Про затвердження Правил з безпечної експлуатації систем вентиляції у хімічних виробництвах

4.15.5. Послідовність включення витяжних систем вентиляції:

перевірити щільність закриття дверей і люків камер, повітроводів і пилоуловлювачів;

перевірити стан шламової системи мокрих пилоуловлювачів, відкрити вентилі на водопроводі;

перевірити справність дії затвора циклонів, струшувальних та пиловідвідних механізмів рукавних фільтрів;

перевірити положення дроселювальних пристроїв на магістральному повітроводі, в місцевих відсмоктувачах і відгалуженнях вентиляційної мережі (положення повинно відповідати установленому після регулювання системи);

включити вентилятор і переконатися в його нормальній роботі.

4.15.6. Послідовність виключення витяжних систем вентиляції:

виключити вентилятор;

закрити вентиль на водопроводі, що подає воду в систему мокрих пилоуловлювачів.

4.16. Пуск і виключення калориферних установок і зрошувальних систем

4.16.1. Послідовність включення калориферних установок, що працюють на воді:

закрити пристрій для спуску в нижчих точках трубопроводу калориферної установки;

відкрити запірну і регулювальну арматуру на зворотному трубопроводі;

перевірити, чи відкриті повітровипускні пристрої у верхніх точках обв'язки калориферів, і закрити їх після появи струменя води;

відкрити запірну арматуру на живильному трубопроводі;

перевірити, чи немає підтікання в калорифері, трубопроводі і арматурі (за наявності усунути їх);

включити вентилятор після досягнення температури теплоносія, яка необхідна за графіком регулювання теплопостачання.

4.16.2. Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на воді:

закрити запірну арматуру на живильному трубопроводі;

закрити запірну арматуру на зворотному трубопроводі;

відкрити повітровипускні пристрої і пристрої для спуску води в нижчих точках обв'язки калорифера (у разі відключення на тривалий період).

4.16.3. Послідовність включення калориферних установок, що працюють на парі під тиском до 0,03 МПа:

відкрити повітряний кран;

відкрити запірну арматуру на конденсаційних лініях;

відкрити (поступово) вентилі на паропроводі;

закрити повітряний кран після випуску повітря і появи пари.

4.16.4. Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на парі під тиском до 0,03 МПа:

закрити запірну арматуру на паропроводі;

закрити запірну арматуру на конденсатовідводі;

відкрити повітряний кран;

вивернути пробку з нижньої частини водяного затвору і спустити конденсат (у разі виключення на тривалий період);

загвинтити пробку.

4.16.5. Послідовність включення калориферних установок, що працюють на парі під тиском понад 0,03 МПа:

закрити основну лінію конденсатовідводу і відкрити обвідну лінію;

відкрити контрольний вентиль після конденсатовідводу;

відкрити повністю вентиль на загальному паропроводі калорифера;

закрити контрольний вентиль після випуску повітря і появи пари;

закрити обвідну лінію на конденсатовідводі і відкрити його основний прохід.

4.16.6. Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на парі під тиском понад 0,03 МПа:

закрити запірну арматуру на живильному паропроводі;

відкрити обвідну лінію конденсатовідводу;

закрити основний прохід конденсатовідводу;

вивернути пробку в нижній частині конденсатовідводу для спуску конденсату (у разі відключення на тривалий період).

4.16.7. Послідовність включення зрошувальних камер:

закрити засувку для спуску води з піддона;

відкрити вентиль на лінії, що подає воду, і заповнити піддон водою;

включити насос, що подає воду у зрошувальну камеру;

відрегулювати засувкою тиск води перед форсунками;

перевірити роботу форсунок;

у разі засмічення очистити форсунки.

4.16.8. Послідовність виключення зрошувальних камер:

вимкнути насос;

закрити вентиль на лінії, що подає воду у піддон;

відкрити засувку для випуску води з піддона.

