Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 листопада 2014 року № 312.
Виконання робіт з вогнезахисту матеріалів, виробів, будівельних конструкцій та перевірки відповідності вогнезахисту, а також вимоги щодо забезпечення експлуатаційної придатності вогнезахисних покривів (просочування, облицювання) повинні відповідати державним будівельним нормам та правилам, Правилам пожежної безпеки в Україні та Правилам з вогнезахисту, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 грудня 2018 року № 1064, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 березня 2019 року за № 259/33230.
2.34. Керівник об'єкта та/або підприємства своїм розпорядчим документом визначає спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідним знаком або написом, і місця, де встановлюють урну або попільницю з негорючих матеріалів. Куріння за межами спеціально відведених місць забороняється.
2.35. Відстані між обладнанням та від обладнання до стін будівлі повинні визначатися під час проєктування відповідно до вимог нормативно-правових актів.
Обладнання повинно бути розташовано таким чином, щоб була можливість зручно та безпечно його обслуговувати. Відстань від обладнання до стіни будівлі повинна становити не менше ніж 1 м, а ширина робочого проходу - не менше ніж 0,75 м.
2.36. Робочі місця повинні утримуватись у чистоті, небезпечні речовини та відходи - видалятися.
2.37. Робочі місця, об'єкти, джерела протипожежного водопостачання та місця розташування первинних засобів пожежогасіння, проїзди та підходи до них, проходи і переходи в темний час доби повинні бути освітлені. На території майданчиків свердловин (у тому числі на факельних амбарах) встановлення стаціонарних світильників не обов'язково. Для освітлення цих майданчиків дозволяється використовувати переносні чи пересувні освітлювальні засоби та устаткування.
2.38. У виробничих приміщеннях, крім робочого освітлення, повинно бути аварійне.
Світильники робочого та аварійного освітлення повинні живитися від незалежних джерел. Замість пристрою стаціонарного аварійного освітлення допускається застосування ручних світильників з акумуляторами.
2.39. Заміри рівня освітленості необхідно проводити перед уведенням об'єкта в експлуатацію, а також після реконструкції приміщень, систем освітлення.
2.40. Об'єкти, для обслуговування яких потрібний підйом працівника на висоту до 0,75 м, необхідно обладнати східцями, а на висоту понад 0,75 м - сходами з поручнями.
2.41. Маршові сходи повинні мати ухил не більше ніж 60°, ширина сходів повинна бути не менше ніж 0,7 м, сходи для перенесення вантажів - не менше ніж 1 м, а ширина проступів повинна становити не менше ніж 0,25 м. Відстань між східцями за висотою повинна бути не більше ніж 0,25 м. Східці повинні мати ухил усередину від 2° до 5°. З обох боків східці повинні мати бічні планки чи бортову обшивку заввишки не менше ніж 0,14 м, що унеможливлює прослизання ніг людини. Сходи повинні бути з обох боків обладнані поручнями заввишки не нижче ніж 1 м за вертикаллю від передньої грані східців, з подовжніми планками через 0,4 м і стійками з кроком до 0,79 м.
2.42. Сходи тунельного типу повинні бути металевими, завширшки не менше ніж 0,60 м і мати охоронні дуги радіусом від 0,35 м до 0,40 м, скріплені між собою вертикальними смугами. Дуги розташовуються на відстані не більше ніж 0,8 м одна від одної. Відстань від найвіддаленішої точки дуги до східців повинна бути в межах від 0,7 м до 0,8 м.
Сходи необхідно обладнувати проміжними площадками, установленими на відстані не більше ніж 6 м за вертикаллю одна від одної.
Відстань між східцями сходів тунельного типу і сходів-драбин повинна бути не більше ніж 0,35 м.
2.43. Робочі площадки на висоті повинні мати настил, виконаний з металевих листів завтовшки не менше ніж 3 мм, з поверхнею, яка унеможливлює ковзання, поручні заввишки не нижче ніж 1,0 м з поздовжніми планками, розташованими на відстані не більше ніж 0,4 м одна від одної, і стійками з кроком до 1,3 м, борт заввишки не менше ніж 0,14 м, що утворює з настилом зазор не більше ніж 0,01 м для стікання рідини.
2.44. Забороняється застосування дерев'яних настилів для вибухопожежонебезпечних виробництв (УКПН, УКПГ, резервуарні парки тощо).
2.45. Побутові приміщення і приміщення для відпочинку повинні відповідати вимогам розділу IV цих Правил та наказу № 67.
2.46. Засоби зв'язку, попередження, аварійної сигналізації і контролю стану повітряного середовища повинні бути справними і постійно готовими до дії, їх справність повинна перевірятись не рідше ніж один раз на місяць.
2.47. Сигнал тривоги, що подається системою аварійної сигналізації, повинен бути добре чутним у всіх місцях, де можуть перебувати працівники.
2.48. Повинні бути визначені місця збору працівників у разі сигналу тривоги і шляхи переміщення до цих місць.
2.49. Якщо переміщення шляхами евакуації ускладнене та існує можливість утворення непридатного для дихання повітряного середовища, кожне робоче місце повинно бути забезпечено саморятівниками.
2.50. Під час виконання ремонтно-відновлювальних робіт тимчасові амбари і котловани, обвалування яких виступає над поверхнею землі менше ніж на 1 м, повинні бути огороджені, а в темний час доби - освітлені.
2.51. На кожному об'єкті повинні бути встановлені межі небезпечних зон, на території яких вогневі роботи можуть проводитися лише за нарядом-допуском.
2.52. На території об'єктів для проведення вогневих робіт за необхідності можуть облаштовуватися постійні місця у спеціально обладнаних для цієї мети цехах, майстернях чи на відкритих майданчиках, які визначаються наказом роботодавця з урахуванням протипожежних вимог. Розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних місцях не дозволяється.
