Про затвердження Авіаційних правил України «Правила охорони повітряних суден та інших важливих об’єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них»

Відповідно до статей 5, 11, частини дев’ятої статті 87 Повітряного кодексу України , Закону України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації", пункту 8 Положення про Державну авіаційну службу України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 520, з метою удосконалення контролю доступу, захисту повітряних суден та об’єктів у суб’єктах авіаційної діяльності цивільної авіації України

1. Затвердити Авіаційні правила України "Правила охорони повітряних суден та інших важливих об’єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них", що додаються.

2. Управлінню системою авіаційної безпеки (Мачуський В.В.) забезпечити в установленому законодавством порядку:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу на офіційному сайті.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

наказ Міністерства транспорту України від 04 грудня 1997 року № 412 "Про затвердження Правил проведення спеціального догляду повітряних суден цивільної авіації України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 611/2415;

наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30 березня 2005 року № 230 "Про затвердження Правил організації охорони повітряних суден та об’єктів на авіапідприємствах цивільної авіації України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24 червня 2005 року за № 680/10960;

наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 18 червня 2007 року № 509 "Про затвердження Правил з організації системи контролю доступу в авіаційних суб’єктах цивільної авіації", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 липня 2007 року за № 828/14095 (із змінами).

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Авіаційні правила розроблено відповідно до вимог Повітряного кодексу України, Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України від 21 березня 2017 року № 1965-VIII, Додатка 17 "Безпека. Захист цивільної авіації від актів незаконного втручання" до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Док. 8973 ІСАО "Керівництво з авіаційної безпеки", а також Частини II Док. 30 Європейської конференції цивільної авіації (далі - ЄКЦА) "Політика ЄКЦА у сфері авіаційної безпеки".

2. Ці Авіаційні правила визначають порядок забезпечення безпеки в неконтрольованій зоні, доступу осіб і транспортних засобів, їх перебування в контрольованих зонах, зонах обмеженого доступу, що охороняються, та критичних ділянках зон обмеженого доступу, що охороняються, суб’єктів авіаційної діяльності, а також здійснення захисту активів суб’єктів авіаційної діяльності України.

3. Ці Авіаційні правила поширюються на всі суб’єкти авіаційної діяльності України, які провадять свою діяльність у галузі цивільної авіації.

4. З метою зменшення ймовірності вчинення актів незаконного втручання суб’єкти авіаційної діяльності, які забезпечують заходи авіаційної безпеки, та усі інші фізичні і юридичні особи незалежно від форми власності й підпорядкування, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації у контрольованій зоні та зонах обмеженого доступу, що охороняються, у межах своїх повноважень запроваджують такі заходи авіаційної безпеки:

захист неконтрольованої зони;

захист периметру контрольованої зони та зон обмеженого доступу, що охороняються;

фізичний захист будівель та приміщень, у тому числі споруд аеровокзалу;

контроль доступу;

догляд осіб, які не є пасажирами, їх особистих речей та предметів, які проносять такі особи до зони обмеженого доступу, що охороняється, та критичних ділянок таких зон;

догляд транспортних засобів, яким надається доступ (право на в’їзд) до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється;

захист повітряних суден та інших активів суб’єктів авіаційної діяльності.

5. Керівник експлуатанта аеродрому, провайдера аеронавігаційного обслуговування на основі оцінки ризиків та загроз визначають зони, у яких виконуються життєво важливі роботи для безперервного забезпечення безпечної діяльності цивільної авіації. Такі зони визначаються як контрольовані зони та зони обмеженого доступу, що охороняються. У зонах обмеженого доступу, що охороняються, також визначаються їх критичні частини. Розташування неконтрольованих, контрольованих зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин позначається на плані-схемі, яка додається до програми авіаційної безпеки відповідного суб’єкта авіаційної діяльності.

6. З метою дотримання вимог щодо контролю доступу, захисту повітряних суден та об’єктів, керівники суб’єктів авіаційної діяльності, які забезпечують заходи авіаційної безпеки, на підставі цих Авіаційних правил розробляють відповідну інструкцію з організації системи контролю доступу, захисту повітряних суден та інших активів суб’єктів авіаційної діяльності.

7. У цих Авіаційних правилах терміни вживаються в таких значеннях:

аеродром спільного використання - аеродром, що використовується для польотів повітряних суден цивільної та державної авіації;

активи суб’єкта авіаційної діяльності - загальна інфраструктура суб’єкта авіаційної діяльності (аеродром, повітряні судна, системи й обладнання, об’єкти зв’язку, навігації та спостереження, персонал тощо);

контроль доступу - установлений порядок санкціонованого допуску осіб і транспорту в контрольовану зону і зони обмеженого доступу, що охороняються;

контрольована зона - робоча площа авіапідприємства, аеропорту, прилегла до неї територія, а також розташовані поблизу них приміщення, доступ до яких контролюється;

контрольно-пропускний пункт - споруда, будинок або приміщення з відповідним інженерно-технічним обладнанням, що призначене для санкціонованого доступу осіб і транспортних засобів до контрольованої зони або зон обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності, а також виходу/виїзду із цих зон;

неконтрольована зона - зона аеропорту та споруди з вільним доступом;