5.1. Загальні критерії

5.1.1. Допустимі відхилення від проектних величин не повинні перевищувати:

+- 10% - за витратою повітря, що проходить крізь повітророзподілювальні пристрої загальнообмінних установок вентиляції і кондиціювання повітря, за умови забезпечення необхідного підпору (розрідження) повітря в приміщенні;

+- 10% - за витратою повітря, що видаляється крізь місцеві відсмоктувачі та подається крізь душувальні патрубки ("Внутренние санитарно-технические системы" (СНиП 3.05.01-85));

+- 5% - за відносною вологістю припливного повітря, що подається в приміщення;

+- 2% - за температурою повітря, що подається у холодний період року.

5.1.2. Допустима величина втрат і підсосів повітря крізь нещільність повітроводів не повинна перевищувати значень відповідно до вимог пункту 4.117 СНиП 2.04.05-91.

5.1.3. Різниця між діаметром отвору в стінці корпусу і діаметром вала вентиляторів низького і середнього тиску не повинна перевищувати значень відповідно до вимог "Вентиляторы радиальные общего назначения. Общие технические условия" (далі - ГОСТ 5976-90):

4 мм - для вентиляторів до N 6;

8 мм - для вентиляторів від N 6 до N 12;

12 мм - для вентиляторів більше N 12.

5.1.4. Осьовий і радіальний зазори між робочим колесом і вхідним патрубком для радіальних вентиляторів, робочим колесом і корпусом для осьових вентиляторів повинні складати не менше 0,01 від діаметра робочого колеса в усіх точках кола. Схеми аеродинамічних зазорів радіальних вентиляторів та схема аеродинамічного зазору осьового вентилятора наведені в додатку 4.

5.1.5. Середньоквадратичне значення віброшвидкості вентиляторів, незалежно від виду балансування робочих коліс, шківів і муфт, не повинно перевищувати 6,3 мм/с відповідно до вимог ГОСТ 5976-90.

5.1.6. Значення радіального биття робочих коліс вентиляторів, які заміряні на зовнішніх кромках дисків, повинні бути в межах полів допусків 14-го квалітету відповідно до вимог "Основные нормы взаимозаменяемости. Единая система допусков и посадок. Общие положения, ряды допусков и основных отклонений" (ГОСТ 25346-89).

5.1.7. Величина осьового биття робочого колеса вентилятора, заміряна на зовнішніх кромках дисків, повинна бути не більше подвійної величини радіального биття.

5.1.9. Відхилення осі робочого колеса вентилятора від горизонталі не повинно перевищувати 0,5 мм на кожен метр.

5.1.10. Гранична температура корпусу підшипника не повинна перевищувати граничнодопустиму температуру, вказану у технічній документації на виріб.

5.1.11. Вентилятор і електродвигун повинні бути заземлені відповідно до вимог "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (ГОСТ 12.1.030-81) і "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.007.0-75).

5.1.12. Вентилятори повинні мати заземлювальний затиск і знак заземлення, виконані відповідно до вимог "Изделия электротехнические. Зажимы заземляющие и знаки заземления. Конструкция и размеры" (ГОСТ 21130-75) та ГОСТ 12.2.007.0-75.

5.1.13. У калориферах допускається заглушати не більше 15% усіх трубок. У разі більшої кількості дефектних трубок калорифери не ремонтують, а замінюють.

5.1.14. Експлуатація вибухозахищених вентиляторів у приміщеннях, схильних до коливань з віброшвидкістю більше 2 мм/с, не допускається.

5.1.15. Робочі колеса повинні бути динамічно відбалансовані. Допустима залишкова неврівноваженість робочих коліс після балансування не повинна перевищувати значень відповідно до вимог ГОСТ 5976-90.

5.1.16. Допустимі спрацювання стінок проточної частини вибухозахищених вентиляторів не повинні перевищувати 50% їх товщини, а допустимі спрацювання робочого колеса - не більше 30% їх товщини.

5.1.17. Натяг приводних ременів необхідно оцінювати за зниженням частоти обертання робочого колеса вентилятора, яке повинно становити не менше 96% від проектного.

5.1.18. Натяг приводних ременів слід регулювати відповідно до вимог "Ремни приводные клиновые нормальных сечений. Технические условия" (ГОСТ 1284.2-89).

