промірювання та тралення для забезпечення безпеки судноплавства і визначення обсягів ремонтних робіт на дільниці порту;
підтримання проектних габаритів акваторії та каналів шляхом експлуатаційного днопоглиблювання;
дотримання технічних параметрів ЗНО і режиму їх обслуговування згідно з нормативними вимогами.
8.13. Періодичність промірних і тральних робіт установлюється адміністрацією порту залежно від дії гідрометеорологічних факторів та інтенсивності відкладення наносів на акваторіях, які обслуговує порт.
8.14. На прилеглій до акваторії порту і підхідних каналів території для зручності проведення промірювань і днопоглиблювальних робіт рекомендується створювати постійну геодезичну мережу.
8.15. На підставі даних промірювань складаються плани глибин підхідних каналів і акваторії порту, визначається товщина шару наносів, а також обсяг експлуатаційного підчищення дна.
Строки виконання днопоглиблювальних робіт призначаються, виходячи з прийнятого запасу на замулювання, установленої ширини поглиблюваної смуги, інтенсивності відкладення наносів і техніко-експлуатаційних характеристик земснарядів.
8.16. У технічному завданні на проведення днопоглиблення біля ПГТС або в районі трас підводних інженерних комунікацій, щоб уникнути їх пошкодження, слід вказувати безпечну відстань від меж робочого прорізу до лицевої грані споруди, а також від трас комунікацій до ґрунтозабірного пристрою та якорів земснаряда.
8.17. У процесі експлуатаційного підчищення акваторії порту необхідно уникати перезаглиблення дна на причальних рейдах і перед загороджувальними та берегоукріплювальними спорудами.
Величина перебору глибин, що допускається, на очищення вироблення прорізу при виконанні днопоглиблювальних робіт близько ПГТС визначається за погодженням з проектною організацією залежно від конструкції споруди і характеристики задіяних технічних засобів.
Питання про технологію і характер засипання зон перезаглиблень перед спорудами слід вирішувати у взаємозв'язку з оцінкою зміни їхньої несучої здатності. При цьому необхідно враховувати, що просте засипання зазначених зон не усуває додаткових напруг, які виникли в конструкціях унаслідок утвореного перезаглиблення.
8.18. При проведені днопоглиблювальних ремонтних робіт і транспортуванні вийнятого ґрунту в процесі підчищення дна слід вжити заходів для уникнення забруднення акваторії, рейдів, підхідних каналів порту зависями, які скидаються з ґрунтовозних суден і рефулерних пристроїв земснарядів, а також виконувати вимоги СанПіН N 4630-88 "Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения", ДСанПіН 7.7.4.-046-1999 "Державних санітарних правил і норм для морських та річкових портів", інструкцій і приписів державних органів санітарного нагляду.
9. Контрольно-інспекторські і спеціальні огляди портових гідротехнічних споруд
9.1. Контрольно-інспекторські і спеціальні огляди ПГТС здійснюються для визначення та документування технічного стану і придатності споруди до подальшої експлуатації.
Планові огляди ПГТС проводяться щороку, як правило перед навігацією, комісією у складі осіб технічного персоналу, призначених наказом по порту (пристані) відповідальними за збереження і правильну експлуатацію цих споруд, а також представниками Регістру, Держфлотінспекції та ДСВАРС.
9.2. Основними напрямами роботи комісії є:
перевірка технічного стану ПГТС;
перевірка якості виконання ремонтних робіт;
виявлення об'єктів капітального ремонту на наступний період із складанням титульного списку робіт;
перевірка забезпеченості ремонтно-будівельними матеріалами, інструментами та інвентарем;
перевірка підготовленості персоналу до експлуатації ПГТС.
9.3. Організація планового обстеження ПГТС включає:
попереднє обстеження (систематизація та аналіз технічної документації);
загальний огляд та оцінка стану конструкцій і виявлення найбільш зношених, а також аварійних елементів споруди;
детальне обстеження споруди (уточнення розмірів перерізів окремих елементів, використання схем допустимих навантажень, визначення за допомогою приладів фактичних фізико-механічних характеристик матеріалів (міцність, відносне видовження, модуль пружності, цілісність тощо));
виявлення, вимірювання дефектів і пошкоджень конструкції (зміщення в плані, просідання, крен, прогинання тощо);
визначення розмірів деформації швів і стиків, ширини і глибини тріщин, перерізу арматури, товщини захисного шару бетону;
аналіз кінцевих результатів попередніх та інструментальних обстежень;
спеціальні обстеження, до яких належать:
1) уточнення даних інженерно-геологічних, інженерно-геодезичних та інших досліджень;
2) випробування конструкцій пробними навантаженнями і операціями;
3) виконання спостережень і вимірювання деформацій елементів конструкції об'єкта спеціальними інструментальними методами із взяттям зразків конструктивних матеріалів і вибірковим розкриттям особливо відповідальних вузлів споруди.
Особливу увагу слід звертати на ознаки можливого порушення загальної стійкості споруди (зміщення ПГТС убік акваторії, нахил його верхньої частини убік території, осідання прикордонної смуги за спорудою, здуття дна перед спорудою).
У конкретних умовах експлуатації ПГТС, залежно від типу і важливості споруди, а також її технічного стану, деякі з перерахованих вище пунктів можуть бути виключені з програми обстеження за рішенням комісії.
9.4. Обстеження і оцінка технічного стану гідротехнічних споруд проводяться портом із залученням на договірній основі організацій, які мають ліцензію на виконання відповідних робіт.
У такому разі за підсумками обстеження й оцінки стану ПГТС проектною організацією оформляється науково-технічний звіт з додаванням програми обов'язкових заходів щодо забезпечення надійної і безпечної роботи споруди, а також у разі потреби розрахунків міцності і стійкості конструктивних елементів для конкретних умов його експлуатації.