2.53. Газонебезпечні і пожежонебезпечні місця повинні бути нанесені на плани виробничих площадок, а перелік цих місць повинен бути затверджений керівництвом підприємства або керівником структурної одиниці підприємства.
2.54. У газонебезпечних і пожежонебезпечних місцях приміщень будівель повинно бути встановлено контрольно-вимірювальну апаратуру для автоматичного і безперервного вимірювання концентрації газів у визначених місцях, автоматичну систему аварійної сигналізації, а також пристрої для автоматичного відключення електричних приладів і двигунів внутрішнього згоряння відповідно до проєктної документації, технологічної схеми та технічної документації виробника.
2.55. Шкідливі для здоров'я речовини, які можуть накопичуватись у повітрі робочих зон, повинні відсмоктуватись у місцях їх витоку і відводитися поза межі робочих зон або розбавлятися до безпечної для здоров'я концентрації.
2.56. У робочих зонах, де працівники можуть піддаватися впливу шкідливих та/або небезпечних для здоров'я речовин, повинна бути забезпечена наявність необхідної кількості готових до використання належних ЗІЗ органів дихання.
Вибір ЗІЗ органів дихання здійснюється відповідно до Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976.
3. Загальні вимоги до обладнання та інструменту
3.1. Виконання робіт із застосуванням інструменту та пристроїв необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19 грудня 2013 року № 966, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 року за № 327/25104.
3.2. Експлуатація машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки здійснюється після отримання дозволу або подання декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107, з урахуванням вимог Порядку проведення технічного огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.
3.3. Обладнання, яке використовується в нафтогазодобувній промисловості і потребує обов'язкової сертифікації, повинне пройти оцінку відповідності в органі з оцінки відповідності та мати документ про відповідність, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
3.4. Технологічні системи, їх окремі елементи повинні бути оснащені необхідною запірно-регулювальною та запобіжною арматурою, а також блокувальними пристроями, що забезпечують їх безпечну експлуатацію.
3.5. Для вибухонебезпечних технологічних процесів повинні передбачатись автоматичні системи регулювання і протиаварійного захисту, що запобігають утворенню вибухонебезпечного середовища та іншим аварійним ситуаціям у разі відхилення від передбачених регламентом граничнодопустимих параметрів у всіх режимах роботи і забезпечують безпечну зупинку чи переведення процесу роботи в безпечний режим.
3.6. Обладнання повинне бути змонтоване і встановлене відповідно до проєктної документації на будівництво та інструкцій з монтажу.
3.7. Перед пуском обладнання (апаратів, ділянок трубопроводів тощо) або після його зупинки повинні передбачатися заходи щодо запобігання утворенню в технологічній системі вибухонебезпечних сумішей (продування інертним газом, контроль за ефективністю продувки тощо), а також пробок унаслідок гідратоутворення чи замерзання рідин.
3.8. Ланцюгові та пасові передачі, відкриті частини обладнання, що рухаються та обертаються, джерела теплового випромінювання тощо повинні огороджуватись або екрануватись.
Обладнання з джерелами іонізуючого випромінювання повинне бути оснащене захисними екранами.
3.9. Температура зовнішніх поверхонь обладнання і кожухів теплоізоляційних покриттів не повинна перевищувати температури самозаймання найбільш вибухопожежонебезпечної речовини, а в місцях, доступних для обслуговуючого персоналу, не створювати можливість опіків.
3.10. Запірні, відсічні і запобіжні пристрої, що встановлюються на нагнітальному і всмоктувальному трубопроводах насоса чи компресора, повинні бути максимально наближені до насоса (компресора) і розміщуватись у зручній і безпечній для обслуговування зоні.
3.11. На запірній арматурі (засувках, кранах), що встановлюється на трубопроводах, повинні бути покажчики положень "Відкрито" та "Закрито".
3.12. На нагнітальних трубопроводах насосів та компресорів повинні встановлюватися зворотні клапани чи інші пристрої для запобігання переміщенню у зворотному напрямку речовини, що транспортується, та в разі потреби запобіжні клапани.
На нагнітальній лінії насосів та компресорів об'ємної дії до запірного пристрою на нагнітальному трубопроводі повинні бути встановлені електроконтактний манометр та запобіжний клапан. Допускається встановлення електро-контактного манометра на пристрої для компенсації пульсацій тиску (депульсатор).
3.13. Насоси, що використовуються для перекачування легкозаймистих і горючих рідин, у разі відсутності постійного контролю обслуговуючого персоналу за їх роботою необхідно оснащувати засобами попереджувальної сигналізації про порушення параметрів їх роботи відповідно до проєктної документації та технічної документації виробника.
3.14. Трубопроводи після монтажу, ремонту, розконсервації, відновлення експлуатації повинні бути опресовані та випробувані на міцність і герметичність з урахуванням типу трубопроводу відповідно до вимог чинних нормативних документів.
3.15. Вантажопідіймальні машини, крани та механізми повинні відповідати вимогам Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 19 січня 2018 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 лютого 2018 року за № 244/31696 (далі - наказ № 62), та технічної документації підприємств-виробників.
На вантажопідіймальних машинах і механізмах повинні бути розміщені таблички із зазначенням їх облікового номера, вантажопідіймальності та дат наступних часткового та повного технічних оглядів.
На котлах та посудинах, що працюють під тиском, повинні бути прикріплені таблички, що відповідають вимогам Правил охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 05 березня 2018 року № 333, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2018 року за № 433/31885 (далі - наказ № 333).
