Про затвердження Правил пожежної безпеки на морських суднах України

5.22. У разі виявлення течі через вантажний трубопровід шланг або фланцеві з'єднання перекачування палива припиняють. Паливо, що пролите на палубу, негайно витирають, а використаний обтиральний матеріал прибирають у закриту тару.

5.23. У разі виникнення пожежі на судні, що бункерують, на бункерувальнику, причалі або судні, що стоїть поруч, бункерувальні операції терміново припиняються, з'єднувальні трубопроводи звільняються від палива та від'єднуються. Рішення про відведення бункерувальника приймають обидва капітани або особи, що виконують їх обов'язки, та вахтовий представник адміністрації порту (заводу).

5.24. Подачу на судно пально-мастильних матеріалів у тарі проводиться дотриманням таких заходів пожежної безпеки:

транспортні засоби та навантажувальні механізми повинні бути відповідним чином обладнані для роботи з легкозаймистими рідинами;

постачання легкозаймистих рідин на судно допускається тільки в металевих посудинах, що герметично закриті та мають місткість не більше ніж 20 л;

посудини з пально-мастильними матеріалами не повинні мати ушкоджень, слідів підтікань і забруднень;

посудини з легкозаймистими рідинами, що подані на борт судна, треба негайно рознести по місцях постійного їх зберігання.

6. Загальні вимоги пожежної безпеки під час проведення вогневих і вогненебезпечних робіт

6.1. Вогневі роботи

6.1.1. Вогневі роботи допускається виконувати тільки для ремонту судна. Під час проведення вогневих робіт виконуються вимоги пожежної безпеки, що викладені в НАПБ 01.018-87 та НАПБ В.01.028-2004.

6.1.2. Відповідальність за безпеку вогневих робіт, що проводяться екіпажем судна, та дотримання ними протипожежного режиму покладається на капітана судна, яким виконуються такі дії:

призначається відповідальний за пожежну безпеку вогневих робіт;

організовується перевірка виконавцями вогневих робіт стану протипожежної безпеки судна, приміщень, де будуть проводитися ці роботи;

проводиться протипожежний інструктаж виконавців цих робіт;

оформлюється наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт; в аварійних випадках вогневі роботи допускається проводити без наряду-допуску, але під наглядом капітана або механіка судна;

забезпечується стеження за станом місця проведення вогневих робіт протягом 3 - 5 годин після їх закінчення.

Вогневі роботи у рейсі допускається проводити тільки з дозволу капітана судна. Одержання такого дозволу фіксують у судновому журналі.

6.1.3. Проводяться вогневі роботи лише після вжиття заходів, які виключають можливість виникнення пожежі, а саме: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захист горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння. Кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначається з урахуванням можливості виникнення та розвитку пожежі. Про приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавцем робіт та відповідальним за пожежну безпеку вноситься позначка у наряд-допуск.

6.1.4. У разі відключення, навіть тимчасового, протипожежного водопостачання під час проведення вогневих робіт капітаном судна вживаються компенсаційні заходи для захисту приміщень, де будуть проводитися такі роботи.

6.1.5. Під час підготовки до вогневих робіт слід використовувати можливість переносу цих робіт з небезпечних у пожежному відношенні місць судна на берег або на відкриту палубу.

6.1.6. Виконавець вогневих робіт відповідає за справність обладнання, що застосовує, дотримання правил пожежної безпеки та не має права починати роботи без одержання наряду-допуску.

6.1.7. Виконавцем вогневих робіт вживаються заходи, що виключають потрапляння розпечених часток і розплавленого металу в суміжні приміщення. Двері, що з'єднують приміщення, де виконують вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, зачиняються.

6.1.8. Під час проведення вогневих робіт захищають електричні кабелі, горючу ізоляцію або опорядження важкодоступних місць, отворів, технологічні прорізі, механізми, розподільні щити, прилади та інше обладнання від іскор, розплавленого металу та впливу підвищеної температури за допомогою металевих екранів, покривал з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами.

6.1.9. Обладнання для електрозварювальних робіт (переносні чи пересувні електрозварювальні установки) встановлюється на березі або тільки на верхній палубі.

Кисневі та ацетиленові балони встановлюються на березі чи на відкритих частинах палуб судна поза районом падіння іскор і дії джерел вогню.

6.1.10. Газозварювальне обладнання розташовується таким чином, щоб виключити потрапляння на нього відкритого вогню та іскор, які утворюються у процесі роботи.

6.1.11. У приміщеннях, де раніше проводили вогненебезпечні роботи, застосовували або зберігали легкозаймисті рідини і горючі речовини, вогневі роботи проводяться тільки в умовах попереднього вентилювання та вентиляції, що працює, або після ретельного провітрювання цього приміщення.

6.1.12. Перед проведенням вогневих робіт на конструкціях, що відокремлюють суміжні приміщення, у яких знаходяться ємкості з горючими газами, легкозаймистими рідинами і горючими речовинами, ці приміщення мають бути провентильовані (провітрені), а ємності - вилучені з приміщень у безпечне місце.

6.1.13. Вогневі роботи на ізольованих конструкціях допускається проводити тільки після видалення горючого покриття навколо місця виконання робіт.

6.1.14. Перед проведенням вогневих робіт місця робіт мають бути очищені від горючих матеріалів на відстані не менше ніж 5 м під час дугового та газового зварювання та не менш ніж 10 м - під час газового різання.

