Освітлення вестибюлів, головних коридорів і трапових вигородок, які є шляхами евакуації, повинно мати надійну систему автоматичного переключення з головного на аварійне.
3.5.8. Світильники, що встановлені в приміщеннях і просторах, де можливе механічне пошкодження ковпаків, захищаються спеціальними сітками. На світильниках рекомендовано вказувати проектну потужність ламп.
Для аварійного освітлення дозволяється застосовувати стаціонарні світильники з умонтованими акумуляторами. Кожний світильник аварійного освітлення і патрон ламп позначається червоним кольором.
3.5.9. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами з горючих матеріалів (у горючій упаковці) повинна бути не менше ніж такі значення:
| Номінальна потужність, Вт | Мінімальна відстань, м |
| 100 | 0,5 |
| 300 | 0,8 |
| 500 | 1,0 |
Горючі матеріали та предмети від інших видів світильників повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 0,5 м.
3.5.10. Світильники, проводи та розподільні пристрої не рідше ніж один раз на місяць очищаються від пилу, а в запилених приміщеннях - щотижня.
У світильниках не повинно бути пересохлої ізоляції та ізоляції, що обсипалася від підключених кінців кабелів і дротів.
3.5.11. Переносне освітлення в суднових приміщеннях, де можлива наявність горючих парів, газів і пилу, здійснюється тільки акумуляторними низьковольтними вибухозахищеними світильниками. Стан ізоляції переносних світильників перевіряється не рідше ніж один раз на місяць.
3.5.12. Кожний освітлювальний патрон повинен мати позначену номінальну напругу, а також найбільший допустимий струм або потужність.
3.5.13. Штепсельні розетки повинні бути такими, щоб забезпечувався ступінь захисту незалежно від того, міститься вилка в розетці чи ні. Не допускається застосування штепсельних вилок із розрізними штирями.
3.5.14. Не дозволяються улаштування та експлуатація тимчасових електромереж. Винятком можуть бути тимчасові установки й електропроводки, які живлять місця проведення тимчасових ремонтних та аварійних робіт.
3.5.15. Акумуляторні та інші вибухонебезпечні приміщення освітлюються світильниками із суміжних безпечних приміщень через газонепроникні засклені отвори або вибухозахищеними світильниками, що встановлені усередині приміщень.
3.5.16. Акумуляторні батареї, а також окремі їх елементи надійно закріплюються. При встановленні їх на стелажах у два або більше ярусів усі стелажі повинні мати попереду та позаду зазор не менше 50 мм для циркуляції повітря, а відстань від палуби до пробок елементів верхнього ярусу не повинна перевищувати 1500 мм.
3.5.17. На вхідних дверях в акумуляторне приміщення або над ними наноситься напис "Акумуляторне", а на них або біля них, а також на ящиках з акумуляторами наносяться за діючим стандартом знаки безпеки, що забороняють користуватися відкритим вогнем та попереджають про небезпеку вибуху.
3.5.18. В акумуляторних приміщеннях забороняється:
користуватися сірниками, свічами та іншими джерелами відкритого вогню;
прокладати будь-які кабелі (навіть транзитні) та встановлювати прилади, що не належать до акумуляторних батарей;
сумісно зберігати в одному приміщенні кислотні та лужні акумулятори, а також ємкості з кислотними та лужними електролітами;
використовувати невибухозахищені електронагрівальні прилади, переносні лампи і ліхтарі;
заряджати акумулятори за відсутності вентиляції або при перервах у її роботі;
перевіряти зарядження акумуляторів за допомогою навантажувальної вилки.
3.5.19. Захисне металеве обплетення та труби, у яких прокладені кабелі, заземлюються. Кабелі та їх захисні оболонки не повинні мати тріщин, пропалювань і вм'ятин.
3.5.20. У місцях, де кабелі можуть піддаватися механічним пошкодженням, прокладаються кабелі, що мають відповідну броню, а кабелі інших типів відповідно захищаються в таких місцях або прокладаються в трубах.
Кабельні траси розташовують на відстані не менше ніж 100 мм від джерел тепла.
3.5.21. У разі прокладання кабелів у каналах та інших конструкціях, виготовлених із горючих матеріалів, райони прокладання кабелів захищають від загорання вогнезахисними засобами.
3.5.22. Кабелі, що прокладаються на відкритих частинах судна та щоглах, захищають від прямого впливу сонячної радіації.
3.5.23. Під час заміни та нового монтування кабельних мереж укладання їх у жолоби та під захисні кожухи повинно бути вільним, щоб унеможливлювався їх натяг під час вібрації корпусу судна.
3.5.24. Якщо буде виявлено, що опір ізоляції кабелів став нижче за встановлені норми, уживаються заходи для підвищення опору ізоляції цієї дільниці.
3.5.25. На суднах допускається застосування електронагрівальних пристроїв тільки стаціонарного типу із закритими електронагрівальними елементами.
Штатні суднові електронагрівальні прилади, що працюють в автоматичному режимі, періодично перевіряються згідно з вимогами інструкцій з експлуатації цих приладів.
Електроприлади, що працюють не в автоматичному режимі, уключаючи побутові (праски, електроплитки, кип'ятильники тощо), повинні бути під постійним наглядом.
3.5.26. Установлення та вмикання в суднову електромережу будь-яких додаткових стаціонарних споживачів узгоджується з класифікаційним товариством, службою технічної експлуатації флоту та відомчою пожежною охороною.
3.5.27. Установлення на судні додаткових стаціонарних електрогрілок допускається у разі дотримання таких вимог:
перебірки, на яких установлюють грілки, ізолюються від кожуха грілки негорючим ізоляційним матеріалом або повітряний зазор між ними встановлюється у розмірі не менше ніж 150 мм;
на верхній частині грілки повинен бути нахилений металевий перфорований кожух, який не допускає укладання на нього сторонніх предметів;
навколо грілки повинно бути огородження;
у разі встановлення електрогрілок у приміщеннях, які рідко відвідують, необхідно включати в електросхему грілки терморегулятор, що відключає її у разі підвищення температури повітря в приміщенні більше ніж 30 град.С.