3.16. У кріпильних вузлах, деталях машин і обладнанні повинні бути передбачені пристрої (контргайки, шплінти, клини та ін.), що запобігають під час роботи самовільному розкріпленню і роз'єднанню. Необхідність застосування і тип пристроїв визначаються проєктно-конструкторською документацією.
3.17. У вибухонебезпечних приміщеннях, на зовнішніх вибухонебезпечних об'єктах і при виконанні газонебезпечних робіт слід застосовувати інструмент, виготовлений з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.
3.18. Розміри зіва (захвату) гайкових ключів не повинні перевищувати розміри головок болтів (граней гайок) більше ніж на 0,3 мм.
Не дозволяється застосовувати для ключів підкладки, якщо прозір між площинами губок і головок болтів або гайок більший за допустимий.
Робочі поверхні гайкових ключів не повинні мати збитих скосів, а рукоятки - задирок.
3.19. Під час виконання робіт із застосуванням інструменту ударної дії працівники повинні використовувати відповідні ЗІЗ.
3.20. Не дозволяється розміщувати інструмент на поруччя огороджень або на неогороджений край площадки, риштувань, помосту, а також поблизу відкритих люків, колодязів тощо.
3.21. Забороняється експлуатація обладнання, механізмів, інструменту в несправному стані або в разі несправності пристроїв безпеки (блокувальні, фіксуючі та сигнальні пристрої і прилади), а також з перевищенням робочих параметрів понад паспортні.
3.22. Технологічне обладнання підлягає виведенню з експлуатації в разі виявлення дефектів, несумісних з подальшою безпечною експлуатацією обладнання.
3.23. Ремонт обладнання повинен проводитися тільки після відключення цього обладнання від електричної мережі, скидання тиску, зупинки рухомих частин і вжиття заходів щодо запобігання випадковому приведенню їх у рух під дією сили тяжіння чи інших факторів. На пусковому пристрої обов'язково розміщується попереджувальний знак "Не вмикати - працюють люди!".
4. Вимоги до електрообладнання
4.1. Проєктування, монтаж, налагодження, випробування та експлуатація електрообладнання бурових і нафтогазопромислових установок повинні проводитися відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - наказ № 4), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91) (далі - Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів), Правил пожежної безпеки в Україні та Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1455 (далі - Правила охорони електричних мереж), Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21 липня 2017 року № 476.
( пункт 4.1 глави 4 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства економіки України від 08.06.2023 р. № 5122 )
4.2. Захист від блискавки нафтогазопромислових об'єктів повинен здійснюватися відповідно до вимог частин 1 - 4 ДСТУ EN 62305:2012 "Захист від блискавки", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28 травня 2012 року № 640.
4.3. Класифікацію вибухонебезпечних зон бурових установок та нафтогазопромислових об'єктів зазначено в додатку 3 до цих Правил.
Електрообладнання (машини, апарати, пристрої), КВП, електричні світильники, засоби блокування, телефонні апарати і сигнальні пристрої до них, що встановлюються у вибухонебезпечних зонах класів 0, 1, 2, повинні мати відповідний рівень вибухозахисту, а вид вибухозахисту повинен відповідати категорії і групі вибухонебезпечної суміші.
4.4. Забороняється встановлення у вибухонебезпечних зонах класів 0, 1, 2 вибухозахищеного електрообладнання, яке не має маркування за вибухозахистом, виготовлене неспеціалізованими підприємствами або відремонтоване зі зміною вузлів і деталей, які забезпечують вибухозахист, без сертифіката на відповідність.
4.5. Забороняється експлуатація електрообладнання в разі несправності засобів вибухозахисту, блокування, порушення схем керування і захисту.
5. Вимоги до сталевих канатів
5.1. Сталеві канати, що використовуються як вантажні, несучі, тягові стропи, а також для оснащення вантажно-розвантажувальних пристроїв, повинні відповідати вимогам наказу № 62 та мати декларацію про відповідність у випадках, передбачених чинним законодавством.
5.2. Під час влаштування свердловин коефіцієнт запасу міцності талевого каната (відношення розривного зусилля каната до сили натягу ходового кінця талевого каната) повинен бути не менше трьох. Як виняток, при спусканні важких обсадних колон і виконанні аварійних робіт допускається зниження цього коефіцієнта, але величина його повинна становити не менше двох.
5.3. З'єднання канатів повинне виконуватися із застосуванням коуша із заплітанням вільного кінця каната або встановленням не менше трьох гвинтових затискачів. При цьому відстань між ними повинна становити не менше ніж шість діаметрів каната.
5.4. Вибраковування і заміна канатів здійснюються відповідно до критеріїв, установлених технічною документацією та наказом № 62.
5.5. Забороняється використовувати зрощені канати для оснащення талевої системи бурової установки, агрегатів для освоєння і ремонту свердловин, а також для підняття бурових вишок і щогл, виготовлення розтяжок, стропів, утримуючих, робочих і страхових канатів.
5.6. Для рубання талевих канатів, які використовуються для талевих систем бурових установок і агрегатів з ремонту свердловин, необхідно застосовувати спеціальні засоби або пристрої.
Забороняється різання талевих канатів з використанням електрогазозварювальних пристроїв.
6. Вимоги до будівельних машин, механізмів, спеціальної техніки
6.1. Технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, реєструються згідно з Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 січня 2010 року № 8.
6.2. До експлуатації допускаються будівельні машини у справному стані. Перелік несправностей, за наявності яких забороняється експлуатація машин, визначається експлуатаційною документацією.
6.3. Під час прибуття на об'єкт УПП необхідно встановлювати з навітряного боку на заздалегідь підготовлену та зручну для роботи площадку на відстані не ближче ніж 25 м від устя свердловини таким чином, щоб, перебуваючи біля пульта керування парогенератором, машиніст міг спостерігати за працівниками.