6.1.15. Перед проведенням вогневих робіт на конструкціях, що відокремлюють суміжні приміщення, у яких розміщені ємкості з горючими газами, легкозаймистими рідинами та горючими речовинами, ці ємкості вилучаються з приміщення у безпечне місце, а приміщення - вентилюється (провітрюється).

6.1.16. Електрозварювальні роботи проводяться зі зворотним проводом, якщо об'єктом зварювання не є корпус судна.

6.1.17. Ділянки паливних і масляних трубопроводів, ємкості з легкозаймистими рідинами, горючими речовинами і газами, на яких плануються вогневі роботи, від'єднуються від інших частин трубопроводу, демонтуються та за всією довжиною повністю очищуються від залишків горючих речовин.

6.1.18. Після закінчення вогневих робіт уся апаратура та обладнання забираються з судна або переносяться у спеціально відведені приміщення судна.

6.1.19. Забороняється:

приступати до роботи у разі несправності апаратури;

допускати до вогневих робіт осіб, що не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в установленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення;

користуватися одягом і рукавицями зі слідами мастил і жирів, бензину, гасу та інших горючих речовин, промасленими обтиральними матеріалами;

допускати стикання електричних проводів з балонами зі стиснутими, скрапленими та розчиненими газами, а також із газовими шлангами;

продувати шланги для горючих газів киснем та кисневий шланг горючими газами, а також робити взаємну заміну цих шлангів під час роботи;

відігрівати замерзлі газові трубопроводи, вентилі балонів, редукторів та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;

переміщатися із запаленим пальником або різаком по судну за межі робочого місця;

класти гарячий пальник або різак на горючі предмети та конструкції;

залишати підключеними газові шланги та електрозварювальні кабелі на час відсутності виконавця вогневих робіт чи під час перерви у роботі;

користуватися газовими шлангами, довжина яких менше ніж 10 м і більше ніж 40 м;

затискати, перекручувати чи заламувати шланги, які подають кисень або пальне до різака та пальника;

працювати від одного водяного затвора двом і більше зварникам;

розміщувати газові балони у внутрішніх приміщеннях судна;

зберігати та ремонтувати газову апаратуру на робочому місці, на судні.

6.1.20. Забороняється проводити вогневі роботи в таких умовах:

під час зарядки акумуляторних батарей;

під час вантажних операцій з вогненебезпечними вантажами;

під час бункерування;

на трубопроводах і ємкостях з легкозаймистими рідинами, горючими речовинами і газами;

у районі гідравлічних систем і комунікацій у період їх випробувань;

у випадку небезпеки проникнення в приміщення парів легкозаймистих рідин і горючих речовин через канали енергокомунікацій та іншим чином;

на посудинах і трубопроводах, що знаходяться під тиском;

на обладнанні, що перебуває під напругою;

у приміщеннях, суміжних з тими, де проводяться вогненебезпечні роботи;

у районі викидів повітря, забрудненого парами пожежонебезпечних речовин.

6.2. Вогненебезпечні роботи

6.2.1. Під час проведення вогненебезпечних робіт на судні виконуються вимоги пожежної безпеки, що викладені в НАПБ В.01.028-2004, а також вимоги цього підрозділу.

6.2.2. До початку вогненебезпечних робіт капітан судна зобов'язаний забезпечити перевірку забезпечення робочого місця вогнегасниками та вентиляцією, проведення інструктажу виконавців щодо заходів пожежної безпеки і послідовності виконання вогненебезпечних робіт.

6.2.3. Виконання сумісно двох і більше пожежонебезпечних операцій на одному судні допускається тільки з дозволу суднової адміністрації та під контролем вахтової служби з виконанням додатково розроблених заходів пожежної безпеки.

6.2.4. Під час проведення вогненебезпечних робіт у суднових приміщеннях все електричне та інше обладнання, не призначене для вогненебезпечних робіт (трансформатори, головний розподільний щит, незахищене обладнання тощо), вимикаються та надійно укриваються від потрапляння всередину та на його поверхню горючих речовин. Балони з газами та шланги виносяться за межі цих приміщень. Електрообладнання для фарбувальних робіт і фарборозпилювачі заземлюються.

6.2.5. Тимчасове збереження горючих ізоляційних матеріалів допускається тільки на верхній палубі.

6.2.6. Інструменти, що застосовують під час вогненебезпечних робіт (з використанням мастики, клеїв тощо), мають бути виготовлені з матеріалів, що виключають утворення іскор. Промивати інструменти та обладнання, що застосовувались для виконання робіт з горючими речовинами, слід на відкритій палубі.

6.2.7. Лакофарбувальні матеріали надходять на судно в готовому для виконання робіт стані. Перевіряється наявність на кожній бочці, бідоні та іншій тарі з лакофарбувальними матеріалами, розчинником тощо наклейки або бирки з точною назвою матеріалу та зазначенням його пожежонебезпечних властивостей.

Порожня тара з-під лакофарбувальних матеріалів має щільно закриватися та зберігатися поза судном або у спеціальних приміщеннях (коморах) судна.

6.2.8. Після закінчення фарбувальних робіт розчинники, що залишилися, розріджувачі та лакофарбувальні матеріали прибираються з судна або у спеціальне приміщення (комору) судна.

6.2.9. Вогненебезпечні роботи починають з місць, найбільш віддалених від виходів із приміщень, а в коридорах - лише після закінчення робіт у приміщеннях.