9.5. Результати контрольно-інспекторських і спеціальних оглядів, а також оглядів з метою загальної оцінки технічного стану ПГТС і вказівок щодо їх ремонту чи реконструкції оформляються актом, заносяться в журнал профілактичних оглядів портових споруд (додаток 6) і паспорт ПГТС.
Усі приписи комісії інспекторського огляду є обов'язковими для виконання.
9.6. Спеціалізовані позачергові обстеження ПГТС, пов'язані з аварійними ушкодженнями, заподіяними льодоходом, паводком, хвилюванням, суднами, перевантажувальними механізмами та іншими зовнішніми чинниками, проводяться спеціальною комісією в складі технічних спеціалістів порту, інспекторів Регістра і Держфлотінспекції. На ПГТС, що обслуговуються ДСВАРС, до складу комісії залучаються представники ДСВАРС.
У разі потреби для участі в роботі комісії залучаються представники спеціалізованої проектної організації.
9.7. Якщо ушкодження ПГТС спричинені діями судна, його капітан (або інший представник судновласника) обов'язково включається до складу комісії з розслідування причин аварії і визначення завданої споруді шкоди.
Капітан судна не має права ухилятися від участі в роботі комісії і підписання акта за результатами обстеження.
9.8. При позачерговому обстеженні слід установити можливість подальшої експлуатації ПГТС до проведення ремонтних робіт.
Про виявлення серйозних дефектів або аварійного стану споруди робиться запис у паспорті технічного стану ПГТС стосовно призупинення її роботи.
У разі наявності тільки локальних або незначних пошкоджень визначається допустимий режим експлуатації ПГТС і зазначається перелік заходів, які необхідні для повного функціонального відновлення.
Якщо за результатами обстеження всі елементи ПГТС відповідають вимогам техніко-конструкторської документації, а виявлені дефекти є в межах дозволених норм, то споруда допускається до експлуатації без обмеження проектного режиму.
9.9. Крім вищевказаних видів обстеження ПГТС, для уникнення випадкових ушкоджень, деформацій і руйнувань, а також вжиття оперативних заходів, технічним персоналом порту повинен регулярно здійснюватися нагляд за дотриманням експлуатаційного режиму ПГТС, а також за технічним станом їхніх частин і елементів, за якими можливе візуальне спостереження.
9.10. Відповідальність за регулярне і своєчасне проведення обстежень, оглядів і паспортизації технічного стану ПГТС, а також погодження термінів вжиття цих заходів з Регістром, Держфлотінспекцією та ДСВАРС (на ПГТС, що обслуговуються ДСВАРС) покладається на адміністрацію порту.
10. Заходи безпеки в період льодоходу, льодоставу і паводка
10.1. Кожний порт (пристань) повинен бути належним чином підготовлений до роботи під час льодоходу, льодоставу і паводка, для чого вживають таких заходів:
щорічно, залежно від фактичних льодових і гідрометеорологічних умов, наказом по порту встановлюються дати льодового періоду навігації;
визначаються порядок і запобіжні заходи під час експлуатації ПГТС;
складаються технологічні карти на переробку окремих видів вантажів з урахуванням зимових умов;
забезпечується протипожежна готовність на причалах шляхом теплоізоляції пожежних гідрантів і підтримання пожежних ополонок на прилеглій акваторії чистими від льоду.
10.2. Відбійні пристрої причальних споруд розміщують вище смуги утворення льоду, що є в діапазоні змінних рівнів води.
При цьому необхідно, щоб виліт відбійних пристроїв перевищував товщину льодового наросту, що утворюється на лицьовій стінці причалу.
10.3. Технічна експлуатація акваторій і підхідних каналів, які замерзають, повинна забезпечувати безаварійне плавання суден і мінімальні витрати часу на проведення і швартування суден за умови льодових обставин.
Для підготовки причалу до швартових операцій льодовий покрив на акваторії перед ним ламають і подрібнюють буксирами на смузі, рівній 1,5-2 ширини корпусу судна.
10.4. На підхідних трасах, покритих суцільним нерухомим льодом, рекомендується створювати і підтримувати чисті від льоду канали за допомогою портових буксирів-криголамів або зчепа із буксира і криголамно-кригоочисної приставки, яку штовхає буксир.
10.5. Для полегшення льодових умов на акваторії порту слід ламати льодяний покрив, а потім сплавляти битий лід шляхом використання природних факторів його винесення (течія, вітер).
10.6. До плавання в льодових умовах на акваторію порту допускаються судна, які мають відповідні потужність головного двигуна і льодову категорію корпусу, що регламентуються для цих випадків правилами Регістру.
У зимовий період акваторію та підхідні канали порту необхідно оснастити спеціальними ЗНО, які забезпечували б безпеку плавання і маневрування при льодових обставинах.
10.7. Розміри операційної акваторії в зимовий період визначаються, зважаючи на таку специфіку:
зниження керованості і маневрових якостей суден;
забезпечення безпеки суден, що стоять біля причалу, під час виконання маневрів безпосередньо поряд з ними;
використання портових буксирів-криголамів у маневрових і швартових операціях;
використання буксирів для видалення битого льоду з простору між суднами і причалом під час їх швартування.
10.8. Місцеві особливості виконання криголамних операцій, особливі запобіжні заходи під час стояння суден на рейді і біля причалу в льодових умовах, дозвіл (заборона) зимового відстою суден із зазначенням місць, відведених для цього, організація швартових операцій і проходження суден у місцях льодових переправ, інші важливі експлуатаційні вказівки повинні бути зазначені в обов'язковій постанові або наказі по порту.