3.5.28. Користування штатними побутовими електронагрівальними приладами на судні допускається тільки в спеціально обладнаних і призначених для цього місцях.
3.5.29. Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електроприлади та апаратура вмикаються в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань та електророзеток заводського виготовлення.
Холодильники та телевізори встановлюються так, щоб між їх задніми стінками та перебірками було залишено простір не менше ніж 150 мм для циркуляції повітря.
3.5.30. Електронагрівальні прилади, що працюють в автоматичному режимі, повинні мати захист щодо струму та температури, який розраховано на робочі параметри приладу.
3.5.31. Усі електричні прилади повинні бути закріплені так, щоб унеможливлювалось їх зміщення під час хитавиці та крену судна.
3.5.32. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, негайно ліквідовуються черговим персоналом. Пошкоджену електромережу відключають до приведення її в пожежобезпечний стан.
3.5.33. Не дозволяється перевищувати встановлену потужність електромережі електро- та радіоустатковання; вона не повинна мати відкритих струмопровідних частин. Має бути виключено безпосередній контакт такого устатковання з горючими конструкціями, матеріалами, а також джерелами виділення тепла та вологи.
3.5.34. Забороняється:
відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебезпечні та вибухонебезпечні приміщення (зони) будь-якого класу та ближче ніж 1 м і ніж 5 м від них відповідно, а також по трапах;
експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою ізоляцією або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості;
залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами;
застосування саморобних електричних подовжувачів;
користування пошкодженими розетками, розподільними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має слід затемнення;
обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);
заклеювання ділянок електропроводки папером, горючими тканинами, шпалерами тощо;
використання електроапаратури та приладів в умовах, що не відповідають указівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів;
залишення без догляду при виході зі службових приміщень, кают, увімкнених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів тощо;
складування горючих матеріалів на відстані менше ніж 1 м від електроустаткування та під електрощитами;
використання електрообладнання для підвішування одягу та інших предметів.
3.6. Опалення та вентиляція
3.6.1. Опалення суден здійснюється тільки нагрівальними пристроями стаціонарного типу. Прилади опалення стаціонарно закріплюються та закриваються захисними кожухами, знімати які під час роботи не дозволяється.
Забороняється встановлювати та експлуатувати електричні нагрівальні прилади з відкритими елементами нагрівання.
3.6.2. Усі нагрівальні прилади повинні бути такої конструкції та розміщені таким чином, щоб від них не могли зайнятися обладнання, а також одяг і багаж осіб, що розташовуються у приміщенні.
3.6.3. Нагрівальні прилади парового опалення та електричні повинні встановлюватися на відстані не менше ніж 50 мм від бортів або від перебірок, якщо борти або перебірки обшиті деревом, фанерою або іншим горючим матеріалом, то ділянки, розташовані проти нагрівальних елементів, повинні захищатися тепловою ізоляцією з негорючого матеріалу. Якщо така теплова ізоляція відсутня, нагрівальні елементи повинні бути на відстані не менше ніж 150 мм від дерев'яного, фанерного або іншого горючого зашиття.
3.6.4. Якщо на опалювальних і нагрівальних приладах не передбачаються вмонтовані вимикальні пристрої, то такі пристрої встановлюються в приміщеннях, де розташовані ці прилади.
Вимикачі повинні відключати живлення на всіх полюсах або фазах.
3.6.5. Конструкція кожухів електричних опалювальних приладів повинна виключати можливість розміщення на них будь-яких предметів.
3.6.6. Опалювати акумуляторні приміщення допускається за рахунок тепла суміжних приміщень, а також водяними або паровими радіаторами, розміщеними всередині акумуляторних приміщень.
Для опалення акумуляторних приміщень не повинна застосовуватися суднова система кондиціонування повітря.
3.6.7. Вентиляційні камери та повітроводи регулярно очищаються від горючого пилу, жирових відкладень.
3.6.8. Вогнезатримувальні пристрої, пристрої блокування вентиляційних систем із пожежною сигналізацією та установками пожежогасіння тримаються у справному робочому стані.
3.6.9. Системи вентиляції камбузів мають бути відокремлені від систем вентиляції, що обслуговують інші приміщення.
3.6.10. Посадова особа, яка відповідає за експлуатацію систем вентиляції та опалення, організовує проведення планових профілактичних оглядів та вживає термінових заходів щодо усунення будь-яких несправностей або порушень режиму роботи цих систем, що можуть спричинити виникнення чи поширення пожежі.
4. Вимоги пожежної безпеки на суднах різного призначення
4.1. Пасажирські судна
4.1.1. До суднового розкладу включаються обов'язки членів екіпажу, відповідальних за евакуацію пасажирів.
4.1.2. Біля аварійних виходів повинні бути світлові табло з написом "Аварійний вихід" з живленням від аварійного джерела.
На ходовому містку повинні бути вказівники місцезнаходження дверей приміщень спеціальної категорії.
4.1.3. Стюард повинен мати інформацію про контингент пасажирів, розміщених у каютах, які він обслуговує: прізвища, національність (мова спілкування), порт прибуття, наявність хворих, людей похилого віку та дітей. Для організації евакуації людей та в разі знеструмлення електроосвітлення приміщень стюард забезпечується електричним ліхтарем, ключами від кают, які він обслуговує, та планом евакуації.
4.1.4. Інструктаж пасажирів або передачу такого інструктажу по судновій радіотрансляції адміністрація судна проводить не пізніше ніж за 24 години після виходу в море.