патрульний наряд - один або декілька працівників підрозділу воєнізованої охорони служби авіаційної безпеки аеропорту, які виконують завдання щодо захисту повітряних суден та інших активів суб’єкта авіаційної діяльності шляхом патрулювання на транспортних засобах або в пішому порядку;

пост - все доручене для охорони чатовому, а також місце або ділянка місцевості в межах контрольованої зони або зони обмеженого доступу, що охороняється, на якій він виконує свої обов’язки;

перепустка - документ, що видається особам, які працюють в аеропортах, або особам, яким з інших обґрунтованих причин необхідний санкціонований доступ в аеропорт, контрольовану зону, зони обмеженого доступу, що охороняються. Такий документ дає змогу ідентифікувати особу та встановлені для неї зони доступу. Для подібних цілей видаються і використовуються перепустки на транспортні засоби;

чатовий - озброєний працівник підрозділу воєнізованої охорони служби авіаційної безпеки аеропорту, який виконує завдання щодо захисту дорученого йому поста.

Інші терміни, які використовуються в цих Авіаційних правилах, вживаються у значеннях, наведених у Повітряному кодексі України, Законі України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації", додатках до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та інших нормативно-правових актах.

8. У цих Авіаційних правилах використовуються такі скорочення:

АБ - авіаційна безпека;

АНВ - акт незаконного втручання;

ВР - вибухова речовина;

ІАС - інженерно-авіаційна служба;

КПП - контрольно-пропускний пункт;

ПС - повітряне судно;

САБ - служба авіаційної безпеки;

ТЗД - технічні засоби догляду;

ЦДС - центральна диспетчерська служба.

1. З метою перешкоджання несанкціонованому доступу, недопущення проникнення та виявлення спроб несанкціонованого проникнення в контрольовану зону та зону обмеженого доступу, що охороняється, в аеропорту (на аеродромі) або на визначених об’єктах провайдера аеронавігаційного обслуговування вздовж усього периметра контрольованої зони встановлюється захисна огорожа.

2. Керівник аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування є відповідальним за облаштування та підтримання в належному стані огорожі контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється.

3. Кожна юридична особа, що здійснює діяльність в аеропорту (на аеродромі), є відповідальною за підтримання в робочому стані огорожі периметра аеродрому на ділянці розташування своїх об’єктів згідно із законодавством та договором, укладеним з аеропортом.

4. Захисна огорожа встановлюється на межі неконтрольованої й контрольованої зон аеропорту та на межі контрольованої зони й зони обмеженого доступу, що охороняється.

5. Для додаткового захисту над захисною огорожею під кутом обов’язково встановлюють шар колючого або колючо-ріжучого дроту (дашок).

6. Мінімальна висота захисної огорожі з урахуванням зазначеного шару (дашка) має становити не менше ніж 2 м 44 см.

7. Захисна огорожа встановлюється так, щоб вона виключала можливість несанкціонованого проникнення осіб, у тому числі під та над огорожею, була неперервною по всьому периметру контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється.

8. З метою зменшення ймовірності здійснення підкопів захисну огорожу встановлюють на бетонний фундамент чи вкопують у землю так, щоб максимально ускладнити здійснення підкопу чи створення лазу.

9. З метою інформування осіб щодо обмеження доступу до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, вздовж усього периметра захисної огорожі через кожні 50 м встановлюються знаки попереджувально-заборонного змісту, розмір шрифту яких має бути достатнім для ідентифікації тексту особами. Формат і розміри знаків визначено в додатку 1 до цих Авіаційних правил.

10. Вибір типу конструкції захисної огорожі, матеріалів та додаткових технічних засобів безпеки, а також межі встановлення захисної огорожі й обладнання здійснюється на підставі оцінки рівня загрози безпеці цивільної авіації так, щоб максимально ускладнити і збільшити час, потрібний порушникам для проникнення.

11. Для спорудження захисної огорожі можуть застосовуватися:

залізобетонні конструкції;

металева сітка та металоконструкції;

колючий або ріжучий дріт;

неметалеві матеріали високої міцності;

комбіновані конструкції тощо.

12. За неможливості використання металевої огорожі з будь-яких причин для її будівництва можуть застосовуватися інші спеціальні матеріали чи методи, у тому числі ламкі матеріали або "жива огорожа" (колючі чагарники).

13. Захисна огорожа не повинна мати пошкоджень та несправностей, які дозволяють проникнути в контрольовані зони. Усі виявлені пошкодження та несправності периметру захисної огорожі має бути негайно усунуто.

14. Перевірку стану захисної огорожі здійснює патрульний наряд САБ суб’єкта авіаційної діяльності постійно протягом доби з визначеною періодичністю та з дотриманням принципу непередбачуваності. Про результати огляду робиться запис у спеціальному журналі.

15. Для підвищення рівня захисту периметра аеропорту (аеродрому) та інших суб’єктів авіаційної діяльності застосовуються додаткові технічні засоби безпеки, зокрема:

сигналізація, що спрацьовує в разі несанкціонованого проникнення через захисну огорожу;

замкнута телевізійна система;

охоронне освітлення захисної огорожі тощо.

16. Захисна огорожа має постійно перебувати під наглядом САБ шляхом організації стаціонарних постів, залучення мобільних патрулів (пішохідних або із застосуванням транспортних засобів), використання замкнутої телевізійної системи.