6.2.10. Вогненебезпечні роботи у приміщенні судна дозволяються тільки під час припливно-витяжної вентиляції, яка працює, що забезпечує підтримання у повітрі приміщень концентрацій вибухонебезпечних парів розчинників не вище граничнодопустимих (не вище 20% від нижньої концентраційної межі поширення полум'я).

6.2.11. Промивання, розконсервування та знежирювання суднового обладнання та механізмів, знежирювання суднових конструкцій під фарбування, облицювання та ізоляцію проводяться негорючими рідинами та препаратами. Там, де технологічно необхідно застосування горючих рідин, це допускається за умови дотримання таких протипожежних заходів:

місця проведення робіт забезпечуються необхідними засобами пожежогасіння;

приміщення забезпечується достатньою вентиляцією;

приміщення, у якому виконують роботи, повинно мати не менше ніж два виходи;

у приміщеннях, у яких проводяться роботи, та в суміжних з ними, а також на відкритих ділянках палуби в радіусі не менш ніж 15 м від місця проведення робіт забороняються вогневі роботи (використання відкритого вогню) та куріння;

перед входом у такі приміщення і на такі ділянки вивішуються (встановлюються) виготовлені згідно з діючими стандартами знаки безпеки, що забороняють вхід (прохід) сторонніх осіб і використання відкритого вогню;

тимчасове освітлення має бути вибухозахищеним.

6.2.12. Сповіщувачі пожежної сигналізації, що не є вибухозахищеними, на час фарбування мають бути відключеними та захищеними.

6.2.13. Забороняється:

розігрівати лакофарбувальні матеріали та інші горючі речовини за допомогою відкритого вогню;

транспортувати на судно горючі речовини, лакофарбувальні матеріали у скляній тарі, у ємкостях без кришок, що щільно закривають ємкість та запобігають розливу;

прокладати зварювальні кабелі та газові шланги через місця проведення вогненебезпечних робіт;

сушити пофарбовані поверхні електронагрівальними приладами з відкритою спіраллю;

розташовувати ємкості з вогненебезпечними речовинами поблизу електрообладнання.

6.2.14. Капітан судна та виконавець після закінчення вогненебезпечних робіт перевіряють ретельність прибирання місця проведення робіт від залишків горючих речовин і матеріалів.

7. Вимоги щодо утримання систем пожежогасіння і сигналізації, протипожежного обладнання та забезпечення

7.1. Стаціонарні системи пожежогасіння

7.1.1. Всі системи пожежогасіння мають бути справними та утримуватися в постійній готовності для використання. Несправності, які впливають на їх працездатність, усуваються негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

7.1.2. На період проведення робіт з технічного обслуговування чи планово-попереджувального ремонту, для яких передбачається відключення установок систем пожежогасіння, адміністрацією судна вживаються необхідні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень, що захищаються цими установками, та технологічного устаткування, повідомивши про це відомчу пожежну охорону.

7.1.3. На пультах керування (пожежних постах), на блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла керування та розподільчого пристрою систем пожежогасіння вивішуються (установлюються) таблички із зазначенням приміщень або устаткування, що захищаються ними.

Вузли керування установок водяного та пінного пожежогасіння забезпечуються функціональними схемами, на табличках вказуються типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки та крани нумеруються відповідно до схеми.

7.1.4. Стаціонарні системи пожежогасіння повинні відповідати проектній документації.

7.1.5. Пристрої ручного пуску систем пожежогасіння опломбовуються, захищаються від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень. Для визначення їх місцезнаходження усередині та поза приміщенням розміщуються (наносяться) указівні знаки.

7.1.6. Зрошувачі та насадки постійно утримуються в чистоті, захищаються від потрапляння на них фарби під час проведення ремонтних робіт. У місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх захищають надійними огорожами, але які у разі спринклерних зрошувачів не впливають на поширення тепла і не змінюють карту зрошування. Не допускається встановлювати пробки і заглушки замість тих зрошувачів, що спрацювали, або несправних.

Запас зрошувачів на судні повинен складати не менше ніж 10% від кількості змонтованих.

7.1.7. Забороняється:

використовувати трубопроводи установок пожежогасіння для підвішування або кріплення будь-якого устаткування тощо;

приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення установок пожежогасіння;

установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.

7.1.8. Насоси та трубопроводи, призначені для пожежогасіння, забороняється використовувати для перекачування нафтопродуктів, мастил та інших займистих рідин, а також як баластні насоси для цистерн, які поперемінно заповнюють паливом і баластом.

7.1.9. У приміщеннях, де встановлені пожежні насоси, вивішується схема системи протипожежного водопостачання та інструкція з її експлуатації. На кожній засувці та пожежних насосах мають бути покажчики їх призначення.

7.1.10. Кожен пожежний кран має бути укомплектований запірною арматурою і з'єднувальною головкою швидкозмикального типу. Пожежні крани мають бути захищені від будь-яких ушкоджень у повсякденних умовах, знаходитись у справному стані та бути доступними для використання.

Пожежні крани повинні бути розміщеними у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання, пристосовані для огляду їх без розкривання та для опломбування. На дверцятах шаф пожежних кранів із зовнішнього боку після літерного скорочення "ПК" повинні бути нанесені порядкові номери кранів.

7.1.11. Кожний пожежний кран укомплектовується пожежним рукавом однакового з ним діаметра, стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля.

Пожежний рукав утримують сухим, складеним у "гармошку" або подвійну скатку та не рідше одного разу на шість місяців розгортають та згортають наново.

