9.3. Дихальні апарати повинні бути підібрані за розмірами. До кожного апарата додається паспорт і прикріплюється етикетка із зазначенням прізвища та ініціалів працівника. Необхідно проводити регулярний огляд, перевірку і сервісне обслуговування дихальних апаратів відповідно до графіка, складеного згідно з вимогами підприємства-виробника. Усі дані вносяться в реєстраційний журнал обслуговування дихальних апаратів.
9.4. Газозахисні засоби необхідно перевіряти відповідно до інструкцій з експлуатації підприємств-виробників у лабораторії спеціалізованої аварійно-рятувальної служби.
9.5. На газонебезпечному об’єкті повинен бути аварійний запас газозахисних засобів, кількість і типи яких визначаються з урахуванням чисельності працівників, віддаленості об’єкта та специфіки виконуваних робіт.
10. Консервація та ліквідація свердловин
10.1. При ліквідації свердловин, у які не спущені експлуатаційні колони, в інтервалах залягання пластів з умістом токсичних речовин установлюються цементні мости. Цементний міст повинен перекривати потужність пласта не менше ніж на 100 м вище покрівлі пласта.
10.2. У башмак останньої проміжної колони ліквідованої свердловини встановлюється цементний міст заввишки не менше ніж 200 м.
10.3. Цемент для встановлення цементних мостів повинен бути корозійностійким і відповідати геолого-технічним умовам.
10.4. Рідина, якою заповнюється стовбур свердловини, повинна бути оброблена інгібітором корозії та нейтралізатором.
10.5. Наявність та міцність цементних мостів, установлених у відкритому стовбурі свердловини, перевіряється шляхом розвантаження бурильного інструменту. Величина навантаження встановлюється, виходячи з допустимого питомого тиску на цементний камінь. За результатами перевірки цементного моста на міцність та герметичність складається акт.
10.6. Устя ліквідованої свердловини, у геологічному розрізі якої присутні вуглеводні, агресивні компоненти або високонапірні пластові води (з коефіцієнтом аномальності 1,1 і більше), облаштовується наземним репером у вигляді цементної тумби, яка встановлюється на експлуатаційну колону (за її відсутності - на проміжну колону або кондуктор), заповнену на глибину не менше ніж 2 м цементною пробкою. Під цементною пробкою повинен проходити заглушений зверху за допомогою зварювання патрубок з установленим вентилем для забезпечення контролю за тиском у колоні.
10.7. Для запобігання замерзанню верхня частина стовбура ліквідованої свердловини на глибину 5 м заповнюється незамерзаючою рідиною (соляровим маслом, нафтою, розчином хлористого кальцію).
10.8. Після завершення ізоляційно-ліквідаційних робіт через місяць, шість місяців і надалі з періодичністю не рідше ніж один раз на рік проводиться контроль тиску в трубному та міжколонному просторах та контроль стану газоповітряного середовища навколо устя свердловини. Результати замірів оформляються актами.
10.9. Консервація свердловини повинна унеможливити вихід токсичних речовин на усті та забезпечити захист колон та устьового обладнання від корозії на весь період консервації.
10.10. При консервації свердловини з установленням цементного моста свердловина задавлюється рідиною. Над інтервалом перфорації повинен бути встановлений цементний міст заввишки не менше ніж 50 м. Ліфтова колона повинна бути піднята над цементним мостом не менше ніж на 50 м.
IX. Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників у видобувних галузях, що використовують буріння
1. Загальні вимоги
1.1. Роботодавець повинен вжити заходів щодо забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників під час добування корисних копалин способом буріння за нормальних умов праці та у небезпечних ситуаціях.
1.2. Роботи з добування корисних копалин способом буріння потрібно здійснювати з урахуванням проведеного оцінювання ризиків та визначених профілактичних заходів.
1.3. Оцінка ризиків та профілактичні заходи для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників повинні бути розроблені з урахуванням основних принципів їх запобігання та задокументовані.