17. Замкнута телевізійна система може встановлюватися приховано чи відкрито для посилення стримуючого ефекту заходів АБ.

18. З метою уникнення так званих "сліпих зон" та спрощення нагляду захисну огорожу встановлюють у максимально можливій прямолінійній конфігурації. Кількість ділянок, де змінюється напрям огорожі, а також стиків, спрямованих назовні, мінімізується.

19. Для забезпечення нагляду та виявлення спроб несанкціонованого проникнення з обох сторін захисної огорожі створюються смуги завширшки 3 м, на яких усуваються фізичні перешкоди, рослинність та інші об’єкти, що можуть сприяти приховуванню та проникненню порушників до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється.

20. Уздовж внутрішньої сторони огорожі (за можливості - й із зовнішньої сторони) прокладають дорогу з твердим покриттям для проїзду транспортних засобів під час здійснення патрулювань персоналом САБ.

21. Таку дорогу обладнують дренажною системою, уздовж неї усувають фізичні перешкоди, рослинність та інші об’єкти, що можуть сприяти приховуванню порушників. У зимовий період здійснюють прибирання дороги від снігу.

22. За наявності мережі підземних службових переходів, каналізаційних колекторів, інженерних та інших тунелів, які перетинають межі контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, входи та виходи до них, які може бути використано для несанкціонованого проникнення, мають бути надійно закриті, замкнені та заблоковані, а також періодично перевірятися персоналом САБ під час здійснення патрулювань із дотриманням принципу непередбачуваності й обладнуватися сигналізацією.

23. У захисній огорожі периметра аеропорту (аеродрому), на визначених об’єктах провайдера аеронавігаційного обслуговування та інших суб’єктів авіаційної діяльності встановлюють аварійні ворота для забезпечення безперешкодного доступу аварійних транспортних засобів до місця авіаційної події як на території суб’єктів авіаційної діяльності, так і за її межами.

Проєктування та встановлення воріт мають забезпечувати цілісність огорожі з визначеними характеристиками, їх закриття та перебування під постійною охороною та наглядом.

24. Для підвищення ефективності здійснення патрулювання й нагляду працівниками САБ, а також стримування потенційних порушників від несанкціонованого проникнення в аеропорти (на аеродроми), на об’єкти провайдера аеронавігаційного обслуговування та інших суб’єктів авіаційної діяльності встановлюють охоронне освітлення периметра захисної огорожі, її проблемних ділянок, окремих частин контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється.

25. Охоронне освітлення має бути рівномірним та не створювати тіней. Для освітлення кожної ділянки потрібно використовувати принаймні два джерела освітлення на випадок виходу з ладу одного з них.

26. Патрулювання з метою охорони периметра організовується за принципами:

1) керівник аеропорту (аеродрому) за поданням начальника САБ затверджує відповідні маршрути, графіки пересування патруля та перелік об’єктів, що підлягають постійному або тимчасовому візуальному спостереженню;

2) з метою здійснення ефективного патрулювання персонал САБ забезпечується радіофікованим автотранспортом, портативними радіостанціями, оптичними приладами спостереження, освітлювальними засобами (ліхтарями);

3) залучений до патрулювання персонал САБ зобов’язаний підтримувати постійний зв’язок у зазначений відрізок часу з оперативним центром САБ чи іншим визначеним підрозділом суб’єкта авіаційної діяльності.

27. Суб’єкт авіаційної діяльності, який експлуатує наземні засоби радіотехнічного забезпечення за межами контрольованої зони аеропорту (аеродрому), відповідає за стан доріг до віддалених об’єктів радіонавігації, що перебувають на їх утриманні, які мають забезпечувати оперативне прибуття групи реагування в разі надходження інформації про спробу проникнення сторонніх осіб до таких об’єктів.

28. Споруди та будівлі, що розміщуються вздовж периметра контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, може бути використано як частини захисної огорожі за умови, що прохід через них неможливий, обмежений та контролюється персоналом САБ.

29. Будь-яка споруда, яка є частиною периметра контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, повинна мати мінімальну кількість дверей та воріт для проходу осіб і проїзду транспортних засобів.

30. Двері, вікна, ворота та інші місця, які може бути використано для несанкціонованого проникнення до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, мають бути належним чином захищені фізичними засобами (підсилення конструкції дверей, вікон та воріт, решітки тощо), а також технічними засобами забезпечення безпеки.

31. Зовнішні двері повинні бути монолітними та виготовлятись із твердих матеріалів, а також щільно підігнаними і мати надійні кріплення. Для забезпечення додаткового захисту з внутрішньої частини дверей встановлюють механічні засуви.

32. Двері встановлюють так, щоб виключити можливість їх відкриття чи зняття шляхом пошкодження елементів кріплення зі сторони неконтрольованої зони.

33. Вікна, які розміщені в підвальному або першому поверхах та можуть бути використані для несанкціонованого проникнення до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, має бути захищено від несанкціонованого проникнення шляхом використання віконних рам посиленої конструкції, додаткових кріплень та металевих решіток на вікнах.

34. Для додаткового захисту від несанкціонованого проникнення двері та вікна можуть обладнуватися сигналізацією та замкнутою телевізійною системою.

35. Двері та вікна, які можуть відчинятися, але не використовуються, має бути зачинено, замкнено та опломбовано номерними стікерами, мастиковими печатками або пломбами.