10.9. В умовах зимової (цілорічної або подовженої) навігації слід вжити необхідних заходів для уникнення пошкоджень причальних споруд під час очищення від льоду причальних і навігаційних рейдів.
10.10. Очищення від льоду причальних рейдів портовими буксирами-криголамами допускається тільки перед розпірними причальними спорудами. При цьому буксир-криголам не повинен наближатися до лінії кордону на відстань менше ніж 3 м.
Не дозволяється буксиру-криголаму підходити до причалу кормою.
На причальних і навігаційних рейдах біля безрозпірних причальних споруд робота буксирів-криголамів не рекомендується.
10.11. У період виконання вантажних операцій і під час стоянки під причалами слід ужити ефективних заходів, щоб уникнути примерзання суден до льодового припаю або до причальної стінки.
10.12. Для запобігання ушкодженню безрозпірних споруд у разі руху льоду або зимових коливань рівнів води на портових акваторіях лід, що примерз до елементів конструкцій, слід обколювати.
Ширина ополонки вздовж споруди повинна бути 0,5-1,0 м. За станом ополонки встановлюється постійний нагляд.
Якщо прогнозується льодохід і складні умови його проходження, то поряд споруд необхідно вирубати поперечні і поздовжні борозни, що розділяли б льодяне поле смуги шириною 15-20 м на квадрати з розміром сторін 3-6 м.
10.13. Для збереження ПГТС на період льодоходу і паводка необхідно розробити план спеціальних заходів, який затверджується адміністрацією порту.
10.14. Для створення безперешкодного стікання води до водовідвідних і водопропускних пристроїв у відповідних місцях споруд слід розчистити сніг і лід.
10.15. На період льодоходу і паводка до робіт, які стосуються захисту ПГТС, у разі потреби, залучається весь персонал порту (пристані).
За проходженням льоду і паводка організовується постійне спостереження для того, щоб своєчасно вжити заходів у випадку виникнення загрози спорудам.
10.16. Після закінчення паводка ПГТС, які зазнали затоплення, вводяться в експлуатацію після усунення всіх пошкоджень і огляду комісією, яка призначається наказом по порту.
11. Організація ремонту портових гідротехнічних споруд
11.1. Ремонт ПГТС повинен забезпечувати їхній задовільний технічний стан, потрібну довговічність і надійність.
При виконанні ремонтних робіт використовують такі нормативні акти: "Положение о проведении планово-предупредительного ремонта морских и речных портовых, судоходных и судоподъемных гидротехнических сооружений", "Временные технические указания по ремонту портовых гидротехнических сооружений".
11.2. Необхідність проведення ремонту ПГТС і категорії ремонту визначаються на основі:
строків періодичності капітального ремонту ПГТС залежно від їхніх конструктивних ознак і призначення, вказаних у додатку 7;
узагальнених результатів спостережень, обстежень і оглядів ПГТС за міжремонтний період.
11.3. Основні ремонтні роботи в портах повинні, як правило, виконуватися в міжнавігаційний період. Ремонтні роботи в період навігації, пов'язані з виведенням споруди із експлуатації, допускаються з дозволу адміністрації порту і за погодженням з власником ПГТС.
11.4. Склад і обсяги ремонтних робіт повинні визначатися на підставі аналізу результатів обстежень і спостережень ПГТС і паспорта технічного стану споруди, що має всі технічні характеристики споруди та їх зміни, що відбулися за період експлуатації.
Строки і послідовність проведення робіт повинні відображатися в річних графіках поточного і капітального ремонтів.
11.5. Перед початком ремонту ПГТС, які не виводяться на період ремонту із напруженого стану, відповідно до "Методических указаний по повышению несущей способности и определению эффективности ремонта портовых гидротехнических сооружений" необхідно встановити очікуваний ступінь підвищення несучої здатності споруди і зіставити її з необхідною за експлуатаційними вимогами.
Якщо ступінь відновлення несучої здатності споруди після ремонту виявляється недостатнім, то необхідно вжити заходів для зменшення напружень, діючих в елементах, які ремонтуються в період виконання ремонтних робіт, до заданих розрахункових значень.
11.6. Відбір гідротехнічних споруд для ремонту і підготовка документації виконуються в порядку, встановленому цими Правилами.
На всі види ремонту розробляється проектно-кошторисна документація. Проектування здійснюється в одну стадію.
11.7. Для забезпечення високої якості проектів і скорочення строків проектування розробка проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт ПГТС виконується спеціалізованою проектною організацією на договірних умовах.
11.8. Проект організації капітального ремонту ПГТС повинен ураховувати:
необхідність забезпечення нормальних умов для основної експлуатаційної діяльності порту під час виконання ремонтно-будівельних робіт;
обмеженість та незручності будівельного фронту;
можливість використання за погодженням із адміністрацією порту тилових майданчиків ПГТС для розміщення підсобних об'єктів, складів та різноманітних служб, а також використання існуючих транспортних комунікацій, інженерних мереж, експлуатаційного обладнання для ремонтно-будівельних робіт;
можливість оренди у замовника (порту) технічних засобів, яких не вистачає для виконання робіт (плавучих кранів, буксирів і барж, водолазних станцій тощо);
можливість використання послуг місцевих підприємств із виготовлення необхідних для ремонту збірних бетонних і залізобетонних деталей і конструкцій.
11.9. Роботи поточного ремонту ПГТС виконуються господарським способом або силами підрядних ремонтно-будівельних організацій.
До виконання капітального ремонту споруд залучається, на договірних підставах, як правило, відомча спеціалізована будівельно-монтажна організація.
Ремонті днопоглиблення на акваторії і підхідних каналах порту проводять структурні підрозділи ДПВВШ.
11.10. Для проведення позачергових (аварійних) ремонтів ПГТС портом створюється і зберігається запас матеріалів.