Інструктаж або радіоінформація містять такі відомості:
конструктивні особливості судна;
протипожежний режим у каютах і загальних приміщеннях;
дії у разі виявлення пожежі або її ознак;
використання засобів сповіщення про пожежу та протипожежного забезпечення;
відкриття та закриття протипожежних дверей на шляхах евакуації;
найкоротший шлях евакуації з приміщень до місць збору;
розташування резервних і аварійних виходів;
розміщення та порядок використання індивідуальних і колективних рятувальних засобів, у тому числі дихальних апаратів, для аварійної евакуації.
Інструктаж пасажирів і екіпажу, а також усі команди з питань забезпечення безпеки повинні здійснюватися на зрозумілій для пасажирів і екіпажу мові.
На суднах, які приймають на борт нових пасажирів у проміжних портах, проводиться періодична радіоінформація про заходи та правила пожежної безпеки.
З пасажирами відпрацьовується повний комплекс дій з евакуації із судна, використання індивідуальних засобів виживання та рятувальних засобів. З екіпажем судна щотижня проводяться навчання з гасіння умовних пожеж та евакуації людей.
4.1.5. Кожний командир аварійної партії судна, старший помічник капітана, старший механік, помічник капітана з пожежної частини та дозорні, помічник капітана з пасажирської частини та старші груп, які відповідають за евакуацію пасажирів, забезпечуються електроліхтарями, ультракороткохвильовими радіостанціями, що спроможні забезпечити радіозв'язок у суднових приміщеннях.
4.1.6. На судні організовується дозорна служба з метою перевірки наявності на штатних місцях засобів пожежогасіння, своєчасного виявлення загоряння або пожежі та інформування про них вахтового помічника капітана та (або) аварійних партій.
Судновласником розробляються маршрути пожежно-дозорного обходу з улаштуванням контрольного приладу (штамп-годинники) в усіх протипожежних зонах і найбільш небезпечних місцях.
4.1.7. За протипожежний стан і дотримання протипожежного режиму в службових і житлових пасажирських приміщеннях відповідають члени екіпажу, які призначені наказом капітана за завідування, відповідно до затверджених інструкцій.
Помічник капітана з пожежної частини проводить інструктажі пожежних матросів, чергових стюардів і інших осіб, що несуть вахту, з питань забезпечення пожежної безпеки судна.
4.1.8. Помічник капітана з пасажирської частини, адміністратори пасажирської служби кожні три роки , а також у разі призначення на інший тип суден, проходять у судновласника інструктаж з безпечних методів евакуації з судна.
Усі інші робітники пасажирської служби проходять навчання та перевірку знань з безпечної евакуації на суднах.
4.1.9. Адміністрація судна проводить заняття та приймає заліки в членів пасажирської служби та спеціального персоналу, які знову призначені, щодо знання побудови судна, шляхів евакуації, аварійних виходів, системи пожежної сигналізації та оповіщення, уміння використовувати первинні засоби пожежогасіння, знання розташування та уміння користуватися індивідуальними та колективними засобами рятування.
4.1.10. На автомобільно-пасажирських і залізнично-пасажирських поромах та інших суднах, що мають вантажні приміщення з горизонтальним способом навантаження та розвантаження або приміщення спеціальної категорії, виконуються такі вимоги:
ходовий місток обладнується системою індикації закриття всіх дверей, апарелей та інших засобів закриття;
приміщення спеціальної категорії та вантажні приміщення з горизонтальним способом навантаження та розвантаження патрулюються або контролюються ефективними засобами, такими як телевізійне спостереження;
усі пасажирські, громадські приміщення та переходи обладнуються додатковим електричним аварійним освітленням, яке може працювати протягом щонайменше трьох годин під час будь-якого крену, або забезпечуються переносними ліхтарями з батареями, що перезаряджаються.
4.1.11. Під час тимчасового використання пасажирських суден під готелі на них повинна в повному складі (за штатом) функціонувати протипожежна служба (помічник капітана та пожежні матроси), повноцінна аварійна партія стоянкового розкладу та служба охорони порядку.
4.1.12. Бункерування пасажирських суден (у тому числі катерів, глісерів), що працюють на бензині, проводиться тільки у світлий час доби в спеціально обладнаному для цього місці.
4.2. Нафтоналивні судна
4.2.1. Підготовка до вантажних операцій, процес навантаження, перевезення та вивантаження нафтопродуктів, баластування, миття, зачищення танків та інших відсіків, а також бункерування нафтоналивних суден повинні здійснюватися відповідно до вимог РД 31.11.81.36-81, суднових документів та інструкцій.
4.2.2. Судно треба забезпечити вибухозахищеними переносними ліхтарями та переговорними пристроями, переносними газоаналізаторами для визначення концентрації пари вантажу, що перевозиться, та газоаналізаторами для визначення концентрації кисню (для суден, обладнаних системами інертних газів).
4.2.3. У насосних і вантажних приміщеннях, кофердамах і на вантажній палубі нафтоналивного судна забороняється проводити роботи з відкритим вогнем, розміщувати будь-які переносні електричні прилади та установки, а також використовувати переносні електрокабелі від суднової або берегової мережі, переносні електролампи тощо. У зазначених місцях до їх дегазації можна користуватися тільки вибухозахищеними електроліхтарями.
Засувки та клінкети повинні унеможливлювати іскроутворення під час маніпулювання ними.
Водонепроникні двері, що відділяють тунель трубопроводів від головного насосного відділення, залишаються закритими під час звичайних операцій на судні.
4.2.4. На вантажній палубі недегазованого нафтоналивного судна забороняється перебування осіб, що не пов'язані з вантажними, бункерувальними, баластними операціями. Пересування людей здійснюється тільки по перехідному містку або тунелю. Шлях від забортного трапа до перехідного містка повинен мати спеціальне покриття або покривається доріжкою та обладнується леєрним огородженням.
4.2.5. Будь-які судна швартуються до недегазованого нафтоналивного судна лагом так, щоб їх димарі перебували за межами вантажної зони недегазованого судна. На цих суднах необхідно встановлювати такий самий протипожежний режим, як на недегазованому судні.