7.1.12. Пожежні рукави на відкритих частинах палуб і надбудов захищаються від впливу сонячних променів і атмосферних опадів (зберігаються у ящиках, шафах). У машинних приміщеннях, надбудовах та інших закритих приміщеннях пожежні рукави утримуються у приєднаному до пожежних кранів стані.

7.1.13. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців проходять технічне обслуговування та перевірку на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

7.1.14. У неопалюваних приміщеннях взимку вода з протипожежного трубопроводу зливається. У зимовий період, для запобігання замерзанню, вода до пожежних кранів, що встановлені на верхній палубі, не подається. На цей період обов'язки щодо забезпечення подачі води, у разі необхідності (під час пожежі), покладаються на відповідальну особу, яка призначена капітаном.

7.2. Пожежна сигналізація, засоби зв'язку та оповіщення

7.2.1. Установки пожежної сигналізації утримуються у постійній працездатності. Пожежна сигналізація, засоби сповіщення та внутрішньосуднового зв'язку утримуються постійно включеними як на ходу, так і на стоянці. Переключення живлення цих систем проводиться тільки з письмового дозволу капітана судна. Перевірка включення станції пожежної сигналізації, засобів сповіщення та внутрішньосуднового зв'язку проводиться вахтовим начальником під час прийому вахти.

7.2.2. Пожежні сповіщувачі цілодобово втримуються у стані функціонування, у чистоті, захищеними від механічних пошкоджень. Запас пожежних сповіщувачів на судні складає не менше ніж 10% від числа змонтованих.

У разі ремонту або несправності ручного пожежного сповіщувача поруч вивішується табличка з відповідним написом.

7.2.3. Забороняється замість несправних сповіщувачів встановлювати сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати промінь сигналізації за відсутності сповіщувача у місці його встановлення.

7.2.4. Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому судну або послідовно чи вибірково в окремі його частини (відсіки) згідно з планами евакуації.

7.2.5. Порядок використання засобів зв'язку та систем оповіщення визначається в інструкціях з їх експлуатації та в планах евакуації, де також вказуються особи, які відповідають за їх експлуатацію та ремонт і мають право приводити систему в дію.

7.2.6. Кількість сповіщувачів, їх розміщення та потужність повинні забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях постійного чи тимчасового перебування людей. Сповіщувачі-динаміки не повинні мати регуляторів гучності; підключення їх до суднової мережі виконується без роз'ємних пристроїв.

7.2.7. Для передавання текстів оповіщення та керування евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі та інші мережі мовлення, наявні на судні (за умови забезпечення надійності оповіщення). Текст оповіщення заздалегідь записується на магнітофон (для іноземців текст оповіщення записується англійською мовою).

7.2.8. Системами оповіщення та керування евакуацією повинні забезпечувати також можливість прямої трансляції мовного оповіщення та керівних команд через мікрофон для оперативного реагування у разі зміни обстановки або порушення нормальних умов евакуації.

7.3. Предмети протипожежного забезпечення

7.3.1. Усі предмети протипожежного забезпечення повинні бути легкодоступними та підтримуватись у стані постійної готовності до застосування.

7.3.2. Відповідальність за наявність на судні предметів протипожежного призначення, обладнання та систем пожежогасіння покладається на капітана, а за їх справність та готовність до негайної дії - на осіб із командного складу судна відповідно до розпису із завідування.

7.3.3. Протипожежні засоби, майно та інвентар використовуються тільки за прямим призначенням, передбаченим судновою документацією. Предмети протипожежного постачання дозволяється використовувати також на заняттях та тренувальних навчаннях. Використані предмети протипожежного забезпечення у короткий строк приводять в готовність до негайного використання, а ті, що вийшли з ладу, - приводять у справний технічний стан або замінюють.

7.3.4. Під час зберігання та розміщення предметів протипожежного забезпечення на судні забезпечується:

комплектність і рівномірність розподілення предметів постачання за постами;

надійність їх кріплення на штатних місцях і швидке їх знімання під час пожежі;

відповідне маркування;

вільний доступ до них і можливість швидкого використання;

збереження під час їх тривалого зберігання на судні.

7.3.5. Експлуатацію та технічне обслуговування вогнегасників, пожежних рукавів і стволів потрібно здійснювати згідно з паспортами заводів-виготовлювачів і спеціальними інструкціями.

7.3.6. Вогнегасники встановлюють у легкодоступних та помітних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити захист їх від попадання прямих сонячних променів, теплових потоків, механічних пошкоджень та інших несприятливих впливів.

Розміщення вогнегасників на кронштейнах та у спеціальних пожежних шафах повинно забезпечувати можливість прочитування основних написів і піктограм, що визначають порядок приведення їх у дію.

7.3.7. Вогнегасники встановлюють на висоті не більше ніж 1,5 м від рівня палуби до ручки вогнегасника та на такій відстані від дверей, яка є достатньою для їх повного відчинення. Допускається встановлення вогнегасників на настил палуби з обов'язковою фіксацією їх від можливого падіння.

7.3.8. Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою на судні системою нумерації;

пломби на пристроях ручного пуску;

бирки та маркувальні написи на корпусі, сигнальне пофарбування згідно зі стандартами на них.

7.3.9. Використані вогнегасники, а також вогнегасники, з яких відбувся витік вогнегасної речовини або газу-витискувача більше допустимої кількості, а також з механічними пошкодженнями, у тому числі із зірваними пломбами, замінюються справними.

7.3.10. Вогнегасники, виведені з експлуатації на час ремонту, випробувань або перезарядження, замінюються резервними вогнегасниками з аналогічними параметрами.