Персонал САБ періодично та з дотриманням принципу непередбачуваності перевіряє стан захисту таких дверей та вікон. Про результати перевірки робиться запис у спеціальному журналі.

36. Ключі від усіх замків вхідних (в’їзних) воріт, дверей (лазів), вікон, підземних переходів, мереж каналізації, тунелів тощо мають зберігатися у визначеного працівника САБ, на якого покладено відповідальність за їх технічний стан. Інформацію про видачу ключів відповідальним особам суб’єктів авіаційної діяльності, а також про передання їх між черговими змінами САБ зазначають у спеціальному журналі.

1. З урахуванням оцінки загроз та ризиків безпеці, керівник аеропорту (аеродрому) спільно з керівниками суб’єктів авіаційної діяльності, виробнича діяльність яких проводиться в аеропорту (на аеродромі), визначає зони, в яких виконуються життєво важливі для безперервного забезпечення безпечної діяльності цивільної авіації у аеропорту (на аеродромі) роботи. Такі зони визначаються як контрольовані зони та зони обмеженого доступу, що охороняються.

2. У зонах обмеженого доступу, що охороняються, визначаються їх критичні ділянки.

3. З метою запровадження заходів контролю на безпеку в аеропорту (на аеродромі) чи у провайдера аеронавігаційного обслуговування чітко визначаються межі контрольованої зони, зон обмеженого доступу, що охороняються, та їх критичні ділянки.

4. Межа між неконтрольованою та контрольованою зонами має бути у вигляді чітко видимої фізичної перешкоди, яка запобігає несанкціонованому доступу до контрольованої зони осіб, проїзду транспортних засобів та можливому проникненню тварин.

5. Розташування неконтрольованої, контрольованої зони, зон обмеженого доступу, що охороняються, а також критичних ділянок зон обмеженого доступу, що охороняються, позначається на плані-схемі аеропорту (аеродрому), яка додається до програми авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому).

6. Керівник провайдера аеронавігаційного обслуговування визначає та погоджує з уповноваженим органом з питань цивільної авіації перелік критично важливих об’єктів аеронавігаційного обслуговування, що підлягають захисту й на яких запроваджується контроль доступу й догляд осіб і транспортних засобів, яким надано право доступу до зазначених об’єктів.

7. Розташування та межі контрольованих зон визначених об’єктів провайдера аеронавігаційного обслуговування позначаються на плані-схемі, яка додається до програми авіаційної безпеки провайдера аеронавігаційного обслуговування.

8. Відомості про зони, що розташовані за межами аеропорту (якщо такі існують), що визначені як контрольовані зони або зони обмеженого доступу, що охороняються, та на яких впроваджується контроль доступу, також вносяться до програми забезпечення авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування. До зазначених зон належать:

вантажні склади зареєстрованих агентів та відомих вантажовідправників;

визначені приміщення операторів поштового зв’язку, в яких обробляється вантаж та пошта, а також здійснюється контроль на безпеку і догляд вантажу та пошти;

приміщення суб’єктів авіаційної діяльності (кейтерингових копаній), в яких здійснюється приготування та комплектування бортового харчування;

приміщення суб’єктів авіаційної діяльності, які здійснюють прибирання ПС (клінінгові компанії);

приміщення суб’єктів авіаційної діяльності, які постачають бортприпаси (приналежності);

склади паливно-мастильних матеріалів;

об’єкти засобів зв’язку, навігації та спостереження;

антенні поля;

інші життєво важливі для безпечної діяльності цивільної авіації об’єкти.

9. Відповідальними за здійснення контролю доступу та дотримання правил перебування у таких зонах є керівники суб’єктів авіаційної діяльності, яким належать вказані об’єкти.

10. На аеродромах спільного використання програма авіаційної безпеки аеропорту й інструкція щодо організації системи контролю доступу, захисту ПС та об’єктів суб’єкта авіаційної діяльності погоджуються з командиром військової частини.

11. Керівник аеропорту (аеродрому) відповідає за доведення до відома всіх юридичних та фізичних осіб, що здійснюють діяльність в аеропорту (на аеродромі) і яким потрібно мати доступ до контрольованих зон чи зон обмеженого доступу, що охороняються, положень програми авіаційної безпеки аеропорту щодо статусу визначених зон та встановлених вимог стосовно доступу та перебування в них.

12. З метою забезпечення санкціонованого доступу та перебування осіб і транспортних засобів у контрольованих зонах, зонах обмеженого доступу, що охороняються, критичних ділянках зон обмеженого доступу, що охороняються, у суб’єктах авіаційної діяльності, які забезпечують заходи авіаційної безпеки та в усіх інших фізичних і юридичних осіб незалежно від форми власності та підпорядкування, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації, запроваджується система контролю доступу.

13. В аеропортах (на аеродромах), у яких відкрито пункти пропуску через державний кордон чи яким видано дозвіл на здійснення міжнародних польотів, організація пропускного режиму та порядок доступу до зон прикордонного та митного контролю узгоджуються з органом охорони державного кордону, в зоні відповідальності якого розташовано пункт пропуску, та з відповідним органом доходів і зборів.

14. Критичні ділянки зон обмеженого доступу, що охороняються, до яких проходять пасажири після догляду, обладнуються дверима з надійними замками та засобами контролю за всіма точками доступу до таких зон.