1.4. Залежно від виробничих процесів роботодавець зобов’язаний виконувати свої посадові обов’язки, вимоги безпеки під час добування корисних копалин відкритим та / або підземним способом, що передбачені наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2018 року № 943 "Про затвердження Вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 липня 2018 року за № 872/32324.
1.5. У разі нещасного випадку або аварії на виробництві роботодавець зобов’язаний ужити невідкладних заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому та забезпечити виконання вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337.
1.6. Роботодавець повинен забезпечити наявність необхідних письмових інструкцій щодо безпечного виконання робіт і використання робочого обладнання, які є зрозумілими для всіх працівників, та ознайомити з ними працівників під особистий підпис.
1.7. Інструкції повинні бути розроблені для кожного робочого місця та виду робіт.
1.8. Інструкції повинні містити відомості про використання аварійного обладнання та дії працівника в разі виникнення аварійної ситуації на робочому місці або поблизу нього.
1.9. Роботодавець повинен забезпечити вільний доступ до задокументованих профілактичних заходів, передбачених системою управління охороною праці, та здійснювати їх регулярний перегляд.
1.10. Роботодавець повинен дотримуватися процедур і механізмів, передбачених цими документами, на всіх етапах планування та впровадження заходів.
1.11. Санітарно-гігієнічні вимоги до шуму, вібрації, повітря робочої зони, забезпечення питного водопостачання, мікроклімату на робочих місцях, впливу електромагнітних та/або іонізуючих випромінювань повинні відповідати чинним санітарно-гігієнічним нормам.
2. Аварійно-рятувальні заходи
2.1. Роботодавець повинен організувати проведення навчання щодо правильного застосування аварійно-рятувального обладнання.
2.2. Після навчання все аварійно-рятувальне обладнання, яке застосовувалося, повинно бути очищене та за необхідності перезаряджене або замінене. Портативне обладнання повинно бути повернуто на місце свого зберігання.
2.3. Навчання на шельфі повинно також включати перевірку на готовність до експлуатації рятувальних суден.
2.4. Роботодавець повинен уживати заходів для запобігання, виявлення та боротьби з виникненням та поширенням пожеж, а також за необхідності встановлювати протипожежні стіни з метою відокремлення ділянок з ризиком виникнення та поширення пожежі.
2.5. Залежно від характеру, обсягу і тривалості робіт роботодавець зобов’язаний надати працівникам приміщення, яке повинно:
бути захищене від впливу вибуху, проникнення диму і газу, а також від займання і поширення вогню;
мати безпечні засоби вентиляції, опалення та освітлення;
мати на кожному поверсі не менше ніж два роздільні виходи, що ведуть до евакуаційних маршрутів;
бути захищене від стороннього шуму, запахів і диму, які можуть бути небезпечними для здоров’я, а також від несприятливих погодних умов;
бути ізольовано від виробництва і розташовуватися на значній відстані від небезпечних зон.
2.6. У таких приміщеннях повинна бути достатня кількість ліжок або інших місць для відпочинку.
2.7. Роботодавець повинен забезпечити відповідним обладнанням, що застосовується з метою захисту від вибухів у шахтах (свердловинах).
Розміщення такого обладнання повинно проводитися з урахуванням розташування свердловини та умов роботи.
2.8. У місцях, де це потрібно відповідно до виробничих процесів, повинно бути створено систему дистанційного керування на випадок аварійної ситуації.
Така система повинна включати станції моніторингу, які встановлюються у відповідних місцях, і може бути використана в разі аварії, у тому числі станції моніторингу в безпечних пунктах збору і пунктах евакуації.
2.9. У разі виникнення аварійної ситуації система дистанційного керування повинна дозволяти роботу в режимі дистанційного керування обладнанням у певних місцях.
Таке обладнання повинно включати системи вентиляції, системи аварійного відключення та зупинки обладнання, яке може викликати займання, системи запобігання витоку легкозаймистих рідин та газу, системи протипожежного захисту, системи для ізолювання і відключення свердловин, установок і трубопроводів та системи глушіння свердловин.