4.2.6. Димоходи котлів і камбузів, а також газовипускні трубопроводи головних і допоміжних двигунів на суднах, що обслуговують нафтоналивні судна, мають бути обладнані іскрогасниками.
4.2.7. Інструмент і пристрої, які використовують на нафтоналивному судні для шлангування, вимірювання рівня вантажу та баласту в танках, відбору проб, миття та зачищення танків і насосного відділення, а також для інших вантажних операцій, повинні бути виготовлені з матеріалів, що не дають іскор від ударів.
4.2.8. Вентиляція житлових і службових приміщень здійснюється так, щоб уміст горючих газів у повітрі цих приміщень не перевищував санітарних норм.
4.2.9. Не рідше одного разу на три місяці екіпаж судна виконує:
огляд вантажних танків з метою перевірки надійності кріплення трапів, трубопроводів, штоковиводів тощо;
огляд, промивання, заміна за необхідності полум'япереривальних сіток і клапанів системи газовідводу вантажних і баластних танків, бункерних ємкостей тощо.
4.2.10. На судні на помітних місцях наносять, а біля трапа виставляють виконані за діючими стандартами знаки безпеки, які забороняють курити, а також попереджувальні написи "Стороннім вхід заборонений!" робочою мовою екіпажу та англійською мовою.
4.2.11. Членам екіпажу, які зайняті на вантажних операціях і працюють у районі вантажної палуби, забороняється мати з собою сірники та запальнички.
4.2.12. Курити, використовувати сірники та запальнички на недегазованому судні дозволено тільки в спеціально відведених і обладнаних для цього курильних приміщеннях, розташованих у кормовій частині судна.
В аварійних ситуаціях (розлив вантажу на судні або на причалі тощо) куріння та застосування інших будь-яких видів відкритого вогню заборонено на всьому судні, про що слід періодично повідомляти по судновій радіотрансляції або іншим видом доступної інформації.
4.2.13. Забороняється накопичувати на судні забруднене мастилом ганчір'я, щоб уникнути його самозаймання.
4.2.14. На недегазованому судні забороняється застосовувати на вантажній палубі сталеві швартовні канати. Синтетичні канати з метою унеможливлення іскроутворення обробляються 2% сольовим розчином і не рідше одного разу на два місяці омиваються забортною водою, про що зазначається у вахтовому журналі.
4.2.15. Під час стоянки судна біля причалу аварійні пожежні канати для буксирування приспускаються до води з носа та корми судна з морського боку. Ці канати розносяться на палубі із запасом слабкості, який дорівнює майже половині довжини судна, та надійно закріплюються на кнехтах. У міру розвантаження огони цих канатів повинні протравлюватися, щоб у разі потреби аварійного буксирування судна вони могли бути прийняті з буксирувальника самостійно.
За годину до підходу судна до порту димові та вихлопні труби продуваються парою або повітрям (з реєстрацією цієї операції в машинному журналі), щоб уникнути загоряння сажі під час проведення вантажних операцій.
4.2.17. Під час підготування до вантажних, бункерувальних і баластних операцій екіпаж судна виконує такі роботи:
перевіряє закриття клапанів стаціонарних піддонів під вантажними та бункерувальними приймачами;
підготовлює та встановлює переносні піддони (де відсутні стаціонарні) під повітряні голівки бункерних ємкостей;
організовує пожежний пост у районі шлангоприймача, пневматичних заглиблених насосів;
перевіряє всі клінкети вантажної системи на повне закриття, відкриття та легкість ходу, а також перевіряє роботу системи дистанційного керування клінкетами, якщо судно нею обладнано;
перевіряє закриття ручних клапанів системи інертних газів;
відкриває дихальні клапани газовідвідної системи (тиск - вакуум). Після закінчення вантажних операцій дихальні клапани встановлюються в автоматичний режим;
двічі сповіщаються екіпаж по радіотрансляції або іншими засобами інформації про операції, які мають проводитися, та правила дотримання пожежної безпеки на судні.
4.2.18. Під час з'єднання стендерів і вантажних шлангів із судновими приймачами ключі, струбцини та інший інструмент кладуться лише на спеціальні мати, що розстилаються тимчасово в місцях роботи, для уникнення ударів ними об сталеву палубу. Шланги до приймачів надійно кріпляться не менше ніж чотирма болтами.
4.2.19. За наявності на судні системи інертних газів вантажні танки перед навантаженням заповнюються інертними газами з температурою та відсотковим умістом кисню, що зазначені в заводській інструкції з експлуатації системи.
4.2.20. Засоби спеціального зв'язку судна з нафтобазою (телефони, переносні радіостанції тощо), що застосовуються в порту для регулювання вантажних операцій, повинні бути спільно випробувані помічником капітана, який відповідає за проведення вантажних операцій, і представником нафтобази до початку таких операцій. Ці засоби перебувають у постійно ввімкнутому стані під час проведення вантажних операцій.
4.2.21. Для відбирання проб дозволяється відчиняти оглядові лючки тільки тих танків судна, до яких приймають вантаж. У разі відкриття кришки оглядове вічко повинно бути постійно закрите подвійною полум'япереривальною сіткою, що напаяна на мідний ободок.
4.2.22. З метою забезпечення безпеки судна та нафтопричалу в портах, де цього вимагають місцеві правила, перед початком вантажних операцій перевіряється здійснення необхідних заходів безпеки на судні та на причалі. Перевірка оформляється підписом з обох сторін (порт і судно) перевірного аркуша з контрольними питаннями, що вручається капітану судна.
4.2.23. Капітану забороняється починати навантаження за відсутності на судні повної інформації про вантаж, його небезпечні властивості та заходи безпеки під час транспортування.
Наливання нафтопродуктів з температурою спалаху менше ніж 61 град.С проводиться тільки шляхом з'єднання фланців вантажних шлангів з приймальною трубою вантажної магістралі судна, не допускаючи вільного падіння струменя вантажу до танка.