Норма зберігання незнижуваного запасу будівельних матеріалів і конструкцій для ремонтних робіт установлюється з урахуванням місцевих умов, конструктивних особливостей ПГТС.
11.11. Роботи з капітального ремонту ПГТС проводяться під керівництвом відповідального технічного персоналу (виконроб, майстер), який забезпечує правильну організацію і виконання робіт, вчасне та якісне їх виконання, дотримання встановленої вартості ремонту, правил охорони праці.
11.12. Склад, характер і обсяг ремонтних робіт повинен точно відповідати робочим кресленням, затвердженим адміністрацією порту.
Зміни і відхилення від проекту, зроблені за згодою проектної організації та замовника (порту), фіксуються на робочих кресленнях і подаються підрядній будівельній організації комісією з приймання споруди.
11.13. Ремонтні роботи на ПГТС слід планувати з урахуванням вимог відомчих технічних умов на ремонт ПГТС, технологічних норм проектування портів і пристаней на внутрішніх водних шляхах.
При капітальному ремонті споруди, яка має значний моральний знос, необхідно передбачати модернізацію об'єкта з метою підвищення її експлуатаційних характеристик.
11.14. Щоденний контроль і спостереження за якістю та строками виконання ремонтних робіт здійснюються уповноваженими для цього особами технічного нагляду порту.
11.15. Щоденний облік обсягів виконаних робіт на ПГТС здійснюється відповідальними особами ремонтно-будівельних організацій і фіксується в журналі виконання робіт.
Місячний облік виконання робіт з капітального ремонту споруди здійснює уповноважений представник порту за кожним об'єктом титульного списку на підставі акта (додаток 8).
11.16. У процесі капітального ремонту ПГТС шляхом здійснення технічного нагляду проводяться проміжні приймання та огляд прихованих робіт, а також тих робіт, від правильності виконання яких залежать стійкість і міцність споруди та її частин.
Проміжні огляди призначаються також у разі виявлення деформацій у споруді, що ремонтується, які виникли у процесі робіт, для визначення заходів щодо їх усунення.
Результати огляду оформляються актами за участю представників замовника, проектної та ремонтно-будівельної організацій.
11.17. Після закінчення капітального ремонту ПГТС можуть бути введені до експлуатації тільки після прийняття їх спеціальною комісією. До складу комісії крім осіб технічного нагляду, призначених адміністрацією порту, входять представники Регістру, Держфлотінспекції та ДСВАРС.
11.18. Технічна документація на виконані ремонтні роботи і акти приймання ПГТС із ремонту зберігаються в порту.
11.19. Усі зміни, внесені в конструкції ПГТС в процесі ремонту, повинні бути вчасно відображені в паспорті технічного стану споруди порту.
11.20. Фінансування поточного ремонту і робіт із обстеження ПГТС здійснюється за рахунок коштів, передбачених у плані виробничої діяльності порту.
Оплата вартості поточного ремонту проводиться з розрахункового рахунку порту за фактичними витратами.
11.21. Джерелом фінансування капітального ремонту ПГТС є амортизаційний фонд.
11.22. Позачерговий аварійний ремонт ПГТС фінансується залежно від характеру та обсягу робіт за рахунок коштів, виділених на капітальний або поточний ремонт шляхом перерозподілу коштів за об'єктами або за рахунок сторони, яка винна в аварії, пов'язаній з нанесенням шкоди ПГТС.
12. Порядок приймання портових гідротехнічних споруд до експлуатації
12.1. Приймання і введення до постійної експлуатації всіх побудованих і після капітального ремонту ПГТС здійснюються відповідно до вимог ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення".
12.2. ПГТС вводяться до експлуатації тільки після приймання їх спеціальною комісією, яка складається з осіб відповідального технічного персоналу, призначених наказом по порту, а також представників Регістру, Держфлотінспекції, ДСВАРС та Держсанепідслужби і у разі потреби спеціалізованої проектної організації - розробника проекту капітального ремонту споруди.
12.3. Споруди, які здаються комісії, повинні бути відремонтовані в обсязі, затвердженому портом (замовником) проекту.
У разі потреби в проектній документації слід передбачити випробування ПГТС під навантаженням перед прийманням її до постійної експлуатації.
Приймання робіт на причальних спорудах, які не виводились на час ремонту із експлуатації, здійснюється відповідно до вимог, викладених в розділі 11 цих Правил.
12.4. У процесі підготовки комісії до приймання ПГТС підлягають вивченню експлуатаційно-технічні матеріали, складені раніше в попередній ремонтний період, у тому числі:
проектна і виконавча документації;
дані журналів спостережень, профілактичних оглядів, вимірювального і візуального контролю стану споруди;
акти обстежень спеціалізованих організацій.
12.5. Документація, яка пред'являється комісії ремонтно-будівельною організацією під час здавання капітально відремонтованих об'єктів ПГТС, повинна відповідати переліку, наведеному в пункті 4.5 цих Правил і мати в своєму складі:
проектну документацію на ремонт споруди (робочі виконавчі креслення і кошториси);
журнал робіт;
акти проміжних приймань і оглядів;
акти на приховані роботи;
інші звітні документи, обов'язкові для подання згідно з вимогами ДБН А.3-1-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення" і відомчих технічних вимог (у разі наявності їх на цьому об'єкті).
12.6. Комісія з приймання ПГТС встановлює:
готовність споруди до експлуатації;
якість виконаних робіт;
обсяг і строки усунення будівельних недоробок.
12.7. Акт комісії про приймання до експлуатації ПГТС після капітального ремонту підлягає затвердженню адміністрацією порту і представниками державних наглядових органів, указаних у пункті 12.2 цих Правил.