Забороняється встановлювати УПП під силовими та освітлювальними ЛЕП.
6.4. У період теплової обробки об'єкти та агрегат повинні бути оснащені попереджувальними знаками "Обережно! Теплова обробка". Знаки повинні встановлюватися з чотирьох боків на відстані 20 метрів.
6.5. Машиністу УПП необхідно щодня перевіряти справність запобіжних клапанів та контролювати стан ущільнень трубопроводів, арматури, показання КВП.
6.6. Під час роботи УПП забороняється:
перебувати стороннім особам на установці та в зоні проведення робіт з теплової обробки;
проводити ремонтні роботи на усті свердловини та технологічних трубопроводах;
проводити профілактичні роботи, якщо включена трансмісія;
перевищувати температуру пари більше ніж 310° C, тиск пари більше ніж 10 МПа (100 кг/см-2);
працювати в темний час доби за недостатнього освітлення;
залишати установку без нагляду.
6.7. У разі аварій і ремонтів на об'єктах обробки, на паропроводі чи на установці подача пари повинна бути припинена, тиск зменшений до атмосферного, установка повинна бути вимкнена.
6.8. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19 січня 2015 року № 21, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 лютого 2015 року за № 124/26569.
6.9. Площадки для розміщення установки для механічного завантаження, розвантаження і перевезення установок ЕВН при вантажно-розвантажувальних роботах повинні бути з горизонтальним нахилом не більше ніж 3°. При встановленні крана в робоче положення відхилення колони крана від вертикального положення повинно бути не більше ніж 2°.
6.10. Місце розміщення установки при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт указує особа, відповідальна за безпечне переміщення вантажів кранами.
6.11. На кожній установці повинні бути журнали, у яких особа, відповідальна за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, робить відмітку "Установлення установки перевірив, роботу крана дозволяю".
6.12. Кріплення барабана під час транспортування проводиться розтяжками, решта обладнання - насоси, електродвигуни та протектори укладаються на площадці рами на призми і закріплюються хомутами.
Забороняється перевезення незакріпленого вантажу.
6.13. Розвантажування барабана з кабелем повинно здійснюватися шляхом його скочування під дією своєї ваги при нахилі рухомої (хитної) рами, яка приводиться в дію гідроциліндрами. При скочуванні барабан повинен утримуватися тросом лебідки.
6.14. Усі вантажозахоплювальні пристрої повинні пройти випробування та мати клеймо, на якому зазначається вантажопідіймальність.
6.15. У разі виявлення пошкоджень та несправностей необхідно негайно припинити роботу, доповісти відповідальній особі та вжити заходів щодо їх усунення.
6.16. АДП призначений для депарафінізації свердловин гарячою нафтою, а також для інших технологічних операцій.
6.17. Під час прибуття на об'єкт АДП необхідно встановлювати з навітряного боку на раніше підготовлену площадку на відстані не ближче ніж 25 м від устя свердловини.
6.18. Перед початком роботи агрегату на свердловині всі високонапірні трубопроводи повинні бути опресовані насосом агрегату під тиском, який перевищує в 1,5 раза тиск, що очікується під час роботи, але не повинен перевищувати 16 МПа.
6.19. Забороняється під час роботи агрегату стороннім особам перебувати на агрегаті та в зоні його дії.
6.20. Усі ремонтні роботи, які пов'язані з усуненням несправностей, повинні проводитися на зупиненому агрегаті, при цьому двигун автомобіля не повинен працювати, тиск у трубопроводі повинен бути знижений до атмосферного. На агрегаті повинні бути вивішені попереджувальні таблички.
6.21. Під час обв'язки агрегату зі свердловиною, а також для різьбових з'єднань повинен застосовуватись інструмент, який не дає іскри в разі ударів.
6.22. Під час роботи агрегату забороняється:
чистити та змащувати рухомі частини агрегату;
знімати огородження або окремі їх частини;
зупиняти рухомі частини механізмів підкладанням під них сторонніх предметів;
направляти, одягати, знімати, підтягувати чи ослабляти пасові передачі;
працювати в разі виявлення протікання нафти чи палива через негерметичні з'єднання.
6.23. Трубопроводи та інші елементи агрегату, які мають температуру 45° C та вище, у місцях можливого дотику з ними під час роботи повинні мати огородження, передбачені конструкцією агрегату, для запобігання опікам працівників.
6.24. Агрегат повинен бути терміново зупинений та роботи повинні бути припинені в разі:
виникнення загорання на агрегаті;
пориву технологічних трубопроводів;
виявлення несправностей у трансмісії приводу обладнання (пошкодження паса, сторонні шуми чи стуки в насосах або редукторах та ін.);
інших порушень нормальної та безпечної роботи систем агрегату, які загрожують безпеці обслуговуючому персоналу.
6.25. Машиніст агрегату повинен постійно перевіряти стан заземлювального провідника для відводу статичної електрики. Під час руху агрегату ланцюг повинен торкатися землі.
7. Виконання робіт у закритих просторах
7.1. Роботи в закритих просторах (ємностях, апаратах, колодязях тощо) виконуються відповідно до наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки, форму якого наведено в додатку 1 до цих Правил. Забороняється змінювати обсяги робіт, передбачених нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки.
7.2. Особа, відповідальна за виконання робіт, зобов'язана особисто оглянути місце роботи та умови, у яких ця робота повинна виконуватися, та впевнитись, що ємність, апарат або колодязь підготовлені до роботи.