7.3.11. Комплекти спорядження для пожежників зберігаються готовими до застосування в легкодоступних місцях, найбільш віддалених один від одного. На пасажирських суднах у кожному такому місці має бути не менше двох повних комплектів спорядження і одного комплекту особистого спорядження.

7.3.12. Металеві ящики з піском або просоченою содою сухою дерев'яною тирсою комплектуються совковою лопатою та кришкою, яка легко відкривається, а також пристроєм для утримання кришки у відкритому положенні. Пісок і тирса у ящиках повинні бути сухими, чистими, без грудок і сміття.

7.3.13. Покривала для гасіння полум'я повинні бути достатньо щільними та міцними, виготовленими з негорючого матеріалу. Вони зберігаються у сухому стані в спеціальних футлярах або шафах, які легко відкриваються. Покривала періодично провітрюють та очищують від пилу.

7.3.14. Пожежні відра повинні бути пофарбовані в червоний колір з нанесенням напису "пожежне"; їх забезпечують достатньої довжини кінцем із прядива і зберігають на відкритих палубах у легкодоступних місцях.

7.3.15. Комплекти пожежних інструментів розміщуються на штатних щитах та утримуються у справному стані. Конструкцією їх кріплення забезпечується можливість швидкого знімання інструменту.

8. Порядок дій екіпажу судна у разі пожежі

8.1. У разі виникнення пожежі дії екіпажу судна повинні відповідати розкладу по загальносудновій пожежній тривозі, оперативним планам з боротьби з пожежею та передусім мають бути спрямовані на забезпечення безпеки людей та, у разі необхідності, їх евакуації з судна.

8.2. У разі виявлення пожежі під час перебування судна в порту негайно повідомляють про це пожежну охорону порту або міста. Порядок виклику пожежної охорони повинен бути заздалегідь відомим вахтовому помічнику та вахтовому матросу - на дошці стоянкового розкладу у трапа повинні бути наведені номери телефонів пожежної охорони.

У разі перебування судна на рейді про виникнення пожежі повідомляється диспетчер порту.

8.3. Спільні дії екіпажу судна та підрозділів Державної пожежної охорони, що прибули для рятування людей і ліквідації пожежі на судні, повинні здійснюватися відповідно до вимог НАПБ Б.05.012-96.

8.4. Про всі випадки пожеж і загорань (незалежно від їх розміру), причини і вжиті заходи для рятування людей і ліквідації пожежі капітан повідомляє судновласнику. За кожним випадком пожежі, що сталася на судні, організовується комісія з розслідування причин пожежі.

1. Мета занять

Під час занять із усіма членами екіпажу судна та, у першу чергу, з аварійними партіями судна відпрацьовується правильність рішень, що мають прийматися, та дій екіпажу у боротьбі з пожежею, а також за оперативними планами боротьби з пожежами.

2. Засоби імітації

2.1. Для імітації пожежі, задимлення та іншої прояви некерованого горіння застосовуються різноманітні засоби: димові шашки, піддони (ємкості) з запаленою займистою рідиною тощо.

2.2. У разі використання піддону з рідиною, що горить, керівник занять визначає задачу, наприклад, показує характер впливу засобу гасіння (піна, розпилена вода тощо) на процес горіння, навчає правилам приведення до дії засобів і установок пожежогасіння, показує способи подачі вогнегасних засобів в осередок горіння.

Якщо треба показати, як піна гасить вогонь, застосовується піддон із дизельним пальним, бензином або будь-якою іншою займистою рідиною. Для цього лист необхідно встановити на підставках із незаймистих матеріалів висотою від 10 см до 15 см на відкритій палубі. Перед підпалюванням пального знайомлять учасників навчань з будовою та принципом дії вогнегасника або стаціонарного суднового пристрою піногасіння. Після цього підпалюють і, дочекавшись вільного горіння приблизно протягом від 5 хвилин до 10 хвилин, запускають у дію вогнегасник. Струмінь піни спочатку направляють в найближчий, навітряний кут піддона з поступовим переміщенням його по всій поверхні, що горить. Працювати з вогнегасником має досвідчений матрос, якого навчають, під керівництвом командира аварійної партії (групи).

Якщо гасять за допомогою піни від пінного генератора, то на піддон спрямовують приблизно лише чверть піни, що видає генератор, залишаючи іншу частину на палубі. У цьому випадку буде видно, як піна поступово з одного кінця піддона поширюється на всю його площину. Якщо на лист буде спрямована вся піна, то гасіння відбудеться миттєво і сам процес гасіння залишиться непоміченим, тому що лист занадто малий для високопродуктивного генератора.

2.3. Імітація задимлення в суднових приміщеннях досягається за допомогою димових шашок. Визначається реакція вахтової служби та екіпажу у разі виявлення диму, готовність аварійних партій і груп до роботи в задимлених приміщеннях. Застосування жовтогарячодимних шашок разом із чорнодимними рекомендується на навчально-виробничих суднах, а також суднах із горизонтальним способом навантаження та розвантаження, поромах, ліхтеровозах і інших суднах із значними за об'ємом вантажними приміщеннями. Місце запалювання жовтогарячодимних шашок означає осередок горіння.

Застосування як імітаційних засобів димових шашок на пасажирських суднах рекомендується під час відсутності на борту пасажирів та з обов'язковими подальшими вентиляцією та дезодорацією приміщень.