5.2. Вимоги до експлуатації ременів

5.2.1. Передача клиновими ременями здійснюється одним або декількома ременями. Під час роботи клинових ременів у канавках шківів контакт повинен здійснюватися тільки між бічними (робочими) поверхнями ременів і шківів.

5.2.2. Технічні вимоги, розраховані діаметри, профілі канавок шківів повинні бути виконані відповідно до вимог "Шкивы для приводных клиновых ремней нормальных сечений. Общие технические условия" (ГОСТ 20889-88).

5.2.3. Ремені встановлюють на шківи ручним способом у ненапруженому стані без застосування будь-яких інструментів.

5.2.4. Вали шківів передачі повинні бути розташовані паралельно, а канавки шківів - одна проти одної. Непаралельність осі шківів не повинна перевищувати 1 мм на 100 мм довжини. Осьовий зсув канавок шківів допускається не більше 2 мм на кожний метр міжосьової відстані.

5.2.5. Канавки шківів повинні бути чистими: на них не повинні потрапляти мастило, розчинники й інші речовини. Шківи не повинні фарбуватися.

5.2.6. Натяг ременів під час експлуатації необхідно періодично контролювати і регулювати, особливо протягом перших 48 годин роботи.

5.2.7. У разі виходу з ладу одного ременя необхідно знімати весь комплект. Використання нових ременів з ременями, які використовувались, не допускається. Ремені, які використовувались, підбираються окремими комплектами.

5.2.8. Відмовою ременя вважається досягнення ним граничного стану: обриву, тріщин завглибшки до несучого шару, розшарування більше ніж на 1/3 довжини, неможливість компенсації подовження в приводі машини.

5.2.9. Середній ресурс ременів під час експлуатації в середньому режимі роботи не менше 2500 годин.

5.2.10. Застосування натяжних роликів у клиноремінних передачах необхідно уникати. У разі необхідності ролики розташовують усередині контуру передачі на веденій гілці ременя.

5.2.11. Ремені повинні зберігатися на полицях, стелажах або піддонах у затемненому приміщенні за температури від 0 град.С до 25 град.С на відстані не менше 1 м від нагрівальних приладів.

5.2.12. Під час зберігання ременів необхідно уникати дії масел бензину та інших речовин, що руйнують гуму.

Допускається зберігати і транспортувати ремені за температури від мінус 25 град.С до 30 град.С протягом одного місяця.

5.2.13. Монтаж ременів після транспортування і зберігання за мінусової температури допускається проводити тільки після витримки їх протягом не менше 30 хв. за температури від 15 град.С до 25 град.С, або не менше 10 хв. і не більше 30 хв. за температури (55+-5) град.С.

збільшення відносної вологості повітря в місці розташування ремінної передачі не менше ніж до 70%;

електропровідні покриття (мастила) ременів. Як електропровідне покриття для шкіряних і гумових ременів рекомендується мастило (100 мас.ч. гліцерину 40 мас.ч. сажі). Мастило наноситься на зовнішню поверхню ременя під час зупинки механізму не рідше одного разу на тиждень;

у вибухонебезпечних приміщеннях забороняється змащувати ремені каніфоллю, воском та іншими речовинами, що збільшують поверхневий опір.

6.1. Випробування та регулювання систем вентиляції необхідно проводити:

після реконструкції виробництва або систем вентиляції;

після капітального ремонту систем вентиляції;

у разі невідповідності стану повітря робочої зони вимогам діючих санітарних норм і правил.

6.2. Періодичні випробування систем вентиляції, які обслуговують приміщення категорій А і Б, необхідно проводити не рідше одного разу на рік, а систем вентиляції, які обслуговують приміщення категорій В, Г і Д, - не рідше одного разу на два роки.

6.3. Результати випробувань систем вентиляції заносять у відповідні розділи паспорта системи вентиляції.

6.4. У процесі випробувань визначаються такі параметри системи вентиляції:

продуктивність вентилятора за повітрям;

повний тиск, що розвиває вентилятор;

об'єм повітря, що проходить відгалуженнями та магістральними дільницями;

величина підсосу і витоку повітря;

рівномірність прогріву калориферних установок (за наявності теплоносія);

справність електродвигуна та іншого електроустаткування;

рівномірність охолодження повітроохолоджувачів (за наявності холодоагенту);

рівні шуму та вібрації.