7.3. Для виконання робіт у закритих просторах працівники повинні забезпечуватися:
спецодягом і спецвзуттям, які відповідають конкретним умовам роботи та забезпечують захисні властивості;
захисним поясом з рятувальним фалом;
акумуляторними ліхтарями у вибухозахищеному виконанні з джерелом живлення напругою не більше ніж 12 В;
шланговим протигазом з набором масок зі шлангом, довжина якого повинна бути на 2 м більше, ніж глибина закритого простору, або ізолювальним дихальним апаратом на стисненому повітрі чи апаратом з повітряним шланговим;
газоаналізатором;
переносними попереджувальними знаками безпеки;
спеціальним пристроєм для відкривання кришок люків і перевірки міцності скоб для спуску в закритий простір та підйому;
первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником) та протипожежним покривалом.
7.4. Забороняється одночасне виконання електрозварювальних та газополум'яних робіт усередині закритих просторів.
7.5. Під час роботи всередині закритого простору дозволяється користуватися тільки світильником напругою не більше ніж 12 В у вибухозахищеному виконанні. Вмикання і вимикання світильника необхідно виконувати поза ємністю. Забороняється користуватися джерелом світла з відкритим вогнем.
7.6. У разі виявлення несправностей у засобах захисту, пристроях, інструментах працівники повинні припинити роботу та повідомити про це особу, відповідальну за безпечне виконання робіт.
7.7. Перед початком роботи працівники повинні:
оглянути підступи до робочого місця, у разі потреби звільнити їх від сторонніх предметів;
підготувати необхідний інструмент та перевірити його справність;
огородити робочі зони захисним огородженням, установити знаки безпеки і сигнальне освітлення згідно з вимогами плану виконання робіт;
перевірити міцність скоб чи драбин за допомогою жердини.
7.8. Ємність, апарат, що підлягають розкриттю, повинні бути звільнені від продукту, відключені від трубопроводів та інших апаратів. Заглушки із хвостовиками і прокладками повинні бути встановлені на всіх без винятку комунікаціях, які підведені до апарату, із записом у відповідному журналі.
7.9. Перед розкриттям ємності, апарату особа, відповідальна за проведення робіт, зобов'язана особисто впевнитись у надійності відключення трубопроводів від інших апаратів, а також перевірити правильність переключення кранів, установлення заглушок і додержання інших заходів безпеки.
7.10. Усі ємності та апарати, що підлягають розкриттю, огляду чи ремонту, повинні бути звільнені від продукту, відключені від систем трубопроводів і діючого обладнання за допомогою стандартних заглушок або перекриття запірної арматури із звільненням їх від продукту (згідно із схемою, яка повинна бути прикріплена до наряду-допуску) та залежно від властивостей хімічних продуктів, що знаходилися в них, промиті, пропарені гострою парою, продуті інертним газом чи чистим повітрям.
Забороняється видаляти з ємності, апарату залишки газу стисненим повітрям або шляхом випалення.
7.11. Ємність, апарат, які були нагріті в процесі експлуатації або підготовки до ремонтних робіт, перед допуском у них працівників повинні бути охолоджені до температури, що не перевищує 30° C.
7.12. Після пропарювання, вентиляції і промивання ємності, апарату необхідно зробити аналіз газоповітряного середовища на вміст шкідливих та вибухонебезпечних парів і газів. Робота всередині ємності, апарату дозволяється, якщо вміст шкідливих парів і газів не перевищує меж, допустимих санітарними нормами.
Незалежно від результату первинної перевірки повторний контроль газоповітряного середовища в закритому просторі виконується щогодини.
7.13. Перед спуском у закритий простір необхідно оглянути його, перевірити на загазованість і в разі її наявності ретельно провентилювати переносними вентиляторами у вибухобезпечному виконанні, провести повторний аналіз повітряного середовища.
У разі загазованості понад ГДК, але менше ніж 20 % від НКГВ спускатися до закритого простору необхідно у шланговому або ізолювальному протигазі.
7.14. У всіх випадках на працівника, який спускається в ємність, апарат, підземну споруду, повинен бути вдягнений рятувальний пояс із хрестоподібними лямками та сигнально-рятівним мотузком, вільний кінець якого, завдовжки не менше ніж 3 м, виводиться зовні і постійно знаходиться в руках дублера. За відсутності зв'язку між виконавцем робіт та дублером повинна бути встановлена система подання умовних сигналів.
7.15. Шланговий протигаз з відрегульованою подачею повітря працівник надягає безпосередньо перед спусканням у закритий простір. Герметичність складання, підгонку маски протигаза і справність повітродувки перевіряє особа, відповідальна за проведення робіт.
Повітрозабірний патрубок шлангу протигаза виводять назовні не менше ніж на 2 м і закріплюють у зоні чистого повітря. При цьому шланг необхідно розміщувати таким чином, щоб унеможливити припинення доступу повітря через перекручування, перегини, а також стискання через наїзд транспортних засобів, перехід працівників тощо.
7.16. Робота всередині замкненого простору без шлангового протигазу допускається у виняткових випадках за умови наявності в закритому просторі не менше ніж 19,5 % сталого об'єму кисню і сталої концентрації шкідливих газів (парів) нижче ГДК, передбачених санітарними нормами, відсутності можливості надходження в робочу зону шкідливих речовин, парів та газів, а також достатнього надходження в робочу зону повітря, а також за умови обов'язкової наявності шлангового протигазу в працівника, що перебуває у закритому просторі, для можливості оперативного його застосування.
7.17. Для виконання робіт у закритих просторах повинна призначатися бригада працівників у кількості не менше трьох осіб (виконавець робіт, дублер, спостерігач). Перебування всередині ємності дозволяється одній людині. При цьому двоє працівників, які перебувають поза зоною закритого простору, повинні страхувати безпосереднього виконавця робіт за допомогою рятувального фала, який прикріпляється до рятувального поясу.