15. Контроль за входами та виходами до/із критичних ділянок зон обмеженого доступу, що охороняються, покладається на старшого зміни підрозділу догляду САБ в аеропорту (на аеродромі), а до/із зон прикордонного контролю в міжнародних аеропортах, у яких такі зони визначаються як критичні ділянки зон обмеженого доступу, що охороняються,- на старшого зміни в пункті пропуску органу охорони державного кордону.

16. З метою своєчасного виявлення порушень порядку доступу та перебування в контрольованих зонах та зонах обмеженого доступу, що охороняються, а також запобігання таким порушенням у подальшому керівник аеропорту (аеродрому) чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності запроваджує систему добровільних сповіщень про факти порушень персоналом вимог щодо контролю доступу та порядку перебування в контрольованих зонах та зонах обмеженого доступу, що охороняються.

17. Право доступу осіб до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, критичних ділянок зони обмеженого доступу, що охороняється, надається за наявності обґрунтованої потреби виконувати посадові обов’язки в зазначених зонах.

18. Доступ осіб і транспортних засобів, які не мають обґрунтованої потреби виконувати посадові обов’язки чи роботи в зоні обмеженого доступу, що охороняється, та її окремих частинах, обмежується.

19. Підставою для доступу та перебування особи в контрольованій зоні та зоні обмеженого доступу, що охороняється, є:

перепустка встановленого зразка (за винятком випадків, зазначених у пункті 20);

дійсні посвідчення члена екіпажу, документ, що посвідчує особу, та свідоцтво авіаційного персоналу;

діючий посадковий талон (у друкованому чи електронному вигляді) для особи, яка має статус пасажира, та дійсний документ, що посвідчує особу.

20. Дозвіл на проходження до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, критичних ділянок зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту надається співробітникам правоохоронних органів в аеропорту, військовослужбовцям, які виконують свої функціональні обов’язки, згідно з листом-заявкою на керівника аеропорту. До листа-заявки додається перелік осіб, які мають право зберігати, носити й застосовувати зброю із вказівкою на те, що вони озброєні та/або оснащені спеціальними засобами. Такий перелік погоджує керівник аеропорту.

Догляду зброї та спеціальних засобів не проводять.

Догляд речей (предметів), які співробітники правоохоронних органів в аеропорту та військовослужбовці, які виконують свої функціональні обов’язки в аеропорту, заносять до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, критичних ділянок зони обмеженого доступу, що охороняється, здійснюється на загальних підставах.

21. Співробітники правоохоронних органів України, які не здійснюють правоохоронних функцій на постійній основі в аеропорту, допускаються в контрольовану зону та зони обмеженого доступу, що охороняються, суб’єкта авіаційної діяльності за разовими чи тимчасовими перепустками, посвідченню встановленого зразка та документа, що підтверджує повноваження такого працівника на право виконання в контрольованій зоні та зоні обмеженого доступу, що охороняється, правоохоронних функцій, віднесених до його компетенції.

Тимчасові перепустки надаються керівником аеропорту завчасно на підставі листа керівника відповідного правоохоронного органу терміном дії до шести місяців.

Переміщення цих співробітників правоохоронних органів у контрольованій зоні та зоні обмеженого доступу, що охороняються, суб’єкта авіаційної діяльності здійснюється з обов’язковим супроводженням посадової особи суб’єкта авіаційної діяльності або співробітника відповідного правоохоронного органу, який має постійну особисту перепустку.

22. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) під час виконання повноважень, передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", допускається до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту в разі пред’явлення працівнику САБ перепустки встановленого зразка, що оформлюється на підставі його службового посвідчення та документа, що посвідчує особу, й у супроводі посадової особи суб’єкта авіаційної діяльності.

Представники Уповноваженого, працівники Секретаріату Уповноваженого та представники громадських організацій, експерти, учені та фахівці, залучені Уповноваженим на договірних засадах для виконання повноважень, передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", допускаються до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту в супроводі посадової особи суб’єкта авіаційної діяльності в разі пред’явлення працівнику САБ перепустки встановленого зразка, що оформлюється для представників Уповноваженого та працівників Секретаріату Уповноваженого на підставі службового посвідчення та документа, що посвідчує особу, а для представників громадських організацій, експертів, учених і фахівців - на підставі документа, що посвідчує особу, та окремого письмового доручення Уповноваженого.

23. Особи, які пройшли реєстрацію на рейс та мають статус пасажира, прямують до критичних ділянок зон обмеженого доступу, що охороняються (наприклад, зали очікування вильоту), лише після проходження догляду з пред’явленням під час входу до пункту догляду документа, що посвідчує особу, та оформленого в установленому порядку посадкового талона.

24. Члени екіпажів експлуатантів, ПС яких базуються або виконують польоти протягом тривалого періоду з конкретного аеропорту, можуть отримувати постійні перепустки до зони обмеженого доступу, що охороняється, цього аеропорту.

25. Члени екіпажів, які мають постійні перепустки в контрольовану зону аеропорту, у якому перебуває їхнє ПС, прямують до нього через спеціально визначені КПП або через пункти догляду окремо від пасажирів після пред’явлення перепустки, завдання на політ, генеральної декларації (у разі вильоту за кордон) та обов’язкового проходження догляду.