2.4. Для придбання навичок із пошуку людей у задимлених приміщеннях застосовуються муляжі з наповнених комбінезонів вагою від 60 кг до 70 кг із габаритами, що приблизно відповідають тілу людини.

2.5. Для вирішення більш складної тактичної задачі з локалізації та ліквідації пожежі, що вже розвилася, використовуються різнобарвні прапорці. Прапорець червоного кольору, що встановлено у будь-яких дверях відкритого лазу, вентиляційного каналу, означає наявність вогню, що вибивається з цього прорізу. Учасники навчання проходять ці місця під захисним водяним струменем або у тепловідбивному костюмі. Комплекс суднових приміщень, що огороджені червоними прапорцями, означає розміри осередку пожежі. Прапорці іншого кольору (блакитний, жовтий, зелений) означають "дим". Їх виставляють у коридорах, біля вентиляційних отворів і в інших закритих суднових приміщеннях. Під час підходу до них обов'язково одягають ізолювальні дихальні апарати або вживають заходів щодо видалення диму.

2.6. Замість засобів імітації під час проведення навчань, особливо перевірочних, широко застосовують так звані "секретки" - чергові увідні, з вказівкою щодо оперативного часу розкриття, які вручаються в обумовлений час посередниками. Звертають увагу на якість упорядкування "секреток". У них повинно бути коротко, але чітко сформульовано, що "бачить" та особа, якій вона вручена. Неабияким фактором є час та послідовність розкриття "секреток". Слід дотримуватися порядку поступового ускладнення обстановки, а після повного залучення всіх засобів, як це передбачалось, - не менш послідовного спрощення обстановки до повної "ліквідації" пожежі.

2.7. Капітан може визначати можливості застосування будь-яких інших засобів імітації, що мають метою максимальне наближення навчальної обстановки до фактичної, за умови обов'язкового дотримання правил і норм безпеки.

2.8. У тих випадках, коли для імітації застосовують димові шашки або піддони з горючою рідиною, капітаном призначається одна з осіб командного складу судна, відповідальна за забезпечення безпеки проведення практичних занять. В його розпорядження надаються додаткові засоби ліквідації осередку пожежі, що імітують, ізолювальні дихальні апарати та необхідна кількість навчених членів екіпажу.

Судновий лікар розгортає пост першої допомоги, щоб працювати в контакті з відповідальним за безпеку.

3. Застосування первинних засобів пожежогасіння

3.1. До первинних засобів пожежогасіння відносять усі види ручних (переносних) вогнегасників, ломовий і шанцевий інструмент, покривала, відра, совки, а також ізолювальні дихальні апарати, пожежні костюми та інше спорядження пожежника. Під час проведення будь-яких видів занять і навчань усі ці засоби використовують практично, підносять до осередку умовної пожежі та готують до дії.

3.2. Пінні вогнегасники рекомендується періодично використовувати фактично з метою демонстрації процесу піноутворювання та процесу гасіння вогню піною. Показні навчання необхідно організовувати по виході судна в дальній рейс із новим екіпажем та перед прибуттям у вітчизняний, особливо базовий порт заміни (перезарядження) вогнегасників.

В інший час достатньо обмежитись піднесенням вогнегасників до місця умовної пожежі та опитуванням про правила приведення їх у дію.

3.3. Вуглекислотні, порошкові та інші вогнегасники, які неможливо перезарядити на судні, використовують за наявності необхідного резерву або перед прибуттям у порт, де є можливість їх перезарядити. Під час навчання нагадують тактико-технічні дані вогнегасника, його можливості, перевіряють знання прийомів роботи з вогнегасниками у членів екіпажу, розписаних для роботи з ними, звертають увагу на дотримання заходів із техніки безпеки і подають команду на приведення вогнегасника до дії.

3.4. Кожен раз під час навчань тренують членів аварійних партій з використання закріплених за ними дихальних апаратів, домагаючись відпрацювання прийомів "включення" в апарат і роботи в ньому. Перед кожним надіванням маски чітко та повно проводять бойові перевірки апарата. Усі роботи з апаратами повинен спостерігати і контролювати командир аварійної партії або його заступник. Водночас перебування в апараті з метою економії запасу повітря скорочують до мінімуму (від 2 хвилин до 3 хвилин), а після відпрацювання основних прийомів обмежують час бойової перевірки та надівання маски.

3.5. Термостійкі або тепловідбивні костюми є спеціальним спорядженням, яке застосовують в особливих умовах: винесення постраждалого через зону високих температур, проведення розвідки. Тому використовують їх лише за дозволом капітана.

3.6. Стаціонарні вогнегасники (типу СО-500, АПХ-1200 тощо) не підлягають фактичному використанню під час проведення навчальних тривог. Коли одержують першу увідну про пожежу в МП, достатньо прокласти рукав вогнегасника до осередку пожежі, стати одній людині до ствола, а другій - до пускових вентилів і доповісти: "Вогнегасник приведено у дію".

4. Застосування стаціонарних систем пожежогасіння

4.1. Протипожежні системи є основними засобами боротьби з вогнем на судні, тому висуваються жорсткі вимоги до знання порядку пуску систем у дію. Наприклад, якщо пуск системи автоматизований і пульт керування виведений на місток, кожен помічник капітана зобов'язаний пам'ятати порядок приведення системи до дії за інструкцією. Кожен механік зобов'язаний уміти задіяти системи пожежогасіння, які є на судні, із станції у повній темряві на "дотик".