2.10. Аварійні системи повинні бути відокремлені або іншим способом захищені від аварій та розміщуватися на відстані, необхідній для збереження своїх функцій у разі виникнення аварійної ситуації.
Ці системи за необхідності повинні бути продубльовані.
2.11. У кожній робочій зоні залежно від способу видобування корисних копалин та там, де можливе перебування працівників, повинна бути забезпечена наявність:
пристроїв звукової та світлової сигналізації, сигнал яких за необхідності може бути передано на кожне робоче місце, де можуть перебувати працівники;
пристроїв звукової сигналізації, сигнал якої повинен бути добре чутним у всіх частинах бурової установки, де присутні працівники.
Пристрої сигналізації повинні бути розміщені у відповідних місцях і бути у вільному доступі для працівників.
Якщо працівники перебувають у тих ділянках робочих зон, де робота зазвичай виконується не за участю людини, то вони повинні забезпечуватися відповідними засобами зв’язку.
2.12. У кожній робочій зоні на шельфі, де присутні працівники, крім звукової сигналізації, передбаченої пунктом 2.11 розділу IX цих Правил, повинна бути забезпечена наявність системи зв’язку з берегом та аварійно-рятувальними службами.
Ця система зв’язку повинна мати здатність залишатися справною у разі виникнення аварійної ситуації.
2.13. Звукова сигналізація повинна бути доповнена автономними системами зв’язку, які не залежать від вразливості джерел живлення.
2.14. Пристрої для подання сигналів тривоги повинні бути розташовані у спеціально відведених місцях і бути у вільному доступі для працівників.
2.15. У кожній робочій зоні повинні бути необхідні та достатні засоби евакуації людей у разі настання аварійної ситуації, а також під час роботи на шельфі - засоби виходу безпосередньо в море.
2.16. Для кожної робочої зони на шельфі повинен бути розроблений та затверджений оперативний план або інструкція щодо евакуації з робочих зон та дій з рятування на морі.
2.17. План або інструкція повинні передбачати застосування резервних суден та вертольотів, а також ураховувати місткість та час реакції цих суден та вертольотів після подачі аварійного сигналу.
Необхідний час реакції системи цих засобів повинен бути вказаний в інструкціях з питань безпечного ведення робіт для кожної бурової установки.
2.18. Роботодавець повинен обладнати безпечні пункти збору та місця евакуації, що повинні бути захищені від впливу надмірної температури, диму та вибуху. Один з пунктів збору повинен бути оснащений необхідним обладнанням для дистанційного керування. Безпечні пункти збору та місця евакуації в разі евакуації під час робіт на шельфі повинні бути оснащені системами зв’язку з берегом та аварійно-рятувальними службами.
Ці заходи повинні забезпечувати захист працівників протягом достатнього періоду для забезпечення проведення евакуації та рятувальних робіт.
2.19. У кожному пункті збору повинен бути складений перелік осіб, закріплених за цим пунктом.
2.20. У кожній робочій зоні повинен бути розміщений перелік осіб, відповідальних за виконання дій у разі настання аварійної ситуації.
Прізвища цих осіб повинні бути також зазначені в інструкціях з безпечного ведення робіт.
2.21. Для кожної робочої зони на шельфі роботодавець повинен забезпечити наявність резервних суден, призначених для здійснення евакуації, що повинні бути оснащені відповідними засобами для здійснення рятувальних робіт.
2.22. Для кожної робочої зони на шельфі рятувальні засоби (шлюпки), плоти, круги та жилети повинні бути:
придатні та відповідним чином оснащені для підтримки життя протягом достатнього часу;
у достатній кількості для всіх працівників, яким вони можуть знадобитися;
придатні для використання в конкретних робочих зонах;
сконструйовані з матеріалів з урахуванням призначення цих засобів для рятування життя, а також умов їх застосування або готовності до застосування;
такого кольору, який робить їх помітними під час використання, а також оснащені засобами для привернення уваги рятувальників.
Необхідні рятувальні засоби повинні проходити періодичні та чергові огляди на придатність і бути готовими до негайного використання.