6.5. Порядок випробувань та регулювання вентилятора:

перевірити і встановити відповідно до відміток регулювальні пристрої вентиляційної мережі, експлуатованої з випробовуваним вентилятором;

перевірити і встановити правильний напрям обертання робочого колеса;

визначити повний тиск, що розвивається вентилятором, фактичну продуктивність вентилятора за повітрям;

визначити фактичний режим роботи вентилятора у мережі;

перевірити відповідність вентилятора каталожній характеристиці і розрахунковим даним, вказаним у проекті, та домогтися їхньої відповідності, усунувши виявлені недоліки;

провести регулювання систем вентиляції, повторно визначити (виміряти) повний тиск та продуктивність вентилятора за повітрям.

6.6. Порядок випробувань вентиляційної мережі:

визначити величину фактичних витрат повітря на початку всіх гілок мережі, в повітроприймальних і повітровипускних отворах (пристроях) до і після пилогазоуловлювальних пристроїв, зволожувальних камер і калориферних установок;

визначити величину опору потоку повітря в калориферних установках, пилогазоуловлювальних пристроях, зволожувальних камерах і місцевих відсмоктувачах;

визначити величину швидкості витікання повітря з повітророзподільних отворів (пристроїв).

6.7. Регулювання вентиляційної мережі:

регулювання вентиляційної мережі способом зрівнювання відношень фактичних і необхідних витрат повітря з використанням характеристик ділянок мережі повинно проводитися тільки у тому випадку, коли дроселювальні пристрої встановлені на прямих ділянках повітроводів на відстані не менше чотирьох-п'яти діаметрів за місцевим опором і не менше двох діаметрів до подальшого місцевого опору, а також у випадку виконання вимірювання опорів усіх відгалужень;

регулювання вентиляційної мережі способом послідовного зрівнювання відношень фактичних і необхідних витрат повітря проводиться для розгалужених мереж за відсутності умов для встановлення дроселювальних пристроїв та у разі неможливості вимірювання втрат тиску у відгалуженнях;

регулювання вентиляційної мережі способом поступового наближення до наперед заданого відношення фактичної і необхідної витрати повітря проводиться для малорозгалужених мереж з невеликим числом вентиляційних отворів за відсутності умов для встановлення дроселювальних пристроїв та у разі неможливості вимірювання втрат тиску у відгалуженнях;

після регулювання мережі необхідно зафіксувати у робочому положенні дроселювальні пристрої на повітроводах та пристроях повітророзподілу або повітровидалення, нанести незмивною фарбою відмітки про положення регулювальних пристроїв.

6.8. Налагодження повітророзподілювальних пристроїв проводиться у разі невідповідності показників мікроклімату робочої зони вимогам чинних нормативних документів і полягає в зміні напряму припливних струменів через збільшення або зменшення початкових швидкостей і об'ємів повітря, що випускається.

6.9. Налагодження місцевих відсмоктувачів повинно проводитися у разі підвищеного вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони і зводитися до встановлення за допомогою дроселювальних пристроїв мінімальних витрат повітря, за яких не спостерігається виділення шкідливих речовин із відсмоктувачів.

6.10. Випробування систем природної вентиляції і аераційних пристроїв слід проводити за сприятливих метеорологічних умов (відсутності вітру, найменшому перепаді температур тощо).

6.11. Результати випробувань і налагодження систем вентиляції відокремлених приміщень цехів, відділень цехів і окремих виробничих приміщень повинні бути оформлені у вигляді технічного звіту в довільній формі з урахуванням кожної одиниці устаткування системи вентиляції.

6.12. Під час періодичних випробувань та регулювання систем вентиляції необхідно перевірити ефективність шумопоглинача шляхом вимірювання звукового тиску до і після шумопоглинача при проектній або встановленій після регулювання витраті повітря.