4.2. Система водогасіння

Практика показує, що перші літри води, подані в осередок пожежі на початку її виникнення (після виявлення), приносять часто користі більше, ніж десятки тонн, що подають її під час пожежі, яка вже розвилась. Тому чіткість і швидкість дій аварійних партій з подачі першого ствола з обов'язковим фактичним пуском води мають доводитися до автоматизму. Час появи води в першому стволі фіксують особи, що перевіряють, та цей час вважають початком локалізації пожежі.

Кількість прокладених рукавних ліній та подача стволів в осередок пожежі залежать від конкретної обстановки; її визначають ввідними або розрахунком. Різниця в часі між подачею першого та останнього стволів не повинна бути значною, проте подавати воду в усі стволи немає необхідності, більш того, слід узагалі обмежити подачу води фактично одним-двома стволами. Подача води декількома стволами допустиме лише в тих випадках, коли переслідують мету повного завантаження насоса, перевірку рукавів, відпрацювання прийомів роботи ствольників. В інших випадках усі рукавні лінії лише прокладають і ствольник займає позицію відповідно до задуму навчання. Фактично ствол, що працює, подають від того пожежного крана, що в дійсній обстановці був би задіяний першим. Прокладають головну лінію на палубі до відкритого ілюмінатора з тим, щоб уникнути проливання води в приміщеннях. У машинне приміщення може бути допущена подача води під пайол, але під час стоянки судна в порту воду подають туди короткочасно.

4.3. Система парогасіння

Відпрацьовують прийоми приведення до дії системи парогасіння в загальному плані підготування екіпажу до боротьби за живучість. Допускають на розсуд капітана або за вимогою перевіряючих фактичний пуск пари в порожні вантажні приміщення та короткочасний пуск під плити в машинному або котельному приміщеннях.

Під час відпрацювання задач із системою парогасіння нагадують екіпажу, що в разі пуску пари в аварійне приміщення буде спостерігатись нагрів палуби та перебірок цього приміщення, проте охолоджувати їх водою ззовні не слід, тому що це буде призводити до конденсації пари в приміщенні, що охороняється, та знижувати його ефективність.

Члени аварійних партій повинні знати розташування розподільних коробок системи парогасіння на судні та вміти подати пару до приміщень, що нею охороняються.

4.4. Система піногасіння

Система повітряно-механічного піногасіння є надійним, високоефективним засобом ліквідації суднових пожеж. Майже в усіх випадках піна спроможна замінити воду, а іноді її використовують там, де вода не дає ефекту під час гасіння горючих рідин, волокнистих і сипучих речовин. Розгортання системи (прокладка рукавних ліній, приєднання генераторів) проводять, як правило, під час усіх навчань, крім випадків, коли використовують суднову систему об'ємного пожежогасіння.

Практичний показ піногасіння слід робити під час виходу судна в рейс із вантажем, після хоча б часткової зміни екіпажу, а також у разі інспекторських перевірок і технічних оглядів. Капітан може за будь-яких обставин організувати практичний показ роботи системи піногасіння шляхом короткочасного пуску піни через 1-2 генератори на палубу, у судновий басейн або просто на пайол.

Під час організації навчань визначення припустимої необхідної кількості генераторів ГСП-600 можна зробити, виходячи з того, що один генератор може гасити пожежу на площі 90 кв.м.

4.5. Вуглекислотна система

Систему використовують для гасіння пожеж у закритих суднових приміщеннях (МП, трюми, суднові комори). Під час відпрацювання задач із гасіння пожежі треба враховувати, що вуглекислоту подають тоді, коли ліквідувати горіння іншим способом неможливо. Наприклад, горіння рідин, що витікають із цистерни, розташованої на висоті в машинному приміщенні, пожежа в трюмі, якщо осередок її знаходиться в нижніх шарах вантажу.

Під час будь-яких навчань фактичний пуск вуглекислоти заборонено. У разі проведення навчань з умовним пуском вуглекислотної системи проводять повне її підготування, як передбачено інструкціями, так, щоб не допустити підрив пускових клапанів, після чого доповідають на місток або перевіряючому: "Вуглекислота в... (назва приміщення) у кількості ... балонів подана". У такому разі в машинне або інше приміщення з постійним перебуванням людей сигнал "Йди, газ!" має бути подано фактично і люди повинні покинути приміщення, крім осіб, що обслуговують механізми. Ці дії попередньо обумовлюють, а людей попереджають про майбутній сигнал.

4.6. Система гасіння хладонами

Усе сказане про вуглекислотну систему повною мірою поширюється й на хладонові системи. Пуск їх закінчують готовністю обслуговуючого персоналу до відкриття відповідних клапанів на станції або на пульті керування. Перевіряючому достатньо переконатись, що обслуговуючий персонал знає розташування клапанів та послідовність їх відкриття під час фактичного пуску системи. Перевіряють, чи достатньо загерметизовано приміщення, у якому умовно виникла пожежа, які заходи безпеки передбачені у разі дійсної подачі компонентів хладонового складу в приміщення, що охороняється цією системою.

5. Застосування систем пожежної сигналізації

5.1. Ручні кнопкові сповіщувачі рекомендують використовувати фактично для подачі на головний командний пункт першого сигналу про "пожежу". Це не обов'язково робити на кожному навчанні, але періодично - вкрай необхідно. Усі члени екіпажу зобов'язані вміти подати сигнал кнопковим сповіщувачем і знати розташування найближчого з них до своєї каюти, місця своєї роботи (вахти), а також до приміщень спільного перебування людей. Командний склад і пожежні матроси зобов'язані знати місця розташування всіх сповіщувачів на судні. Увесь штурманський склад та електромеханіки повинні легко визначати, з якого приміщення (відсіку, палуби) надійшов сигнал.