2.23. Вертолітні майданчики (за їх наявності) в робочих зонах повинні бути достатнього розміру для безперешкодного приземлення вертольотів та розміщуватися таким чином, щоб найбільший вертоліт міг приземлитися у найскладніших умовах.
Вертолітні майданчики повинні бути спроєктовані та споруджені відповідно до характеру їх застосування.
2.24. У безпосередній близькості від вертолітного майданчика повинно зберігатися обладнання та/або устаткування, яке використовується для ліквідації аварії із застосуванням вертольота.
2.25. На бурових установках, де постійно працюють люди, повинна бути достатня кількість персоналу, який пройшов відповідну підготовку з практичних дій у разі виникнення аварійної ситуації та повинен перебувати під час зльоту та посадки вертольота на вертолітному майданчику (за його наявності).
2.26. Роботи з підготовки до розміщення бурових установок, призначених для роботи у відкритому морі, необхідно здійснювати таким чином, щоб забезпечити стійкість цих установок та безпеку їх експлуатації.
2.27. Обладнання та технологічні процеси, які застосовуються під час виконання робіт на суші та шельфі, повинні сприяти зменшенню ризиків, для безпеки та здоров’я працівників за нормальних умов праці та в разі виникнення аварійної ситуації.
Х. Радіаційний захист персоналу під час експлуатації, ремонту та/або реконструкції та виведення з експлуатації об’єктів нафтогазодобувної промисловості
1. Загальні вимоги
1.1. Вимоги цього розділу застосовуються до об’єктів нафтогазодобувної промисловості, на яких під час проведення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" встановлено ймовірність виникнення в результаті виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності радіаційно-небезпечних факторів, які призводять до радіоактивного забруднення поверхонь технологічного обладнання, зокрема утворення ТПДПП та додаткового опромінення працівників.
1.2. Радіаційний захист персоналу під час експлуатації, ремонту та/або реконструкції та виведення родовищ нафти і газу з промислової розробки або виведення з експлуатації окремих об’єктів нафтогазодобувної промисловості, зокрема, під час поводження з відпрацьованим технологічним обладнанням (НКТ та іншим нафтогазодобувним обладнанням нафтогазових свердловин), яке належить до ТПДПП, здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання"; санітарного законодавства в галузі радіаційної гігієни: ДГН 6.6.1.-6.5.061-000 "Норми радіаційної безпеки України, доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 12 липня 2000 року № 116 (НРБУ-97/Д-2000), та ДСП 6.177-2005-09-02 "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України", затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54 (ОСПУ); регламентів опромінення та відповідно до інструктивно-розпорядчої документації підприємства.
1.3. Підприємство забезпечує радіаційний захист персоналу, задіяного під час експлуатації, ремонту та/або реконструкції та виведення з експлуатації об’єктів нафтогазодобувної промисловості, під час підготовки проєктних рішень, використання стаціонарних, пересувних засобів та ЗІЗ, оптимальної організації роботи, здійснення постійного радіаційно-дозиметричного контролю, застосування системи управління якістю.
1.4. Порядок віднесення працівників до категорій персоналу А та Б, проведення медичних оглядів, допуску до робіт із ДІВ, обмеження опромінення персоналу ДІВ та ТПДПП, установлення вимог до організації та допуску до робіт із ДІВ, системи інструктажу і перевірки знань з радіаційної безпеки персоналу, а також забезпечення індивідуального дозиметричного контролю регулюється ДСП 6.177-2005-09-02 "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України", затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54 (ОСПУ).
1.5. Основні дозові межі індивідуального опромінення персоналу об’єктів, на яких здійснюється практична діяльність, визначаються Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання".