4.2.24. Для наливання вантажу закритим способом, коли гази з танків випускають тільки через газовідвідну систему, виконується таке:
забезпечується надійна робота дистанційних систем вимірювання рівня вантажу та тиску в танках із системами сигналізації, що реагують під час підходу вантажу до заданого рівня та підвищення тиску понад припустимий;
до початку навантаження перевіряється, чи очищені газовідвідні труби та полум'япереривальні сітки від окалини та затверділих нафтозалишків від попередніх рейсів;
навантаження проводиться тільки після відкриття дихальних клапанів газовідвідної системи.
4.2.25. На суднах, що обладнані автоматичною системою навантаження, під час наливання встановлюється контроль за справністю роботи автоматичних блокувань черговості відкриття клінкетів для заповнення танків і припинення їх наливання при досягненні заданого верхнього рівня в танках.
4.2.26. Система вентиляції насосного відділення працює увесь час, доки відбуваються вантажні операції.
Не допускається скупчення нафтопродуктів у ллялах насосного відділення.
4.2.27. Вантажні операції на судні припиняються під час приймання на вантажну палубу судна матеріального постачання та його переміщення.
4.2.28. Під час проведення вантажних операцій вахтовою службою судна контролюються рівень вантажу в танках та стан водяного простору навколо судна на відсутність протікання вантажу.
4.2.29. У період проведення вантажних операцій водяна пожежна магістраль танкера перебуває під тиском.
4.2.30. Вантажні, бункерувальні, баластні операції, миття та дегазація танків припиняються у разі:
небезпечної рухомості судна біля причалу, натяжіння або ушкодження шлангів, стендерів, трубопроводів;
небезпечного погіршення погоди;
наближення грози (у разі операцій з вантажами за температури спалаху менше ніж 61 град.С або після їх перевезення та наявності загазованості танків);
близького проходу, маневрування або швартування іншого судна;
появи течі шлангів, стендерів, трубопроводів або розливу нафтопродуктів з інших причин;
великого скупчення нафтових газів біля судна (під час затишності);
появи іскор з димаря;
досягнення граничної концентрації небезпечних парів і газів в атмосфері вантажних приміщень;
виникнення пожежі на судні та в небезпечній близькості від нього.
4.2.31. У разі розливання нафтопродуктів оголошується загальносуднова тривога, уживаються заходи щодо забезпечення пожежної безпеки судна та збирання розлитих нафтопродуктів. Про подію необхідно повідомити диспетчера порту (нафтогавані) та пожежну охорону.
4.2.32. Після закінчення навантаження клапани газовідвідної системи переключаються на автоматичний режим.
4.2.33. На судні, що навантажене легкозаймистими нафтопродуктами, періодично заміряється концентрація пари вуглеводнів у носовому та кормовому кофердамах. У разі виявлення цієї пари в кількості, що перевищує 3,0 мл/л або 0,2%(об.), кофердами негайно вентилюються або заповнюються водою.
4.2.34. Якщо потрібно підігрівати вантаж, то температура у вантажних танках підтримується на рівні не менше ніж на 15 град.С нижче від його температури спалаху, що позначається у паспорті якості цього вантажу.
4.2.35. Під час приймання баласту в танки, у яких є залишки вантажу, або в недегазовані танки додержуються такого самого режиму пожежної безпеки і вживають такі самі запобіжні заходи, що й під час виконання вантажних операцій з нафтопродуктами. Під час баластних переходів заборонено виконувати будь-які роботи в районі недегазованих танків, у тому числі відбивання іржі.
4.2.36. Якщо під час баластного переходу в недегазованому танку трапився обрив якоїсь металевої деталі (трапа, кронштейна тощо) і це ушкодження неможливо безпечно усунути, то цей танк заповнюється баластом.
4.2.37. У разі займання газу на колонці газовідвідної системи перекривається ручний дихальний клапан газовідвідної системи.
4.2.38. Усі правила безпеки для судна, на якому виконуються вантажні операції біля причалу, також обов'язкові для суден, які навантажують або розвантажують без причалу, а також для суден, що перевантажують вантаж безпосередньо із судна на судно.
4.2.39. До початку швартовних операцій виконується таке:
перевіряються та повністю підготовляються до роботи вантажні насоси, шланги, вантажні стріли та спорядження для роботи з вантажними шлангами;
закриваються та обжимаються всі ілюмінатори та двері приміщень, що виходять на вантажну палубу та борт, яким судно швартується.
4.2.40. На судні, до якого швартуються у темний час доби, забезпечується додаткове освітлення борту в районі виставлених кранців.
4.2.41. Електричний захист здійснюється на нафтоналивних суднах, що призначені для перевезення сирої нафти, нафтопродуктів і інших органічних рідин з температурою спалаху менше ніж 61 град.С.
Приймальні трубопроводи таких суден, а також берегові
стендери та шланги обладнуються електроізолювальними
струмонепровідними фланцевими з'єднаннями або шланговими
вставками, які не проводять струм і у яких електричний опір між
будь-яким елементом арматури шланга та корпусом судна під час
6
експлуатації не перевищує 10 Ом і не знижується до 200 Ом.
4.2.42. Для електростатичного захисту шляхом відведення зарядів статичної електрики забезпечується заземлення всіх струмопровідних деталей суднових систем і устаткування, що розташовані у вибухонебезпечних приміщеннях (просторах) і контактують з електрично активним середовищем: нафтопродуктами, водою або водяними розчинами (для механізованого миття танків), що транспортуються магістралями, повітрям та іншими газами, що містять тверді та рідинні частки.