5.2. Димову та теплову сигналізації на навчаннях фактично не використовують, хоча посилання на отриманий по них сигнал рекомендують робити в першій увідній. Іноді можна організувати подачу сигналу на головний командний пункт піднесенням джерела диму, тепла або спеціального перевіряючого пристрою до відповідного датчика з дотриманням необхідних запобіжних заходів. Це одночасно служить перевіркою працездатності системи.

6. Організаційні питання

6.1. Герметизацію судна здійснюють, як правило, за всіма видами тривог, і вона є їх обов'язковим етапом. Виконувати цю роботу екіпаж зобов'язаний чітко. Головні повітроводи машинного приміщення перекривають за тривогою фактично, а потім, за необхідності, відкривають. Перекривають клінкетні і протипожежні двері, відключають суднову вентиляцію житлових і службових приміщень і перекривають заслінки на її каналах, задраюють усі ілюмінатори.

6.2. Дві системи пожежогасіння можна задіяти одночасно або послідовно одна за другою, якщо вогнегасні агенти не будуть знищувати один одного. Наприклад, у закрите приміщення можуть бути подані піна та вуглекислота або хладон, але не можна подавати пару та воду. Пожежні стволи в усі приміщення можуть бути подані на заключному етапі навчання, як засіб догасити "тліючі осередки горіння". Наприклад, у відповідь на таку увідну: "Розвідкою встановлено, що головне горіння ліквідовано, але на перебірках і подволоку є тліючі осередки".

6.3. Усі члени екіпажу зобов'язані вміти задіяти ручні вогнегасники, що є на судні, без уточнення, з яких частин складається його заряд. Командний склад зобов'язаний легко орієнтуватись в документації по протипожежних системах і вогнегасниках і за її допомогою знайти вичерпну відповідь на питання перевіряючого.

Дії та рішення тих, кого перевіряють, не завжди співпадають з тим, що очікував перевіряючий.

Наприклад, перевіряючий дає увідну вахтовому механіку: "Горить паливо". Він очікує, що механік доповідатиме на ГКП, зупинить двигун, організує виведення людей із машинного приміщення з тим, щоб, загерметизувавши відсік, подати об'ємний засіб пожежогасіння. Замість цього механік, силами вахти та прибулих членів екіпажу, приступив до розгортання засобів пожежогасіння у машинному приміщенні. Такі самі розбіжності можуть виникнути за такої увідної: "Пожежа в трюмі".

Перевіряючий повинен перед тим, як оцінити дії екіпажу, уточнити, чому саме було прийнято таке рішення. Якщо перевіряючий усе ж таки хоче вийти на обстановку за своєю задумкою, то він зобов'язаний дати другу увідну, ускладнивши обстановку.

6.4. Якщо капітану або командиру аварійної партії за характером увідних надано лише розмір осередку пожежі, а кількість стволів, що необхідні для подачі, він зобов'язаний визначити сам, то він приблизно розраховує це, виходячи з даних, що наведені у додатку до оперативних планів боротьби з пожежами. Якщо при цьому передбачають включення інших споживачів води (піногасіння, водозахист), то додаткову витрату води слід врахувати заздалегідь.

6.5. Неперевищення гранично можливої кількості кінцевих пристроїв, що живляться від системи водогасіння, яка залежить від можливостей системи, - обов'язкова умова як для успішного гасіння пожежі, так і під час усіх видів навчань. Перевищення цієї кількості призводить до загального різкого зниження вогнегасних можливостей системи судна. Коли під час пожежі або на навчаннях потрібно більше води (або піни), ніж спроможна подавати система судна, необхідно викликати додаткову допомогу, подовжувати час гасіння, концентруючи сили та засоби на головних напрямках розвитку пожежі. Основні характеристики водопожежної системи повинні бути відображені в оперативних планах боротьби з пожежами.

6.6. Кількість води, що допущено подавати у приміщення судна в процесі фактичних дій під час проведення навчань і гасіння пожежі, повинна визначатись за розрахунком остійності судна.

1. Завод-будівельник забезпечує судно такою документацією:

специфікацією з протипожежного захисту (загальносудновому);

специфікацією суднового протипожежного устатковання та постачання;

схемою протипожежного захисту судна;

схемою систем пожежогасіння та інструкціями з технічного обслуговування та приведення їх у дію;

схемою систем пожежної сигналізації та інструкцією з технічного обслуговування та перевірки їх дії;

схемою розташування протипожежних дверей, заслінок і приводів їх закриття та інструкціями з технічного обслуговування та приведення їх у дію;

схемами вентиляції або кондиціювання повітря всіх приміщень;

схемами систем опалення (електричного, парового, водяного, пічного);

схемами розташування паливних і мастильних ємкостей і систем;

схемами шляхів евакуації людей.

2. Судновласник забезпечує судно такою документацією:

комплектом оперативних планів із боротьби з пожежами на кожний вертикальний протипожежний відсік;

аварійним комплектом суднової технічної документації з протипожежного захисту, який повинен зберігатись на судні у бризкозахищеному пеналі;

настановою щодо підготовки екіпажу з протипожежної безпеки;

буклетом заходів протипожежної безпеки;

керівництвом щодо складання Плану технічного обслуговування, ремонту та перевірки протипожежних систем і засобів.