12.8. Приймання виконаних робіт із поточного ремонту ПГТС здійснюється уповноваженою адміністрацією порту особою, відповідальною за експлуатацію споруди, у присутності представника організації - виконавця ремонту і оформляється відповідним записом у наряді - замовленні, а також записом у журналі профілактичних оглядів.
12.9. Усі технічні документи, які стосуються ремонтних робіт, і акти комісії про приймання ПГТС з ремонту і введення в експлуатацію зберігаються в порту (пристані) разом з будівельною документацією цієї ПГТС.
13. Організація спостереження за режимом експлуатації та технічним станом портових гідротехнічних споруд
13.1. Загальні положення
13.1.1. Цей розділ регламентує склад і порядок спостережень за технічним станом ПГТС у річкових портах і на пристанях, що здійснюються персоналом порту (пристані) для забезпечення ефективної технічної експлуатації ПГТС, підтримання високої надійності конструкцій при найбільш повному використанні резервів їх несучої здатності.
13.1.2. Передбачуваний у розділі склад спостережень забезпечує отримання інформації про стан ПГТС в обсязі, необхідному для дотримання вимог цих Правил.
13.1.3. Спостереження за ПГТС організовуються керівництвом порту (пристані) і проводяться особами, відповідальними за технічний стан ПГТС.
13.1.4. На причальних спорудах, які будуються, для проведення в подальшому необхідних спостережень, повинні бути передбачені при проектуванні і замовлені під час будівництва споруд реперні мережі, а також змонтоване необхідне стаціонарне обладнання.
Обов'язковими елементами підготовки до спостережень за ПГТС є підбір, систематизація і аналіз технічної документації, що відображають проектні дані про споруди (розрахункові навантаження, проектні відмітки заглиблення шпунта, положення дна, території, рівнів води в акваторії і засипці, проектні характеристики міцності матеріалів елементів конструкцій і ґрунтів засипки та основи тощо) і наявні відхилення від проектних рішень та технології виконання робіт (послідовності засипання ґрунтом пазух розпірних причальних набережних, методу ущільнення ґрунту засипки, технології натягання анкерних тяг, дійсних перерізів елементів споруд, міцності матеріалів елементів і т. ін.).
Разом з цим необхідно фіксувати відомості та документи про наявні порушення заданого режиму експлуатації споруд (перевантаження, наявні пошкодження).
13.1.5. Спостереження, що здійснюються в процесі експлуатації ПГТС, проводяться візуальними та інструментальними методами і підрозділяються на два види:
спостереження за режимом експлуатації і зовнішніми впливами на споруди;
спостереження за технічним станом споруд.
Спостереження за режимом експлуатації і зовнішніми впливами на споруди включають:
перевірку відповідності фактичних навантажень і режиму роботи засобів портової механізації та транспорту паспортним даним;
спостереження за рівнем ґрунтових вод і агресивністю навколишнього та водоґрунтового середовищ;
контроль зміни щільності ґрунту засипки;
перевірку наявності в прикордонній смузі блукаючих струмів і струмів витоку.
Спостереження за технічним станом ПГТС включають:
візуальне обстеження конструкції;
промірювання глибин у прикордонній смузі акваторії;
спостереження за зміщенням споруд у плані;
спостереження за висотними зміщеннями споруд;
спостереження за креном споруд;
спостереження за станом матеріалів елементів конструкцій ПГТС;
контроль за станом прикордонних підкранових колій.
13.1.6. Результати спостережень використовуються для оцінки існуючої несучої здатності і обґрунтованого призначення необхідного режиму експлуатації ПГТС.
На основі узагальнення даних, отриманих у результаті спостережень, уточнюються строки проведення і категорія ремонту конструкцій.
13.1.7. Методика і періодичність спостережень залежать від типу конструкцій, технічного стану ПГТС, інтенсивності і тривалості їх експлуатації, гідрогеологічних умов об'єкта, агресивності навколишнього середовища відносно конструкційних матеріалів споруд.
Необхідна періодичність спостережень ПГТС, що мають задовільний технічний стан, подана в додатку 9.
13.1.8. У всіх випадках, коли виникають відхилення від нормальної роботи ПГТС, за спорудами організовується безперервне спостереження і вживаються невідкладні заходи для виявлення та усунення причин, що викликали зниження несучої здатності конструкцій.
Ознаки, при яких організовується безперервний контроль за спорудою або його елементами:
понадрозрахункові планові і висотні зміщення споруди;
незгасаюча чи прогресуюча в часі деформація окремих елементів або споруди в цілому;
виникнення зламів несучих елементів конструкцій;
різке зниження міцності матеріалу несучих елементів споруди.
13.1.9. При проведенні спостережень за ПГТС необхідно чітко дотримуватися вимог, що подаються в паспортах приладів і заводських інструкціях, та виконувати правила охорони праці.
13.1.10. Спостереження за взаємопов'язаними факторами, які характеризують стан споруди і зовнішні впливи на нього, повинні проводитися одночасно.
13.1.11. Результати спостережень фіксуються в журналах інструментальних спостережень (додаток 1) і оперативно опрацьовуються. Отримані дані систематизують у вигляді таблиць і графіків за видами спостережень.
13.1.12. Для встановлення причин прискореного руйнування, а також у разі потреби виявлення резервів несучої здатності конструкцій ПГТС, здійснюються спеціальні натурні дослідження. Для їх виконання рекомендується залучати спеціалізовані проектні і науково-дослідні організації. Такі дослідження повинні проводитися, як правило, за участю осіб, відповідальних за технічний стан ПГТС порту.
13.2. Спостереження за режимом експлуатації і зовнішніми впливами на причальні споруди
13.2.1. Спостереження за фактичним завантаженням складських площ у прикордонній смузі
13.2.1.1. У процесі спостережень за фактичним завантаженням складських площ фіксується інтенсивність навантажень у різних зонах прикордонної смуги.