Рятувальний пояс повинен надягатися поверх одягу, мати хрестоподібні лямки; прикріплений до нього рятувальний фал повинен бути завдовжки на 2 м більше ніж глибина закритого простору, але не більше ніж 10 м під час роботи у шланговому протигазі, а при використанні ізолювального дихального апарату на стисненому повітрі чи апараті повітряного шлангового - на 2 м більше глибини закритого простору.
Рятувальний фал прив'язують до кільця поясу і пропускають через кільце, прикріплене до перехресних лямок на спині, з таким розрахунком, щоб при евакуації потерпілого із закритого простору за допомогою рятувального фала тіло його мало положення вертикально головою вгору.
7.18. У разі потреби перебування в замкненому просторі більшої кількості працівників у наряд-допуск на виконання газонебезпечних робіт повинні бути внесені додаткові заходи безпеки, що передбачають збільшення кількості спостерігачів (додатково не менше ніж один спостерігач та один дублер на одного працівника в ємності), порядок входу та евакуації працівників, порядок розміщення шлангів, забірних патрубків протигазів, сигнально-рятувальних фалів, наявність засобів зв'язку і сигналізації на місці проведення робіт та інше.
Під час роботи всередині ємності, апарату двох і більше осіб повітряні шланги і рятувальні фали повинні розміщуватися в діаметрально протилежних напрямках. При цьому необхідно унеможливити взаємне перехрещування та перегинання шлангів як зовні, так і всередині ємності апарату.
7.19. Працівники всередині закритого простору і їх дублери зобов'язані знати перші ознаки отруєння, правила евакуації потерпілих з ємності і заходи щодо надання їм домедичної допомоги.
7.20. Під час виконання робіт усередині ємності, апарату спостерігач та дублер повинні перебувати біля ємності, апарату, вести безперервний нагляд за виконавцем робіт, справним станом шлангу, розміщенням забірного патрубка в зоні чистого повітря та не допускати перегинань шлангу.
Забороняється відволікати на інші роботи спостерігача та дублера до тих пір, поки працівник у закритому просторі не вийде на поверхню.
7.21. Спостерігач та дублер повинні бути в такому самому спорядженні, що і працівник у ємності, апараті, і бути готовими надати йому допомогу.
7.22. У разі виявлення будь-яких несправностей (прокол шлангу, зупинка повітродувки, обрив рятувальної мотузки тощо), а також у разі спроби працівника зняти шолом-маску протигаза робота всередині закритого простору повинна бути негайно припинена, а працівник витягнутий з ємності.
7.23. Якщо під час роботи всередині закритого простору працівник втратив свідомість, дублер разом зі спостерігачем зобов'язані негайно витягнути потерпілого. У разі необхідності спускання в закритий простір для рятування потерпілого дублер терміново викликає допомогу і тільки після прибуття допомоги спускається в закритий простір.
7.24. Якщо під час роботи в закритому просторі працівник відчує нездужання, він повинен подати сигнал спостерігачу, припинити роботу і вийти із закритого простору.
7.25. Тривалість одноразового перебування працівника в протигазі не повинна перевищувати 30 хвилин з наступним відпочинком на чистому повітрі не менше ніж 15 хвилин.
7.26. Роботи всередині закритих просторів, у яких можливе утворення вибухопожежонебезпечних сумішей, повинні проводитися за допомогою інструменту та інвентарю, що унеможливлюють іскроутворення. Забороняється проведення робіт усередині закритих просторів у комбінезонах, куртках та іншому верхньому одязі з матеріалів, що електризуються.
7.27. Проникнення працівників у закриті простори, що мають верхній і нижній люки, повинно здійснюватися тільки через нижній люк при відкритому верхньому.
7.28. Після закінчення робіт особа, відповідальна за проведення робіт, повинна особисто перевірити відсутність усередині закритого простору людей, інвентарю, інструменту та надати дозвіл на закриття люків і на зняття заглушок, установлених на трубопроводах.
V. Буріння нафтових і газових свердловин
1. Підготовчі і вишкомонтажні роботи
1.1. Основним документом на влаштування свердловин є робочий проєкт, розроблений відповідно до вимог відомчих будівельних норм та з урахуванням вимог відповідних нормативно-правових документів й цих Правил.
1.2. Буріння свердловин розпочинається за наявності затвердженого робочого проєкту на влаштування свердловини, оформлення та видачі вишкомонтажній бригаді наряду на його проведення.
1.3. При влаштуванні свердловин на родючих землях і землях активного господарського використання до початку монтажу бурового обладнання необхідно зняти родючий шар ґрунту для здійснення рекультивації після завершення буріння та облаштування устя свердловини.
1.4. Планувальні роботи та організоване водовідведення на майданчиках для бурової установки необхідно проводити з урахуванням рекомендацій наданих у вишукувальній частині робочого проєкту, а також з урахуванням проєктних розрахунків та досвіду будівництва.
1.5. До демонтажу бурової установки на електроприводі дозволяється приступати після виконання технічних заходів і письмового погодження з особою, відповідальною за експлуатацію електрогосподарства.
1.6. Транспортування великогабаритного блока з буровою вишкою чи окремо бурової вишки у вертикальному положенні виконується за проєктом, який затверджується керівництвом підприємства, що здійснює вишкомонтажні роботи, після погодження траси з відповідними органами. Робота виконується під керівництвом відповідальної посадової особи вишкомонтажного цеху.