1.6. Радіаційний захист персоналу під час експлуатації, проведення робіт з ремонту та/або реконструкції, зачистки обладнання та виведення з експлуатації об’єктів нафтогазодобувної промисловості включає такі радіаційно-гігієнічні та організаційно-технічні заходи для забезпечення умов праці:
обмеження у встановленому порядку допуску до роботи з ДІВ осіб за віком, статтю, станом здоров’я, рівнем раніше отриманої дози опромінення;
створення умов праці, що відповідають вимогам норм і правил радіаційної безпеки;
достатність захисних бар’єрів, включаючи фактори, що лімітують відстань до ДІВ і час роботи з ним, застосуванням ЗІЗ;
достатня надійність і безвідмовність конструкцій, механізмів та інших засобів і систем, що забезпечують низькі проєктні рівні ймовірності критичних подій щодо джерел потенційного опромінення;
система підготовки і підтримки належної кваліфікації персоналу і дотриманням правил роботи з ДІВ; плануванням і проведенням ефективних заходів щодо захисту персоналу в разі виникнення радіаційної аварії;
забезпечення персоналу лікувально-профілактичними засобами захисту від опромінення;
неперевищення встановлених контрольних рівнів доз опромінення персоналу та параметрів радіаційної обстановки;
організація системи інформування про радіаційний стан на об’єкті і робочих місцях;
організація і проведення радіаційного контролю, що відповідає вимогам дійсних і профільних (спеціальних) санітарних правил щодо.
здійснення заходів із запобігання утворюванню джерел додаткового опромінення працівників, зокрема ТПДПП, шляхом періодичного видалення відкладень чи забруднень з технологічного обладнання під час його експлуатації;
проведення контролю рівнів радіоактивного забруднення та потужності гамма-випромінювання від поверхонь технологічного обладнання.
1.7. Персонал, що залучається до експлуатації, виконання ремонту та/або реконструкції, зачистки обладнання та виведення з експлуатації об’єктів нафтогазодобувної промисловості, повинен пройти інструктаж керівником робіт у частині заходів безпеки і працювати під його керівництвом та спеціально призначеної особи.
Під час експлуатації, проведення ремонту та/або реконструкції, зачистки обладнання та виведення з експлуатації об’єктів нафтогазодобувної промисловості персонал дотримується правил безпеки, інструкцій, а в разі порушень у роботі обладнання, несправності засобів захисту, порушення пожежної, радіаційної безпеки тощо сповіщає про це керівника підприємства.
1.8. Для оптимізації радіаційного захисту персоналу керівництво підприємства встановлює контрольні рівні доз опромінення персоналу і радіаційних параметрів на промислових майданчиках, у приміщеннях і на робочих місцях персоналу.
1.9. Зменшення доз опромінення персоналу під час експлуатації, проведення робіт з ремонту та/або реконструкції, зачистки обладнання, та виведення з експлуатації об’єктів нафтогазодобувної промисловості здійснюється шляхом скорочення тривалості опромінення за рахунок удосконалення технологічного процесу та володіння персоналом технологією.
1.10. Після закінчення робіт з експлуатації, ремонту та/або реконструкції, зачистки чи сортування обладнання та виведення з експлуатації об’єктів нафтогазодобувної промисловості технологічне обладнання, інструмент, спецодяг та ЗІЗ підлягають дозиметричному контролю з метою неперевищення встановлених контрольних рівнів.
У разі виявлення перевищення встановлених контрольних рівнів суб’єкт господарювання забезпечує виконання заходів, передбачених законодавством, нормами та правилами радіаційної безпеки.
1.11. Дозиметричний контроль персоналу залежно від особливостей технології і характеру робіт включає:
моніторинг радіаційно-гігієнічних параметрів (радіаційної обстановки) на промислових майданчиках, у приміщеннях і на робочих місцях;
індивідуальний дозиметричний контроль персоналу;
систему оперативного і довгострокового планування, обліку і збереження індивідуальних доз опромінення персоналу.
1.12. У разі аварії під час експлуатації, проведення робіт з ремонту та/або реконструкції, зачистки обладнання та виведення з експлуатації об’єктів нафтогазодобувної промисловості дії персоналу та ліквідація наслідків надзвичайної ситуації здійснюються згідно з інструкціями з радіаційної безпеки щодо ліквідації радіаційних аварій.
