднання з іншими трубопроводами, повинні бути надійно від'єднані.
Для огляду і очищення трубопроводу слід призначати не менше трьох працівників, двоє з яких повинні перебувати біля обох виходів з трубопроводу та наглядати за тими, хто працює.
Працювати у трубопроводі слід у брезентовому костюмі та рукавицях, у чоботях, наколінниках, окулярах та касці. Кінець рятувальної вірьовки запобіжного пояса повинен бути в руках наглядача з боку входу в трубопровід. Наглядач з боку виходу з трубопроводу повинен мати ліхтар для освітлення виходу.
13.23. Приміщення теплових пунктів, в яких немає постійних оперативно-виробничих працівників, необхідно замикати на замок; а ключі зберігати у точно встановлених місцях і видавати працівникам, які зазначені в списку, затвердженому начальником району теплової мережі (цеху електростанції).
13.24. Між тепловою мережею (електростанцією) і абонентом повинна бути визначена межа обслуговування обладнання, з якою працівники повинні бути ознайомлені під розпис.
13.25. Під час проведення поточних ремонтних робіт на тепловому пункті за температури теплоносія менше плюс 75 град. C обладнання слід перекрити головними засувками, установленими на тепловому пункті.