13.2.1.2. Спостереження за завантаженнями здійснюються на смузі, ширина якої регламентується паспортом причальної набережної або проектом.
13.2.1.3. Результати спостережень відображають на робочих картах, форма яких наведена в додатку 10.
13.2.1.4. Щорічно в кінці навігації карти аналізуються. Аналіз робочих карт дає можливість оцінити інтенсивність експлуатації різних ділянок причальних набережних за навігацію.
13.2.1.5. Дійсне навантаження на різних ділянках прикордонної смуги встановлюється:
для штучних вантажів - за наявними даними про їх масу;
для навалочних вантажів - шляхом обмірювання штабелів і контролю об'ємної маси матеріалу.
13.2.1.6. Для визначення навантажень від навалочних вантажів застосовуються такі технічні засоби:
стальна 20-метрова мірна стрічка, якою вимірюються розміри штабеля в плані;
екліметр для вимірювання крутизни укосів штабелів, оптичний висотомір для визначення висоти штабелю;
ріжуче кільце діаметром 100 мм або ріжуче кільце польової лабораторії ПЛЛ-9. У разі крупних фракцій матеріалу використовуються мірні куби об'ємом 0,25 куб. м.
Докладні вказівки щодо користування перерахованими технічними засобами містяться у заводських інструкціях.
13.2.1.7. У процесі спостереження за режимом роботи засобів портової механізації і транспорту реєструються:
типи рухомого складу (із зазначенням марок локомотивів);
швидкості проходження зчепів по прикордонних залізничних коліях;
типи перевантажувальних машин (портальні, гусеничні, автомобільні крани, машини безперервної дії);
характер та інтенсивність дії допоміжних засобів, які використовуються для рихлення навалочних вантажів.
13.2.2. Спостереження за напором ґрунтової води на причальні набережні
13.2.2.1. Напір ґрунтової води на причальні набережні може виникнути у разі зниження рівня води на акваторії та переробки сипких вантажів методом гідромеханізації у випадках, коли відсутні або незадовільно функціонують дренажні пристрої.
13.2.2.2. Напір розраховується як різниця між позначкою рівня ґрунтової води безпосередньо біля причальної стінки і позначкою рівня води на акваторії. Вимірювання напору необхідно виконувати з точністю до 0,1 м.
13.2.2.3. Результати спостережень за напором ґрунтової води оформляються у вигляді графіків вимірювання напору в часі для характерних ділянок причалів.
13.2.2.4. Спостережні свердловини (п'єзометри) слід розміщувати вздовж лінії кордону на відстані не більше ніж 5 м від набережної. Відстань між свердловинами на причалах, обладнаних засобами гідромеханізації, не повинна перевищувати 50 м. В інших випадках ця відстань повинна бути не більше ніж 200 м.
Загальна кількість свердловин на окремо розташованих причалах і причалах малої довжини повинна бути не менше двох.
Відстань свердловин від кінців причалу повинна бути не менше ніж 10 м.
13.2.2.5. Конструкція п'єзометрів вибирається у залежності від характеру водовмісних порід.
Типова конструкція п'єзометра, що застосовується на піщаних ґрунтах, показана в додатку 11.
Слід вживати необхідних заходів для збереження спостережних свердловин.
13.2.3. Спостереження за динамікою змін щільності ґрунту засипки
13.2.3.1. Від відносної щільності ґрунту засипки за причальними стінками залежить допустимий режим експлуатації засобів портової механізації і транспорту в прикордонній смузі.
Найбільший рівень вібрації, створений працюючими та рухомими перевантажувальними машинами і транспортом, повинен відповідати фактичній відносній щільності ґрунту засипки. В іншому разі причальні споруди можуть зазнати впливу додаткових навантажень.
Зміна щільності ґрунтової засипки може відбуватися під впливом вібрацій, що виникають під час експлуатації причалу, а також унаслідок витікання ґрунту на акваторію через дефекти ґрунтозахисних пристроїв.
13.2.3.2. Проби ґрунту засипки для визначення її відносної щільності беруться по всій довжині причальної набережної у створах, які розташовані один від одного на відстані 50-100 м. Місця забору проб у кожному створі позначаються поблизу кордонної та тилової ниток підкранових колій і між портальними залізничними коліями з дотриманням правил техніки експлуатації при розміщенні шурфів у місцях розміщення трас електрокабелів (додаток 12).
У разі суцільного покриття території причалів передбачаються ділянки, що перекриваються збірними залізобетонними плитами. Створи, в яких беруться проби ґрунту, бажано періодично замінювати.
13.2.3.3. Результати спостережень за динамікою змін щільності засипки оформляються у вигляді графіка залежності відносної щільності від часу.
13.2.4. Спостереження за агресивністю навколишнього середовища відносно конструкційних матеріалів причальних споруд
13.2.4.1. Агресивні впливи навколишнього середовища можуть призвести до розміцнювання і руйнування бетону та інтенсивної корозії металу.
13.2.4.2. У процесі експлуатації причальних споруд слід проводити спостереження за рівнем агресивності води на акваторії, ґрунтової води і ґрунту засипки.
13.2.4.3. Проби ґрунтової води беруть із свердловин, призначених для проведення спостережень, передбачених підпунктом 13.2.2 цих Правил, проби води із акваторії - у створах відповідних спостережних свердловин.
13.2.4.4. Хімічні аналізи взятих проб води слід проводити силами спеціалізованих організацій.
У результаті виконаних аналізів повинні бути встановлені:
загальнокислотна агресивність води;
сульфатна агресивність води;
агресивність води за вмістом іонів магнію;
агресивність води за вмістом вільної вуглекислоти та вуглекислотних солей;
агресивність води за здатністю до вилуговування бетону.