У проєкті визначаються:
способи транспортування обладнання;
траса пересування обладнання і шляхи руху підтримувальної техніки;
способи подолання ровів, ярів, вирубки лісу, вирівнювання траси, переходу через дороги, ЛЕП;
кількість техніки - основної і допоміжної;
кількість і порядок розміщення членів бригади, які беруть участь у транспортуванні обладнання;
погодження з організацією, що експлуатує ЛЕП (у разі її перетинання).
1.7. Виконання робіт на висоті здійснюється згідно з вимогами Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840.
1.8. Забороняються роботи на висоті з монтажу, демонтажу та ремонту бурових вишок і щогл, а також пересування бурових вишок у вертикальному положенні в нічний час, за швидкості вітру понад 15 м/с, під час грози, зливи і сильного снігопаду, у разі ожеледі, туману з горизонтальною видимістю менше ніж 50 м, температури повітря нижче ніж мінус 30° C.
1.9. Забороняється одночасно перебувати на різній висоті бурової вишки працівникам, які не зайняті виконанням спільної роботи.
1.10. Забороняється на час перерви монтажно-демонтажних робіт залишати в підвішеному стані вузли і частини обладнання.
1.11. Забороняється монтаж, стягування бурової вишки з устя свердловини за наявності тиску на усті свердловини без розроблення відповідних заходів безпеки.
Після розроблення заходів та інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, допускається після освоєння свердловини демонтувати буровий верстат без глушіння свердловини.
1.12. У разі коли на свердловинах використовується спеціальне обладнання (поверхневі захисні саркофаги тощо), відстань між устям окремо розташованої експлуатаційної свердловини і такої, що буриться, може бути зменшена порівняно з мінімальними відстанями між будівлями і спорудами об'єктів облаштування родовища нафтових і газових родовищ, зазначеними в додатку 4 до цих Правил, за умови погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та спеціалізованою аварійно-рятувальною службою.
2. Бурові установки. Бурове обладнання та інструмент
2.1. Бурові установки повинні відповідати технічній документації підприємств-виробників та бути оснащені такими системами безпеки:
обмежувачем висоти підйому талевого блока;
блокувальними пристроями щодо попередження вмикання бурової лебідки при знятих задніх щитах огородження;
автозатягувачем ведучої труби (квадрата) у шурф;
блокувальними пристроями щодо попередження вмикання ротора при піднятих клинах ПКР;
запобіжними пристроями в разі перевищення тиску в трубопроводах господарської лінії очисно-циркуляційної системи і нагнітальної лінії блока хімреагентних ємностей на 10 - 15 % більше, ніж допустимий тиск;
ЦС ємностей, кожна з яких повинна мати справну засувку для відокремлення її від інших ємностей та люк для зручного видалення з неї шламу або осаду. Кожна з цих ємностей повинна бути обладнана механічним рівнеміром. Механічними рівнемірами необхідно обладнати дві прийомні ємності, з яких здійснюється циркуляція бурового розчину;
ємностями для запасу бурового розчину у відповідних проєкту об'ємах;
механізмами для приготування, оброблення, обважнення, очищення, дегазації і перемішування розчину, збору шламу та відпрацьованої рідини при безамбарному бурінні;
пристроєм для осушення повітря пневмосистеми бурової установки;
заспокоювачем ходового кінця талевого каната;
системою обігріву підсвічника та робочого місця бурильника;
системою оперативного зв'язку бурильник з верховим працівником;
первинними засобами пожежогасіння;
приладом для автоматичного відключення бурової лебідки в разі перевантаження талевої системи і вишки (якщо він передбачений конструкцією і підприємством-виробником).
2.2. Пересувна люлька верхового працівника та люлька працівника для спуску обсадних колон повинні бути оснащені системами безпеки та блокування згідно з технічною документацією підприємства-виробника.
2.3. Освітленість робочих поверхонь бурових установок повинна бути не менше ніж:
для роторного столу - 100 лк;
для шляху руху талевого блока - 30 лк;
для приміщення лебідкового і насосного блоків, превентора - 75 лк;
для сходів, маршів, спусків, приймальних містків - 30 лк.
2.4. Нові типи бурових установок, що застосовуються для буріння нафтових і газових свердловин, повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.
2.5. Керування буровою лебідкою повинно здійснюватися з пульта бурильника, пуск бурових насосів у роботу - з місцевого пульта. При пуску насоса з пульта бурильника біля насосів повинна бути встановлена звукова та світлова сигналізація.
Зупинка бурової лебідки повинна здійснюватися з пульта бурильника та місцевого пульта.
2.6. Роботи на приймальних містках бурової установки із затягування і викидання труб, з обслуговування гідравлічних блоків бурових насосів повинні бути механізовані. Вантажопідіймальні механізми на приймальних містках повинні мати дистанційне керування.
2.7. Конструкція допоміжної лебідки повинна забезпечувати плавне переміщення і надійне утримання вантажу у висячому положенні з використанням каната діаметром не менше ніж 12,5 мм. З пульта керування лебідкою повинні добре оглядатися місця роботи і переміщення вантажу. У разі неможливості виконання цієї вимоги використовується сигнальник.
2.8. На буровому майданчику повинна бути доливна ємність циліндричної або прямокутної форми з відкритою поверхнею мінімальної площі. Забороняється використання деформованих ємностей як доливних, якщо деформація ускладнює користування ємністю за призначенням.
Об'єм доливної ємності повинен бути на 20 % більше, ніж максимальний об'єм бурильного інструменту, який перебуває в свердловині.
Ємність повинна мати люк для зручного очищення від осаду, бути обладнана рівнеміром, проградуйована з ціною поділки не більше ніж 200 літрів. Шкала рівня та рівнемір повинні бути освітлені в темну пору доби.