6.13. Оцінювання санітарно-гігієнічної ефективності систем вентиляції повинно проводитись у разі незадовільних результатів санітарно-гігієнічних обстежень повітряного середовища виробничих приміщень після реконструкції систем вентиляції, змін у технологічному процесі, заміни обладнання або перебудови приміщення (зміни призначення).

6.14. Для об'єктів, що будуються, в процесі освоєння проектної потужності у разі незабезпечення асиміляції розрахункової кількості шкідливих факторів, що виділяються, повинно бути виконане налагодження систем вентиляції на санітарно-гігієнічну ефективність.

6.15. Під час санітарно-гігієнічного контролю вентиляції залежно від конкретних умов, особливостей технологічного процесу і типу вентиляційного обладнання виробничого приміщення повинні вимірюватися такі параметри повітряного середовища: концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, температура, відносна вологість і рухливість повітря, інтенсивність теплового випромінювання.

6.16. Результати випробувань та налагодження систем вентиляції на санітарно-гігієнічний ефект повинні бути оформлені у вигляді технічного звіту.

6.17. Вибір засобів вимірювання здійснюється з урахуванням конкретних умов проведення випробувань та допустимої похибки вимірювання заданих параметрів. Контрольно-вимірювальні прилади для проведення випробувань та налагодження систем вентиляції повинні відповідати вимогам чинної нормативної документації.

6.18. Засоби вимірювальної техніки, які використовуються під час проведення випробувань, повинні бути повірені відповідно до вимог "Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення" (ДСТУ 3215-95).

7.1. Загальні вказівки щодо забезпечення пожежної безпеки під час ремонту вентиляційного устаткування повинні відповідати положенням Закону України "Про пожежну безпеку" та вимогам НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76.

Приміщення підприємств повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 та Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004). Для гасіння пожеж на початкових стадіях необхідно використовувати водяні, водопінні, порошкові або газові вогнегасники відповідно до вимог "Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань" (ДСТУ 3675-98) і "Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги" (ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99)), а також кошму, пожежні покривала, пісок та інші первинні засоби пожежогасіння.

Експлуатація вогнегасників повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 152, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 555/9154 (НАПБ Б.01.008-2004), а їхнє технічне обслуговування - відповідно до вимог "Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги" (ДСТУ 4297:2004).

7.2. Ремонт систем вентиляції суміщають із зупинкою технологічного устаткування на ремонт або проводять у вихідні дні та неробочі зміни за узгодженням з керівництвом підприємства.

7.3. Усі роботи з ремонту повинні виконуватись відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці, НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76, ГОСТ 12.4.021-75, ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.018-79, паспортів на вентиляційне обладнання.

7.4. Під час реконструкції виробництв необхідно одночасно розглядати питання щодо зміни існуючих систем вентиляції.

7.5. Ремонт систем вентиляції виконують виробничі підрозділи, які експлуатують ці системи або спеціалізовані дільниці (цехи) підприємства.

7.6. Капітальний ремонт здійснюють на дільниці, яка забезпечена необхідним обладнанням, пристроями, інструментом та приладами, або на підприємстві, яке спеціалізується на ремонті обладнання та обслуговує це підприємство.

7.7. Ремонт включає проведення робіт щодо зміни або відновлення окремих вузлів і деталей. До ремонтних робіт допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) відповідно до вимог НАПБ Б.02.005-2003 та навчання з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

7.8. Обсяг робіт ремонту заносять у паспорт системи вентиляції та журнал ремонту систем вентиляції.

7.9. У процесі ремонту не повинні порушуватися конструктивні розміри вузлів і деталей вентиляторів.

7.10. Після закінчення ремонту вентилятор повинен піддаватися обкатним випробуванням протягом 2 годин, у процесі яких необхідно перевірити: нагрівання корпусу підшипників, вібрацію, герметичність (за закритими заслінками або приєднаними повітроводами). Види та обсяги проведених робіт повинні бути занесені у паспорт вентиляційної системи та журнал ремонту систем вентиляції.