4.2.43. У разі, коли за національними правилами або на вимогу нафтобази корпус судна заземлюється, місце приєднання спеціального кабелю заземлення на судні визначається на достатньому (за неможливості дії електричного розряду) віддаленні від району шлангоприймачів. На кабелі заземлення на нафтопірсі встановлюється вимикач. Цим вимикачем роз'єднується мережа під час приєднання або від'єднання кабелю заземлення та з'єднується тільки тоді, коли кабель заземлення належним чином закріплено на судні та на березі.
4.2.44. Під час навантаження електрично активних вантажів і протягом 30 хвилин після закінчення навантаження можна використовувати для відбору проб вантажу через оглядові люки тільки відбірники, що не проводять електричний струм, на тросах, що також не проводять електричний струм та виготовлені з рослинних волокон.
Під час навантаження та протягом 30 хвилин після його закінчення можна використовувати прилади для вимірювання пустот тільки такі, що не проводять струм, і тільки через вимірювальні труби, що стаціонарно встановлені в танках.
4.2.45. Забороняється заповнювати недегазовані танки баластом через горловину танка.
4.2.46. У разі пропарювання недегазованих танків дозволяється вводити в танк мийні машинки, вентилятори та інші предмети, що проводять електричний струм, лише після повного конденсування пари.
4.2.47. Застосування переносних мийних машинок у недегазованих танках обмежується, а застосування стаціонарних високопродуктивних мийних машинок дозволено тільки в середовищі інертних газів.
Замірювати рівень миючої води в недегазованому танку металевою рулеткою або футштоком дозволяється тільки через вимірювальну трубу.
4.2.48. Якщо в танку відсутня вимірювальна труба, то вводити в атмосферу вимитого танка металевий предмет дозволяється тільки через 5 годин після закінчення миття танків. Якщо танк інтенсивно вентилюють, то введення металевого предмета дозволяється через 4 години.
4.3. Судна з горизонтальним способом навантаження та вивантаження
4.3.1. Навантажувальна техніка для суден з горизонтальним способом навантаження та вивантаження, агрегати малої механізації та штивочні механізми за своїм протипожежним оснащенням повинні відповідати характеру вантажів, які вони переробляють, і мати допуск-дозвіл відомчої пожежної охорони порту.
4.3.2. На суднах з горизонтальним способом навантаження та вивантаження перед початком навантаження рухомої техніки з пальним у баках та інших пожежо- та вибухонебезпечних вантажів адміністрацією судна перевіряються у вантажному приміщенні:
наявність і стан комбінованих стволів системи водогасіння;
укомплектованість пожежних постів і їх розміщення у вантажних приміщеннях (на кожному п'ятому посту рекомендовано розгорнути пожежний рукав);
дія ручних сповіщувачів пожежної сигналізації (на кожній палубі по одному);
комплектність і готовність до роботи приставок для утворення водяного туману та пінних комплектів;
цілісність вентиляційних каналів, трубопроводів системи водорозпилення, піногасіння;
відсутність ушкоджень захисних кожухів електрокабелів або трубопроводів;
справність теплоізоляції на перебірках і палубах суміжних машинних приміщень, на парових і вихлопних трубопроводах;
стан трубопроводів забору повітря для аналізу газоповітряного середовища;
готовність пристроїв і приладів дистанційного контролю параметрів стану вантажу та вантажного приміщення.
4.3.3. Вентиляційна система судна має діяти протягом усього періоду навантаження та вивантаження.
4.3.4. Заборонено буксирувати судна, що навантажені рухомою технікою з пальним у баках та іншими пожежо- та вибухонебезпечними вантажами.
4.3.5. Протягом рейсу періодично, але не менше ніж два рази на добу необхідно проводити контроль загазованості закритих вантажних приміщень, у яких розміщені рухома техніка з пальним у баках та інші вантажі, що можуть виділяти вибухонебезпечні пари та гази.
Концентрація вибухонебезпечних парів і газів підтримується на рівні не вище 5,0% від нижньої концентраційної межі розповсюдження полум'я (займання).
4.3.6. На весь час перевезення рухомої техніки з пальним у баках у вантажних приміщеннях здійснюється ефективна дозорна служба.
4.3.7. У вантажному приміщенні з рухомою технікою з пальним у баках допущена наявність каністр та інших подібних ємкостей із пальним, що необхідне для її заправки. Ці ємкості надійно закріплюють, розміщують у спеціально відведеному місці вантажного приміщення та надійно закріплюють.
Заборонена наявність більше ніж 10 л пального в кожній ємкості. За наявності на судні такого пального в кількості більше ніж 150 л його перевозять на умовах РД 31.15.01-89.
4.3.8. Після кожного перевезення у вантажних приміщеннях рухомої техніки з пальним у баках та інших вантажів, що можуть виділяти вибухонебезпечні пари та гази, необхідно проводити аналіз газоповітряного середовища на вміст вибухонебезпечних парів, газів і окису вуглецю (після перевезення рухомої техніки з пальним у баках) з метою визначення необхідності дегазації та можливості допуску людей для виконання робіт.
4.4. Контейнеровози
4.4.1. У разі перевезення пожежонебезпечних вантажів у контейнерах на контейнеровозах і суднах, що пристосовані для перевезення контейнерів у декілька ярусів, повинно бути підготовлено аварійний інвентар для пробивання отворів у контейнері з метою подачі в нього вогнегасної речовини, переносні легкі трапи достатньої довжини для доступу до будь-якого ярусу контейнерів.
4.4.2. Конструкція контейнера, призначеного для перевезення пожежонебезпечних вантажів, повинна виключати попадання у нього іскор та інших джерел загоряння вантажу.
4.4.3. Контейнери-цистерни допускаються до перевезення тільки тих небезпечних вантажів, для яких вони призначені за своїми конструктивними особливостями. У процесі експлуатації контейнери-цистерни повинні своєчасно проходити чергові огляди в порядку та обсязі, що встановлені заводом-виготовлювачем і вказані в паспорті.