1.13. Суб’єкт господарювання під час виведення родовищ нафти і газу з промислової розробки або виведення з експлуатації окремих об’єктів нафтогазодобувної промисловості виконує заходи, спрямовані на приведення параметрів радіаційної обстановки на земельних ділянках, порушених під час користування надрами, до рівнів, що максимально близькі до їх вихідних значень, та забезпечення поводження з утвореними ТПДПП, відповідно до вимог законодавства, норм та правил з радіаційної безпеки.
| Директор депратаменту праці та зайнятості | Р. Поклонський |
Додаток 1
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 1.5 глави 1 розділу IV)
НАРЯД-ДОПУСК
на виконання робіт підвищеної небезпеки
( Див. текст )
Додаток 2
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 2.19 глави 2 розділу IV)
МІНІМАЛЬНІ ВІДСТАНІ
об’єктів облаштування нафтових і газових родовищ до будівель і споруд, м
| __________ Примітка. | Відстань до окремо розташованих вахтових, житлових і громадських будинків (за винятком будинків клубів, шкіл, дитячих ясел- садків, лікарень) допускається приймати на 50 % меншою |
Додаток 3
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 4.3 глави 4 розділу IV)
КЛАСИФІКАЦІЯ
вибухонебезпечних зон бурових установок та нафтогазопромислових об’єктів
Додаток 4
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 1.12 глави 1 розділу V)
МІНІМАЛЬНІ ВІДСТАНІ
між будівлями і спорудами об’єктів облаштування родовища нафтових і газових родовищ, м
( Див. текст )
Додаток 5
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 2.23 глави 2 розділу V)
АКТ
про випробування нагнітальних ліній бурових насосів
( Див. текст )
Додаток 6
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 2.29 глави 2 розділу V)
АКТ
про перевірку бурової вишки
( Див. текст )
Додаток 7
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(підпункт 3.1.1 пункт 3.1
глави 3 розділу V)
АКТ
про введення в експлуатацію бурової установки
( Див. текст )
Додаток 8
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(підпункт 3.4.3 пункту 3.4
глави 3 розділу V)
ПЕРІОДИЧНІСТЬ
дефектоскопії бурильних труб
| № з/п | Глибина буріння, м | Термін проведення дефектоскопії в залежності від способу буріння, діб | |
| роторне | турбінне | ||
| 1 | <2500 | 60 | 90 |
| 2 | 2500-3500 | 45 | 65 |
| 3 | 3500-5000 | 30 | 45 |
Додаток 9
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(підпункт 3.6.3 пункту 3.6
глави 3 розділу V)
ПОЄДНАННЯ
різьбових з’єднань бурильних труб і герметизуючих засобів
Додаток 10
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 5.20 глави 5 розділу V)
ПЕРЕЛІК
порушень вимог протифонтанної безпеки, несумісних з безпечним виконанням робіт на нафтових і газових свердловинах
1. Поглиблення свердловини після спуску обсадної колони та обладнання устя без дозволу представника спеціалізованої аварійно-рятувальної служби.
2. Невідповідність фактичної обв’язки устя свердловини затвердженій схемі, у тому числі:
2.1. Установлення превенторів з робочим тиском нижче, ніж передбачений у проектній документації.
2.2. Фактична кількість превенторів менша, ніж у затвердженій схемі.
2.3. Відсутність у превенторній компоновці надпревенторної котушки.
2.4. Відсутність рознімного зливного жолоба.
3. Несправність противикидного обладнання та обв’язки устя свердловини:
3.1. Негерметичність фланцевих з’єднань вузлів противикидного обладнання.
3.2. Негерметичність зварних швів вузлів противикидного обладнання та обв’язки колон.
3.3. Відсутність шпильок у фланцевих з’єднань вузлів противикидного обладнання.
4. Несправність управління превенторами:
4.1. Відсутність або несправність дублювального пульта керування превенторами.
4.2. Відсутність або несправність штурвалів ручного приводу.
4.3. Негерметичність гідросистеми пультів керування превентором.
4.4. Установлення пультів керування превенторами ближче ніж 10 м від устя свердловини.