Для контролю за станом ємності та рівнеміра ємність повинна мати сходи тунельного типу. Нормальний стан ємності - порожня, очищена від осаду. Ємність заповнюється перед підйомом і спорожняється після його закінчення.
На бурових установках, що оснащені автоматичною системою контролю доливу свердловин, допускається їхнє використання замість доливної ємності.
2.9. Конструкція основи бурової вишки повинна передбачати можливість монтажу превенторної установки на усті свердловини і демонтажу основи при встановленій ФА або її частини, а також раціонального розміщення:
засобів автоматизації, механізації і пультів керування;
шурфів для встановлення ведучої труби, ОБТ, допоміжних шурфів для нарощування.
2.10. Роботи з установлення ведучої труби і ОБТ у шурф повинні бути механізовані.
2.11. Бурові вишки (крім мобільних бурових установок) повинні бути обладнані площадками для обслуговування кронблока та заміни бурового шлангу.
2.12. Бурові вишки повинні оснащуватися маршовими сходами з перехідними площадками через кожні 6 м або сходами тунельного типу.
2.13. Бурові насоси комплектуються компенсаторами, що заповнюються повітрям або інертним газом, при цьому тиск у компенсаторах повинен відповідати паспортній характеристиці відповідно до тиску в напірній лінії маніфольда.
2.14. Бурові насоси кріпляться до фундаментів чи до основи насосного блока, а нагнітальний трубопровід - до блокових основ і проміжних стійок. Повороти трубопроводів виконуються плавно або робляться прямокутними з відбійними елементами для запобігання ерозійному зношенню. Допускається використання гнучких нагнітальних трубопроводів високого тиску. Повинна бути забезпечена можливість подання цементувальним агрегатом рідини в нагнітальний маніфольд як через стояк, так і від ємностей ЦС.
2.15. У системі керування автоматичним ключем повинна передбачатися можливість повного його відключення від систем живлення, а також блокування з метою запобігання випадковому ввімкненню.
2.16. Порядок організації і проведення ПЗР бурового та енергетичного обладнання встановлюється положенням, яке розробляє підприємство, що експлуатує обладнання.
Бурове обладнання та інструмент повинні мати технічний паспорт або інші експлуатаційні документи, до яких вносяться дані про їх експлуатацію, ремонт і дефектоскопію.
На кожній буровій установці повинен бути комплект інструкцій з експлуатації всього обладнання та механізмів.
2.17. Пневматичну (гідравлічну) систему керування бурової установки (трубопроводи, крани) після монтажу і ремонту необхідно випробовувати на тиск, що перевищує робочий на 25 %.
2.18. Усі кріплення, які встановлюються на буровій вишці, повинні унеможливлювати їх самовільне розкріплення і падіння.
2.19. Буровий насос повинен мати запобіжний пристрій заводського виготовлення, що спрацьовує при тиску, який на 3,5 % менше ніж максимально допустимий тиск насоса при встановлених втулках відповідного діаметра.
2.20. Конструкція запобіжного пристрою повинна забезпечувати його надійне спрацьовування при встановленому тиску незалежно від тривалості контакту з хімічно обробленим буровим розчином з високим вмістом твердої фази, тривалості впливу негативних температур повітря, а також унеможливлювати травмування працівників, забруднення обладнання і приміщення в разі спрацьовування.
2.21. Обв'язка бурових насосів повинна забезпечувати:
можливість приготування, обробки та обважнення бурового розчину з одночасним промиванням свердловини;
повне зливання рідини та продувку нагнітального трубопроводу стисненим повітрям.
Якщо горизонти з можливим ГНВП розкриваються під час роботи двох насосів, необхідно передбачити можливість їх одночасної роботи з однієї ємності. В обв'язці між ємностями ЦС повинні бути запірні пристрої.
2.22. На нагнітальному трубопроводі насосів установлюється пристрій з дистанційним керуванням, що дозволяє пускати бурові насоси без навантаження з поступовим виведенням їх на робочий режим (за умови контролю за тиском). Викид від пускової засувки повинен бути прямолінійним та надійно закріпленим з ухилом у бік зливу в приймальну ємність. На бурових установках з регульованим приводом насоса встановлення пускових засувок не обов'язкове, але повинна бути встановлена засувка для скидання тиску в нагнітальному трубопроводі.
2.23. Нагнітальний трубопровід бурових насосів і стояк після їх монтажу чи ремонту підлягають гідравлічним випробуванням під тиском, що в 1,5 раза перевищує максимальний робочий тиск, згідно з проєктом на спорудження свердловини із складанням акта про випробування нагнітальних ліній бурових насосів згідно з додатком 5 до цих Правил.
2.24. Буровий шланг обмотується м'яким сталевим канатом діаметром не менше ніж 12,5 мм з петлями через кожні 1,0 - 1,5 м по всій довжині. Кінці каната кріпляться до бурової вишки і корпусу вертлюга.
На бурових установках з СВП кріплення бурових шлангів, трубопроводів та кабельної системи управління виконується згідно зі схемою підприємства - виробника.
2.25. Ходовий і нерухомий кінці сталевого каната під навантаженням не повинні торкатися елементів бурової вишки.
2.26. Машинні ключі підвішуються горизонтально на сталевих канатах діаметром не менше ніж 12,5 мм і обладнуються контрвантажами для легкості регулювання висоти. Механізми зрівноваження машинних ключів повинні бути огороджені.
2.27. Машинний ключ, крім робочого каната, оснащується страховим канатом діаметром не менше ніж 18 мм, який одним кінцем кріпиться до корпусу ключа, а іншим - до основи вишкового блока чи ноги бурової вишки. Страховий канат повинен бути довше за робочий канат на 15 - 20 см. Канати повинні кріпитися окремо один від одного.