13.2.4.5. Рівень агресивності ґрунту засипки визначається у створах спостережних свердловин. Корозійна активність ґрунту засипки оцінюється за його питомим електричним опором.
13.2.4.6. Результати вимірювань рівня агресивності навколишнього середовища опрацьовуються у вигляді графіків змін показників агресивності в залежності від часу і порівнюються з відповідними нормативними показниками (СНиП 2.03.11-85).
13.2.5. Спостереження за блукаючими струмами і струмами витоку в прикордонній смузі
13.2.5.1. Інтенсивність електрохімічної корозії елементів конструкцій в значній мірі залежить від густини блукаючого струму і струму витоку.
13.2.5.2. Для виявлення небезпеки корозії, спричиненої блукаючими струмами, виконуються вимірювання різниці потенціалів між підземними частинами причальних споруд і землею, а також сили і напрямку струму в підземній зоні споруди, густини струму витоку.
13.2.5.3. Для проведення вказаних вимірювань може використовуватися корозійно-вимірювальний прилад "КИП-57" або інші аналогічні прилади.
13.2.5.4. На основі результатів вимірювань у відповідності до СНиП 2.03.11-85 вирішується питання про необхідність електричного захисту споруди.
14. Спостереження за технічним станом причальних споруд
14.1. Візуальні обстеження
14.1.1. Візуальні обстеження причальних споруд включають регулярні огляди надводних частин конструкцій і періодичні водолазні огляди їх підводних частин.
14.1.2. Водолазні огляди споруд, що мають задовільний технічний стан, здійснюються один раз на рік, як правило, в міжнавігаційний період. Результати огляду оформляються актами.
14.1.3. У процесі візуальних обстежень фіксується стан зовнішніх частин конструкції, просідання території, підкранових колій у прикордонній смузі, температурних і осадових швів.
14.1.4. Результати огляду заносяться до журналу спостережень, форма якого приведена у додатку 1, а дані водолазних оглядів додатково оформляються актами.
14.2. Промірювання глибин акваторії в прикордонній смузі
14.2.1. Промірювання глибин виконується у смузі, ширина якої встановлюється в залежності від вільної висоти причальної набережної.
При вільній висоті стінки до 10 м ширина смуги повинна бути не менше 20 м, понад 10 м - не менше 25 м.
Повздовжні та поперечні промірні створи розбиваються з кроком 5 м.
Точність вимірювання глибин повинна бути не нижче ніж 5 см.
14.2.2. Результати вимірювань фіксуються в журналі і відповідно до них будуються ізобати глибин.
14.3. Спостереження за плановими зміщеннями споруд
14.3.1. Планові зміщення причальних споруд є одним із найхарактерніших показників їх технічного стану. Величини зміщень дають можливість судити про напружений стан споруд і ґрунтів основ, а характер їх розвитку є матеріалом для прогнозування змін несучої здатності конструкцій на наступний період.
14.3.2. Спостереження проводяться за кожною секцією причальної споруди у створі, розташованому, за можливості, в середині секції.
14.3.3. Спостереження рекомендується проводити з допомогою дистанційної вимірювальної системи. Ця система встановлюється стаціонарно, не створює перешкод для експлуатації причалів і дозволяє реєструвати зміщення з точністю 1 мм.
Схема установки автоматичної системи реєстрації планових зміщень подана в додатку 13.
14.3.4. У разі відсутності вказаної дистанційної системи спостереження слід проводити геодезичними методами.
14.3.5. Для проведення геодезичних спостережень на причалах розбиваються опорна і спостережна реперна сітки.
Схема розміщення сіток залежить від розташування причальних споруд, від планування і забудови портової території.
Приклади розбивання спостережної і опорної реперних сіток показані в додатку 14.
14.3.6. Типові конструкції реперів для різних ґрунтових умов наведені в додатку 15, а кордонних марок - у додатку 16.
14.3.7. Репери захищені від механічних пошкоджень ковпаками бетонних подушок, а кордонні марки - металевими стаканами з кришками.
14.3.8. Якщо в процесі експлуатації споруди опорний репер або кордонна марка виявляться пошкодженими або знищеними, то їх відновлюють і прив'язують до опорної реперної сітки. Тривалість відновлення репера або марки не повинна перевищувати 1 місяця.
14.3.9. На опорні репери складаються відомості (додаток 17), де дається їх опис і дата встановлення. Складається також план порту з розміщенням і прив'язкою опорних реперів і марок.
14.3.10. Величини планових зміщень причальних споруд фіксуються шляхом вимірювання ліній між кордонними марками і реперами.
Указані вимірювання рекомендується проводити з допомогою компарованих мірних стрічок, обладнаних динамометрами. Точність вимірювання повинна бути не нижче 2 мм.
Вимірювання можна виконувати також створними методами.
14.3.11. Результати вимірювань заносяться до журналу профілактичних оглядів портових споруд та використовуються для побудови поточних графіків змін зміщень споруд у залежності від часу та інтенсивності навантажень на причалах.
14.4. Спостереження за висотними зміщеннями споруд
14.4.1. Спостереження за висотними зміщеннями здійснюються на причальних набережних усіх типів, окрім шпунтових стінок.
14.4.2. Спостереження проводяться геодезичними методами.
Як опорні висотні спостережні сітки використовуються репери і кордонні марки, що забезпечують виконання спостережень, передбачених пунктом 14.3 цих Правил.
14.4.3. Нівелювання здійснюється з використанням нівеліра і штрихових рейок.
14.4.4. За результатами спостережень за вертикальними зміщеннями причальних споруд будуються поздовжні профілі і графіки наростання зміщень в залежності від часу та інтенсивності навантажень на причалах.