26. Члени екіпажів, які не мають постійної перепустки до контрольованої зони аеропорту, у якому перебуває їхнє ПС, прямують до нього після пред’явлення завдання на політ, генеральної декларації (у разі вильоту за кордон) та посвідчення члена екіпажу з обов’язковим проходженням догляду та в супроводі уповноваженої особи суб’єкта наземного обслуговування або персоналу САБ в аеропорту. За відсутності посвідчення члена екіпажу надається документ, що посвідчує особу, та свідоцтво авіаційного персоналу.

27. Фізична особа - експлуатант ПС - замість завдання на політ пред’являє реєстраційне посвідчення ПС.

28. Державні інспектори уповноваженого органу з питань цивільної авіації допускаються до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, а також до критичних ділянок зони обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності на підставі перепустки встановленого зразка, посвідчення державного інспектора уповноваженого органу з питань цивільної авіації, спеціального завдання (наказу) на проведення перевірки та в супроводі призначеного працівника суб’єкта авіаційної діяльності, що підлягає перевірці, або працівника САБ в аеропорту.

29. Державні інспектори уповноваженого органу з питань цивільної авіації, функціональні обов’язки яких передбачають здійснення перевірок суб’єктів авіаційної діяльності в конкретному аеропорту, можуть отримувати тимчасові та постійні перепустки до відповідних зон аеропорту.

30. Особи, уповноважені на здійснення перевірок, а також інші посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації допускаються та перебувають у контрольованій зоні та зоні обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності на підставі отриманої одноденної перепустки та спеціального завдання (наказу) на проведення перевірки й у супроводі призначеного працівника суб’єкта авіаційної діяльності, що підлягає перевірці, або працівника САБ аеропорту.

31. Відповідальною за здійснення санкціонованого доступу осіб і транспортних засобів до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, та її критичних ділянок аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування є САБ.

32. Транспортні засоби, які постійно залучаються до виконання робіт у контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування, мають залишатися в таких зонах у спеціально відведених місцях, навіть коли вони не використовуються.

33. Усі транспортні засоби, які працюють у контрольованій зоні, мають закриватися/блокуватися або перебувати під наглядом, якщо вони не використовуються. Якщо такі транспортні засоби залишаються без нагляду протягом тривалого проміжку часу, їх повинні періодично ретельно оглядати на предмет виявлення прихованих заборонених предметів.

34. З метою виявлення небезпечних предметів і речовин, які може бути використано для скоєння АНВ, транспортні засоби, залишені без нагляду, перед початком експлуатації підлягають огляду водієм.

35. Для здійснення контролю доступу на КПП можуть використовуватися електронні перепустки та автоматизовані системи контролю доступу.

36. Уповноважені особи суб’єкта авіаційної діяльності повинні здійснювати регулярні перевірки й тестування автоматизованої системи контролю доступу.

37. Вимоги до автоматизованих електронних систем контролю доступу:

має забезпечувати одночасне проходження лише однієї особи;

має бути автономною, відключеною від мережі Інтернет і зовнішніх локальних мереж;

повинна бути захищеною від деактивації в разі відключення основного джерела живлення та мати додаткове (аварійне) джерело живлення;

двері (ворота), які контролюються системою, повинні мати надійні автоматичні замки на випадок перебоїв в електропостачанні чи інших надзвичайних подій (ситуацій);

має бути обладнана пристроєм для механічного розблокування турнікету зі сторони контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, у разі надзвичайної ситуації;

час реакції системи на перепустку не повинен перевищувати 0.5 с, а час оновлення для перевірки наступної перепустки - 5 с;

зчитувачі даних із перепусток та обладнання системи мають бути належним чином захищені від злому та несанкціонованого втручання, а також захищені від потрапляння атмосферних опадів;

центр управління системою та база даних мають бути належним чином захищені, а доступ до них має бути обмеженим;

повинна мати надійні замки для блокування турнікету в разі невикористання КПП;

має обладнуватися сигналізацією для подання сигналу тривоги в разі відмови особі в допуску або навмисному порушенні роботи системи;

має забезпечувати блокування доступу та запобігати несанкціонованому доступу під час спроб використання недійсних або сторонніх перепусток;

має забезпечувати блокування доступу особі чи транспортному засобу після кількох невдалих спроб отримання доступу (максимально допустима кількість невдалих спроб не повинна перевищувати трьох).

38. Інформація про порушення правил контролю доступу, встановленого порядку перебування у визначених зонах або неналежне використання перепустки негайно передається заступнику керівника з АБ для відповідного реагування та керівнику суб’єкта авіаційної діяльності, у якому працює особа, що порушила встановлені правила.

39. 3 метою забезпечення ефективності системи контролю доступу й підтримання належного рівня захисту ПС та інших активів суб’єкта авіаційної діяльності забороняється:

в’їжджати до контрольованої зони суб’єкта авіаційної діяльності на власному транспорті та утримувати його у службових гаражах, ангарах, території та інших приміщеннях у межах контрольованої зони;

експлуатувати транспортні засоби, які не пройшли державної реєстрації та не перебувають на обліку згідно із законодавством України;

залишатися працівникам без дозволу керівника відповідного структурного підрозділу на території контрольованої зони суб’єкта авіаційної діяльності та його об’єктах після закінчення робочого часу (зміни) або проходити на об’єкти в неробочий час;

захаращувати територію будівельними матеріалами, аеропортовими припасами та іншими предметами, які перешкоджають руху громадян і транспорту, а також можуть сприяти вчиненню АНВ;

використовувати територію суб’єкта авіаційної діяльності чи його об’єкти під власні та колективні городи, сіножаті, для випасу тварин;

залишати після закінчення роботи в приміщенні відкритими вікна, у тому числі з металевими ґратами.