4.5. Судна, що обслуговують нафтоналивні судна, газовози та хімовози
4.5.1. Димоходи котлів і камбузів, а також газовипускні трубопроводи головних і допоміжних двигунів на нафтоналивних суднах, портових буксирах та інших плавзасобах, що обслуговують нафтоналивні судна, газовози та хімовози, мають бути обладнані іскрогасниками.
4.5.2. Привальні бруси суден, що обслуговують нафтоналивні судна, газовози та хімовози, виготовляються з матеріалів, що не дають іскор, або облицьовують ними. Заборонено застосовувати кранці із зовнішньою поверхнею зі сталевих тросів.
4.5.3. На суднах-нафтосміттєзбиральниках та плавучих зачисних станціях забезпечують режим пожежної безпеки відповідно до заводської пожежно-технічної документації залежно від технологічних операцій, що вони виконують, і технічних засобів, якими вони обладнані.
4.6. Стоянкові судна
4.6.1. Плаводиниці, що експлуатують на стоянці на якорі або біля причалу (маяки, брандвахти, плавмайстерні тощо), треба обладнувати та оснащувати в протипожежному відношенні аналогічно до однотипних суден, що перебувають в експлуатації. Відхилення в питаннях протипожежного режиму узгоджується з протипожежною службою судновласника або порту стоянки.
4.6.2. На стоянкових суднах виконуються ті самі вимоги пожежної безпеки, що встановлені цими Правилами для відповідних приміщень плавучих суден.
4.6.3. Стоянкові судна, що стоять на рейді, повинні мати надійний радіо- або інший зв'язок з береговою службою, до обов'язків якої входить повідомлення пожежної охорони про можливі події.
4.6.4. На всіх суднах з масовим перебуванням людей (пасажирські, брандвахти, майстерні тощо) під час стоянки їх біля причалу, крім головного трапа (сходні), передбачається запасний, подачу якого в найкоротший строк зобов'язана забезпечувати вахтова служба.
Під час подачі запасного трапа з морського борту (не на причал) біля борту судна повинен перебувати плавзасіб, спроможний прийняти не менше однієї третини від кількості людей, що евакуюються, або одночасно організовується спуск суднових рятувальних засобів.
4.7. Судна на відстої
4.7.1. Відстій суден здійснюється за письмовою заявою судновласника або капітана судна до начальника порту (підприємства) відстою, а в разі використання судна під готель, ресторан, дискотеку, бар тощо - за узгодженням з місцевими органами державного пожежного нагляду.
До заяви додається висновок пожежної охорони про виконання протипожежних заходів на судні.
4.7.2. На суднах на відстої, що використовуються під готелі, передбачаються додаткові заходи пожежної безпеки, що узгоджуються з пожежною охороною порту відстою. У цьому разі на суднах організовується пожежно-дозорна служба.
4.7.3. Протипожежний режим на відстійному пункті та внутрішній розпорядок на каравані встановлюються наказом керівника порту (підприємства) відстою.
Під час відстою (зимівлі) призначають капітана каравану, який відповідає за безпеку стоянки та виконання на суднах вимог пожежної безпеки. Капітани суден, що входять до каравану, підпорядковуються капітану каравану за всіма питаннями забезпечення загальнокараванної безпеки відстою.
4.7.4. Мешкання на суднах, прийнятих на відстій, забороняється. Судновласником може бути дозволено мешкання лише на брандвахтах спеціального призначення.
4.7.5. У порту, де на відстій (зимівлю) одночасно встановлюють багато суден та інших плавучих засобів, що належать різним судновласникам і що включені в декілька караванів, начальником порта призначається начальник відстійного пункту.
Начальнику відстійного пункту безпосередньо підпорядковуються капітани всіх караванів і капітани суден, які не входять до караванів.
4.7.6. До постановки судна на відстій на ньому здійснюються такі заходи:
вентиляційні канали перекриваються заслінками;
очищуються трюми, лляла, палуби судна від залишків пожежонебезпечних вантажів, сміття тощо;
очищуються настили другого дна під плитами машинних приміщень;
судно звільняється від палива (крім запасу, що є необхідним для забезпечення живучості та потреб судна у відстої), забруднених нафтопродуктами вод;
зачищаються та дегазуються вантажні танки та паливні цистерни разом з їх трубопроводами, кофердамами, насосні та інші приміщення, що пов'язані з оборотом наливного вантажу;
прибираються пожежні рукава та стволи, інвентар до одного з приміщень судна, яке опалюється, замикається та пломбується;
здаються всі вогнегасники на відстійний пункт до приміщення, яке опалюється, про що на штатних місцях вогнегасників і біля трапу встановлюються вказівники: "Вогнегасники в...".
Номенклатура та кількість засобів пожежогасіння та пожежного інвентарю, що залишаються на час відстою на судні, повинні визначатися адміністрацією порту (підприємства) та погоджуватися з відомчою пожежною охороною залежно від призначення судна.
4.7.7. Одночасно з постановкою суден на відстій обладнують пости пожежного інвентарю у такій кількості:
на двохпалубних і з більшою кількістю палуб пасажирських суднах, а також на нафтоналивних суднах і на дебаркадерах, що не зачищені, - по одному на кожному судні;
на буксирних, суховантажних і однопалубних пасажирських суднах, а також на суднах технічного флоту - два на зчал (лінію);
на решті менших суден - один на зчал.
Кожний пожежний пост укомплектовується двома пожежними відрами з темляками, двома пожежними сокирами, ломом, покривалом для гасіння пожежі, покажчиком про порядок виклику пожежної охорони та оголошення тривоги.
4.7.8. Уздовж берегової смуги відстійного пункту передбачаються пожежні під'їзди та пірси, що забезпечують можливість подачі води пожежними автомобілями на будь-який зчал. Розташування пожежних пірсів повинно погоджуватися з пожежною охороною.
4.7.9. Після постановки останнього судна складається план фактичної розстановки зчалів (ліній) суден із зазначенням протипожежних розривів між зчалами. На березі напроти кожного судна встановлюється табличка з зазначенням назви судна та його місця у зчалі.