14.5. Спостереження за креном причальних споруд
14.5.1. Крен лицьової площини причалу фіксується для кожної секції причальної споруди за можливості ближче до середини секції.
14.5.2. Результати спостережень за креном причальних споруд опрацьовуються у вигляді графіків зміни крену в залежності від часу та інтенсивності навантажень на причалах.
14.6. Спостереження за станом матеріалів елементів конструкцій причальних споруд
14.6.1. Стан конструкційних матеріалів причальних споруд в значній мірі характеризує їх несучу здатність.
Дані про характер змін міцності матеріалів упродовж часу дозволяють правильно планувати строки ремонту, прогнозувати зміни несучої здатності, а також призначати режим експлуатації споруд.
Спостереження за станом конструкційних матеріалів проводяться візуальними та інструментальними методами.
14.6.2. Візуальні спостереження за станом конструкційних матеріалів причальних споруд здійснюються в процесі оглядів, передбачених пунктом 14.1 цих Правил.
14.6.3. При візуальних оглядах стану бетону фіксуються:
шерехатість поверхонь;
щільність і структура поверхневого шару бетону;
наявність раковин, відшарування і викришування бетону;
обростання бетону;
наявність тріщин, відколів, патьок, що вказує на вилуговування бетону, наявність оголеної арматури внаслідок зруйнованого захисного шару бетону.
14.6.4. При візуальних оглядах стальних конструкцій причальних споруд фіксуються:
наявність тріщин, зломів, вм'ятин, розходження шпунтів;
стан антикорозійного покриття;
характер корозії (суцільна або точкова);
стан зовнішніх елементів кріплення анкерних тяг.
14.6.5. Результати візуальних оглядів фіксуються в журналі (додаток 1) з прив'язкою до орієнтирів (швартовні тумби, кордонні марки).
Для аналізу динаміки місцевих пошкоджень елементів конструкцій причальних споруд рекомендується проводити фотознімання.
14.6.6. Для спостереження за динамікою зміни міцності бетону причальних споруд використовуються прилади ударного контролю міцності.
Як інструмент для проведення вказаних спостережень рекомендується застосовувати еталонний молоток Кашкарова.
14.6.7. При загальному задовільному технічному стані причальної споруди перевірці методом ударного контролю підлягають 30% однотипних елементів конструкцій. У разі суцільних стінок вимірювання здійснюються в трьох вертикальних створах на кожній секції.
14.6.8. Повторюваність вимірювання міцності бетону причальних споруд указана в додатку 9.
При найнижчих рівнях води на акваторії слід проводити додаткові вимірювання в зонах споруд, що, як правило, перебувають під водою.
14.6.9. Результати вимірювань фіксуються в журналі, форма якого наведена в додатку 1.
Після отримання даних будують графіки змін міцності бетону на характерних ділянках причалу.
14.6.10. У разі виявлення зниження міцності поверхневого шару бетону масивних причальних споруд проводиться контрольна перевірка стану бетону в глибині масивів.
До такої перевірки, як правило, залучається спеціалізована організація. Для проведення перевірки методом колонкового буріння беруть зразки, які потім випробовують.
14.6.11. Ступінь корозії стальних тонкостінних елементів причальних споруд (шпунтів) перевіряють шляхом свердління отворів діаметром 8-10 мм. Вимірювання рекомендується проводити з допомогою товщиноміра.
14.6.12. Для перевірки ступеня корозії стальних анкерних тяг та вузлів їх кріплення до лицевої та анкерної стінок відриваються шурфи. Ступінь корозії вимірюється за допомогою штангенциркуля.
Перевіряють не менше двох шпунтин і анкерну тягу на кожній секції причальної набережної, де спостерігається найбільша агресивність навколишнього середовища.
14.6.13. Точність вимірювання при перевірці ступеня корозії стальних елементів причальних споруд повинна бути не нижче ніж 0,1 мм.
14.6.14. Результати спостережень за корозією оформляються у вигляді графіків залежності корозійного ослаблення перерізу елементів від часу.
14.7. Спостереження за технічною експлуатацією та станом кранових шляхів у прикордонній смузі причалу
14.7.1. Кранові колії повинні експлуатуватися під навантаженням тільки від тих механізмів, на які вони розраховані. Установлення на підкранові колії перевантажувальних або інших механізмів з підвищеним проти проектного тиском на колесо без підтвердження автора проекту не допускається.
14.7.2. Утримання кранових колій повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.03-02 "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" та Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого в установленому порядку.
14.7.3. Допуски на укладання рейок кранових колій і допустимі відхилення параметрів кранових колій від проектних значень у процесі експлуатації визначаються відповідно до даних додатка 18.
14.7.4. При експлуатації кранових колій слід систематично проводити нівелювання головок рейок і контроль їх зносу, а також перевірку:
величин просідання ґрунту і баласту;
стану шпал і всіх кріплень елементів колій, викривлення колій у плані і непаралельності рейок;
міцності матеріалу, а також просідань, зміщень і деформації підкранових балок, плит та інших несучих пристроїв.
Кранові колії підлягають заміні при таких візуально виявлених дефектах:
зломах, відколах і тріщинах у стиковій частині по болтових отворах;
зломах і тріщинах унаслідок розшарування головок або шийки;
поздовжніх тріщинах або виколюваннях у підошвах;
вертикальних зносах, при яких реборди коліс чіпляються за гайки колійних болтів;
поперечних зломах та зломах по зварних стиках, тріщинах у шийці.
Дерев'яні шпали підлягають заміні при таких видах дефектів, що фіксуються візуально:
загниванні деревини в зоні підкладки, після зачищення якої товщина шпал зменшується на 10 см;
розроблених костильних та шурупних отворах, якщо після розсвердлювання діаметр їх буде більшим, ніж 4 см;
наскрізних поздовжніх тріщинах;