1. Доступ до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності контролюється за допомогою системи перепусток, яка дає змогу ідентифікації особи та спрощення процедур доступу осіб і транспортних засобів на територію суб’єктів авіаційної діяльності.

2. В аеропорту (на аеродромі) та на визначених об’єктах провайдера аеронавігаційного обслуговування запроваджується централізована система видачі перепусток, яку затверджує керівник аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування. Відповідальність за управління такою системою, визначення формату перепусток, організацію виготовлення та прийняття рішення щодо їх видачі покладається на заступника керівника аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування з авіаційної безпеки.

3. Використання інших видів перепусток, крім визначених у розділі V цих Авіаційних правил, забороняється.

4. Для безпосереднього виконання робіт з оформлення, видачі та обліку перепусток у структурі САБ аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування створюється окремий підрозділ - бюро перепусток.

5. Бюро перепусток розміщується у спеціально обладнаному приміщенні (приміщеннях) в неконтрольованій зоні. З метою запобігання несанкціонованому оформленню та використанню перепусток у цьому приміщенні (приміщеннях) запроваджуються додаткові заходи безпеки, зокрема: контроль доступу до приміщення; обладнання вхідних дверей надійними замками та засобами сигналізації; опечатування дверей у неробочий час; забезпечення металевими ящиками (шафами) для зберігання бланків перепусток та іншої документації.

6. Керівник бюро перепусток забезпечує:

організацію виготовлення бланків перепусток;

облік, збереження та видачу перепусток;

здійснення заміни, вилучення та знищення перепусток;

облік та знищення, за потреби, бланків перепусток;

проведення інвентаризації всіх діючих і недійсних перепусток;

проведення відповідних інформувань щодо умов видачі та користування перепустками.

7. Оформлення та видача перепустки здійснюється лише після отримання письмового рішення заступника керівника аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування з авіаційної безпеки про видачу перепусток конкретним особам (транспортним засобам).

8. Персонал бюро перепусток здійснює реєстрацію та облік усіх заяв щодо видачі перепусток.

9. Доступ до службових приміщень бюро перепусток обмежується й надається лише особам, які здійснюють оформлення та видачу перепусток, а також заступнику керівника аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування з АБ для здійснення відповідного контролю.

10. Усі матеріали й обладнання, яке використовується для оформлення, видачі та обліку перепусток, зберігаються у службових приміщеннях бюро перепусток.

11. На всі матеріали, зокрема бланки перепусток, печатки, штампи та обладнання, що знаходиться в бюро перепусток і використовується для оформлення, видачі та обліку перепусток, складається опис, який зберігається в керівника бюро перепусток.

12. Щороку (станом на п’яте січня) проводиться комісійна інвентаризація всіх видів діючих перепусток. За результатами інвентаризації складається відповідний акт, який підписують члени комісії та затверджує заступник керівника аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування з АБ.

13. Бланки перепусток та документи, надані заявниками для отримання перепусток, зберігаються у службових приміщеннях бюро перепусток у металевих ящиках (або шафах).

14. Кожна перепустка повинна мати свій номер. Номер на бланку проставляється лише під час оформлення перепустки на конкретну особу чи транспортний засіб. Зіпсований під час оформлення бланк перепустки підлягає знищенню.

15. У разі втрати чи викрадення бланків перепусток слід розглянути питання стосовно доцільності вилучення цієї серії перепусток.

16. Для належного контролю за обігом перепусток та їх обліку, а також з метою своєчасного реагування уповноважених осіб суб’єкта авіаційної діяльності в разі втрати, викрадення або несанкціонованого використання перепустки в суб’єкті авіаційної діяльності створюється та належним чином підтримується електронна база перепусток, доступ до якої обмежується.

17. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності, які постійно працюють у контрольованій зоні аеропорту (аеродрому), подають заступнику керівника аеропорту (аеродрому) з АБ обґрунтований список осіб, яким потрібно отримати дозвіл для перебування без супроводження у відповідній зоні аеропорту чи аеродрому.

18. Посада, яку обіймає особа, чи її статус не можуть бути підставою для видачі перепустки.

19. Кожна особа повинна отримувати перепуску особисто для можливості встановлення відповідності фотокартки, підпису, з пред’явленням документа, що посвідчує особу. Отримувач перепустки під особистий підпис в облікових документах бюро перепусток аеропорту повинен бути ознайомлений з умовами її видачі та користування, а також режимними правилами та додатковими режимними правилами, встановленими наказом начальника органу охорони державного кордону.

20. Перепустки повертаються до бюро перепусток у разі:

вимоги бюро перепусток;

звільнення особи із займаної посади;

зміни роботодавця;

відсутності потреби доступу особи / транспортного засобу до відповідної зони аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування;

закінчення терміну дії перепустки;

вимоги про вилучення перепустки.