5. Порушення правил монтажу викидних трубопроводів превенторної установки:
5.1. Довжина викидних трубопроводів менше ніж 100 м для газових свердловин та менше ніж 30 м для нафтових.
5.2. Направлення викидних трубопроводів у бік ліній електропередачі, проїжджих шляхів, річок, каналів, лісових масивів, житлових та виробничих будівель, установок, які мають відкритий вогонь або іскри.
5.3. Повороти викидних трубопроводів виконані не на кованих кутиках (литих трійниках з буферним пристроєм).
5.4. Діаметр викидних трубопроводів до кінцевих засувок не відповідає діаметру відводів хрестовини превенторної установки.
5.5. Викидні трубопроводи від відводів хрестовини до кінцевих засувок виконані не на фланцевих або інших з’єднаннях, які передбачені підприємством-виробником.
5.6. Запірна арматура обв’язки противикидного обладнання не відповідає технічній характеристиці превенторної установки.
5.7. Монтаж запірної арматури викидних трубопроводів у місцях або положеннях, що ускладнює керування ними або їх заміну.
5.8. Стояки кріплення викидних трубопроводів не забетоновані або маса бетонних тумб не відповідає розрахунковій.
6. Відсутність технічної документації на противикидне обладнання:
6.1. Технічного паспорта.
6.2. Затвердженої схеми фактичної обв’язки устя свердловини з розмірами.
6.3. Паспортів і актів на опресування колонної головки, двофланцевої котушки, викидних трубопроводів, кутників або трійників, противикидної (перфораційної) засувки фонтанної арматури.
7. Плашки превенторів не відповідають діаметру бурильних труб.
8. Відсутність плашок під обсадні труби або від спеціального перевідника при спусканні обсадних колон у свердловину з розкритими продуктивними горизонтами.
Додаток 11
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 12.4 глави 12 розділу VI)
СФЕРИ
застосування обладнання у стандартному і стійкому до сульфідно-корозійного розтріскування виконанні залежно від абсолютного тиску (Р абс ), парціального тиску сірководню ( РH 2 S ) та його концентрації (C H 2 S ) для багатофазного флюїду "нафта-газ-вода" з газовим фактором менше ніж 890 нм-3/м-3
( Див. текст )
Додаток 12
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 12.4 глави 12 розділу VI)
СФЕРИ
застосування обладнання у стандартному і стійкому до сульфідно-корозійного розтріскування виконанні залежно від абсолютного тиску (Р абс ), парціального тиску сірководню Р H 2 S ) та його концентрації (C H 2 S ) для вологого газу або обводненої нафти з газовим фактором більше ніж 890 нм-3/м-3
( Див. текст )
Додаток 13
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(підпункт 13.6.19 пункту 13.6
глави 13 розділу VI)
ЗОНИ
безпеки при очищенні і випробуванні трубопроводів повітрям і газом
| __________ Примітка. | Під час випробування наземних або надземних трубопроводів розміри охоронної зони, вказані в таблиці, збільшуються в 1,5 рази. |
Додаток 14
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 13.6.20 глави 13 розділу VI)
ЗОНИ
безпеки (охоронна зона) при гідравлічних випробуваннях трубопроводів
Додаток 15
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 1.3 глави 1 розділу VII)
АКТ
перевірки готовності свердловини до промислово-геофізичних робіт
( Див. текст )
Додаток 16
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 1.3 глави 1 розділу VII)
АКТ
перевірки готовності свердловини до промислово-геофізичних робіт під тиском
( Див. текст )
Додаток 17
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 5.22 глави 5 розділу VII)
НОРМИ
штучного освітлення виробничих об’єктів
| __________ Примітка. | Норми освітленості для приміщень стосуються поверхонь, які розміщені на відстані 0,8 м від підлоги в горизонтальній площині. |
Додаток 18
до Правил безпеки
в нафтогазодобувній промисловості
(пункт 8.6 глави 8 розділу VIII)
ЖУРНАЛ
контролю повітря на вміст сірководню