4.7.10. Після остаточної розстановки суден адміністрація (начальник відстійного пункту) порту (підприємства) спільно з пожежною охороною складають оперативно-тактичний план пожежогасіння та погоджують його з Державною пожежною охороною.
4.7.11. Вахтова служба повинна вести постійне спостереження за дотриманням протипожежного режиму, щодня перевіряти готовність пожежних насосних установок відстійного пункту.
5. Бункерувальні операції
5.1. Бункерувальні операції проводяться за умов виконання вимог пожежної безпеки на нафтоналивних суднах, викладених у підрозділі 4.2, а також вимог цього розділу.
5.2. Про бункерувальні операції до їх початку повідомляється відомча пожежна охорона підприємства (порту), в акваторії якого ці операції проводять.
5.3. До початку бункерувальних операцій всі питання, що пов'язані з бункеруванням, узгоджуються старшим механіком судна з капітаном. Особа, відповідальна за безпеку проведення роботи, призначається капітаном з командного складу екіпажу.
5.4. Члени екіпажу, що зайняті бункеруванням, зобов'язані знати системи паливних і масляних трубопроводів, уключаючи розташування переливних, повітряних і вимірювальних труб і вказівників рівня заповнення танків, виконувати встановлені правила пожежної безпеки.
5.5. Під час шлангування та інших операцій з арматурою, що перекачує паливо, застосовуються інструменти та пристосування (ключі, струбцини, піддони тощо), що виготовлені з матеріалу, який не дає фрикційних іскор.
5.6. Під час швартування бункерувальника до борту судна, яке має бункеруватися, з цього борту не повинно бути інших плаводиниць.
5.7. До початку бункерування виконуються такі дії:
проводиться цільовий інструктаж щодо забезпечення пожежної безпеки з усіма членами екіпажу, що беруть участь у бункерувальних операціях, із занесенням цього до журналу інструктажів;
приводяться у готовність до негайної дії протипожежні системи та устаткування;
у місцях шлангування встановлюється пожежний пост з набором засобів пожежогасіння (два вогнегасники, розгорнутий рукав з пінним стволом або генератором, ящик з піском і лопатами, покривало, піддон);
загороджуються місця приймання бункера, які позначаються знаками безпеки, що забороняють користуватися відкритим вогнем та палити;
вживаються заходи щодо унеможливлення попадання палива на нагріті поверхні, до машинних приміщень.
5.8. У процесі підготовки до приймання бункера виконуються такі дії:
встановлюється порядок і визначається інтенсивність подачі палива, сигнали та дії у разі негайного припинення подачі палива;
вирішуються інші питання сумісних дій щодо забезпечення пожежної безпеки.
5.9. Під час подачі нафтопродуктів з несамохідного бункерувальника буксир, що його забезпечує, перебуває поблизу в стані готовності до негайного відведення бункерувальника від судна, що бункерують.
На весь період стоянки біля борту судна, що бункерують, на носу та кормі несамохідного бункерувальника закріплюються на кнехтах буксирні троси, що спускаються до води.
5.10. Про початок бункерування оголошується не менше двох разів по судновій радіотрансляційній мережі з указівкою щодо основних заходів протипожежного режиму.
Під час стоянки судна біля причалу в районі трапа (сходні) вивішується напис: "Увага! Йде приймання бункера".
5.11. На щоглах бункерувальника та судна, що бункерують, піднімають сигнал небезпеки: удень - прапор "Б", а вночі - червоний ліхтар.
5.12. На суднах, що беруть участь у бункеруванні, необхідно стежити за тим, щоб бункерувальний шланг було надійно закріплено та щоб був достатньо слабкий, особливо під час бункерування на рейді та на ходу. Шланг повинен мати плавну кривизну, його слід підтримувати стрілою, краном або кран-балкою за допомогою спеціальної підвіски, що зберігає його від заламування та ушкоджень.
5.13. На суднах, що бункерують, двері та ілюмінатори лобової перебірки надбудови та борту, з якого його бункерують, закривають на весь період приймання бункера.
5.14. Для запобігання переливу пального під час бункерування судна встановлюють контроль за рівнем пального в цистернах, що наповнюють, з метою вчасного припинення його подачі на судно.
5.15. Зменшення інтенсивності подачі пального перед закінченням бункерування виконують шляхом зниження продуктивності подавальних насосів, а не перекриттям клінкетів.
5.16. Після закінчення приймання палива осушують шланги засобами бункерувальника. Від'єднання шлангів проводять над піддонами. Перед складанням шлангів заглушують їх фланці.
5.17. Про закінчення бункерування та відхід бункерувальника від борту оголошують по судну.
5.18. У процесі бункерування забороняється:
проводити ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню;
перешвартовувати (перетягувати) судно, що бункерують;
виводити із готовності хоча б одну зі стаціонарних систем пожежогасіння;
перебувати стороннім особам на борту судна;.
користуватися відкритими відрами, банками для заливки паливних ємкостей;
ходити по вантажній палубі будь-кому, окрім осіб, які пов'язані з виконанням службових обов'язків, під час бункерування нафтопродуктами з температурою спалаху менше ніж 61 град.С.
Під час грози бункерувальні операції припиняються.
5.19. Поєднання бункерувальних операцій з навантаженням і вивантаженням небезпечних вантажів допускається при додержанні заходів безпеки, що передбачені відповідними правилами перевезення вантажів (у тарі, навалом, наливом).
5.20. Передачу бункера у відкритому морі проводять за схемою, узгодженою капітанами обох суден з урахуванням конкретної обстановки. У схемі повинні бути вказані заходи, що виключають удари та тертя суден бортами, та врахувати можливість розходження бортів суден від хвиль.
5.21. Під час бункерування судна біля причалу вогневі роботи припиняються на причалі та інших суднах у радіусі 100 м від місця передачі пального.