7.11. Під час ремонту вибухозахищених вентиляторів не допускається застосовувати матеріали, іскробезпека, корозійностійкість і механічна міцність яких нижче відповідних показників матеріалів, з яких виготовлені вентилятори.

7.12. Перед ремонтом систем вентиляції, які переміщують вибухонебезпечні суміші, їх необхідно продути інертним газом. Забороняється проведення робіт з ремонту системи вентиляції до повного видалення вибухонебезпечних продуктів, повної зупинки вентилятора та виконання заходів щодо недопущення його випадкового включення.

7.13. Під час ревізії, розбирання і збирання вибухозахищених вентиляторів, конструктивно пов'язаних з устаткуванням або вмонтованих в технологічні системи, а також інших вентиляторів, розміщених у вибухонебезпечних приміщеннях, необхідно використовувати інструменти і пристрої, які забезпечують безпеку проведення робіт, а також переносні світильники з напругою не вище 12 В у вибухозахищеному виконанні.

7.14. Інструменти, що застосовуються під час ремонтів, повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, Державним санітарним нормам і правилам при роботі з джерелами електромагнітних полів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України 18.12.2002 N 476, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002), "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.003-91), "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.007.1-75), "ССБТ. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.010-75), "ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.013.0-91) ДСН 3.3.6.037-99, ДСН 3.3.6.039-99, "Вібрація та удар механічні. Оцінка впливу загальної вібрації на людину. Частина 1. Загальні вимоги" (ДСТУ ISO 2631-1:2004).

7.15. Під час ремонту корпусу, лабіринтного ущільнення і ущільнення вала вибухозахищеного вентилятора не допускаються пошкодження прокладок ущільнення, подряпини на валу під лабіринтом.

7.16. Технічне завдання на розробку проекту реконструкції систем вентиляції необхідно складати відповідно до вимог "Проектування. Склад, порядок розробки, узгодження та затвердження проектної документації для будівництва" ( ДБН А.2.2-3-2004) , враховуючи результати технічних випробувань системи вентиляції і санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.

7.17. Під час ремонту, реконструкції та заміни вентиляційного устаткування з використанням вантажопідіймальних кранів необхідно виконувати вимоги Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07), і "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.3.009-76).

7.18. У вибухонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях ремонт вентиляторів, зварювальні та інші роботи, пов'язані з відкритим вогнем та іскроутворенням, повинні проводитися відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01), НАПБ А 01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.1.010-76.

7.19. Вимоги до матеріалів, що застосовуються для відновлювання повітроводів систем вентиляції:

конструкційні матеріали необхідно вибирати з урахуванням механічного та температурного навантажень, а також небезпечних реакцій цих матеріалів з технологічними продуктами, що можуть викликати корозію;

матеріали повинні відповідати чинним нормативним документам, не допускається застосування інших матеріалів, що може призвести до погіршення якості та працездатності повітроводів.

7.20. Технічний нагляд за якістю ремонту систем вентиляції покладається на відповідального працівника, призначеного уповноваженою особою підприємства.

8.1. Очищення систем вентиляції проводиться засобами, які виключають можливість виникнення вибуху або пожежі, відповідно до інструкції з експлуатації систем вентиляції підприємства та відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75.

8.2. Усі роботи з очищення повітроводів повинні виконуватись з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці, НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76, ГОСТ 12.4.021-75, ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.018-79, паспортів на вентиляційне обладнання. Вони можуть виконуватись працівниками підприємства (за наявності відповідної ліцензії) або спеціалізованими організаціями, які мають ліцензію відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

8.3. Повітроводи витяжних систем вентиляції та устаткування, що переміщують повітря, яке забруднене горючими, вибухонебезпечними речовинами (пилом, волокнами тощо), на внутрішніх поверхнях яких можливе утворення (конденсація, осадження) рідких або твердих продуктів, повинні піддаватися чищенню відповідно до графіка.

8.4. Річний графік очищення повітроводів і вентиляційного обладнання повинен складатися відповідним підрозділом (працівником) і затверджуватися уповноваженою особою підприємства.

8.5. На кожну вентиляційну установку складається графік періодичного очищення на підставі даних експлуатації та залежно від фізико-хімічних властивостей осідаючих речовин і параметрів пилоповітряної і газопароповітряної сумішей.