Контроль за своєчасним поверненням перепустки до бюро перепусток покладається на керівника бюро перепусток.

21. Для запобігання можливих зловживань під час використання перепусток встановлюється строк їх дії не більше ніж два роки, після чого їх замінюють на перепустки іншого формату. При цьому здійснюється перевірка анкетних даних власників перепусток для підтвердження їх відповідності вимогам з авіаційної безпеки.

22. Обмін перепусток проводиться згідно з графіком, який складає суб’єкт авіаційної діяльності. Залежно від потреби та з урахуванням кількості перепусток, які підлягають обміну, такий графік може складатися на рік, пів року, квартал або місяць.

23. Особа, яка втратила перепустку, зобов’язана повідомити про це в письмовій формі свого безпосереднього керівника та бюро перепусток аеропорту.

24. Інформація про втрату перепустки та визнання її недійсною надається до бюро перепусток аеропорту з метою недопущення її використання та своєчасного блокування в автоматизованих системах контролю доступу.

25. За фактом втрати перепустки керівник суб’єкта авіаційної діяльності проводить службове розслідування та вживає відповідних заходів для недопущення їх втрат у подальшому.

26. Уся інформація про факти втрати перепусток реєструється й документується в бюро перепусток та вноситься до автоматизованої електронної бази перепусток.

27. Якщо є підстави вважати, що втрачені перепустки може бути використано для скоєння АНВ, керівник аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування приймає рішення про зміну формату й заміну всіх раніше виданих перепусток.

28. Особа, яка отримала перепустку, відповідає за її належне збереження та використання згідно зі встановленими правилами, використовує перепустку особисто та лише під час виконання службових обов’язків.

29. Забороняється передавати перепустку іншій особі, а також користуватися перепусткою іншої особи чи іншого транспортного засобу для доступу чи перебування в контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється.

30. Перепустка до зон прикордонного та митного контролю надається керівником суб’єкта авіаційної діяльності з дозволу відповідних начальників органів охорони державного кордону (керівників підрозділів органів охорони державного кордону) та Державної фіскальної служби України в аеропорту.

31. Під час перебування у відповідній зоні аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності всі особи повинні носити перепустку на видному місці вище пояса для можливості її перевірки та ідентифікації особи персоналом САБ.

32. В окремих зонах для забезпечення безпеки перепустка має розміщуватися в прозорій кишені верхнього одягу.

33. Усі особи, які перебувають у контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування, повинні носити перепустки на видному місці. Носіння перепусток на видному місці поверх одягу протягом часу перебування в цих зонах контролюється персоналом САБ в аеропорту чи іншими уповноваженими особами контрольних органів і служб у межах їх компетенцій.

34. Особи та транспортні засоби, які мають право доступу до контрольованих зон та зон обмеженого доступу, що охороняються, зобов’язані перебувати тільки в тих зонах і секторах, доступ до яких їм надано.

1. Перепустки поділяються:

за строком дії - на постійні, тимчасові та одноденні;

за призначенням - на особисті, транспортні.

2. Інформація про зони та сектори, до яких особа чи транспортний засіб мають право доступу та перебування в них, зазначається на перепустці шляхом використання літерного, цифрового або кольорового коду.

3. На перепустці чітко визначається інформація, потрібна для ідентифікації власника перепустки. Для полегшення візуальної перевірки формат особистої перепустки має дозволяти носити її на видному місці верхнього одягу, а розмір має бути 85 мм х 55 мм.

4. Для використання формату перепусток із фотокарткою особи зображення її обличчя має бути максимально можливим крупним планом на контрастному фоні. Фотокартка має займати не менше ніж третину перепустки.

5. Формат постійної особистої перепустки має передбачати:

захист від підробки шляхом використання ускладненого ексклюзивного фону (фон - частина лицьової сторони перепустки, за винятком фотографії) чи ексклюзивного візерунка зі складних ліній чи інших неперервних геометричних фігур, які покривають лицьову частину перепустки, включаючи фотографію;

спрощену ідентифікацію за рахунок використання чіткого загального орнаменту, віддрукованого поверх фону;

можливість ламінування перепустки та нанесення на її поверхню захисних ексклюзивних друкованих знаків, видимих під конкретним кутом, що сприяє захисту від підміни фотографії.

6. Перепустки для доступу осіб до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, за строком дії поділяються на:

постійні - до 2 років;

тимчасові - до 30 діб;

одноденні - до закінчення поточної доби або часу роботи особи.

7. На лицьовій стороні особистої постійної перепустки має міститись інформація, яка зазначена в додатку 2 до цих Авіаційних правил.

8. Тимчасові перепустки видаються особам для виконання службових обов’язків або поставлених завдань у контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, на обмежений термін.

9. Формат та зазначені в тимчасовій перепустці дані мають відповідати вимогам пункту 7 цього розділу, за винятком такого:

бланк тимчасової перепустки повинен мати інший колір;

наявність фотокартки в тимчасовій перепустці є необов’язковою.

10. Особи, які не мають документа, зазначеного в пункті 19 розділу III цих Авіаційних правил, для доступу до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, і її критичних ділянок аеропорту (аеродрому) чи об’єктів провайдера аеронавігаційного обслуговування повинні отримати одноденну перепустку.