8.6. Під час встановлення термінів чищення необхідно враховувати, що опір системи перед черговим чищенням за тієї самої витрати повітря не повинен підвищуватися більше ніж на 10%.

8.7. Контроль за наявністю відкладень у повітроводах повинен здійснюватися одним з таких методів:

за допомогою манометра (перепад тиску);

візуально (через оглядові люки повітроводів);

обстукуванням повітроводів дерев'яним молотком.

8.8. Повітроводи витяжних систем вентиляції, які переміщують горючі і вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати пристрої для чищення (люки, розбірні з'єднання тощо).

8.9. Очищення вентиляторів, циклонів, фільтрів слід проводити одночасно з очищенням повітроводів.

8.10. Очищення повітроводів повинно проводитися методом повного або часткового розбирання ланок повітроводів, укриттів, місцевих відсмоктувачів, елементів пилоочисних пристроїв і розбиранням вентилятора (у разі потреби).

8.11. За наявності у повітроводах люків чищення проводиться через них за допомогою скребків, йоржів, щіток у напрямку до місцевих відсмоктувачів.

8.12. Очищення повітроводів повинно проводитися достроково у разі появи ознак забивання їх відкладеннями пилу, а також у разі різкого зниження продуктивності вентиляційної установки за повітрям або у разі зниження ступеня очищення повітря.

8.13. Залежно від ступеня забруднення і фізико-хімічних властивостей речовин очищення повітроводів необхідно проводити механічними інструментами і пристроями, хімічними розчинами, гарячою водою, пропарюванням, випалюванням або продуванням стисненим повітрям.

8.14. Механічне очищення повітроводів проводиться за допомогою щіток, скребків, віників, а окремі деталі і елементи (у разі потреби) промиваються содовим розчином, гарячою водою, негорючими розчинниками, нейтралізуючими розчинами.

8.15. Очищення з повним розбиранням повітроводів і випалюванням відкладень проводиться на спеціально відведених місцях (полігонах) з подальшим чищенням металевими щітками і фарбуванням повітроводів.

8.16. Очищення витяжних повітроводів продуванням стисненим повітрям проводиться під час роботи вентилятора шляхом здування пилу із стінок повітроводів. Роботи зі стисненим повітрям повинні виконуватись з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів.

8.17. Очищення пропарюванням проводиться шляхом подавання водяної пари у повітровід і видалення конденсату крізь люки.

8.18. Очищення пристроїв, призначених для відвантаження пилу під циклонами і фільтрами, проводиться у міру накопичення вибухонебезпечного пилу. Накопичення вибухонебезпечного пилу в бункерах понад межі, встановлені на підприємстві, не допускається.

8.19. Очищення рукавних фільтрів із зняттям рукавів проводиться обслуговуючим працівником у міру досягнення граничного опору (більше ніж удвічі), визначеного проектом або технічними характеристиками, але не рідше одного разу на квартал. Очищення внутрішньої поверхні вентиляторів, що відсмоктують сухий пил і гази, проводиться не рідше одного разу на квартал, а вентиляторів, що відсмоктують пилоповітряні і газопароповітряні суміші, - не рідше одного разу на місяць. Результати заносяться в журнал з експлуатації систем вентиляції.

8.20. Під час очищення повітроводів, покритих відкладеннями смол, полімерів, сірковмісних сполук заліза та інших осадів, необхідно змочувати поверхню водою. Відкладення повинні бути ретельно зібрані в посудину, залиті водою і після закінчення негайно видалені з приміщень у безпечне місце.

8.21. Роботи з очищення внутрішніх поверхонь магістральних повітроводів, бункерів та інших ємностей, а також інші роботи, пов'язані з використанням відкритого вогню, повинні проводитися відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.12-01, НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.1.010-76.

8.22. Очищення вентиляторів, циклонів, фільтрів, повітроводів тощо проводиться за допомогою пилососів.

8.23. Форма акту-приймання в експлуатацію системи вентиляції після очищення надається в додатку 5.